Методичні рекомендації з написання історії хвороби з внутрішньої медицини для студентів та викладачів




Сторінка4/11
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ОПИС ЗА СИСТЕМАМИ

Дихальна система


Дихання носом – вільне, утруднене, відсутнє, виділення з носа: кількість та їх характер (відсутні, незначні, масивні, водянисті, слизисті, гнійні, кров’янисті), дво- чи однобічні.

Утруднене або відсутнє дихання виникає за умов набряку слизової оболонки під час риніту, полінозу, викривлення носової перетинки. Характер виділень відповідає процесу у слизовій оболонці носа чи порожнині.
Голос – гучний, чистий, сиплий, хрипкий, тихий, афонія.

Зміна голосу з’являється під час ларингіту, пухлин гортані, поліпів голосових зв’язок; тихий голос може бути ознакою важкого стану.
Грудна клітка – форма (правильна, неправильна), симетричність, наявність деформацій. Над- та підключичні ямки – вираженість (згладжені, заглиблені, випинають), симетричність. Міжреберні проміжки – величина (широкі, вузькі), зміна під час дихання.

Кіфосколіотична деформація характерна для вроджених уражень або змін хребців, човноподібна – сирінгомієлії, кілеподібна – рахіту, бочкоподібна - емфіземи легень. Однобічне випинання може бути під час гідро- або пневмотораксу, западання – при плевральних швартах, ателектазах або зморщені легені.

Двобічна згладженість або випинання надключичних ямок зустрічається під час емфіземи легень або пневмотораксу.

Широкі міжреберні проміжки, які можуть втягуватися під час дихання, – емфізема легень.
Епігастральний кут – прямий, гострий, тупий. Залежить від тілобудови – у нормостеніків епігастральний кут прямий, у астеніків – гострий, у гіперстеніків – тупий.

Хребет у грудному відділі – прямий (з нормальними фізіологічними викривленнями), викривлений (кіфоз, лордоз, сколіоз), рухомість. Кіфоз у поєднанні з малорухомістю – ознака хвороби Бехтєрєва.



Лопатки – симетричність, щільно прилягають до грудної клітки чи відстають. Відставання лопаток («крилоподібні») виникають за умов порушення постави під час пласкої спини, асиметрія (опущення) – сколіоз.
Дихання – тип (черевний, грудний, змішаний), симетричність, частота, глибина (поверхневе, середньої амплітуди, глибоке), ритмічність.

Тип дихання переважно залежить від статі та статури. Дихання в норми симетричне. Відставання половини грудної клітки під час дихання зумовлене обмеженням її участі у акті дихання – пневмонія цілої частки, абсцес, обтураційний ателектаз, зморщення легені, накопичення рідини або повітря в плевральній порожнині, рефлекторне обмеження внаслідок больового синдрому – сухий плеврит, міжреберна невралгія, перелом ребер.

У нормі частота дихання 16±2 на хвилину, дихання ритмічне, середньої амплітуди. Збільшення частоти дихання (тахіпное) виникає за умов серцевої та легеневої недостатності, асциту, випоту у плевральну порожнину. Задишка (прискорене та утруднене дихання) може бути експіраторною, інспіраторною чи змішаною. Глибина дихання зумовлена тонусом дихальної мускулатури та участю в акті дихання допоміжних м’язів (під час дихальної недостатності). Патологічні типи дихання часто пов’язані з ураженням дихального центру (дихання Кусмауля, Чейн-Стокса, Біота).
Пальпація – болючість, еластичність грудної клітки та голосове тремтіння (симетричність, підсилення, ослаблення, відсутність, локалізація виявлених змін).

Болючість грудної клітки найчастіше зумовлена не легеневим ураженням – перелом ребер, міозит, оперізуючий герпес, міжреберна невралгія; характеризується посиленням болю під час нахилу тулуба у бік ураження. Поява болю під час нахилу у здоровий бік характерна для сухого плевриту. Пальпаторно можна визначити крепітацію за умов підшкірної емфіземи та шум тертя плеври (сухий плеврит). В нормі під час стискання грудна клітка еластична. Еластичність знижується (стає резистентною) у хворих з емфіземою легень, окостенінням реберних хрящів (двобічним), масивним ущільненням легеневої тканини, ексудативним плевритом (з ураженого боку).

Зміна голосового тремтіння діагностується за умов однобічного ураження. Вираженість його залежить від розвитку підшкірної клітковини та статури пацієнта. Голосове тремтіння посилюється за умов ущільнення легеневої тканини (пневмонія, компресійний ателектаз) або з’єднання порожнини легені з бронхом; ослаблюється під час обтураційного ателектазу, пневмотораксу та за наявності рідини в плевральній порожнині аж до повного зникнення. Двобічне ослаблення чи посилення тремтіння діагностувати важко.
Перкусія – порівняльна (характер звуку: ясний легеневий, тимпанічний, коробковий, притуплений, тупий) із зазначенням локалізації змін (верхня, нижня середня частина легені або обох легень), топографічна перкусія справа та зліва (висота стояння верхівок спереду і ззаду, ширина полів Креніга, нижня межа легень, активна екскурсія легень)

За нормальних умов над усією поверхнею легень визначається ясний легеневий звук. Тимпанічний звук виявляється під час пневмотораксу та наявності великої порожнини, з’єднаної з бронхом, коробковий – емфіземи легень, притуплений – пневмонії, тупий – обтураційного ателектазу та рідини в плевральній порожнині (ексудативний плеврит, гідроторакс, гемоторакс).
Межі легень в нормі:

Межі

Справа

Зліва

Верхні: спереду

ззаду

3-4 см вище рівня середини ключиці

на рівні остистого відросток VІІ шийного хребця

Поля Креніга

5-6 см

Нижні (за топографічними лініями):

Білягрудинна

VI міжребер’я

не визначається

Середньо ключична

нижній край VI ребра

не визначається

Передня пахвинна

нижній край VIІ ребра

нижній край VIІ ребра

Середня пахвинна

нижній край VIІІ ребра

нижній край VIІІ ребра

Задня пахвинна

нижній край IX ребра

нижній край IX ребра

Лопаткова

нижній край X ребра

нижній край X ребра

Біляхребтова

остистий відросток XI грудного хребця

остистий відросток XI грудного хребця

Рухомість нижнього краю легень по задній пахвинній лінії


6-8 см


6-8 см

Верхні межі легень опущені за умов зморщування верхівки (туберкульоз), припідняті з обох сторін – при емфіземі легень. Нижні межі опущені під час низького стояння діафрагми та емфіземи легень, припідняті – високого стояння діафрагми (асцит, вагітність, метеоризм), зморщування нижніх відділів легень. Обмеження рухомості нижнього краю легень характерне для емфіземи легень та плевральних шварт, застою (серцева недостатність), пневмонії (однобічне).
Аускультація – характер дихання (везикулярне в нормі, ослаблене, посилене, жорстке, саккадоване, бронхіальне, амфоричне, відсутнє) та локалізація змін характеру;

- побічні дихальні шуми (хрипи - сухі (свистячі, дзижачі) чи вологі (дрібно-, середньо- та велико-пухирчасті), крепітація, шум тертя плеври), кількість побічних дихальних шумів: поодинокі, множинні, розсіяні, локалізовані (місце локалізації), звучність, зникають чи ні при відкашлюванні;



- бронхофонія.

В нормі над усією поверхнею легень вислуховується везикулярне дихання, яке може бути ослабленим за умов зниження еластичності альвеол (емфізема легень, інтерстиційний набряк легень), наявності рідини або повітря в плевральній порожнині, обтураційного ателектазу; або посиленим – в умовах гіпервентиляції (гіпертермія, гіпертиреоз, фізичне навантаження). Жорстке дихання вислуховується під час звуження просвіту бронхів (набряк слизової оболонки, наявність слизу, бронхоспазм) у хворих на бронхіти, пневмонію, бронхіальну астму тощо. Саккадоване (переривчасте) дихання є ознакою туберкульозного бронхіоліту, травм грудної клітки, уражень дихальних м’язів. Бронхіальне дихання в нормі вислуховується над трахеєю, патологічне бронхіальне дихання з’являється за умов покращення проведення звуку – ущільнення легеневої тканини (пневмонія), компресійного ателектазу; амфоричне дихання – наявність порожнини в легенях, з’єднаної з бронхом, відкритий пневмоторакс.

Сухі високотемброві хрипи (свистячі) характерні для ураження дрібних бронхів і як правило не зникають після відкашлювання (бронхіоліт, бронхіальна астма), низькотемброві (дзижчачі, гудучі) часто зникають після відкашлювання (ураження крупних бронхів - трахеїт, бронхіт). Калібр вологих хрипів характеризує розмір уражених бронхів (дрібно-, середньо- та великоміхурчаті), характер вологих хрипів переважно змінюється після відкашлювання. Великоміхурчасті хрипи у поєднанні з клекочучим диханням характерні для набряку легень, звучні дрібноміхурчасті незмінні – для пневмонії, незвучні (застійні) – для серцевої недостатності. Крепітація вислуховується під час пневмонії та інфаркту легені. Шум тертя плеври – фібринозний (сухий) плеврит, плевро-перикардіальний шум – перикардит, медіастиніт.

Бронхофонія (шепітна мова) в нормі має бути однаковою над симетричними відділами легень, середньої звучності. Посилена бронхофонія виникає за умов покращення проведення звуку (пневмонія, порожнина, з’єднана з бронхом, компресійний ателектаз), ослаблена – під час ексудативного плевриту, гідро- або пневмотораксу, обтураційного ателектазу, двобічне послаблення(емфізема легень) практично не діагностується, оскільки сила також залежить від товщини підшкірної клітковини та м’язів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка