Міністерство охорони здоров’я україни наказ




Сторінка2/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3

Санітарно-епідеміологічні станції

Епідеміологічний нагляд за грипом і ГРІ полягає у щоденному, щотижневому, щомісячному моніторингу стану захворюваності на грип та ГРІ серед різних вікових та соціальних груп, інших категорій населення з метою своєчасного реагування на зміну епідемічної ситуації та встановлення початку епідемії.

На підставі даних епідеміологічного аналізу встановлюється середній показник захворюваності за тиждень ряду попередніх неепідемічних років, вираховується середньоквадратичне відхилення та верхня толерантна межа вірогідних коливань середнього показника - це є епідемічний поріг.

Початком епідемії в населеному пункті вважають тиждень, коли спостерігається перевищення епідемічного порогу захворюваності на грип та ГРІ на 5% і більше, та одночасно за попередній тиждень реєструвалось зростання захворюваності на грип та ГРІ серед дітей шкільного віку на 20% і більше.

Про початок епідемії головний державний санітарний лікар оперативно інформує надзвичайну протиепідемічну комісію при рай/міськ /облдержадміністрації. На підставі аналізу ситуації приймається рішення про введення в дію відповідного розділу плану протиепідемічних заходів на адміністративній території.

Керівництво та координацію дій між усіма службами регіону під час епідемій грипу здійснює надзвичайна протиепідемічна комісія.

При проведенні протиепідемічних заходів слід широко застосовувати заходи, спрямовані на збільшення “соціальної відстані” через відміну масових соціальних та розважальних заходів, призупинення діяльності закладів дозвілля.

До заходів для контролю інфекції на рівні суспільства належать: формування алгоритму поведінки осіб з ознаками захворювання (користування маскою, прикривання носа/рота під час кашлю або чхання, користування одноразовими серветками для стримання виділень з дихальних шляхів, дотримання гігієни рук після контакту з виділеннями з дихальних шляхів та забрудненими предметами чи матеріалами).



Алгоритм розрахунку епідемічних порогів


Для проведення оперативного аналізу ситуації щодо захворюваності на грип та ГРІ необхідно:

- пронумерувати тижні року (з 1 до 52-53 тиждень);

- вирахувати інтенсивні показники сумарної захворюваності на грип та ГРІ (на 10 тисяч населення) у розрізі вікових груп та всього населення;

- порівняти отримані дані з епідемічними порогами для тижня, що аналізується;

- визначити темп приросту захворюваності.

Для зручності можна використати наступну таблицю:




календарного тижня

Інтенсивний показник дійсної захворюваності на 10 тис. нас.

Середній показник захворюваності на грип та ГРІ за ряд років

Епідемічний поріг

Результат порівняння дійсної захворюваності з епідемічним порогом (+ чи -)

1

2

3

4

5

За епідемічний поріг прийнято максимальне значення неепідемічної щоденної захворюваності за всі роки спостереження з поправкою на 20%.



Для проведення розрахунків епідемічних порогів щодо захворюваності на грип та ГРІ необхідно дотримуватись наступних правил:

- вибрати для використання у розрахунках роки вільні від епідемії грипу,

  1. - для аналізу використовуються дані не менше, ніж за 5 попередніх років, краще обирати більшу кількість років спостереження,

  2. - для обчислень використовуються показники захворюваності у перерахунку на 10 тисяч населення.

Принципи розрахунків епідемічних порогів розглянемо на прикладі міста №.

І етап

Побудова таблиці з даними для наступних обчислень

Захворюваність на грип та ГРІ за кожний тиждень року (на 10 тис. нас.)


Тиждень року

Рік

1-й

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

64*

68*

63*

98

67*

100

66*

68*

86

75

53-й

.......

........






















.........

- *для обчислень вибираються тижні вільні від епідемії грипу.
ІІ етап

Вираховуємо середній показник за ряд років:

Арифметичне середнє елементів множини X, що рахується як:




— середній показник захворюваності за ряд тижнів вільних від епідемій грипу

№- кількість років спостереження (у даному випадку 6 років вільних від епідемії)


ІІІ етап

Обчислювання середньоквадратичного відхилення (σ) та верхньої толерантної межі вірогідних коливань середнього показника (хσ) — епідемічний поріг. Саме перевищення епідемічного порогу вважається ознакою початку епідемії.

При малій вибірці з великої множини елементів, ліпшу оцінку відхилення

дає формула з поправкою Бесселя:





IV етап

Обчислення показника, у нашому випадку епідемічного порогу, за допомогою таблиці Стюдента

хơ = х + Qp = 66+2,1 • 2,445 = 71,1,

де Q — процентна точка розподілу Стюдента для довірчої вірогідності р з №-1 степенями свободи. При р=0,95 та =6, як у нашому випадку, Qp = 2,445 (по статистичній таблиці розподілу Стюдента).

Даний проведений, як приклад розрахунок показав, що 50 тиждень 1983 року є початком чергової епідемії грипу у місті №, оскільки показник захворюваності (75 випадків на 10 тис. нас.) виявився вищим за епідемічний поріг (71,1 на 10 тис. нас.). Аналогічно проводяться розрахунки для всіх тижнів року. Отримані результати можна використовувати до 5 років.

Темп приросту захворюваності можна обчислювати застосовуючи наведену нижче формулу:



де, Ра - захворюваність за поточний тиждень,

Ра1 - захворюваність за попередній тиждень року


Протиепідемічні заходи в осередку інфекції

Система протиепідемічних заходів, що проводяться в осередку грипу та інших ГРІ спрямована на всі ланки епідемічного процесу:

1. Вплив на джерело інфекції - ізоляція та лікування хворих з характерними клінічними проявами та стертими формами хвороби;

2. Вплив на шляхи передачі - максимальне обмеження можливості поширення інфекції та виникнення вторинних захворювань (посилений режим провітрювання, вологого прибирання, поточна дезінфекція, застосування марлевих пов'язок тощо);

3. Стимуляція несприйнятливості контактних осіб засобами екстреної профілактики.

При появі групових захворювань у міжепідемічний період у ДНЗ та ЗОШ, гуртожитках, закладах мережі охорони здоров’я, на промислових підприємствах епідеміологи здійснюють епідеміологічне обстеження з метою визначення: джерел інфекції, меж вогнища, числа осіб, що знаходились у контакті з хворими; умов, які сприяли виникненню та розвитку групових захворювань (порушення режиму опалення, провітрювання, скупченість тощо).

Для встановлення етіології захворювань застосовуються лабораторні методи, які проводяться вибірково. Обстеженню лабораторними методами підлягають 10% захворілих осіб, але не менше 3-х осіб. Від хворого в гострій стадії захворювання відбирають матеріал (носогорлянкові мазки) для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та вірусологічним. При появі перших хворих на грип необхідно, щоб відбір матеріалу у домашніх осередках та в стаціонарі здійснювали фахівці, що пройшли навчання.

Для серологічного дослідження парних сироваток крові беруть проби крові із пальця (не менш ніж 0,5 мл) у перший день обстеження вогнища та повторно через 2 - 4 тижні від хворих та контактних з ними у групі, палаті, спальні, помешканні.



Організація роботи в закладах охорони здоровя

у період епідемії грипу
Поліклініки
1. Роботу поліклініки під час епідемії грипу організовує група, яку очолює головний лікар, до складу входять його заступники, завідуючі терапевтичними відділеннями, інфекціоніст, статистик, старша медична сестра.

2. У кожній поліклініці розгортається грипозне відділення з окремим входом для хворих з підвищеною температурою. У дитячих консультаціях, поліклініках робота фільтра посилюється за рахунок виділення додаткового персоналу. Хворі діти обслуговуються вдома, але якщо вони відвідують поліклініку, то їх направляють у грипозне відділення.

Робота грипозного відділення організовується у дві зміни з 30-хвилинною перервою для вологого прибирання 2-3 рази за зміну, провітрювання, ультрафіолетового опромінення. У місцях найбільшого скупчення хворих (холи, коридори) встановлюються стаціонарні або пересувні бактерицидні опромінювачі, розраховані на роботу у присутності людей (екрановане ультрафіолетове опромінювання з направленням світлового потоку догори).

3. Для своєчасного обслуговування хворих залучаються додаткові спеціалісти.

4. Лікарі забезпечуються готовим набором рецептів на найбільш уживані ліки, бланками направлень на обстеження, лабораторних досліджень, засобами індивідуального захисту (гумові рукавички, халати, захисні окуляри, та щитки, медичні маски, респіратори, шапочки) тощо. Для надання першої допомоги хворим вдома медичних працівників доцільно забезпечити укладкою з необхідними лікарськими засобами.

5. Вводиться видача листків непрацездатності на термін до 5 днів.




Стаціонари та відділення для госпіталізації хворих на грип

1. Обов'язковій госпіталізації підлягають хворі на грип з тяжким перебігом хвороби, ускладненнями та з обтяженим станом здоров'я до початку хвороби. Показанням для госпіталізації є також неможливість організувати догляд за хворими вдома (самотні люди) та мешканці гуртожитків, готелів тощо.

2. Додатковий ліжковий фонд створюється з урахуванням того, що госпіталізації підлягають близько 1 % хворих дорослих та 2,5 % - дітей.

3. При інфекційному стаціонарі (відділенні) обов'язково повинне бути реанімаційне відділення (палата) або відділення (палата) інтенсивної терапії.

4. Проведення сортування хворих вже у приймальному відділенні стаціонару дає змогу розміщення їх у палаті інтенсивної терапії.

5. Перепрофілювання закладів (відділень) охорони здоров'я можливе лише при наявності відділень (палат) інтенсивної терапії з відповідним оснащенням та кадровим забезпеченням.




Пологові будинки та відділення новонароджених

1. В умовах підвищеної захворюваності на грип посилюється контроль за станом здоров'я породіль, які поступають у відділення, проводиться обов'язкова термометрія, огляд носогорлянки.

2. При виявленні симптомів грипу та ГРІ роділлі і породіллі госпіталізуються у спеціально виділені пологові будинки, відділення, палати.

3. У випадку виникнення осередку грипу або ГРІ в пологовому будинку:

3.1. Хворі новонароджені діти ізолюються в індивідуальні бокси з окремим обслуговуючим персоналом;

3.2. За дітьми, що були в контакті з хворими, встановлюється нагляд з дворазовим вимірюванням температури та оглядом носогорлянки. При виписуванні їх в медичній карті вказують про контакт з хворими на грип для подальшого спостереження за місцем проживання; хворі та контактні матері переводяться в обсерваційне відділення; перед годуванням дитини хвора мати надягає стерильну маску. Після кожного годування новонародженого переодягають;

4. В період епідемії грипу весь персонал пологового будинку працює в марлевих масках (4 прошарки), які замінюються кожні 2 години. Доцільно використовувати кольорові захисні маски чи маски з кольоровим маркування для контролю своєчасністю їх заміни.

5. На період підвищеної захворюваності, епідемії забороняється вільне відвідування, проведення партнерських пологів.

6. Інші додаткові запобіжні заходи, направлені на припинення поширення захворювання у лікувальному закладі організовуються та проводяться згідно припису фахівців санітарно-епідеміологічної служби у межах чинного санітарного законодавства.


Дошкільні навчальні заклади та ЗОНЗ, заклади інтернатного типу, будинки дитини
Протиепідемічні заходи в дитячих установах залежать від характеру колективу:

1. У будинках дитини, закладах інтернатного типу медичними працівниками проводиться щоденний огляд дітей з вимірюванням температури вранці та ввечері.

1.1. Хворі діти, виявлені під час огляду, у колектив не допускаються, а того, хто захворів протягом дня, розміщують в ізоляторі до госпіталізації.

1.2. У період епідемії грипу припиняється допуск відвідувачів до дітей в установах інтернатного типу та обмежується або забороняється проведення масових дитячих заходів у закритих приміщеннях: дитячих ранків, кіносеансів, спортивних змагань, відвідин театру.

1.3. У школах-інтернатах, дитячих будинках при реєстрації 30% ГРІ від усіх дітей у класі (групі, спальні) протягом 7 діб, проводяться наступні обмежувальні заходи:

- раннє виявлення хворих силами вихователів, викладачів та санітарних постів;

- хворі діти із шкіл-інтернатів і дитячих будинків госпіталізуються або розміщуються в ізолятори для медичного нагляду та лікування;

-в школах-інтернатах та дитячих будинках протягом 14 днів встановлюється щоденний медичний нагляд з вимірюванням температури, оглядом носоглотки контактних по класу, спальні.

В період епідемії силами персоналу забезпечується проведення наступних санітарно-гігієнічних заходів:

- дезінфекція посуду та предметів особистого використання (рушники, носові хустинки тощо) шляхом кип'ятіння;

- поточна дезінфекція іграшок;

- провітрювання приміщень не менш 3 разів на день протягом 8 - 10 хвилин при відсутності дітей;

- вологе прибирання усіх приміщень двічі на день із застосуванням деззасобів дозволених для використання в Україні;

- забезпечити наявність антисептиків для обробки рук та рідкого мила, одноразових або електрорушників;

- опромінення стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами усіх групових приміщень;
2. У ДНЗ загальний ранковий огляд здійснюється вихователями.

2.1. Хворі діти, виявлені під час прийому, у колектив не допускаються, а того, хто захворів протягом дня, розміщують в ізоляторі до приходу батьків (в дитячих садках).

2.2. При виникненні 30% ГРІ від усіх дітей у протягом 7 діб, пов'язаних між собою загальним джерелом, інформація доводиться до відома територіальної санепідстанції і вводяться обмежувальні заходи протягом 14 днів з моменту реєстрації останнього випадку захворювання.

2.3. В період карантину забороняється переведення дітей із групи в групу та прийом осіб, які не були в контакті з хворим. Персонал карантинних груп повинен працювати в марлевих масках, які необхідно замінювати кожні 2 години.

2.4. Продовження часу перебування дітей на свіжому повітрі до 4 годин на день, у відповідному одязі.

Персонал з ознаками грипу чи ГРІ до роботи в дитячі установи не допускається.

Забезпечення температурного режиму у всіх закладах освіти.
Промислові підприємстві, установи та заклади

різної форми власності
В передепідемічний період проводиться:

1. Поточний ремонт вікон та дверей з метою усунення протягів.

2. Забезпечення задовільного температурного режиму шляхом налагодження роботи системи опалення, вентиляції;

3. Облаштування місця для просушування одягу людей, які працюють на відкритому повітрі;

4. Організація та проведення профілактичних щеплень.

Медичні працівники здоровпунктів (при їх наявності) складають реєстр осіб, що не були щеплені з медичних показань і підлягають екстреній профілактиці.

В період епідемії (при наявності медичних працівників) здійснюється раннє виявлення хворих з грипоподібними проявами та надається перша допомога з використанням антивірусних засобів чи інших лікарських засобів, силами медичних працівників чи інших відповідальних осіб організовується та проводиться комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ В УМОВАХ ВИНИКНЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ПАНДЕМІЧНОГО ГРИПУ
Пандемічний грип характеризується надзвичайно активним механізмом передачі збудника, відсутністю імунного захисту у більшості населення, коротким інкубаційним періодом (найчастіше 1-2 дні), високою вірулентністю та контагіозністю збудника тощо.

Найефективнішим заходом стримування пандемії є вакцинопрофілактика, своєчасна організація адекватних обмежувальних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту.

У разі ускладнення епідемічної ситуації через виникнення випадків захворювання на пандемічний грип, робота всіх задіяних у проведенні профілактичних та протиепідемічних заходів установ та закладів потребує чіткої їх взаємодії. Наведені нижче алгоритми дій працівників різних ланок медичної служби допоможуть у стислі терміни взяти під контроль ситуацію, яка може виникнути внаслідок поширення пандемічного грипу.

Організація роботи фахівців закладів охорони здоров’я

Лікувально-профілактичні заклади, незалежно від форм власності та підпорядкування забезпечують:

1.Виявлення хворого на пандемічний грип.

2.Ізоляцію хворого у інфекційному стаціонарі.

3 Надання адекватної та у повному обсязі медичної допомоги хворому з підозрою на пандемічний грип, відбір матеріалу для дослідження методом ПЛР.

4. Оповіщення територіальної санітарно-епідеміологічні станції.


Заходи по відношенню до хворого
1. Негайна госпіталізація у інфекційний стаціонар осіб з ознаками грипу (тяжкий перебіг, приналежність до групи ризику тощо) чи лікування вдома у разі наявності відповідних умов та легкого перебігу захворювання.

2. Проведення лабораторних досліджень.

3. Надання адекватної медичної допомоги.

Показання до госпіталізації

1. Діти перших двох років життя з середньо тяжкими та тяжкими формами хвороби.

2. Діти перших 5-ти років при температурі понад 38°С;

3. Діти від 5 років та до 17 років при температурі понад 39°С;

4. Пацієнти з порушенням свідомості, надмірним збудженням чи вираженою млявістю; судомами, ціанозом; респіраторними проявами (задуха);

5. Поява будь-яких фізикальних змін в легенях (аускультативного або перкуторного характеру);

6. З геморагічними проявами: геморагічний висип, кровотечі;

7. З багаторазовим блюванням та діареєю (понад 3 рази на добу);

8. З гемодинамічними змінами: тахікардія або брадикардія в порівнянні з віковою нормою; аритмії іншого характеру;

9. Гіпотензія на 30% нижче артеріального тиску; гіпертензія на 30% вище артеріального тиску в порівнянні з віковою нормою;

10. Діти, що знаходяться у закритих дитячих колективах (інтернатні заклади тощо);

11. Діти із сімей соціального ризику;

12. Вагітні з будь-якими респіраторними проявами та підвищеною температурою.

13. Пацієнти з будь-якими респіраторними проявами та підвищеною температурою та наявністю супутньої патології: хронічні захворювання легень, в тому числі бронхіальна астма; ендокринна патологія – зайва вага понад 30% від маси тіла; тяжкі форми цукрового діабету; хворі з імунодефіцитами – гемолітична анемія, первинні імунодефіцити, аспленія, гемоглобінопатії, ВІЛ-інфекція, тривала імуносупресивна терапія, онкологічні та онкогематологічні захворювання, серцево-судинна патологія в стадії декомпенсації; ниркова недостатність.


Вимоги до розташування хворих з пандемічним грипом

у лікувально- профілактичних закладах міста
1. Необхідно розташовувати пацієнтів в окремих палатах або ізоляторах, а при відсутності такої можливості - у палатах разом з іншими пацієнтами з такою ж інфекцією. (Якщо це не можливо, то відокремлюйте пацієнтів один від одного на відстань щонайменше одного метра за допомогою ширми для зменшення ризику близького контакту);

2. У палатах, де знаходяться пацієнти, необхідно здійснювати (поточну дезінфекцію) вологе прибирання двічі на день, а після виписки пацієнтів провести заключну дезінфекцію. Дезінфекцію слід здійснювати за допомогою зареєстрованих в Україні препаратів з дотриманням рекомендацій виробника.

3. Хворі з лабораторно підтвердженими випадками не повинні перебувати в одній палаті з особами з підозрілими або вірогідними випадками.

4. Біля входу потрібно розмістити листок для реєстрації. Всі медичні працівники реєструються, щоб у разі необхідності, мати можливість прослідкувати контакти.

5. Палати оснащені меблями, які витримують поточну дезінфекцію.

6. Матраси підлягають камерній дезінфекції після кожного пацієнта.

7. Використану чи забруднену постільну білизну збирати в пластикові (поліетиленові) мішки.

8. Для збору сміття використовувати педальні корзини з одноразовими мішками.

9. Палата забезпечується спеціальним контейнером для утилізації використаних медичних відходів.

10. Рекомендовано використовувати для кожного пацієнта індивідуальне медичне обладнання (наприклад, стетоскоп, термометр, сфігмоманометр). Будь яке обладнання, що застосовується для інших пацієнтів, необхідно дезінфікувати та очистити до повторного використання.

13. Всі відходи необхідно виносити з ізольованого приміщення у спеціальних мішках або контейнерах, що виключають протікання. Пізніше ці відходи треба утилізувати згідно з правилами знищення інфекційних відходів. При транспортуванні відходів необхідно користуватись спеціальними рукавичками, після їх зняття - вимити руки.

14. Предмети багаторазового використання необхідно продезінфікувати, промити гарячою водою з миючими та дезінфікуючими засобами, обов'язково користуючись господарськими гумовими рукавичками. Засоби одноразового використання необхідно після дезінфекції утилізувати разом з іншими відходами в установленому порядку.



Заходи у вогнищі грипу

1. Проведення поточної дезінфекції у разі залишення хворого на дому (вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, провітрювання, часта зміна та прання білизни тощо).

2. Часте миття рук з милом та використання медичної маски під час надання допомоги хворому.

Додаток 8


Затверджено

наказом Міністерства

здоров'я України

від ____2012 № _____


Методичні рекомендації

Методичні рекомендації по збору, зберіганню, транспортуванню зразків для діагностики захворювання на грип та методи лабораторної діагностики грипу та гострих респіраторних інфекцій.

Безпека

При можливості прямого контакту з пацієнтом чи при відвіданні кімнати/ізолятора, де проводились процедури для хворих, під час яких утворюється аерозоль, необхідно користуватись засобами індивідуального захисту. Наявність чи відсутність того чи іншого ЗІЗ залежить від рівня ризику.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) включають:

− відповідний засіб для захисту органів дихання

− нестерильні рукавички з латексу (при алергії на латекс їх можна замінити рукавичками, зробленими з інших матеріалів)

− захисні окуляри

− захисний костюм

− шапочку (хустинку).

У деяких випадках необхідно також використовувати:

− водостійкий фартух

− гумові чоботи.

Використання ЗІЗ є необхідною умовою для профілактики інфікування під час відбору зразків, але це не гарантує стовідсоткового результату. Персонал, задіяний у зборі зразків, повинен виконувати всі заходи з попередження інфікування, включаючи заходи з особистої гігієни та правильне застосування дезінфектантів.



Гігієна рук

Якщо руки забруднені або контаміновані біологічним матеріалом, необхідно їх продезінфікувати та вимити водою з милом. Якщо забруднення незначне – користуються насиченою антисептиком серветкою.

Миття рук здійснюється відповідно до схеми гігієнічної антисептики рук.

Мило та вода: при митті рук водою із звичайним (не антибактеріальним) милом останнє може бути у формі бруска або рідкого розчину. Необхідно змочити руки водою та набрати таку кількість мила, щоб воно вкривало всю поверхню рук, потім енергійно потерти їх круговими рухами одна об одну та сплести пальці, щоб охопити всю поверхню. Промивають руки водою та старанно витирають одноразовим паперовим рушником. Щоб закрити кран також користуються паперовим рушником. Слідкують за тим, щоб руки були сухими. Паперові рушники не використовуються повторно. При можливості завжди користуються для миття рук чистою проточною водою. Не рекомендується застосовувати гарячу воду у зв’язку з тим, що її постійне використання може підвищити ризик захворювання на дерматит. При користуванні милом у брусках необхідно щоб бруски зберігалися у перфорованих мильницях для полегшення стікання води.

Антисептичні засоби для рук: при користуванні засобами зі вмістом спирту (чи іншими антисептиками для рук) наносять засіб на руки та втирають його до повного висихання.

Захист органів дихання

Рівень захисту органів дихання при відборі зразків залежить від типу зразків, які необхідно отримати (забір крові є менш ризикованою процедурою у порівняні з мазком, що береться з гортані і може викликати у пацієнта кашель), а також від різновиду респіраторних виділень.

Існує багато різних видів респіраторів та масок з різним рівнем захисту органів дихання. Однак необхідно враховувати, що в деяких ситуаціях, коли респіратори з високим рівнем захисту відсутні, єдиним наявним захисним засобом може бути марлева маска, яку необхідно змінювати кожні 4 години.

• При виборі респіратора необхідно звернути увагу на те, щоб він підходив за розміром; кожного разу, коли необхідно скористатись респіратором, потрібно перевірити, щоб він щільно прилягав до обличчя.

• Одноразові респіратори, хоча і схожі на вигляд на хірургічні маски, мають значні відмінності; вони спеціально розроблені для захисту користувача від інфікування хворобами, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Респіратори щільно прилягають до обличчя і фільтрують інфекційні частки з навколишнього повітря.

• При відсутності спеціального респіратора, необхідно користуватись щільно підігнаною хірургічною або процедурною маскою.

• Хірургічні та процедурні маски не захищають від часточок аерозолю (крапельних ядер); при відсутності спеціального респіратора процедури, внаслідок яких утворюється аерозоль, проводити не можна.

Протиаерозольні респіратори (див. фото нижче) є дуже легкими і достатньо комфортними для використання. Типи респіраторів з клапанами для видихання не можуть використовуватись при роботі у стерильних зонах, наприклад, в операційній кімнаті, тому що вентиляційний клапан пропускає крапельки та частки, що утворюються при диханні користувача, в зовнішнє середовище. У зв’язку з тим, що повітря повинно активно циркулювати в респіраторі, він активує дихальні процеси (якщо використовується належним чином). Крім того, майже неможливо запобігти випадковому просочуванню контамінованого повітря в середину маски.

Одноразові респіратори

з клапаном

та без клапанів

Хірургічна маска

Одноразовий респіратор з

клапаном


Засоби для дезінфекції

Хлор є одним із засобів дезінфекції при контамінації вірусом грипу. Крім препаратів, що містять хлор, можна використовувати інші зареєстровані в Україні засоби для дезінфекції згідно з інструкціями по їх використанню.



Дезінфекція поверхонь в лабораторіях, де проходить тестування за допомогою ПЛР та знезараження пролитих рідин – крові або інших біологічних рідин проводиться спеціальними препаратами, які не впливають на хід проведення реакції та не пошкоджують обладнання.

Антисептика рук: найкраще мити руки водою з милом. Можна використовувати спеціальні антисептики, до складу яких входить спирт, хлоргексидін чи полівідон йоду. Не можна користуватись концентрованим розчином хлору (1:100) у зв’язку з тим, що він є небезпечними для людини.

Процедури відбору зразків дозорним центром епіднагляду

Необхідні матеріали

  • Резервуар для харкотиння/слизу.

  • Тампон з поліефірного волокна.

  • Пластикові флакони.

  • Шпатель для притискування язика.

  • Конічні 15 мл пробірки для центрифугування

  • Чашки для зразків або чашки Петрі.

  • Піпетки для перенесення матеріалу.

  • Середовище для транспортування вірусних зразків (СТВ).


Приготування СТВ та середовища для мазків із глотки та носу, які отримуються при відборі, проводиться в лабораторії таким чином:

    1. Додати 10 г телячого м’ясного бульйону та 2 г фракції V бичачого альбуміну до стерильної дистильованої води (загальний об’єм повинен бути 400 мл).

    2. Додати 0,8 мл розчину гентаміцину сульфату (50 мг/мл) та 3,2 мл розчину амфотерицину B (250 мкг/мл) .

    3. Стерилізувати методом фільтрації через одноразовий мембранний фільтр із діаметром отворів (пор) 0,2 нм.

Методи відбору зразків

Клінічні зразки необхідно відбирати у спосіб, описаний нижче, та поміщати до флакона, що містить 1-1,5 мл СТВ. Бажано щоб роль флакону відігравала кріопробірка об’ємом 1,8 мл (кріовеал).

Відбір зразків з респіраторного тракту є небезпечним у зв’язку з тим, що медичний працівник знаходиться дуже близько до пацієнта, і проведення процедури може спричинити появу аерозолів та крапельок, що представляють ризик для тих, хто знаходиться поблизу. В такому випадку необхідно користуватися повним набором ЗІЗ.

Доросла особа при відборі зразка повинна сидіти, а немовлята і діти молодшого віку знаходитись у положенні лежачи на спині. Іноді дітей необхідно тримати (див. фото) під час відбору зразків. Батьки, зазвичай, не повинні знаходитись у кімнаті, де проводять відбір проб.

При відборі мазків із зіву (або з носа) слід правильно тримати паличку з тампоном. Необхідно розмістити її між великим і першим та другим пальцями руки, при цьому рукоятка тампону має знаходитись зовні (як олівець), щоб забезпечити більше можливостей для контролю (див. фото); паличка не повинна знаходитись між великим та вказівним пальцями з упором на долоню.

Користуйтесь лише стерильними дакроновими тампонами з пластиковими ручками. Альгінат кальцію чи бавовняні тампони або палички, зроблені з дерева, можуть містити деякі речовини, що інактивують окремі види вірусів і перешкоджають проведенню ПЛР тестів. Таким обладнанням можна користуватись лише у випадку відсутності дакронових тампонів.



Увага: маркування пробірки завжди потрібно робити тільки на бічній поверхні, ніколи не робіть надписи на кришечці – вони можуть стертись при роботі з пробіркою. Використовуйте маркер з незмивними чорнилами, що не розчиняються у водних розчинах. Якщо це наклеєні етикетки, то вони повинні бути водостійкими та морозостійкими. Оформляється відповідний супровідний документ (направлення).

Після відбору зразка верхівку тампона з мазком необхідно помістити у пробірку і відламати або відрізати рукоятку настільки, щоб можна було закрити кришку пробірки. Якщо рукоятку не можна легко відламати таким чином, щоб вона ввійшла у маленьку пробірку, наприклад, у кріопробірку, її необхідно відрізати стерильними ножицями. Слідкувати за тим, щоб відрізані шматочки або пакувальний матеріал не потрапили у середину пробірки.

Мазки із задньої стінки ротоглотки є найкращими зразками, які можна одержати з дихальних шляхів. Однак якщо існують труднощі при одержанні таких мазків (наприклад, від немовлят і дітей молодшого віку), замість них необхідно взяти назальний або інший мазок.

Мазки із задньої стінки зіву


  • Притримайте язик шпателем так, щоб він не заважав;

  • за допомогою поворотних рухів візьміть мазок із задньофарингальної стінки та тонзилярних дужок (малюнок 1). Попросіть пацієнта сказати "ааа" щоб підняти язичок. Уникайте контакту з м’яким піднебінням та не торкайтесь кінцівкою тампона до язика. (N.B. Ця процедура може викликати блювотний рефлекс);

Малюнок 1.



Мазок із носа

Увести сухий поліефірний тампон до ніздрі, паралельно піднебінню, обертовими рухами, притискуючи до внутрішньої стінки носового ходу відберіть мазок та повільно вийміть тампон. Показником якісного відбору є неприємні відчуття у пацієнта. Зразки з обох ніздрів відбираються одним тампоном. Помістіть верхівку тампона до флакона, що містить 1-1,5 мл СТВ, та відламайте або відріжте стерильними ножицями аплікатор, і залиште тампон у флаконі. Щільно закрийте флакон.



Назофарингіальний змив.

Пацієнт повинен сісти в зручне положення з головою, трохи відхиленою назад, і тримати глотку закритою, вимовляючи літеру «K». В цей час до ніздрі вводиться змивна рідина (зазвичай стерильний 0,9% фізіологічний розчин натрію хлориду). До ніздрів за допомогою піпетки по черзі вливається по 1-1,5 мл змивної рідини. Далі пацієнт нахиляє голову вперед і дозволяє змивній рідині витікати до чашки для відбору зразків або чашки Петрі. Процес повторюється зі зміною ніздрів, поки не буде використаний загальний об’єм змивної рідини – 10-15 мл. Далі розчиніть приблизно 3 мл змиву у СТВ у співвідношенні 1:2.



Назофарингіальний мазок

  • введіть гнучкий поліефірний тампон на гнучкій рукоятці у ніздрю і глибше у носоглотку. Тампон легше вводити у тому разі, коли голова пацієнта трохи відведена назад. Тампон вводиться через ніздрю по нижньому носовому ходу до упору (5–6 см. у дорослих), щоб досягти задньої стінки зіву (Не користуйтесь тампонами з твердими рукоятками для отримання таких зразків —дуже важливо використовувати тільки гнучкі рукоятки);

  • залиште тампон після введення на декілька секунд;

  • повільно, обертаючими рухами, вийміть його;

  • опустіть тампон у флакон з середовищем для транспортування;

Назофарингіальний аспірат.

  • У немовлят та малих дітей цей зразок отримати значно легше, ніж мазок, при цьому використати аспіраційний сифон: увести силіконовий катетер у ніздрю у напрямку слухової ямки та обережно відкачуванням зібрати виділення.

Зверніть увагу: одержання назофарингального зразка – це інвазивна процедура, що може викликати значний дискомфорт у пацієнта.

Нижні дихальні шляхи

Якщо пацієнт інтубований, можна взяти аспірат із трахеї чи відібрати зразок під час бронхоальвеолярного лаважу.



Зразки від померлих пацієнтів з діагнозом грип або ГРІ

  • Зразок тканини легені – не більше 1 см3.

  • Зразок тканини трахеї – не більше 1 см2.

Якщо у трахею померлого вставлена ендотрахеальна трубка, отримайте зразок глибокого ендотрахеального аспірату. Якщо дозволяють умови, візьміть зразок тканини з ураженої легені за допомогою надрізу чи біопсії.

Оператор може скористатися результатами рентгенографії для вибору напряму одержання зразків і націляння на ділянки, що знаходяться на кордоні з інтерстиціальними інфільтратами – найбільш вірогідними місцями репродукції вірусу, для одержання найкращих діагностичних результатів.

Кожен зразок від пацієнта повинен супроводжуватись належною формою лабораторного направлення (дивись нижче), що містить дані про пацієнта (ім’я, по-батькові, прізвище пацієнта та його вік). Пробірки теж повинні бути промарковані із зазначенням типу зразка та дати відбору.

Направлення зразка на лабораторне дослідження

Частина 1 (заповнюється медичними працівниками, які проводять відбір матеріалу)

Заклад, що направляє:_______________________________________________________

Походження зразка:  Спорадичний випадок  Спалах

Діагноз: __________________________________________________________________

ПІБ пацієнта: ______________________________ Дата народження: ___ ___ _______

Стать:  Ч  Ж

Місце забору матеріалу:  поліклініка  стаціонар  удома

Адреса пацієнта: Вулиця __________________ Район міста: ________________

Місто: ______________ Область: _________________________

Дата початку захворювання: __ __/ __ __/ 20__

Дата відбору зразка: __ __/ __ __/ 20__

Тип зразка:

 Мазок із ротоглотки  Мазок із носа  Мазок із носоглотки

 Аспірат із носоглотки  Аспірат із трахеї

Інший ___________________

Частина 2. Результати дослідження (заповнюється працівниками лабораторії)

Реєстраційний номер (за лабораторним журналом) __________



Метод

Тип зразка

Дата тестування

Результат

РТ-ПЛР




__ __/ __ __/20__




Культура клітин




__ __/ __ __/20__




Інше:




__ __/ __ __/20__




Підпис лікаря: ___________________

Вимоги до часу відбору зразків від осіб з підозрою на грип та ГРІ:

  • Матеріал для дослідження на грип та ГРІ необхідно відібрати не пізніше 72 годин з моменту появи симптомів захворювання.

  • Матеріал для дослідження на грип та ГРІ необхідно отримати від пацієнта до того, як розпочнеться антивірусна терапія, але не можна затримувати початок лікування лише для того, щоб взяти зразки або отримати результат вірусологічного дослідження. (Зверніть увагу на те, що стандартне лікування може привести до негативного результату на наявність вірусу після трьох або більше днів лікування).

  • Зразки від померлих пацієнтів необхідно брати якомога скоріше після смерті, не пізніше 24 годин.

Транспортування

Як флакони, так і пробірки із зразками крові необхідно транспортувати у вертикальному положенні у спеціальних контейнерах з кришкою, що закручується, чи у спеціальних штативах у контейнерах. Навкруги пляшечок та пробірок необхідно покласти достатню кількість паперу, що поглинає вологу, в разі проливу рідини (див. більш детальну інформацію нижче).



Зберігання зразків

Нижче наведена таблиця, яка надає перелік можливих умов зберігання та транспортування зразків (на основі вірогідності одержання позитивного результату лабораторного аналізу на вірус грипу чи ГРІ.



Таблиця . Придатність різних умов зберігання та транспортування для різних видів зразків.

Умови зберігання/транспортування

Мазки чи інші зразки у СТВ для ізоляції вірусу

Мазки чи інші зразки у СТВ для ПЛР

-70ºC чи сухий лід (-80 ºC) чи рідкий азот (N2)

Настійно рекомендовано

-20ºC

Не рекомендовано

Дозволено

+4ºC

Дозволено для зберігання на термін 6 годин, але не більше 48 годин

Дозволено


Кімнатна температура

Не рекомендовано

Дозволено протягом декількох годин



  • Аліквотні частини зразків (коли один зразок розділяється на декілька пробірок) повинні забиратись до заморожування зразків.

  • Необхідно запобігати повторному заморожуванню та розморожуванню зразків.

  • Якщо зразки, розміщені у СТВ для ізоляції вірусу, можуть бути доставлені у лабораторію протягом 48 годин, необхідно зберігати їх при +4°C, а якщо передбачається, що вони будуть зберігатись довший час, необхідно заморозити їх при -70°C до того, як їх доставлять у лабораторію. Заморожування при -20°C не рекомендовано, тому що вірус погано переносить повільне заморожування до такої температури, і як наслідок результат буде негативним.

Транспортування зразків

При зборі та транспортуванні зразків необхідно використовувати відповідне середовище для транспортування та лід чи рідкий азот. Зразки для визначення вірусу грипу не рекомендується зберігати чи транспортувати у сухому льоді (твердому двоокисі вуглецю) за винятком тих випадків, коли вони запечатані та перев’язані у подвійному пластиковому мішку. Двоокис вуглецю може швидко інактивувати віруси грипу якщо одержить можливість для проникнення в середині пробірки – це може статись у процесі стиснення пробірки у разі замерзання.

При транспортуванні всі зразки необхідно запакувати як вже зазначалось у тришарові пакети. Пакети мають бути достатньо міцними, щоб витримати поштовхи та струси, що трапляються під час транспортування.

Первинні ємності із зразками необхідно помістити в додатковий пакунок, щоб при звичайних умовах транспортування матеріал не розбився, не проколовся або не протік у додатковий пакунок. Цей вторинний пакунок розміщується у зовнішньому пакеті з відповідними пом’якшувальними матеріалами. Будь-яке протікання вмісту пакету не повинно вплинути на захисні функції пом’якшуючого матеріалу чи зовнішнього пакування.

Первинні місткості мають бути герметичними. Між первинним та вторинним пакунком розміщується матеріал, здатний поглинати вологу; при розміщенні в одному вторинному пакунку кількох первинних пакунків з ламкого матеріалу, кожен з них слід загорнути окремо або всі відокремити один від одного, щоб запобігти контакту між ними. Кількість матеріалу, що здатен поглинати вологу, має бути достатньою для поглинання всього вмісту первинних ємкостей, а вторинне пакування – водонепроникним.

Додаток 9


Затверджено

наказом Міністерства

здоров'я України

від ____2012 № _____


Методичні рекомендації

Методичні рекомендації «Методи лабораторної діагностики грипу та гострих респіраторних інфекцій».
На сьогоднішній день перевага віддається таким методам лабораторної діагностики грипу та інших вірусних інфекцій: полімеразній ланцюговій реакції та виділенню вірусів на культурі клітин або курячих ембріонах. Серологічний метод, що використовується для ретроспективної діагностики, є допоміжним і використовується для вирішення наукових задач та при проведенні клінічних випробувань вакцин.
1. Підготовка матеріалу для дослідження методом ПЛР.

Усі маніпуляції, пов'язані з підготовкою проб, проводяться піпеточними дозаторами змінних об'ємів з використанням одноразових поліпропіленових пробірок на 1,5 мл (типу «Епендорф») і 10,0 мл і наконечники з аерозольним бар'єром (фільтром). Одноразовий пластиковий посуд (пробірки, наконечники) повинен знезаражуватись.



Мазки і змиви використовуються без попередньої обробки.

Секційний матеріал гомогенізують з використанням стерильних фарфорових ступок і товкачів, потім готують 10% суспензію на стерильному фізіологічному розчині або фосфатному буфері. Суспензію переносять в пробірку об’ємом 1,5 мл і центрифугують при 10 тис. об./хв. протягом 30 секунд. Супернатант використовують для екстракції РНК.

2. Дослідження матеріалу методом ПЛР

Дослідження методом ПЛР можуть проводитись тільки в лабораторіях ПЛР-діагностики, влаштованих з дотриманням вимог ДСП 9.9.5.-080-2002 "Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю" та МВ 9.9.5.101- 2003 "Застосування полімеразної ланцюгової реакції для виявлення збудників інфекційних захворювань людини". Основою безпеки роботи є ретельне дотримання технології дослідження, порядку роботи в лабораторії та правил особистої гігієни.

Виявляти нуклеїнову кислоту збудника сезонного грипу методом ПЛР можна у лабораторіях, що мають дозвіл на роботу з мікроорганізмами ІІІ групи патогенності, але дотримуватись порядку роботи в режимі для ІІ групи патогенності, як того рекомендує ВООЗ.



  • Усі процедури з утворенням аерозолів повинні виконуватись у спеціальних ламінарних боксах.

  • Працювати слід у захисному спецодязі: в одноразових рукавичках, халатах із закритою передньою частиною та рукавами, які повністю закривають передпліччя, шапочці, у бахілах або змінному взутті, захисних окулярах хірургічній масці.

  • Центрифугування зразків слід проводити у закритих роторах у боксах безпеки.

  • Після роботи із зразками робочі поверхні і обладнання повинні бути оброблені деззасобами.

Після внесення та відповідної експозиції підготовленого матеріалу у пробірках з лізуючим розчином матеріал не є небезпечним для персоналу.

Усе лабораторне устаткування, зокрема піпетки, штативи, лабораторний посуд, а також всі робочі розчини повинні бути стаціонарними. Забороняється переносити їх з одного приміщення в інше.

Поверхні столів, а також приміщення, в яких проводиться постановка ПЦР, до початку і після завершення робіт необхідно опромінювати ультрафіолетовим світлом.

Аналіз проводиться згідно дотримання інструкції до нагального обладнання та виробника тест-системи.

Увага! При роботі з РНК необхідно використовувати тільки одноразові стерильні пластикові витратні матеріали, що мають спеціальну маркіровку «RNase-free», «DNase-free».

Готовий екстракт НК можна зберігати при температурі мінус 18±2oС протягом тижня або при температурі мінус 70 oС протягом року.

Використання позитивних та негативних контролів обов’язкова на усіх етапах дослідження!



3. ВИДІЛЕННЯ ТА КУЛЬТИВУВАННЯ ВІРУСІВ ГРИПУ НА КУЛЬТУРІ КЛІТИН MDCK.

З метою ізоляції вірусів грипу від хворих на грип людей з успіхом використовується культура клітин MDCK, отримана з нирки здорової самки кокер-спанієля у вересні 1958 року (S.H.Madin, N.B.Darby). За морфологією культура являє собою епітеліоподібні клітини.



Ведення культури клітин МDСК

Робота з культурою клітин розпочинається з підготування необхідних інгредієнтів, а саме, середовища росту, підтримуючого середовища, розчину трипсину.



Підготування інгредієнтів для роботи з культурою клітин МDСК

Ростове середовище :

  1. До 500 мл середовища DMEM додати:

- 55 мл ембріональної телячої сироватки (ТЕС)

- 5,5 мл глютаміну

- 5,5 мл П/С ( пеніцилін/стрептоміцин)

Розчин можна зберігати при +4С протягом 2 тижнів.



Розчин трипсину:

До 100 мл дистильованої води додати 200 мг трипсину фірми Sigma (каталожний номер Т–1426) 2 мг/мл = 0,2 % вага/об'єм. Профільтрувати розчин через 0,1 мкм мембранний фільтр. Розлити по 1 мл в пробірки з щільно підігнаними пробками. Термін використання – 2 роки від дати приготування. Зберігати замороженим при -20С.



Розчин Хенксу з трипсином ( для промиваня ):

До 300 мл розчину Хенксу додати 0,150 мл підготованого розчину трипсину (2 мкг/мл кінцева концентрація).

Цей розчин слід готувати кожного дня (ex tempore). Розчин придатний для роботи лише протягом одного дня.

DMEM підтримуюче середовище+трипсин:

До 500 мл середовища DMEM додати:

5,4 мл глютаміну ( 2 мМ кінцева концентрація)

5,4 мл П/С ( пеніцилін + стрептоміцин)

13,5 мл ТСА ( телячий сироватковий альбумін)

13,5 мл НЕРЕS ( сольовий розчин)

Приготоване підтримуюче середовище можна зберігати при температурі +4о С протягом тижнів.

В день зараження клітин до 100 мл підтримуючого середовища слід додати 0,2 мл розчину трипсину (2 мкг/мл кінцева концентрація). Цей розчин придатний до використання лише протягом одного робочого дня.

Додавання трипсину в розчин для промивання та в підтримуюче середовище сприяє розщепленню гемаглютиніну віруса грипу, послабленню міжклітинних зв'язків та кращій адсорбції вірусу на їх поверхні.

Культивування та субкультивування культури клітин MDCК

Клітинна культура MDCК зберігає високу чутливість до вірусів грипу А та В протягом 60-80 пасажів. Однак, після 61 пасажу вигляд культури змінюється, вона починає нагадувати переплетіння павутини, щільного моношару одержати неможливо. Це утруднює спостереження за культурою на предмет виявлення ЦПД. Тому оптимально використовувати культуру клітин MDCК до 61 пасажу, включно.

Субкультивування проводять кожні 4-7 днів для запобігання старіння культури клітин і зниження її чутливості до вірусів грипу.

Всі розчини повинні бути теплими ( 35-37С).

Із матрацу з моношаром клітин MDCК виділяють ростове середовище і відмивають клітини невеликим об'ємом одного з розчинів:

- трипсин ЕDТА або

- 1 флакон хімопсину + 500 мл розчину версену.

Легким покачуванням відмивають клітинний моношар протягом 1 хвилини і потім видаляють його. Процедуру повторюють, після чого вносять ті ж розчини в об'ємі, який тільки покриває моношар клітин, і поміщають в термостат (37оС) на 30 хвилин і більше до повного сповзання клітин. Допускається деяке постукування рукою по стінці матрацу для прискорення відторгнення клітин.

Після сповзання клітин для припинення подальшої дії ферментів в матрац вносять невеликий об'єм рівних частин телячої ембріональної сироватки та основного середовища. Суспензію клітин легко піпетують і проводять підрахунок клітин в камері Горяєва.

В залежності від поставлених задач і необхідності мати моношар клітин рекомендовано підготувати наступні концентрації клітин:

100 000 кл/мл – 72 години інкубації;

200 000 кл/мл – 48 години інкубації;

400 000 кл/мл – 24 години інкубації;

Вихідну суспензію клітин розводять до потрібної концентрації ростовим середовищем, розливають по матрацам або флаконам (пробіркам) і поміщають в термостат (37С) для росту моношару.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка