Методичні вказівки для самостійної роботи студентів




Скачати 182.94 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір182.94 Kb.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Навчальна дисципліна

Педіатрія

Модуль

№3

Змістовий модуль

№10

Тема заняття

Гемобластози у дітей

Курс

5

Факультет

Медичний


1.Актуальність теми:

Захворюваність на лейкози та лімфоми є високою і тенденції до її зниження немає, а, навпаки, має місце зростання даної патології. Хворіють особи переважно дитячого і молодого віку (до 30 років). В дитячому віці вони зустрічаються частіше, ніж усі інші пухлини. За статистичним даними, у дітей лейкози і лімфоми складають 40% усіх випадків злоякісних новоутворень. Клінічними особливостями їх є те, що дебют захворювання може маскуватись цитопенічними та гіперпластичними ураженнями органів, спричиняючи труднощі в діагностиці даних захворювань.


2.Конкретні цілі:

  1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  2. Класифікувати та аналізувати типову клінічну картину лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  3. Визначати особливості лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  4. Скласти план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  5. Демонструвати володіння принципами лікування лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  6. Ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при кровотечах, синдромі стискання верхньої порожнистої вени при лейкеміях (гострій лімфобластній лейкемії, гострій мієлоїдній лейкемії, хронічній мієлоїдній лейкемії), лімфогранулематозі у дітей.

  7. Проводити диференційну діагностику лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  8. Здійснювати прогноз життя при лейкеміях (гострій лімфобластній лейкемії, гострій мієлоїдній лейкемії, хронічній мієлоїдній лейкемії), лімфогранулематозі у дітей.

  9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій гематології.


3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

Анатомія, гістологія

Анатомічні та гістологічні особливості органів кровотворення у дітей.

Нормальна та патологічна фізіологія

Особливості гемопоезу в нормі та патології.

Біохімія

Дати клінічну оцінку змінам біохімічних показників крові при гемобластозах.

Фармакологія

Володіти знаннями про основні групи лікарських препаратів, що застосовуються при лікуванні гемобластозів.

Пропедевтика дитячих хвороб

Характерні скарги, клінічні синдроми при захворюваннях кровотворної системи. Вміння зібрати анамнез, виявити особливі скарги, провести клінічне обстеження дітей із захворюваннями кровотворної системи.

Соціальна медицина та організація охорони здоров’я

Використовувати знання про структуру надання медико-санітарної допомоги дитячому населенню для належного використання ресурсів системи охорони здоров’я в плані профілактики та лікування.

Променева діагностика

Описувати рентгенологічні знімки

Внутрішньопредметна інтеграція

Дати клінічну оцінку змінам показників загальноклінічного, біохімічного дослідження сироватки крові, мієлограми; інтерпретувати дані інструментальних методів обстеження.

4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття:

4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:


Термін

Визначення

Гемобластози

Це пухлини, які появляються з кровотворних клітин.

Лейкоз

Це пухлина, виникаюча з кровотворних клітин, яка характеризується агресивною метаплазією кровотворних клітин, самостійно підтримується, уражається переважно кістковий мозок і рідше – інші органи і системи усього організму.

Лімфоми

Це гетерогенна група захворювань, що характеризуються непластичною проліферацією незрілих лімфоїдних клітин, які накопичуються переважно поза кістковим мозком.


4.2.Теоретичні питання до заняття:

  1. Сучасні погляди на етіологію і патогенез лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  2. Класифікація лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії).

  3. Класифікація лімфогранулематозу у дітей: гістологічна та згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor).

  4. Основні клінічні синдроми лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  5. Діагностика лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  6. Диференціальна діагностика лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  7. Сучасні підходи до лікування лейкемій (гострої лімфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії), лімфогранулематозу у дітей.

  8. Невідкладна допомога при ускладненнях (кровотечі, синдром стискання верхньої порожнистої вени) обумовлених лейкеміями, лімфогранулематозом у дітей.

  9. Принципи диспансерного спостереження за хворими з лейкеміями, лімфогранулематозом у дітей.



4.3.Практичні завдання, які виконуються на занятті:

  1. Робота з тестовими завданнями.

  2. Робота студентів в палатах біля ліжка хворих дітей з гемобластозами.

  3. Інтерпретація додаткових методів обстеження.

  4. Клінічний розбір показового випадку.

  5. Розв’язування ситуаційних задач.

  6. Призначення лікування, кожній окремій дитині хворій на гемобластоз.



Зміст теми – вичерпно викладений у наступних джерелах: лекції, методичні розробки та монографії кафедри, навчальна та наукова література з теми, інформація в мережі Internet.

Матеріали для самоконтролю:

А.Тести:

  1. Згідно цитоморфологічної FAB-класифікації гострого лімфобластного лейкозу виділяють наступні морфологічні типи лейкозу, окрім:

A. L1

B. L2


C. L3

D. L4


E. L5

  1. Для лімфобластних лейкозів, на відміну від нелімфобластних, характерна наявність в бластах ферменту:

A. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа

B. Глюкозофосфатізомераза

C. Термінальна дезоксинуклеотидилтрансфераза

D. Фосфофруктокіназа

E. Піруваткіназа


  1. За якими цитохімічними ознаками відрізняються гострий лімфобластний від нелімфобластного лейкозу?

A. ШИК-реакція на глікоген

B. Реакція на пероксидазу

C. Етаноловий тест

D. Аутокоагуляційний тест

E. Реакція з суданом чорним


  1. В залежності від наявності імунофенотипових маркерів і ступеня диференціації лейкозних клітин розрізняють наступні варіанти гострого лімфобластного лейкозу, окрім:

A. М-клітинний

B. 0-клітинний

C. Ранній пре-В-клітинний

D. Пре-В-клітинний, В-клітинний

E. Пре-Т-клітинний, Т-клітинний


  1. Прогностично сприятливими є варіанти гострого лімфобластного лейкозу, лейкозні клітини якого експресують на собі маркер:

A. Антиген вилочкової залози (ТА)

B. Рецептор до еритроцитів барана (Е)

C. Загальний антиген гострого лімфобластного лейкозу (CALLA)

D. Мембранний Ig (sIg)

E. Цитоплазматичний Ig (cIg)


  1. Зміни в периферійній гемограмі, характерні для гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:

A. Бластемія

B. Анемія

C. Тромбоцитопенія

D. Різко прискорене ШОЕ

E. Тромбоцитоз


  1. Характерною ознакою гострого лімфобластного лейкозу при дослідженні кісткового мозку є:

A. Спустошення кісткового мозку та заміщення його жировою тканиною

B. Стимуляція усіх ростків кровотворення

C. Бластна інфільтрація кісткового мозку

D. Спустошення червоного ростка

E. Стимуляція червоного ростка


  1. Основу лікування гострого лімфобластного лейкозу складає протокол, що має назву:

A. BFM-90

B. DAL–HD-90

C. DAL–HX-83

D. AML–BFM-87

E. BBz


  1. Періоди лікування гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:

A. Індукція ремісії

B. Пробне лікування

C. Консолідація ремісії

D. Підтримуюча терапія

E. Усі відповіді правильні


  1. Який час повинен тривати період повної клініко-лабораторної ремісії у хворих з гострим лімфобластним лейкозом, щоб можна було б діагностувати одужання:

A. 1 рік

B. 2 роки

C. 5 років

D. 10 років

E. До 18-річного віку пацієнта


  1. Період розпалу гострого лімфобластного лейкозу характеризується наступними клінічними синдромами, окрім:

A. Проліферативного

B. Геморагічного

C. Нейротоксичного

D. Астенічного

E. Анемічного


  1. Наявність геморагічного синдрому при гострому лімфобластному лейкозі обумовлена:

A. Тромбоцитопенією

B. Імунозапальними реакціями в стінці судин

C. Тромбоцитопатіями

D. Гемолізом еритроцитів

E. Порушенням нейром’язової будови стінки судин


  1. Переважно цитопенічні „захворювання-маски”, які спричиняють труднощі в діагностиці гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:

A. Апластичні анемії

B. Тромбоцитопенічна пурпура

C. Гемолітичні анемії

D. Глистна інвазія

E. Лімфаденіт


  1. „Захворювання-маски” переважно з гіперпластичним ураженням органів, які спричиняють труднощі в діагностиці гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:

A. Лімфаденіт

B. Епідемічний паротит

C. Апластична анемія

D. Інфекційний мононуклеоз

E. Туберкульозний спондиліт


  1. Яка кількість бластів в мієлограмі має діагностичне значення для постановки діагнозу гострого лімфобластного лейкозу?

A.Більше 5%

B. Більше 10%

C. Більше 20-30%

D. 100%


E. Бластів в мієлограмі не повинно бути


  1. Яка кількість бластів в мієлограмі зустрічається в нормі?

A. До 1%

B. До 5%


C. До 30%

D. Навіть до 100%

E. Бластів в мієлограмі не повинно бути


  1. Для якого захворювання характерний „лейкемічний провал”?

A. Лімфогранулематоз

B. Гострий лімфобластний лейкоз

C. Хронічний лімфолейкоз

D. Хронічний мієлолейкоз

E. Апластична анемія


  1. За кількістю лейкоцитів та наявністю бластів в периферійній крові виділяють наступні варіанти гострого лімфобластного лейкозу:

A. Лейкемічний

B. Сублейкемічний

C. Лейкопенічний

D. Алейкемічний

E. Усі відповіді правильні


  1. Який цитоморфологічний варіант гострого лімфобластного лейкозу є прогностично сприятливим?

A. L1

B. L2


C. L3

D. L2– L3

E. Правильна відповідь відсутня


  1. Ідеальним результатом лікування гострого лімфобластного лейкозу є:

A. Зниження бластів в мієлограмі нижче 5%

B. Повне знищення лейкозної популяції

C. Зменшення бластів та зникнення клініки

D. Відсутність бластів в гемограмі

E. Відсутність бластів в лікворі


  1. Вірусна гіпотеза розвитку лімфогранулематозу основана на виявленні ДНК вірусу:

A. Грипу

B. Епштейна-Барр

C. Герпесу

D. Цитомегаловірусу

E. Вірусу імунодефіциту людини


  1. У хворих з лімфогранулематозом характерно:

A. Зменшення кількості Т-лімфоцитів

B. Підвищення кількості Т-лімфоцитів

C. Зменшення кількості В-лімфоцитів

D. Підвищення В-лімфоцитів

E. Усі відповіді правильні


  1. Згідно клінічної класифікації злоякісних лімфом (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor), патологічний процес при лімфогранулематозі розглядається з двох точок зору:

A. Розповсюдженості процесу

B. Клінічних проявів

C. Показників загального аналізу крові

D. Показників імунограми

E. Швидка позитивна динаміка на фоні лікування


  1. Відмітити органи, ураження яких враховується для визначення ступеню розповсюдженості лімфогранулематозу згідно клінічної класифікації:

A. Лімфатичні вузли

B. Нирки


C. Тимус

D. Селезінка

E. Кісткова тканина


  1. Скільки існує стадій розповсюдженості лімфогранулематозу згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor):

A. 2

B. 3


C. 4

D. 5


E. 6

  1. Характеристикою І стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:

A. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми

B. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу

C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого

D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів

E. Правильна відповідь відсутня


  1. Характеристикою ІІ стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:

A. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми

B. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу

C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого

D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів

E. Правильна відповідь відсутня


  1. Характеристикою ІІІ стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:

A. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу

B. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми

C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого

D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів

E. Правильна відповідь відсутня


  1. Характеристикою ІV стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:

A. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу

B. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми

C. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів

D. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого

E. Правильна відповідь відсутня


  1. Клінічний синдром лімфогранулематозу, який враховується в класифікації лімфогранулематозу (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor), окрім залучення в процес лімфатичної тканини є:

A. Синдром внутрішньочерепної гіпертензії

B. Кардіоваскулярний синдром

C. Гемолітичний синдром

D. Виразково-некротичний синдром

E. Інтоксикаційний синдром


  1. Гістологічні варіанти лімфогранулематозу наступні, окрім:

A. Нодулярний склероз

B. Інфільтрація бластами органів і тканин

C. Варіант з лімфоїдним переважанням

D. Лімфоїдне виснаження

E. Змішано-клітинний варіант


  1. Найбільш сприятливий прогноз мають хворі з гістологічним варіантом лімфогранулематозу:

A. Нодулярний склероз

B. Варіант з лімфоїдним переважанням

C. Лімфоїдне виснаження

D. Змішано-клітинний варіант

E. Усі варіанти прогностично сприятливі


  1. Для діагностики лімфогранулематозу вирішальне значення мають зміни при проведенні:

A. Загального аналізу крові

B. Рентгенографічного обстеження

C. УЗД обстеження

D. Біопсії з гістологічним дослідженням

E. Голкове пункційне дослідження


  1. Для діагностики лімфогранулематозу, при проведенні біопсії з гістологічним дослідженням, вирішальне значення має виявлення:

A. Клітини Ходжкіна

B. Клітини Гоше

C. Клітини Лангганса

D. Гранулеми Ашофф-Талалаєва

E. Клітини Рід-Березовського-Штернберга


  1. Зміни в аналізі периферійної крові, характерні для лімфогранулематозу наступні:

A. Різко підвищена ШОЕ

B. Гіперлейкоцитоз

C. Лімфоцитопенія

D. Лімфоцитоз

E. Нейтрофільоз


  1. Лікування лімфогранулематозу включає наступні варіанти терапії:

A. Променева терапія

B. Стимулююча терапія

C. Хіміотерапія

D. Комбінація опромінення та хіміотерапії

E. Усі відповіді правильні


  1. Який протокол використовується для лікування лімфогранулематозу?

A. BFM-90

B. DAL–HD-90

C. DAL–HX-83

D. MB-91


E. BFM-2004

  1. Вказати три варіанти променевої терапії, що використовуються для лікування лімфогранулематозу:

A. Опромінення головного мозку

B. Субтотальне опромінення лімфовузлів або лімфоїдної тканини

C. Тотальне опромінення лімфовузлів і лімфоїдної тканини

D. Опромінення уражених ділянок

E. Опромінення кісток, в яких присутній кістковий мозок


  1. Ускладненнями терапії у хворих на лімфогранулематоз можуть бути:

A. Гіпертироїдизм

B. Стерильність та безпліддя

C. Вторинні інфекції та пухлини

D. Нейропатії, мієлопатії

E. Асептичний некроз голівки стегна


  1. Вказати контрольні обстеження, що входять в план спостереження для хворих на лімфогранулематоз, після закінчення лікування:

A. Загальноклінічні та біохімічні аналізи крові

B. Рентгенографія грудної клітки

C. Комп’ютерна томографія уражених ділянок

D. Функціональне дослідження щитовидної та статевих залоз



E. МРТ головного мозку

Основна література

  1. Дитячі хвороби. За ред. В.М.Сідельникова, В.В.Бережного. К.:Здоров’я, 1999. – 734 с.

  2. Медицина дитинства. За редакцією П.С.Мощича.- К.:Здоров’я, 1994. – Т. 1 - 4. - 2350 с.

  3. Майданник В.Г. Педиатрия. Учебник (2-е издание, испр. и доп.). – Харьков: Фолио, 2002. – 1125 с.

  4. Шабалов Н.П. Детские болезни. Учебник.-Питер-Ком, С-Пб.,2002.-1080с.

  5. Nelson textbook 18th Edition by Robert M. Kliegman, MD, Richard E. Behrman, MD, Hal B. Jenson, MD and Bonita F. Stanton, MD. Видавництво: SAUNDERS


Додаткова література

  1. Балаболкин М.И. Эндокринология. М.:Медицина, 1989. – 416 с.

  2. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Криворук І.М., Черній О.Ф. Навчальний посібник з дитячої ендокринології - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.-495с.

  3. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Манолова Э.П., Ершова И.Б., Бойченко П.К. Лабораторные исследования в практической педиатрии - Луганск, 2003.-131с.

  4. Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Нагорна Н.В., співав. Завдання з біоетики та медичної деонтології для педіатрів-Донецьк: Донбас, 2004. - 84 с.

  5. Волосовец А.П., Нагорна Н.В., Кривопустов С.П., Острополець С.С., Бордюгова О.В. Діагностика, терапія та профілактика дефіцитних анемій у дітей – Донецьк: СПД Дмитренко Л.Р., 2007. – 38 с.

  6. Гусель В.А. Маркова И.В. Справочник педиатра по клинической фармакологии.- Л.: Медицина,1989.- 320 с.

  7. Жуковский М.Н. Детская эндокринология. М".Медицина", 1982. – 448 с.

  8. Майданник В.Г., Майданник И.В. Справочник современных лекарственных средств.- М.: АСТ; Харьков: Фолио, 2005.-1024 с.

  9. Маркевич В.Е., Майданник В.Г., Павлюк П.О. та ін. Морфофункціональні та біохімічні показники у дітей і дорослих.- Київ-Суми: МакДен, 2002.- 268 с.

  10. Михельсон В.А., Алмазова И.Г., Неудахин Е.В. Коматозные состояния у детей. Л."Медицина",1988. – 224 с

  11. Москаленко В.Ф., Волосовець О.П., Яворівський О.П., Булах І.Є., Остапик Л.І., Палієнко І.А., Мруга М.Р. (ред.) Крок 2. Загальна лікарська підготовка. Частина 2. Педіатрія, акушерство та гінекологія, гігієна. -Київ: Nova Knyha Publ.,2005.-404с.

  12. Накази МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні», «Про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку», та по протоколах за спеціальностями «педіатрія» та ін. МОЗ України. – Київ, 2005 р. – 414 с.

  13. Неотложные состояния в педиатрии. Под ред. В.М.Сидельникова. К.: Здоровье, 1994. – 601 с.

  14. Педиатрия. Под ред. Дж.Грефа. М.: Практика, 1997. - 911 с.

  15. Потемкин В.В. Эндокринология.М."Медицина",1986. – 429 с.

  16. Резник Б.Я., Зубаренко А.В. Практическая гематология детского возраста. – К.: Здоровье, 1989. – 400 с.

  17. Ситуаційні завдання з педіатрії /За ред. чл.-кор. АМН України, проф. В.Г. Майданника.- К., 2006.- 204 с.

  18. Справочник участкового педиатра. Под ред.И.Н.Усова. – Минск: Беларусь, 1991. – 339 с.

  19. Тестові завдання з педіатрії / За ред. чл.-кор. АМН України, проф. В.Г. Майданника.- К., 2007.-429 с.

  20. Хертл М. Дифференциальная диагностика в педиатрии.- М.:Медицина, 1990. - 1064 с.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка