Міністерство освіти та науки україни сумський державний університет медичний інститут на правах рукопису




Сторінка2/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

РОЗДІЛ ІІ

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріали дослідження

Робота виконана у Сумському державному університеті, медичному інституті на кафедрі педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтичної педіатрії та дитячих інфекцій (завідувач кафедри, професор, д.м.н. Сміян О.І.).

Для виконання поставлених завдань було проаналізовано дані інформаційно-аналітичного відділу Сумської міської дитячої клінічної лікарні про розповсюдженість, захворюваність та диспансеризацію дітей з ожирінням в Сумській області, обстежено 112 дітей з ожирінням та надмірною вагою віком від 6 до 17 років, що знаходились на лікуванні у педіатричному відділенні, денному стаціонарі та в поліклініці Сумської міської дитячої клінічної лікарні (СМДКЛ) за період з 2010 по 2013 роки. З них 45-дівчаток, 67-хлопчиків. У дослідження не включалися діти зі вторинними формами ожиріння. Діагноз ставився за стандартними критеріями ВООЗ. Діти були поділені на 2 групи на підставі Наказу МОЗ України № 802 від 13.09. 2013 р. «Критерії оцінки фізичного розвитку дітей шкільного віку» [45] :

1. Діти з надмірною масою тіла - 63 (56,25 %)

2. Діти з ожирінням – 49 (43,75 %).

Групу порівняння склали 20 практично здорових дітей відповідного віку і статі.



2.2. Методи дослідження

Для встановлення особливостей клінічної картини та причин ожиріння у дитячому віці було проведено збір скарг, анамнезу, проведено клінічне обстеження дітей, особливу увагу приділяли антропометричним вимірюванням.

За Наказом МОЗ України № 802 від 13.09. 2013 р. «Критерії оцінки фізичного розвитку дітей шкільного віку», та Наказом № 254 від 27.04.2006 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча ендокринологія"», ожиріння діагностують при збільшенні маси тіла за рахунок жирової тканини, при перевищенні індексу маси тіла (ІМТ) ≥ 97 перцентилі та за сигмальними відхиленнями ІМТ від нормативних даних графіків, запропонованих ВООЗ для даного зросту, віку і статі (2007р.) [42, 45] :

Мал. 2.1. Стандарти оцінки ІМТ у хлопчиків 5-19 років



Мал. 2.1. Стандарти оцінки ІМТ у дівчаток 5-19 років


ІМТ обчислюється за формулою: ІМТ = маса тіла(кг)/довжина тіла (в метрах)2.

Отриманий результат порівнюють із графічними нормами та визначають сигмальне відхилення від норми:

> +3 σ (відповідає > 97 перцентилі) – ожиріння

+2 σ (відповідає > 85 перцентилі ) – надмірна вага



<+2 ->-2 σ (відповідає 85 th - 15 перцентилі) - індекс маси тіла відповідає віковій нормі

< - 2 σ (відповідає <15 перцентилі) – виснажена

< - 3 σ (відповідає < 3 перцентилі) – дуже виснажена [32,36,45].

  1. Загальноклінічні та лабораторні методи дослідження.

З метою вивчення стану серцево-судинної системи у дітей було проведено загальноклінічне обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, вимірювання ЧСС та артеріального тиску), лабораторне обстеження (взяття крові на клінічне та біохімічне обстеження з визначенням ферментативного та ліпідного спектру крові : холестерину, ЛПНЩ, ЛПВЩ, тригліцеридів, індексу атерогенності).

2. Інструментальне обстеження (електрокардіографія, кардіоінтерва-лографія, ехокардіографія, реоенцефалографія).

Електрична активність серця оцінювалась за результатами ЕКГ дослідження у 12 стандартних відведеннях за традиційною методикою. ЕКГ проводилася за допомогою апарату («Fukuda denshi» FCP – 2201 G (Японія)).

Для оцінки стану вегетативної нервової системи використовували кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою за допомогою апарата ЕКГ («Fukuda denshi» FCP – 2201 G (Японія)).

Кардіоінтервалограма –це послідовний ряд 100 кардіоциклів (інтервалів R–R), записаних зі швидкістю 50 мм/с в одному зі стандартних відведень у реальному маштабі часу. Реєстрація КІГ з клінортостатичною пробою проводилася через одну годину після прийому їжі, після десятихвилинного відпочинку в лежачому положенні та одразу ж після переведення хворого в ортоположення. Розраховувалися такі статистичні показники:


  • Мо - мода – значення інтервалу R–R (в секундах), що найчастіше зустрічається (активність синусного вузла);

  • АМо – амплітуда моди – кількість кардіоциклів, рівних Мо в процентному відношенні до всіх зареєстрованих( показник вказує на активність симпатичної нервової системи);

  • ΔХ – варіаційний розмах – різниця між максимальним і мінімальним інтервалами R–R (в секундах), вказує на активність парасимпатичної нервової системи;

  • ІН – індекс напруження – (АМо)/(2МоΔX) – характеризує ступінь напруження регуляторних механізмів організму, рівень централізації керуванння кровообігом;

ВВТ- вихідний вегетативний тонус - це стан вегетативних показників у період “відносного спокою”(розслабленого неспання). ВВТ оцінюють за показником ІН у вихідному (горизонтальному) положенні:

ейтонія – 30 – 90 ум. од.; ваготонія – менше 30 ум. од.; симпатикотонія – 90 – 160 ум. од.; гіперсимпатикотонія – понад 160 ум. од. (такі значення ІН можуть свідчити про перенапруження регуляторних систем) [48].

Вегетативна реактивність (ВР) характеризує вегетативні реакції, що виникають у відповідь на подразники (при зміні положення тіла).

Реєстрація КІГ на кліноортостатичній пробі виконується так: після 10-ти хвилинного відпочинку в горизонтальному положенні проводиться 1-й запис КІГ (вихідний); 2-й- реєструється в положенні "стоячи", відразу після переходу у вертикальне положення. ВР вираховується за відношенням ІН у вертикальному положенні до ІН у горизонтальному положенні. При оцінці ВР керуються закон “початкового значення” Уайлдера, який полягає в тому, що чим вищий рівень вихідної активності фізіологічного стану, тим менша відносна зміна цього рівня під впливом імпульсів однакової інтенсивності [8, 9].



При вихідній ваготонії реактивність розцінюється, як нормальна при збільшенні ІН2 порівняно з ІН1 в один-три рази, при симпатикотонії - від 0.7 до 1.5. Оцінка вегетативної реактивності при вихідній ейтонії у зв'язку з великим діапазоном значень ІН1 здійснюється в залежності від вихідних показників ІН1. Так, при ІН1 від 30 до 60 ум. од. показники вегетативної реактивності наближаються до таких, які характерні для ваготонії, при ІН1 від 60 до 90 ум. од. - симпатикотонії. Якщо значення відношення ІН2/ІН1 вище зазначених нормативів, то реактивність оцінюється як гіперсимпатикотонічна, якщо нижче - як асимпатикотонічна [8, 9] .

Ехокардіографію (Ехо-КГ) виконували за допомогою апарату УЗД «Acuson» 128 R/F (США) в режимі двовимірного та М – модального сканування. Досліджувалися діаметр лівого шлуночка в систолу та діастолу, правого шлуночка, товщина задньої стінки лівого шлуночка в систолу і діастолу, діаметр лівого передсердя (ЛП), маса лівого шлуночка, ударний об’єм (УО), кінцеводіастолічний об’єм (КДО), кінцевосистолічний об’єм (КСО) [37].



Реоенцефалографія (РЕГ) - класичний метод дослідження мозкового
кровообігу, заснований на зміні електропровідності тканин організму,
обумовлених пульсовими коливаннями їх кровонаповнення при кожній систолі [39,40]. Дослідження проводилося на апараті «Smart-lite» фірми «Rimed» (Ізраїль).

  1. Аналітико-статистичні методи дослідження.

Розраховувалися середня арифметична (М), середнє квадратичне відхилення (σ), середня помилка середньої арифметичної (m).

Проводилися кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнта кореляції Спірмена та динамічний аналізи з вирівнюванням за методом найменших квадратів та прогнозуванням.

Отримані середні величини порівнювалися з середніми величинами групи контролю і різних груп хворих. Порівняння незалежних груп за кількісними ознаками з нормальним розподілом значень проводилося з використанням класичного або модифікованого критерію Стьюдента.

Критерієм достовірності різниці вважалася достовірність (р), рівна або більша 95 % (ризик помилки 5 % і менше, в частках одиниці - 0,05 і менше) [11, 14].

Обробку отриманих результатів проводили методом варіаційної статистики з використанням програм „Microsoft Excel”, адаптованих для медико-біологічних досліджень [49].

РОЗДІЛ ІІІ

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ОЖИРІННЯ У ДІТЕЙ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Нами було проведено аналіз амбулаторних карт та історій хвороби дітей, що страждають на ожиріння за 6-ть останніх років (2008-2013рр.) та даних інформаційно-аналітичного відділу Сумської міської дитячої клінічної лікарні ім.. св. Зінаїди про розповсюдженість, захворюваність та диспансеризацію дітей з ожирінням в Сумській області. Отримані результати вираховувались статистично. Тенденцію захворюваності на ожиріння в Сумській області на 1000 дитячого населення вираховували за допомогою динамічного аналізу.

Було встановлено, що поширеність ожиріння в абсолютних числах становила 2088 у 2008 р.; 2071 у 2009 р.; 2148 у 2010 р.; 2146 у 2011 р.; 2211 у 2012 р.; 2209 у 2013 р. Поширеність ожиріння на 1000 населення становила 10,59 у 2008 р.; 10,82 у 2009 р.; 11,5 у 2010 р.; 11,75 у 2011 р.; 12,29 у 2012 р.; 12,38 у 2013 р.. Захворюваність серед дітей в абсолютних цифрах становила 632 у 2008 р.; 603 у 2009 р.; 698 у 2010 р.; 610 у 2011 р.; 638 у 2012 р.; 559 у 2013 р.. Захворюваність на ожиріння на 1000 дітей складала 3,21 у 2008 р.; 3,15 у 2009 р.; 3,74 у 2010 р.; 3,34 у 2011 р.; 3,55 у 2012 р.; 3,13 у 2013 р. На диспансерному обліку перебувало у 2008р. 1358 дітей; у 2009р -1372; у 2010р.-1401; у 2011р.-1498; у 2012р.- 1552; у 2013р.- 1570. На 1000 дитячого населення цей показник становив у 2008р.- 6,89; у 2009р.- 7,17; у 2010р.- 7,50; у 2011р.- 8,2; у 2012р.- 8,63; у 2013 р.- 8,80.

Мал. 3.1. Графіки поширеності ожиріння серед дитячого населення Сумської області в абсолютних цифрах та на 1000 дітей

Мал. 3.2. Захворюваність на ожиріння серед дітей Сумської області на 1000 населення


Відмічається зростання поширеності ожиріння серед дітей (на 5,79 % абсолютного числа хворих на ожиріння та на 16,9 % показника поширеності на 1000 дітей порівняно з 2008 роком), збільшення абсолютного числа дітей, що перебувають на «Д-обліку» на 15,61 % та на 27,72 % показника на 1000 дітей. Нами було досліджено тенденції захворюваності на ожиріння серед дитячого населення. Для більш точного уявлення про динаміку даної проблеми, було застосовано динамічний аналіз з вирівнюванням даних за методом найменших квадратів. На основі отриманих даних,ми спргнозували подальші зміни захворюваності на ожиріння у дітей в Сумській області (малюнки 3.3, 3.4,).

Мал. 3.3. Тенденція захворюваності на ожиріння серед дітей Сумської області 2008-2013 років. Вирівняні дані за допомогою методів найменших квадратів




Мал. 3.4. Прогноз щодо захворюваності на дитяче ожиріння у Сумській області до 2016 року


Отже, спостерігається тенденція до зростання дитячого ожиріння у Сумській області. Прогностично, така динаміка буде зберігатися і надалі, щонайменше, до 2016 року.

Найвищі показники поширеності були в Сумському(23,56 на 1000 дітей), Лебединському (20,89 на 1000 дітей), Серединобудському (20,95 на 1000 дітей) та Великописарівському (19,26 на 1000 дітей) районах. Найвищі показники захворюваності на 1000 дітей були в Сумському (6,29), Липоводолинському(5,95), Шосткінському (5,43), Роменському (5,11) районах. Найнижчі показники поширеності ожиріння на 1000 дитячого населення у Глухівському (2,74), Ямпільському (5,35) та Білопільському районах (4,9). Показники захворюваності на 1000 дитячого населення були найнижчіми в Білопільському(0,37), Глухівському(0,84), Недригайлівському(1,26) та Путивльському(1,28) районах.


Мал. 3.5. Захворюваність на ожиріння серед дітей Сумської області за районами (2008-2013 роки)


Таким чином, у Сумській області, як і в усьому світі, відмічається зростання поширеності та захворюваності на ожиріння серед дитячого населення, особливо у великих містах та районах.

РОЗДІЛ ІV
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕДИКТОРІВ РОЗВИТКУ ОЖИРІННЯ ТА НАДМІРНОЇ ВАГИ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

З метою визначення предикторів розвитку ожиріння серед дитячого населення, було обстежено 112 дітей з надмірною вагою та ожирінням у педіатричному відділенні, денному стаціонарі та поліклініці Сумської міської дитячої клінічної лікарні ім. св. Зінаїди (СМДКЛ) за період з 2008 по 2013 роки.

Хоч загальноприйнятою є думка, що на дане захворювання частіше страждають дівчатка, в нашому дослідженні достовірно переважали хлопчики . Хлопчиків було 67(59,82 %), дівчаток - 45(40,18 %) .

43,75 % досліджуваних дітей мали ожиріння, а решта 66,25%- надмірну вагу (Малюнок 4.2). Серед дівчаток 18(60 %) були з ожирінням і 27(40 %) – з надмірною вагою. У хлопчиків розподіл був таким: 31(53,73 %) дитина мала ожиріння і 36 (46,27 %) - надмірну вагу (малюнки 4.3).



Мал. 4.1. Гендерний склад обстежуваних дітей

Мал. 4.2. Розподіл дітей за масою тіла


Мал. 4.3. Відсоткове співвідношення ожиріння та надмірної ваги


Відсоткове співвідношення ожиріння та надмірної ваги тіла за статтю не мало достовірної різниці.

На ожиріння та надмірну вагу частіше страждали діти старше 11 років. Так діти 6-11 років складали лише 23,21 ± 4,01 % (26 чоловік), діти віком 12-17 років - 76,79 ± 4,01 % (86) (таблиця 4.1 та малюнок 4.5).


Таблиця 4.1

Вікова структура захворюваності на ожиріння та надмірну вагу у обстежуваних дітей, М±m

Вік

І група

(діти з надмірною вагою)

(n=63)


ІІ група

(діти з ожирінням)

(n=49)


Достовірність різниці

(р)






абс.

%

абс.

%




6-11 років

19

30,16±5,85%

7

14,29±5,05%







<0,05

12-17 років

44

69,84±5,85%

42

85,71±5,05%







<0,001


Мал. 4.4. Вікова структура захворюваності на ожиріння та надмірну вагу
Середній вік обстежуваних дітей становив 13,1± 0,24 роки.

Як видно з таблиці 4.1 та малюнку 4.4, захвоюваність на ожиріння та надмірну вагу зростає з віком. У молодшому шкільному віці кількість дітей з надмірною вагою переважає над ожирінням, пік надмірної ваги припадає на 12-14 років і поступово знижується до 17 років. Ожиріння рідко зустрічалося серед дітей молодшого шкільного віку, але поступово зростає до пубертатного періоду, коли переважає над надмірною масою тіла. Пік частоти ожиріння припадає на 13-14 років, потім поступово спадає до 15-17 років.

Значну роль у розвитку патології жирового обміну відіграють певні фактори. Нами було досліджено взаємозв’язок між виникненням ожиріння у дітей і такими предикторами( таблиця 4.2):


Таблиця 4.2

Предиктори дитячого ожиріння, М±m

Предиктори



І група

(діти з надмірною вагою)

(n=63)


ІІ група

(діти з ожирінням)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)

Патологія вагітності


23,81±5,41 %

22,45±6,02 %

20,00±10,18 %

Перинатальна патологія



21,31±5,29 %

24,49±6,21 %

10±6,88 %

Ожиріння чи НМТ у 2-х батьків



*36,51±6,11 %

57,14±7,14 %

-

Ожиріння чи НМТ у 1 з батьків

*14,29±4,4 %

30,61±6,65 %

5,00±5,00 %

Захворювання ССС у батьків

19,05±4,09 %

24,49±6,21 %

15±8,19 %

Малорухомий спосіб життя

#79,37±5,14%

81,63±5,59 %

25±9,93 %


Часте відвідування фаст-фудів ( 1 і більше разів на тиждень)

@21,31±5,29 %

36,73±6,96 %

5,0±5,0 %

Примітка: *р достовірне (<0,05) – при порівнянні І групи з ІІ та групою порівняння; # p достовірне (<0,001) – при порівнянні І і ІІ груп з групою порівняння; @ р достовірне (<0,001) – при порівнянні І групи з групою порівняння та р достовірне(<0,05) при порівнянні ІІ груп з групою порівняння.


Таким чином, було встановлено, що патологія вагітності матерів в І групі склала 23,81%, у матерів ІІ групи 22,45 %, у групі порівняння- 20%, різниця виявилася недостовірною (р>0,05).

Перинатальна патологія у І групі мала місце у 21,21%, у ІІ групі – 24,49%, тоді як у групі порівняння – 10%, але різниця була недостовірною (р>0,05).

Преморбідний фон 24,49% дітей з ожирінням також був ускладнений серцево-судинними захворюваннями батьків , а у дітей з надлишковою масою-лише у 19,05% випадків, тоді як у групі порівняння-15%, проте різниця є не достовірною (р>0,05).

Діти, у яких двоє батьків мали ожиріння, або надмірну масу тіла частіше (57,14 % ) мали ожиріння, ніж діти, у яких один з батьків мав патологію жирового обміну (30,61 %), р <0,05 .

Пацієнти з ожирінням достовірно частіше мають одного (30,61 %) чи обох (57,14 % ) батьків із ожирінням чи надмірною вагою, ніж діти з надмірною вагою (36,51 %, 14,29 %) відповідно та контрольна група (5 %) (р <0,05).

Виявлено, що діти з ожиріннім достовірно частіше ведуть малорухомий спосіб життя (81, 63 %), ніж діти з надмірною вагою (79,37 %) тіла та особливо в порівнянні з контрольною групою дітей (25 %), p<0,001.

Особи дитячого віку з ожирінням анамнестично частіше відвідували заклади мережі швидкого харчування (36,73 %), ніж , ті, що мали надмірну вагу (21,31 %) та достовірно частіше за контрольну групу (5%), р <0,05.

Частота виникнення ожиріння та надмірної ваги у дітей залежала також від вигодовування на першому році життя (таблиця 4.3).



Таблиця 4.3

Залежність між вигодовуванням на 1-му році життя та виникненням ожиріння та надмірної ваги, М±m

Характер вигодовування

І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


Природнє до 1 р.

28,57±5,74 %

14,29±5,05 %

55,00±11,41 %

Природнє до 6 міс.

20,63±5,14 %

18,37±5,59 %

30,00±10,49 %

Штучне з 1-6 міс.

19,05%±4,99 %

20,41±5,82 %

10,00±6,88 %

Штучне з народження

31,75±5,91 %

46,94±7,20 %

5,00±5,00 %

На природному вигодовуванні у повній мірі було лише 14,29 % дітей із ІІ групи, та майже вдвічі більше (28,57 %) дітей із І – ої, тоді як у групі порівняння - 55%. При порівнянні дані достовірні р <0,05.

67,36% дітей із ожирінням знаходилися на штучному вигодовуванні з народження, або були переведені до 6 міс, таких осіб з надмірною вагою було менше - 50,79 %, а в контрольній групі лише15 % (р <0,05).

Нами був встановлений зв’язок між масою тіла при народженні та розвитком ожиріння чи зайвої ваги у майбутньому (таблиця 4.4).


Таблиця 4.4
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка