Методичні рекомендації щодо формування правильної постави у




Скачати 145.59 Kb.
Дата конвертації19.04.2016
Розмір145.59 Kb.
Розглянуто та затверджено на засіданні ради

науково-методичного центру управління освіти,

молоді та спорту Олександрійської міської ради

(протокол № 4 від 09 грудня 2014 року)






Методичні рекомендації

щодо формування правильної постави у дітей дошкільного віку












Ганна Коваленко,

методист науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради










Освітня лінія «Особистість дитини» Базового компоненту дошкільної освіти передбачає, як результат освітньої роботи, намагання дітей контролювати власну поставу, усвідомлення впливу постави на здоров’я, зовнішню красу тіла, естетику рухів. Тому одним із основних завдань фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах є формування правильної постави. Правильна постава важлива не тільки з естетичного погляду, а ще й тому, що створює сприятливі умови для роботи серцево-судинної, дихальної й травної систем, благотворно впливає на самопочуття дитини.

Постава - звичне, невимушене положення тіла людини під час стояння, сидіння і в русі. При добрій поставі тіла м’язи, які удержують хребет у правильному положенні, помірно напружені, голова й тулуб тримаються рівно, плечі на одному рівні й трохи відведені назад, спина пряма, живіт підтягнутий, ноги в колінних суглобах прямі.

У дітей дошкільного віку постава ще не сформована остаточно. Як указує ряд науковців (В. Г. Штефко, Ю. А. Аркін, Б. В. Анисимова та ін.), фізіологічні вигини хребта в дітей сформовуються до шести-семи років. Структура кісткової тканини хребців ще не завершена, хребет дуже еластичний. Тому за несприятливих умов зовнішнього середовища можуть виникнути різні порушення постави, які характеризуються такими ознаками: голова опущена, спина зігнута, плечі висунуті вперед тощо, що в майбутньому може призвести до викривлення хребта. З цих причин виявлення початкових форм порушень постави та їх профілактика найефективніші саме в дошкільному віці.

Профілактика заходів запобігання порушення постави має проводитися у процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах у різних напрямках, як: цілеспрямована виховна робота, яка в цьому разі є вирішальним фактором (ранкова гімнастика, рухливі ігри, заняття з фізичної культури, елементи спорту, прогулянки, під час яких дошкільнята активно рухаються, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи і коригуюча гімнастика після денного сну), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (зручні меблі, що відповідають зросту дітей, систематичне провітрювання приміщення, оптимальне освітлення, режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили.

У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, «стежка здоров’я» тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний без перешкод доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Підбираючи меблі для дошкільників, керуються такими рекомендаціями: висота сидіння стільця над підлогою повинна дорівнювати довжині гомілки дитини з урахуванням ступні та каблука взуття. Якщо сидіння занадто високе, ноги не дістають підлоги й положення тіла стає менш стійким. Якщо сидіння низьке, дитина підгинає ноги під нього або відставляє їх убік. Усе це приводить до порушення правильності посадки та викривлює поставу.

    Щоб дитина сиділа зручно й міцно, глибина сидіння стільця повинна дорівнювати двом третинам довжини стегна, а ширина перевищувати ширину таза на 10 см. Спинка стільця має доходити до нижнього краю лопаток.

Навчаючи дошкільнят правильно сидіти за столом, перед ними ставлять такі вимоги: голову тримати вертикально або трохи нахиленою вперед, плечі - симетрично в горизонтальній площині і паралельно краю стола, лікті вільно розміщуються на столі, тулуб вертикальний, ноги в тазостегнових і колінних суглобах під прямим кутом, стопи повністю спираються на підлогу. Спина повинна торкатись спинки стільця. Відстань від поверхні стола до очей не менш як 30-35 см. Така поза дає можливість трохи розвантажити хребет, не викривляючи його.

Під час занять та їди не можна допускати, щоб діти, сидячи за столом, спиралися на нього грудьми, звішували один лікоть униз, повертали тулуб боком до краю стола, підгортали під себе одну або обидві ноги, опускали голову на одне плече.


http://korysne.ostriv.in.ua/images/publications/4/12293/content/h9wgnersnus.jpg
Недопустимо довго тримати дітей за столами, порушуючи тривалість занять чи замінюючи рухливі ігри самостійною художньою діяльністю.

    Світло (штучне або природне) завжди повинно падати на робоче місце зліва від дитини.


    Запобігаючи порушенням постави, слід стежити також за позою дитини під час сну. М'яка постіль, висока подушка, звичка спати на одному й тому самому боці можуть призвести до бокового викривлення хребта, а звичка спати «калачиком» - до утворення круглої спини.
    У деяких дошкільних закладах діти сплять на ліжках із сіткою, що дуже прогинається під вагою тіла. Під час спання на таких ліжках, особливо на боці, зміщуються лопатки, здавлюються верхні ребра в грудній порожнині, викривляється хребет. З часом це може викликати стійкі, необоротні порушення постави. Для дітей дошкільного віку рекомендується постіль на дошках з рівним твердим матрацом, найкраще волосяним або з морської трави та з однією плоскою подушкою.

    Дітей треба привчати засинати на спині, тримаючи руки поверх ковдри. Добре розвиненим фізично можна дозволити спати на боці, тільки не на одному. І стежити, щоб дитина не підтягувала ноги до живота, не згиналася калачиком, не вкривалася ковдрою з головою.


    Після денного сну (після поступового підйому дітей) корисно для запобігання порушення постави виконати коригуючі вправи, які зміцнюють м'язи-розгиначі спини, живота, розширюють грудну клітку й зближують лопатки.

 Комплекс коригуючої гімнастики складається з 3-4 вправ, які виконуються відразу після сну у спальні чи груповій кімнаті, тривалістю від 6 до 9 хвилин залежно від віку дітей. Вона починається з одночасним або почерговим підніманням рук угору, розведенням їх у сторони і прогинанням тулуба в попереку. Потім діти нахиляються вперед і в сторони з різних вихідних положень. Остання вправа комплексу - присідання на носках, спина при цьому обов'язково пряма. У цих вправах домагаються чіткості рухів (особливо в старших групах), бо правильне виконання їх - запорука гармонійного розвитку дошкільників та формування в них правильної постави. Під час піднімання рук угору діти дивляться на них, піднімають голову й прогинаються в попереку. Коли вони розводять руки в сторони або відводять назад, важливо фіксувати їхню увагу на тому, щоб лопатки в цей час сходилися.

Вправи типу нахилів у сторони, поворотів тулуба та інші виконують обов'язково симетрично (в обидві сторони). Це сприяє рівномірному зміцненню великих груп м'язів спини, живота, грудей - своєрідного «м'язового корсету» людини, що втримує тіло в правильному положенні.
    Під час виконання вправ дошкільнят навчають правильно дихати. Глибоке дихання регулює процеси кровообігу, сприяє збільшенню життєвої ємкості легень, екскурсії (рухливості) грудної клітки, рухливості реберних дуг, зміцненню міжреберних м'язів, які підтримують хребет у вертикальному положенні. Всі вправи виконуються в повільному та середньому темпі. Діти молодших груп повторюють їх 6-8 раз, старших – 8-10 раз.

Можливий варіант коли відразу після денного сну діти виконують комплекс вправ ранкової гімнастики (без ніяких змін) у фізкультурному залі. Це реально для двох-трьох груп. Такий захід повністю себе виправдовує. Вивчення цього досвіду свідчить про позитивні зрушення у формуванні правильної постави дошкільників різних вікових груп.

 Протягом дня в дошкільнят завжди більше навантаження мають м'язи-згиначі. Дитина часто буває в зігнутому положенні: грається в піску, малює паличкою на землі і т. д. Тому під час прогулянок треба частіше проводити рухливі ігри з використанням вправ, які зміцнюють групу м'язів-розгиначів. Наприклад, «Коровай», «Дістань предмет», «Метелик», «Ведмідь і бджоли» та інші ігри з лазінням по гімнастичній стінці, парканчику тощо.

Для профілактики порушень постави важливо правильно організовувати ранкову гімнастику та заняття з фізичної культури. Проводячи їх, вихователь повинен ураховувати особливості м'язової системи дошкільнят, слабкий тонус м'язів-розгиначів порівняно з м'язами-згиначами. Тому в ранковій гімнастиці і підготовчій частині занять треба застосовувати різноманітні загально-розвиваючі вправи, які зміцнюють м'язи спини, живота, верхнього плечового пояса тощо. З них особливо корисні ті, що виконуються з вихідного положення лежачи на спині. Тут площа опори збільшується, хребет розвантажується, багато груп м'язів розслаблюються і добре постачаються кров'ю. Вправи в положенні лежачи на спині з різними рухами ніг (почергове й одночасне піднімання їх, обертальні рухи зігнутими в колінах ногами, як при їзді на велосипеді і т. д.) ефективно впливають на зміцнення м'язів черевного преса, що, в свою чергу, сприяє формуванню правильної постави.

Навчаючи дітей всіх вікових груп основних рухів, треба враховувати тісний взаємозв'язок процесів формування навичок у цих рухах з вихованням правильної постави.
   

http://subject.com.ua/textbook/health/1klas/1klas.files/image085.jpg

Спочатку дітей треба вчити правильно стояти й ходити на місці. Дитина насамперед повинна засвоїти, як треба правильно стояти: голову тримати прямо, корпус прямий, плечі симетрично відведені назад, живіт підтягнутий, стопи ніг паралельні і на кожну з них припадає рівномірне навантаження від ваги тіла.

Допоможе в цьому наступна вправа. Дитина підходить до стіни (без плінтуса) і стає, притиснувши потилицю, лопатки, сідниці, литки та п’ятки до стіни (для зацікавлення дітей можна виготовити нестандартне обладнання - плоске (в ріст дитини) зображення якоїсь іграшки чи персонажу казки з дерев’яною підставкою, що закриває плінтус). Для дітей старшого дошкільного віку доцільно ускладнити вправу: потім відійти від стіни на один крок, зберігаючи правильну поставу, і знову повернутися до стіни (спиною вперед). З кожним повтором збільшувати кількість кроків. Повторити вправу 8-10 разів.

Після того, як діти навчаться відрізняти правильну поставу від неправильної, з ними доцільно проводити ігри, спрямовані на освоєння правильного положення тіла при ходьбі, як: «Знайди свій будиночок», «Не загуби».

Маршируючи на місці, діти також повинні зберігати правильну позу, високо піднімати коліна й енергійно розмахувати руками.

У старшій та підготовчій до школи групах щоб виробити відчуття, яким має бути положення тулуба та голови під час стояння, ходьби, рекомендують застосовувати такі вправи: ходьба з вантажем на голові (торбинка вагою 500-700 г), можна використати гру «Тримай голову прямо» (діти шикуються на доріжці із зображенням ступень, кожен кладе на голову торбинку з піском. Педагог перевіряє правильне положення тіла. Під музику діти починають рухатися, обходячи предмети, які лежать на підлозі, та зберігаючи правильну поставу. Через 1-1,5 хвилин за командою педагога діти приймають вихідне положення); з гімнастичною палицею за спиною (палиця в ліктьових суглобах горизонтально до підлоги), ходьба по обмеженій площі з переступанням через предмети тощо. Виконуючи ці рухи, тулуб тримають рівно, голову не опускають.

Дуже важливо, щоб діти засвоїли правила самоконтролю, які не лише допомагають пам’ятати про необхідність тримати спину рівно, а й нагадують, як це робити:


  • у положенні сидячи за столом – сидіти рівно, відстань між внутрішнім краєм столу і грудьми має відповідати ширині долоні;

  • у положенні сидячи – стояти прямо, рівномірно розподіливши вагу тіла на обидві ноги, розправити плечі, не опускати голову;

  • під час ходьби – утримувати спину рівно, плечі розправленими, голову не опускати.

Під час бігу треба постійно нагадувати дошкільнятам, щоб вони енергійно відводили лікті назад, правильно тримали голову й тулуб (тулуб трохи нахилений уперед, голову не опускають).
    Навчаючи дітей кидати предмети на дальність і в ціль (м'ячі, торбинки з піском), домагаються виконання цих рухів як правою, так і лівою рукою. Більшість дітей кидає в основному сильнішою рукою (здебільшого правою). Це спричиняє асиметричний розвиток м'язів тулуба, що негативно позначається на поставі.

Окрім занять з фізичної культури, у дошкільних навчальних закладах, де є басейни, проводять заняття з плавання, що є унікальним засобом профілактики та корекції порушень постави у дітей. За їх відсутності необхідно рекомендувати батькам водити дітей у міський басейн.

    На формування постави великий вплив має статико-динамічна функція стопи. Навіть незначна зміна її форми може спричинити дальшу деформацію, порушення правильного положення таза, хребта, що може призвести до виникнення патологічних дефектів постави. Отже, заходи запобігання плоскостопості повинні посідати належне місце в загальній системі фізичного виховання.

Оскільки формування скелета не закінчується навіть у шкільному віці, нерідко в дітей, особливо слабо фізично розвинених, спостерігається статична плоскостопість. Недостатній розвиток м'язово-зв'язкового апарату або його ослаблення внаслідок перенесення інфекційних захворювань поступово спричиняють зміну кісткового склепіння. Будь-яке порушення розвитку стопи, сплющення її склепіння шкідливо впливає на опорну здатність кінцівок, на ходьбу, поставу; дитина швидше втомлюється, порушується самопочуття й працездатність. Плоскостопі діти під час ходьби дуже тупотять ногами, їхня хода напружена й незграбна. За даними науковців (Р. Р. Вреден, М. І. Куслик, П. К. Ніколаєв та ін.), плоскостопість у дорослих утворюється внаслідок схильності до неї в дитячому віці, коли були відсутні потрібна профілактика і своєчасне лікування.


 c:\documents and settings\admin\рабочий стол\стопа.jpg

    Досить об'єктивним і нескладним методом обстеження стану склепіння стопи є плантографія (відбиток стопи дитини на аркуші паперу після змочування її водою, підфарбованою марганцівкою). Якщо плоскостопості немає, на відбитку стопи під внутрішнім склепінням папір лишається чистим. При плоскостопості внутрішня частина відбитка виходить зафарбованою.

Для профілактики і корекції плоскостопості використовують різні вправи: згинання стоп, повороти носків усередину і розведення п'ят, ходьба на носках та по гімнастичній палиці (мотузці, покладеній на підлозі); ходьба на внутрішній і зовнішній сторонах стопи, присідання на носках та різноманітні стрибки; піднімання на носки; прокочування м'яча стопою, захоплювання пальцями ніг предметів (кубиків, паличок тощо) на підлозі та ін. Ці вправи вихователь повинен проводити щодня з дітьми, які мають сплощену стопу, під час індивідуальної роботи з фізичного виховання (проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей) індивідуально або з підгрупами по двоє - четверо дітей. Вдома дошкільнята виконують їх під наглядом батьків.

Вправи для профілактики плоскостопості обов'язково проводяться під час ранкової гімнастики і занять з фізичної культури у вступній частині. Діти ходять на носках і п'ятках, високо піднімаючи стегна й відтягуючи носки, як «конячка», або на зовнішньому боці стопи, як «клишоногий ведмедик», бігають на носках та ін.

На заняттях з фізичної культури та під час ранкової гімнастики діти повинні бути в тапочках з м'якою підошвою (чешках) або босоніж (в залі та влітку на майданчику). За такої умови під час лазіння по гімнастичній стінці (драбинці), ходьби по мотузці краще зміцнюються зв'язки та м'язи опорно-рухового апарату і збільшується екскавація стопи. До того ж у тапочках на твердій підошві діти не можуть, наприклад, добре відштовхнутися з носка під час стрибків у довжину та висоту з розбігу, а також правильно приземлитися.

Досить корисні загартувальні процедури. Протягом року в усіх вікових групах слід проводити обливання ніг прохолодною водою (відповідно до температурних норм, зазначених у програмі) і розтирання стоп рушником. Така процедура дуже корисна не тільки для загартовування організму, а й для правильного формування склепіння стопи дитини. Вона підвищує кровообіг і сприяє поліпшенню кровопостачання та іннервації стопи.

Улітку дуже корисні фізичні вправи, які проводяться в природних умовах: ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, пухкому ґрунту або вологому піску, по колоді та ін. Вони сприяють розвитку склепіння стопи.

У закладах чи групах компенсуючого типу для дітей з вадами опорно-рухового апарату проводяться спеціальні лікувально-профілактичні процедури (лікувальна фізкультура, масаж), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

Дітям, в яких є схильність до плоскостопості (сплощена стопа, слабкий зв'язково-м'язовий апарат), рекомендується носити супінатори - ортопедичні пластинки з м'якого матеріалу.

Формування правильної постави та профілактика плоскостопості в дошкільнят може успішно здійснюватися тільки за умови єдності вимог дитячого садка і сім'ї.



Вчити дітей стояти й ходити, додержуючи хорошої постави, правильно сидіти на стільці і за столом, спати в належній позі тощо, необхідно постійно.

Просвітницька робота з батьками передбачає створення інформаційних матеріалів (папки-пересувки, фотостенди, бюлетені, тематичні добірки та ін. ), обговорення проблем зміцнення здоров’я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах, консультаціях; проведення семінарів-практикумів для батьківського загалу; їх залучення до створення сприятливого розвивального середовища (оформлення фізкультурних осередків у групових кімнатах, облаштування спортивного майданчика, «Стежки здоров’я», виготовлення фізкультурного обладнання власними руками) тощо.

Правильна організація життєдіяльності дітей у дошкільному закладі та в сім'ї, додержання основних гігієнічних чинників (зручні меблі, що відповідають зросту дітей, систематичне провітрювання приміщення, оптимальне освітлення, режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна взуття, обладнання тощо), дотримання методики проведення фізичних вправ – все це сприятиме формуванню правильної постави в дітей раннього і дошкільного віку.

.




Список використаних джерел



  1. Базовий компонент дошкільної освіти/ М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. акад. пед. наук України; наук. кер.: А.М.Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д-р пед.наук – К.: Ред. журн. «Вихователь-методист дошкільного закладу», 2012. – Спецвипуск. – С.11.

  2. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»/ М-во освіти і науки, молоді та спорту України; кер. проекту Б.М.Жебровський – Т.: Мандрівець, 2012. – 104 с. – С. 12-24.

  3. Вільчковський Е.С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. – К.: Рад. школа, 1979. – 140 с. – С.6-28.

  4. Курочка М.Н., Бурова А.П. Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу. Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, 2010.

  5. О.Волянська, Т.Ошкарьова. Створення умов для реабілітації дітей з порушенням опорно-рухового апарату. К.: Ред. журн. «Вихователь-методист дошкільного закладу», 2011– № 4. – С.56-65.

  6. Формування правильної постави та профілактика плоскостопості [Електронний ресурс] //http://ualin.com/index.php?aid=2153 – Назва з титул. екрану

  7. Формування та корекція постави в дітей дошкільного і шкільного віку [Електронний ресурс] // http://mailswm.com/formuvannya-ta-korektsiya-postavi-v-ditey-doshkilnogo-i-shkilnogo-viku/ – Назва з титул. екрану

  8. Фото [Електронний ресурс] // https://www.google.com.ua/search?q



База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка