М.І. Пирогова на методичних зборах кафедри хірургії №2 медичні факультети №1 Завідувач кафедрою Професор Годлевский А.І. (підпис) " 28 " 08 2015 р. Методичні рекомендації




Скачати 187.44 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір187.44 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.ПИРОГОВА

“Затверджено”


на методичних зборах кафедри хірургії №2

медичні факультети №1


Завідувач кафедрою

Професор Годлевский А.І._______________________


(підпис)

“___28___” ______08_______ 2015 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна




Модуль №




Змістовний модуль №




Тема заняття

"Правила проведення антибіотикотерапії при профілактиці і лікуванні хірургічної інфекції"

Курс

6

Факультет

Медичний

Вінниця 2010
1. Актуальність теми:

Відкриття в XX столітті антибіотиків дало надію на ліквідацію важких інфекцій у хірургії. Однак не тільки зростаюче число нозокоміальних інфекцій, але і широке застосування антибактеріальної терапії часто утрудняють проведення профілактики і контролю хірургічних інфекцій.

В даний час спостерігається збільшення частоти важких хірургічних інфекцій, що обумовлено різноманітними причинами, у тому числі більш складними і тривалими операціями, старшим віком пацієнтів, новими процедурами і хірургічними матеріалами, збільшенням кількості операцій по пересадженню органів, а також більш інвазивними діагностичними і лікувальними втручаннями.

Хірургічна ранова інфекція розвивається в тих випадках, коли мікробне зараження рани і вірулентність збудника досить великі. Це придушує місцеві захисні механізми макроорганізму і мікроби починають прогресуючий ріст і розмноження. Ризик розвитку інфекції залежить від властивостей мікроорганізму, стану рани, а також від стану здоров'я і рівня імунітету пацієнта.


2. Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття:

  • Аналізувати актуальність проблеми хірургічної інфекції й інфекційного контролю в хірургії

  • Знати мікробний пейзаж при оперативних утручаннях на різних анатомічних ділянках

  • Класифікувати хірургічну ранову інфекцію

  • Класифікувати хірургічні операції в залежності від ризику розвитку післяопераційних інфекційних ускладнень

  • Пояснити етіопатогенез хірургічної ранової інфекції

  • Пояснити фактори ризику розвитку хірургічної ранової інфекції

  • Запропонувати комплекс профілактичних заходів проти ранової інфекції

  • Аналізувати: скарги хворого, дані об'єктивного обстеження

  • Запропонувати комплекс діагностичних заходів підтвердження розвитку ранової інфекції

  • Інтерпретувати результати отриманих досліджень з урахуванням подальшого уточнення діагнозу і проведення диференціальної діагностики

  • Класифікувати стадийність протікання ранової інфекції і вміти чітко формулювати діагноз

  • Розробити комплекс лікувальних заходів при розвитку ранової інфекції: при опертивному лікуванні (операційний доступ, інтраопераційна тактика, способи завершення операції); у постопераційному періоді (місцеве і загальне лікування)

  • Скласти програму реабілітаційних заходів.



  1. Базовий рівень знань, уміння, навички, які необхідні для вивчення тими (міждисциплінарна інтеграція)

Мінімальний базовий рівень знань, що необхідний для засвоєння теми:

  1. Анатомія, топографічна анатомія й оперативна хірургія – описати топографо-анатомічні особливості різних ділянок тіла, на яких виконуються оперативні втручання (пошарова будова різних ділянок тіла, кровопостачання і кровідтік, лімфовідтік, інервація)

  2. Фізіологія – місце і роль місцевого і системного імунітету в розвитку ранової інфекції

  3. Паталогічна фізіологія – описати відповідну реакцію організму на місцевому і системному рівні на операційну травму, на інфекційно-запальний процес

  4. Паталогічна анатомія – описати морфологічні зміни в рані при стерильному, інфікованому і гнойно-некротическом процесі

  5. Мікробіологія, вірусологія й імунологія – визначати місце мікробного і імунного факторів у виникненні запальних процесів у рані і розташованих поблизу тканинах. Перелічити правила проведення мікробіологічного дослідження

  6. Загальна хірургія – класифікувати рани, володіти методами обробки операційного поля, інструментарію, рук хірурга і мед. сестри при виконанні оперативного втручання. Описати методи і способи лікування ран (первинна хірургічна обробка ран, методи неспецифічної профілактики ранової інфекції). Проводити методичне об'єктивне обстеження пацієнтів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)

  7. Фармакологія – класифікувати антибактеріальні препарати, порівнювати їхню фармакокінетику, фармакодинаміку і тп.




  1. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.




    1. Перелік основних термінів, що повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:




  • Інфекція – процес взаємодії макроорганізму з мікроорганізмом, при якому відбувається проникнення мікроорганізму в організм хазяїна, розмноження мікроорганізму і можливе враження тканин (інвазія) в результаті прямого впливу, включаючи виділення мікроорганізмом токсинів, чи за допомогою імунних реакцій

  • Рана - ушкодження тканин і органів з порушенням цілості шкіри чи слизових оболонок, що викликане механічним впливом.

  • Ранова інфекція - ускладнення ранового процесу, що виникає при розмноженні в рані патогенних мікроорганізмів;

  • Рановий процес - складний комплекс біологічних реакцій організму, що розвивається у відповідь на ушкодження тканин і спрямованих на їхнє загоєння

  • Хірургічна антимікробна профілактика (ХАМП) - дуже короткий курс призначення антимікробного препарату безпосередньо перед початком операції під час проведення оперативного втручання чи нетривалого в післяопераційному періоді з метою профілактики ранової інфекції в післяопераційному періоді

  • Контамінація (забруднення) – потрапляння інфекційних, органічних чи хімічних чи агентів матеріалів у тканини і порожнини, що у нормі є стерильними (чистими) чи мають інший бактеріальний пейзаж

  • «Чисті» операції – (клас 1) планові операції, що не стосуються ротоглотки, дихальних шляхів, ШКТ чи сечостатевої системи

  • «Умовно чисті» операції - (клас 2) – «чисті» операції з ризиком інфекційних ускладнень

  • «Забруднені» (контаміновані) операції – (клас 3) операції, що проводяться в умовах інфікованого операційного поля

  • «Брудні» або інфіковані операції – (клас 4) операції на явно інфікованих органах і тканинах при наявності супутньої чи попередньої інфекції

  • Антимікробна терапія хірургічної інфекції – лікування запальних захворювань лікарськими препаратами, що направлені на мікроорганізми, які викликали це захворювання чи ускладнення

  • Ступенева антибіотикотерапія – двухетапне застосування антибактерійних препаратів з переходом від парентерального на ентеральний шлях введення в можливо короткий термін з урахуванням клінічного стану пацієнта

    1. Теоретичні питання до практичного заняття

  • Частота і місце ранової інфекції в структурі госпітальної інфекції і смертності.

  • Актуальні мікроорганізми, що висіваються при виконанні операцій у пацієнтів з різною патологією

  • Основні положення антибіотикопрофілактики: показання, принцип вибору антибактерійного препарату, режим дозування і введення антимікробного препарату, терміни проведення антибіотикопрофілактики

  • Фактори, що сприяють антибіотикорезистентності

  • Заходи, що спрямовані на подолання антибіотикорезистентності в стаціонарі

  • Емпірична і этіотропна антибіотикотерапія в хірургії

  • Показання для антибактерійної терапії у хірургічних пацієнтів

  • Принципи антибактеріальної терапії у хірургічних пацієнтів, шляхи введення антибіотиків

  • Передопераційна підготовка, методи знеболювання при гнійних ускладненнях ран

  • Ступенева і деескалаційна антибіотикотерапія

  • Тривалість проведення антибіотикотерапії

  • Місце антимікотичних препаратів в лікуванні ранової інфекції

  • Клінічна картина запально-інфекційних ускладнень післяопераційних ран

  • Особливості перебігу ранового процесу у пацієнтів із супутньою патологією

  • Диференціальна діагностика між запальними і незапальними ускладненнями ран

  • Варіанти завершення операцій із приводу гнійних ускладнень ран (показання до дренування ран, провізорні і відстрочені шви).

  • Антибактерійна терапія гнійного холангіту, гострого панкреатиту, перитоніту, хірургічного сепсису.

  • Ведення ран в післяопераційнму періоді. Терміни зміни і видалення дренажів, зняття швів

  • Терміни непрацездатності.


4.3. Практичні завдання, які необхідно підготувати до практичного заняття:

1. Розробити комплекс заходів щодо профілактики ранової інфекції у хворих з різними класами ран

2. Визначення патогномонічних симптомів ранової інфекції

Загальні: підвищення загальної температури тіла, слабість,

Місцеві: болючий синдром, почервоніння, набряк і інфільтрація тканин навколо рани, поява симптомів флюктуації, підвищення місцевої температури, “оберігання” ділянки рани при фізичних навантаженнях

2. Розробити схему антибіотикопрофілактики і антибіотикотерапії при гострій хірургічній патології

3. Інтерпретувати дані додаткових інструментальних методів обстеження пацієнтів з хірургічною інфекцією

4. Розробити комплекс заходів щодо лікування хірургічної інфекції



Зміст теми:

Незважаючи на постійне удосконалювання методик оперативних утручань, частота інфекційних ускладнень у хірургії залишається високої і складає від 3 до 15%. А за даними NNIS (Національної системи спостереження за нозокоміальними інфекціями США) післяопераційна ранова інфекція займає третє місце в структурі всіх нозокоміальных інфекцій. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень на частку післяопераційної ранової інфекції приходиться 15,8–25% усіх випадків даної патології, а в хірургічних хворих — близько 40%. В хірургії післяопераційна ранова інфекція є причиною приблизно 75% летальних наслідків, обумовлює збільшення витрат на лікування на 10–20% і тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі — на 8–16 днів.


Зростання частоти важких післяопераційних ранових інфекцій обумовлений наступними факторами:
- супутня інфекція;
- колонізація інфекції іншої локалізації;
- вік (літній чи ранній дитячий);
- тривале перебування у відділенні інтенсивної терапії перед операцією;
- тривале перебування в стаціонарі перед операцією;
- впровадження в медичну практику складних і тривалих оперативних утручань, нових діагностичних процедур і ін.;
- наявність злоякісних захворювань;
- порушення імунітету;
- цукровий діабет, ожиріння, недостатнє харчування;
- паління.
Поряд із традиційними мірами попередження післяопераційної ранової інфекції (передопераційна підготовка пацієнта, хірургічна техніка, післяопераційний догляд за ранню) загальновизнана важливість периопераційної антибіотикопрофілактики (ПАП).

Однієї з основних стратегій поліпшення використання антибіотиків у цілому є підвищення якості ПАП.



Ціль профілактичного призначення антибіотиків – попередження розвитку гнійно-запальних ускладнень, що виникають внаслідок операції, інших інвазивних втручань чи мають прямий зв'язок з ними, шляхом створення бактерицидних концентрацій антибіотика в тканинах, що піддаються бактеріальному забрудненню під час операції – від початку наркозу до зашивання операційної рані.
На підставі даних численних досліджень, здійснених при різних видах хірургічних утручань, у даний час сформульовані основні принципи ПАП у хірургії:
- мікробна контамінація операційної рані є практично неминучою, навіть при ідеальному дотриманні правил асептики й антисептики — до завершення операції в 80–90% випадків ран засіяні різною мікрофлорою, найчастіше стафілококами;
- при проведенні антибіотикопрофілактики не слід прагнути до повної ерадікації бактерій. Значне зменшення їхнього числа вже полегшує роботу імунної системи і запобігає розвиток гнійної інфекції;
- ефективна концентрація антибіотика в операційній рані повинна бути досягнута до початку операції і зберігатися до її закінчення;
- внутрішньовенне введення антибіотиків із профілактичною метою, як правило, здійснюється за 30 – 40 хвилин до початку операції;
- кратність введення препарату визначається його періодом напіввиведення. Повторна доза вводиться у випадку, коли тривалість операції в 2 рази перевищує період напіввиведення антибактеріального засобу;
- введення антибіотика після операції при відсутності прямих показань нераціонально, тому що не підвищує ефективність профілактики, але збільшує частоту побічних реакцій, ризик розвитку антибіотикорезистентності і економічні витрати;
- у переважній більшості випадків для досягнення необхідних концентрацій антибіотика в крові і тканинах препарат рекомендується уводити внутрішньовенно.
При виборі конкретного антибактерійного засобу необхідно враховувати вид передбачуваного збудника, тип оперативного втручання, спектр дії антибіотика, його потенційну токсичність і вартість, наявність у пацієнта факторів ризику.
Основними критеріями вибору антибактеріального препарату для периопераційної профілактики є:
- ефективність у відношенні до ймовірних збудників ранової інфекції, в першу чергу стафілококів;
- період напіввиведення, достатній для підтримки бактерицидної концентрації в операційній зоні протягом усього хірургічного втручання і протягом перших годин після нього;
- відсутність лікарських взаємодій (насамперед, з міорелаксантами);
- гарне проникнення в тканини в зоні оперативного втручання;
- мінімальна побічна дія;
- гарна переносимость;
- розумний баланс із погляду ефективності і вартості;
- наявність лікарських форм для внутрішньовенного введення.

Показання для профілактичного використання антибіотиків

- високий ризик розвитку післяопераційної інфекції (умовно «чисті» операції на органах грудної клітки, черевної порожнини і малого тазу, що стосуються слизових оболонок, заселених мікрофлорою);

- погроза здоров'ю і життю хворого («чисті» операції, зв'язані з імплантацією судинних шунтів, протезів, коли нечисленні і малопатогенні мікроорганізми можуть проникнути всередину рани і викликати її запалення;

- прогнозування хірурга про можливість зустрічі з інфекцією в процесі операції (перфорація органа, проникаючі поранення, відкриті переломи).


Крім ступеня мікробного зараження рани, на розвиток ранової інфекції в післяопераційному періоді впливають стан місцевого і загального імунітету, характер передопераційної підготовки, техніка виконання операції, операційна травма тканин, кововтрата, наявність сторонніх тіл, вірулентність мікрофлори і резистентність бактерій до антимікробних препаратів. Т.ч. фактори ризику, що сприяють розвитку хірургічної інфекції можна розділити на фактори, що зв'язані зі станом хворого, властивостями збудника і станом навколишнього середовища (санітарно-гігієнічні заходи), а також фактори, обумовлені особливостями оперативного втручання, інструментального обстеження.
З метою епідеміологічного нагляду інфекції в діляні хірургічного втручання класифікують як інфекції в діляні хірургічного розрізу та інфекції органа (анатомічного простору). Інфекції в ділянці розрізу, у свою чергу, підрозділяються на ті, котрі утягують тільки шкіру і підшкірну клітковину (поверхневі інфекції в діляні розрізу), і ті, котрі втягують глибокі м'які тканини (глибокі інфекції в діляні розрізу, наприклад, інфекції фасціальних і м'язових шарів)

Особливості обстеження хворих з рановою інфекцією:

При опитуванні необхідно визначити

- скарги на болі

- локалізація (в ділянці операційної рани при локалізованому ранню процесі і віддалених місцях від рани при утворенні затьоків по ходу м'язових піхв, при утворенні гнійних скупчень по типу «запонки»)

- інтенсивність (слабка, помірна, сильна)

- характер болю (постійна, приступоподібна, зв'язана з рухами, кашлем, що пульсує біль)

- послідовно виявляються і деталізуються інші скарги

- зв'язані з інтоксикацією (зниження апетиту, слабість)

- зв'язані з іншими органами і системами, у т.ч. характер підвищення температури.

- зв'язані з оперативним втручанням (характер ранового віддділяємого: кількість, колір, запах)

Анамнез захворювання і життя

- клінічний діагноз основного захворювання, що було причиною оперативного втручання з уточненням класу рани

- наявність супутньої патології (дихальної, серевосудинної, ендокринної систем)

- проведення профілактики ранової інфекції: терміни проведення, профілактичний антбиотик, спосіб введення антибіотика

- терміни виникнення перших симптомів ранової інфекції: послідовність їх появи

Об'єктивне дослідження

- Загальні дані:

а) ступінь важкості стану хворого (визначити, важкість хворого обумовлена рановим процесом чи особливостями післяопераційного періоду при тій чи іншій патології

б) колір шкірних покривів і слизових оболонок, температура тіла, характеристика пульсу

- Дослідження рани:

Огляд рани:

- стан пов'язки (дренажів): суха (відсутність відділяємого), волога (наявність ексудату, колір ексудату, його кількість, запах)

- колір шкіри навколо рани, наявність набряку, наявність нориці в ділянці рани



Пальпація рані

а) з'ясовується локалізація болю

б) наявність інфільтрації навколо рани, поява симптому флуктуації

в) поява эксудату з рані при легкому натисненні в ділянці рани і при зондовій ревізії рани


На підставі скарг, об'єктивного обстеження хворого проводиться обґрунтування попереднього діагнозу.
Інфекції органа (анатомічного простору) можуть мати будь-яку локалізацію (тобто уражати будь-які органи чи простори тіла, розкриті чи вражені якимось чином в ході операційного втручання), відмінну від хірургічного розрізу.
Принципи антимікробної терапії хірургічної інфекції:

- є обов'язковою складовою частиною комплексної терапії інфекції і лише доповнює хірургічне втручання;

- спрямована на попередження поширення після операції інфікування за межі вогнища інфекції;

- є основним методом лікування позаочеревних назокоміальних інфекцій (пневмонія, трахеобронхіт, уроинфекція) за умови усунення причини;

- повинна мати специфічну дію проти основних збудників хірургічної інфекції;

- терапія антибіотиками повинна проводитися з обліком потенційних токсичних реакцій препарату, ступеня важкості основної і супутній патології;

- при призначенні антибіотиків повинні братися до уваги і питання витрат на лікування, тому що вирішальну роль для його результату є адекватна емпірична терапія.
Стратегія антимікробної терапії хірургічної інфекції

Перший етап – максимально ранній початок лікування найбільш діючим антибіотиком чи їхньою комбінацією, у залежності від ступеня важкості хворого, локалізації інфекції і можливого збудника

Другий етап – починається після одержання результатів бактеріологічного обстеження.
У пацієнтів з уродженим і придбаним імунодефіцитом зростає рівень внутрішньолікарняної захворюваності на слабовирулентную грибкову інфекцію

Клінічні форми кандидозов:

- поверхневий

- вісцеральний

- системний

- генерализованный

Матеріали для контролю рівня знань студентами на практичному занятті.

Ціль: встановити рівень теоретичних знань і практичних навичок студентами в обсязі професійно орієнтованих задач лікаря загальної практики по темі "Правила проведення антибіотикотерапії при профілактиці і лікуванні хирургичної інфекції".
Форми контролю знань і умінь на практичному занятті:


  • Тестова оцінка знань

- Приклад тестів 1 рівня:

Чи є післяопераційна ранова інфекція внутрішньолікарняною



Так Немає

- Приклад тестів 2 рівні:

St. aureus у структурі збудників інфекції в діляні хірургічного втручання має:

А) 21% Б) 40% У) 3% Г) 70%

- Приклад тестів 3 рівні:

Критеріями вибору антибіотика для періопераційної профілактики є:



- ефективність у відношенні ймовірних збудників ранової інфекції, у першу чергу стафілококів;
- період напіввиведення, достатній для підтримки бактерицидної концентрації в операційній зоні протягом усього хірургічного втручання і протягом перших
годин після нього;
- відсутність лікарських взаємодій (насамперед, з
міорелаксантами);
- гарне проникнення в
тканин в зоні оперативного втручання;
- відсутність побічної дії;
- гарна переносимість;
- розумний баланс із погляду ефективності і вартості;

- наявність лікарських форм для перорального введення.

- Письмова відповідь на теоретичне чи питання клінічну задачу:

    1. Обґрунтування попереднього діагнозу

    2. Визначенню діагностичної програми й аналізу отриманих результатів

    3. Проведенню диференціальної діагностики

    4. Формуванню клінічного діагнозу

    5. Визначенню програми лікування

  • Оцінка відповідей на контрольні питання по темі "Правила проведення антибіотикотерапії при профілактиці і лікуванні хірургічної інфекції"


Контрольні питання:

Класифікація антибактерійних препаратів по механізму і типу дії, застосовуваних для антибіотикопрофілактики і антибіотикотерапії

Категорії хірургічних операцій в залежності від ризику розвитку інфекційних ускладнень

Механізм профілактичного використання антибіотиків

Фактори ризику, що сприяють розвитку хірургічної інфекції

Принципи антибіотикопрофілактики

Критерії вибору препарату для антибіотикопрофілактики

Режими антибіотикопрофілактики при хірургічних операціях у залежності від категорії операцій

Принципи антимікробної терапії хірургічних інфекцій

Емпірична протимікробная терапія інтраабдомінальної хірургічної інфекції




  • Оцінка виконаних кожним студентом практичних навичок

- визначення класу ран

- вибір оптимального антибіотика і режиму введення при проведенні різних оперативних утручань

- визначення ознак розвитку ранової інфекції

- вибір оптимального комплексу заходів для лікування гнійно-септичних ренових ускладнень




  • Оцінка лабораторних показників біологічних рідин (крові, сечі, ексудату з черевної порожнини)

  • Оцінка результатів інструментальних методів дослідження:



II. ЛІТЕРАТУРА
ПЕРЕЛІК УЧБОВО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ




  1. Инфекционный контроль в хирургии/ А.А.Шалимов, В.В.Грубник, О.И.Ткаченко, ОВ.Осипенко.- 2-е изд., дополн. и перераб.- К., 2000.- 176с.

  2. Антибиотики и антибактериальная терапия в хирургии / В.А.Сипливый, А.И.Дронов, Е.В.Конь, Д.В.Евтушенко.- К., -2006.- 100с.

  3. Стандарти організації та професійно орієнтовані протоколи надання невідкладної допомоги хворим з хірургічною патологією органів живота та грудної клітки під редакцією Я.С.Березницького / К.,- 2008.- 308с.

  4. Деллинджер Э.П. Профилактическое применение антибиотиков в хирургии// Клин. микробиол. и антимикроб. химиотерапия. – 2001. – №3. – С.260–265.

  5. Страчунский Л.С., Розенсон О.Л. Антибиотикопрофилактика в хирургии. Практ. руководство по антиинфекционной химиотерапии/ Под ред. Л.С.Страчунского, Ю.Б.Белоусова, С.Н.Козлова). – М., 2002. – С.275–278.

  6. Я.С.Березницький, М.П.Захараш, В.Г.Мішалов, В.О.Шидловський. Хірургія, Том І 2006, Підручник 49, 14 Д.А.

  7. Я.С.Березницький, М.П.Захараш, В.Г.Мішалов, В.О.Шидловський. Хірургія, Том ІІ 2007, Підручник 628 с.

  8. Лекції з госпітальної хірургії в 3 томах. За редакцією професора В.Г.Мішалова. “Асканія”, Київ, 2008.

  9. “Хірургія”, Підручник // М.П.Захараш, О.І.Пойда, М.Д.Кучер.- К.:Медицина, 2006.-656с.

  10. Хірургічні хвороби: Підручник / За ред. проф.П.Г.Кондратенка.- Х.:Факт, 2006.-816с.

  11. Шпитальна хірургія / За ред. Л.Я.Ковальчука, Ю.П.Спіженка, В.Ф.Саєнка та ін.-Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.-560с.

  12. Клінічна хірургія / За ред. Л.Я.Ковальчука, В.Ф.Саєнка, Г.В.Книшова.-Тернопіль: Укрмедкнига, Том І 2000.-536с.

  13. Клінічна хірургія / За ред. Л.Я.Ковальчука, В.Ф.Саєнка, Г.В.Книшова.-Тернопіль: Укрмедкнига, Том ІІ 2000.-536с.

  14. Савельев В.С. Руководство по неотложной хирургии органов брюшной полости. – Москва.- "Медицина", 1976.

  15. Хирургия. Руководство для врачей и студентов. Под ред. В.С. Савельева. (Перевод с английского).- Москва, 1998.

  16. Хирургические болезни. Учебник под ред М.И. Кузина.- Москва, 1986.

  17. Codina C., Trilla A., Riera N. et al. Perioperative antibiotic prophylaxis in Spanish hospitals: results of a questionnaire survey. Hospital Pharmacy Antimicrobial Prophylaxis Study Group Infect Control// Hosp. Epidemiol. – 1999. – V.20. – P.436–439.

  18. Geroulanos S., Marathias K., Kriaras J., Kadas B. Cephalosporins in surgical prophylaxis// J. Chemother. – 2001. – V.13(special №1). – P.23–26.

  19. Osmon D.R. Antimicrobial prophylaxis in adults// Mayo Clin. Proc. – 2000. – V.75. – P.98–109.

  20. Polk H., Christmas A.B. Prophylactic antibiotics in surgery and surgical wound infections// Am. Surg. – 2000. – V.66. – P.105–111.

  21. Bratzler D. W., Houck P. M. For the Surgical Infection Prevention Guidelines Writers Workgroup. Antimicrobial Prophylaxis for Surgery: An Advisory Statement from the National Surgical Infection Prevention Project// Clin Infect Dis. – 2004. – V. 38. – Р. 1706 –1715.

  22. Andrews W. W., Hauth J. C., Cliver S. P. et al. Randomized clinical trial of extended spectrum antibiotic prophylaxis with coverage for Ureaplasma urealyticum to reduce post-cesarean delivery endometritis// Obstetrics and Gynecology. – 2003. – V. 101, № 6. – Р. 1183 –1189.

  23. Bolon M. K., Morlote M., Weber S. G. et al. Glycopeptides are no more effective than beta-lactam agents for prevention of surgical site infection after cardiac surgery: a meta-analysis// Clin Infect Dis. – 2004. – V. 38, № 10. – Р. 1357 –1363.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка