Міністерство освіти та науки України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Геолого-географічний факультет




Сторінка2/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.54 Mb.
1   2   3   4
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ



тема

години

9

Визначення масштабу аеро-, космознімку

2

9

Визначення координат аеро-, космознімку

2

12

Графічне трансформування аеро-, космознімку

2

14

Дешифрування аерознімку

2

Разом

8


ТЕМАТИЧНІ ПЛАНИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ



тема

години

9-11

Властивості знімків

Вивчення властивостей знімків за навчальною та науковою літературою



4

12

Первинна обробка зображень

Ознайомлення з різними видами первинної обробки зображень



4

13

Дешифрування знімків, прилади для дешифрування

Ознайомлення з комплексними дешифрувальними ознаками



2

15

Комп’ютерна обробка знімків

Освоєння технології комп’ютерної обробки знімків



8




Підготовка до контролю засвоєння модуля 2

2




Разом

20


СИСТЕМА ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ З МОДУЛЯ 2

За підсумками поточних та підсумкового контролю студент з дисципліни «Дистанційне зондування Землі» може набрати за європейською шкалою 100 балів включно, з яких 40 балів – це результат поточних (проміжний модуль – 20 балів та практичні роботи – 20 балів) контролів, а 60 балів – це результат написання залікового модулю. З можливих 20 балів за практичні роботи студент під час вивчення другого модуля дисципліни може набрати до 11 балів включно, що складає 32 бали за національною системою оцінювання робіт (з розрахунку: 5 балів – за правильність виконання роботи і 3 бали – за її захист).



НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ДО МОДУЛЯ 2
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5«ВЛАСТИВОСТІ ЗНІМКІВ»

Тема 9. Геометричні властивості знімків.

Вивченням геометричних властивостей знімків та використанням їх для вимірювання займається фотограмметрія.

Масштаб планового знімку дорівнює відношенню довжини лінії на знімку до її довжини на місцевості. Виведемо формулу масштабу горизонтального аерокосмічного фотографічного знімку (рис. 1).

Рис. 1. Схема визначення масштабу планового знімку

На рис. 1 площина Т являє собою земну поверхню, що фотографується, а Р – площину знімка. Точка S є центром проекції (об’єктив фотоапарату), а точка о – геометричним центром знімка (головна точка знімка). Лінія SO – оптична вісь фотоапарату. За умовою вона вертикальна і перпендикулярна площинам T і P. Відстань від площини знімка до центру проектування – це фокусна відстань об’єктиву f. Відстань від об’єктиву до земної поверхні – це висота фотографування H. Візьмемо на площині T відрізок прямої AB. На площині знімку йому буде відповідати відрізок ab. Відповідно до визначення масштаб знімка дорівнює . Розглянемо трикутники ABS і abS, а також трикутники oaS і OAS. Вони подібні один до одного, бо сторони oS, aS і bS співпадають зі сторонами OS, AS, BS, а сторони ab і ao паралельні сторонам AB і AO. Із подібності трикутників знаходимо, що . Якщо прирівняти отримані формули, то отримаємо . При цьому потрібно звернути увагу, що всі величини мають бути в однакових одиницях вимірів.

Таким чином, масштаб фотографічного знімку залежить від параметрів фотоапарату та висоти фотографування. Масштаб радіолокаційних знімків визначається параметрами знімальної апаратури і не залежить від висоти польоту. Масштаб телевізійних знімків пов’язаний з висотою фотографування та параметрами апаратури, що передає та приймає сигнали.

Масштаб аеро- та космічних фотознімків можна обрахувати також і іншими способами. Знаючи відстань на місцевості – за формулою , де lзн – довжина відрізку на знімку, а dмісц – довжина того ж самого відрізка в натурі. А використовуючи карту, підраховують масштаб за формулою , де lзн і lк – довжини відрізків на знімку і карті, Мк – масштаб карти.

В першому випадку точність визначення масштабу повністю залежить від точності визначення висоти фотографування. У другому випадку похибка визначення буде тим меншою, чим довшим обраний відрізок, бо точність вимірювання довжин постійна і дорівнює 0,2 мм, при цьому зручно брати відстань, наприклад, між геодезичними пунктами. У третьому випадку точність визначення масштабу складається з точності вимірювання довжин на знімку та карті, при цьому похибка буде найменшою за умови рівності масштабів. В останніх двох випадках також є похибки за внутрішню різномасштабність зображення за рахунок впливу рельєфу та нахилу знімків.

Внутрішня різномасштабність виникає при нахилі оптичної вісі по відношенню до місцевості і призводить до деформації форм контурів. При значному нахилі вісі виникає помітна перспективність знімків. При цьому масштаб зберігається тільки вздовж лінії неспотворених масштабів, яка проходить через точку нульових спотворень. Вздовж ліній, що йдуть паралельно цій ліній масштаб зберігається постійним, але різним в залежності від віддаленості. Вздовж ліній, що йдуть під кутом до ліній нульових спотворень масштабу, масштаб буде постійно змінним. Ці спотворення виправляються трансформуванням.

Н
ерівності земної поверхні викликають лінійні зміщення зображення. На планових знімках ці зміщення зростають у напрямку до точки надиру чи від неї. Аналогічне зміщення є і на телевізійних знімках. На радіолокаційних та теплових знімках, що скановані у вигляді смуг, зміщення точок місцевості за причиною рельєфу виникають у напрямі, що перпендикулярний напрямі польоту (рис. 2).

Рис. 2. Зображення дерев в різних частинах знімку

Якщо похибка за вплив рельєфу менше 0,2 мм, то її не враховують (це і показник точності графічних побудов). Частина знімку, де ця похибка знаходиться в цих межах, називається корисною площею знімка. В її межах знімок може бути прийнятий за план, на якому форми пласких об’єктів не спотворені, а розміри можуть бути виміряні. Для обробки знімків, які сильно спотворені рельєфом, але мають незначні спотворення за кривизну Землі, застосовується диференціальне трансформування (ортотрансформування).



Тема 10. Зображувальні властивості знімків.

Будь-який знімок являє собою зафіксоване зображення, яке має певний рисунок. Рисунок зображення передає морфологію природних комплексів, структуру ландшафтних одиниць. Відносно стабільні елементи рисунку зображення, які не залежать ні від сезону, ні від атмосферно-оптичних умов зйомки, складають фізіономічні риси ландшафту. Рисунок зображення складається з структури (набору елементів різних форм, розмірів, тонів) та текстури (просторового розміщення елементів структури). Структура характеризує змістовне різноманіття природного комплексу, а текстура – геометричне різноманіття його зображення на знімках.

В результаті зйомок отримуємо зображення, узагальнене за законами, що відрізняються від правил картографічної генералізації. Таку генералізацію називають природною (правильніше – фотографічна) на відміну від картографічної, для якої характерна заданість. Ця генералізація здійснюється оптико-механічним шляхом, основною властивістю є довільність за принципом «як вийде», провідним принципом виступають формальні зміни контурної та тонової структури зображення, які залежать від масштабу зйомки, роздільної здатності системи та фотографічних матеріалів. Тобто на знімках здійснюється інтеграція зображення, а на картах відбір елементів змісту та спрощення змісту. Саме цим пояснюється різниця між знімками та картами, особливо тематичними.

Встановлені деякі закономірності фотографічної генералізації, які полягають у послідовності, прогресивності, вибірковості, дискретності та ієрархічності зображення. Зі зміною масштабу кожний з елементів рисунку – форма, розмір, тон, колір – змінюється за певними законами, таким чином змінюється все зображення, і відповідно, ті зовнішні характеристики об’єктів, що відображені на знімку.

Виділяють метричне та змістовне узагальнення зображення. Метричне узагальнення пов’язано з масштабом та геометричною роздільною здатністю зображення. Змістовне узагальнення залежить від параметрів знімальної системи та від характеру місцевості.

Для збільшення наочності та виразності зображення, підвищення різноманітності вилученої інформації і, таким чином, підвищення надійності дешифрування використовують перетворення та фільтрацію аерокосмічних знімків. Такі перетворення поділяються на топологічні та типологічні. До топологічних перетворень знімків включають масштабування, звільнення від перспективності, трансформування з однієї проекції в іншу. Типологічні перетворення передбачають узагальнення в часі і просторі, перетворення кольорової та тонової структури, відбір та виділення елементів зображення, робота з контурністю зображення.

Фільтрація знімків сприяє спрощенню зображення, зменшенню різноманітності та насиченості інформації, переходу від багатозначних ознак до однозначних тощо. Фільтрація включає відбір (селекцію) окремих елементів зображення за набором ознак, виділення (сепарацію) відібраних елементів, переведення в іншу форму запису (перекодування). Водночас з виділенням окремих об’єктів відбувається перетворення всього рисунку зображення, виявляються об’єкти, які раніше були погано помітні. Разом з перетворенням зображення відбувається відсів зайвої інформації, тобто власне фільтрація. На практиці застосовуються три способи фільтрації: фотографічна, оптична, електронна.

Тема 11. Інформаційні властивості знімків.

Основна вимога до інформації – зміна уявлення про об’єкт дослідження відповідно до поставлених задач. Зміст і кількість інформації, що була отримана зі знімку обумовлені рівнем первинних знань і заздалегідь сформульованими вимогами, задачами. Саме обмеженість і визначеність інформації дозволяють формалізувати отримані відомості. Отримана інформація може бути різноманітна за формою і змістом, мати різноманітну цінність, що визначається інтересами споживача інформації – дешифрувальника.

Властиве знімкам зображення дійсності у формах самої дійсності забезпечує наочність знімків. Об’єкти добре розпізнаються на знімках, якщо їх зображення відповідають безпосередньому зоровому образу і якщо вони добре відомі з власного досвіду або з різних джерел інформації. Якщо спочатку наочність вважалася основною превагою знімків, то пізніше велике значення отримала виразність зображення, тобто інтенсивність і контрастність рисунку. Крім цього, для знімків властиві навантаження, формальне і змістове різноманіття інформації, комплексність, сучасність.

Якщо розглядати і порівнювати знімки і карти в різних масштабах, то можна прийти до висновку: в масштабах 1:25 000 – 1:50 000 карти і знімки мають приблизно однакову інформативність, в більших масштабах – інформативнішими є знімки, в менших масштабах – карти більш насичені інформацією.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 6 «ДЕШИФРУВАННЯ ЗНІМКІВ»

Тема 12. Первинна обробка зображень

Трансформування знімків полягає у виправленні положення точок зображення, похибки якого виникають за кути нахилу оптичної вісі, впливу рельєфу місцевості та зміни загального масштабу знімку.

Воно може бути виконано графічним, оптико-механічним, аналітичним та електронним способами.

Графічне трансформування виконується за перспективними сітками (з використанням опорних точок або елементів орієнтування). Фотомеханічне (оптико-механічне) трансформування виконується на фототрансформаторах (опознаки, які наносяться на основу і суміщаються з відповідними точками знімку). На етапі первинної електронної обробки космічних знімків проводять такі операції:



  1. Об’єднання фрагментів у суцільний знімок. Космічні фотознімки надаються в комплекті оптичних носіїв (CD або DVD). Для запису знімка на комплект дисків він розділяється на фрагменти, розмір кожного не перевищує об’єму носія.

  2. Зниження радіометричної роздільної здатності знімків. Оскільки апаратна радіометрична роздільність сенсора 11 біт на канал, що дає можливість зберігати 2048 градацій, знімок подається у двохбайтому форматі, тобто на кожен піксел зображення використовується 6 байтів. За допомогою спеціалізованого алгоритму знімок переводиться в однобайтовий формат. Отже, на кожний піксел використовується 1 байт і об’єм знімку зменшується вдвічі.

  3. Геометрична корекція знімків. Через те, що вихідний знімок орієнтується за орбітальними даними та грубою моделлю рельєфу, похибки можуть досягати 20 м. Для геометричної корекції необхідно обрати опорні точки на місцевості, для чого потрібно мати власне геодезичне GPS-обладнання та провести подальшу обробку.

  4. Радіометрична корекція – нормалізація контрасту. Зображення земної поверхні зазвичай має фіксований діапазон яскравостей. При візуалізації на екрані комп’ютера є можливість покращити зображення, знехтувавши малопомітними деталями зображення.

При значних відносних висотах виконують ортотрансформування на ортофототрансформаторах або ортофотопроекторах. Цей вид трансформування оснований на принципі проектування зображення знімку невеликими ділянками, в межах яких спотворення не враховуються, при цьому з центральної проекції знімок перетворюється в ортогональну проекцію місцевості на площину. Отримують ортознімки, з яких за точками геодезичної основи монтується фотоплан. Фотоплан – фотографічне зображення місцевості, що складене з приведених до заданого масштабу, трансформованих знімків, змонтоване на геодезично підготовленій жорсткій основі.

Тема 13. Дешифрування знімків, прилади для дешифрування.

Дешифрування аерокосмознімків – це процес, зо допомогою якого розкривається зміст знімків. Таким чином, під дешифруванням розуміють процес виявлення різної інформації з фотозображення земної поверхні. При цьому здійснюється виявлення, упізнання об'єктів, визначення їх географічної сутності, встановлення їх якісних та кількісних характеристик і закріплення результатів їх вивчення на знімку чи карті умовними знаками. Його результати залежать від оптичних і геометричних властивостей знімків; застосованих методів та апаратури, рівня знань та досвіду дешифрувальника.

В залежності від призначення і задач дослідження розрізняють такі види дешифрування: загальногеографічне (топографічне та ландшафтне) і галузеве (геологічне, лісове, військове та ін.).

Топографічне дешифрування знімків проводиться з метою знаходження та отримання характеристик тих об’єктів, які повинні бути зображені на топографічній карті.

Ландшафтне дешифрування проводиться з метою вивчення ландшафтів земної поверхні.

Галузеве дешифрування полягає у вивченні за знімками окремих об’єктів та явищ певної галузі.

Дешифрування може проводитися польовим, камеральним та комбінованим методами.

При польовому дешифруванні об'єкти розпізнаються безпосередньо на місцевості шляхом порівняння знімків з натурою. При камеральному – вивчають знімки у лабораторних умовах із використанням різноманітних картографічних і довідкових матеріалів. Найкращі результати має третій метод, який полягає в сполученні польового та камерального методів. При цьому на заздалегідь вибраних ключових ділянках проводиться детальне польове розпізнання об’єктів та створюються еталони – зразкові віддешифровані знімки ділянок характерних ландшафтів. А в камеральних умовах за еталонами дешифруються всі інші об’єкти місцевості.

При дешифруванні знімків географічна дійсність пізнається через фотографічні образи, які володіють цілим рядом розпізнавальних (дешифрувальних) ознак. Їх поділяють на прямі та непрямі.



Прямі дешифрувальні ознаки дозволяють безпосередньо визначити особливості і характеристики об’єктів земної поверхні, які відображені на знімках. При здійсненні процесу розпізнавання відображених образів використовують такі прямі дешифрувальні ознаки об’єктів місцевості:

  • Розмір об’єкту на знімку – одна з основних прямих ознак, що дозволяє за довжиною, шириною і стереоскопічною висотою виділити об’єкт з ряду однорідних і свівставити з розміром інших об’єктів. Він залежить від масштабу знімка. Лінійна величина об’єкта в натурі L обраховується за формулою L=l*m, де l – довжина (ширина) об’єкта на знімку; m – знаменник масштабу знімка.

  • Форма об’єкту на знімку характеризується його загальним окресленням у плані, характером меж. Виділяють геометричну, лінійну, компактну і об’ємну форми об’єктів.

  • Тон зображення об’єктів на чорно-білому знімку дуже важливий, але найбільш мінлива пряма дешифрувальна ознака. Залежить вона не тільки від властивостей самого об’єкту, але й від його освітленості, пори року і умов фотографічної обробки.

  • Колір об’єктів на знімках з натурною або умовною кольоропередачею є однією з найбільш важливих прямих дешифрувальних ознак. Зображення об’єктів у природних або штучних кольорах дає більш широкі можливості для дешифрування, ніж чорно-біле зображення.

  • Тіні об’єктів, що зафіксовані на аерокосмознімках, використовують для визначення форми вертикальних предметів, що мають малі планові розміри (пункти тріангуляції; крони дерев, фабричні труби та ін.). Вони можуть бути власними, тобто на самому об’єкті (співпадати з ним за контуром), або падаючі, тобто тіні, що відкидаються об’єктами на інші об’єкти або на земну поверхню. На космічних знімках тіні відображаються слабко, чітко видно тільки тіні від хмарин і предметів, що особливо виділяються над поверхнею. Довжина тіні залежить від висоти Сонця в момент зйомки та від висоти самого об’єкта, а також від нахилу поверхні, на яку вона падає (рис. 3).

Р
ис. 3. Залежність довжини тіні високого предмета від нахилу поверхні, на яку падає тінь

Багато об’єктів місцевості безпосередньо не відображаються на знімках, або різні об’єкти можуть мати однакові прямі ознаки дешифрування і тому не можуть бути віддешифровані безпосередньо. У таких випадках використовуються непрямі ознаки дешифрування.



Непрямі ознаки дешифрування ґрунтуються на різних взаємозалежностях між об’єктами і елементами ландшафту. Часто непрямі ознаки вказують на наявність окремих властивостей об’єктів, які були не отримані при зйомці в силу географічних, фотографічних та геометричних особливостей. Непрямі ознаки, які допомагають встановити природні закономірності і взаємозв’язки, називають непрямими ландшафтними. Другу групу непрямих ознак складають непрямі соціально-географічні ознаки, які ґрунтуються на зв’язку антропогенних і природних явищ і об’єктів. Так, наприклад, за рисунком степової дороги можна зробити висновки про ґрунти місцевості: на вологих ділянках дорога сильно розмита, має багато об’їздів; на піщаному ґрунті – межі дороги розмиті; на глинистому ґрунті контури дороги різко виражені, як би врізані.

За наявності пари сусідніх знімків можна встановити не тільки вид і розмір пласких об’єктів, але і їх висоти та перевищення між точками місцевості. Для цього використовують стереоскопічну пару знімків – це два знімки однієї й тієї ж території, що виконані з різних точок у смузі повздовжнього перекриття. Вони дозволяють отримати трьохмірну характеристику об’ємної моделі місцевості. Обробку стереопари виконують за допомогою спеціального обладнання для дешифрування – стереофотограмметричних приладів. До таких приладів відносять: лінзодзеркальний стереоскоп, інтерпретоскоп, стереокомпаратор. При автоматизованому дешифруванні обробку стереопари виконують на комп’ютері за допомогою спеціальних програм.

Дешифрування зручно проводити за допомогою стереоскопу, який складається з двох малих та двох великих дзеркал, що прикріплені до корпусу (рис. 4). Він забезпечує одночасне розглядання стереопари знімків таким чином, що ліве око бачить тільки лівий знімок, а праве – т
ільки правий знімок.

Рис. 4. Стереоскоп

Стереоскопічний зір оснований на тому, що предмет розглядається одночасно з двох точок базису під певним кутом, в залежності від відстані предмета до спостерігача. У людини базисом є відстань між центрами зіниць правого та лівого ока. Кожне око сприймає зображення предмета самостійно, а при розгляданні обома очима два зображення, незалежно від нашої свідомості, сприймаються як одне об’ємне зображення в трьох вимірах (довжина, ширина, висота).

Завдяки обов’язковому перекриттю знімків, які мають загальні ділянки, але зняті з різних положень літака ґрунтується отримання стереоскопічної моделі місцевості. Такі сусідні знімки, що дешифруються за допомогою стереоскопу, називають стереопарами.

Таким чином отримують збільшене умовне об’ємне зображення ділянки місцевості. У стереоскопічних моделях, як правило, вертикальний масштаб більший за горизонтальний, тобто висоти і крутизна схилів перебільшені порівняно з натурою.

Тема 14. Дешифрування окремих елементів.

При роботі з аерокосмознімками найчастіше проводять дешифрування населених пунктів, шляхів сполучення, ліній зв’язку та електропередач, водних об’єктів, рельєфу земної поверхні, рослинності.

Зображення населених пунктів чітко виділяється серед інших елементів місцевості за структурою фотозображення, наявністю великої кількості геометрично правильних фігур. За знімками впізнають тип населеного пункту (місто, селище міського типу, сільський населений пункт), характер планування (правильний, неправильний, компактний та ін.). Міста мають компактну забудову, правильне планування, багатоповерхові будинки, промислові підприємства, до них підходять капітальні автомобільні шляхи. Сільські населені пункти часто розташовують поблизу річок, струмків, балок. Для них характерна наявність житлових, господарських будівель, присадибних ділянок з садами та городами. Вони, як правило, оточені сільськогосподарськими угіддями.

Дешифрувальними ознаками об’єктів транспортної мережі є форма та місце розташування, а також світлий тон їх фотозображення. Для залізниць характерна прямолінійність відрізків шляху, плавні закруглені переходи від одного відрізка до іншого, снігозахисні посадки біля доріг, наявність насипів та виїмок, станцій та роз’їздів. Автомобільні шляхи на знімках зображуються світлими лініями різної товщини та різної звивистості в залежності від їх типу. Автошляхи з покриттям виділяються прямолінійністю, плавними закругленими поворотами, наявністю насипів та виїмок, лісосмуг, мостів. Ґрунтові польові дороги відображаються світлими, помірно звивистими лініями з наявними об’їздами.

Для природних об’єктів характерні неправильна конфігурація, багатоманітність форм та кольорів, значний діапазон розмірів.

Форми та елементи рельєфу земної поверхні найбільш чітко виявляються при стереоскопічному розгляданні аерофотознімків. При цьому дешифрувальними ознаками є об’ємна форма, планова конфігурація, тінь, структура фотозображення, а також склад рослинного покриву. За аерофотознімками можна оконтурити форми та елементи мезорельефу – ували, тераси та пойми річок, балки, яри, лощини, котловини, схили, обриви та інше.

Зображення водних об’єктів має, як правило, темний тон. Річки, озера, ставки розпізнають за формою та розмірами їх фотозображення. Напрям течії річки визначається за формою островів, напрямом до гирла та іншим ознаками.

Дешифрувальні ознаки рослинного покриву: тон і структура фотозображення, форма падаючих тіней, а також характер просторового розміщення рослинності і зв’язок з рельєфом та гідрографічною мережею. Лісові насадження впізнають за структурою і тоном зображення, приуроченості їх до визначеного місця. Ліс на знімках має відносно темний тон та зернисту структуру зображення, яка залежить від форми, розміру та яскравості крон дерев, складу лісових порід. Іноді склад насаджень можна виявити по падаючим тіням на узліссях, якщо довжина тіні рівна чи більше висоти дерев. Округла крона берези, дуба, осини, сосни відрізняється від конусоподібної крони ялини. Однак форма крон чітко виявляється лише на знімках масштабу 1:10 000 та більше. Культурні насадження дерев та чагарників характеризуються на знімках регулярною структурою та приуроченістю до населених пунктів.

Зображення трав’яних та чагарникових спільнот виглядають безструктурними, аморфними ділянками з сірою тональністю. Однак у ряді випадків на великомасштабних знімках можна розпізнати деякі трав’яні спільноти тундри, боліт. Луки дешифруються за ознакою місцеположення. Вони приурочені головним чином до долин річок та струмків, галявин у лісі. Сухі луки відрізняються одноманітним рівним світло-сірим тоном. Вологі луки, які знаходяться у знижених місцях, мають темний тон і іноді характерні витягнуті контури. Лучна рослинність у лісах часто приурочена до балок та лощин, і тому форма таких лучних ділянок має характерну конфігурацію.

Болотні ділянки відображаються на знімках загальним сірим тоном, який сильно змінюється відповідно до наявності трав’яної, мохової чи іншої рослинності та ступеню вологості болота. Мохові (верхові болота) мають неправильні контури з розпливчастими контурами. Низинні (трав’яні) болота розташовані частіше всього уздовж річок з низькими берегами та в знижених місцях серед лісу. Із-за сильного зволоження вони мають темно-сірий тон зображення.

Зображення рілля та інших сільськогосподарських земель має різко виражений геометричний вид контурів, різнотонність та часто специфічний смугасто-лінійний рисунок, який відображає наслідки обробки ґрунтів чи посадки рослин.

Віддешифровані об’єкти аерознімку наносять умовними знаками для топографічних карт безпосередньо на знімок чи на кальку, накладену на знімок.

Дешифрувальні ознаки об’єктів, відображених на космічних знімках, аналогічні ознакам об’єктів на аерофотознімках – це форма, розмір, тон, колір зображення. Однак при дешифруванні космічних знімків форма і розміри зі зменшенням масштабу втрачають властивість відображати індивідуальність об’єкту і приймають комплексний, системний характер, підкреслюючи властивості групи об’єктів, функціональні особливості якої можуть відрізнятися від властивостей елементів, що її складають.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка