Методичні рекомендації щодо організації проектної діяльності у початкових класах




Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3   4


Управління освіти Прилуцької міської ради

Чернігівської області




Бойко О.М.


Методичні рекомендації

щодо організації

проектної діяльності

у початкових класах

Для шкіл з українською мовою навчання

м. Прилуки
2012


Укладач:

Бойко О.М., учитель-методист, учитель початкових класів Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 7


«Методичні рекомендації щодо організації

проектної діяльності у початкових класах»
2012 р.
Рецензенти:
Грона Н.В., кандидат педагогічних наук, викладач вищої категорії, викладач-методист Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка;
Бурнос В.В., завідувач відділу дошкільного виховання та початкового навчання ЧОІППО ім. К.Д. Ушинського.
Методичні рекомендації присвячені теоретичним та практичним питанням проектної діяльності у 1 – 4 класах. Запропоновані орієнтовні проекти допоможуть вчителеві урізноманітнити навчально-виховний процес, креативно будувати свою роботу, вчити дітей працювати самостійно та розвивати інтелект кожного учня.

Рекомендовано для вчителів початкових класів, студентів педагогічних навчальних закладів.


Погоджено на засіданні науково-методичної ради міського методичного центру управління освіти Прилуцької міської ради, протокол № ____ від _______ 2012 р.

Рекомендовано до друку науково-методичним центром.




ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ………………………………………. 4
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи методу

проектів у початковій школі……………... 5

1.1 Вступ 5

1.2 Історія виникнення методу проектів 6

1.3 Особливості роботи над проектами з учнями

початкових класів 8

1.4 Типи учнівських проектів 11

1.5 Організація роботи над проектами 13

1.6 Орієнтовні теми проектів 30

1.7 Короткий словник «проектних» термінів 32

РОЗДІЛ ІІ. Проектна діяльність:

досвід використання. Зразки проектів… 36
2.1 Народні промисли України 36

2.2 Цікаве про птахів 37

2.3 Усе моє, все зветься Україна 38

2.4 Річка Удай 40

2.5 Наші імена 41

2.6 Калина 43

2.7 Неси добро у світ природи 44

ДОДАТКИ …………………………………………. 47
ЛІТЕРАТУРА ……………………………………... 53

ПЕРЕДМОВА
Метод проектів – продуктивна освітня технологія для творчого вчителя, яка йде від дитячих потреб та інтересів, стимулює самостійність, забезпечує єдність інтелектуального та емоційного розвитку кожного учня, виховує впевненість у власних силах.

Досвід багаторічної роботи дає мені змогу поділитися деякими міркуваннями щодо організації і методики втілення методу проектів у навчально-виховному процесі початкової школи.

Навчання за методом проектів – це модель навчання, орієнтована на інтереси учня. Користь цього методу для початкового навчання складно переоцінити, бо він не є, перш за все, альтернативою класно-урочній системі. Метод проектів треба сприймати, як додатковий засіб, що розвиває пізнавальну сферу та особистісні якості молодшого школяра.

Крім творчості, яскраво присутньої у процесі проектної діяльності, важливо і те, що постійно відбувається зміна ролей вчителя і учнів.

Маю надію, що запропоновані методичні рекомендації стануть допомогою вчителеві початкових класів під час впровадження методу проектів у власну педагогічну діяльність.

Розділ І
Те,що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

(Конфуцій)
Теоретичні основи методу проектів у початковій школі.
1.1 Вступ

Ми живемо в суспільстві змін, а тому кожна людина змушена вчитись упродовж усього життя. Об'єкт цього навчання завжди буде змінним, а от спосіб оволодіння цими об'єктами слід закласти в шкільні роки — це вміння працювати з текстом, володіння різними способами обробки інформації, уміння шукати цю інформацію, робити вибір. Тому важливо створити те поле взаємин, яке б спонукало дитину виявити правові і моральні якості. Розвиток пізнавальних інтересів, творчих навичок, уміння самостійно здобувати знання лежать в основі методу проектів.

Початкова школа продовжує формувати в учнів основи проектної діяльності як способу активного здобування знань та їх практичного втілення, розвитку компетентностей. Така форма організації пізнавальної діяльності створює комфортні умови навчання, коли кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Слово “проект” європейськими мовами було запозичене з латини й означає “викинутий уперед”, “той, що висувається”, “той, хто “впадає в очі”. Пізніше проект починають розглядати як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками.

Отже, сам проект — це мета, яку дитина зрозуміла, прийняла і реалізувала у процесі діяльності.

Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.


1.2 Історія виникнення методу проектів

Метод проектів відомий у світовій педагогіці з кінця ХІХ початку ХХ століття як метод проблем. Уперше метод проектів почав використовуватися у другій половині XIX століття в сільськогосподарських школах США. Він пов’язувався з ідеями гуманістичного спрямування у філософії і освіті, розробленими американським філософом і педагогом Джоном Дьюї (1859-1952), а також його учнем В.Х. Кілпатріком.

„Уявіть собі дівчину, яка пошила собі плаття. Якщо вона вклала душу в свою роботу, працювала з натхненням, любов’ю, самостійно зробила викрійку і придумала фасон плаття, самостійно його зшила, то це і є зразок типового проекту”. Так писав у 1918 році один із основоположників „методу проектів”, послідовник Джона Дьюї, професор педагогіки учительського коледжу при Колумбійському університеті Уільям Херд Кілпатрик.

Дехто з дослідників пов’язує виникнення методу проектів з ім’ям американського педагога Е. Паркхерста. Він розроблявся з 1919 року у місті Дальтон, і тому був відомий під назвою „Дальтон-план”. Його метою була індивідуалізація процесу навчання, яка б давала можливість кожній дитині навчатися у найбільш зручному для неї режимі. У першій половині дня діти працювали самостійно, без розкладу занять. У другій половині – заняття у групі за інтересами, причому групи створювалися за бажанням самих учнів. У цілому, кожний учень працював за індивідуальним планом (проектом), який складався разом із вчителем. Через деякий час учень звітувався, „захищав” свій проект. Хочеться зазначити, що переважно ця технологія запроваджувалася у навчальному процесі, сприймалася неоднозначно, часто піддавалася критиці.

Інші дослідники педагогічних інновацій надають перевагу авторству методу проектів французькому педагогу і мислителю Селістену Френе (1896—1966). Він передбачав організацію навчання, за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів. Немає традиційного вчителя, бо навчають самі форми організації загальної справи, які проектуються педагогом разом зі школярами.

Сучасні дослідники історії педагогіки підкреслюють, що використання „методу проектів” у радянській школі перетворилося на захоплення суто виробничими проблемами в 1920-ті роки і призвело до різкого спаду якості освіти. На думку вчених, причинами такого явища стали:

відсутність підготовлених педагогічних кадрів, здатних працювати з проектами;

слабка розробленість методики проектної діяльності;

гіпертрофія „методу проектів”, яка зашкодила іншим методам навчання.

Постановою ЦК ВКП(б) від 01.09.1931 року метод проектів було засуджено, а комплексно-проектна система була змінена на класно-урочну.

Демократичні зміни та соціальні запити суспільства, а також вимоги студентів реформувати систему освіти сприяли відродженню методу проектів у західноєвропейських країнах у 60-ті роки ХХ ст.

Проектне навчання – корисна альтернатива класно-урочній системі, але воно не повинно витісняти її і ставати основою організації роботи у початковій школі. Спеціалісти з країн, які мають великий досвід проектного навчання, вважають, що його потрібно використовувати як доповнення до інших видів навчання, як засіб прискореного зростання як у особистісному розумінні, так і в академічному. Наприклад, моно предметні проекти легко «вкладаються» у класно-урочну систему.

1.3 Особливості роботи над проектами з учнями початкових класів

Під час роботи за методом проектів необхідно враховувати психолого-фізіологічні особливості молодших школярів. Для молодшого шкільного віку характерні ще невисокий загальний навчальний рівень, низька сформованість наукового світогляду, слабкий розвиток здібності до самоаналізу, недостатня концентрація уваги. Надмірний об'єм інформації, необхідність концентруватися на послідовності дій та «тримати в полі зору» розрізнені об’єкти можуть завдати шкоди загальній меті (формування навиків навчальної діяльності та загальний розвиток), які є, безумовно, головним завданням в цьому віці. Перехід від ігрової діяльності, яка переважає в учнів молодшого шкільного віку, до навчальної повинен відбуватись поступово. Тому, далеко не кожне дослідницьке завдання, привнесене з науки, придатне для реалізації в початкових класах. Такі завдання повинні задовольняти вимоги, що мають Державні освітні стандарти, керуючись якими, можливо встановити загальні принципи проектування дослідницьких завдань учнів у різних областях знань та не нашкодити природному послідовному розвитку молодшого школяра.

Теми проектів учнів цього віку повинні бути тісно пов’язані з предметним змістом, тому що наочно-образне мислення, характерне для даної вікової категорії, цікавість, інтерес до оточуючої дійсності підштовхує учнів до вибору теми на основі конкретного змісту предмету, а не на основі аналізу свого досвіду і своїх проблем. Тому значна частина навчального часу, відведеного на повторення та закріплення вивченого матеріалу, може бути використана для організації проектної діяльності.

Проблема проекту повинна забезпечувати мотивацію включення в самостійну роботу, бути у межах пізнавальних інтересів дитини і знаходитися у сфері найближчого розвитку.

Тривалість виконання проекту бажано обмежити 1-2 тижнями у режимі урочно-позаурочних занять або 1-2 парами уроків.

Психолого-педагогічні особливості дітей цього віку не дозволяють «працювати» абстрактним прийомам діяльності у відриві від конкретного змісту проекту. Але на традиційних заняттях, починаючи з першого класу, вчитель поступово повинен формувати у молодших школярів уміння працювати за окремими елементами проектної діяльності (формулювання запитання, рефлексія, планування своїх дій, робота з інформаційними джерелами). На цьому етапі навчання особливу роль відіграють групові проекти. Індивідуальні проекти можуть бути зібрані під загальною темою або формою презентації продукту (наприклад, книга, виставка, вікторина, панно тощо).

Багато уваги від учителя вимагає і процес осмислення, цілеспрямованого здобування і застосування школярами знань, потрібних у тому чи іншому проекті. Від учителя при цьому вимагається особлива тактовність, делікатність, щоб не «нав’язати» учням інформацію, а спрямувати їх самостійний пошук, наприклад: Чи все ви знаєте, щоб виконати даний проект? Яку інформацію вам треба отримати? До яких джерел слід звернутися (Інтернет, довідники, художня література, підручники)?

Доцільно у процесі роботи над проектом проводити з молодшими школярами екскурсії, прогулянки – спостереження, соціальні акції. У цьому контексті цікавими є опитування, інтерв’ю з деякими особами, для яких призначено дитячий проект.

Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.

У початковій школі вчитель тільки знайомить учнів з проектною технологією, тому важливо продемонструвати дітям учнівський проект або підготовлений зразок, який можна вивісити в класі для ознайомлення; продемонструвати, як виконуються певні дії.

Плануючи презентацію проекту, необхідно відповісти на декілька запитань:

• Кому презентується робота? — Батькам, друзям, учням

школи, вчителям, більш широкій аудиторії.

• Де? — У класі (вивісити на стіні або розкласти на окремому столі), у залі, у коридорі, на шкільному подвір’ї.

• Коли? — Після уроків, під час свята, на вихідні (можливо, буде визначена дата).

• Яким чином? — Організувати виставку робіт, влаштувати свято, надрукувати, зробити відеосюжет про те, як виконувався проект.

Часто для презентації результатів проекту влаштовують виставки робіт. Пропонуємо деякі практичні поради.

• Учнівські проекти мають бути підписані й виставлені для огляду разом із малюнками, фотографіями тощо. Але перш ніж виставляти учнівські проекти, запитайте у дитини, чи не заперечує вона проти цього.

• Роботи вивішуються або виставляються на певний час (тиждень –два), учням надається час для ознайомлення з іншими проектами. Вчитель може запропонувати учням виконати завдання (наприклад, у проекті «Мої улюблені іграшки» учні мають знайти, яка іграшка найулюбленіша в класі).

• Учнів слід залучити до оформлення виставки проектів.

• Після того як роботи прибрані, кожна дитина може її отримати і зберігати в папці з файлами.

Отже, вимоги вікової психології накладають важливі обмеження на тематику, характер та об’єм проектів у початкових класах.




1.4 Типи учнівських проектів

В основу класифікації проектів можна покласти декілька ознак. Почнемо з основної, змістової специфіки кожного проекту: це монопроект та міжпредметний проект. Монопроекти проводяться, зазвичай, у межах одного предмету, а міжпредметні проекти виконуються виключно у позаурочний час і під керівництвом декількох спеціалістів з різних галузей знань.

За домінуючим видом діяльності проекти поділяються наступним чином:


  • дослідницький проект

- добре обміркована структура;

- визначеність мети;

- актуальність предмета дослідження для всіх учасників;

- соціальна значущість;

- продуманість методів дослідження та експериментальної обробки результатів.



  • творчий проект

- відсутня детально опрацьована структура спільної діяльності учасників;

- спільна діяльність перебуває в розвитку;

- завчасна домовленість учнів про результати і форму їх представлення (рукописний журнал, свято тощо);

- необхідність мати сценарій свята, макет журналу.




  • рольовий або ігровий проект

- учасники беруть на себе певні ролі;

- вигадують, імітують соціальні й ділові стосунки своїх персонажів;

- домінуючий вид діяльності – гра;

- результат проекту залишається відкритим до самого кінця.




  • інформаційний проект

- збір інформації про певний об’єкт, явище;

- ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів;

- потреба добре продуманої структури;

- систематична корекція у ході роботи над проектом;

- структура включає: мету, актуальність, методи отримання та обробки інформації, результат (замітка, стаття, реферат, доповідь, відеофільм), презентація.


  • практичний проект

- у самій назві проекту відображена проблема, над якою буде вестися робота;

- результат діяльності чітко визначено з самого початку;

- орієнтація результату на соціальні інтереси учасників (проект шкільного саду);

- потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників;

- визначення функцій кожного з них;

- наявність чіткої координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень;

- презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження в практику.
За кількістю учасників проекти поділяться так:


  • особистісні;

  • парні;

  • групові;

  • колективні.


За тривалістю проведення:

  • міні-проекти (1 урок);

  • короткотривалі (4-6 уроків);

  • середньої тривалості (1-2 тижні);

  • довготривалі (у групах та індивідуально, протягом декількох місяців, року).


За тематичною спрямованістю проекти бувають:

  • мовні,

  • екологічні,

  • етнографічні,

  • країнознавчі,

  • з прав людини,

  • соціологічні тощо.

Не завжди легко визначити тип проекту за тематичною спрямованістю, адже більшість із них за своєю сутністю є інтегрованими.
1.5 Організація роботи над проектом

Створення проекту – це творчість у першу чергу учнів, які працюють над проектом. Враховуючи рівень розвитку самостійності у дитини, педагог обирає певний характер координації. Слід враховувати, що тільки особиста зацікавленість учня в отриманні результату, позитивна мотивація вирішення проблеми проекту можуть підтримати його самостійність. В залежності від цього допомога учителя може полягати:

  • у підборі літератури та інших джерел інформації з теми;

  • у формулюванні гіпотези і визначенні цілей, яких треба досягти;

  • у показі способів та прийомів роботи зі знайденим матеріалом;

  • в обговоренні зібраного матеріалу;

  • у підготовці тексту виступу;

  • у моделюванні, в тому числі і комп’ютерному.

Комусь із дітей потрібна більша допомога, а хтось готовий до більш самостійної роботи. Тим самим реалізується принцип індивідуалізації навчання і досягається найкращий результат.

Проект, безумовно, розвиває мислення, мовлення, уміння формулювати свої думки, виступати перед аудиторією. Нерідко робота над проектом і його презентація допомагають дитині сформувати адекватну самооцінку. Деякі діти зможуть повірити у себе, самоствердитися, а деякі, навпаки, зрозуміють, що без праці нічого не досягти. Учень вчиться працювати в колективі, брати на себе і розділяти відповідальність за вибір, вирішення питань.



Організація педагогічного проекту передбачає такі важливі етапи:
   1) підготовка (визначення мети, виду, тривалості проекту тощо);
   2) планування (визначення основних кроків у досягненні поставленої мети, визначення джерел, засобів збору, методів інформації, форми та засобів презентації результатів тощо);
   3) виконання проекту (проведення конкретної справи або ряду практичних кроків до поставленої мети, збір і аналіз інформації, оформлення результатів тощо);
   4) презентація проекту (проведення форми виховання: усного журналу, “живої газети”, свята тощо);
   5) підведення підсумків виконання проекту та визначення завдань для нових проектів.
Підготовчий етап

Як же забезпечити ефективність проектної діяльності учня? На цьому етапі необхідно створити позитивну, дружню атмосферу, формувати взаємини довіри та впевненості, допомогти учням краще пізнати одне одного, навчитися висловлювати свої думки. Починаючи роботу, учні повинні володіти необхідними знаннями, уміннями та навичками у змістовій сфері проекту. Нові знання для учнів у процесі роботи над проектом учитель може дати, але в дуже незначному об’ємі і тільки в той момент, коли учні починають щось запитувати. В процесі роботи над проектом необхідно формувати такі уміння та навички проектної діяльності: уміння мислити, висувати ідеї, ставити запитання, планувати свою діяльність, робити самоаналіз, виконувати побудову усної доповіді, вибирати способи і форми презентації продукту проекту, уміння слухати і розуміти інших, знаходити консенсус, розумітися під час роботи у групі, знаходити інформацію, формулювати ключові слова, виділяти головне, структурувати інформацію, підбирати необхідне обладнання, спостерігати хід експерименту, осмислювати отримані результати.

Кожен проект повинен бути забезпечений усім необхідним: матеріально-технічне та кадрове забезпечення, інформаційні та технологічні ресурси, організаційне забезпечення, окрема класна кімната, де можна збиратися у вільний від уроків час. Всі види необхідного забезпечення повинні вже бути перед початком роботи над проектом. Недостатнє забезпечення проектної діяльності може звести нанівець усі позитивні результати.

Важливим завданням вчителя під час роботи над проектом – забезпечити зацікавленість дітей тобто створити мотивацію. Мотивація – це постійне джерело енергії для самостійної діяльності і творчої активності. Для цього потрібно ще на старті проекту педагогічно грамотно зробити занурення у проект, зацікавленість проблемою, перспективою практичної та соціальної важливості. В ході роботи включаються закладені в проектну мотивацію механізми. Не менш важливо уважно поставитися до вибору основного питання проекту. Якщо це питання зацікавило учнів, то і проект буде успішним. Вчитель пропонує тему проекту або надає можливість учням визначитися самостійно, тобто дійти згоди щодо теми, яка б була цікава всім.

Можливі різні ситуації розвитку подій:

• учні цікавляться темою, яку планував учитель (або близької до неї);

• учитель пропонує низку тем, з яких необхідно обрати одну або з’ясувати, яким чином об’єднати ці теми в єдине ціле;

• група не дійшла остаточної згоди щодо вибору теми: слід зафіксувати пропозиції і поставити їх на голосування;

• тематика проекту не визначена, необхідно повернутися до попереднього етапу та продовжити визначення теми.

Вчитель допомагає дітям зібрати якомога більше ідей для проекту та структурувати, встановивши зв’язки між запропонованими ідеями.

Важливо також продемонструвати приклад проекту. Це потрібно зробити, якщо учні мають невеликий досвід роботи над проектами.
Створення плану проекту

На цьому етапі відповідно до проблеми визначається (багатовимірна) мета проекту, етапні завдання, визначаються бажані результати, складається детальний план роботи і необхідний для його виконання час, формуються групи, визначаються потреби у даних, а також у матеріалах чи оргтехніці тощо. У колективному проекті організовується робота груп. У класі можна вивісити плакат із планом (схемою) проекту. Потрібно також організувати фіксацію, запис роботи за проектом. Для здійснення цього слід дотримуватися такого алгоритму:

Визначити і зафіксувати чітку структуру проекту (робота з усім класом).

1. Створюється загальна зрозуміла і чітка схема (план) проекту, над якою працює весь клас. Це необхідно, щоб уся наступна робота окремих груп була узгодженою.

Схема у формі «дерева» містить усі гілки проекту, їх зв’язок (що є наслідком чого, з чим пов’язане). Ця попередня схема може доповнюватись і змінюватись у процесі роботи.

Якщо вчитель пропонує учням досягти певного результату, наприклад створити плакат «Здоровий спосіб життя», то доречно запропонувати їм самим з’ясувати, які саме питання (наприклад, здорове харчування, заняття спортом) належать до основної частини, а які — до додаткової (наприклад, шкідливі звички).

2. Встановити потреби, тобто скласти список того, що учням знадобиться під час здійснення проекту та його презентації: література (довідкова) чи доступ до Інтернету; фломастери, листівки, папір тощо.

3. Сформувати групи й організувати їх роботу (у групах учні можуть додатково визначати, що необхідно для здійснення проекту чи його окремих етапів).

В одній групі зазвичай об’єднуються 3–5 учнів.

Групи можуть формуватися спонтанно або з допомогою різних алгоритмів. Наприклад, учитель порахував учнів (1, 2, 3, 4... 1, 2, 3, 4...), всі учні з номером 1 утворюють першу групу, з номером 2 — другу і таке інше.

Можливі інші способи формування груп:

• обрати картку певного кольору: вчитель пропонує картки різних кольорів, учні, які обрали картки одного кольору, утворюють одну групу;

• зібрати картинку: вчитель розрізає картинки (їх кількість відповідає до потрібної кількості груп) на частини різної форми і розміру, змішує і роздає учням — до групи входять учні, які зібрали певну картинку;

• об’єднати дітей у групи за інтересами: до групи залучаються всі, хто полюбляє малювати або співати чи розповідати вірші тощо.

Використовуючи ці способи, ми не завжди досягаємо балансу в групі. Вчитель має бути готовим запропонувати деякі зміни щодо складу груп. Формування груп має відбуватися з урахуванням інтересів, здібностей, взаємин між окремими учнями (зокрема, слід уникати залучення до однієї групи учнів, які ставляться одне до одного вочевидь недоброзичливо).

У довгостроковому проекті групи можуть придумати собі назви.

Групи планують свою роботу і розподіляють обов’язки, визначають час, необхідний для здійснення окремих частин проекту. Тема / проблема / завдання, над якою працює група, обговорюються й уточнюються, приймається рішення, робота групи презентується всьому класу.

Після презентації й обговорення слід додати всі зміни до існуючої схеми. Кожна група опрацьовує свою частину проекту

/ завдання. Коментарі, пропозиції, уточнення беруться до уваги. Група опрацьовує їх та вносить зміни в загальну схему, а потім розміщує на плакаті в межах загальної структури проекту. Якщо кінцевий продукт роботи плакат, газета, колаж, то доцільно зробити його макет.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка