М.І. Пирогова на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини№1 Завідувач кафедри Професор Станіславчук М. А. " 31 " серпня 2009 р. Методичні вказівки




Сторінка9/9
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.49 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

“Затверджено”


на методичній нараді

кафедри внутрішньої медицини №1


Завідувач кафедрою


професор Станіславчук М.А.

“_31_” серпня 2009 р.



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ




Учбова дисципліна


Внутрішня медицина

Модуль №


Основи внутрішньої медицини


Змістовний модуль


Основи діагностики, лікування і профілактики основних захворювань дихальної системи


Тема заняття


Основні симптоми і синдроми в пульмонології


Курс





Факультет


Медичний


Вінниця – 2009


1. Актуальність теми: Хронічні захворювання бронхолегеневої системи займають 3-є місце в світі по захворюваності і смертності після онкологічних і серцево-судинних захворювань. Хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) — основна складова хронічних обструктивних захворювань легенів (ХОЗЛ) — одне з найшвидше зростаючих захворювань, найобтяжливіше з точки зору інвалідності, смертності, витрат як в Україні, так і в світі. Дослідження в різних країнах показують, що ХОБ зустрічається у 4–6 % дорослої популяції. За прогностичними даними ВОЗ, ХОЗЛ займуть 5-е місце в світі по соціально-економічним збиткам до 2020 року. При цьому в Україні захворюваність на туберкульозом легенів до 2020 року буде приблизно такою же, як захворюваність на ХОЗЛ.
2. Мета (загальна): Уміти визначати наявність і оцінювати ступінь вираженості основних пульмонологічних симптомів і синдромів.
Конкретні цілі – знати:

- клінічні і рентгенологічні ознаки основних симптомів і синдромів в пульмонології;

- уміти визначати домінуючий синдром;

- уміти співвіднести виявлені симптоми і синдроми з конкретною патологією (нозологією);

- провести диференціальну діагностику з ураженням інших органів і систем;

- уміти оцінити прогноз виявленого захворювання.



Уміти:

  • вибрати з даних анамнезу відомості, які свідчать про наявність захворювань легенів і бронхів;

  • виявити ознаки захворювань легенів і бронхів при об'єктивному обстеженні (огляд, пальпація, перкусія, аускультація);

  • аналізувати і трактувати значення змін даних інструментальних методів дослідження;

  • сформулювати домінуючий і супутні пульмонологічні симптоми і синдроми;

  • провести диференціальну діагностику із захворюваннями інших органів і систем;

  • використовувати деонтологічні навики спілкування з хворими.




  1. Базові знання, уміння, навики, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назви попередніх дисциплін


Отримані навики


1.анатомія
2.нормальна фізіологія

3.гістологія


4.патологічна фізіологія

5.пропедевтична терапія

6.рентгенологія


1.знати топографію органів грудної клітки і дихальної системи

2.визначати і аналізувати функціональні показники газообміну в легенях, кровообігу, гемостазу

3.описувати і порівнювати цитологічні результати

4.аналізувати стан легеневої вентиляції і кровообігу, зміни гемодинаміки

5.класифікувати зміни аускультативної і перкуторної картини

6.ідентифікувати і трактувати рентгенологічні зміни







  1. Завдання для самостійного роботи під час підготовки до заняття.


4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:


Термін


Визначення


1.Бронхопульмональний синдром .
2.Медіастінальний синдром

3.Бронхообструктивний синдром


4.Синдром інтоксикації

5.Карциноїдний синдром

6. Інфільтративно-пневмонічний синдром

7.Синдром дисемінації

8.Синдром порожнинних утворень


9. Пневмосклероз, фіброз, цироз

10.Синдром скупчення рідини в порожнині плеври





характеризується кашлем, виділенням мокроти, кровохарканням, болем в грудях, задишкою, інтоксикацією і гіпоксією.

обумовлений здавленням органів середостіння різними патологічними утвореннями і характеризується болем в грудній клітці, периферичним лімфостазом і стенотичним диханням.

означає утруднення або перешкоду проходженню повітря по трахеї і бронхах, обумовлене різними причинами, що приводить до порушення вентиляційної здатності легенів.

загальна слабкість, адинамія, швидка стомлюваність, підвищена температура тіла, пітливість, зниження маси тіла.

спостерігається гіперемія лиця, шиї, кінцівок, бронхоспазм, набряк лиця, тахікардія, телеангіектазії, симптоми легеневого серця, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз і тромбоцитоз, метастази в печінці.

на рентгенограмі легенів видно інфільтрати або вогнища в межах 2-3 сегментів.

на рентгенограмі легенів видно вогнища, при яких розміри патологічних тіней коливаються від 1 до 10 мм.

при рентгенологічному дослідженні в легенях виявляють одну-дві порожнини або безліч прояснень різної форми.

склеротичні зміни в легенях різного ступеня вираженості.

це клініко-рентгенологічний і лабораторний симптомокомплекс, обумовлений рідиною, яка скупчується в плевральній порожнині





4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Перерахувати основні клінічні, рентгенологічні і лабораторні симптоми і синдроми, що свідчать про враження органів грудної клітки.

2. Патогенез основних синдромів враження бронхолегеневої системи.

3. З якими захворюваннями яких органів і систем слід проводити диференціальну діагностику за наявності симптомів, характерних для враження бронхолегеневої системи.



4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. тестові питання:

1. Клінічним синдромом враження бронхолегеневої системи є:

а) синдром порожнинних утворень

б) синдром дисемінації

в) ателектази

г) синдром скупчення рідини в плевральній порожнині



д) бронхопульмональний синдром

2. Кашель може бути проявом всіх вище перелічених захворювань, окрім:

а) бронхіту

б) аневризми аорти

в) альвеоліту

г) мітрального стенозу



д) гаймориту

3. Медіастінальний синдром обумовлений:

а) болем в грудній клітці

б) травмою грудної клітки



в) здавленням органів грудної клітки патологічними утвореннями

г) бронхіальною астмою

д) всім вище переліченим

4. Види бронхоспастичного синдрому всі, окрім:

а) гетероалергічного

б) інфекційно-запального

в) неврогенного

г) гемодинамічний



д) колаптоїдного

5. Запальний механізм бронхоспазму обумовлений:



а) набряком, гіперемією клітинною інфільтрацією дихальних шляхів

б) запаленням крупних бронхів

в) деформацією бронхіального дерева

г) фіброзом легеневої тканини із зменшенням дихальної поверхні легенів

д) всім вище переліченим

6. Обструктивна емфізема виникає при:

а) ІІІ ст. обструкції

б) ІІ ст. обструкції

в) IV ст. обструкції

г) може розвинутися при будь-якому ступені обструкції

7. Інфільтратівно-пневмонічний синдром характеризується наявністю на рентгенограмі інфильтратів:

а) до 2-3 см

б) до 2-3 сегментів

в) до половини частки легені

г) не визначається розміром вогнища

8. До рідкісних форм дисемінованих процесів в легенях відносять:



а) синдром Гудпасчера

б) рефлекс Китаєва

в) синдром Рандю-0слера

г) кардіогенний склероз

д) карциноматоз

9. Синдром кулястих утворень найбільш характерний для:

а) кавернозного туберкульозу

б) пневмонії

в) гострого бронхіту

г) перикардиту



д) туберкуломи

10. На рентгенограмі можна виявити супчення рідини:

а) більше 50 мл

б) більше 1 л



в) більше 100 мл

г) залежить від якості знімка

д) залежить від форми грудної клітки
Задачі за темою: "Симптоми і синдроми в пульмонології"
1. До пульмонолога направлений хворий 32 років зі скаргами на задишку, кашель, болі в грудній клітці, слабкість, нездужання, пітливість, підвищення температури вечорами. Зріст 174 см, вага 58 кг.

Об'єктивно: ціаноз губ, частота дихання 24 в хвилину, перкуторно легеневий звук, дихання везикулярне, в підключичних ділянках жорстке дихання, поодинокі сухі хрипи, в підлопаткових ділянках крепітація.

Рентгенологічно: легеневий малюнок посилений, деформований за комірчастим типом, в нижніх і середніх полях дрібновогнищева, помірно виражена дисемінація (тіні 3-5мм в діаметрі), у верхніх полях крупні поліморфні тіні різної щільності, верхівкова плевра справа потовщена.

1. Які симптоми і синдроми виявлені у пацієнта?

2. Який діагноз найбільш вірогідний?

3. Складіть план додаткового обстеження.


2. Хворий Д., 65 років, тривалий час хворіє на хронічне обструктивне захворювання легенів. Скарги на кашель переважно ранком з виділенням невеликої кількості прозорої в'язкої мокроти, задишку з утрудненим видихом, що посилюється при навантаженні.

Об'єктивно: температура тіла – 36,8°С, ЧД – 22 за хв., пульс – 84 уд./хв., АТ – 120/70 мм рт.ст. Шкіра волога, дифузний ціаноз. При аускультації дихання жорстке, розсіяні сухі свистячі хрипи. Спірографія: ОФВ1 - 62% від належного значення, ПСВ – 65%.

1. Який синдром домінує у пацієнта?

2. Які обстеження необхідно провести для підтвердження діагнозу?

3. Вкажіть тип порушення легеневої вентиляції.

3. У чоловіка М., 72 років, спостерігається виражена задишка, болі в грудній клітці при глибокому вдиху і кашлі, ціаноз губ, набухання шийних вен. Симптоми захворювання розвивалися поволі протягом 2-х років. У останні декілька місяців спостерігається дисфонія. 5 років потому прооперований з приводу папілярного раку щитовидної залози.

1. Який синдром домінує в клініці?

2. Найбільш вірогідна причина даної клінічної картини?

3. Які дослідження необхідно провести для верифікації діагнозу?

4. Яка рентгенологічна картина може відповідати даній клініці?


Зміст теми:

І.Клінічні синдроми

Бронхопульмональний синдром. Бронхопульмональний синдром характеризується кашлем, виділенням мокроти, кровохарканням, болем в грудях, задишкою, інтоксикацією і гіпоксією.

Кашель на початку більшості захворювань легенів може бути відсутнім або бути мало помітним. Без кашлю протікають доброякісні пухлини, пневмосклероз, не ускладнений бронхітом, малі форми туберкульозу, дистрофічні процеси (емфізема) легенів.

Слід пам'ятати, що кашель може спостерігатися не тільки при захворюваннях легенів, але і при хворобах серця вже в початкових стадіях декомпенсації, при аневризмі аорти, дивертикулі стравоходу, вадах мітрального клапана.

Кашель у поєднанні з виділенням мокроти будь-якої кількості і характеру є достовірною ознакою захворювання легенів. Частою помилкою є неправильне тлумачення хворим виділення мокроти з носоглотки. Тому необхідно уточнити, як виділяється мокрота - при кашлі або при відкашлюванні. З легенів мокрота виділяється тільки під час кашлю або покашлювання.

Кровохаркання і кровотеча обумовлені деструктивними змінами в легенях. Часто за легеневе кровохаркання приймають кровотечу з носоглотки, стравоходу і шлунку.

Легенева кровотеча і кровохаркання можуть спостерігатися при запальних процесах в легенях, туберкульозі, бронхоектазах, абсцесах, новоутвореннях і кістах легенів, інфаркті легені, застої в малому колі кровообігу, геморагічному синдромі, хворобі Рандю-Ослера, травмі грудної клітки та ін. Іноді хворий відзначає відчуття локального тепла в грудній клітці. Нерідко кровохарканню передує кашель з мокротою. Кров яскраво-червона , піниста. Можуть виявлятися обривки легеневої тканини, гній. Хворий переляканий, блідий. Аускультативно виявляються хрипи. Рентгенологічне дослідження уточнює причинний чинник.

Болі в грудній клітці можуть бути поверхневими (невралгії, опоясуючий лишай), такими, що іррадіюють (при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, стравоходу, шлунку, підшлункової залози), а також при залученні до патологічного процесу плеври, зсуві органів середостіння (ателектаз, пневмоторакс), тромбоемболії легеневої артерії, запаленні трахеї і крупних бронхів, при пухлинах бронхів і середостіння, гострій емфіземі легенів, перевантаженні правого шлуночку. Біль, пов'язаний із захворюваннями органів дихання, зазвичай посилюється при кашлі і глибокому вдиху.

Задишка є одним з симптомів дихальної недостатності. Причиною задишки, окрім патології легенів, можуть бути захворювання серця, невротичні розлади, органічні ураження головного мозку (церебральна задишка), анемії, зміни хімізму крові (гіперкапнія і ацидоз, отруєння морфіном, алкоголем і ін.).

Слід розрізняти дихальний дискомфорт, задишку і задуху. Викривлення носової перегородки, поліпи носа, аденоїди, алергічні захворювання носоглотки супроводяться не задишкою, а дихальним дискомфортом. Задишка може бути інспіраторною (утруднення вдиху), експіраторною (утруднення видиху) і змішаною. Звуження просвіту дрібних бронхів і бронхіол, яке може відбуватися при запальному набряку і набуханні їх слизистої оболонки або при спазмі гладенької мускулатури (наприклад, бронхіальна астма), перешкоджає нормальному руху повітря з альвеол і утрудняє фазу видиху. При цьому спостерігається експіраторна задишка. Патологічний стан, викликаний значним зменшенням дихальної поверхні легенів, клінічно виявляється змішаною задишкою. Задуха, що виникає у вигляді раптового нападу, називається астмою.

Медіастінальний синдром. Медіастінальний синдром обумовлений здавленням органів середостіння різними патологічними утвореннями і характеризується болем в грудній клітці, периферичним лімфостазом і стенотичним диханням. Розрізняють передній, середній і задній медіастінальний синдроми.

Для переднього медіастінального синдрому характерні сильна задишка через здавлення порожнистої вени і трахеї, біль в передній частині грудної клітки, ціаноз, набухання шийних вен. Причиною його розвитку в більшості випадків є пухлини щитовидної залози, тимома, лімфогранулематоз (медіастінальна форма), проростання пухлини з бронху в середостіння, злоякісні новоутворення і деякі доброякісні пухлини (ліпома, дермоїд, гемангіома), кісти, аневризми аорти і серця, рідше - туберкульозний лімфаденіт.

При середньому медіастінальному синдромі патологічний процес локалізується в ділянці біфуркації трахеї. Виникає параліч зворотнього нерву, дисфонія, задишка, кашель. Причиною є біфуркаційний лімфаденіт, метастази, кісти, рідше - саркоїдоз.

Задній медіастінальний синдром характеризується дисфагією і реберною невралгією, іноді при цьому виникає симптом Клода-Бернара-Горнера у зв'язку з враженням симпатичного нервового стовбура. Це спостерігається при пухлинах стравоходу, невриномах, кістах, дивертикулах стравоходу.

Біль в грудях носить тупий характер. Її локалізація залежить від розташування патологічного процесу.

Стенотичне дихання характеризується утрудненим видихом і вдихом. Грудна клітка роздута, в акті дихання беруть участь допоміжні м'язи. Мережа підшкірних вен на грудях розширена, вени шиї набряклі.

Лімфостаз приводить до утворення лимфоангіектазій, набряку або слоновості, появи трансудату в плевральній або черевній порожнині. Наростаюча дихальна недостатність, утруднення притоку крові по порожнистих венах і порушення діяльності серця, білкова дистрофія у зв'язку з набряком, випотом, здавлення діафрагмального і блукаючого нервів у результаті приводить до термінального стану хворого.

Бронхообструктивний синдром. Бронхообструктивний синдром означає утруднення або перешкоду проходженню повітря по трахеї і бронхам, обумовлені різними причинами, що приводить до порушення вентиляційної здатності легенів.

Різноманітні механізми, що ведуть до синдрому бронхоспазму, можуть бути згруповані залежно від ведучих патогенетичних чинників, як представлено в таблиці (за В.С.Смоленським і співавт., 1975).

Розрізняють декілька механізмів порушення бронхіальної прохідності (обструкції): спастичний, запальний, дискрінічний, дискінетичний, емфізематозний, гемодинамічний, гіперосмолярний.

Найчастішим механізмом обструкції є бронхоспазм, який обумовлений дисфункцією адренергічних і холінергічних рецепторів. При дії інфекційних агентів, вдиханні хімічних речовин, пилу, термічних діях відбувається порушення епітеліального покриву бронхів. У зв'язку з цим мілкі гілки вагусу, розташовані під епітелієм, стають гіперчутливими. Розвиток адренергічного дисбалансу пов'язаний з порушенням співвідношення між функцією адренергічних рецепторів. Гіпоксія, метаболічний ацидоз, зловживання симпатоміметиками приводить до часткової або повної блокади α-рецепторів і переважанню впливу β-рецепторів, що підсилює спазм гладкої мускулатури бронхів.


Групи бронхоспастичного синдрому залежно від

провідного патогенетичного механізму

Вид бронхоспастичного синдрому


Етіологічні

чинники



Гетероалергічний


Неінфекційні, інфекційні, хімічні і інші алергени. Анафілактичний шок. Лікарська хвороба.


Аутоімунний


Дифузні хвороби сполучної тканини. Післятрансплантаційний синдром. Синдром Дресслера. Паразитози. Пневмоконіози. Борреліоз.


Інфекційно-запальний


Бронхіти. Пневмонії. Мікози. Туберкульоз легенів і бронхів. Сифіліс легенів.


Обтураційний


Бронхокарцинома. Бронхоаденома. Бронхолітіаз. Чужородні тіла дихальних шляхів. Бронхостенози різної природи.


Іррітатівний


Термічні опіки бронхів. Отруєння подразнювальними з'єднаннями. Інгаляційні ОР. Інтратрахеальний наркоз.


Гемодинамічний


Застійна лівосерцева недостатність. Мітральний стеноз. Тромбоемболія легеневої артерії. Первинна легенева гіпертензія.


Ендокринно-обмінний


Гіпопаратиреоз. Карциноїдні пухлини. Діенцефальний синдром.


Неврогенний:

- центральний


- вегетативний


Істерія. Постконтузійний синдром. Енцефаліт. Операції на мозоку.

Механічне роздратування вагусу (кардіоспазм, гастректомії).




Токсичний


Отруєння холіноміметиками. Передозування (β-блокаторів. Передозування вагостимуляторів.

Запальний механізм бронхоспазму обумовлений набряком, гіперемією, клітинною інфільтрацією дихальних шляхів при їх інфекційному або алергічному запаленні.

Включення дискрінічного механізму бронхообструктивного синдрому пов'язане з наростанням в'язкості мокроти, погіршенням її властивостей реології і мукоциліарного транспорту, обумовлених запаленням і гіпертрофією слизистих залоз.

Порушення бронхіальної прохідності може бути обумовлене вродженим недорозвиненням мембранозної частини трахеї і бронхів, що сприяє закриттю їх просвіту при видиху (дискінетичний механізм). Емфізематозний тип бронхіальної обструкції супроводжується спадінням (колапсом) дрібних бронхів через зниження еластичності легенів.

При виникненні сухості слизистих оболонок, зокрема при вдиханні холодного сухого повітря, створюється підвищена концентрація електролітів на їх поверхні, роздратування рецепторів і їх спазм (гіперосмолярний механізм).

Гемодинамічний механізм пов'язаний з гіпертензією в перед- і післякапілярах, застоєм в бронхіальних венах і, іноді, з гіпертонічною кризою в малому колі кровообігу (рефлекс Китаєва).

Провідними симптомами порушення бронхіальної прохідності є напади задухи, обумовлені переважно бронхоспазмом, і еквіваленти задухи, пов'язані в основному з набряком слизової оболонки або наявністю в бронхах в'язкої густої мокроти. Еквівалентами бронхіальної обструкції є утруднене дихання з переважним порушенням видиху; нападоподібний кашель без відхождения мокроти, що закінчується виникненням задишки; поява свистячого дихання, частіше ночами; періодично виникаюча задишка, пов'язана із зміною погоди ("вологий" холод), різкими запахами, з фізичним навантаженням.

Об'єктивне обстеження виявляє ознаки емфіземи легенів обструктивного типу, розсіяні сухі хрипи, що з'являються при форсованому видиху, рідке дихання з подовженим видихом.

При вивченні функції зовнішнього дихання визначаються зниження об'єму форсованого видиху за 1 с, зменшення індексу Тіффно, зменшення показника МВЛ. Можливе використання діагностичних інгаляційних проб - визначення показників зовнішнього дихання до і через 30 хв. після інгаляції бронхолітику. Поліпшення їх більш, ніж на 25% в порівнянні з початковими величинами, свідчить про наявність прихованого бронхоспазму.

Обструктивні зміни поділяють на бронхітичний і эмфизематозно-склеротичний типи. До бронхітичному типу обструкції відносять потовщення слизової оболонки і підслизової бронхів унаслідок гіперплазії епітелію і запального набряку, закупорки бронху в'язким секретом або чужерідним тілом, бронхоспазм. Бронхітичний тип обструкції веде до гіповентиляції і, зрештою, до обструктивної емфіземи або ателектазу легені.

Емфізематозний тип виникає внаслідок трахеобронхіальної дискінезії або експіраторного колапсу дрібних бронхів.

Клінічно бронхітичний тип обструктивної хвороби виявляється кашлем, задишкою, значним ціанозом, а емфізематозний - задишкою із слабким ціанозом.

У основі обструктивних порушень лежить підвищення опору руху повітря в дрібних бронхах діаметром 2 мм і менше на різних ділянках. Виникає нерівномірна і асинхронна вентиляція з утворенням гіпер- і гиповентилюємих ділянок. Різний альвеолярний тиск стає причиною колатеральної вентиляції (колатерального струму повітря). У альвеоли з швидким розкриттям поступає повітря з пониженим вмістом кисню і підвищеним - вуглекислоти. Це і є причиною гіпоксемії і порушення вентиляційно-перфузійних змін у хворих з обструктивним синдромом.

Розрізняють три ступені бронхіального стенозу. При першому ступені повітря входить по звуженому бронху в альвеоли і в тій же кількості виходить. Виникає гіповентиляція. Другий ступінь характеризується клапанним механізмом закупорки бронху, що веде до розвитку обструктивної емфіземи. Бронхіальний стеноз третього ступеня супроводжується ателектазом.

При гіповентиляції напади задухи відсутні, задишка слабко виражена. При аускультації дихання може бути ослабленим, перкуторний звук не змінений або укорочений. На рентгенограмі - прозорість легеневих полів зменшена. Розвивається гіповентиляція частіше при поволі зростаючій пухлині або попаданні чужородного тіла в бронх.

Обструктивна емфізема, що виникає при другому ступені обструкції, може бути обмеженою і поширеною (дифузною). При дифузній емфіземі відбувається руйнування міжальвеолярних перегородок, що порушує дифузію газів і перфузію в легенях. У хворих виникає задишка, ціаноз. Дихання при аускультації ослаблене, перкуторний звук тимпанічний. На рентгенограмі - підвищена прозорість легенів, збіднення судинного малюнку. При загостренні бронхіту посилюється кашель, задуха (астматичний стан, астматичний бронхіт). Обмежена обструктивна емфізема може повністю зникнути після видалення перешкоди з бронху (чужорідне тіло, бронхіоліт, папілома). Якщо цього не відбувається, то згодом утворюється ателектаз. При цьому симптоматика визначатиметься діаметром пошкодженого бронху. Закупорка пайових бронхів викликає кашель, задишку, ціаноз.

Хворі з обструктивним синдромом займають вимушене положення сидячи, упираючись руками в край ліжка. Дихання голосне, чутні на відстані свистячі хрипи. Кашель непродуктивний, після відхождения мокроти наступає полегшення. Якщо ж бронхообструктивний синдром пов'язаний з порушенням гемодинаміки і розширенням судин слизової оболонки бронхів, тоді кашель провокує напад задухи.

Можуть бути складнощі при диференціальній діагностиці бронхіальної астми і обструктивного синдрому. При обструктивному синдромі у хворих виникає різного ступеню задишка, але відсутні напади задухи, характерні для бронхіальної астми. Діагностика обструктивного синдрому базується на клінічних даних - утруднення дихання, задишка, кашель, сухі свистячі хрипи при аускультації легенів, менше значення має спірографія.



Синдром інтоксикації. Найбільш характерними ознаками синдрому інтоксикації є: загальна слабкість, адинамія, швидка стомлюваність, підвищена температура тіла, пітливість, зниження маси тіла. Причини синдрому інтоксикації: бактеріальні токсини, денатурація білків, розпад тканини легені, продукти аутоімунних або аутоагресивних реакцій.

Клінічні ознаки синдрому інтоксикації посилюються або згасають синхронно розвитку патологічного процесу. Розрізняють гарячковий і астенічний синдроми.

Гарячковий синдром виникає при грипі, пневмонічних і гнійно-запальних процесах в легенях, при туберкульозі і рідше при мікозах. Лихоманка характерна також для алергічних захворювань, дифузних захворювань сполучної тканини.

При синдромі астенізації температура тіла нормальна або субфебрильна, можуть бути інші симптоми інтоксикації. Причиною цього синдрому є бластоматозні процеси, легеневе серце, кахексія унаслідок тривалого гнійно-запального процесу. Превалюють дистрофічні процеси в органах, гіпопротеїнемія і диспротеїнемія.



Карциноїдний синдром. Цей синдром виникає при карциноїдозі бронху або овсяноклітинному раку шлунку, метастазах раку іншої локалізації в печінку або легені. Механізм виникнення карциноїдного синдрому пояснюється вивільненням з пухлини серотоніну при одночасному зниженні його інактивації легеневою тканиною. У хворого спостерігається гіперемія обличча, шиї, кінцівок, бронхоспазм, набряк обличча, тахікардія, телеангіоектазії, симптоми легеневого серця, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз і тромбоцитоз, метастази в печінці. Цінними діагностичними методами є рентгенологічне і ендоскопічне дослідження бронхів.
II. Рентгенологічні синдроми

Інфільтративно-пневмонічний синдром. На рентгенограмі легенів видно інфільтрати або вогнища в межах 2-3 сегментів. Прозорість легенів знижена. Межі патологічної тіні нечіткі, її контури поступово переходять в нормальну легеневу тканину. Тільки при запаленні всієї верхньої частки справа інфільтрат чітко відмежований від здорової тканини легені. Інфільтративно-пневмонічний синдром характерний для всіх запальних захворювань легенів (пневмонія, туберкульоз, абсцес легенів), а також раку легені у разі ускладнення його перікарцинозною пневмонією.

Для з'ясування етіологічної приналежності необхідне використання клінічних, лабораторних, ендоскопічних, імунологічних методів, в т.ч. трансторакальної біопсії легені і гістологічного вивчення біоптату.



Синдром дисемінації. Дисемінація характеризується вогнищами, при яких розміри патологічних тіней коливаються від 1 до 10 мм. Вогнища різні по своєму патогенезу і морфологічній структурі: розрізняють вогнища запальні і незапальні, а також фиброзовані вогнища. Навколо запальних осередкових тіней з'являється періфокальне запалення, вогнища зливаються, і тоді процес нагадує інфільтративно-пневмонічний, але, на відміну від нього, для дисемінації характерно двостороннє враження легенів.

Умовно виділяють наступні групи захворювань, які характеризуються рентгенологічною картиною дисемінації:

-альвеоліти: ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт (хвороба Хаммена-Річа), токсичний фіброзуючий альвеоліт, екзогенний алергічний альвеоліт, мікролітіаз, протеіноз легенів.

-гранульоматози: дисемінований туберкульоз легенів, пневмоконіоз, пневмомікози, саркоїдоз, гістіоцитоз.

-дисемінації пухлинної природи: бронхоальвеолярний рак, карциноматоз, метастатичний рак.

Рідкісні форми дисемінованих процесів: ідіопатичний гемосідероз легенів, синдром Гудпасчера, лейоміоматоз.

Інтерстиціальні фібрози легенів спостерігаються при враженні інших органів і систем: "шоковій" легені, дифузних хворобах сполучної тканини, ревматоїдному артриті, васкулітах, променевих ураженнях легенів, кардіогенному склерозі.

Синдром порожнинних утворень. Порожнини в легенях виникають унаслідок деструкції запального субстрату, дегенеративних (дистрофічних) змін і розпаду пухлини. При рентгенологічному дослідженні в легенях виявляють одну-дві порожнини або безліч прояснень різної форми. Розпад ділянки запалення легенів приводить до утворення деструкцій. Усередині запального фокусу видно ділянку прояснення. Цим деструкція відрізняється від каверни або абсцесу, де порожнина обмежена фіброзною стінкою (капсулою).

Абсцеси легенів представлені на рентгенограмі порожниною, яку оточує тінь пневмонічного фокусу. Хронічні абсцеси супроводжуються фіброзуванням легеневої тканини: легеня зменшена в об'ємі, видно фіброзну тяжистість або ознаки цирозу.

При туберкульозі каверна є видимою на тлі фіброзного зміненого сегменту або частки легені, можуть бути інфільтрати, вогнища бронхогенної дисемінації. При запаленні кіст навколо їх стінок легенева тканина інфільтрується. При полікістозі ділянки інфільтрації зливаються і рентгензміни можуть нагадувати дисемінований туберкульоз у фазі розпаду. Емфізематозні булли тонкостінні і можуть бути помітними тільки на томограмах.

Після загоєння абсцесу і каверни на томограмах іноді виявляють дрібні прояснення розміром 1 см і менші в діаметрі. Тіні цих прояснень обумовлені дрібними бронхоектазами, що сформувалися, або емфізематозними буллами.



Синдром кулястих утворень. Кулясті утворення визначають на знімку у випадках, коли в легенях є процес, що характеризується накопиченням патологічних елементів (детриту, організованого ексудату, пухлинних клітин). Близько 70 захворювань легенів виявляються кулястими утвореннями. Найчастіше вони характерні для доброякісних і периферичних злоякісних пухлин, туберкуломи, заповнених кіст, осумкованого плевриту, паразитарних захворювань.

Для встановлення походження кулястого утворення в легенях використовують селективну бронхографію, пробну (тест) терапію, динамічне флюорографічне дослідження, визначення МБТ і атипічних клітин в мокротинні, комп'ютерне дослідження, томографію.



Пневмосклероз, фіброз, цироз. Склеротичні зміни в легенях виникають при запальних процесах, професійних захворюваннях, надмірному опромінюванні легенів. Розрізняють склероз, фіброз і цироз легенів. При пневмосклерозі рубцеві зміни в тканині легенів виражені помірно. Пневмофіброз - це грубе заміщення рубцями тканини легені. До цирозів відносять повне заміщення альвеол, а частково бронхів і судин дезорганізованою грубоволокнинною сполучною тканиною.

Запальні пневмосклерози ділять на метапневмонічні і метатуберкульозні. Дистрофічні пневмосклерози діагностуються при пневмоконіозі, променевій дії, порушеннях кровообігу.

За локалізацією розрізняють пневмосклероз субсегментарний, сегментарний, пайовий, всієї легені і обидвох легенів, тобто він може бути обмеженим і дифузним. На рентгенограмах і томограмах видно посилену тяжистість, петлистість легеневого малюнка, на бронхограмі - зближення або деформацію бронхів, звуження і відсутність дрібних бронхів, деформацію їх стінок.

Синдром скупчення рідини в порожнині плеври. Синдром скупчення рідини в порожнині плеври - це клініко-рентгенологічний і лабораторний симптомокомплекс, обумовлений рідиною, яка скупчується в плевральній порожнині або внаслідок враження плеври, що вистилає її, або у зв'язку із загальними порушеннями водно-електролітного обміну в організмі.

У плевральній порожнині може скупчуватися до 5-6 л рідини. Наявність менше 100 мл рідини клінічно не виявляється, більше 100 мл можна виявити на рентгенограмі, а кількість більше 500 мл рідини визначається при фізикальному обстеженні. Спочатку рідина скупчується над діафрагмою, а потім заповнює реберно-діафрагмальний синус. Над діафрагмою може утримуватися до 1500 мл рідини. Це іноді симулює високе стояння діафрагми в процесі рентгенологічного дослідження. Вільна рідина оточує легені з усіх боків на одному рівні, і верхня її межа незалежно від складу рідини горизонтальна. Визначена при фізикальному і рентгенологічному обстеженні коса лінія Дамуазо обумовлена наявністю різної товщини рідини на різних рівнях і не відповідає дійсній горизонтальній межі випоту. У міру накопичення рідини відбувається спадіння легені і зсув середостіння в здорову сторону. При великому випоті на здоровій стороні уздовж хребта з'являється притуплення перкуторного звуку трикутної форми (трикутник Грокко-Раухфуса). Велике накопичення плеврального випоту веде до порушень функції зовнішнього дихання і кровообігу.

Хворі скаржаться на прогресуючу задишку, тяжкість і болі в області, відповідно враженої половини грудної клітки. Вони приймають в ліжку вимушене положення з підведеною верхньою частиною тулуба, лежать на стороні скупчення рідини.

При огляді визначається ціаноз шкірних покривів, набухання шийних вен, обмеження дихальної екскурсії на стороні скупчення плевральної рідини, згладженість або вибухання розширених міжреберних проміжків. Уражена сторона грудної клітки збільшується в об'ємі, шкіра в нижній частині грудної клітки стає набряклою.

При значному випоті перкусія, аускультація і дослідження голосового тремтіння виявляє три зони. При перкусії над основою легенів визначається тупий, а над верхівкою - ясний легеневою звук. Між основою і верхівкою легенів виявляється зона тимпанічного перкуторного звуку. Масивне притуплення перкуторного звуку, як правило, має дугоподібну верхню межу, що підноситься по задній аксилярній лінії (лінія Дамуазо). Рухливість нижнього легеневого краю обмежена.

При аускультації над діафрагмою, де шар рідини особливо масивний, дихання може не вислуховуватися, вище - бронхіальне дихання, ще вище - жорстке дихання везикули, а на верхній межі притуплення - вологі крепітуючі хрипи або шум тертя плеври. Ступінь прояву вказаних симптомів залежить від кількості рідини в плевральній порожнині. Голосове тремтіння і бронхофонія над зоною тупого перкуторного звуку ослаблені або не визначаються. Перкуторно межі тупості серця і середостіння зміщені в здорову сторону. На стороні враження серцева тупість зливається з притупленням, обумовленим плевральним випотом.

При рентгенологічному дослідженні виявляється інтенсивне затемнення, яке прилежить до зовнішнього краю грудної клітки і до діафрагми і має косу чітку верхню межу, направлену зверху вниз.

Основні причини синдрому скупчення рідини в порожнині плеври: ексудативний плеврит, гідроторакс, гемоторакс, хілоторакс.

При плевральній пункції отримана рідина може бути ексудатом, транссудатом, кров'ю, лімфою.

Ексудат завжди опалесцирує, при стоянні утворюється згусток, відносна щільність ексудату перевищує 1.018, зміст білка вищий за 30 г/л, проба Рівальта позитивна.

Транссудат від світло-жовтого до світло-зеленого кольору, прозорий, не згущується при стоянні, має лужну реакцію, кількість білку в ньому менша за 30 г/л, відносна щільність його нижча за 1015, проба Рівальта негативна, осад бідний клітинами, серед яких переважає злущений епітелій.

Аспірація крові з плевральної порожнини при плевральній пункції - достовірна діагностична ознака гемотораксу.

Лімфа, отримана при плевральній пункції при хілотораксі, є вельми типовою непрозорою рідиною молочно-білого кольору. При мікроскопії із забарвленням суданом в рідині визначається велика кількість крапель нейтрального жиру.
Матеріали для самоконтролю:

А. Заданія для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіка):

У чоловіка Р., 35 років, після ГРВІ тривало зберігається субфебрильна температура, кашель без виділення мокротиння, астенізація. Температура тіла 37,1°С,ЧД 16 за 1 хв. Пульс 88 за 1 хв., АТ 100/60 мм.рт.ст. Який діагноз найбільш вірогідний?


Пневмонія *


Туберкульоз


Хронічна обструктивна хвороба легенів у стадії загострення


Хворий С., 46 років., скаржиться на болі в грудній клітці справа, що посилюються при глибокому вдиху, кашлі, задишку, що посилюється протягом 2-х тижнів. Хворий займає в ліжку вимушене положення з припіднятою частиною тулуба на хворій стороні. На рентгенограмі виявлено скупчення рідини в правій плевральній порожнині. Який діагноз найбільш вірогідний?


Пневмофіброз


Саркаїдоз


Плеврит*



Задачі за темою: "Симптоми і синдроми в пульмонології"
1. На рентгенограмі молодої жінки 28 років, що звернулася за допомогою в поліклініку з приводу тривалого кашлю (3 тижні після ГРВІ) і субфебрильної температури, виявлено вогнище інфільтрації, що займає 2 сегменти в нижній частині правої легені.

1. Який найбільш вірогідний діагноз?

2. Які клінічні і рентгенологічні синдроми виявлені у пацієнтки?
2. У жінки Д., 44 років, що тривало страждає на ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, на рентгенограмі виявлені двосторонні патологічні тіні від 1 до 10 мм в діаметрі на тлі виражених склеротичних змін. У клініці домінує задишка.

Об'єктивно: температура тіла – 36,8°С, ЧД – 24 за хв., пульс – 94 уд./хв., АТ – 140/90 мм рт.ст. Шкіра волога, дифузний ціаноз.

1. Яка аускультативна картина може відповідати даній клініці?

2. Які дослідження необхідно провести?

3. Які клінічні і рентгенологічні синдроми присутні у даної пацієнтки?
Література.
Основна:

1. Внутренние болезни Ред. Т.Харрисон в 10 томах. Пер. с анг. М.: Мир.-1993

2. Внутрішня медицина: Навч. посібник.- Ч.1 Кардіологія. Ревматологія.- Вінниця: ВНМУ .- 2007.-272с.

3. Мурашко В.В., Струтынский А.В. Электрокардиография.- М. Мед.пресс.-1999.-312с.

4. Передерій В.Г., Ткач С.М. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб в 2-х томах Київ: Манускрипт.- 1999

5. Сєркова В.К, Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Факультетська терапія.- Вінниця: Нова книга.- 2005.-624с.

6. Гаврисюк В.К., Ячник А.И. Хроническое легочное сердце.- Киев.- 1997

7.. Окороков Н.И. Лечение болезней внутренних органов Т.1-4.- Минск: Высшая школа.-2000

8. Регеда М.С., Фрайт В.М. Легеневе серце.- Львів: Сполом.-2005.- 92с.

Додаткова:

1. Гаврисюк В.К., Ячник А.И. Хроническое легочное сердце.- Киев.- 1997

2. Окороков Н.И. Лечение болезней внутренних органов Т.1-4.- Минск: Высшая школа.-2000

3. Регеда М.С., Фрайт В.М. Легеневе серце.- Львів: Сполом.-2005.- 92с.




Методичні вказівки склала доц. Осовська Н.Ю.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка