Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30




Сторінка2/16
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.44 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16






ВСТУП



Національним законодавством України вирішення проблем охорони праці віднесено до першочергових завдань держави, оскільки йдеться про забезпечення додержання конституційних прав громадян на безпечні і нешкідливі умови під час роботи на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.

Головним принципом державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров'я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації. Цей принцип не є загальним політичним гаслом, хоча правильне розставлення пріоритетів, визначення людини та її інтересів центром уваги всіх державних інститутів само по собі має велике значення.

У своєму розвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, вперше з'явившись на стику соціально-правових, технічних і медичних наук, але найінтенсивнішого розвитку набула з початком науково-технічного прогресу, який поряд з благами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Людина  творець науково-технічного прогресу  стала його заложником. Так, щорічно в Україні на виробництві травмується близько 140 тисяч працівників, з них близько 2,5 тисяч гине і більше 5 тисяч отримує професійні захворювання. На підприємствах у шкідливих умовах працює більше 5 млн. робітників, у тому числі 2 млн. жінок.

Під час виробничого навчання і практики щорічно травмуються десятки учнів професійно-технічних закладів. Традиційний аналіз основних причин травматизму, професійних захворювань та смертельних випадків на виробництві свідчить про низький рівень організації виробництва, трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог нормативних актів про охорону праці, а також про низький рівень знань з охорони праці робітників та посадових осіб. У процесі навчання учні ПТНЗ оволодівають різними виробничими професіями, їх залучають до праці з використанням сучасного технологічного обладнання та матеріалів, електроенергії, горючого газу, є травмонебезпечними об'єктами.

Тому головним завданням вивчення в ПТНЗ курсу "Охорони праці" є формування в майбутніх фахівців знань, умінь і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження особистого здоров'я і життя та працюючих поруч на виробництві. Цей курс дозволить учням краще засвоїти організаційно-технічні та санітарно-гігієнічні основи з безпечної життєдіяльності, способи і засоби захисту від небезпечних і шкідливих факторів у період навчання та роботи на підприємствах, приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях.


І. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1. Загальні положення законодавства України про охорону праці


На виконання вимог Конституції України з питань охорони праці створена відповідна нормативно-правова база, що постійно розвивається. Суттєві зміни в організації безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відбулися з початку 90-х років минулого століття, після набуття Україною незалежності і визначення курсу на впровадження ринкової економіки. За цих умов проблема удосконалення правового забезпечення охорони праці фактично переросла в проблему побудови нового національного законодавства, яке повинно відповідати новим суспільно-економічним відносинам, враховувати досвід розвинених країн світу, реалії сьогодення.

Процес кардинальних змін нормативно-правової бази України з питань охорони праці було започатковано 12 жовтня 1992 р. з прийняттям Верховною Радою України спеціального Закону України "Про охорону праці", який введено в дію з дня його опублікування  24 листопада 1992. Цей Закон є основоположним нормативно-правовим актом, що має рамочний характер і встановлює на законодавчому рівні єдиний порядок організації охорони праці в Україні, регулює відносини між власником підприємства, установи, організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає межі участі і повноваження відповідних державних органів виконавчої влади у вирішенні цих питань. Закон базується на досвіді організації охорони праці, набутому в попередні роки як в Україні, так і за її межами, а також враховує певною мірою основні положення відповідних конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці (МОП).

За минулий з того часу період опрацьовано і затверджено понад 60 підзаконних нормативно-правових актів до конкретних статей цього Закону, що забезпечило можливість практичної реалізації його вимог. Разом із Законом України "Про охорону праці" зазначені нормативно-правові акти сьогодні складають цілком самостійну гілку трудового права законодавство про охорону праці, яке створює міцний правовий фундамент на шляху вирішення завдань щодо підвищення рівня безпеки і умов праці в суспільному виробництві та забезпечення належного захисту прав і соціальних інтересів працівників, визначає принципи державної політики в цій важливій сфері соціально-трудових відносин, механізм її реалізації за умов впровадження ринкової економіки та перебудови суспільства.

Разом з основною нормативно-правовою базою до різних аспектів охорони праці мають відношення і деякі окремі норми, що містяться в законах про оподаткування, соціальне страхування, пенсійне забезпечення, оплату праці, відпустки, про органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та багато інших. Це свідчить про те, що проблеми охорони праці є багатогранними і їх вирішення не може обмежуватися лише організацією суто цільового Закону України "Про охорону праці" та відповідних йому підзаконних нормативно-правових актів.


1.2. Поняття "охорона праці", значення, мета і завдання курсу "Охорона праці"


Згідно Закону України, охорона праці  це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.



Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всі підприємства, установи, організації та навчальні заклади незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють і вчаться на цих підприємствах та в установах.

Соціально-економічне значення охорони праці  це:

  • реалізація конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

  • регулювання за участю відповідних державних органів відносин між власником підприємства, установи і організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

  • встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні;

  • надання права працівнику відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища;

  • зберігання середнього заробітку за період простою не з вини працівника;

  • відповідно до медичного висновку і стану здоров'я переведення працівника за його згодою на легшу роботу;

  • обов'язкове соціальне страхування власником всіх працівників від нещасних випадків і професійних захворювань;

  • виплата сум на подання одноразової допомоги, що належить потерпілому за період його тимчасової непрацездатності;

  • надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;

  • відшкодування власником моральної шкоди, заподіяної працівникам;

  • забезпечення комплексного розв'язання завдань охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

На основі державної політики в галузі охорони праці реалізується комплексна програма зниження і усунення небезпечних та шкідливих факторів, створення ефективних засобів захисту працюючих, яка базується на принципах:

  • повна відповідальність власника за створення безпечних умов праці;

  • пріоритет життя і здоров'я до результатів діяльності підприємства;

  • комплексна програма охорони праці на основі національної, економічної, соціальної політики країни;

  • соціальний захист працівників;

  • єдині нормативи з охорони праці для всіх підприємств;

  • використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці;

  • систематичний, державний, відомчий і громадський контроль за станом охорони праці;

  • здійснення навчання населення, професійної підготовки та підвищення кваліфікації робітників з питань охорони праці.

Завдання курсу "Охорона праці"  розробка та вивчення програми, яка повинна складатися з таких розділів:

  • правові та організаційні основи охорони праці;

  • основи безпеки в галузі;

  • основи протипожежної безпеки (ПБ);

  • основи електробезпеки;

  • основи гігієни праці, виробничої санітарії;

  • подання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка