Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет




Сторінка1/3
Дата конвертації21.04.2016
Розмір0.55 Mb.
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“ЗАТВЕРДЖЕНО”


на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини № 3


Завідувач кафедри


професор, доктор медичних наук

Денисюк В.І.

“______” ___________ 2011 р.


МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО|

(СЕМІНАРСЬКОМУ) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна


Внутрішня медицина

Модуль №3


Сучасна практика внутрішньої медицини

Змістовний модуль №2


Ведення хворих у ревматологічній клініці

Тема заняття


Ведення хворого з болем у спині та кінцівках

Курс


VI

Факультет


Медичний №1

Вінниця - 2011



1. Актуальність теми: коротко розкривається професійна значимість теми, наводяться дані, спрямовані на формування позитивної мотивації її вивчення. У розвинених країнах такий вид захворювання, як біль в спині являє величезну проблему. Досить сказати, що грошові витрати на лікування болю в спині в три рази перевищують витрати на лікування онкологічних хворих.. Приблизно третина населення (28,4%) у віці 20–69 років страждає періодичними болями в спині,а  84% переживає відносно тривалий епізод болю в спині хоча б раз протягом  життя. У більшості людей епізоди болю в спині мають відносно доброякісний характер. Переважна більшість болючих епізодів проходять протягом  1–2 тижнів, але у 66–75% пацієнтів після зняття гострого больового епізоду ще приблизно протягом  місяця зберігаються незначні болі. У той же час біль у спині може бути єдиним симптомом дебюту серйозного захворювання. Так, серед пацієнтів, що відчувають біль у спині, протягом  першого місяця діагностуються клінічно значима грижа міжхребцевого диску в 4–5%, спинальний стеноз – в 4–5% і захворювання вісцеральних органів (нирки, гінекологічні проблеми) – в 1%, ще рідше онкологічні й інфекційні захворювання. Аналіз деяких соціальних, індивідуальних і професійних факторів показав, що існує зв'язок між болями в спині, рівнем освіти, недостатньою фізичною активністю, інтенсивністю паління й частотою нахилів і підйому важкого під час роботи.

2. Конкретні цілі:

Знати :

  • етіологічні фактори відбитих болів у спині;

  • класифікацію й розрізняти клінічні види болю в спині ;

  • основні принципи діагностики пацієнтів з болем у спині й кінцівках, відповідно існуючим стандартам;

  • можливі фактори ризику виникнення больового синдрому в спині й кінцівках;

  • етіологію та патогенез анкілозуючого спондиліту (АС) /синонім- хвороба Бехтерева (ХБ)/ ;

Вміти:

- пояснювати причини появи больового синдрому в області спини;

- виявити|выявлять| інформативні ознаки хвороби Бехтерева при опитуванні й огляді хворого;

- аналізувати вагомі для діагностики АС результати лабораторних і інструментальних методів обстеження;

- визначити тактику диференціальної терапії, оцінити|оценивать| ефективність дієтотерапії й виписувати рецепти;

- складати план заходів вторинної профілактики;

- визначати прогноз і ступінь працездатності.


  1. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

3.1. Теоретичні питання до|до| заняття:

1.Які демографічні причини виникнення болю в спині (БС)?

2.Назвіть причини механічного болю в спині?

3.Перерахуйте причини немеханічного болю в спині?

4.Яка вісцеральна патологія найчастіше викликає біль у спині?

5.Що таке остеохондроз хребта?

6.Що вражається при спондилоартриті (спондилоартрозі, спондильозі)?

7.Охарактеризуйте синдром хребетного стенозу й причини його виникнення?

8.Які додаткові методи обстеження необхідні для діагностики БС?

9.Які відмінності судинної й спинальной «перемежованої кульгавості»?

10.Які загальні принципи лікування й профілактики при вертеброгенньому БС?

11.Перерахуйте захворювання при яких розвивається спондилоартрит?

12.Дайте визначення хвороби Бехтерева (ХБ)?

13.Яка класифікація анкілозуючого спондиліту (АС)?

14.Охарактеризуйте основні скарги при ХБ?

15.Перерахуйте основні фізикальні дані у хворих АС?

16.Які лабораторні дані характеризують ХБ?

17.Перелічіть обов,язкові й додаткові методи обстеження при ХБ?

18.Назвіть модифіковані критерії діагнозу ХБ?

19.Які принципи медикаментозної терапії хворих АС?

20.Принципи профілактики й прогноз у хворих АС?

3.2. Практичні завдання|задача|, які|какие| виконуються|исполняют| на занятті:

1. Обстеження хворого з анкілозуючим спондилітом.

2. Постановка попереднього|предварительного| діагнозу.

3 Складання|сдает| плану необхідних лабораторних і інструментальних досліджень із метою підтвердження попереднього|предварительного| діагнозу.

4. Проведення диференціального діагнозу по основному синдрому - біль у спині.

5.Формулювання заключного діагнозу відповідно до класифікації АС.

.6.Обговорення принципів диференціальної терапії хворого, щодо|принимая в внимание| стадії хвороби й наявності ускладнень|усложнения|.

.7.Виписування рецептів хворому є АС.

.8. Обговорення прогнозу для хворого, питань медичної реабілітації й працевлаштування.

.9. Питання вторинної профілактики АС.

.Зміст теми:

Біль у спині – один з найпоширеніших станів, що зустрічається в практиці лікарів багатьох спеціальностей. Найбільше часто пацієнти з болем у спині звертаються по допомогу до неврологів і терапевтів. За деяким даними, у терапевтів, серед первинних пацієнтів, хворі з болем у попереково-крижовій області склали 23 %. Більшість сучасних клінічних рекомендацій з тактики ведення пацієнтів з болем у спині адресовано лікарям загальної практики.


До демографічних факторів ризику розвитку болю в спині відносять: вік, стать, соціально-економічний статус і рівень освіти. Перший епізод болю в спині частіше виникає на третьому десятилітті життя. Висока захворюваність зберігається від третього до шостого десятиліття. Підвищена фізична активність осіб молодого віку, можливо, приводить до виникнення епізодів болю в спині. З іншого боку, більша звертальність за медичною допомогою осіб працездатного віку може бути пов'язана з більшим впливом болю в спині на їхню повсякденну активність у порівнянні з людьми старших вікових груп. Серед літніх біль у спині частіше реєструється у жінок, що, можливо, пов'язано з більшою поширеністю остеопороза хребта. Важливо й те, що жінки більш часто, ніж чоловіки, звертаються за медичною допомогою, у т.ч. із приводу болю в спині й частіше прибігають до тимчасового припинення роботи. Гострий біль у шийному відділі хребта також частіше відзначається в жінок, а поширеність хронічного болю (тривалістю більше 1 року) не має статевих розходжень.
Більше низький соціальний статус і рівень утворення статистично пов'язані з більш високою інвалідізацією при болях в спині. Ожиріння (індекс маси тіла > 30) є незалежним чинником ризику болю в спині. Біль у спині частіше зустрічається в курящих, однак невідомо, що підвищує частоту епізодів болю в спині в цих випадках – безпосередні паління або пов'язані з ним стани (наприклад, частий кашель). Біль у спині частіше зустрічається при низькій самооцінці стану здоров'я й при наявності ряду захворювань: мігрені, захворювань серця, костей, суглобів і шлунково-кишкового тракту.
У розвитку болю в спині й шиї має значення повторювана одноманітна фізична активність, пов'язана з роботою або особливостями проведення дозвілля. До факторів ризику виникнення болю в спині відносяться: підйом надмірної ваги, тривалі статичні навантаження, вплив вібрації на робочому місці. Біль у спині частіше зустрічається в операторів верстатів, працівників сфери обслуговування, фермерів, хірургів, стоматологів. Незадоволеність умовами праці також є чинником ризику виникнення болю в шиї й попереку.
Є дані, що заняття певними видами спорту (веслування та лижний спорт) підвищує частоту виникнення болю в спині.
Є незалежна від інших факторів значимий зв'язок між психологічними факторами: стресом, тривожністю, депресією, пасивними стратегіями подолання болю, страхом, пов'язаним з болем, і виникненням болю в спині. Психологічні фактори вносять більший вклад у розвиток інвалідізації, пов'язаної з болем у спині, чим біомеханічні порушення хребта й суглобів кінцівок.
Біль у спині може бути класифікований по тривалості, характеру перебігу, локалізації, провідному патофізіологічному механізму, що приймає участь у його формуванні, причинам його виникнення.
Біль тривалістю менш 6 тижнів уважається гострим, від 6 до 12 тижнів – підгострим і більше 12 тижнів – хронічним. Пацієнти з гострим, подгострим і хронічним болем у спині відрізняються прогнозом на одужання й відновлення працездатності, а також підходами до діагностики та лікування.
У літературі прийнято етіологічно розділяти біль у спині на 2 категорії: механічний і немеханічний біль. Представлені нижче патологічні процеси відносять до осіб всіх вікових груп:

I. Механічний біль

За даними закордонних авторів, він становить від 90 до 97% обговорюваної патології:

1. Ідіопатичний біль (включає міофасциальний синдром і фіброміалгію) зустрічається найчастіше й становить від 70% до 90% по різних джерелах.

2. Дегенеративні процеси в міжхребцевому диску(МХД), фасеточних суглобах і крижово-здухвинних з'єднань.

3. Грижа міжхребцевого диска.

4. Остеопороз, ускладнений компресійним переломом хребця.

5. Спондилолистез і спондилоліз.

6. Вроджена патологія: кіфоз, сколіоз, «перехідний хребець» і інші деформації хребта.

7. Хребетний стеноз.

8. Нестабільність хребта.

II. Немеханічний біль

За даними різних авторів, він становить від 3 до 10% всіх болючих синдромів у спині. Найбільш часті причини:

1. Неопластичні процеси, що зачіпають хребет.

2. Інфекційно-запальні процеси в хребті (остеомієліт, дисцит, эпідурит).

3. Системні аутоімунні захворювання, при яких мішенню патологічного процесу може стати хребет.

4. Обмінні порушення, при яких у патологічний процес втягується хребет (остеохондропатії).

5. Патологія внутрішніх органів, при якій можливий відбитий біль у спині (хвороби органів малого таза, патологія шлунково-кишкового тракту, аневризма аорти й інші).

Як видно з вищенаведених даних, біль у спині може мати не тільки вертеброгенну причину, що має місце в осіб всіх вікових груп. Американські автори виділяють наступні найбільш часті причини болю в попереку в старших вікових групах:

1. Дегенеративні захворювання хребта: грижа диска, спондилолістез, центральний хребетний стеноз, а також стеноз латерального рецесуса й міжхребцевого отвору.

2. Поразка костей кістяка: в основному остеопороз, метастази пухлин і остеомаляція, рідше миєломна хвороба, первинні пухлини хребців, остеомієліт і епідуральний абсцес.

3. Вісцеральна патологія: панкреатит, рак підшлункової залози, виразкова хвороба шлунка, нефролітіаз, пієлонефрит, аневризма черевної аорти, кисти й пухлини яєчника, простатит і рак передміхурової залози.

4. Ушкодження периферійних нервів, корінців або спинного мозку (невральний біль).

Як відзначено вище, біль у спині може бути обумовлений невертебральними причинами. До них ставляться гінекологічна, ниркова, інша ретроперітонеальна патологія, судинні поразки, неврологічні захворювання. Нозологічно варто проводити диференціальний діагноз із опущенням і ретроверсією матки, інфекційною або пухлинною поразкою органів малого таза, захворюваннями нирок, сечових шляхів, підшлункової залози, аневризмою аорти. В основі даних болючих синдромів лежить відбитий біль. Незважаючи на те, що симптом «біль у спині» як основний прояв патології внутрішніх органів зустрічається набагато рідше, ніж при дегенеративних процесах у хребті й міофасциальному синдромі, у клініциста повинна бути сторожкість, щоб не пропустити патологічний процес, що вимагає принципово іншого лікування.

Остеохондроз хребта – дегенеративна поразка хряща МХД із реактивними змінами з боку тіл хребців. Первинно тут ушкодження студенистого (пульпозного) ядра з наступною дегенерацією фіброзного кільця, утворенням у ньому тріщин і пролабуванням фрагментів студенистого ядра. В умовах зміненої рухливості хребетного сегмента наступають зміни в МХ суглобах, розвивається спондилоартроз.

Спондильоз - анкілоз хребців; це загальний неспецифічний термін, часто вживаний стосовно різних поразок хребта дегенеративної природи. Нагадаємо, що анкілоз - це ригідність або фіксація суглобів у результаті захворювань, що приводять до їхнього фіброзу або осифікації
Під спондилоартрозом (спондилоартритом) розуміють частіше поразку тільки МХ суглобів.
Надалі, щоб уникнути плутанини, буде вжитий термін “спондильоз” як більше ємний і що дозволяє уникнути непотрібних для практичного лікаря суперечок про те, що первинно при дегенеративних захворюваннях хребта: поразка диска або МХ суглобів. Характеристика болю. Іннервують хребет, його зв'язування й суглоби, а також паравертебральні зв'язування й м'язи три групи нервових галузей: задні галузі спинномозкових нервів, менінгіальні нерви й галузі симпатичного стовбура.
Біль, пов'язаний з патологією перерахованих структур хребта (місцевий біль), не завжди укладається в конкретний дерматом, він може бути одно- і двосторонньої, може іррадіювати долілиць по ходу хребта, у сідниці, ноги, пряму кишку й мошонку, ділянку кульшового суглоба й т.д.
Біль, викликаний компресією спинномозкового корінця (корінцевий біль), навпаки, частіше добре локалізований, відповідає певному дерматому. Але він може сполучатися з болем, що виходить від кістково-суглобних структур, і з болем, що виникає в результаті м'язового спазму.

БС (біль у спині), пов'язаний з патологією кістково-м'язової системи в результаті малих травм і хронічних навантажень на поперековий відділ хребта може привести до наступних патологічних проявів: розтяганню й розриву зв'язувань і м'язів, підвивиху в МХ суглобах; процесам, що сприяють надалі виникненню дегенеративних змін МХД і МХ суглобів.


Сприяють ушкодженню кістково-м'язової системи ожиріння, порушення постави, гострий попереково-крижовий кут, що передують дегенеративні або запальні захворювання поперекового відділу хребта, переохолодження. Причина болю – травма із запальною реакцією зв'язувань, МХ суглобів або фіброзного кільця.
Клінічна картина. Біль, часто інтенсивний, як правило, обмежується певною зоною поперекової області. Там же визначається м'язовий спазм. Слабість м'язів, теоретично характерну для цього ушкодження, визначити неможливо через розповсюджений спазм м'язів. На рентгенограмах якої-небудь патології не виявляють.
Лікування включає постільний режим, анальгетики, ін'єкції лідокаіна в місця найбільшої хворобливості, місцеве охолодження.
Прогноз. Гострий біль і виражений спазм проходять протягом декількох днів. Однак менш інтенсивний, ниючий біль, особливо при зміні положення тіла, може залишатися протягом декількох тижнів. Більше затяжні випадки болю пов'язані з не диагностованою поразкою МХД або МХ суглоба.
БС, викликаний ушкодженням МХ суглобів.
Клінічна картина. Гострий біль у попереку, можлива іррадіація в хрестець і сідниці. Іррадіації болю в ноги, як правило, не буває (вона можлива лише при сильних підвивихах з обмеженням корінця). Біль підсилюється при проведенні проби Вальсальви й кашлі.
Рухи в попереково-крижовому відділі хребта обмежені в усі сторони, розгинання практично неможливо. Часто виражений значний спазм паравертебральних м'язів. Тести на розтягання нервового корінця (симптом Ласега й ін.) частіше негативні, але можуть виявитися позитивними через розтягання суглобної капсули під час піднімання ноги.
При спондильозі у зв'язку з дегенерацією МХД і суглобної капсули остання послабляється й може затискатися в суглобі, що приводить до різаних болей в попереку й м'язовому спазмі. У цих випадках високоефективна мануальна терапія. Рентгенограми поперекового відділу хребта частіше представляють варіант норми.

Лікування консервативне. Постільний режим: у положенні лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами, під якими підроблений валик. Застосовуються анальгетики й нестероїдні протизапальні препарати(НПЗП), а у випадку вираженого спазму м'язів – препарати з міорелаксуючим ефектом. В “холодному” періоді – лікувальна гімнастика із вправами для м'язів живота й спини, корекція фізичної активності, уникання провокуючих рухів, фізіотерапія, носіння корсета або широкого пояса.


Прогноз. Повторні ушкодження МХ суглобів ведуть до дегенеративних змін і частому рецидуванню. Гострий біль стихає протягом декількох днів – тижня. Але менш інтенсивні болі можуть залишатися невиразно довго, особливо при розгинальних рухах у поперековому відділі хребта й у положенні лежачи на животі.
Біль при розтяганні крижово-здухвинних з'єднань(КЗЗ).

Біль може іррадіювати у КЗ ділянку при поразці поперекового відділу хребта, але може з'являтися в цьому суглобі й первинно. Щире розтягання КЗЗ зустрічається вкрай рідко (тому що воно сполучається, як правило, з переломом костей таза), виключення становить останній триместр вагітності у зв'язку з


фізіологічним розслабленням зв'язувань таза.
Клінічна картина. Біль у КЗ області, що підсилюється при пальпації зчленування, а також при натисненні на таз в області симфізу й при бічному стисканні таза. Рентгенографія таза. Іноді можна виявити розширення КЗЗ.
Лікування консервативне, котре включає постільний режим і прийом анальгетиків. Приносить полегшення бинтування таза (від гребенів здухвинних костей до гребінців стегнових костей) еластичним бинтом.

БС, пов'язаний із хребетним стенозом.


Хребетний стеноз – синдром, при якому відбувається стиснення нервового корінця (корінців) у результаті зменшення розмірів хребетного каналу й/або МХ отворів (останнє спостерігається частіше). Найчастіша причина гостро розвиненого синдрому поперекового стенозу – грижа МХД і травма хребта. Поступово розвинений поперековий стеноз зустрічається:
- при вродженій патології кісткової системи – ахондроплазії, мукополісахарідозі, гіпофосфатемічному рахіті й т.д.; - при набутих захворюваннях – спондильозі, спондилолістезі, посттравматичному / постламинектомічному стенозі, анкілозуючому спондиліті й інших спондилоартропатіях, хвороби Педжетта, дифузному ідіопатичному гіперостозі кістяка й кальцифікації жовтого зв'язування, епідуральному липоматозі (внаслідок синдрому Кушинга або терапії кортикостероїдами), акромегалії, флюорозі, псевдоподагрі.
Грижа МХД
Клінічна картина. Частіше відзначається класична клінічна картина: хворого турбує найгостріший біль у попереку, що виникає негайно або через якийсь час після травми або фізичної напруги. Біль підсилюється при кашлі, чиханні й проведенні проби Вальсальви. Біль супроводжується вираженим спазмом паравертебральних м'язів і обмеженням рухливості хребта. Біль іррадіює в ногу, задню поверхню стегна, тазостегновий суглоб, рідко пах, пряма кишка, яєчко й полові губи). Біль підсилюється при виконанні наступних прийомів: згинанні голови, згинанні, розгинанні й ротації хворої ноги. Пацієнт приймає змушену позу з нахилом у здорову сторону (частіше, але не завжди). Якщо пацієнт через біль не може стояти, то він лежить із зігнутої й наведеної до живота хворою ногою. Для гриж МХД характерно асиметричне обмеження рухливості в поперековому відділі (на відміну від спондилоартритів і спондильозу, при яких характерно симетричне ушкодження).
Рентгенографія. У молодих пацієнтів оглядові рентгенограми поперекового відділу хребта можуть виявитися в межах вікової норми. Часто видно сколіоз. Непряме значення може мати зниження висоти МХ проміжку або його кутова деформація.
Миєлографія - це інвазивна методика. Водорозчинна контрастна речовина метрозамід вводиться ендолюмбально. Випинання грижі диска в просвіт хребетного каналу деформує дуральный мішок або взагалі перекриває його контур. Ліквор, отриманий при виконанні миєлографії, обов'язково досліджується. Як правило, має місце невелике підвищення рівня білка, рідко більше 1 г/л. Більше високий рівень білка в лікворі характерний для пухлин.
Комп'ютерна томографія ( КТ ). Метод незамінний при діагностиці поразок кісткових структур хребта й хребетного стенозу. Ступінь візуалізації гриж дисків незначна й уступає магнітно-резонансній томографії. Інформативність методу знижується також тим, що виробляються тільки поперечні зрізи, тому необхідно знати рівень поразки для зменшення променевого навантаження на пацієнта.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ). МРТ є методом вибору для виявлення гриж МПД і на відміну від КТ не пов'язана із променевим навантаженням. МРТ дає можливість проведення як поперечних, так і поздовжніх зрізів, що збільшує інформативність. МРТ візуалізує компресію корінців і ступінь дегенерації самого диска (протрузію, пролапс і секвестрацію). При МРТ чітко розмежовуються екстра- і інтрадуральні структури й добре виявляються латеральні грижі диска.
Лікування. У гострому періоді – консервативна терапія, що проводиться до значного поліпшення стану пацієнта. Постільний режим: у положенні лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами, під якими підроблений валик. Застосовуються анальгетики (при вкрай вираженому болючому синдромі наркотичні), НПЗП, препарати з міорелаксуючим ефектом. Після стихання гострих болів – контрольована фахівцем лікувальна фізкультура, фізіотерапія, носіння пояса або корсета.
Оперативне лікування. У ньому бідує близько 20% пацієнтів. Прогноз. Якщо грижу МХД не видаляти оперативно, то частина, що випала, диска згодом зменшується в обсязі, диско-радикулярний конфлікт дозволяється, що сприяє поступовому зменшенню набряку корінця й гострій запальній реакції, це у свою чергу приводить до зменшення болю й м'язового спазму.
Спондильоз.
Під спондильозом більшість фахівців у цей час розуміють дегенеративну поразку всіх суглобів хребта, як МХ, так і диска. Спондильоз – одна з найчастіших причин хребетного стенозу.
Клінічна картина. Практично всі пацієнти старше 40 років (на відміну від пацієнтів із грижею МХД), а переважна більшість старше 60 років. Прогресують симптоми частіше поступово, гострий початок захворювання нехарактерно. Біль у спині часто не є домінуючим симптомом. Однак як основну скаргу його пред'являє більше 50 % пацієнтів. Болю в попереку, що виникають спочатку лише при фізичному навантаженні, носять минущий характер. В одній третині випадків виявляються провокуючі фактори – неспритний різкий рух, підйом ваги або падіння, переохолодження. Пізніше інтенсивність і тривалість болю збільшуються, а причинним фактором для їхнього виникнення можуть стати кашель, різка зміна положення тіла й т.д.
При нахилах уперед болю можуть зменшуватися, очевидно, через збільшення діаметра хребетного каналу й МХ отворів. По цій же причині болю при підйомі по сходам турбують менше, ніж під час спуска.
Подальша динаміка болючого синдрому: він продовжує носити циклічний характер, але між нападами постійно залишаються біль і дискомфорт. Біль може іррадіювати у сідниці, хрестець і крижово-здухвинну область. При цьому її локалізація частіше не відповідає яким-небудь певним дерматомам. Біль у нозі, якщо він є, однаково часто буває одно- або двостороннім. Слабість у ногах і порушення сечовипускання – досить рідкі скарги.
Для поперекового стенозу характерний симптом спинальной “перемежованої кульгавості” (“pseudoclaudication symptom” - дослівно симптом помилкової перемежованої кульгавості). При уважному з'ясуванні анамнезу цей симптом можна визначити практично у всіх хворих; головне - знати й пам'ятати про нього. Симптом являє собою відчуття дискомфорту в області сідниць, стегнах або ногах. Для опису цього дискомфорту пацієнти використовують такі поняття, як “біль”, “задубіння”, “задерев'янілість” або “слабість”, “відчуття ватяних ніг“. Дискомфорт виникає з однієї або із двох сторін під час ходьби, а іноді тільки після тривалого стояння. Симптом усувається, якщо пацієнт лягає, сідає або згинається в попереку. Іноді почуття дискомфорту залишається й у горизонтальному положенні доти, поки пацієнт не зігнеться “калачиком”. На відміну від судинної при спинальній “перемежованій кульгавості” біль/парестезії залишаються навіть тоді, коли пацієнт припинив ходьбу, але при цьому не зігнув спини.
Діагноз поперекового стенозу ставиться на підставі анамнезу, характерних скарг, клінічних знахідок і радіографії. Рентгенографія. Колись спондильоз і синдром поперекового стенозу описували, ґрунтуючись тільки на змінах, видимих на оглядових рентгенограмах. Зараз на перше місце вийшли МРТ, мієлографія й КТ.
На рентгенограмах поперекового відділу можуть відзначатися в різній комбінації й різному ступені виразності наступні зміни: зменшення висоти або зникнення МХ простору, остеофіти й тракційні шпори, субхондральний склероз тіл хребців, вузли Шморля, порушення лінії хребців, кальцифікація студенистого ядра диска,
“вакуумний” диск або сліди газу в області пульпозного ядра.
Мієлографія. На мієлограммах при поперековому стенозі можна виявити частковий або повний блок субарахноідального простору. Діагностика значно поліпшується при сполученні мієлографії із КТ.
Магнітно-резонансна томографія. У цей час МРТ краще інших методів обстеження виявляє причину й довжину компресії хребетного каналу. Метод прекрасно диференціює над- і підоболочні утворення хребетного каналу, виявляє структуру МХД і дозволяє візуалізувати канал.
Комп'ютерна томографія. Метод прекрасно виявляє кісткові аномалії й розміри поперекового каналу, але набагато менш, ніж МРТ, придатний для візуалізації хребетного каналу протягом і “мякотканинних” структур каналу.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка