Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30




Сторінка14/16
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.44 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

5.5. Значення професійного відбору в забезпечені безпеки праці

Профорієнтація.


Трудова діяльність людини має декілька видів:

  • фізична праця (пов’язана з навантаженням на м’язи та опірно-руховий апарат людини) – легка, середня, важка;

  • розумова праця (пов’язана з нервово-емоційним напруженням) – мало напружена, помірно напружена, напружена;

  • механізована праця (вимагає менших витрат енергії та м’язових навантажень, ніж ручна, проте характеризується великою швидкістю і монотонністю рухів людини, що призводить до швидкої втомленості, зниження уваги, нервового виснаження та втоми.)

При виборі майбутньої професії необхідно обов’язково враховувати деякі фактори [2].

  • Слід перш за все брати до уваги фізичний та психологічний стан людини, стан здоров’я. Так, небажано обирати будівельні професії, якщо організм схильний до застудних захворювань і реакцій алергійного характеру; тим, хто має дефект зору, не рекомендуються професії водія автотранспорту та електронника, кравчині і закрійника, в’язальниці і гаптувальниці; тим, хто має слабкий вестибулярний апарат – обирати професії, пов’язані з мореплавством та керуванням літаком.

  • Крім стану здоров’я, при виборі професії важливо враховувати темперамент людини. Людині з темпераментом холерика і сангвініка протипоказана робота, пов’язана з посидючістю, моторністю (бухгалтера, оператора, диспетчера, референта тощо) і тривалою нервовою напругою (літако- та космокеруванням, наприклад). У той же час флегматику і меланхоліку не можна обирати професії автоводія гірника.

  • Має значення здатність людини до адаптації (для професії геолога, шахтаря, підводника, водолаза та ін.)

  • Людина, яка обирає професію, повинна мати повну інформацію про існуючі професії, які можна одержати в центрі зайнятості населення, під час проведення днів відкритих дверей у професійних навчальних закладах, ярмарок професій тощо.

  • Вибравши уподобану професію, необхідно пройти цільовий медичний огляд, щоб з’ясувати, наскільки здоров’я людини дозволяє їй займатися цією роботою.

  • У наш час у багатьох галузях виробництва впроваджується система професійного психологічного відбору з метою усунення можливих помилок при прийомі людини на ту чи іншу роботу.

Отже, при виборі професії молодим людям необхідно враховувати обставини, пов’язані з майбутньою трудовою діяльністю, вміти правильно порівнювати стан свого здоров’я і негативні фактори професії. Це дозволить їм надовго зберегти свої життєві сили і досягти успіхів у житті і кар’єрі.




Таблиця 1






Аналіз позитивних і негативних сторін професії

Професія


Характеристики трудового процесу

Негативні фактори середовища, у якому виконується робота

Позитивні

Негативні

1


2

3

4

Оператор ПЕОМ


Не треба фізичних і емоційних навантажень, у більшості випадків можна самостійно встановлювати інтенсивність і режим роботи; як правило, однозмінна постійна робота, зарплата середнього рівня

Статичність пози, одноманітність у виконуваній роботі, велике навантаження на зір і органи опірно-рухової системи, перш за все кисті рук, концентрація уваги може спричиняти у деяких випадках головні болі

Наявність електростатичних, електромагнітних полів низького рівня, незначні рентгенівські випромінювання тощо.

Авіадиспетчер


Високий рівень зарплати, різноманітність у роботі, пов'язана з частою зміною ситуації

Дуже напружена праця, яка потребує постійного контролю за великою кількістю сигналів, швидкості реакції, дуже високої відповідальності за безпеку польотів, як правило, тризмінна робота, у нічний час. викликає емоційне та фізичне перенапруження, стресові стани. Високі вимоги до стану здоров'я, можливість втрати роботи при погіршенні здоров'я. Режим праці і відпочинку строго регламентований

Фактори середовища аналогічні середовищу оператора ЕОМ, проте більшого рівня. Підвищені рівні шуму

Робочий конвеєрного виробництва


Середній рівень зарплати, не потрібне довготривале навчання

Монотонність, одноманітність, регламентований режим праці і відпочинку, високий ритм роботи, швидка втомлюваність

Залежно від виду виконуваних технологічних операцій може характеризуватися великою кількістю небезпечних і шкідливих факторів

Вчитель, викладач, лікар


Різноманітність, постійні контакти з людьми, значною мірою творча праця, громадська повага; рівень зарплати невисокий, проте може визначатися рівнем кваліфікації, праця потребує постійного вдосконалення, робить людину більш комунікабельною

Праця середньої напруженості, потребує емоційної та інтелектуальної напруги, відповідальності, витрат додаткового часу для підвищення кваліфікації та підготовки лікарських процедур

Зовнішнє середовище не відрізняється від побутового за винятком лікарських професій, пов'язаних з деякими лікарськими й діагностичними процедурами, наприклад, з рентгенодіагностикою, променевою терапією
Продовження табл.1

1


2

3

4

Творчі професії: науковий робітник, автор, режисер, журналіст


В основному нерегламентована праця, велика різноманітність у виборі методів і засобів вирішення поставленої задачі або навіть самостійний вибір задачі, що робить життя людини різноманітнішим і цікавішим: широке коло спілкування; рівень зарплати, як правило, визначається здібностями людини

Висока нервово-емоційна та психічна напруженість, яка може викликати стресові стани, серцево-судинні захворювання, нервові зриви. Для задоволення працею, визнання потрібна напружена праця; емоційна напруга спричиняє порушення сну й відпочинку. Прибутки, як правило, нерегулярні

Зовнішнє середовище не відрізняється від побутового, за винятком праці ряду наукових робітників, які виконують експериментальні дослідження, пов'язані з використанням шкідливих та небезпечних речовин тощо.

Серед факторів, які забезпечують безпеку праці, все більшого значення набуває «людський фактор». Сучасний рівень виробництва вимагає від працівника підвищеної уваги, оперативного мислення та ряду інших психофізіологічних якостей для успішного виконання робіт, при невідповідності яких знижується надійність праці, а рівень виробничого травматизму підвищується до 50%. За таких умов важлива роль відводиться професійному психофізіологічному відбору, основною метою якого є забезпечення максимальної відповідності індивідуальних характеристик, особливостей та можливостей людини загальним та специфічним вимогам, які пред’являються до неї в тому чи іншому виді професійної діяльності.

За висновками багатьох економістів впровадження методів професійного відбору знижує поточність кадрів в деяких галузях промисловості в 2 – 2,5 рази. Відомо, що 43% травм у промисловості обумовлені професійною невідповідністю робочих [16].

Дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців [4] рівня травматизму в різних професійних групах, включаючи шахтарів, виявили групи людей, які отримують травми в декілька разів частіше, ніж інші, виконуючи однакову з ними роботу. Ці люди в деяких джерелах навіть отримали назву – «травматики». Більшість авторів сходяться у думці, що в групу «травматиків» попадають не стільки із-за природжених, скільки із-за набутих властивостей характеру. Так, після дослідження аварійності у вугільній промисловості визнано, що «шахтар працює, як живе», а дослідження аварійності в авіації дозволили прийти до висновку, що «льотчик літає так, як живе». Однак в авіації існує система профвідбору, тоді як в гірничій промисловості вона розвинута дуже слабо.

Відомо, що результати будь-якої діяльності особливо в стресових або критичних ситуаціях, залежать не тільки від рівня професійної кваліфікації, а й від стійкості до екстремальних впливів. У зв’язку з цим вивчення адаптації до професії неможливе без урахування особистісних властивостей, які активно проявляються в психогенних ситуаціях.

Професійний відбір – це спеціально організований дослідницький процес, який дозволяє за допомогою науково обґрунтованих методів виявити та визначити осіб, які за індивідуальними якостями найбільш придатні до навчання, набуття умінь і навичок в межах складних та специфічних професій. Розрізнюють наступні основні види професійного відбору: медичний, освітній, соціальний та психофізіологічний.

До завдання медичного відбору входить виявлення осіб, які за станом здоров’я можуть (або не можуть) займатися відповідним видом трудової діяльності.



Освітній відбір спрямований на виявлення осіб, рівень знань яких може забезпечувати успішне навчання за обраною спеціальністю або безпосереднє виконання професійних обов’язків.

Соціальний відбір виконує багато функцій, в тому числі й суто професійних. Його мета полягає не тільки в оцінці моральних якостей особистості, але й у визначенні мотивів вибору професії, інтересів, потреб, властивості до адаптації в нових умовах комунікабельності.

Психофізіологічний відбір визначає рівень розвитку сукупності тих індивідуальних якостей і психофізіологічних можливостей організму людини, які відповідають вимогам даної професії до особистості в процесі навчання й подальшої професійної діяльності.

Сам по собі професійний відбір не є єдиним вирішальним засобом забезпечення високої продуктивності праці, досягнення належної якості фахівців й високої ефективності системи «людина – машина», попередження аварійності та травматизму. Професійний відбір – один із компонентів складної системи заходів, методів і засобів комплексного урахування людського фактору в сучасному виробництві. Надійність роботи людини зростає при забезпеченні фізіологічних режимів праці й відпочинку, безпечного і здорового виробничого середовища, створення технічних засобів з високими ергономічними характеристиками, колективного й індивідуального захисту працюючих від впливу професійних шкідливих факторів, при достатньому інформаційному забезпеченні спеціалістів операторсько-диспетчерського, керівничого та виконавчого профілів.


5.6. Сучасні гігієнічні проблеми забезпечення умов навчання і виховання в навчальних закладах України

Збереження та укріплення здоров'я молоді, забезпечення для цього умов життєдіяльності, навчання і виховання на сьогодні є одним із пріоритетів державної політики України. Згідно з Конституцією України кожен громадянин (а тому, і кожна дитина) має право на достатній життєвий рівень для себе, у тому числі достатнє харчування, одежу, житло (ст.48), на охорону здоров'я, медичну допомогу (ст.49), безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище (ст.50).

Згідно з цим в Україні прийнята низка законів: “Про охорону дитинства”, “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про санітарне й епідеміологічне благополуччя населення” тощо, спрямовані на реалізацію конституційних прав дитини.

Прийняті в Україні національні програми “Діти України”, “Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового образу життя, розвиток духовності й укріплення моральних основ суспільства”, “Концепція розвитку охорони здоров'я населення України”, а також такі комплексні програми і проекти, як “Здоров'я нації”, “Репродуктивне здоров'я, “Українська родина”, “Фізичне виховання – здоров'я нації”, міжнародні проекти “Європейські школи сприйняття здоров'ю, “Молодь за здоров'я” та інші передбачають широке коло мір, спрямованих на поліпшення умов життєдіяльності, формуванню здорового образу життя та укріплення здоров'я дітей і підлітків. Їх реалізація можлива лише за умови загальних зусиль різних міністерств та відомств України, активної співпраці наукових працівників і практиків, медиків і педагогів, психологів і соціальних робітників.

Проблема збереження і формування здоров'я дітей і підлітків на сьогодні є однією з першочергових.

Уже в дошкільному віці у 54% дітей спостерігається порушення функціонального стану різних систем організму. Відхилення у стані опорно-рушійного апарату мають 30-32% дітей; носоглотки – 21-25%; нервової системи – 27-30%; шлункової системи – 27-30%; алергічні прояви реєструють у 25% дітей. На практиці дошкільного віку 17-21% дітей мають хронічні захворювання [10].

За період навчання у школі стан здоров'я дітей значно погіршується. Так, серед випускників шкіл лише 6-10% підлітків можна вважати здоровими, тоді як 50-53% мають морфо-функціональні відхилення, а 37-45% - хронічні захворювання.

За останні роки серед дітей шкільного віку відмічається зростання нервово-психічних захворювань – біля 77% учнів складають групу ризику.

Реформа освіти в Україні передбачає початок шкільного навчання з 6 років, що потребує розвиток навичок спілкування та психофізіологічного розвитку і формування у них “шкільної зрілості”. Але, за даними наукових досліджень, біля 30% 6-річних дітей не готові до початку систематичного навчання. Особливо це актуально серед сільських дошколят, тому що на сьогодні з 3 тисяч дошкільних закладів, що не працюють з різних причин, понад 2,5 тисячі – це сільські.

В останній час спостерігається і зростання показників дитячої інвалідності та хронічного захворювання. Із загальної кількості дітей в дошкільних закладах 9,5% потребують особливих умов державної турботи й опіки.

Реформування освіти передбачає перехід на новий зміст, структуру й 12-річний термін навчання. Міністерством освіти і науки внесені суттєві зміни до навчальних планів і програм. Але навчання у більшості загальноосвітніх й професійно-технічних навчальних закладах здійснюється на морально застарілій та фізично зношеній матеріально-технічній базі, яка не гарантує якісного виконання навчальних програм. Загальне забезпечення навчальних закладів засобами навчання, які відповідають гігієнічним вимогам, у середньому складає 22,9%, що негативно впливає на якість освіти. Тільки 4,7% шкіл і 1,5% ПТНЗ сільської місцевості забезпечені комп'ютерами. Сучасними комп'ютерними комплексами, які можуть бути підключені до мережі Інтернет, оснащені лише 10% всіх загальноосвітніх і професійних навчальних закладів України.

Фізичне і психічне здоров'я учнів у значній мірі детермінується відповідністю умов навчального навантаження та організації навчально-виховного процесу до функціонального стану й адаптаційним можливостям організму дітей різного віку.

Доведено, що при несприятливих умовах навчання і виховання в навчальних закладах нового типу (гімназії, ліцеї, коледжі, ВПУ та ін.) швидкими темпами формуються передумови для раннього виникнення як розумової, так і фізичної стоми, негативних змін у стані імунної, ендокринної, серцево-судинної й інших систем організму дитини. Тому, разом із стрімким зростанням навчального навантаження зростає рівень хронічних захворювань та функціональних порушень серед учнів. Крім того, різко зростає обсяг навчального навантаження, який на сьогодні значно перевищує гігієнічні нормативи, особливо в навчальних закладах нового типу. На фоні підвищення часового обсягу навчального навантаження для гімназій, ліцеїв, коледжів характерними є: прискорення темпу засвоєння матеріалу, підвищення обсягу занять, насиченість розкладу навчальними дисциплінами високої складності, зростання обсягу домашніх завдань.

Отже, умови навчання і виховання в сучасних навчальних закладах України порушують основи здорового образу життя дитини і підлітка і не забезпечують сприятливих умов їх життєдіяльності. І як результат – у більшості випадків спостерігається невідповідність між функціональними можливостями дитини і обсягом навчального навантаження, умовами і організацією навчально-виховного процесу. Тривале психоемоційне навантаження й хронічний стрес приводить до “зламу” деяких регуляторів механізму, що є основою для формування хронічної патології.

Не менш важливими проблемами є організація харчування, фізичного виховання, відпочинку й оздоровлення дітей і підлітків, розробка необхідних передумов для формування здорового образу життя молоді. Тільки за умов рішення всіх цих проблем можливе збереження та укріплення здоров'я підростаючого покоління та інтелектуального потенціалу нації.

Конституція України задекларувала людину як найвищу цінність. Однак в Україні досі відсутнє сприйняття дитини як маленької людини з усіма належними їй правами.

Низький матеріальний рівень переважної більшості сімей в Україні призвів до того, що в нашому суспільстві з усією гостротою постало питання так званих дітей вулиці, безпритульних, які залучаються до наркоманії, проституції, робіт у шкідливих для здоров'я умовах, дітей, які продаються у рабство.

За офіційною статистикою, сьогодні в Україні понад 450 тис. дітей працюють (насправді, ця цифра значно більша). Через необхідність заробляти на життя більш як 3% українських дітей не відвідують школу. Негативність цього факту позначається на здоров'ї дитини, на формуванні деструктивного світогляду, обмеженість прагнень, втрачання можливостей, усвідомлення себе як неповноцінної особистості [15].

Україна одна з перших у Центральній та Східній Європі ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці “Про заборону та негативні дії щодо ліквідації найгірших форм праці”, яка набула чинності у грудні 2001р. Наша країна не випадково зайняла таку активну позицію щодо реалізації ініціативи МОП. За результатами досліджень, проведених на базі рекомендації МОП, лише 14% дітей займаються економічною діяльністю для здобуття професійних навичок, а майже третину на ринок праці штовхають економічні негаразди в родині. Практично всі вони зайняті фізичною працею, причому 24% дітей віком від 7 до 12 років – тяжкою. Традиційно в українських родинах склалося так, що праця дітей виконувала функції трудового виховання, навчання, покарання, але останнім часом вона знову почала набувати великого значення у підтриманні матеріального стану сім'ї.

Правами людини, гуманітарними питаннями та питаннями розвитку, які стосуються різноманітних аспектів торгівлі працею людини, займаються багато організацій та установ. Програми МОП та ІПЕК (Міжнародна програма з викорінення найгірших форм дитячої праці) спрямовані на підтримку зусиль держави щодо розвитку політичних ініціатив, дозволила сформувати в Україні інфраструктуру із залученням партнерських організацій та розпочати реалізацію програм у Вінницькій, Донецькій, Київський та Херсонській областях, розробити функціональну модель моніторингу та запровадити механізми здійснення контролю за дітьми, охопленими програмою ІПЕК.

Підготовка сучасного професіонала з безпеки

У сучасному світі значущість держави, її потенціал дедалі більше визначається розвитком у ній ключових високих технологій. Збільшення чисельності висококваліфікованих фахівців стає головною формою накопичення в сучасній економіці, а люди і їх розум – найціннішим стратегічним ресурсом.

Судячи з еміграції з колишнього СРСР та пострадянських країн, за цей ресурс ведеться не менш запекла боротьба, ніж за сировинні бази. За останніми даними, з України виїхали близько 90 тис. осіб з вищою освітою, з Росії близько 300 тис. (за іншими даними близько 600 тис.) наукових співробітників, заробітна плата кожного з яких сьогодні у розвинених країнах становить від 1 до 100 тис. дол. на місяць, залежно від кваліфікації [5].

Країни, які не здатні фінансувати наукові дослідження, підготовку компетентних та конкурентоспроможних фахівців, розвиток наукомістких виробництв в епоху розвинутих технологій, відстають в економічному розвитку. І розрив, що дедалі зростає, дуже важко ліквідувати, і нині це вже відставання назавжди.

Зрозуміло, що високі технології – сфера стратегічних інтересів і об’єкт державної та міжнародної політики. Дослідження і розробки в цій галузі потребують величезних ресурсів, залучення яких стає неможливим для окремої, навіть найрозвиненішої країни. Це одна з причин виникнення міжнародних об'єднань, таких як Євросоюз.

Продукція високих технологій посідає дедалі більшу частку у валовому продукті розвинених країн, визначаючи рівень їх експорту і конкурентоспроможність на світовому ринку. Головна особливість “high tech” – наукоємкість. У кінцевій ціні продуктів високої технології великою є частка витрат на підготовку фахівців та наукові дослідження.



Підготовка сучасного професіонала з безпеки – це наукомістка галузь високих технологій, складовими якої є:

  • ризик-орієнтовний підхід (РОП);

  • людський чинник (ЛЧ);

  • ґрунтовне опанування показниками якості продукції та матеріалів;

  • вивчення наук про безпеку.

Основу освіти фахівця складає ризик – орієнтовний підхід, основними задачами якого є створення реальних наукових основ забезпечення безпеки складних технічних систем, людей і довкілля, розроблення методів оцінки небезпеки промислових об'єктів та наукових засад концепції прийнятого ризику стосовно умов функціонування системи “людина-техніка-середовище”.

Вже більше 20 років у розвинутих країнах при прийнятті рішень використовуються різні методи розрахунку ризику. США, Німеччина, Англія та інші розвинуті країни досвід та практику забезпечення безпеки високих технологій (ядерна енергетика, авіація) перенесли з необхідними уточненнями на всі сфери життя і діяльності суспільства.

Наступною фундаментальною компонентою підготовки фахівця з безпеки виступає людський чинник, який є причиною більш як 80% аварій, катастроф та надзвичайних ситуацій. Результатом дії ЛЧ стала найтяжча у світі техногенна Чорнобильська катастрофа. Розповсюджена думка, що ЛЧ – занадто складне поняття, і що у кожного є своя позиція щодо його значення і сфери застосування. Але це невірно. Усвідомлення реальності прогнозування людських можливостей і їх меж, застосування таких знань на практиці складає першочергову задачу в галузі ЛЧ.

В цивілізованому світі підготовка фахівців з безпеки передбачає ґрунтовне опанування показниками якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів як критеріями безпеки для життя і здоров'я людей та довкілля. Державна стандартизація з питань безпеки, законодавство України стосовно якості та відповідності сфери та галузі використання державних і міжнародних стандартів якості, єдність принципів вимірювання та контролю мають стати відправними при аудиті та ліцензуванні небезпечних видів діяльності.

Виконання функціональних обов'язків професіонала потребує також вивчення наук про безпеку, таких як філософія, психологія, соціологія, економіка, право тощо.

В Україні основними причинами небезпеки є техногенний та природний блок негативних чинників, а також руйнування і переоформлення соціальних систем. Виникають нові чинники небезпеки, притаманні перехідному періоду,   прогресуючий ринок наркобізнесу, недостатність реального правового захисту, криміналізована підприємницька діяльність, корупція, пропаганда засобами масової інформації насильства і жорстокості як норма досягнення мети. Виходячи з цього необхідно розуміти, наскільки важливою в сучасних умовах є підготовка висококваліфікованих спеціалістів з безпеки.

Крім професіоналів з безпеки суспільство потребує розвитку компетентності людини щодо суттєвих особливостей сучасних ситуацій і забезпечення самостійного повноцінного її життя в умовах постійної небезпеки. Це передбачає засвоєння певних алгоритмів, технологій розумової роботи (аналіз ситуації, самовизначення, розробка і забезпечення знаннями програми дій), засвоєння засобів управління власним психічним станом, вміння свідомо діяти в умовах конфліктної комунікації. Також є необхідним здобуття реальних знань щодо забезпечення безпеки індивідуального життя, уміння подолати бар'єри при переході в сучасний інформаційний і високотехнологічний світ.

Україна має потужній, але поки що розпорошений нереалізований науковий і освітянський потенціал, високопрофесійний склад фахівців із запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Тому система соціально-екологічної безпеки суспільства і кожної окремої людини повинна відповідати високим сучасним міжнародним стандартам.



Контрольні запитання з охорони праці:


  1. Сформулюйте завдання курсу “Охорона праці”.

  2. З яких законодавчих актів складається законодавство України про охорону праці?

  3. Оберіть правильний варіант відповіді на запитання:

а) вступний;

б) первинний;

в) позаплановий;

г) цільовий.



  1. Сформулюйте принципи (правила) викладання тексту інструкції.

  2. На яких принципах базується комплексна програма створення ефективних засобів захисту працюючих?

  3. Оберіть правильну відповідь на запитання:

  • Яка захисна система повинна спрацювати при помилкових діях працюючих?

а) сигналізація;

б) охоронні пристрої;

в) блокувальні пристрої.


  1. Сформулюйте вимоги безпеки до лабораторій професійних навчальних закладів.

  2. Сформулюйте основні причини травматизму і нещасних випадків учнів, слухачів при навчанні у професійно-технічному навчальному закладі.

  3. Сформулюйте ключові завдання державної політики у сфері екологічної, техногенної безпеки і цивільного захисту населення.

  4. Як, на Ваш погляд, позначаються наслідки Чорнобильської катастрофи на генофонді України?


Практичні завдання з БЖД:

Завдання 1. Тест “Чи в порядку ваші захисні сили?”

Відповівши на питання тесту, ви дізнаєтеся, чи потрібна вам допомога спеціаліста-імунолога.

Відповідь “так” на запитання – 10 балів, “ні” – 3 балів.


  1. Чи страждаєте ви через надлишкову вагу або її недостатність?

  2. Чи хворієте ви на простудні захворювання більше чотирьох разів на рік?

  3. Ви погано спите, працюєте, навчаєтеся надмірно?

  4. У вас малорухомий спосіб життя?

  5. Часто переїдаєте, вживаєте мало овочів і фруктів?

  6. Любите засмагати на сонці, канікули або відпустку, як правило, проводите біля моря?

  7. У вас якась хронічна хвороба?

  8. Не можете позбавитися від паління?

  9. Легко подразнюєтеся, знервуєтесь через дрібниці?

  10. У вас мало друзів, ви невдоволені своїм особистим життям?

  11. Живете у місті? Часто послуговуєтеся громадським транспортом?

  12. Вам тяжко дається навчання, робота, до того ж ви виконуєте майже всі домашні справи?

  13. Вам видалили мигдалини або ж ви хворієте на хронічний тонзиліт?

  14. Ви алергік?

  15. У вас постійно крижані ноги й руки?

  16. Будь-яку хворобу ви намагаєтеся перемогти ліками?

Результати:

  • Менше 100 балів.

У вас доволі сильний імунітет. Якщо ви хворієте, то все минає без ускладнень. Продовжуйте і далі турбуватися про своє здоров'я.

  • Від 105 до 130 балів.

Підстав для серйозного хвилювання поки що немає, але вам час змінити спосіб життя.

  • Від 135 до 160 балів.

Ваш імунітет практично на нулі, тому у вас постійні легкі нездужання. Пройдіть обстеження у терапевта, отоларинголога та імунолога.

Завдання 2. Тема “Шкідливі звички”.

Із перелічених нижче явищ виберіть ознаки гострого отруєння нікотином:

а) гіркота у роті; є) слабкість і недомагання;

б) почервоніння очей; ж) втрата орієнтації;

в) легкий кашель; з) збільшення лімфатичних вузлів;

г) кашель і запаморочення; і) блідість обличчя.

д) нудота;

е) набряк обличчя;



Завдання 3. Із перелічених нижче дій складіть алгоритм допомоги при отруєнні лікарськими препаратами.

а) Дати міцного чаю (кави) і чорних сухарів.

б) Негайно викликати “швидку допомогу”.

в) Промити шлунок.



Завдання 4. Рухаючись лісом ви втратили орієнтування. Ваші дії?

а) Відразу ж припините рух і спробуєте відновити орієнтування за допомогою компаса або природних ознак.

б) Збільшите темп і продовжите рух.

в) Будете рухатись у зворотному напрямку.



Завдання 5. Що необхідно робити, щоб легше було перебороти свої емоції?

Завдання 6. Назвіть відносно безпечні місця у будинку і природні безпечні укриття на місцевості на випадок виникнення буревію, бурі, смерчу?

Завдання 7. Призначення індивідуального протихімічного пакету?

Виберіть правильні відповіді:

а) для профілактики інфекційних захворювань, які можуть виникати через послаблення захисних властивостей опроміненого організму;

б) для попередження отруєння фосфорорганічними отруйними речовинами (ОР);

в) для знезараження краплиннорідких ОР і деяких ОР, які потрапили на тіло і одяг людини, на продукти харчування і воду;

г) для знезараження краплиннорідких ОР і деяких ОР, які потрапили на тіло і одяг людини, на засоби індивідуального захисту та інструмент.



Завдання 8. Які заходи проводяться для захисту населення при ранній фазі техногенної аварії, тривалістю від кількох годин до кількох діб?

Виберіть усі правильні відповіді:



а) оповіщення;

е) переселення;

б) медичний контроль;

є) йодна профілактика;

в) укриття;

ж) індивідуальна дезактивація;

г) захист органів дихання та шкірних покривів;

з) контроль продуктів харчування і води;

д) евакуація;

і) дезактивація території

Завдання 9. Що належить до герметичних споруд цивільної оборони?

а) Сховища, що швидко будуються.

б) Протирадіаційні укриття.

в) Перекриті траншеї.

г) Вбудовані сховища.

д) Сховища, які збудовані окремо.

е) Відкриті щілини.

є) Перекриті щілини.



Завдання 10. Що являє собою найбільшу небезпеку при аварії на АЕС?

а) Проникаюча радіація.

б) Зовнішнє опромінення.

в) Радіоактивне зараження атмосфери.

г) Внутрішнє опромінення.

д) Радіоактивне зараження продуктів харчування.



Завдання 11. Вплив якого уражаючого фактора ядерного вибуху може викликати опіки шкіри, ураження очей людини і пожежі?

Виберіть правильну відповідь:

а) вплив проникаючої радіації;

б) вплив світлового випромінювання;

в) вплив електромагнітного імпульсу.

Завдання 12. Перелічіть уражаючі фактори пожежі, які впливають на людей.
Відповіді на практичні завдання з БЖД:

Завдання 2: а), г), д), є), і).

Завдання 3: в), б), а).

Завдання 4: а).

Завдання 5: Щоб легше перебороти свої емоції необхідно:

а) намагатися не залишатися на самоті;

б) якомога більше займатися спільною роботою, спортом, іграми;

в) оточувати себе улюбленими речами, читати і обговорювати улюблені книги;

г) займатися психологічними вправами.

Завдання 6. Безпечні місця у будинку – ніші стін, прорізи дверей, вбудовані шафи;

природні небезпечні місця – ярок, яма, рів, канава, кювет дороги.



Завдання 7: б), в), г).

Завдання 8: а), в), г), д), є), ж), з).

Завдання 9: а), г), д).

Завдання 10: г).

Завдання 11: б).

Завдання 12: Уражаючі фактори пожежі:

  • відкритий вогонь та іскри;

  • токсичні продукти горіння;

  • дим і пов'язана з ним обмежена видимість;

  • знижена концентрація кисню;

  • руйнування і пошкодження будівель і конструкцій, вибухи.

ДОДАТКИ
Додаток 1

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка