М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри ортопедичної стоматології Завідувач кафедри доц. Мунтян Л. М. 201 р. Методичні рекомендації




Скачати 117.82 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір117.82 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

ортопедичної стоматології

Завідувач кафедри

____________ доц. Мунтян Л. М.

«______»_______________ 201 ___ р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття



Навчальна дисципліна

Пропедевтика ортопедичної стоматології

Модуль №1

Пропедевтика ортопедичної стоматології

Змістовий модуль №1

Ортопедична стоматологія. Організація роботи ортопедичного кабінету та зуботехнічної лабораторії. Морфологічна та функціональна анатомія жувального апарату людини.

Тема заняття№6

Мускулатура зубощелепної системи. Мімічна мускулатура. Жувальна мускулатура. Абсолютна сила жувальних м‘язів. Поняття «жувальний тиск», «жувальна сила», «жувальна ефективність».

Курс

2

Факультет

Стоматологічний

Методичні рекомендації складено відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів, що затверджені Наказом МОН України від 28.07.2003 р. № 239 та експериментально-учбового плану, що розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затвердженої Наказом МОЗ України від 07.12.2009 р. № 929.

Вінниця - 2010


  1. Актуальність теми

Знання особливостей анатомії жувальної і мімічної мускулатури, місце прикріплення, функції надають можливості своєчасно та правильно виявляти морфологічні та функціональні зміни, що необхідно для оптимальної корекції та успішного лікування патологічних станів як ЗЩС зокрема, та і всього організму в цілому.




  1. Конкретні цілі:

- трактувати поняття “жувальна сила”, “жувальний тиск”, “жувальна ефективність”, «абсолютна сила жувальних м’язів»;

- пояснювати анатомію жувальних та мімічних м’язів, їх місце прикріплення, їхні функції;

- аналізувати відмінності між двома групами м’язів, що розміщуються на щелепно лицьовій ділянці;

- визначати жувальний тиск за допомогою гнатодинамометра.




  1. Базовий рівень підготовки

Назва попередньої дисципліни

Отримані навики

Нормальна анатомія

Анатомію жувальної і мімічної мускулатури, місце прикріплення, функція

Нормальна фізіологія

Пояснювати взаємообумовленість морфології та функції змін, що є причиною чи проявом порушення морфології та функції органів і тканин



  1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття


4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін/параметр

Визначення

«Жувальний тиск»

«Абсолютна жувальна сила»

  • це напруження, яке розвивається максимальним скороченням жувального м’яза. ЇЇ розмір обчислюється шляхом множення площі фізіологічного поперечного перетину м’яза на коефіцієнт Вебера

«Жувальна ефективність»

  • це ступінь подрібнення визначеного об’єму їжі за певний проміжок часу

Гнатодинамометр

  • пристрій, який використовується для вимірювання жувального тиску в ротовій порожнині




    1. Теоретичні питання до заняття




  1. Анатомія мімічних м’язів, їх взаємозв’язок з функцією

  2. Анатомія власне жувального м’яза, його функція?

  3. Анатомія скроневого м’яза, його функція?

  4. Анатомія латерального крилоподібного м’яза, його функція ?

  5. Анатомія медіального крилоподібного м’яза, його функція ?

  6. У чому полягає різниця в будові жувальних і мімічних м’язів?

  7. Схарактерезувати м’язи, що піднімають нижню щелепу, описавши їхню будову, місце початку і прикріплення, основну і допоміжну функцію?

  8. Схарактерезувати м’язи, що опускають нижню щелепу, описавши їхню будову, місце початку і прикріплення, основну і допоміжну функцію?

  9. Назвати м’язи, що висувають нижню щелепу вперед, вказати місце їх початку, прикріплення, основну і допоміжну функцію

  10. Що таке “абсолютна сила жувальних м’язів”?

  11. Дати визначення поняттю: “жувальний тиск”

  12. Дати визначення поняттю: “жувальна сила”

  13. Дати визначення поняттю: “жувальна ефективність ”



4.3 Практичні завдання, які виконуються на занятті:

визначити на фантомах та таблицях місце розміщення та прикріплення жувальних

м’язів: жувального м’яза (m. masseter), скроневого м’яза (m.tempоralis), латерального

крилоподібного м’яза (m. pterygoideys lateralis), медіального крилоподібного м’яза

(m. pterygoideus medialis).
5. Зміст теми

М’язи жувального апарату забезпечують рух нижньої щелепи, язика губ, щік, забезпечуючи таким чином розжовування їжі, функцію мови та міміки обличчя.

М’язи щелепно-лицевої області поділяються на жувальні та мімічні. Перші одним кінцем прикріплюються до нерухомих кісток черепа, а іншим – до нижньої щелепи. Це і забезпечує рухомість нижньої щелепи в трьох напрямках. Другі ж одним кінцем прикріплюються до кісток черепа, а іншим вплітаються в шкіру та інші м’язи, що зумовлює їхню участь в утриманні їжі у ротовій порожнині, смоктання, жування, ковтання, вимовляння звуків, надає особливого виразу обличчя.
Жувальні м’язи.

А. Я. Катц

1. М’язи, що піднімають нижню щелепу:

- власне жувальний м’яз;

- скроневий м’яз

- медіальний крилоподібний м’яз

2. М’язи, що опускають нижню щелепу:

- підборідно – під’язиковий;

- щелепно – під’язиковий м’яз;

- двочеревцевий м’яз;

3. М’язи, що висувають нижню щелепу вперед:

- бічний крилоподібний м’яз.



Власне жувальний м’яз

Цей м’яз складається з двох шарів: поверхневого і глибокого. Поверхневий шар має косий напрям і починається біля нижнього краю виличної дуги. Глибокий шар має прямовисний напрямок і починається від внутрішньої поверхні виличної дуги. Прикріплюється до зовнішньої поверхні кута нижньої щелепи в зоні жувальної гористості. При двобічному скороченні жувальних м’язів нижня щелепа піднімається ( основна функція), при однобічному – зміщується в бік м’яза, який скорочується ( додаткова функція).

Скроневий м’яз.

Має віялоподібну форму. Починається від лускової частини скроневої кістки трьома пучками: переднім, заднім, і середнім. Ці пучки сходяться разом і утворюють товстий сухожилок, який проходить під виличною дугою і кріпиться до вінцевого відростка нижньої щелепи. При двобічному скороченні нижня щелепа піднімається догори (основна функція), допоміжна – відтягування нижньої щелепи трохи назад при скороченні задніх пучків.

Медіальний крилоподібний м’яз.

Починається в ямці крилоподібного відростка крилоподібної кістки і прикріплюється до крилоподібної гористості на внутрішній поверхні кута нижньої щелепи. При двобічному скороченні цих м’язів нижня щелепа переміщується догори (основна функція), при однобічному – у бік, протилежний від м’яза, що скоротився (додаткова функція). При скороченні трьох м’язів – скроневого, жувального і медіального крилоподібного – нижня щелепа зміщується лише догори, оскільки інші напрямки дії цих м’язів взаємно нейтралізуються.

Підборідно-під’язиковий м’яз.

Починається на внутрішній поверхні підборіддя біля підборідного горбка і прикріплюється до під’язикової кістки. Коли під’язикова кістка нерухома, цей м’яз, скорочується, переміщує нижню щелепу донизу. Коли нерухома нижня щелепа, під дією м’яза під’язикова кістка зміщується вперед і догори.

Щелепно - під’язиковий м’яз.

Разом з однойменним м’язом з іншого боку утворює дно порожнини рота. Починається від внутрішньої косої лінії нижньої щелепи. Передні волокна зліва і справа сплітаються між собою, а задні вузьким краєм прикріплюються до під’язикової кістки. Коли під’язикова кістка нерухома, скорочення цих м’язів зумовлює рух нижньої щелепи донизу. При нерухомій нижній щелепі вона тягне під’язикову кістку догори і вперед.

Двочеревцевий м’яз.

Заднє черевце починається від соскоподібної вирізки скроневої кістки і прикріплюється до тіла під’язикової кістки сухожилком. Переднє черевце починається від тіла під’язикової кістки і прикріплюється до двочервцевої ямки нижньої щелепи. Переднє черевце опускає нижню щелепу і тягне її назад, коли нерухома під’язикова кістка. Коли нерухома нижня щелепа, то вона зміщує під’язикову кістку догори і вперед.

Бічний крилоподібний м’яз.

Має дві головки - верхню і нижню. Верхня починається від підскроневого гребеня і підскроневої поверхні великого крила крилоподібної кітки, а нижня (більша) – від бічної пластинки крилоподібного відростка цієї кітки, а також від горба верхньої щелепи. Верхня головка прикріплюється до суглобової капсули і суглобового диска, що забезпечує його рухомість, а нижня – до шийки суглобової головки. При двобічному скороченні бічних крилоподібних м’язів нижня щелепа висувається вперед, а при однобічному – вона зміщується в бік, протилежний скороченому м’язу.


Мімічна мускулатура.

Група мімічних м’язів отримала таке найменування тому, що вони обумовлюють міміку відповідних областей лиця, губ, повік, надбрівних дуг, природних або набутих борізд, а в похилому віці – зморщок.

Міміка залежить в головному від скелету лиця, ступеня розвитку мускулатури, товщини шкіри, підшкірної клітковини, жирових прикладок. Мімічні м’язи по своїй функції наближені до жувальних. Вони беруть участь в утворенні звуків, захоплюванні їжі, затримуванні її в присінку рота, і закриванні його при жуванні. Особливу роль відіграють при прийманні рідкої їжі. Та з цієї точки зору назву – мімічні м’язи, в деякій мірі рахують умовною.

Абсолютна сила жувальних м’язів.

Напруження, яке розвивається м’язами при максимальному скороченні називається абсолютною м’язевою силою. Її величину вираховують шляхом множення площі фізіологічного поперечного січення м’язів на її питому силу (коефіцієнт Вебера). М’яз з поперечним січенням 1 см² може розвивати сили в 10 кг при своєму скороченні.

Жувальний тиск – це сила ,яку розвивають м’язи при підніманні нижньої щелепи і діють на відповідну площину. Абсолютна сила м’язів для даної області характеризується відповідною величиною: жувальний тиск при одному і тому ж зусиллі м’язів, які піднімають нижню щелепу буде різним на молярах і передніх зубах. Це пояснюється тим, що нижня щелепа це ричаг другого ряду з центром обертання в суглобі.

Блек створив два апарата для дослідження жувального тиску: один для визначення тиску в порожнині рота (гнатодинамометр), другий для вимірювання сили поза порожниною рота. Гнатодинамометр – він нагадує роторозширювач, обидві його щічки розсовуються пружиною, до якої прикріплений стержень, що переміщується по шкалі ділення і показує силу жувального тиску. В приладі є площадка для зубів. При закриванні ротової порожнини зуби передають через площадку на пружину певний тиск, який реєструється на шкалі в кілограмах.

Після проведення дослідів було доведено, що жувальний тиск з різних відділів зубної дуги розповсюджується нерівномірно і неоднаково. Це пояснюється рядом причин.

По-перше, характером діяльності нижньої щелепи, як ричага другого ряду.

По-друге, жувальний тиск, який розвиває м’язи на будь-якій ділянці, не вичерпуючи всю силу м’язів, а означає переділ виносливості зуба, віку і ступеню витривалості пародонта.

Шредером були проведені досліди з штучною щелепою для роздріблення різної їжі, але дані були різні. Це пояснюється тим, що дуже важко відтворити рух нижньої щелепи по відношенню до верхньої.

Методи дослідження жувальної ефективності поділяють на статичні та динамічні (функціональні). Вони використовуються у клінічній практиці з метою встановлення точного діагнозу, вибору оптимальної конструкції протеза, аналізу якості лікування, а також для наукових досліджень. Статичні методи ґрунтуються на встановленні для кожного зуба коефіцієнта, що визначає ступінь його участі в акті жування. Функціональні на встановленні ступеня подрібнення їжі або ступеня механічної переробки їжі у порожнині рота за допомогою жувальних проб.

Складові дії


Засоби дії

Критерії самоконтролю

визначити на фантомах та таблицях місце розміщення та прикріплення жувальних м’язів.

1. Жувального м’яза

m. masseter


Фантом.

Таблиця.


1. Жувальний м’яз (m.masseter) лежить на зовнішній поверхні гілки нижньої щелепи, утворений із трьох шарів: поверхневого, проміжного та глибокого. Поверхневий починається від нижнього краю і внутрішньої поверхні виличної дуги іде вниз і прикріплюється до жувальної бугристості нижньої щелепи. Проміжний шар починається від внутрішньої поверхні виличної дуги та від переднього ската суглобового бугорка скроневої кістки. Передні пучки ідуть вниз та назад, задні – вниз та вперед, паралельно задньому краю гілки нижньої щелепи виступаючи (на 11-23 мм) із-під заднього поверхневого шару.

Прикріплюються пучки до задньої поверхні гілки нижньої щелепи нижче її вирізки. Глибокий шар починається від внутрішньої поверхні виличної дуги і скроневої фасції, іде вниз та вперед, прикріплюється до сухожилка скроневого м’яза.




2. Скроневий м’яз

m. tempоralis






2. Скроневий м’яз (m. tempоralis) “віялоподібноі” форми. Вистилає скроневу ямку, утворений трьома шарами. Поверхневий шар починається сухожилком від внутрішнього листка скроневої фасції. В області скроневої лінії, прикріплюється сухожилком до верхівки та зовнішньої поверхні вінцевого відростка нижньої щелепи. Середній шар починається від площадки скроневої кістки іде вниз і прикріплюється міцним сухожилком до вінцевого відростка та гілки нижньої щелепи в області міжщелепової вирізки та косої лінії. Глибокий шар починається м’язево від скроневої поверхні великого крила і підскроневого гребня клиноподібної кістки, тім’яної луски, лобної, та скроневої поверхні виличної кістки.

  1. Латеральний крилоподібний м’яз

(m. pterygoideys lateralis)

3. Латеральний крилоподібний м’яз (m. pterygoideys lateralis) розташований в підскроневій ямці, досередини від гілки нижньої щелепи. Починається м’язево, двома головками: верхньою та нижньою. Верхня бере початок від підскроневої поверхні і підскроневого гребня великого крила клиноподібної кістки, від сухожилка глибокого шару скроневого м’яза. Іде назад та латерально розташовується паралельно підскроневій поверхні великого крила крилоподібної кістки. Сполучаючись із нижньою, прикріпляється короткими сухожилками до суглобової сумки та суглобового диску скронево нижньощелепового суглоба. Нижня головка відходить від зовнішньої поверхні крилоподібного відростка клиноподібної кістки та прикріплюється до крилоподібної ямки “мищелкового” відростку нижньої щелепи.

4. Медіальний крилоподібний м’яз (m. pterygoideus medialis)

4. Медіальний крилоподібний м’яз (m. pterygoideus medialis) починається сухожилковими та м’язовими пучками від стінок крилоподібної ямки криловидних відростків клиноподібної кістки, зовнішньої поверхні пірамідного паростка піднебінної кістки, іде назад, вниз та латерально, прикріплюючись до криловидної бугристості на внутрішній поверхні кута нижньої щелепи, семетрично із жувальним м’язом.


6. Матеріали для самоконтролю (додаються)

7. Рекомендована література.

Основна:


  1. Гаврилов Е.И., Щербаков А.С. «Ортопедическая стоматология». – М.: Медицин, с. 31-35.

  2. Аболмасов Н.Г., Аболмасов Н.Н., Бычков В.А. и др. “Ортопедическая стоматология”. Смоленск, 2000, с. 5-9.

3. Привес А.Е. Анатомия человека. М.: Медицина, с. 237-242.

Додаткова:


1. Клаус М. Леманн, Єльмар Хельвиг. Основы терапевтической и ортопедической стоматологии. Львов «Галдент», 1999, с. 76-78.


Методичну розробку склала асистент

кафедри ортопедичної стоматології



ВНМУ ім. М. І. Пирогова А. А Глушак.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка