Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30




Сторінка13/16
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.44 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Топологічні небезпеки (землетруси, виверження вулканів, цунамі) – це прояв енергії надр Землі, закладеній в процесі формування планети. Енергія одного сильного землетрусу порівняна з енергією, яку виробляють чотири блоки АЕС за рік.


Виробничі небезпеки. Енергія виробничих небезпек визначається енергоємкістю або енергопродуктивністю технологічних процесів. Вона може бути ядерною, тепловою, електричною, хімічною та ін. За умов будь-якої виробничої аварії мінімальні викиди енергії можуть бути погибельними для життя людини.

Екологічні небезпеки. Їх енергія сконцентрована в хімічних поєднаннях, які використовуються людством в процесі втручання в окремі екологічні системи. Екологічні небезпеки мають низьку енергоємкість. Причиною порушення, наприклад, біологічної рівноваги на великих територіях можуть стати лише кілька кілограмів сильнодіючих отруйних речовин.

Енергія соціальних небезпек – результат розумової діяльності людини. Усі соціальні небезпеки: війни, бандитизм, тероризм, проституція, наркоманія, епідемії – виникають тільки як наслідок розумової діяльності людства.



Психологи підрахували, що біля 7% (420млн.) населення – активні люди, схильні до прийняття рішень, які впливають на суспільство. Потужність активної частини людства мала, однак вона набагато впливовіша на людство, ніж будь-яка інша небезпека. Історія свідчить, що соціальні небезпеки є найбільш катастрофічними.

Космічні небезпеки – це енергія Космосу, коли Земля та її життя стають об'єктом космічної небезпеки (всесвітній потоп, падіння Тунгуського метеориту тощо). Екологи вважають, що явища, подібні всесвітньому потопу, повторювались на Землі не менше 6 разів і були спровоковані зіткненнями планети із космічними об'єктами, енергію яких можна порівняти з енергією руху Землі.

Статистичні цифри і факти свідчать про наступне [18]:

  1. В господарстві України в умовах екологічної кризи діє понад 1500 вибухо-та пожежонебезпечних об'єктів, на яких сконцентровано біля 12 млн.т вибухо-й пожежонебезпечних речовин. До важких наслідків призводять вибухи на шахтах: на кожен 1млн.т вугілля припадає 3-4 загиблих.

  2. Більш 1700 об'єктів господарчої діяльності використовують понад 300 тис. т небезпечних хімічних речовин, утворюючи зони загрози для 20млн.чол.

  3. В Україні діють 4 АЕС із 13-ма енергетичними реакторами; декілька дослідницьких інститутів та більш ніж 5тис. підприємств зберігають або використовують радіоактивні речовини у небезпечній кількості.

  4. Біля 1700 мостів побудовані ще до 1960 року; 250млн. залізобетонних конструкцій виробничого призначення фізично зношені понад допустимі норми.

  5. Сейсмонебезпечні зони України охоплюють 12тис.км2 її території із населенням 11млн.чол: це Вінницька, Закарпатська, Одеська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області та Автономна Республіка Крим.

  6. За останні 10 років площина зсувонебезпечних територій збільшилась у 5 разів (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Миколаївська, Одеська, Харківська області і Крим).

  7. За період з 1991р. до 2002р. на території України скоїлось 12476 офіційно зареєстрованих надзвичайних ситуацій природного, техногенного та іншого походження, під час яких постраждали 1934 тис. чол., 5933 з них загиблі.

  8. Ще більше випадків пов'язані з нещасними випадками у побутовій сфері (травми та отруєння), внаслідок яких на території нашої держави загинули із рахунку на 100 тис. чол. у 1991 році – 117 людини, у 2001 – 153 людини.

  9. Авіакатастрофам відведено значне місце за кількістю жертв. Тільки авіакатастрофа на аеродромі Скнилів (м. Львів) 27.06.2002р. унесла з життя 76 людини, постраждало ж 241.

Отже, Україна – держава з підвищеним рівнем природної і техногенної небезпеки. Саме тому стан безпеки та забезпечення безпечної життєдіяльності людини і суспільства повинні стати пріоритетними напрямами національної і державної політики.
5.4.Надзвичайні ситуації, що загрожують добробуту людини та суспільства
Виробничі надзвичайні ситуації.

Промисловість взагалі і конкретне промислове підприємство зокрема значною мірою впливають на навколишнє середовище і здоров'я людини. Метою роботи будь-якого підприємства є виробництво кінцевого продукту. При цьому підприємство забирає із навколишнього середовища сировину, матеріали, повітря, воду, енергію, а віддає відходи свого виробництва: викиди в атмосферу, стічні води, тверді відходи, енергетичні викиди.

Екологічні наслідки господарчої діяльності людини, на жаль, дуже багатогранні та різнобічні: виснаження та втрата природних ресурсів, руйнування і видозміна ландшафтів і пейзажів, забруднення довкілля (прискорене руйнування об'єктів, зниження врожайності, погіршення якості продукції, руйнування озонового екрану, зміна клімату, загибель флори і фауни), а в кінцевому підсумку – погіршення здоров'я і соціально-економічного добробуту людини.

Найбільш поширеними причинами можливого виникнення надзвичайних ситуацій є [17]:



  • розміщення неподалік від місця проживання, роботи, навчання людей підприємств, які виробляють, переробляють або зберігають шкідливі хімічні речовини або радіоактивні матеріали;

  • наявність пожежо-і вибухонебезпечних об'єктів, вантажних залізничних станцій, вантажних портів, аеродромів, газо, -нафтопроводів, гідротехнічних споруд, поховань хімічних і радіоактивних відходів, звалищ тощо;

  • вміст у повітрі, ріках і водоймах району, який прилягає до місця проживання, роботи і навчання людей, шкідливих речовин у кількості, яка перевищує гранично допустимі концентрації;

  • наявність підвищеного радіоактивного фону в районі проживання.

Одними із головних видів виробничих надзвичайних ситуацій є аварії і пожежі.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, яка сталася на об'єкті, території або акваторії, являє собою загрозу для життя і здоров'я людини, руйнує будівлі, споруди, обладнання, технічні засоби, порушує виробничий або транспортний процес, завдає шкоди довкіллю.

Пожежі – неконтрольоване горіння, яке поширюється у часі і просторі.

Головне Управління Державної пожежної охорони МВС України відзначає, що протягом останніх років ситуація з пожежами і загибеллю людей на них у країні залишається тривожною. Щорічно в Україні виникає більше 50 тисяч пожеж, на яких гинуть і отримують травми більше трьох тисяч чоловік.



Пожежі і вибухи – найпоширеніші надзвичайні ситуації у сучасному індустріальному суспільстві. Вони трапляються перш за все на промислових підприємствах, які використовують у виробничих процесах вибухові і легкозаймисті речовини, а також на залізничному і трубопровідному транспорті.

В Україні найвища в світі смертність у вугільній промисловості. На кожний мільйон тонн видобутого у країні вугілля, припадає 4,4 загиблих шахтаря, хоча наші інженери – найкваліфікованіші у світі. У більшості випадків причиною великих аварій на шахтах країни був вибух метану.



Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин – це події, пов'язані з витіканням шкідливих хімічних продуктів у процесі їх виробництва, переробки і транспортування.

Всього в Україні працює більше 1800 об'єктів, де зберігаються, виробляються або використовуються у виробничій діяльності хімічно небезпечні речовини, у тому числі сильнодіючі отруйні речовини (хлор, аміак).



Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин можуть виникнути на радіаційне небезпечних об'єктах: атомних станціях (аварія у 1986 році на Чорнобильській АЕС), підприємствах із виготовлення і переробки ядерного палива, поховання радіоактивних відходів та ін.

Аварії на промислових очисних спорудах не лише різко негативно впливають на обслуговуючий персонал цих об'єктів і мешканців навколишніх населених пунктів, але й призводять до залпових викидів отруйних, токсичних та просто шкідливих речовин у навколишнє середовище.

Сьогодні четверта частина водопровідних очисних споруд і мереж України фактично відпрацювала свій термін експлуатації, більше 20% мереж перебуває в аварійному стані, закінчився строк служби кожної п'ятої насосної станції.

В Україні є 12 гідровузлів і 16 водосховищ на ріках Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Найбільш небезпечні щодо аварії Дніпровський, Дністерський та Південнобузький каскади гідроспоруд.

Серед причин аварій та катастроф техногенного характеру можна виділити такі:



  • зношування технологічного обладнання і транспортних засобів виробничих фондів;

  • послаблення авторського нагляду проектних організацій, згортання робіт із удосконалення систем попередження і ліквідації аварій;

  • погіршення матеріально-технічного забезпечення, зношення і руйнування систем протиаварійного захисту;

  • грубі порушення вимог безпеки, трудової і технологічної дисципліни на виробництві;

  • недостатня культура виробництва, зниження рівня компетенції і відповідальності спеціалістів на шкідливих та потенційно небезпечних виробництвах;

  • збільшення масштабів використання, вибухо-, пожежо-, хімічно-, радіаційно-, біологічно небезпечних речовин і технологій;

  • розміщення шкідливих виробництв і потенційно небезпечних об'єктів у безпосередній близькості до житлових зон та систем їх життєзабезпечення;

  • недостатній контроль за станом потенційно небезпечних виробництв і об'єктів;

  • різке зменшення обсягу випуску колективних та індивідуальних засобів захисту для виробничого персоналу і населення;

  • відсутність необхідної кількості локальних систем оповіщення при аварії на потенційно небезпечних об'єктах.

Виробничі фактори, які змінюють фізичні параметри навколишнього середовища.

Будь-яка діяльність людини впливає на навколишнє середовище, а погіршення стану біосфери небезпечне для всіх живих істот, в тому числі і для людини. Антропогенні фактори, які негативно впливають і на саму людину, і на навколишнє середовище, називають забруднюючими. Їх розподіляють на механічні (пилові частки в атмосфері, тверді частки і різноманітні предмети у воді і ґрунті), хімічні (газоподібні, рідкі, тверді), біологічні (види організмів, які виникли за участю людини і завдають шкоди їй і живій природі), фізичні (енергетичні) джерела забруднення (тепло, вібрація, ультразвук, видимі, інфрачервоні та ультрафіолетові частини спектру, світлова енергія, електромагнітні поля, іонізуюче випромінювання) [17].



Шум являє собою сукупність звуків, які несприятливо впливають на організм людини, заважають її роботі та відпочинку. Вплив шуму може призвести до професійної туговухості у сполученні з функціональними розладами центральної нервової, вегетативної, серцево-судинної та інших систем, які можуть розглядатися як професійні захворювання – “шумова” хвороба.

Рівень шуму вимірюється в одиницях, які виражають ступінь звукового тиску,   децибелах (дБ). Рівні шуму:

  • 20-40дБ не шкідливий для людини – це природний шумовий фон (розмова людей, шум води, що тече);

  • 80 дБ – допустима межа гучних звуків (шум, який створюється автомобільним рухом на автостраді, пилососом, який працює на відстані трьох метрів, товарним потягом на відстані близько 50м);

  • 120дБ – поріг дискомфорту (слабий біль у вухах); цей шум виникає під час дії автомобільної сирени, гучної музики;

  • 140дБ – больовий поріг шуму – поріг нестерпності звуку (шум реактивного літака під час зльоту).

На багатьох роботах дуже високий рівень промислових шумів, який досягає 90-100дБ і більше. Не набагато тихше у нас і в житлових будинках через появу все нових джерел звуку – побутової техніки. У цілому при збільшенні рівня шуму на 10дБ рівень захворюваності із тимчасовою втратою працездатності підвищується у 1,2-1,3 рази.

Вібрація – побічний ефект шуму. Під вібрацією розуміють рух точки або механічної системи, при якому відбувається почергове зростання та зменшення в часі значень хоча б однієї координати. Причиною вібрації можуть бути: неврівноважені силові впливи під час роботи машин і обладнання, неврівноважені обертальні маси, удари взаємодіючих деталей, неоднорідність матеріалу обертового тіла та ін.

Залежно від контакту працівника з вібруючим обладнанням розрізняють місцеву (локальну) і загальну вібрацію. Вібрація, яка впливає на окремі частини організму робітника, визначається як місцева (локальна). Вібрація робочого місця, яка впливає на весь організм, визначається як загальне. У виробничих умовах часто наявне сполучення цих двох видів – змішана вібрація.

Системний вплив вібрації призводить до «вібраційної хвороби, яка характеризується стійкими порушеннями фізіологічних функцій організму, пов'язаними із ураженням центральної нервової системи (спостерігаються головні болі, запаморочення, поганий сон, знижується працездатність, відмічається погане самопочуття, порушення серцевої діяльності і системи кровообігу, порушення кісткового скелету – утворюються шпори, кістки, виникають артози, артрити).

Амплітуди коливань вібрації:


  • до 0,015 міліметра – не впливає на організм;

  • до 0,05 – спричиняє нервове збудження з депресією;

  • від 0,051 до 0,1 – виникають зміни у центральній нервовій системі, серці і в органах слуху;

  • від 0,101 до 0,3 міліметра – може розвинутися вібраційна хвороба (при частоті вібрації від 150 до 250Гц).

Вплив електромагнітного випромінювання (ЕМВ).

Через різке збільшення останніми роками кількості джерел електромагнітних полів (ЕМП) техногенного характеру посилився негативний вплив ЕМП на людину. Джерела електромагнітного поля поділяються на природні (поле Землі та радіохвилі, які генерує Космос), техногенні, які використовуються в різних сферах економіки і побічно створюють негативний фактор впливу ЕМП на населення, і джерела військового характеру, які спеціально генерують ЕМП (для виведення з ладу певних об'єктів інфраструктури, для завдання ураження населенню).



Техногенні джерела ЕМП можна поділити на дві групи.

До першої належать високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), побутова техніка, офісна електро- та електронна техніка (ксерокси, факси), електромережі житлових та адміністративних будівель, електротранспорт.

До другої групи техногенних джерел ЕМП належать передавальні теле-і радіоцентри, системи стільникового зв'язку (мобільні засоби зв'язку); радіолокаційні станції (РЛС), СВЧ-печі, відеодисплейні термінали (ВДТ) та персональні ЕОМ.

Основними джерелами ЕМП та ВДТ є: екран монітора, проводи живлення і системний блок (50Гц), система рядкового та кадрового розгортання. Найбільш сильні рівні випромінювання спостерігаються від верхньої та бічних стінок монітору (зона дії може досягати 2,5м). Електромагнітне поле, що поширюється від монітору, в першу чергу впливає на голову, груди, руки користувача. Ситуація ускладнюється тим, що персональні ЕОМ широко використовуються не лише як засіб праці, але й як засіб навчання і відпочинку, у тому числі дітьми і підлітками.

Кожний орган людини має свій діапазон сприйняття до певних електромагнітних частот. Одержуючи постійний додатковий імпульс ззовні, у якийсь момент організм, образно висловлюючись, може “увійти в резонанс”, який природа не передбачила. А звідти наслідки таких впливів: від головного болю і серцевих нападів до розладів психіки і онкологічних захворювань.

Радіаційне та радіоактивне забруднення може бути при аваріях на ядерних та енергетичних установках.

Радіоактивне забруднення при аварії на підприємстві (об’єкт ядерної енергетики) має декілька особливостей:



  • радіоактивні продукти (пил, аерозолі) легко потрапляють всередину приміщень;

  • порівняно невисока висота підйому радіоактивної хмари призводить до забруднення населених пунктів і місць значно більше, ніж відкритої місцевості;

  • при великій тривалості радіоактивного викиду, коли напрямок вітру може неодноразово змінюватися, виникає вірогідність радіоактивного забруднення місцевості практично в усі боки від джерела аварії.

Радіаційні наслідки опромінення людей багатогранні та дуже серйозні. Їх можна поділити на такі групи:

  • соматичні (наслідки впливу опромінення, які відбиваються на самому опроміненому, а не на його потомстві): гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, локальні променеві ушкодження (променевий опік, катаракта очей, ушкодження статевих клітин);

  • соматико-стохастичні (важко виявляються, тому що вони незначні і мають тривалий прихований період, який вимірюється десятками років після опромінення): скорочення тривалості життя, злоякісні зміни кровотворних клітин, пухлини різних органів і клітин;

  • генетичні (природжені каліцтва, які виникають у результаті мутацій, зміни спадкових властивостей та інші порушення у статевих клітинних структурах опромінених людей).

Професійні захворювання.


Професійні захворюванняце захворювання, викликане впливом на людину шкідливого виробничого фактору, тобто фактору, вплив якого на організм людини в певних умовах призводить до професійного захворювання або до зниження працездатності.

Розрізняють гострі та хронічні професійні захворювання.

До гострих відносять ті, які виникли раптово, після одноразового впливу шкідливого фактору виробничої сфери. До хронічних професійних захворювань належать такі, які розвинулися в результаті тривалого та багаторазового впливу шкідливих факторів виробничого середовища.

Частий прояв професійного захворювання – професійне отруєння, яке розвивається під впливом на організм хімічної речовини у несприятливих умовах виробничої сфери.

З 2001 року в Україні було введене загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

В Україні кожні 5 годин на виробництві гине один робітник і кожні 10 хвилин одна людина одержує травму – це в 5-8 разів частіше, ніж в інших промислово розвинених країнах.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, впливаючи на організм людини, можуть спричинити професійні захворювання. До них, крім уже згаданих “шумової” та “вібраційної” хвороб, можуть належать захворювання органів слуху у робітників ковальсько-пресових цехів підприємств; опорно-рушійного апарату – у водіїв тролейбусів, великовантажних автомобілів, автобусів; органів зору – у операторів ЕОМ, електрогазозварників; легеневі захворювання – у робітників хімічних і нафтохімічних підприємств, у гірників, шахтарів та ін.

У 2000 році на підприємствах України смертельно травмовані 1098 робітників, із них на підприємствах агропромислового комплексу – 308 чоловік, вугільної галузі – 272, будівництва – 78, транспорту – 66, металургії – 60, соціально-культурної сфери – 63 чоловік [18].


1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка