Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний університет медичний інститут кафедра нейрохірургії та неврології тимошенко анна сергіївна




Сторінка4/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.8 Mb.
1   2   3   4

Розділ 7 Реабілітація після мозкового інсульту

Розрізняють ранню та пізню реабілітацію. Рання реабілітація здійснюється в гострому періоді захворювання та протягом перших 3—6 міс після інсульту. Пізні реабілітаційні заходи проводяться через 6 міс після інсульту. Тривалість їх досягає 2—3 років і більше. Рання реабілітація, або реабілітація на першому етапі, проводиться одразу після розвитку інсульту. Вона передбачає заходи фармакологічної корекції порушень функцій дихальної, серцево-судинної систем, нормалізацію водно-електролітного, кислотно-основного балансів та психоемоційного стану хворого.[4,18,25,42,58,85] Використовуються інші заходи медичної реабілітації: боротьба з набряком мозку, усунення гіпертермії, нормалізація гіпер-, гіпоглікемії, відновлення кровопостачання у ділянці ішемічної напівтіні, корекція реологічних і коагуляційних властивостей крові. Проводяться заходи, спрямовані на відновлення втраченої свідомості, запобігання ускладненням інсульту (пролежням, контрактурам, пневмонії). Обов'язковим обсягом реабілітаційних заходів у гострому періоді інсульту є: лікування положенням; дихальні вправи, лікувальна гімнастика (пасивна і активна); рання мобілізація та сприяння активності щодо самообслуговування; реабілітація мовних порушень; психоемоційна підтримка пацієнта, у разі необхідності застосування антидепресивних засобів [4,27,74,78,94,98]. Важливим у цей період є сестринське обслуговування.

Комплекс реабілітаційних заходів на другому етапі проводиться у відділенні реабілітації. Продовжують здійснювати загальнозміцнювальні та дихальні вправи, лікування положенням, розширюють методи розгальмувальної терапії: пасивні та активні рухи, масаж, рефлексотерапія, електростимуляція, фізіотерапія, психотерапія, логопедичне, трудотерапія. Продовжується реабілітація рухового та сенсорного дефіциту. Інфузійна терапія відсувається на другий план. Хворі отримують лікування з використанням ноотропних (ноотропіл) та антиагрегантних препаратів (пентоксифілін, аспірин). Для зняття спастичного стану м'язів призначають сирдалуд по 2 мг 3 рази на добу, вітаміни групи В.[3,46,67,83,93]

На третьому, поліклінічному, етапі реабілітації проводяться заходи для підтримки досягнутого рівня працездатності, адаптації до навколишніх умов, профілактики можливого розвитку повторного інсульту. Призначають лікувальну фізкультуру, масаж, фізіотерапевтичні процедури, розширюється руховий режим. Надається логопедична, психологічна допомога. Ці заходи повинні доповнюватись заняттями, що проводяться членами сім'ї та іншими медпрацівниками. В цьому плані заслуговують на увагу рекомендації ВООЗ про заохочування до створювання місцевих асоціацій хворих, які перенесли інсульт, та їхніх сімєй. Такі асоціації мають надавати підтримку пацієнтам, їхнім родичам, докладати зусиль, спрямованих на покращання реабілітаційної та соціальної допомоги.[7,12,19,23,56,78,102]




Розділ 8 Профілактика інфаркту мозку


Відомо, що профілактика судинних захворювань головного мозку буває первинною та вторинною. Первинна профілактика передбачає систему заходів, спрямованих на запобігання або зменшення ризику розвитку інсульту в осіб без неврологічної симптоматики, тобто на доклінічному етапі: усунення (або ослаблення) чинників ризику, поліпшення умов праці, побуту, дотримання здорового способу життя.[3,19,35,62,78,91]Виявлення основних коригуючих васкулярних чинників ризику, зменшення або зняття їхнього впливу на організм людини є найважливішою передумовою проведення первинної профілактики мозкового інсульту. Велике значення має своєчасне виключення дії таких чинників, як паління, зловживання алкоголем, гіперхолестеринемія, гіподинамія, особливо в групі чоловіків похилого віку.Із заходів первинної профілактики інсульту важливе значення надається правильній організації праці та відпочинку. Регулярні, інтенсивні фізичні вправи зменшують ризик розвитку інсульту головним чином за рахунок нормалізації маси тіла й AT, зниження вмісту в крові глюкози і холестерину. Терапія естрогенами під час менопаузи також зменшує ризик розвитку інсульту. На формування мозкового інсульту дуже впливають стресові ситуації, зростаюча стресогенність, яка в науковій літературі визначається як «stressful life events» — «життя,повне стресових подій». Тому важливо уникати суєти та стресу в побуті.[35,52,58,74]Однак ще й дотепер значення окремих ізольовано діючих чинників ризику виникнення ішемічного інсульту остаточно не з'ясоване. Виступаючи на 6-й міжнародній конференції з проблеми інсульту, яка відбулася 2003 р. у Монако, G. Hankey (Австралія) з цього приводу висловив таку точку зору: паління, зловживання алкоголем, гіподинамія, гіпернатріємія, стрес, ожиріння та незадовільні соціальні умови можуть реалізовуватися в провідні чинники ризику лише за умови одночасної наявності артеріальної гіпертензії, гіперхолестеринемії та гіперкоагулянтності крові.[32,47,63,79] Вторинна профілактика інсультів передбачає раннє виявлення, облік, диспансеризацію та лікування хворих з церебральною симптоматикою у разі артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, цукрового діабету. Метою вторинної профілактики є також запобігання розвиткові повторного інсульту в пацієнтів з артеріальною гіпертензією, миготливою аритмією. З немедикаментозних методів вторинної профілактики інсульту найефективнішими є відмова від паління і зловживання алкоголем. Навіть зменшення кількості викурених цигарок значно знижує вірогідність розвитку повторного ішемічного інсульту.[23,48,51,67,80] Хворим, які перенесли інсульт або ТІА, взагалі рекомендується утримуватися від уживання навіть помірних доз алкоголю. Вплив його на розвиток інсульту значно підвищується у разі поєднання з таким чинником ризику, як інтоксикація внаслідок паління. З метою немедикаментозної профілактики мають значення зменшення надлишкової маси тіла, а також регулярні заняття фізичними вправами. Однак пацієнтам, які перенесли інсульт або ТІА, рекомендується утримуватися від значних фізичних навантажень.[16,28,42,58,95]

Висновки та практичні рекомендації

Мозковий інсульт є однією з основних причин суттєвої відмінності в показниках смертності між країнами Західної та Східної Європи. Тому важливе значення для нашої країни має удосконалення системи профілактики та надання невідкладної допомоги хворим на мозковий інсульт. Важливим є проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення з питань профілактики інсульту, їх обізнаності стосовно перших ознак захворювання. Кожний пацієнт, члени його сім'ї мають знати, що успіх лікування хворих на мозковий інсульт значною мірою зумовлений чинником часу. Тому важливо посилити серед населення України (міжіншим і серед лікарів) пропаганду необхідності максимально швидкої госпіталізації хворих на інсульт і ранніх строків початку лікування в перші 6 год після розвитку неврологічних симптомів, тобто в межах терапевтичного вікна. Затримка лікування понад 6 год у випадку несвоєчасної госпіталізації поглиблює тяжкість стану хворого, вираженість осередкових неврологічних симптомів, погіршує наслідки.



На основі комплексного клініко-неврологічного, нейровізуалізаційного та патологоанатомічного досліджень гострого періоду МІ встановлено особливості клінічних проявів залежно від характеру і стадії патологічного процесу, темпу його розвитку, обсягу і локалізації вогнища, що дозволило розширити уявлення про особливості його перебігу. Фатальний МІ визначався блискавичним і гострим темпом розвитку захворювання, вираженим неврологічним дефіцитом, нівелюванням вогнищевих і загально-мозкових синдромів за рахунок наростання загально-мозкових і подальшого погіршення загального стану, порушення життєво важливих функцій, що за даними аутопсії визначало наявність вогнищ некрозу об'ємом до 52,1 см3 з ознаками вираженого набряку мозку, дислокації мозкових структур, півкульних гематом (до 84,2 см3) з проривом крові в лікворопровідні шляхи.

Доведена особлива роль соматичних ускладнень МІ, обтяжуючих його перебіг і визначали поганий прогноз. Пріоритетними ускладненнями були тяжкі пневмонії (13,6%), тромбози і тромбоемболії (9,1%), інфікування сечовивідних шляхів (7,4%), гострі пептичні виразки (6,1%), інфаркт міокарда (3,9%) , а також поєднання ускладнень. Великий вплив на рівень летальних результатів всіх видів інсультів супутньої хронічної соматичної патології, на тлі якої вони розвинулися (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет тощо). Ця категорія хворих потребує постійного моніторингу та корекції інтенсивної терапії з метою профілактики, ранньої діагностики, цілеспрямованого лікування ускладнень МІ.

Виявлені особливості клінічного перебігу гострого періоду і результатів мозкового інсульту, залежні як від безпосереднього ушкодження мозку, так і від приєднаних ускладнень, що викликають погіршення стану хворих і визначають летальний результат, повинні сприяти ранній діагностиці, лікуванню основного і супутнього захворювань, профілактиці ускладнень, ранньої реабілітації.


Використана література

1. Боброва В.И., Никифоров С.Н. (2007) Оксигенотерапия при острых поражениях головного мозга и ее значение на догоспитальном этапе. Медицина неотложных состояний, 4(11): 58–61.

2. Верещагин Н., Пирадов М. (2007) Интенсивная терапия острых нарушений мозгового кровообращения. Медицина неотложных состояний, 2(9): 92–97.

3. Верещагин Н.В. (2003) Гетерогенность инсульта: взгляд с позиции клинициста. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, Инсульт (приложение), 9: 8–9.

4. Верещагин Н.В., Пирадов М.А., Суслина З.А. (ред.) (2002) Инсульт. Интермедика, Москва, 189 с.

5. Виленский Б.С. (2000) Осложнения инсульта: профилактика и лечение. ФОЛИАНТ, 128 с.

6. Виленский Б.С. (2002) Неотложные состояния в неврологии: Руководство для врачей. Фолиант, Санкт-Петербург, 397 с.

7. Виничук С.М. (2009) Новые возможности патогенетической коррекции ишемических повреждений ткани головного мозга: взгляд на проблему. Укр. мед.часопис, 2(70): 5–9 (http://www.umj.com.ua/article/2711, http://www.umj.com.ua/archive/70/pdf/1411_rus.pdf).

8. Віничук С.М. (1999) Судинні захворювання нервової системи. Наукова думка, Київ, 239 с.

9.Віничук С.М., Прокопів М.М (2006)Гострий ішемічний інсульт.Наукова думка,Київ,286 с.

10. Волошин П.В., Мищенко Т.С. (2002) Профилактика мозгового инсульта. Здоров’я України, 5: 14–17.

11. Ворлоу Ч.П., Деннис М.С., Ван Гейн Ж. и др. (1998) Инсульт. Практическое руководство для ведения больных. Политехника, Санкт-Петербург, 629 с.

12. Головченко Ю.И., Трещинская М.А. (2006) Основные принципы базисной терапии у пациентов с ишемическим инсультом в острейшем периоде. Медицина неотложных состояний, 4(5): 23–27.

13. Григорова И.А, Михайлов А.Б. (2001) Особенности клинического течения и патоморфологических изменений редких форм мозговых инсультов. Укр. вісн. психоневрології, 9(1): 17–20.

14. Гусев Е.И. Скворцова В.И., Чекнева Н.С. и др. (1997) Лечение острого мозгового инсульта (диагностические и терапевтические алгоритмы). Всероссийское общество неврологов, Москва: 5 с.

15. Гусев Е.И., Скворцова В.И. (2001) Ишемия головного мозга. Медицина, Москва, 328 с.

16. Гусев Е.И., Скворцова В.И. (2002) Нейропротективная терапия ишемического инсульта. II. Вторичная нейропротекция. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, Инсульт (приложение), 6: 3–15.

17. Гусев Е.И., Скворцова В.И., Журав- лева Е.Ю., Яковлева Е.В. (1999) Механизмы повреждения ткани мозга на фоне острой фокальной ишемии. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, 99(5): 55–61.

18. Дамулин И.В., Парфенов В.А., Скоро- мец А.А., Яхно Н.Н. (2003) Нарушения кровообращения в головном и спинном мозге. В кн.: Н.Н. Яхно, Д.Р. Штульман (ред.). Болезни нервной системы: Руководство для врачей в 2 т. Т. 1. Медицина, Москва, с. 231–253.

19. Дзяк Л.А., Цуркаленко Е.С. (2009) Инсульт у молодых пациентов. Здоров’я України, 5/1: 12–15.

20. Домашенко М.А., Максимова М.Ю., Лоскутников М.А. и др. (2009) Системный медикаментозный тромболизис в острейшем периоде ишемического инсульта. Здоров’я України, 5(1): 24–25.

21. Дубенко О.Е., Кульгейко В.А., Ковту- нов О.В. (2002) Инсульты и инфаркт миокарда: цереброкардиальные взаимодействия. Укр. вісн. психоневрології, 10(1): 82–86.

22. Дубенко О.Е., Куцын В.Н., Слюсарен- ко И.Т. (2000) Инсульты у больных с хронической сердечной недостаточностью. Укр. вісн. психоневрології, 8(3): 13–15.

23. Жулев Н.М., Пустозеров В.Г., Жулев С.Н. (2002) Цереброваскулярные заболевания. Профилактика и лечение инсультов. Невский диалект, Санкт-Петербург, 384 с.

24. Завгородний В.Л., Наливайко Ю.Т., Мамчур С.Ю. (2002) Алгоритмы интенсивной терапии при заболеваниях и травмах головного мозга. Янтар, Луганск, с. 69–71.

25. Зозуля И.С., Боброва В.И. (2000) Особенности восстановления нарушенных функций у больных мозговыми инсультами. Укр. вісн. психоневрології, 8(2 дод.): 28–29.

26. Зозуля І.С. (2007) Нейропротекторна терапія мозкового інсульту. Медицина неотложных состояний, 5(12): 117–119.

27. Зозуля І.С., Боброва В.І., Зозуля А.І. (2005) Надання невідкладної медичної допомоги при гострій цереброваскулярній недостатності. Міжнар. невролог.журн., 1(1): 60–63.

28. Крищюнас А.Й., Савицкас Р.Ю., Гуденайте Р.В., Палубинскас М.Б. (2002) Осложнения, влияющие на эффективность реабилитации в раннем периоде церебрального инсульта. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, Инсульт (приложение), 5: 56–60.

29. Кузнецов А.Н. (2004) Церебральная эмболия: прошлое, настоящее, будущее проблемы. Невролог.журн., 9(5): 4–11.

30. Кузнецов А.Н., Фонякин А.В., Сусли- на З.А. (2002) Микроцеребральная эмболия и очаговое поражение головного мозга при кардиоэмболическом инсульте. Невролог.журн., 3: 10–12.

31. Кузнецова С.М. (1998) Факторы риска и профилактика инсульта. Лікування та діагностика, 3: 22–26.

32. Курсов С.В., Редькин В.Г. (2006) Выбор терапии для оптимизации микроциркуляторных процессов в ЦНС в острой стадии повреждений головного мозга. Медицина неотложных состояний, 4: 68–70.

33. Мищенко Т.С. (2004) Лечение больных ишемическим інсультом. Здоров’я України, 19 (104): 3–6.

34. Міщенко Т.С. (2008) Епідеміологія цереброваскулярних захворювань в Україні у 2007р. Судинні захворювання головного мозку, 2: 3–7.

35. Мчедлишвили Г.И. (1986) Роль микроциркуляции в патогенезе отека головного мозга. Патологическая физиология и экспериментальная терапия, 4: 75–81.

36. Никонов В.В., Шарапанюк С.А. (2007) Ретроспективный анализ причин возникновения фатальных ТЭЛА в многопрофильной больнице. Медицина неотложных состояний, 1(18): 69–72.

37. Панченко Е.П. (2003) Профилактика кардиоэмболического инсульта у больных с мерцательной аритмией . Кардиоваскулярная терапия и профилактика, 3: 64–69.

38. Пирадов М.А. (2003) Нейрореаниматология инсульта . Вест. РАМН, 12: 12–19.

39. Покровский А.В., Кияшко В.А. (2003) Ишемический инсульт можно предупредить. РМЖ, 11(12): 691–695.

40. Суслина З.А., Гераскина П.А., Фоня- кин А.В. (2003) Артериальная гипертония и гетерогенность ишемического инсульта. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Инсульт (приложение), 9: 138.

41. Суслина З.А., Пирадов М.А. (ред.) (2008) Инсульт: диагностика, лечение, профілактика.МЕДпресс-информ, Москва, 288 с.

42. Торбинская И.Л. (1998) Особенности клинико-компьютерно-томографических сопоставлений в диагностике ишемических инсультов. Бюллетень УАН, 6: 68–69.

43. Трошин В.Д., Густов А.В. (2006) Острые нарушения мозгового кровообращения. Медицинское информационное агентство, Москва, с. 33.

44. Уордлоу Д. (2000) Нейровизуализация при инсульте: достижения и преимущества. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, 8: 35–37.

45. Усенко Л.В., Слива В.И, Площенко Ю.А. и др. (2006) Отечный синдром: современные возможности интенсивной терапии. Междунар. невролог.журн., 2(6): 57–62.

46. Федин А.И., Румянцева С.А. (2004) Интенсивная терапuя ишемического инсульта. Медицинская книга, Москва, с. 12–14, 120–127, 223–226.

47. Фишер М. (2003) Нейропротекция при остром ишемическом инсульте. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, Инсульт (приложение), 9: 41–43.

48. Хаке В., Касте М., Богусславски Дж. и др. (2001) Профилактика и лечение инсульта: рекомендации Европейской инициативной группы по проблеме инсульта. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Инсульт (приложение), 4: 3–9.

49. Хеннерици М.Дж., Богуславски Ж., Сак- ко Р.Л. (ред.) (2008) Инсульт. Пер. с англ., МЕДпресс-информ, Москва, с. 10–26, 104–111.

50. Чепкий Л.П. (1998) Интенсивная терапия отека-набухания мозга. Лікування та діагностика, 2: 46–49.

51. Ямагучи Т. (2003) Современное состояние проблемы острого ишемического инсульта в Японии: результаты общенационального госпитального исследования 1999–2000. Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова, Инсульт (приложение), 9: 72–74.

52. Aichner F.T., Fazekas F., Brainin M. et al. (1998) Hypervolemic hemodilution in acute ischemic stroke: the Multicenter Austrian Hemodilution Stroke Trial (MAHST). Stroke, 29(4): 743–749.

53. Argentine C., Prencipe M. (2000) The burden of stroke:a need for prevention. Вкн.: C. Freschi, M. Fisher (Eds.). Prevention of ischemic stroke. Martin Dunitz, London, р. 1–5.

54.Aslanyan S, Weir CJ, Diener HC, Kaste M, Lees KR; GAIN International Steering Committee and Investigators. Pneumonia and urinary tract infection after acute ischaemic stroke: a tertiary analysis of the GAIN International trial. Eur J Neurol. 2004;11:49-53.

54. Astrup J., Siesj? B.K., Symon L. (1981) Thresholds in cerebral ischemia — the ischemic penumbra.Stroke, 12(6): 723–725.

55. Bamford J., Dennis M, Sandercock P. et al. (1990) The frequency, cause and timing of death within 30 days of the first stroke: the Oxfordshire Community Stroke Project. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry, 53(10): 824–829.

56. Bamford J., Sandercock P., Jones L., Warlow C. (1987) The natural history of lacunar infarction: the Oxfordshire Community Stroke Project. Stroke, 18(3): 545–551.

57. Barber P.A., Darby D.G., Desmond P.M. et al. (1998) Prediction of stroke outcome with echoplanar perfusion- and diffusion-weighted MRI. Neurology, 51(2): 418–426.

58.Bereczki D, Liu M, do Prado GF, Fekete I: Mannitol for acute stroke. Cochrane Database Syst Rev 2001;1:CD001153.;

59. Вogousslavsky J. (1999) Stroke prevention by the practioner. Сеrebrovasc. Dis., 9(suppl.4): 7–13.

60. Bornstein N.M. (Ed.) (2009) Stroke. Karger, Basel, рр. 24–36; 158–172 .

61. Brainin M. (2006) Мониторингвинсультныхотделениях: оценкасостояниябольноговтечениедлительногопериодавремени/Monitoring on stroke units: continuous assessment. Міжнар. невролог.журн., 5(9): 72–78.

62.Chamorro A, Amaro S, Vargas M, et al. Interleukin 10, monocytes and increased risk of early infection in ischaemic stroke. J Neurol Neurosurg Psychiatry 2006;77:1279-1281.

63.Chamorro A, Horcajada JP, Obach V, Vargas M, Revilla M, Torres F, Cervera A, Planas AM, Mensa J: The Early Systemic Prophylaxis of Infection After Stroke study: a randomized clinical trial. Stroke 2005;36:1495-1500.

64. Chalela J.A., Kang D.W., Luby M. еt al. (2004) Early magnetic resonance imaging findings in patients receiving tissue plasminogen activator predict outcome: insights into the pathophysiology of acute stroke in the thrombolysis era. Ann. Neurol., 55(1): 105–112.

65.Cordonnier C, Henon H, Derambure P, Pasquier F, Leys D. Influence of pre-existing dementia on the risk of post-stroke epileptic seizures. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 2005; 76: 1649–16530.

66. Davenport R.J., Dennis M.S, Wellwood I., Warlow C.P. (1996) Complications after acute stroke. Stroke, 27(3): 415–420.

67. de Freitas G.R., Bogousslavsky J. (2001) Primary stroke prevention. Eur. J. Neurol., 8(1): 1–15.

68. Dennis M.S., Bamford J.M., Sander- cock P.A., Warlow C.P. (1989) A comparison of risk factors and prognosis for transient ischemic attacks and minor ischemic strokes. The Oxfordshire Community Stroke Project. Stroke, 20(11): 1494–1499.


69.De Reuck J. Stroke-related seizures and epilepsy. Neurol Neurochir Pol. 2007;41:144

70. Diaz J., Sempere A.P. (2004) Cerebral ischemia: new risk factors. Cerebrovasc. Dis., 17(suppl. 1): 43–50.

71. Diener Н.С. (2000) Stroke prevention: anti-platelet and anti-thrombolytic therapy. Neurol. Clin., 18(2): 343–335.

72. D?ez-Tejedor E., Fuentes B. (2004) Acute care in stroke: the importance of early intervention to achieve better brain protection. Cerebrovasc. Dis., 17(Suppl. 1): 130–137.

73. Ebrahim S., Harwood R. (2002) Stroke. Epidemiology, evidence and clinical practice.Oxford, 305 р.

74. Gil N??ez A.C., Vivancos Mora J. (2004) Organization of medical care in acute stroke: importance of a good network. Cerebrovasc. Dis., 17(Suppl. 1): 113–123.

75. Gr?nde P.O., Nordstr?m C.H. (1998) Management of CPP/ISP. The Lund Concept.Europ. J. Anaesthesiol., 15 (Suppl. 17): 42–43.

76. Hakim A.M. (1987) The cerebral ischemic penumbra. Can. J. Neurol. Sci., 14: 557–559.

77. Hacke W, Schwab S, Horn M, Spranger et al. 'Malignant' middle cerebral artery territory infarction: clinical course and prognostic signs. Arch Neurol 1996;53:309-315.

78. Hollander M., Koustaal P.J., Bots M.L. et al. (2003) Incidence, risk and case fatality of first ever stroke in the elderly population. The Rotterdam Study. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry, 74(3): 317–321.

79. Horowitz S.H., Zito J.L., Donnarumma R. et al. (1991) Computed tomographic-angiographic findings within the first five hours of cerebral infarction. Stroke, 22(10): 1245–1253.

80.Horner J, Massey EW, Riski JE, Lathrop DL, Chase KN: Aspiration following stroke: clinical correlates and outcome. Neurology 1988;38:1359-1362.

81. Kario K., Pickering T.G., Matsuo T. et al. (2001) Stroke prognosis and abnormal nocturnal blood pressure falls in older hypertensives. Hypertension, 38 (4): 852–857.

82. Kasner S.E., Demchuk A.M., Berrouschot J. et al. (2001) Predictors of fatal brain edema in massive hemispheric ischemic stroke. Stroke, 32(9): 2117–2123.

83. Kidwell C.S., Alger J.R., Di Salle F. et al. (1999) Diffusion MRI in patients with transient ischemic attacks. Stroke, 30(6): 1174–1180.

84. Kirkpatrick P.J., Czosnyka M., Pickard J.D. (1996) Multimodal monitoring in neurointensive care. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry, 60(2): 131–139.

86. Langhorne P., Williams B.O., Gilchrist W., Howie K. (1993) Do stroke units save lives? Lancet, 342(8868): 395–398.

87. Martini S.R., Kent T.A. (2007) Hyperglycemia in acute iscemic stroke: a vascular perspective. J. Cereb. Blood Flow Metab., 27(3): 435–451.

88. Maynard K.I., Qui?ones-Hinojosa A., Malek J.Y. (1999) Neuroprotection against ischemia by metabolic inhibition revisited. A comparison of hypothermia, a pharmacologic cocktail and magnesium plus mexiletine. Ann. NY Acad. Sci., 890: 240–254.

89. Meairs S., Wahlgren N., Dirnagl U. et al. (2006) Stroke research priorities for the next decade- a representative view of the European Scientific Community. Summary of stroke research workshop, Brussels, October 25, 2005.Cerebrovasc. Dis., 22(2–3): 75–82.

90. Meyer W., Ducker T.V. (1983) Central nervous system function in critical care. Surg. Clin. Norht. Am., 63(2): 401–416.

91. Muzzi D.A., Black S., Losasso T.L., Cucchiara R.F. (1990) Labetalol and esmolol in the control of hypertension after intracranial surgery. Anesth.Analg., 70(1): 68–71.

92.Prass K, Meisel C, H?flich C, et al. Stroke-induced immunodeficiency promotes spontaneous bacterial infections and is mediated by sympathetic activation reversal by poststroke T helper cell type 1-like immunostimulation. J Exp Med 2003;198:725-736.

93. Ogata J., Yutani C., Otsubo R. еt al. (2008) Heart and vessel pathology underlying brain infarction in 142 stroke patients. Ann. Neurol., 63(6): 770–781.

94. Orgogozo J.M., Capildeo R., Anagnos- tou C.N. еt al. (1983) Development of a neurological score for the clinical evaluation of sylvian infarctions. Presse Med., 12(48): 3039–3044.

95.Qureshi AI, Suarez JI, Yahia AM, et al. Timing of neurologic deterioration in massive middle cerebral artery infarction: a multicenter review. Crit Care Med 2003;31:272-277.

96. Ringelstein E.В., Weiller C. (1990) Hirninfarct muster im Computertomogramm. Pathophysiologiche Konzepte, Validierung und Kliniche Relevanz, 61: 462–471.

97. Sacco R.L. (1997) Risk factors, outcomes, and stroke subtypes for ischemic stroke. Neurology, 49(5 Suppl. 4): S39–44.

98. Sandercock P., Bamford J., Dennis M. (1992) Atrial fibrillation and stroke: prevalence in different types of stroke and influence on early and long term prognosis (Oxfordshire community stroke project). BMJ, 305(6867): 1460–1465

99.Schwarz S, Georgiadis D, Aschoff A, Schwab S: Effects of hypertonic (10%) saline in patients with raised intracranial pressure after stroke. Stroke 2002;33:136-140.]

100. Schwab S., Schwarz S., Spranger M. et al. (1998a) Moderate hypothermia in the treatment of patients with severe middle cerebral artery infarction. Stroke, 29(12): 2461–2466.

101. Schwab S., Steiner T., Aschoff A. et al. (1998b) Early hemicraniectomy in patients with complete middle cerebral artery infarction. Stroke, 29(9): 1888–1893.

102. Szap?ry L., Sz?ts M., P?l E., Nagy A. (2001) Ischemic stroke in young adults. Orv. Hetil., 142(12): 607–610.

103. The National Institute of Neurological Disorders and Stroke rt-PA Stroke Study Group (1995) Tissue plasminogen activator for acute hemispheric stroke.N. Eng. J. Med., 333(24): 1581–1587.

104. Touzani O., Young A.R., MacKenzie E.T. (1994) The window of therapeutic opportunity following focal cerebral ischemia. Вкн.: J. Krieglstein, H. Oberpichler-Schwenk (Еds.) Pharmacology of cerebral ischemia. Medpharm Scientific Publishers, Stuttgart, p. 575–588.

105. von Kummer R., Nolle P.N., Schnittger H. et al. (1996) Detectability of cerebral hemisphere ischaemic infarcts by CT within 6 h of stroke. Neuroradiology, 38(1): 31–33.

106.Weimar C, Roth MP, Zillessen G, et al. Complications following acute ischemic stroke. Eur Neurol 2002; 48:133-140.

107. Yamanouchi H., Nagura H., Mizutani T. et al. (1997) Embolic brain infarction in nonrheumatic atrial fibrillation: a clinicopathologic study in the elderly. Neurology, 48(6): 1593–1597.

108. Yonemura К., Kimura K, Hasegawa Y. et al. (2000) Analysis of ischemic stroke in patients aged up to 50 years. Rinsho Shinkeigaku, 40(9): 881–886.



Додаток А:Шкала тяжкості інсульту Національного інституту здоров'я США (nihss)

Додаток Б:Шкала Глазго (GlasgowComaScale)

Открывание глаз:

  • Спонтанное – 4 балла

  • Как реакция на речь - 3 балла

  • Как реакция на боль – 2 балла

  • Нет – 1балл

Речевая (вербальная) реакция:

  • Пациент дает быстрый и правильный ответ на заданный вопрос - 5 балов

  • Наблюдается спутанная речь - 4 балла

  • Словесная окрошка (неадекватная речь), ответ по смыслу не соответствует вопросу - 3 балла

  • Нечленораздельные звуки в ответ на заданный вопрос - 2 балла

  • Речь отсутствует - 1 балл

Двигательная (моторная) реакция:

  • Выполнение спонтанных движений по команде - 6 баллов

  • Целесообразное движение в ответ на болевое раздражение (отталкивание) - 5 баллов

  • Отдергивание конечности в ответ на болевой раздражитель - 4 балла

  • Патологическое сгибание в ответ на болевой раздражитель - 3 балла

  • Патологическое разгибание в ответ на болевой раздражитель - 2 балла

  • Движений нет- 1 балл

В результате необходимо провести интерпретацию полученных результатов по шкале Глазго:

  • 15 баллов - ясное сознание

  • 13-14 баллов - оглушение

  • 9-12 баллов - сопор

  • 4-8 баллов - кома

  • 3 балла - смерть мозга (неизбежный летальный исход).
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка