Методичні вказівки для самостійної підготовки студентів до практичного заняття : «Організація системи фармакологічного нагляду за проведенням клінічних випробувань.»




Скачати 338.7 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір338.7 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини, фізичної

реабілітації та спортивної медицини

Завідувач кафедри

професор _____________ В.К.Тащук

“____” _________200__р.



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної підготовки студентів до практичного заняття :



«Організація системи фармакологічного нагляду за проведенням клінічних випробувань.»

Навчальна дисципліна: "Клінічне вивчення лікарських засобів" Спеціальність „клінічна фармація" Фармацевтичний факультет



V курс

ЧЕРНІВЦІ 2010



1.ТЕМА: Організація системи фармакологічного нагляду за проведенням клінічних випробувань.

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 години.

  1. НАВЧАЛЬНА МЕТА: оволодіння та поглиблення знань з основ клінічного вивчення лікарських засобів, знайомство з основними регламентуючими принципами проведення клінічних випробувань лікарських засобів і організацією контролю за безпечністю при їх застосуванні в Україні.

3.1. Студент повинен знати (а = ІІ)

  • Особливості система фармакологічного нагляду

  • історію становлення законодавчих актів щодо безпечності лікарських засобів

  • принципи виявлення побічних реакції та побічної дії лікарських засобів

  • основні методи отримання повідомлень про побічні реакції та побічні дії лікарських засобів

  • основні завдання відділу фармакологічного нагляду

  • основні документи щодо контролю за безпечностю лікарських засобів

  • особливості направлення повідомлень про побічні реакції та побічні дії лікарських засобів

  • лікарські засоби, які підлягають обов’язковій лабораторній перевірці

  • положення інструкції про здійснення нагляду за побічними реакціямти та побічною дією лікарських засобів

  • порядок подання інформації про побічні явища при проведенні клінічних випробувань

  • порядок подання інформації про побічні явища, дозволених до медичного застосування

3.2.Студент повинен вміти (а = ІІІ)

  • вміти кваліфіковано надавати інформацію пацієнтам при залученні іх в клінічне дослідження

  • вміти аналізувати результати проведених клінічних досліджень;

  • оформити медичну документацію, що передбачається законодавством з охорони здоров’я.

  • провести аналіз результатів і матеріалів клінічних випробувань;

  • дати характеристику лікарського засобу з урахуванням впливу останнього на різні системи людського організму, а також визначених біохімічних та фізіологічних показників з метою визначення доцільності подальшого проведення дослідження;

  • аналізувати різні етапи (фази) клінічного випробування;

  • обґрунтувати доцільність використання нового препарату;

  • планувати клінічну розробку нового лікарського засобу;

  • проводити і аналізувати функціональні та лабораторні методи дослідження, що використовуються при проведення клінічного випробування;

  • оформляти медичну документацію.

З.З.Опанувати практичні навички (а = ІІІ)

    • робота з хворим з вивченням методологічних підходів до призначення лікарських засобів

    • визначення методології клініко-фарамакологічних підходів до методів лікування на постгоспітальному етапі

  • вміти оцінити ефективність фармакологічних препаратів.

4. Поради студенту:

Проблема безпеки лікарських засобів (ЛЗ) стає все більш актуальною у всьому світі. Це пов’язано, насамперед з тим, що в медичній практиці зростає впровадження лікарських засобів з високою біологічною активністю, застосування яких може супроводжуватися виникненням побічних реакцій (ПР) різних за проявом та ступенем тяжкості. Відомо, що частота виникнення ПР у госпіталізованих пацієнтів складає від 1,5 до 35%, а збільшення терміну госпіталізації, як наслідок ПР – від 1 до 5,5 днів. Летальність від ПР займає 5 місце в світі після серцево-судинних захворювань, захворювань легень, онкологічних захворювань, травм. В деяких країнах (наприклад, США) економічні витрати, які пов’язані з проведенням додаткових заходів при розвитку ПР складають 76,6 млн. доларів на рік. Аналогічна ситуація характерна для багатьох інших країн світу. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) приділяє велику увагу цій проблемі. ВООЗ координує та підтримує діяльність національних центрів по контролю за безпекою ЛЗ більш ніж 60 країн світу, які приймають участь у міжнародній програмі по моніторингу ПР/ПД (побічної дії) ЛЗ.

В теперішній час вважається, що основними шляхами вирішення проблеми попередження ускладнень при медичному застосуванні ЛЗ є: або виробництво та випуск на фармацевтичний ринок нових більш якісних, ефективних та безпечних ЛЗ, або, як вважають експерти ВООЗ, розвиток системи здійснення більш оптимального контролю за їх безпекою. Останній підхід отримав назву – фармакологічного нагляду.

Система фармакологічного нагляду – це державна система збору, наукової оцінки інформації про ПР лікарських засобів при їх медичному застосуванні з метою прийняття відповідних регуляторних рішень.

В наш час в Україні використовується понад 8000 зареєстрованих ЛЗ. Тому важливість проблеми безпечного застосування ліків шляхом створення системи фармакологічного нагляду становить одне з найактуальніших завдань системи охорони здоров’я.

З давніх давен лікарські засоби (ЛЗ) визнавались не тільки корисними, але й, в певній мірі, небезпечними для організму людини. У зв’язку з цим, спроби суспільства впливати на якість та безпеку ліків відомі вже з часів середньовіччя. Вперше в історії людства медична громадськість та лікарі-спеціалісти почали приділяти увагу до проблеми безпечного застосування ЛЗ лише наприкінці ХІХ ст.

На початку ХХ сторіччя в Німеччині, Великобританія, США та ін. країнах видаються перші законодавчі акти щодо вимог до обігу ЛЗ, а в його другій половині – міжнародна кооперація в справі контролю за ефективністю та безпекою ЛЗ стає одним з провідних напрямків державної політики в галузі ліків. В 30 роки США стали першою державою в світі, яка вносить в Федеральне законодавство додатки, щоб забезпечити кращі гарантії безпеки ЛЗ і утворило Державний орган з функцією контролю за якістю харчових продуктів та ЛЗ (FDA), якому був доручений постійний контроль за забезпеченням ефективності та безпеки нових препаратів, які надходили на фармацевтичний ринок США. Поступово подібні структури почали створюватись в національних службах охорони здоров’я в інших країнах. Але переломним для міжнародного співтовариства в цьому напрямку став 1961 р. – “талідомідова трагедія”, заборона в 1971 р. застосування діетилстильбестрола у зв’язку з розвитком злоякісних пухлин в статевих органах дівчаток, матері яких застосовували цей препарат змушують світову медичну громадськість та урядові установи зосередити зусилля на заходах, які б надійно забезпечували безпеку пацієнтів як при клінічних випробуваннях нових ЛЗ, так і при їх медичному застосуванні. Слід підкреслити, що поряд із зазначеними вище “великими катастрофами” було виявлено чимало інших “дрібних” ускладнень, які не набули такого широкого резонансу, але негативно впливали на якість життя пацієнтів, на цих прикладах був закритий подальший шлях цілому ряду небезпечних ЛЗ: клозапіну, діпірону, ізоксикаму, практололу, талідоміду, бромкріптину, дієтилстільбестролу, фенілпропраноламіну та ін.

У 80ті роки, завдяки зусиллям, в першу чергу, ВООЗ, сформувався та затвердився комплексний погляд на проблему безпеки ліків, який був позитивно прийнятий національними службами охорони здоров’я всіх країн світу. Він містив в собі обґрунтовані експертами ВООЗ як огляди схем застосування ЛЗ, так і шляхи виявлення нових та тих, які рідко зустрічаються, побічних ефектів, а також експертний інструмент для перевірки гіпотез виникнення ПР та причинно-наслідкового зв’язку між застосуванням ЛЗ та його негативним впливом (включає до себе сітку центрів для проведення подальших досліджень з контролю випадків ПР ЛЗ (на етапі клінічних випробувань та постреєстраційних досліджень), залучення з цією метою відповідних контингентів хворих.

Подальшим кроком вперед в справі розбудови більше “безпечного світу” ліків стала діяльність Європейського співтовариства. Протягом декількох десятиріч (з 1957 р.) структурні підрозділи цієї міжнародної організації (Фармацевтичний комітет, Постійний комітет з лікарських препаратів для людини (створені в 1975 р.) та ін.) здійснювали суттєвий внесок в справу створення та гармонізації системи фармакологічного нагляду не тільки на Європейському просторі (до цього в різні роки приєднались, при сприянні ВООЗ, Японія, США, Канада).

В 1964 р. – вступає в дію перша програма ВООЗ (WHO, 1972) з моніторингу ПД ЛЗ. В 60 країнах світу були створені Національні центри, які співпрацюють за цією міжнародною програмою (Україна прийнята до програми ВООЗ в 2001 р. поки як асоційований учасник).

Експертами ВООЗ були виявлені основні фактори, за яких виникає ПР/ПД ЛЗ .

1. Фактори, які не пов’язані з дією ліків:


  • особливості організму хворого (вік, стать, генетичні особливості, схильність до алергічних реакцій, специфіка перебігу захворювання, шкідливі звички);

  • зовнішні, щодо хворого, фактори (лікар, який проводить фармакотерапію, екологічне оточення, умови праці та ін.).

2. Фактори, які пов’язані з дією ліків:

  • особливості клініко-фармакологічної характеристики ЛЗ;

  • адекватність вибору препарату;

  • метод застосування препарату;

  • взаємодія ЛЗ при поліпрагмазії.

Принципово, з точки зору доклінічного вивчення та клінічного моніторингу ПР/ПД ЛЗ були виділені такі групи ПР/ПД ЛЗ:

  1. Алергічні, що не залежать від дози ЛЗ, – тип В

  2. Токсичні, що залежать від дози ЛЗ, – тип А

  3. Місцеві – у місцях введення

  4. Реакції при взаємодії ЛЗ – виникають на тлі прийому кількох ЛЗ і є наслідком їх взаємовпливу на процеси фармакокінетики та/або фармакодинаміки одне одного

  5. Реакції на відміну ЛЗ – виникають при відміні ЛЗ

  6. Тератогенні ефекти – аномалії розвитку плода, які пов’язані з застосуванням ЛЗ

  7. Канцерогенні ефекти – утворення пухлин, пов’язане із застосування м ЛЗ.

Все це дозволило наприкінці ХХ сторіччя досягнути взаєморозуміння щодо принципових підходів до функціонування системи контролю за безпекою ліків та об’єднати весь комплекс заходів в суспільстві, який отримав назву – фармакологічний нагляд.

Фармакологічний нагляд - відповідно частини 5А, статті 29а положень Фармацевтичного Європейського законодавства Європейського Союзу – система, яка гарантує, що на підставі отриманої інформації про негативні реакції на лікарські препарати в умовах їх звичайного застосування будуть прийматися відповідні регламентуючі рішення по відношенню до ліцензованих в ЄС ЛЗ. Ця система повинна використовуватись для збору даних, які необхідні для здійснення нагляду за ЛЗ, при спеціальному (особливому) контролі щодо ПР у людини, а також при проведенні наукової оцінки цієї інформації. Така інформація повинна співставлюватись із споживанням цих ЛЗ.

Система фармакологічного нагляду повинна проводити також порівняльне вивчення даних про частоту відмічених випадків неправильного застосування та серйозних випадків зловживання ЛЗ.

Напрямки збору та аналізу інформації про ПР/ПД ЛЗ:

Офіційні клінічні випробування дозволяють виявляти тільки часто виникаючі ПР/ПД, тому що проводяться на обмеженій кількості хворих (до 300). Частота ПР складає N 1:200.

Епідеміологічні дослідження, які проводяться після дозволу ЛЗ до широкого застосування, кількість хворих від 5000-10000 та більше (при них виявляють, як правило, несподівані побічні ефекти).

Система реєстрації окремих повідомлень про побічні ефекти.

Загальнонаціональні статистичні дослідження.

Клінічні дослідження, які контролюються (при вивчені нових ЛЗ).


ВООЗ розроблені спеціальні методи спостереження та підходи до об’єктивного виявлення ПР/ПД ЛЗ при їх медичному застосуванні:

1. Епізодичні випадкові повідомлення

2. Добровільні організовані повідомлення (в Україні – карта спонтанних повідомлень).

3. Інші системи організації спостережень на етапах широкого медичного застосування ЛЗ: реєстрація певних ПД ЛЗ; проспективні дослідження (дослідження в групах пацієнтів); ретроспективні дослідження (вивчення виявлених випадків); популяційна статистика; узагальнення інформації із всіх джерел реєстрації ПД ЛЗ.

Методи отримання повідомлень про ПР/ПД ЛЗ класифікуються таким чином:


  1. Спонтанні повідомлення – дозволяють здійснити залучення населення; дозволяють здійснити контроль за ПД всіх ЛЗ, які дозволені до медичного застосування в країні; строки вивчення ПД не обмежені; існує можливість розподілу пацієнтів за відповідними групами; істотно не порушує перебіг подій; незначні витрати на дослідження.

  2. Активний моніторинг стаціонарів базується на тому, що монітори збирають демографічні, соціальні та медичні дані на всіх пацієнтів, які поступають в стаціонар

  3. Рецептурний моніторинг – базується на систематичному зборі та аналізі рецептів, які виписуються на новий ЛЗ; під час цього встановлюється контакт з лікарем, останній особисто повідомляє про дію препаратів

  4. Вивчення в групах – принципово передбачає: визначення групи пацієнтів, які застосовують відповідний ЛЗ; визначення (виділення) контрольної групи пацієнтів (для порівняння); проведення порівняння між вказаними групами пацієнтів ефективності та безпеки фармакотерапії.

  5. Порівняльне вивчення – базується на: відборі пацієнтів, для яких характерна визначена негативна реакція при призначенні відповідного ЛЗ; відборі пацієнтів, у яких відсутня визначена негативна реакція при застосування відповідного ЛЗ.

Слід підкреслити, що кількість пацієнтів при клінічних випробуваннях обмежена (від 25 до 1000 пацієнтів) і не дозволяє робити остаточні висновки щодо особливостей ПР досліджуваного ЛЗ.

Тому тільки при масовому виробництві та медичному застосуванні протягом багатьох років прояснюється дійсна картина небезпечних властивостей ЛЗ.

В межах міжнародної кооперації з контролю за ПР/ПД ЛЗ всі національні дані про небажані реакції на ЛЗ надходять до банку інформації ВООЗ, який містить в теперішній час біля 2,0 млн. повідомлень про несприятливі ПР ЛЗ. Центр в м.Упсала (Швеція) отримує щорічно біля 200 тисяч повідомлень від країн-членів програм ВООЗ з моніторингу ПД ЛЗ.

В колишньому СРСР в 1969 р. при Міністерстві охорони здоров’я був організований відділ обліку, систематизації та експрес-інформації про побічну дію ліків. З 1973 р. ця структура була перетворена у Всесоюзний організаційно-методичний центр по вивченню побічної дії ЛЗ. Відповідний наказ МОЗ СРСР зобов’язував лікувальні установи реагувати на виявлену побічну дію, але все це мало переважно декларативний характер і на той час вже не відповідало ні вимогам охорони здоров’я країни ні міжнародним. Головним позитивним підсумком діяльності цієї установи було все ж таки те, що узагальнювалась та доходила до фахівців постійна оперативна об’єктивна друкована інформація про побічну дію ліків у світі, яка була доступна для кожного лікаря.

Після розпаду СРСР в 1991 р. в Росії в 1997 р. був утворений Федеральний центр з вивчення побічної дії ЛЗ МОЗ Росії, з 1998 р. він був модернізований в Науково-практичний центр з контролю побічної дії ЛЗ МОЗ Росії. З прийняттям в 1998 р. закону “Про лікарські засоби”, на теперішній час створено 29 регіональних центрів по контролю за безпекою ЛЗ. Вони функціонують на різних базах – кафедрах медичних інститутів та університетів, інформаційно-методичних центрах; як правило, їх керівниками є – лікарі зі спеціальності “клінічна фармакологія” з досвідом роботи не менше двох років (у державному реєстрі Російської Федерації лікарська спеціальність лікар “клінічний фармаколог” введена ннаприкінці 80-х років минулого сторіччя). Ці регіональні центри незалежні, фінансуються із місцевих бюджетів і не підпорядковані Федеральному центру. Вони мають право самостійно взаємодіяти з фірмами-виробниками ЛЗ, проводити відповідні експертизи ПД ЛЗ, можуть призначати клінічні бази для клінічних випробувань ЛЗ. Для цього проліцензовано понад 300 медичних закладів.

Вже в 2001 р. банк даних у Федеральному центрі Росіі нараховує 1331 повідомлень, 40-50% із них містять інформацію про серйозні очікувані ПД ЛЗ. Карти спонтанних повідомлень надсилають лікарі всіх спеціальностей. Первинна обробка проводиться на рівні регіональних центрів, повідомлення про серйозні підозрювані ПР надходять до Федерального центру. База даних про ПД ЛЗ враховує всі зауваження по її вдосконаленню, в першу чергу, карт-повідомлень із визначенням причинно-наслідкового зв’язку та можливістю шифрування згідно вимог ВООЗ. Використовують також критерії ВООЗ для визначення вірогідності причинного зв’язку (реакція достовірна, вірогідна, можлива, сумнівна, умовна, не підлягає діагностуванню).

В теперішній час діяльність цієї структури ґрунтується на відповідній законодавчій базі Росії та її регіонів в співпраці з міжнародними організаціями (ВООЗ, СНД, тощо). Створена розгалужена сітка його регіональних підрозділів. В 1997 р. Російська Федерація приєдналась до Міжнародної програми ВООЗ з моніторингу ПД ЛЗ.

З1997 р. в Росії видається інформаційний бюлетень “Безопасность лекарств” для лікарів, медичних працівників та фахівців в галузі клінічної фармакології та фармакологічного нагляду.

Ще одна країна СНД – Вірменія – стала учасником цієї програми ВООЗ в 1994 р.

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) неминуче вплине на стан забезпечення населення лікарськими засобами, а також на конкурентоспроможність вітчизняних виробників. Згідно з Конституцією України, кожна людина має право на охорону здоров’я, тому вона може претендувати на забезпечення їй доступу до якісних лікарських засобів з боку держави. На цей час український фармацевтичний ринок насичений лікарськими препаратами вітчизняного та зарубіжного виробництва широкого спектра дії. Проте нерідко на ринку з’являються лікарські засоби сумнівної якості.

Забезпечення населення лікарськими засобами втрачає сенс, якщо пацієнт отримує доступ до неякісних або навіть фальсифікованих ліків. Тому, коли йдеться про забезпечення населення лікарськими засобами, то фахівці мають на увазі саме якісні ліки.

Одним з основних завдань держави є забезпечення населення України якісними лікарськими засобами. До вирішення цієї проблеми треба підходити комплексно: шляхом удосконалення контролю за раціональним використанням лікарських засобів, створення національних стандартів якості, гармонізованих з міжнародними, впровадження Належної виробничої практики (GMP), розроблення і дотримання рекомендацій щодо стабільності лікарських засобів, їх реєстрації, правил міжнародної торгівлі, боротьби з фальсифікованими лікарськими засобами тощо. У цьому відношенні ВООЗ має багато напрацювань. Спираючись на них, провідні фахівці багатьох країн світу розробили загальні підходи до забезпечення якості лікарських засобів.

Проблема забезпечення населення якісними лікарськими засобами хвилює більшу частину світової спільноти. В країнах, що розвиваються, гостро стоїть проблема доступності населенню життєво необхідних лікарських засобів, особливо тих, що призначені для лікування пацієнтів на такі небезпечні захворювання, як ВІЛ/СНІД, малярія, туберкульоз тощо.

В Україні після проголошення незалежності вперше в історії іі системи охорони здоров’я офіційним вивченням ПД ЛЗ розпочав займатись з 1996 р. підрозділ Фармакологічного комітету МОЗ України – Центр побічної дії ліків. Діяльність його була спрямована на збір та аналіз, в першу чергу власної інформації про ПР, які реєструвались при офіційних клінічних випробуваннях ЛЗ. Одночасно розпочалось створення бази даних спонтанних повідомлень про ПД ЛЗ. В 1999 р. ця структура була перетворена у Відділ фармакологічного нагляду в складі Державного фармакологічного центру МОЗ України (правонаступник Фармакологічного комітету).

Основними завданнями Відділу фармакологічного нагляду є:


  • впровадження в практику охорони здоровя системи фармакологічного нагляду,

  • розробка сучасної методології з питань організації контролю за безпекою ЛЗ при клінічних випробуваннях та при їх застосуванні в медичній практиці,

  • розробка та впровадження сучасної наукової методології з питань вивчення ПР,

  • участь у розробці та впровадженні регламентуючих документів з організації та здійснення контролю за ПР, а також експертизи матеріалів з ПР в Україні,

  • здійснення консультативно-методичної та просвітницької діяльності в галузі контролю за ПР ЛЗ,

  • сумісно з Центром медичної статистики МОЗ України налагодження щорічного збору статистичної інформації щодо ПР ЛЗ відповідно до нормативних документів МОЗ України,

  • проведення постійного аналізу та узагальнення інформації про ПР ЛЗ з метою надання обґрунтованих рекомендацій для безпечної фармакотерапії та фармакопрофілактики у хворих,

  • разом з Головним управлінням освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення та Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України здійснення заходів щодо вдосконалення перед- та післядипломної підготовки лікарів у вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III – IV рівнів акредитації в частині нагляду за ПР ЛЗ,

  • здійснення контролю за виконанням лікарями та керівниками лікувально-профілактичних закладів та установ України Інструкції про здійснення нагляду за ПР ЛЗ, затвердженої наказом МОЗ України,

  • здійснення експертизи матеріалів на всіх етапах клінічних випробувань ЛЗ в частині контролю за ПР ЛЗ, а також інспекція випадків ПР ЛЗ при медичному застосуванні,

  • публікація матеріалів з питань ПР ЛЗ в засобах періодичної медичної інформації та ін. виданнях.

Відомо, що контроль за ефективністю та безпекою лікарських засобів, являє собою невід’ємну складову частину GCP та керівництв ІСН. Оптимальне здійснення як стандартних, так і спеціальних алгоритмів вимагає використання уніфікованого підходу до термінів, якими мають користуватись різні за фахом лікарі та лікарі-дослідники при вирішенні завдань фармакологічного нагляду: безпечність (нешкідливість) лікарського засобу; вірогідна побічна реакція; достовірна побічна реакція; можлива побічна реакція; непередбачувана побічна дія; непередбачувана побічна реакція/явище; несерйозна побічна дія; несерйозна побічна реакція або несерйозне побічне явище; передбачувана побічна дія; передбачувана побічна реакція/явище; побічна дія; побічний ефект; серйозна побічна дія; спонтанні повідомлення; сумнівна побічна реакція та ін.

Юридичною основою документів щодо удосконалення державної системи фармакологічного нагляду стали: Закон України «Про лікарські засоби» (1996), Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №1422, Інструкція про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затвердженої наказом МОЗ України від 01.11.2000 р. №281 (зареєстровано Міністерством юстиції України 17.11.2000 р. за №830/5051). В грудні 2000 р. наказом МОЗ України (№347 від 19.12.2000) була затверджена “Інструкція про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів” (зареєстровано Міністерством юстиції України 26.12.2000 р. за №947/5168), №51 від 08.02.2001 р. “Про організацію подання інформації про побічну дію лікарських засобів” та №52 від 08.02.2001 р. “Про внесення доповнень у Додаток 3 пункту 5.1 Інструкції про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів, № 292 від 16.07 2001 р. “Про удосконалення організації подання інформації про побічну реакцію лікарських засобів”., які, зокрема, зобов’язують медичних працівників повідомляти в державні структури охорони здоров’я про виявлені та підозрювані випадки ПР/ПД на дозволені до медичного застосування ЛЗ.

Серед першочергових завдань з питань контролю за ПД ЛЗ в Україні, стали:


  • створення інфраструктури підрозділів Центру, організація та координація їх діяльності з виявлення, збору інформації та аналізу причин, особливостей механізмів розвитку побічних реакцій на вітчизняні та закордонні ЛЗ, взаємодія в цьому напрямку з органами охорони здоров’я, лікувально-профілактичними установами і закладами незалежно від їх галузевого підпорядкування, виробниками ЛЗ;

  • формування національного інформаційно-аналітичного банку даних щодо побічної дії ЛЗ;

  • створення мережі регіональних центрів для вивчення побічної дії ЛЗ та координації їх діяльності, підготовка для них під керівництвом клінічних фармакологів фахівців з питань фармакологічного нагляду;

  • підготовка та подання в МОЗ України узагальнених даних про побічні реакції на ЛЗ, які зареєстровані в країні для прийняття відповідних заходів щодо зміни інструкцій або їх заборони (так, за період існування відділу фармакологічного нагляду Центром вже були розглянуті різні питання щодо обігу, медичного застосування та прийняті відповідні регулюючі рішення щодо таких ЛЗ, як: фенацетин, анальгін, циметидин, еуфілін, бутадіон, антимікробні лікарські засоби групи нітрофуранів, гентаміцину, трамадолу-М, препаратів ехінацеї, деяких гомеопатичних ЛЗ);

  • налагодження взаємозв’язків з міжнародними організаціями в частині фармакологічного нагляду, обмін інформацією з відповідним центром ВООЗ з моніторингу ЛЗ, європейськими організаціями, країнами СНД;

  • налагодження просвітницької роботи з населенням та співпраця із засобами масової інформації з метою підвищення “культури” використання та застосування ЛЗ.




  • підготовка та надання методичної інформації щодо діяльності в галузі фармакологічного нагляду регіональним відділенням, медичним та аптечним працівникам (так, інформація щодо ПР друкується в більш ніж 10 спеціальних засобах медичної інформації та періодичних виданнях: “Вісник фармакології і фармації”, “Ліки”, “Фармацевтичний журнал”, “Клінічна фармація”, “Український кардіологічний журнал”, “Український пульмонологічний журнал”, “Сучасні проблеми токсикології”, “Український медичний часопис” та ін.

Аналіз структури випадків ПД ЛЗ показав, що найчастіше ПД зустрічалась при застосуванні серцево-судинних та протимікробних ЛЗ.




Групи ЛЗ з представниками яких були пов’язані випадки ПД
(за даними спонтанних повідомлень)

Групи ЛЗ

Кількість випадків, %

ЛЗ, які впливають на травну систему та метаболізм

7,59

ЛЗ, які впливають на систему крові та гемопоез

8,01

ЛЗ, які впливають на серцево-судинну систему

27,00

Дерматологічні ЛЗ

1,26

ЛЗ, які впливають на сечостатеву систему та статеві гормони

2,96

Препарати гормонів для системного застосування

2,11

Противомікробні засоби для системного застосування

27,43

Антинеопластичні та імуномоделюючі засоби

1,26

ЛЗ, які впливають на опорно-руховий апарат

5,48

ЛЗ, які діють на нервову систему

6,34

Протипаразитарні засоби, інсектициди, репеленти

0,85

Засоби, які діють на респіраторну систему

5,91

Засоби, які діють на органи відчуттів

2,11

Різні засоби


1,69

Серед проявів ПР ЛЗ переважали алергічні реакції з боку шкіри (33%), симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту (23%) та захворювання серцево-судинної системи (17%). 47% ПР реєстрували при застосуванні комплексної фармакотерапії (до трьох ЛЗ).



1. Про що потрібно повідомляти:

Необхідно повідомляти про ПР/ПД, зареєстрованих в Україні препаратів, небажаний вплив на плід та новонароджених в період вагітності та лактації, а також про ускладнення у результаті зловживання ліками та формування залежності від них.

Повідомлення повинні містити інформацію про:


  • невідомі та непередбачувані ПР ЛЗ (характер або ступінь яких не відповідає наявній інформації про ЛЗ в аркуші-вкладиші та/або інструкції для медичного застосування ЛЗ);

  • серйозні ПР/ПД (будь-які несприятливі, небезпечні для життя ПР, які виникають при медичному застосуванні ЛЗ та призводять до госпіталізації або збільшення терміну госпіталізації, інвалідизації, смерті, спричиняють аномалії розвитку плода та вроджені аномалії);

  • результати спостережень, при яких є чіткі докази, що препарат викликає передбачувані ПР (наприклад, розвиток аналогічної реакції на повторне призначення препарату);

  • небажані явища взаємодії ЛЗ.

Крім інформування про клінічні прояви небажаних ПР, слід повідомляти також про зміни лабораторних показників, ускладнення перебігу захворювання, яке може бути пов’язане із прийомом ЛЗ.

2. Як слід повідомляти:

Для надання інформації використовують спеціальну форму карти-повідомлення №137(о), яка містить інформацію про пацієнта, опис підозрюваної ПР/ПД (час появи, курс лікування, результати обстеження, наслідок), дані про підозрюваний ЛЗ, всі інші призначені ЛЗ (включаючи препарати для самолікування), фактори ризику, ім’я та адреса особи, з якою можна зв’язатися на випадок необхідності уточнення повідомлень. Конфіденційність інформації гарантується.

Необхідно підкреслити, що надання повідомлення про підозрювані небажані ПР/ПД ЛЗ не тільки не викликають ніяких адміністративних негативних заходів, а, навпаки, свідчать про високий професіоналізм лікаря.

3. Хто повинен повідомляти:

При широкому медичному застосуванні ЛЗ про підозрювані ПР/ПД повинні повідомляти лікарі всіх спеціальностей. Щорічна інформація (узагальнений звіт) про випадки ПР/ПД також має надходити від лікувального закладу.



4. Строки подачі повідомлень про небажані ПД ЛЗ:

Інформація про всі серйозні небажані, а також непередбачувані ПР/ПД ЛЗ повинна надаватися протягом двох діб (48 год) у ДФЦ МОЗ України будь-якими засобами зв’язку (лист, факс, телеграма, e-mail). Інформація про всі інші випадки ПР/ПД ЛЗ – не пізніше 15 діб від їх виявлення.



5. Куди повинна направлятися інформація:

Вся інформація повинна направлятися до ДФЦ МОЗ України

Щоб підвищити якість лікарських засобів вітчизняного виробництва, передусім потрібно запровадити стандарти GMP, GCP у повсякденну практику виробництва. Зараз намітився певний прогрес у цьому напрямку.

Виробники лікарських засобів повинні бути впевнені в тому, що мають якісний активний фармацевтичний інгредієнт, а також мати документально підтверджену органом сертифікації відповідність виробництва лікарських засобів стандартам GMP. В Україні, на жаль, поки що ні того, ні іншого немає. Вітчизняні виробники дуже часто закуповують активні фармацевтичні інгредієнти в Індії, Китаї, Республіці Корея. Західні фармацевтичні компанії підписують контракт на закупівлю активного фармацевтичного інгредієнта в Індії лише після того, як делегація західної фармацевтичної компанії на чолі з керівником відділу із забезпечення якості лікарських засобів перевірить індійський завод. Організовується належний контроль якості отриманих субстанцій, а також протягом певного часу додатково проводиться моніторинг якості. На жаль, в Україні аналогічний контроль якості активних фармацевтичних інгредієнтів поки що не проводиться.

Після опублікування Наказів МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436 «Про затвердження Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі» та від 26.10.2001 р. № 428 «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні порушення законодавства України щодо забезпечення якості лікарських засобів» Державна інспекція організувала ряд семінарів інформаційного характеру щодо впровадження системи контролю якості лікарських засобів на фармацевтичних підприємствах України. Ці накази заохочують виробників високоякісних лікарських засобів.

Проте, слід зазначити, що на сьогодні в Україні не передбачено законом кримінальної відповідальності за реалізацію фальсифікованих лікарських засобів.



Штрафні санкції:

  • за реалізацію ЛЗ, термін придатності яких минув, у розмірі 200% вартості партії;

  • за реалізацію неякісних препаратів — 50% вартості партії;

  • за реалізацію без необхідної доступної та достовірної для споживача інформації — 30% вартості партії.

ЛЗ, які згідно з Інструкцією підлягають обов’язковій лабораторній перевірці

— наркотичні препарати, психотропні речовини і прекурсори, щодо яких застосовується спеціальний контроль відповідно до чинного законодавства України

— ЛЗ, що використовуються для наркозу

— рентгеноконтрастні препарати

— протитуберкульозні препарати (у тому числі комбіновані), що містять рифампіцин, ізоніазид, етамбутол, піразинамід.

ІНСТРУКЦІЯ

про здійснення нагляду

за побічними реакціями / діями лікарських засобів


1. Загальні положення

    1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 №1422.

1.2. Інструкція встановлює основні вимоги до збору даних, необхідних для здійснення нагляду за побічними реакціями / діями лікарських засобів, що виникають при проведенні клінічних випробувань та при медичному застосуванні лікарських засобів, а також до проведення наукової оцінки цієї інформації.

1.3. Нагляд за побічними реакціями / діями лікарських засобів здійснюється Державним фармакологічним центром МОЗ України (далі - Центр).



2. Визначення термінів

2.8. Небезпечні властивості лікарського засобу (побічна реакція / дія) - це сукупність або окремі прояви негативних властивостей лікарського засобу, які перешкоджають його ефективному та безпечному застосуванню у пацієнта або спричиняють негативний вплив на якість його життя.

2.9. Непередбачувана побічна дія – побічна дія, характер або ступінь вияву якої не відповідає наявній інформації про лікарський засіб в аркуші-вкладиші та/або інструкції для медичного застосування лікарського засобу (для дозволеного до медичного застосування лікарського засобу).

2.10. Несерйозна побічна реакція або несерйозне побічне явище – будь-яка побічна реакція або побічне явище, які не відповідають критеріям, визначеним як серйозна побічна реакція або серйозне побічне явище.

2.11.Побічна дія – будь-яка не бажана реакція, яка обумовлена фармакологічними властивостями лікарського засобу та спостерігається виключно при застосуванні в дозах, рекомендованих для медичного застосування лікарського засобу.

2.12. Побічна реакція – не бажана для здоров’я досліджуваного небезпечна реакція за умови, коли не може бути виключений причинно-наслідковий зв’язок між цією реакцією та застосуванням лікарського засобу.

2.13. Побічне явище – будь-який несприятливий медичний прояв при застосуванні лікарського засобу в досліджуваного, який не обов`язково має причинний зв`язок із застосуванням лікарського засобу (зміни лабораторних даних; симптом або захворювання, які збігаються в часі із застосуванням лікарського засобу тощо).

2.16. Серйозна побічна реакція або серйозне побічне явище – будь-які небезпечні для життя побічні явища при застосуванні лікарського засобу (незалежно від дозування), які призводять до госпіталізації або збільшення терміну госпіталізації, інвалідизації, смерті досліджуваного, спричиняють аномалії розвитку плода та вроджені аномалії.

2.17. Спонтанні повідомлення – це повідомлення про всі види побічної дії лікарських засобів при їх медичному застосуванні.

2.18. Узагальнений звіт – подані в письмовій формі якісні описи та аналіз усіх побічних реакцій, які виникли при клінічних випробуваннях або внаслідок фармакоепідеміологічного (або інших форм) дослідження побічної дії лікарських засобів при їх медичному застосуванні.

2.19. Фармакологічний нагляд – державна система збору, наукової оцінки та контролю інформації про побічну реакцію / дію лікарського засобу з метою прийняття відповідних рішень на етапі клінічних випробувань та його медичного застосування згідно з чинним законодавством.

2.20. Форма 1 – карта-повідомлення про будь-які підозрювані побічні явища, серйозні або непередбачені побічні реакції / явища, які виникають у процесі клінічних випробувань. Карта обов’язково надається дослідником спонсору і Центру в терміни, які визначені цією Інструкцією (обов’язково додається до остаточного звіту, експрес-звіту про побічні реакції / явища лікарських засобів).

2.21. Форма 2 – карта-повідомлення про всі спонтанні випадки побічної дії лікарських засобів в Україні, яка заповнюється лікарями державних і комунальних закладів охорони здоров’я, усіх лікувально-профілактичних установ незалежно від їх галузевого підпорядкування та надсилається до Центру в терміни, установлені цією Інструкцією.

2.22. Форма 3 – карта-повідомлення про будь-які підозрювані серйозні або непередбачені побічні дії лікарського засобу, що виникають при медичному застосуванні лікарського засобу в Україні та за її межами. Карта обов’язково подається вітчизняним та закордонним виробником / власником реєстраційного посвідчення або їх уповноваженим представником до Центру в терміни, установлені цією Інструкцією.



Порядок подання інформації про побічні реакції/явища при клінічних випробуваннях

4.1. Під час проведення клінічних випробувань лікарського засобу інформація про побічні реакції / явища подається дослідником в обов’язковому порядку до Центру та замовнику. Крім того, інформація про всі серйозні та/або непередбачувані реакції/явища додатково подається до Комісії з питань етики.

4.2. Про всі серйозні та/або непередбачувані реакції/явища дослідник повідомляє Центр, замовника та Комісію з питань етики протягом 48 годин після виникнення серйозної побічної реакції/явища згідно з формою

Якщо лікарський засіб досліджується у декількох центрах, то замовник інформує про всі випадки серйозних побічних реакцій або явищ інших дослідників цього самого лікарського засобу.

4.3. Після подання інформації відповідно до пункту 4.2 цієї Інструкції дослідник протягом 15 діб подає детальний письмовий звіт Центру, замовнику та Комісії з питань етики згідно з вимогами, установленими Міжнародною конференцією з гармонізації технічних вимог до реєстрації лікарських засобів у країнах Європейського Економічного Співтовариства (ІСН), з визначеннями та стандартами експрес-звітів (ICH Guideline for Clinical Safety Data Management Definition and Standarts to Expedited Reporting).

4.4. Згідно з вимогами протоколу клінічних випробувань лікарських засобів дослідник подає Центру, замовнику та Комісії з питань етики інформацію про будь-які негативні реакції/явища та/або патологічні зміни лабораторних показників, що зазначені в протоколі з метою оцінки безпечності лікарського засобу за

4.5. У разі виникнення серйозної або непередбачуваної побічної реакції/явища (п.4.2 Інструкції), при потребі, дослідник подає за запитом Центру, замовника та Комісії з питань етики відповідну додаткову інформацію (історію хвороби, посмертний епікриз).

4.6. При проведенні багатоцентрових клінічних випробувань замовник зобов`язаний постійно інформувати дослідників, Центр та Комісію з питань етики про всі серйозні та непередбачувані випадки побічних реакцій/явищ відповідно до міжнародних вимог.

4.7. При проведенні довгострокових клінічних випробувань замовник подає до Центру нові дані та звіти щодо небезпечності досліджуваного лікарського засобу не рідше одного разу на рік.

4.8. Після завершення клінічного випробування дані щодо безпечності досліджуваного лікарського засобу подаються у звіті про клінічне випробування відповідно до Інструкції про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затвердженої наказом МОЗ України у встановленому порядку.

4.9. При виникненні серйозних та непередбачуваних побічних реакцій/явищ керівник клінічних випробувань зобов’язаний зупинити клінічні випробування чи окремі його етапи в разі виникнення загрози для життя пацієнта у зв’язку з їх проявами та повідомити про це Центр та замовника.

4.10. На підставі отриманої інформації Центр приймає рішення про припинення клінічних випробувань лікарського засобу чи їх окремих етапів. Про прийняте рішення Центр повідомляє замовнику.

4.11. При виникненні серйозних та непередбачуваних реакцій/явищ під час клінічних випробувань Центр може запросити додаткові матеріали щодо клінічного випробування лікарського засобу. При цьому час, потрібний для їх підготовки, не входить до терміну проведення їх спеціалізованої оцінки.

Якщо замовник протягом 90 календарних днів не надсилає запитаних додаткових матеріалів або листа з обґрунтуваннями термінів, необхідних для їх підготовки, то Центр приймає рішення про непоновлення клінічного випробування.

4.12. Про прийняте рішення Центр письмово повідомляє замовнику клінічного випробування.

4.13. Спірні питання, що виникають у ході проведення клінічного випробування лікарського засобу, розглядаються у МОЗ України або суді.

 

5. Порядок подання інформації про побічні дії лікарського засобу, дозволеного до медичного застосування

Лікарі та медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я, незалежно від їх відомчого підпорядкування, зобов’язані подавати в Центр інформацію про будь-які побічні дії лікарського засобу, дозволеного до медичного застосування за встановленою формою

5.2. Інформацію про побічні дії лікарського засобу лікар повинен заносити до первинної документації, амбулаторної карти, історії хвороби, карти вибування пацієнта із стаціонару.

5.3. Виробники/власники реєстраційного посвідчення (або їх уповноважені представники) лікарського засобу, дозволеного до медичного застосування, зобов’язані подавати в Центр інформацію про побічну дію лікарського засобу за встановленою формою

5.4. Виробники/ власники реєстраційних посвідчень (або їх уповноважені представники) зобов`язані подавати в Центр узагальнений звіт щодо побічної дії лікарського засобу:


  • один раз на 6 місяців - протягом перших 2 років після одержання реєстраційного посвідчення;



  • щорічно - протягом наступних 3 років;

  • надалі - один раз на 5 років (за умови перереєстрації лікарського засобу).

5.5. Експертизу поданих матеріалів для оцінки безпечності лікарського засобу Центр проводить безкоштовно.

5.6. У разі виявлення побічної реакції / дії (не відомих раніше небезпечних властивостей) лікарського засобу Центр уносить до МОЗ України пропозиції щодо прийняття рішення про повну або тимчасову заборону медичного застосування цього лікарського засобу до одержання результатів додаткового клінічного випробування та спеціалізованої оцінки з метою підтвердження або відсутності небезпечних властивостей лікарського засобу.

5.7. На підставі розгляду поданих Центром пропозицій МОЗ України приймає рішення про повну або тимчасову заборону медичного застосування лікарського засобу.

Про рішення МОЗ України Центр повідомляє виробника/власника реєстраційного посвідчення (або його уповноваженого представника).

5.8. За результатами спеціалізованої оцінки Центр може запропонувати обмеження щодо медичного застосування лікарського засобу, а саме: зміни показань та протипоказань, уточнення, які вносяться в інструкцію для медичного застосування лікарського засобу.

Про запропоновані зміни Центр повідомляє виробника/власника реєстраційного посвідчення (або його уповноваженого представника).

5.9. Спірні питання щодо повної або тимчасової заборони медичного застосування лікарського засобу при виявленні побічних реакцій/ дій, які виникають під час його застосування, розглядаються в МОЗ України або суді.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ базується на положеннях, що зазначені в Законі про лікарські засоби”

Державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності і підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Державний контроль якості лікарських засобів здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством України.

Спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України

Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів очолює Головний державний інспектор України - заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з неї Президентом України. Його заступники є заступниками Головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів.

Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного контролю в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право:

перевіряти додержання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів під час їх виробництва, зберігання, транспортування та реалізації суб'єктами господарської діяльності;

безперешкодно проводити огляд будь-яких виробничих, складських, торговельних приміщень суб'єктів господарської діяльності (з урахуванням встановленого режиму роботи) за наявності рішення про перевірку;

одержувати від суб'єктів господарської діяльності необхідні відомості про додержання вимог стандартів, технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про забезпечення якості лікарського засобу під час виробництва, транспортування, зберігання та реалізації;

відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості. Вартість відібраних зразків та проведення контролю їх якості включається до виробничих витрат суб'єктів, у яких ці зразки відібрано. Порядок відбору зразків лікарських засобів визначається Кабінетом Міністрів України;

давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про усунення порушень під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

накладати штрафи на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності у разі порушення ними стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні штрафи;

звертатися до органів, уповноважених видавати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення виробництва, оптову закупівлю, оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів, з пропозицією про скасування виданих ліцензій у разі порушення суб'єктами господарської діяльності умов, за яких видано ліцензії, а також стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів;

зупиняти або забороняти виробництво лікарських засобів в разі систематичного чи грубого порушення вимог стандартів та технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів;

забороняти зберігання, реалізацію та використання лікарських засобів, якість яких не відповідає встановленим вимогам.

Законні вимоги посадових осіб, які здійснюють державний контроль якості лікарських засобів, є обов'язковими для виконання.

Посадові особи органів державного контролю несуть відповідальність за розголошення інформації, яка стала їм відома внаслідок виконання службових обов'язків і яка охороняється відповідно до законодавства.

Отже, процес організації системи фармакологічного нагляду в Україні складний і тривалий. Підсумовуючи викладені матеріали слід наголосити, що розбудова системи фармакологічного нагляду в Україні буде впливати на регуляцію фармацевтичного ринку через спеціалістів, зменшувати витрати на заходи “прикриття” та додаткове лікування, а також сприяти прийняттю відповідних адміністративних заходів, а саме: обмеження щодо медичного застосування ЛЗ (зміни показань/протипоказань, уточнення, які вносяться в інструкцію для медичного застосування) або повної (тимчасової) заборони його медичного застосування. Крім того, це буде сприяти підвищенню якості та безпечності лікарських засобів, застосування яких буде впливати на економічні та демографічні процеси за рахунок більш ефективного лікування хворих та їх якості життя.


5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Актуальність проблеми безпечності лікарських засобів.

2. Система фармакологічного нагляду, її значення.

3. Історія становлення законодавчих актів щодо безпечності лікарських засобів.

4. Принципи виявлення побічних реакції та побічної дії лікарських засобів.

5. Основні методи отримання повідомлень про побічні реакції та побічні дії лікарських засобів.

6. Основні завдання відділу фармакологічного нагляду.

7. Основні документи щодо контролю за безпечностю лікарських засобів.

8. Особливості направлення повідомлень про побічні реакції та побічні дії лікарських засобів (хто, про що, кому, куди повинен повідомляти, строки передачі повідомлень).

9.Основні лікарські засоби, які підлягають обов’язковій лабораторній перевірці.

10. Основні положення інструкції про здійснення нагляду за побічними реакціямти та побічною дією лікарських засобів.

11. Порядок подання інформації про побічні явища при проведенні клінічних випробувань.

12. Порядок подання інформації про побічні явища, дозволених до медичного застосування.

13. Особливості державного контролю якості лікарських засобів.



6 ЛІТЕРАТУРА:

А: Основна:

  1. Мальцев В.И., Ефимцева Т.К., Белоусова В.Н., Коваленко В.Н. Клинические испытания лекарственных средств. – Морион, 2004., – 352с.

Б: Додаткова література:

  1. Закон України “Про лікарські засоби”

  2. Броникова О.Б. Качество и безопасность лекарственных средств на рынке Украины // Провізор. – 2005. - №9. – С.3-6

  3. МелиховО.Г., ПрудниковД.Н. История и основные положения правил проведения клинических испытаний //Клинич. фармакол. и терапия. – 1997.- №1. – С. 54-57.

  4. Мельник А.И. Бренды, генерики и брендированные генерики. Как разобраться в этих терминах. // Провізор. – 2005. - №9. – С.12-15.

  5. Методичні рекомендації з клінічних випробувань лікарських засобів в Україні. – К.:Морион Лтд, 1999. – 95с.

  6. Мальцев В.И., Викторов А.П. Коваленко В.Н. и др. Изучение биоэквивалентности лекарственных средств как одного из видов клинических испытаний // Укр. мед. часопис. – 1999. - №1(9). – І/ІІ. – С.77-80.

  7. Організація системи фармакологічного нагляду в Україні /О.В.Стефанов, О.П.Вікторов, В.І.Мальцев та ін. – К.: Авіцена, 2002. – 68с.

  8. Попов С.Б., Зупанец И.А., Викторов А.П. Два источника и две составляющие качества генерических препаратов // Фармацевтична Україна- 2004 – С.16-18.

  9. Руководство по клиническим испытаниям лекарственных средств. Под редакцией: член-корр. АМН Украины Стефанова А.В., д. м.н.Мальцева В.И., к.м.н. Ефимцевой Т.К.- К.: Авицена, 2001г., - 426с.

  10. Юридичні аспекти фармації. Збірник нормативно-правових актів станом на 15 квітня 2004р., Т. ІІ. – Харків: Мегаполіс, 2004р., 576с.

Методичні вказівки склала

доц. кафедри кардіології, функціональної діагностики,

ЛФК та СМ Турубарова-Леунова Н.А.



Рецензія позитивна


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка