Методичні вказівки злабораторної й фукнкціональної діагностики для студентів іу курсу




Сторінка1/4
Дата конвертації17.04.2016
Розмір0.57 Mb.
  1   2   3   4
МОЗ України

Івано-Франківський державний медичний університет

Кафедра клінічної фармації з курсом фармакології і клінічної фармакології


Методичні вказівки

зЛАБОРАТОРНОЇ Й ФУКНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ

для студентів ІУ курсу

фармацевтичного факультету

(заочна форма навчання)

Автори: проф. І. Купновицька,

доц.О.Дзвіняцька,

асистенти Р.Белегай, З.Андрійців, Н. Губіна,

А. Сапатий

Івано-Франківськ, 2010

Обговорено на засіданні кафедри фармакології

з курсом клінічної фармакології ІФДМУ


Протокол №6 від 12 січня 2010 р.

Затверджено методичною комісією

фармацевтичного факультету

Голова методичної комісії

проф. М.І. Мойсеєнко
Протокол № від 25.01.2010 р.

Відповідальна за випуск:

зав. кафедри фармакології з

курсом клінічної фармакології,

професор І. Г. Купновицька

Рецензент: завідувач кафедри

пропедевтики внутрішніх захворювань

професор В.Є.Нейко



Загальні положення

Розвиток сучасної фармації потребує наявності в фармацевтичній галузі особливого спеціаліста, який би володів всебічними знаннями не тільки в з питань виробництва та використання ліків, але більшою мірою мав необхідні знання в галузі терапії, був здатним на належному професійному рівні спілкуватися з лікарем з широкого кола питань, пов'язаних з лікарською терапією.

Провізор і є тією ланкою, що зв'язує фармацію і практичну медицину, фахівцем, знайомим з основними видами медичної документації, загальною синдромологією і клінічною симптомологією у клініці хвороб людини, основними методами клінічного, лабораторного та інструментального обстеження хворого, загальними принципами інтерпретації результатів обстеження хворого, основними напрямками і принципами лікарської терапії внутрішніх хвороб. Провізор реалізуватиме свої знання в різноманітних сферах практичної діяльності: в аптечних установах, сфері фармацевтичного бізнесу, науково-дослідних установах медичного та фармацевтичного профілю і, найважливіше, в лікувально-профілактичних закладах.

Професійна діяльність провізора поширюється за двома напрямками: робота у міжлікарняній (госпітальній) аптеці та сумісна робота з лікарем. Якщо перший напрямок включає типову роботу провізора з приготування екстемпоральних препаратів, оптимізації закупівлі лікарських засобів та ін., то другий напрямок є суто медичним і має на увазі індивідуальний підбір оптимального засобу та лікарської форми, дози, режиму введення, заміну препаратів і корекцію дози, оцінку ефективності лікарської терапії за результатами динаміки показників клініко-лабораторного обстеження хворого.

Лабораторна діагностика — невід'ємна частина клінічного обстеження хворого. Без даних лабораторних аналізів неможливе не тільки встановлення клінічного діагнозу, але і контроль за ефективністю і безпечністю лікарської терапії.

Водночас перед медициною сьогодні постала важлива проблема — зміна клініко-лабораторних показників під впливом лікарських препаратів. Наслідки цього явища достатньо серйозні — хибне тлумачення результатів клініко-лабораторних досліджень призводить до встановлення неправильного діагнозу і призначення нераціональної терапії. Широкому колу лікарів дані про вплив лікарських препаратів на лабораторні показники невідомі, хоча надзвичайно важливі для їхньої практичної діяльності. Тому до другого напрямку професійної діяльності провізора надходить прогнозування можливого впливу лікарського засобу на клініко-лабораторні показники, оцінка ефективності та безпечності лікарської терапії на підставі даних клініко-лабораторного обстеження.

Без знань основ лабораторної та функціональної діагностики неможливе здійснення спеціалістами на належному рівні фармацевтичної опіки хворих, яка починає займати значне місце серед фахових обов'язків провізора.

Лабораторна та функціональна діагностика також є основою для дисциплін з циклу медико-біологічних дисциплін, що вивчають майбутні провізори, особливо для основ клінічної медицини, фармакології, клінічної фармакології, фармацевтичної опіки, фармакотерапії, загальної фармакокінетики, клінічної токсикології, експрес-аналізу гострих інтоксикацій, клінічного вивчення лікарських засобів.

Під час вивчення лабораторної та функціональної діагностики на основі теоретичного матеріалу таких дисциплін як фізіологія, патологія, мікробіологія, біохімія, студенти мають можливість поглиблено вивчити методи клінічного обстеження хворого, які необхідні для професійної діяльності майбутніх спеціалістів. У процесі навчання студенти мають змогу ознайомитися з новими методами та сучасною діагностичною апаратурою, що використовується для клінічних досліджень різноманітних показників стану органів, тканин та організму в цілому.

Під час вивчення лабораторної та функціональної діагностики студенти постійно працюють із справжніми біологічними матеріалами, клінічними аналізами хворих, набувають практичних навичок проведення та тлумачення результатів найбільш поширених клініко-лабораторних досліджень хворих.

На заочному відділенні лабораторна і функціональна діагностика викладається в 7 семестрі. Заняття ведуться згідно тематичних планів, які наведені в даних методичних вказівках. Методичні вказівки складені з урахуванням специфіки заочного навчання. Вони передбачають систематичну самостійну роботу над теоретичним матеріалом згідно з наведеною робочою програмою.

У процесі навчання студенти пишуть одну контрольну роботу на 10-12 сторінках аркуша А4 або в учнівському зошиті з наперед визначених на настановній лекції тем, яку слід відправити в деканат згідно з вказаним терміном. Варіант контрольної роботи для кожного студента індивідуальний. На початку семестру студент повинен взяти на кафедрі номери питань, які входять у той чи інший варіант.

При написанні контрольної роботи необхідно переписати номер завдання та його формулювання. Після слова „ВІДПОВІДЬ” необхідно викласти план та теоретичний матеріал, уникаючи при цьому переписування підручників, додати список літератури. На титульній сторінці вказується назва дисципліни, номер варіанту, прізвище, ім’я та по-батькові, номер групи.

Студенти, які вчасно не вислали реферати, не допускаються до навчально-екзаменаційної сесії. Якщо робота не зарахована, вона повертається студенту разом із зауваженнями і виконується повторно. Виконана повторно робота висилається на рецензію разом із незарахованою роботою.

Залік з лабораторної та функціональної діагностики здається в кінці семестру згідно розкладу. До заліку допускаються студенти після прослуховування лекції, зарахування контрольної роботи. Теоретичні питання дисципліни, винесені на залік, наведені в методичних вказівках.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
Для самостійного вивчення лабораторної та функціональної діагностики рекомендується опрацювати матеріал за розділами в послідовності робочої програми.

Особливу увагу слід звернути на важливі проблеми – зміну клініко-лабораторних показників під впливом лікарських препаратів, що не завжди відомо широкому колу лікарів; прогнозування можливого впливу препаратів на них та вміння оцінити показники ефективності та безпечності застосування лікарських засобів.

Розуміння основних питань і загальних положень предмету сприятиме оволодінню обсягу знань для проведення максимально раціональної медикаментозної терапії конкретного пацієнта, здійсненню його фармацевтичної опіки, виявленню ранніх клінічних ознак захворювання та корекції негативного впливу лікарського засобу.
Рекомендована основна література

1. Базарнова М.А., Воробьев А.И., Баркаган З.С. и др. Руководство по клиниче­ской лабораторной диагностике. Ч. 1-2: Учебное пособие / Под ред. М.А.Ба-зарновой, А.И.Воробьева. - К.: Вища школа, 1991. - 615 с.

2. Денисюк В.Г., Ганджа І.М., Виговська Я.І. і співавтори. Посібник з клінічної лабораторної діагностики. – Київ: Здоров’я, 1992. – 280 с.

3. Клінічні лабораторні методи дослідження: Навчальний посібник / І.А.Зу-панець, В.Ф.Москаленко, С.В.Місюрьова та ін.; За ред. І.А.Зупанця, В.Ф.Москаленка. - X.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2001. - 178 с.

4. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / Под ред. В.В.Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - 368 с.

5. Нейко Є.М., Боцюрко В.І., Мізюк М.І. Норми основних клінічних, лабораторних та інструментальних показників у медицині. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 112 с.

6. Передерий В.Г., Хмелевский Ю.Г., Коноплёва Л.Ф. и др. Клиническая оценка биохимических показателей при заболеваниях внутренних органов.– К.: Здоров’я, 1993. – 192 с.

7. Посібник із клінічної лабораторної діагностики. Частина 1-2 / Під ред А.Базарновой. – Київ: Вища школа, 1991. – 352 с.

8. Швед М.І., Гребеник М.В. Основи практичної електрокардіографії: Навчаль­ний посібник. - Т.: Укрмедкнига, 2000. - 128 с.
Додаткова література

1. Данилова J1.A. Анализы крови и мочи. - С.Пб., 1999. - 128 с.

2. Клинические и лабораторные исследования / Под. ред. А.Я.Любина, Л.П.Ильичева, Т.В.Камасонова, С.А.Петросова – М.: Медицина, 1984 – 288 с.

3. Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. – СПб, 1997. – 128 с.

4. Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. – М.: Медицина, 1985. – 286 с.

5. Меньшиков В.В. Пособие по клинической лабораторной диагностике – М.: Медицина, 1987. – 576 с.

6. Мурашко В.В., Струтынский А.В. Электрокардиография. - М.: Медицина, 1987.-256с.

7. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов: Т. 4. Диагностика болезней системы крови. - М.: Мед. лит., 2003. - 512 с.

8. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов: Т. 5. Диагностика болезней системы крови. Диагностика болезней почек. -М.: Мед. лит., 2002. -512с.

9. Орлов В.Н. Пособие по электрокардиографии. - М.: Медицина, 1984. - 528 с.

10.Юрковский О.И., Грицюк А.М. Общеклинические анализы в практике врача. – М., 1997. – 123 с.
Перелік практичних навичок з лабораторної та функціональної діагностики, які необхідні в практичній діяльності провізора
У процесі вивчення лабораторної та функціональної діагностики студенти повинні ЗНАТИ:

- сучасні лабораторні та функціональні методи дослідження і можливості їх використання в практичній діяльності лікаря та провізора;

- принципи інтерпретації результатів клініко-лабораторного та функціонального обстеження хворого;

- основні принципи та закономірності змін клініко-лабораторних показників під впливом різноманітних ліків для контролю за дією лікарських препаратів з метою підвищення ефективності та безпечності лікарської терапії;

- основні клініко-лабораторні ознаки найбільш поширених захворювань в клініці внутрішніх хвороб;

У процесі вивчення лабораторної та функціональної діагностики студенти повинні ОВОЛОДІТИ:

- основними навичками проведення найбільш поширених клініко-лабораторних аналізів та функціонального обстеження хворих;

- основними навичками використання результатів клініко-лабораторних аналізів під час здійснення фармацевтичної опіки пацієнтів.

- навичками роботи з сучасним діагностичним обладнанням;

- навичками аналізу та інтерпретації результатів клініко-лабораторних досліджень хворого;

- типові зміни клініко-лабораторних аналізів під впливом лікарських засобів, що можуть свідчити про розвиток побічної дії ліків;

- принципами використання даних клініко-лабораторних досліджень з метою оцінки ефективності та безпечності застосування лікарських засобів;

- навичками для використання клініко-лабораторних досліджень під час здійснення фармацевтичної опіки пацієнтів.
Тематичний план лекцій з лабораторної та функціональної діагностики
1. Вступ до лабораторної та функціональної діагностики. Дослідження системи крові. 2 год.

Тематичний план практичних занять

лабораторної та функціональної діагностики
1. Вступ до лабораторної та функціональної діагностики. Дослідження системи крові – склад крові та кровотворення. Морфологічний елементи крові, загальний аналіз крові. Гемоглобін і еритроцити. Колірний показник. Лейкоцити. Швидкість осідання еритроцитів. Тромбоцити. 2 год.

2. Клінічне дослідження крові при патологічних процесах. Загальні відомості про лейкопоез. Лейкоцитарна формула та її зміни при патологічних процесах. Гранулоцити і агранулоцити. Морфологічні зміни еритроцитів, ретикулоцити. 2 год.

3. Гематологічні характеристики анемії та гемобластозу. 2 год.

4. Методи дослідження системи сечовиділення. Загальний

аналіз сечі в нормі, методики дослідження 2 год.

5. Сеча в нормі й при патологічних процесах. 2 год.

6. Вивчення мокротиння. 2 год.

7.Основи електрокардіографії. 2 год.

8.Дослідження шлункового й кишкового вмісту. Залік. 2 год.

Всього 16 год.


Тематичний план самостійної позааудиторної роботи студентів з лабораторної та функціональної діагностики.

№ з/п

Теми

Кількість годин

1

Еритроцитарні індекси. Середній об'єм еритроцитів.

3

2

Діаметр еритроцитів. Крива Прайс- Джонса. Зміни показників під впливом лікарських засобів

3

3

Резистентність еритроцитів. Методи вивчення осмотичної, механічної, теплової та кислотної резистентності еритроцитів

3

4

Діагностичне значення дослідження резистентності еритроцитів. Зміни показників під впливом лікарських засобів

3

5

Методи дослідження гемостазу та згортання крові. Загальна кількість тромбоцитів та їх морфологія.

3

6

Час кровотечі. Час зсідання крові.

3

7

Зміни показників зсідання крові під впливом лікарських засобів

3

8

Імуногематологічне дослідження. Визначення груп крові за системою АБО. Резус-фактор. Наслідки переливання крові, несумісної за групою або резус-фактором. Імуноферментні методи вивчення гемопоетичних клітин. Полімеразна ланцюгова реакція

3

9

Наслідки переливання крові, несумісної за групою або резус-фактором.

3

10

Імуноферментні методи вивчення гемопоетичних клітин. Полімеразна ланцюгова реакція


3

11

Дослідження кісткового мозку. Морфологія клітин кісткового мозку.

3

12

Мієлограма. Кістково-мозкові індекси.

3

13

Зміни показників мієлограми під впливом лікарських засобів

3

14

Дослідження рідин з серозних порожнин. Ексудат та транссудат.

3

15

Загальні властивості ексудату та транссудату. Цитологічне дослідження ексудату та транссудату

3

16

Зміни показників випотів у серозні порожнини під впливом лікарських препаратів

3

17


Характеристика жовчі. Техніка узяття дуоденального вмісту.

3

18

Вивчення дуоденального вмісту. Діагностичне значення дослідження шлункового та дуоденального вмісту.

3

19

Зміни показників шлункового й дуоденального вмісту під впливом лікарських препаратів

3

20

Сучасні ультразвукові методи досліджень в медицині. Застосування ультразвукового дослідження у діагностиці захворювань серцево-судинної системи

3

21

Функціональні методи дослідження стану судин. Сфігмографія.

3

22

Фонокардіографія. Зміни показників під впливом лікарських препаратів

3

23

Поняття про рентгенівські методи обстеження. Рентгендослідження в патології органів дихання.

3

24

Рентгенологічні дослідження патології органів шлунково-кишкового тракту і сечовидільної системи.

3

25

Поняття про комп’ютерну томографію й магнітно- ядерний резонанс

3

26

Ендоскопічні методи діагностики патології органів дихання.

3

27

Ендоскопічні методи діагностики патології шлунково- кишкового тракту.

3

28

Копрограма в нормі та при патології шлунково-кишкового тракту

3

29

Діагностика гельмінтозів

3

30

Спірографія, пневмотахометрія.

3

Всього 90 год.
Зразок титульної сторінки реферату

МОЗ України

Івано-Франківський державний медичний університет

Кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології

(зав. кафедри професор І. Г. Купновицька)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ЛАБОРАТОРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ №
студента заочної форми навчання

за спеціальністю „фармація”

П. І. Б.
Івано-Франківськ, 2007


Робоча програма з ЛАБОРАТОРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
Тема: ВСТУП ДО ЛАБОРАТОРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Предмет та завдання курсу клінічної лабораторної і функціональної діагностики. Історія розвитку клінічної лабораторної діагностики. Характеристика матеріалу для досліджень. Методи одержання матеріалу для клініко-лабораторних методів досліджень. Вимоги до роботи в клініко-діагностичних лабораторіях.

Роль клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження хворого як критеріїв ефективності та безпечності лікарської терапії. Шляхи можливого впливу ліків на лабораторні показники. Значення лабораторної і функціональної діагностики у практичній діяльності провізора при здійсненні фармацевтичної опіки.

ТЕМА: КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ КРОВІ

Загальні відомості про склад крові та кровотворення. Основні клінічні показники системи крові. Загальні відомості про еритропоез. Фактори, які впливають на еритропоез. Морфологія і функції еритроцитів. Дегенеративні зміни еритроцитів. Ретикулоцити. Гемоглобін, його нормальний вміст у крові. Методи кількісного визначення гемоглобіну. Оліго- та гіперхромемія. Визначення колірного показника. Еритроцитарні індекси. Визначення резистентності еритроцитів. Вплив лікарських препаратів на кількість еритроцитів, рівень гемоглобіну, колірний показник. Анемії. Гематологічна характеристика основних анемічних синдромів. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Методи визначення ШОЕ. Зміни ШОЕ при різних захворюваннях та під впливом різних фармакологічних препаратів. Загальні відомості про лейкопоез. Фактори, які впливають на лейкопоез. Порушення лейкопоезу: лейкоз, лейкопенія, лейкоцитоз, агранулоцитоз. Лейкоцитарна формула. Типові зміни лейкоцитарної формули при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів. Вплив лікарських препаратів на лейкопоез та лейкоцитарну формулу. Гематологічні характеристики гемобластозу. Клінічне дослідження кісткового пунктату, його діагностичне значення. Морфологія клітин кісткового мозку. Основні фармакологічні групи препаратів, які викликають патологічні зміни з боку системи кровотворення, та механізми їх дії



ТЕМА: КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕМОСТАЗУ

Показники гемостазу: тромбоцити, фактори зсідання крові. Фізіологічні антикоагулянти. Техніка забору та обробки крові. Методи визначення та кліні-кодіагностичне значення показників гемостазу. Тромбоеластограма. Електро-коагулограма. Типи коагулограм. Синдром ДВЗ. Клінічне значення показників гемостазу. Вплив лікарських препаратів на показники гемостазу.



ТЕМА: ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ

Основні принципи імуногематологічних реакцій. Групи крові. Визначення груп крові за системою АВО. Резус-фактор та його клінічне значення. Значення імуногематологічних досліджень як генетичних маркерів. Імуноферментні та імунофлюоресцентні методи вивчення гемопоетичних клітин. Принципи виявлення клітинних антигенів. Пероксидазо-антипероксидазний метод. Лужно-фосфатазний-антилужно-фосфатазний метод, β-глюкуронідазний-анти-β-глюкуронідазний метод. Принципи виконання та діагностичне значення полімеразної ланцюгової реакції.



ТЕМА: МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ВИДІЛЕННЯ

Фізіологічні особливості утворення сечі в організмі людини. Принципи збору й етапи дослідження сечі. Значення загального клінічного аналізу сечі. Загальні властивості сечі. Фізичні властивості сечі: нормальний добовий діурез, частота сечовипускання, відносна щільність, колір, прозорість сечі. Методи визначення реакції сечі. Методи визначення в сечі білка, цукру, кетонових тіл, білірубіну та уробіліну. Дослідження сечі за методом Зимницького, його значення. Мікроскопічне дослідження сечового осаду. Методи кількісного визначення формених елементів в осаді сечі (Нечипоренка, Каковського-Аддіса, Амбюрже). Особливості основних показників клінічного аналізу сечі в залежності від віку людини та різних фізіологічних станів (вагітність, переохолодження, надмірне фізичне та психічне навантаження). Клініко-діагностичне значення змін сечового осаду при різних захворюваннях. Значення загального клінічного аналізу сечі як критерію ефективності та безпечності лікарської терапії. Основні фармакологічні групи препаратів, які викликають патологічні зміни з боку системи сечовиділення, та механізми їх дії.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка