Методичні розробки для практичних та семінарських занять львів 2005




Сторінка6/6
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.27 Mb.
1   2   3   4   5   6

Професійно орієнтована мета: навчити лікарів-слухачів на підставі клінічних та інструментальних даних діагностувати порушення серцевого ритму та провідності.


Навчальні питання:

1. Причини виникнення аритмій ї їх класифікація.

2. Порушення утворення імпульсу.

3. Порушення й аномалії проведення імпульсу.

4. ЕКГ-ознаки різних видів аритмій.

5. ЕКГ-ознаки блокади серця.

6. Клінічні ознаки порушень збудливості та провідності залежно від виду та локалізації.

Короткий зміст заняття:

Серцевий ритм при порушеннях відрізняється від нормального синусового за частотою, регулярністю, джерелом виникнення збудження, а також порушеннями зв’язку або послідовності між активацією передсердь і шлуночків. Аритмії виникають у будь-якому віці і пов’язані з різними причинами. Класифікації базуються на клініко-електрокардіографічній характеристиці аритмії, патогенезі, тощо. Порушення серцевого ритму ділять на 3 групи: тахі-, брадикардія, аритмії, (екстрасистолія, атріо-вентрикулярна дисоціація і парасистолія). Основну увагу звертають на синусову аритмію, синдром слабкості синусового вузла, екстрасистолії залежно від місця їх виникнення. Розглядають пароксизмальну суправентрикулярну тахікардію (ПСТ),- синусову і передседну, атріовентрикулярну форми, критерії їх діагностики і лікування. У лікуванні виділяють 2 етапи: зняття приступу і лікування в післяприступному періоді. Подається класифікація 4-х класів антиаритмічних препаратів, їх механізми дії.

Виділяють 3 ступені блокад залежно від порушення проведення імпульсу, а також розрізняють їх залежно від місця блоку, стійкості, часу виникнення. Блокади серця можуть бути повні і неповні, природжені і набуті, органічні і функціональні, синоаврикулярні, внутрішньопередсердні, атріовентрикулярні, внутрішньошлуночкові; минущі, переміжні і хронічні. Виділяються повна атріовентрикулярна блокада і синдром Морганьї–Адамса–Стокса. Обговорюються синдром WPW, синдром вкороченого інтервалу P-Q, продовженого інтервалу Q – Т.

Напрями дискусії:


  1. Причини аритмій у дітей різного віку.

  2. Класифікація аритмії.

  3. Синусова аритмія, дихальна і нереспіраторна.

  4. Синдром слабкості синусового вузла.

  5. Характеристика екстрасистоли залежно від місця її виникнення.

  6. Варіанти суправентрикулярної форми пароксизмальної тахікардії.

  7. Етапне лікування ПСТ.

  8. Характеристика антиаритмічних препаратів.

  9. Диференціальна ЕКГ-діагностика блокад.

  10. Синдром WPW.

Тема практичного заняття № 10. Дослідження периферичної крові та клінічна оцінка гемограм.



Навчальна мета заняття: поглибити і поповнити знання з сучасних методів дослідження периферичної крові, вміти інтерпретувати показники гемограм за віком дитини, навчити слухачів своєчасно виявляти різні захворювання крові за допомогою гемограм.

Професійно орієнтована мета: вміти дати правильну оцінку результатів гемограм, виставити правильний діагноз за допомогою лабораторного дослідження периферичної крові та його обґрунтувати.

Навчальні питання:

  1. Анатомо-фізіологічні властивості органів кровотворення у дітей.

  2. Особливості гемограми новонародженої дитини.

  3. Показники крові дітей 1-го року життя.

  4. Особливості показників крові у дітей старших 1-го року.

  5. Семіотика змін крові.

  6. Роль гемограми в диференціальної діагностиці захворювань крові.

Короткий зміст заняття:

Показники крові значно є неоднорідними в у різних вікових групах. В періоді новонародженості особливостями гемограми є підвищення концентрації гемоглобіну (180-240 г/л) і вмісту еритроцитів (5-7 Г/л), ретикулоцитів (2,2-4,2%), лейкоцитоз до 30 Т/л), нейтрофільоз, зсув формули вліво (на 5-6 день життя зменшується і кількість нейтрофілів і лімфоцитів стає однаковою).

У дітей 1-го року життя знижується концентрація гемоглобіну (до 115-120 г/л) і еритроцитів (3,7 - 4,5 Г/л), кількість лейкоцитів складає 8-10 Т/л, ШОЕ – 5-8 мм/год, в лейкоцитарній формулі переважають лімфоцити.

З 2-го року життя до пубертатного періоду морфологічний склад крові постійно набуває рис характерних до складу крові дорослих.

Клінічний аналіз крові найбільш поширене дослідження в медичній практиці, а правильна оцінка результатів периферичного дослідження крові неможлива без знань фізіологічних особливостей організму дитини в різні вікові періоди.

Найчастішою патологією крові у дітей є анемія – патологічний стан, який характеризується зниженням концентрації гемоглобіну менше 110 г/л, а еритроцитів – менше 4,0 Г/л. Важливе значення для оцінки анемії має кольоровий показник, який при 1,0 виявляється при нормохромних анеміях (гостра крововтрата, гемолітичний криз). Гіпохромні анемії (КП менше 0,85) є переважно залізодефіцитним. Збільшення показника понад 1,5 характерно для гіперхромної анемії (В12-дефіцитна- та фолієводефіцитна).

Лейкоцитоз та лейкопенія зустрічаються при різних захворюваннях. Велике значення має оцінка лейкоцитарної формули. Нейтрофільний лейкоцитоз виникає при гнійно-запальних процесах. Лейкемоїдні реакції досить часто нагадують картину при лейкозі. Для диференціальної діагностики в таких випадках використовують дослідження кістково – мозкового пунктату. Лейкопенія спостерігається при цілому ряді вірусних інфекцій, може бути викликана впливом медикаментів, радіоактивних речовин тощо. Різке зниження вмісту гранулоцитів називають нейтропенією. Еозінофілія характерна для гельмінтозів, алергічних захворювань. Тромбоцитопенія виявляється при тромбоцитопенічній пурпурі, лейкозах, апластичній анемії, внутрішньоутробних інфекціях.

Контрольні питання:


  1. Гемограма у новонародженої дитини.

  2. Особливості периферичної крові у дітей 1-го року життя.

  3. Загальний аналіз крові у дітей старших 1-го року.

  4. Гематологічні синдроми у дітей різного віку.

  5. Диференціальна діагностика захворювань крові.

Тема практичного заняття № 11. Захворювання тонкої та товстої кишок. Неспецифічний виразковий коліт.



Навчальна мета заняття: Ознайомити слухачів з основними клінічними формами захворювань кишок у дітей, різними формами гельмінтозів, диференціальною діагностикою цієї патології, методами обстеження, принципами лікування, профілактики та диспансеризації.

Професійно орієнтована мета: навчити слухачів призначати відповідний комплекс обстеження дітям з патологією кишок та гельмінтозами, дати правильну оцінку результатів лабораторних та інструментальних методів обстеження, виставити діагноз та призначити комплекс лікування.

Навчальні питання:

  1. Етіологія, морфологічна картина та клінічні прояви захворювань кишок у дітей.

  2. Диференціальна діагностика.

  3. Принципи лікування, диспансерне спостереження за дітьми, які страждають на захворювання кишок.

  4. Загальні та лікувальні дієти в стаціонарі, добові набори продуктів і семиденні меню для дітей із хворобами органів травлення. Варіанти елімінаційних дієт.

Короткий зміст заняття:

Серед захворювань кишок у дітей виділяють хронічний ентерит, ентероколіт, синдром подразненої кишки тощо. Одним із серйозних захворювань, яке зустрічається у дитячому віці є неспецифічний виразковий коліт (НВК) – найважче запальне захворювання товстої кишки, для якого характерним є прогресуючий перебіг, розвиток позакишкових ускладнень.

Патогенез хвороби залишається до кінця нез’ясованим, хоча існує низка теорій виникнення НВК (інфекційна, алергічна, нервова, гормональна, судинна, аліментарна, психосоматична, автоімунна).

В останні роки з’явилась гіпотеза провідної ролі геморагічного васкуліту і імунопатологічних реакцій, в ініціації яких бере участь один і той же етіологічний факторів (ентеропатогенні бактерії, віруси, мікоплазми). Велика роль в патогенезі належить генетичним факторам (феномену антигенів гістосумісності HLA, що визначає характер індивідуальної імунної відповіді), гіперсекреції слизовою оболонкою товстої кишки оксиду азоту.

Клінічна картина характеризується наявністю діареї, крові в калі, болями в животі. При легкому ступені захворювання виявляються поодинокі прожилки крові в калі, при важкому – велика її домішка. Характерним для важкого НВК є підвищення температури тіла, зниження апетиту, маси тіла, анемія, затримка статевого розвитку. Системні ускладнення захворювання включають ураження перианальної ділянки (папіломи, бородавки, абсцеси, нориці, енкопрез), міжкишкові нориці, токсичний мегаколон, печінкові ускладнення (хронічний активний гепатит, склерозуючий холенгіт), сечокам’яну хворобу (виникає після резекції кишки або у хворих із стеатореєю внаслідок підвищеної реабсорбції оксалатів), артралгії без деструкції суглобів.

Важливу роль у діагностиці НВК мають ендоскопічні методи дослідження (колоноскопія).

Лікування: дієта (стіл № 4 за Певзнером), основу базисної терапії складають сульфосалозин і месалозин.

Планове хірургічне лікування показане при гострому (блискавичному) перебігу важкої форми НВК, при безперервно рецидивуючому перебігу середньоважкої та важкої форм НВК, коли консервативна терапія малоефективна, а також при великій тривалості хвороби.

Невідкладна хірургія – при профузній кишковій кровотечі, токсичній дилятації товстої кишки, перфорації кишкових виразок.

Контрольні питання:


  1. Епідеміологія захворювань кишок у дітей.

  2. Диференціальна діагностика захворювань тонкої і товстої кишок у дітей.

  3. Методи дослідження захворювань тонкої і товстої кишок у дітей.

  4. Неспецифічний виразковий коліт у дітей, клініка, діагностика, лікування.

  5. Хвороба Крона, критерії діагностики.

  6. Принципи диспансеризації дітей з хронічними захворюваннями кишок.

Тема практичного заняття № 12. Захворювання підшлункової залози.



Навчальна мета заняття: ознайомити лікарів-курсантів з основними клінічними проявами захворювань підшлункової залози, особливостями їх перебігу, з методикою обстеження таких дітей, принципами диференціальної діагностики, лікування, профілактики та диспансеризації.

Професійно орієнтована мета: вміти призначати відповідний комплекс обстеження дітям із захворюваннями підшлункової залози, дати оцінку результатам клінічного, лабораторного та інструментального обстеження, виставити правильний діагноз та призначити відповідний комплекс лікування.

Навчальні питання:

  1. Анатомо-фізіологічні особливості підшлункової залози у дітей.

  2. Класифікація захворювань підшлункової залози у дітей.

  3. Особливості анамнезу та клінічний симптомокомплекс у дітей з функціоальними порушеннями підшлункової залози у дітей. Панкреатопатії.

  4. Діагностика органічного ураження підшлункової залози у дітей. Хронічний панкреатит.

  5. Клінічна картина, ускладнення та тактика лікаря-педіатра при інших захворюваннях підшлункової залози у дітей.

  6. Сучасні принципи лікування дітей з кистами і пухлинами підшлункової залози.

Короткий зміст заняття:

Серед усіх захворювань підшлункової залози найчастіше діагностується панкреатит – захворювання, яке зумовлено активацією панкреатичних ферментів і ферментативною токсимією.

Основними причинами гострого панкреатиту є гострі вірусні захворювання, бактеріальні інфекції, травматичні ураження підшлункової залози, патологія шлунка і 12-палої кишки, захворювання жовчовивідних шляхів, важка алергічна реакція. Клінічна картина проявляється болями в ділянці верхньої половини живота, блювотою, симптомом Керте тощо. Діагностичними критеріями гострого панкреатиту поряд з клінічними симптомами є підвищення рівня амілази, лейкоцитоз зі зсувом вліво, на УЗД виявляють збільшення розмірів підшлункової залози, її ущільнення і набряк. Лікування включає дієту, парентеральне введення рідини і інгібіторів протеаз, спазмолітичні препарати.

Хронічні панкреатит – поліетіологічне захворювання підшлункової залози з прогресуючим перебігом, дегенеративними і деструктивними змінами в підшлунковій залозі вогнищевого або дифузного характеру, зниження її екзо- і ендокринних функцій. Основним клінічним проявом хронічного панкреатиту є больовий синдром (приступоподібні болі або болі ниючого характеру), пов’язані з порушенням дієти, фізичним навантаженням або інфекційним захворюванням; диспепсичні розлади (зниження апетиту, нудота, блювота, закрепи); загальні симптоми інтоксикації. Основа лікування хронічного панкреатиту – дієта, яка зменшує панкреатичну і шлункову секреції, спазмолітики, антисекреторні препарати, при зниженні екзокринної функції підшлункової залози - замісна терапія ферментними препаратами.



Контрольні питання:

  1. Етіологія захворювань підшлункової залози у дітей.

  2. Диференціальна діагностика захворювань підшлункової залози у дітей.

  3. Особливості клінічної картини панкреатиту у дітей.

  4. Сучасні підходи до лікування дітей зі захворюваннями підшлункової залози.

Тема практичного заняття № 13. Мікробно-запальні захворювання сечових шляхів.



Навчальна мета заняття: навчити лікарів – слухачів діагностувати різні види мікробно-запальних уражень сечовидільної системи і вивчити принципи лікування цієї патології.

Професійно орієнтована мета: вміти проводити диференціальну діагностику мікробно-запальних захворювань сечостатевої системи у дітей, проводити диспансерний нагляд за цими дітьми.

Навчальні питання:

  1. Класифікація мікробно-запальних уражень сечостатевої системи.

  2. Клініка і лікування пієлонефриту.

  3. Алгоритми діагностики мікробно-запальних захворювань сечових шляхів.

  4. Фітотерапія в нефроурології.

Короткий зміст заняття:

Інфекція сечовидільних шляхів (СВШ) – гострий інфекційний процес у сечових шляхах за відсутності лабораторних та інструментальних ознак ураження тубулоінтерстиціальної тканини нирок і чіткої клінічної картини локального процесу. Асимптоматична бактерурія – відсутність клінічних симптомів захворювання і наявність бактерурії: у сечі (середня порція) – 105 і більше колоній у 1 мл; при катетерному заборі сечі – 103 і більше колоній в 1 мл; у сечі, взятій методом надлобкової пункції сечового міхура – будь-яка кількість колоній.

Неускладнена інфекція сечовивідних шляхів – найчастіше цистит, ускладнена трансформується у пієлонефрит.

Інфекція сечовидільних шляхів класифікується на симптоматичну бактерурію, асимтоматичну бактерурію, симптоматичну абактерурію (уретральний симптом).

Найчастіше інфекція СВШ викликаються Escherichia coli (52 -64%) і Proteus mirabilis (16%), причому, більш ніж у 95% хворих виділяється грамнегативна монофлора.

Основні клінічні форми перебігу СВШ: асимптомна бактерурія; симптомокомплекс циститу (дизурія, болючі сечовиділення, полакіурія, ніктурія, дискомфорт у надлобковій ділянці); симптомокоплекс гострого пієлонефриту (болі у попереку, гарячка, ознаки загальної інтоксикації, позитивний симптом Пастернацького).

Діагноз інфекції СВШ встановлюється на основі методів: прямої діагностики наявної інфекції (посіви культури ниркової біопсії, сечі, змивів сечового міхура); бактеріологічних методів (посіви стандартною петлею або за допомогою діагностичних стрічок “Irikult”, “Nefrofan”); біохімічних тестів (нітритний Greiess; з трифенилтетразолем, каталазний).

Основні принципи терапії інфекції СВШ наступні: збільшення навантаження водою; корекція закрепів; часте і повне випорожнення сечового міхура; правильна особиста гігієна (підмивання спереду-назад; виключення шампунів, пінистих засобів до душу).

Антибактеріальна терапія протягом 7-10 днів призначається з урахуванням посівів сечі на чутливість до антибіотиків. Антибіотики, а потім уросептики, призначають до повної стерильності сечі (посів сечі через 3-4 дня після відміни антибіотикотерапії). Серед уросептиків перевагу надають сульфаніламідам короткої дії. Тактика проведення антибактеріальної терапії залежить від форми і фази активності мікробно-запального процесу, віку дитини, ефективності раніше проведеної терапії.

Оцінка ефективності проведеної терапії: поліпшення загального стану хворого, зменшення або зникнення патологічних клініко-лабораторних симптомів, від’ємний результат при посіві сечі. Зазвичай, неускладнена інфекція СВШ виліковується протягом місяця і немає тенденції до рецидування. Наявність рецидивної інфекції СВШ потребує проведення мікційної цистоуретрографії з метою виключення міхурово-сечовідного рефлюксу.



Контрольні питання:

  1. Структура, епідеміологія мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.

  2. Диференціальна діагностика мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.

  3. Принципи адекватного лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.

  4. Профілактика та диспансерне спостереження за дітьми захворюваннями сечової системи.

Тема практичного заняття № 14. Шок і його різновиди.



Навчальна мета заняття: засвоїти критерії діагностики шоку в дітей, вивчити особливості невідкладної допомоги при шокових станах.

Професійно орієнтована мета: навчитися проводити диференціальну діагностику причин шоку, надавати у невідкладну допомогу при шоку в дітей.

Навчальні питання:

  1. Дефініція шоку.

  2. Етіопатогенез шоку.

  3. Клініка шоку.

  4. Диференціальний діагноз шоку.

  5. Невідкладна допомога при щоці у дітей.

Короткий зміст заняття:

Шок – це загрозливий для життя стан, який проявляється гострими розладами гемодинаміки з неадекватною перфузією периферичних тканин, невідповідністю між зниженими можливостями серцево-судинної і дихальною систем та енергетичними системами організму. Розрізняють гіповолемічний шок, який розвивається на основі об’ємного спорожнення судин; септичний шок на фоні тяжкого інфекційного захворювання; кардіогений шок на фоні серцевих розладів; анафілактичний шок – через підвищення чутливості організму до сторонніх речовин. Патофізіологічною основою шоку є такі механізми: скорочення об’єму циркулюючої крові, погіршення діяльності серця, розлади периферичної циркуляції. Внаслідок цього знижується серцевий поштовх і тиск крові, централізується кровоплин, виникає гіпоксія, метаболічний ацидоз тощо. Клінічні ознаки шоку: тахікардія, артеріальна гіпотензія, холодна та липка на дотик шкіра, олігурія або анурія, задишка, неспокій або запаморочення. Диференціальний діагноз проводиться на основі виявлення етіологічного чинника окремого виду шоку (епізод анафілаксії, сепсис, травма, крововтрата, отруєння тощо). Негайна допомога – горизонтальна позиція тіла, у випадку кардіогенного шоку – голова і груди піднесені; підтримання прохідності дихальних шляхів, респіраторна підтримка; інфузійна терапія (корекція метаболічного ацидозу); посиндромна терапія. Передумовою успішної інтенсивної терапії є максимальне точне визначення виду шоку, контроль ЧСС, АТ, ЕКГ, показників дихання, газів крові, температури, діурезу, притомності.



Контрольні питання:

  1. Диференціальна діагностика шокових станів у дітей.

  2. Анафілактичний шок, клініка, діагностика, лікування.

  3. Кардіогенний шок, клініка, діагностика, лікування.

  4. Гіповолемічний шок, клініка, діагностика, лікування.

  5. Септичний шок, клініка, діагностика, лікування.

Тема практичного заняття № 15. Основні принципи інтенсивної терапії при отруєннях.



Навчальна мета заняття: засвоїти критерії діагностики отруєнь у дітей, вивчити особливості невідкладної допомоги при отруєннях.

Професійно орієнтована мета: навчитися проводити диференціальну діагностику отруєнь різного генезу, надавати диференційовану невідкладну допомогу при різних отруєннях.

Навчальні питання:

  1. Токсичні речовини і шляхи їх проникнення в організм.

  2. Періоди в розвитку отруєнь.

  3. Клінічні прояви отруєнь.

  4. Принципи лікування отруєнь у дітей.

Короткий зміст заняття:

Гострі екзогенні отруєння займають 3-е місце серед всіх нещасних випадків у дітей. Токсичні речовини можуть поступати в організм дитини через травний канал, легені, всмоктуватися через шкіру і слизові; можливо випадкове парентеральне введення. 80 % отруєнь пов’язані з прийомом токсичних речовин всередину. Виділяють наступні періоди в розвитку отруєнь: 1)період - скритий або латентний до появи перших симптомів отруєння, 2) період - резорбтивної дії або токсигенний, реєструють з моменту появи перших симптомів до повної елімінації, або появи соматогенний ускладнень, 3) період - соматогенний або пізніх ускладнень, 4) період - відновлювальний.

Одним із найчастіших симптомокомплексів при отруєнні є порушення функції вегетативної нервової системи, з дисбалансом симпатичного або парасимпатичного відділів. При переважанні тонусу симпатичної системи виявляють збільшення ЧСС, підвищення АТ, мідріаз, сухість шкіри і слизових, парез кишок. Така клініка характерна для отруєння алкалоїдами красавки, димедролом, ефедрином, кокаїном, амітриптіліном тощо. При переважанні тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (при отруєнні героїном, резерпіном, аміодороном тощо) зменшується ЧСС, АТ, з’являються міоз, гіпергідроз, підвищення перистальтики кишок.

Велика кількість токсичних речовин і поліморфність клінічних проявів затруднюють діагностику гострих екзогенних отруєнь. Для діагностики важливо мати анамнестичні дані, дані лабораторних досліджень. Лікування передбачає припинення всмоктування отрути (промивання шлунка, ентеросорбенти), специфічна інактивація отрути (антидотна терапія), прискорення виведення токсичної речовини з організму, посиндромна і симптоматична терапія.



Контрольні питання:

  1. Епідеміологія і структура отруєнь у дітей.

  2. Клінічні прояви отруєнь.

  3. Диференціальна діагностика отруєнь у дітей.

  4. Принципи інтенсивної терапії.

  5. Профілактика отруєнь у дітей.

Тема практичного заняття № 16. Туберкульоз, специфічні методи діагностики та профілактики.



Навчальна мета заняття: ознайомити лікарів-слухачів з епідеміологією, особливостями перебігу, діагностики та лікування туберкульозу у дітей на сучасному етапі.

Професійно орієнтована мета: вміти оцінити результати проби Манту, запідозрити розвиток туберкульозу в дитини, своєчасно розпізнати туберкульозний менінгіт.

Навчальні питання:

  1. Епідеміологія туберкульозу в дітей .

  2. Особливості перебігу туберкульозу в дитячому віці.

  3. Первинний туберкульозний комплекс.

  4. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичний вузлів.

  5. Туберкульозний менінгіт.

  6. Диференціальний діагноз туберкульозу легень.

  7. Роль туберкулінодіагностики у ранньому виявленні туберкульозу .

  8. Принципи лікування туберкульозу дітей.

Короткий зміст заняття:

Захворюваність на туберкульоз постійно зростає. Досить часто не вдається встановити джерело інфікування, що свідчить про наявність резервуару туберкульозної інфекції серед населення. Ризик інфікування вищий у маленьких дітей. Особливість туберкульозної інфекції - тривале збереження життєздатності збудника в первинному вогнищі, лімфатичних вузлах, вогнищах інфікування. Ослаблення організму, зниження імунітету при різних інфекціях призводять до активації старих вогнищ.

Класифікація включає 3 групи основних клінічних форм туберкульозу: І група – туберкульозна інтоксикація у дітей і підлітків; ІІ група – туберкульоз органів дихання (первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних залоз, дисемінований туберкульоз легень, вогнищевий туберкульоз легень тощо); ІІІ група – туберкульоз інших органів і систем (туберкульоз мозкових оболонок і ЦНС, туберкульоз кісток і суглобів, туберкульоз сечових і статевих органів, туберкульоз кишок тощо).

Клініка туберкульозу залежить від місця попадання мікобактерії, фази патологічного процесу, наявності ускладнень. У дітей і підлітків частіше виявляють первинний туберкульоз, який виникає при зараженні мікобактеріями неінфікованого організму. Серед всіх форм первинного туберкульозу переважає туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, туберкульозну інтоксикацію, рідше первинний туберкульозний комплекс, плеврит. Частіше при туберкульозі уражаються легені – 85%. Позалегеневі форми виникають в результаті гематогенної дисемінації інфекції з первинного вогнища. Переважають симптоми інтоксикації, характерною є наявність гіперсенсибілізації, яка проявляється параспецифічними реакціями. Імовірність розвитку важких локальних і генералізованих форм туберкульозу є вищою у дітей молодшого віку. Діагностика ґрунтується на клініко-анамнестичних і лабораторних даних (бактеріоскопічне, бактеріологічне, серологічне, ПЛР). Основний метод раннього виявлення хворих дітей – туберкулінодіагностика.

Основа лікування є етіотропна хіміотерапія (ізоніазид, ріфампіцин, піразінамід тощо).

Профілактика туберкульозу передбачає запобігання інфікуванню і попередженню захворювання.



Контрольні питання:

  1. Актуальність проблеми туберкульозу в дітей .

  2. Клінічні прояви туберкульозу в дитячому віці.

  3. Туберкульозна інтоксикація.

  4. Легеневі форми туберкульозу.

  5. Туберкульозний менінгіт.

  6. Туберкулінодіагностика туберкульозу.

  7. Лікування і профілактика туберкульозу дітей.

Тема практичного заняття № 17. Цукровий діабет.



Навчальна мета заняття: поглибити знання лікарів – слухачів з питань особливостей перебігу, ранньої діагностики та лікування цукрового діабету у дітей, профілактики ускладнень.

Професійно орієнтована мета: вміти своєчасно розпізнати цукровий діабет, розрахувати добову дозу інсуліну, знати початкові симптоми гіпер – і гіпоглікемічної коми, надати невідкладну допомогу.

Навчальні питання:

  1. Етіологія цукрового діабету.

  2. Патогенез цукрового діабету.

  3. Клініка цукрового діабету.

  4. Лікування.

  5. Коматозні стани при цукровому діабеті.

Короткий зміст заняття:

Причиною цукрового діабету є дефіцит інсуліну або резистентність клітин-мішеней до його дії. Виділяють 2 основних типи цукрового діабету: 1) І тип – інсулінозалежний, виникає через недостатність секреції інсуліну ушкодженими β – клітинами. У більшості випадків причиною цукрового діабету І типу є автоімунний процес. Захворювання може бути індуковане вірусними інфекціями і деякими токсичними речовинами. Класичними проявами цукрового діабету є полідипсія, поліурія, втрата маси тіла, сухість шкіри і слизових, поліфагія, слабкість, втомлюваність. Грудні діти жадібно смокчуть, у них спостерігається зниження маси тіла (симптом накрохмалених пеленок). В крові виявляють гіперглікемію, в сечі – глюкозурію, кетонурію. 2) ІІ тип цукрового діабету пов’язаний з інсулінорезистентністю, яка може бути зумовлена дефектами поодиноких генів або мати полігенну природу.

Вторинний цукровий діабет може бути зумовлений захворюваннями підшлункової залози (муковісцидоз, гемохроматоз, панкреатектомія) або надлишком глюкокортикоїдів.

Контрольні питання:


  1. Причини цукрового діабету у дітей.

  2. Типи цукрового діабету.

  3. Клінічна маніфестація цукрового діабету.

  4. Диференціальна діагностика цукрового діабету.

  5. Лікування цукрового діабету.





6. Практичні навички та вміння лікарів-слухачів передатестаційного циклу"Педіатрія"

6.1.Загальні навички та вміння:



  • зібрати повний анамнез життя та хвороби дитини

  • провести клінічне обстеження дитини

  • виявити можливі причини виникнення захворювання

  • обґрунтувати необхідний комплекс клініко-лабораторного обстеження

  • визначити обсяг спеціальних методів обстеження (лабораторних, фізикальних, інструментальних та ін.), оцінити отримані дані

  • провести аналіз перебігу захворювань у дітей на основі
    результатів клінічного та параклінічного обстеження

  • визначити наявність показань до госпіталізації хворих, організувати її проведення

  • провести диференційну діагностику захворювання

  • обґрунтувати схему, план та тактику ведення хворого з різною патологією

  • призначити необхідне лікування з урахуванням віку дитини і особливостей перебігу хвороби

  • оцінити ефективність фармакотерапії

  • визначити прогноз хвороби

  • визначити ступінь втрати здоров’я, вирішити питання
    профорієнтації хворого

  • оформити необхідну документацію, передбачену законодавством про
    охорону здоров'я

  • проаналізувати підсумки своєї роботи

  • пропагувати сучасні досягнення педіатрії

6.2. Спеціальні навички та вміння:

Лікар-педіатр повинен вміти:



  • оцінити фізичний, нервово-психічний та статевий розвиток дитини

  • визначити групу здоров’я, до якої належить дитина

  • провести загальний огляд, перкусію, пальпацію, аускультацію органів та систем дитини та виділити патологічні відхилення

  • своєчасно виявити ті синдроми, що потребують невідкладної терапії і вміти надати її

  • призначити лабораторно-інструментальні та інші методи обстеження для уточнення діагнозу

  • дати клінічну оцінку результатів лабораторних, рентгенологічних, ендоскопічного та УЗД-досліджень

  • визначити стан важкості дитини та показання до госпіталізації та організувати її

  • уміти визначити групу крові за системою АВО та провести гемотрансфузію

  • вести необхідну документацію лікаря-педіатра

  • організувати стаціонар вдома

  • провести експертний аналіз історії хвороби та історії розвитку дитини

  • надати невідкладну допомогу при стенозуючому ларингіті

  • надати невідкладну допомогу при отруєннях

  • надати невідкладну допомогу при носовій кровотечі

  • надати невідкладну допомогу при легеневих кровотечах та травмах великих судин

  • надати невідкладну допомогу при приступі бронхіальної астми

  • надати невідкладну допомогу при комах

  • надати невідкладну допомогу при печінковій та ниркових коліках

  • надати невідкладну допомогу і організувати транспортування дітей при різних травмах

  • провести реанімацію при порушенні вітальних функцій у дітей

  • уміти провести протиепідемічні заходи у випадку виникнення осередку інфекції у дитячому колективі

Крім цього, лікар-дитячий гастроентеролог II кваліфікаційної категорії повинен вміти:



  • Скласти план обстеження хворого

  • провести диференціальну діагностику захворювань у дітей

  • провести спинномозкову пункцію і провести оцінку аналізу ліквору

  • оцінити стан хворого і визначити покази для госпіталізації

  • оцінити стан новонародженого та призначити адекватне вигодовування

  • призначити адекватну інфузійну терапію

  • провести венепункцію

  • провести інтубацію трахеї

  • організувати профілактичні щеплення

  • скласти план та провести диспансерне спостереження за хворим

Лікар-педіатр І кваліфікаційної категорії повинен володіти знаннями та практичними навичками лікаря 2-ї категорії, а також вміти:





  • аналізувати показники роботи педіатричної служби міста, району та надавати рекомендації щодо їх поліпшення

  • проводити диференційну діагностику уроджених вад серця з використанням результатів ЕХО-КГ, ЕКГ, ФКГ

  • проводити диференційну діагностику уроджених вад розвитку травного каналу

  • діагностувати ендокринні захворювання (гіперплазію кори надниркової залози, гіпотироз, діабет)

  • діагностувати муковісцидоз

  • діагностувати гемолітико-уремічний синдром

  • проводити дифдіагностику гемобластозів, новоутворів тощо

  • проводити дифдіагностику бронхообструктивного синдрому та алергічних станів

  • оцінити дані імунологічних методів дослідження 2-го рівня в педіатрії

  • провести ШВЛ

  • записати та розшифрувати ЕКГ

  • допомогти іншим лікарям опанувати необхідні знання з педіатрії

Лікар- педіатр вищої кваліфікаційної категорії повинен відповідати вимогам, котрі стосуються лікарів 1-ої категорії, а також вміти:



  • діагностувати первинні імунодефіцити

  • діагностувати аутоімунні захворювання

  • проводити диференційну діагностику спадкових хвороб обміну речовин

  • вміти зібрати генетичний анамнез і скласти генеалогічне деревов

  • провести аналіз стану педіатричної служби області і дати пропозиції щодо її поліпшення

  • зробити літературний огляд, написати наукову працю, виступити на
    науково-практичній конференції з результатами аналізу різних ділянок своєї роботи.

6.3. Форми контролю засвоєння матеріалу:

  1. Усне опитування після кожної теми (контрольні питання та напрямки
    дискусії подаються в кожній методичній розробці теми.

  2. Письмове (комп'ютерне) опитування за програмами базового та заключного контролю.

  3. Екзамен (співбесіда).

  4. Клінічний розбір хворих - перевірка практичних навичок.

  5. Аналіз історій хвороб, результатів лабораторного та інструментального дослідження.

  6. Розв'язування ситуаційних задач, тестовий контроль вхідного та
    вихідного рівня з кожної теми.

6.4. Висновки.



  1. Сформовані основи базових медико-біологічних наук в обсязі,
    необхідному для вирішення питань діагностики, лікування та
    профілактики захворювань у дітей.

  2. Сформовані основи знань з усіх розділів педіатрії.

  3. Систематизовані знання етіології, патогенезу і клініки захворювань у дітей.

  4. Вивчені основні методи лабораторної, інструментальної діагностики та принципи їх оцінки.

  5. Сформовані знання про засоби та методи терапії, профілактики та реабілітації захворювань у дітей.

  6. Вивчені методи визначення тимчасової та стійкої втрати здоров’я і працездатності, організації лікарської допомоги, організації диспансеризації дітей з різноманітною патологією.

  7. Сформовані знання про патогенез, клініку та діагностику ВІЛ-інфекції та СНІДу та принципи роботи з ВІЛ-інфікованими хворими.

  8. Підготовані лікарі-педіатри до атестації на відповідну кваліфікаційну категорію.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Гомелла Т.Л., Каннигам М.Д. Неонатология. – М.: Медицина, 1998. – 636 с.

  1. Матеріали обласної науково-практичної конференції з міжнародною участю “Сучасні досягнення в дихальній підтримці новонароджених і споріднені проблеми неонатології”, Львів, 2003. – 130 с.

  2. Практичний посібник з неонатології / За ред. С.Езутачана, Д.Добрянського: Пер. з англ..- Львів; 2002. – 344 с.

  3. Джон Клоерті, Енн Старк. Посібник з неонатології. /Пер. з англ.. Фонд Допомоги Дітям Чорнобиля. Київ, 2002. – 772 с. Катвінкель. Реанімація новонароджених / Пер. з англ.. Львів, 2004.

  4. Полин Р.А., Дитмар М.Ф. Секреты педиатрии /Пер. с англ. – М.-СПб.: «Издательство БИНОМ» - «Невский Диалект», 1999. – С. 709-747.

  5. Белоусов Ю.Б., Моисееев В.С., Лепахин В.К. Клиническая фармакология и фармакотерапия: Руководство для врачей. – М.: «Юниверсум Паблишинг», 2000. – 539с.

  6. Антипкін Ю.Г., Арабська Л.П., Смірнова О.А., Власенко Н.В., Ласкаржевька І.А., бартєнєв С.Г., Радченко Н.О., Толкач С.І., Савицька Н.В. Сучасні підходи до діагностики, профілактики рецидивуючих і хронічних бронхітів у дітей. – К.: ЗАТ “ВІОПОЛ”, 2003. – 122с.

  7. Ласиця О., Курашова О. Тяжелые формы бронхиальной астмы у детей //Доктор. – 2002. - №3. – С. 43-46.

  8. Аллергические болезни у детей: Руководство для врачей/ Под ред. М.Я. Студеникина, И.И. Балаболкина. – М.: Медицина, 1998. – 352с.

  9. Медицина дитинства: В 4т. Т.3, кн. 2: Навч. посб. /П.С. Мощич, Ю.Г. Антипкін, М.Л. Аряєв та ін.; За ред. П.С. Мощича. – К.: Вища школа, 2001. – 438с.

  10. Цыбулькин Э.К. Угрожающие состояния у детей. Экстренная врачебная помощь: справочник. – Изд. второе, перераб. и допол. – СПб.: специальная литература, 1999. – 216с.

  11. Кузьмина Л.А. Гематология детского возратста. М.:МЕДпрессинформБ 2001, 400с.

  12. Белоусов Ю. В. Гастроентерология детского возраста. – Харьков: Консум, 2000. – 528 с.

  13. В. Л. Пайков, С. Б. Хацкель, Л. В. Ерман. Гастроентерология детского возраста в схемах и таблицах. – СПб: «Специальная литература», 1998. – 534 с.

  14. Аллергические болезни у детей: Руководство для врачей / Под ред М.Я. Студеникина й др. - М.: Медицина, 1999. - 288 с.


ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ БІЛЕТІВ:


        1. Основні принципи грудного вигодовування

        2. Особливості адаптації новонародженого до умов поза утробного життя. Пограничні стани

        3. Гіпоксично-ісхемічне ураження ЦНС, клініка, діагностика, лікування

        4. Диференціальна діагностика неонатальних гіпербілірубінемій

        5. Диференціальна діагностика анемій у новонароджених та їх лікування

        6. Внутрішньоутробні інфекції, клініка, діагностика, принципи терапії

        7. Неонатальний сепсис, клінічні синдроми, діагностика та принципи терапії

        8. Клініка, діагностика та лікування менінгіту у новонароджених.

        9. Рання діагностика неонатальних ендокринопатій

        10. Синдром зригувань та блювоти у новонароджених

        11. Диференціальна діагностика геморагічного синдрому у новонароджених, невідкладна терапія

        12. Спадкові захворювання, що виявляються в неонатальному періоді.

        13. Профілактика природжених вад розвитку та їх вияви в неонатальному періоді.

        14. Гострі бронхіти у дітей

        15. Особливості клініки та діагностики пневмоній у дітей різних вікових категорій

        16. Сторонні тіла в дихальних шляхах, діагностика, тактика лікаря

        17. Плеврити у дітей

        18. Респіраторні алергози.

Особливості клінічного перебігу бронхіальної астми у дітей, діагностика, терапія

        1. Диференціальна діагностика бронхообструктивного синдрому

        2. Особливості туберкульозу у дітей на сучасному етапі.

        3. Анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей різного віку.

        4. Методи дослідження органів травної системи.

        5. Хвороби стравоходу: ГЕРХ, ахалазія, опіки стравоходу.

        6. Захворювання органів гастродуоденальної зони: функціональні захворювання шлунка і ДПК

        7. Виразкова хвороба ДПК і шлунка.

        8. Холепатії.

        9. Жовчно-кам’яна хвороба.

        10. Вроджені аномалії і вади розвитку органів травної системи.

        11. Гепатити, діагностика та лікування

        12. Синдром мальабсобції.

        13. Спадкові порушення обміну речовин з реалізацією в патологією органів травної системи.

        14. Гельмінтози.

        15. Диференціальна діагностика закрепів.

        16. Муковісцидоз: діагностика, лікування, профілактика.

        17. Хронічні розлади харчування

        18. Імунодіатези, діагностика, лікування

        19. Клініка, діагностика, профілактика та лікування рахіту у дітей.

        20. Судомний синдром

        21. Гіпертермічний синдром, причини, терапія

        22. Природжені вади серця., клініко-діагностичні критерії тактика

        23. Серцева недостатність, критерії, лікування

        24. Міокардити у дітей, клініка, діагностика, терапія

        25. Ревматизм, клініка, лікування

        26. Особливості клінічних проявів ревматоїдного артриту у дітей, лікування

        27. Захворювання сполучної тканини, особливості клініки, принципи терапії

        28. Вегето-судинні дистонії, клініка, діагностика.

        29. Гіпертонія у дітей, особливості підходів до лікування

        30. Анемії у дітей, класифікація, діагностика, особливості клініки та терапії

        31. Гемобластози у дітей, принципи діагностики

        32. Коагулопатії природженого ґенезу, діагностика, терапія

        33. ДВЗ- синдром, причини, діагностика, терапія

        34. ВІЛ-інфекція, особливості проявів у дітей.

        35. Цукровий діабет у дітей.

        36. Гіпотироз у дітей, діагностика, терапія

        37. Захворювання щитовидної залози (ендемічний зоб, гіпертиреоз)

        38. Захворювання наднирників.

        39. Порушення статевої диференціації

        40. Календар щеплень, принципи протиепідемічної роботи педіатра.

        41. Комплексна оцінка стану здоров’я дітей за групами здоров’я.


передатестацiйного циклу з спецiальностi "ПЕДIАТРIЯ"



п/п

Код

Тема лекції

К-ть годин

Викладач



02.01

Сучасна концепція збалансованого харчування

2

доц.Голик Р.Г.

2.



03.01

Основи медичної генетики

2

  1. доц.Марченко Т.З.

04.02

Внутрішньоутробні інфекції

2

доц. Омельяненко О.В.



04.04

Сепсис новонароджених

2

доц. Омельяненко О.В.



05.04

Гостра пневмонія, сучасна етіологічна структура, патогенез, клініка, лікування

2

доц. Савчак Н.Є.



06.08

Хвороби серця неревматичної природі

2

доц. Головко І.М.



07.01

Ревматизм. Дифузні хвороби сполучної тканини.

2

проф. Коржинський Ю.С.



08.03

Анемії

2

доц.Марченко Т.З.



08.06

Геморагічні і тромботичні захворювання

2

проф. Коржинський Ю.С.



09.04

Виразкова хвороба шлунка та 12-ти палої кишки

2

доц. Головко І.М.



10.02

Диференцiальна дiагностика

симптомiв та синдромiв захворювань нирок у дiтей



2

проф. Коржинський Ю.С.



11.06

Енцефалічні реакції

2

проф. Коржинський Ю.С.



12.

Актуальні питання рахіту

2

доц. Омельяненко О.В.







Всього

26






ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРІВ

передатестацiйного циклу з спецiальностi "ПЕДIАТРIЯ"





Код

Тема семінарів

К-ть годин

Викладач



01.04

Контроль за розвитком і станом здоров'я дiтей

4

Марченко Т.З.



02.02

Раціональне вигодовування дітей 1-го року життя

4

Голик Р.Г.



03.04.

Iмунодiатези. Аномалії конституції .

4

Головко І.М.



04.03

Жовтяниці новонароджених

2

Марченко Т.З.



05.07

Бронхіальна астма

2

Головко І.М.



06.02

Функціональні методи дослідження серцево-судинної системи. ЕКГ. ФКГ. ЕхоКГ.

2

Головко І.М.



06.05

Вроджені вади серця та магістральних судин

4

Коцай Б.Р.



06.09

Серцево-судинна недостатнiсть

2

Головко І.М.



08.04

Лейкози, гемобластози.

4

Коцай Б.Р.



09.01

Методи дослiдження травної системи та оцінка їх результатів

4

Сакалош Л.П.



09.08

Патологія печінки і жовчних шляхів

2

Сакалош Л.П.



10.02

Гострий та хронічний гломерулонефрит

4

Сакалош Л.П.



11.04

Дихальна недостатність

2

Головко І.М.



11.09

Коми, їх диференціальна діагностика

4

Коцай Б.Р.



































Всього

48





ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

передатестацiйного циклу з спецiальностi "ПЕДIАТРIЯ"



п/п

Код

Тема прак. занять

К-ть годин



01.02

Органiзацiя лікувально-профілактичної допомоги дітям

2



02.04

Харчування хворої дитини. Хронічні розлади.

4



03.02

Спадкові хвороби людини

2



03.06

Первинні та втоинні імунодефіцитні стани

2



04.01

Вплив шкідливих факторів, хвороб матері в різні терміни вагітності на формування плода

2



05.03

Бронхiти у дiтей

4



05.06

Алергічний риніт. Поліноз

2



06.06

Набуті вади серця

4



06.07

Порушення серцевого ритму і провідності

2



08.01

Дослідження периферичної крові та клінічна оцінка гемограм

2



09.06

Захворювання тонкої і товстої кишок. Неспеціфічний виразковий коліт

4



09.11

Захворювання підшлунковї залози

2



10.03

Мікробно-запальні захворювання сечових шляхів

4



11.08

Шок і його різновиди

2

3. _4.1.



11.10

Основні принципи інтенсивної терапії при отруєнняї

  1. 2

12.03

Туберкульоз, специфічні методи діагностики та профілактики.

2



12.07

Цукровий діабет

2

6.






Всього

44

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ І НЕОНАТОЛОГІЇ ФПДО
"ПЕДІАТРІЯ"

Методичні розробки для практичних та семінарських занять

для лікарів-інтернів

ЛЬВІВ - 2006

Методичні вказівки підготували: доц. О.В.Омельяненко, проф. Ю. С. Коржинський, ас. В.В.Подолянська, доц. І.М. Головко, доц. Т.З. Марченко, доц. Р.Г. Голик, доц. Б.Р. Коцай, доц. Н. Є. Савчак, ас. Л. П. Сакалош.

Відповідальний за випуск: доц. О.Є. Січкоріз.

Рецензенти: проф. С. Л. Няньковський, проф. Л.В. Беш.

Методичні вказівки затверджені і рекомендовані до друку цикловою методичною комісією ФПДО від ____________ 2006. Протокол №____



ПОЯСНЮВАЛЬН
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка