Міністерство освіти та науки україни сумський державний університет медичний інститут на правах рукопису




Сторінка3/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

Зв’язок між масою тіла при народженні та розвитком ожиріння чи зайвої ваги, М±m

Маса тіла при народженні

І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


Менше 3000 г

26,98±5,64 %

10,20±4,30 %

45,00±11,41 %

3000-3500г

19,05±4,99 %

24,49±6,21 %

35,00±10,49 %

3500-4000 г

28,57±5,74 %

36,73±6,96 %

10±6,88 %

Більше 4000 г

25,40±5,53 %

28,57±6,52 %

10±6,88 %

Таким чином виявлено, що лише 34,69 % дітей з ожирінням мали масу тіла при народженні менше 3500 г, тоді, як цей показник у дітей з надмірною вагою був вищим – 46,03 %, а в контрольній групі такі діти переважали – 80 % (при порівнянні дані достовірні (р <0,05). У ІІ групі значну перевагу мали діти з великою масою тіла при народженні - більше 3500 г - 65,31 %, у І групі таких дітей було менше - 53,97 %, а у контрольній групі – лише 20 % Дані були достовірні (р <0,01). Виявлено прямий кореляційний зв’язок (r=+0,41) між масою при народженні та частотою ожиріння та надмірної ваги в майбутньому.

Ми проаналізували наявність супутньої патології у дітей з надмірною вагою і ожирінням. Так, захворювання шлунково-кишкового тракту (гастродуоденіт, холецистит, ДЖВШ та ін.) зустрічалися у 18,75±3,7 %, захворювання суглобів – у 7,14,09±2,44 % , хронічна патологія дихальних шляхів (хронічний простий та обструктивний бронхіти, бронхіальна астма) – у 8,04±2,58 %.

Таким чином, ми можемо виділити такі основні предиктори розвитку дитячого ожиріння та надмірної ваги:



  • препубертатний та пубертатний вік;

  • спадковість: наявність ознак ожиріння чи надмірної ваги у одного чи двох батьків;

  • малорухомий спосіб життя;

  • часте відвідування закладів мережі швидкого харчування;

  • раннє штучне вигодовування;

  • маса тіла при народженні вище 3500 г.


РОЗДІЛ V
ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ОЖИРІННЯ ТА НАДМІРНОЇ ВАГИ У ДІТЕЙ

З метою виявлення особливостей змін з боку серцево - судинної системи, нами було обстежено 63 (група І) дитини з надмірною вагою, 49 - з ожирінням (група ІІ) віком 6 -17 років та 20 практично здорових дітей (контрольна група) відповідного віку і статі.

Усім дітям було проведене комплексне клінічне обстеження.

Скарги, які турбували пацієнтів відзначаються великою різноманітністю, але часто обстежувані взагалі ні на що не скаржилися. Так, діти з надмірною вагою частіше (76,19 %), ніж діти з ожирінням (51,2 %) не мали ніяких скарг. Більшість дітей непокоїли слабкість (42,86 % дітей з ожирінням і 23,81 % дітей з надмірною вагою), головний біль (36,73 % та 17,46 % відповідно), болі у серці (14,29 та 6,35 % відповідно), підвищення артеріального тиску (18,37 та 11 %).


Таблиця 5.1

Скарги обстежуваних дітей, М±m

Скарги

І група

(діти з надмірною вагою)

(n=63)


ІІ група

(діти з ожирінням)

(n=49)


Слабкість

23,81±5,41 %

42,86±6,65 %

Головний біль

17,46±4,82 %

36,73±6,96 %

Серцебиття

3,17±2,23 %

10,2±4,37 %

Пітливість

3,17±2,23 %

20,41±5,82 %

Болі в серці

6,35±3,10 %

14,29±5,05 %

Підвищення АТ

11±3,99 %

18,37±5,39 %


Мал. 5.1. Частота скарг у обстежуваних дітей
При об’єктивному обстеженні у 51,02 % дітей з ожирінням та у 26,98 % з надмірною вагою визначався гіпергідроз долонь. Стрії (з переважною локалізацією на стегнах і животі) виявлялися у 30,61 % оглянутих з ожирінням та у 17,46 % осіб з надмірною вагою.

Перкуторно межі серця були віковими у обох групах.

У 63,27 % хворих на ожиріння при аускультації було виявлено приглушення серцевих тонів а у 38,78 % - систолічний шум на верхівці серця, тоді як у осіб з надмірною вагою – відповідно у 39,68 % та 23,81 %.

При дослідженні частоти серцевих скорочень, були отримані такі дані (таблиця 5.2):



Таблиця 5.2

Дослідження ЧСС у дітей з ожирінням та надмірною вагою, М±m

Зміни ЧСС

Група І

(надмірна вага)

(n=63)


Група ІІ

(ожиріння)

(n=49)


Контрольна група

(n=20)


Тахікардія

12,7±4,23 %

20,41±5,82 %

5,0±5,0 %

Брадікардія

3,17±2,33 %

4,08±2,86 %

-

Достовірно частіше тахікардія виявлялася у дітей з ожирінням - у 20,41±5,82 %, тоді як у дітей з надмірною вагою цей показник був не достовірним. Брадікардичні зміни виявилися недостовірними у даному дослідженні.

Дослідження артеріального тиску проводилося згідно з загальноприйнятими правилами. Оцінка проводилася за центильними таблицями (малюнок 5.2).

Інтерпретація результатів:



  • Нормальним вважають артеріальний тиск (АТс і/або АТд ) у межах 10-89 перцентилів.

  • Значення АТ у межах 90-95 перцентилів - предгіпертензія (високий нормальний тиск),

  • Артеріальна гіпертензія — рівень АТс і/або АТд під час трьох або більше вимірювань вищий від значень 95-го перцентилю.


Таблиця 5.3

Дослідження артеріального тиску у обстежуваних дітей, М±m

Перцентилі

Група І

(надмірна вага)

(n=63)


Група ІІ

(ожиріння)

(n=49)


Контрольна група

(n=20)


10-89

71,32±6,2 %

51,02±7,22 %

95,0±6,88 %

90-95

23,81±5,41 %

22,45±6,02 %

5,00±5,00 %

95+

4,76±2,70 %

26,53±6,37 %

-

Було встановлено, що у групах І і ІІ достовірно менша кількість дітей із нормальним артеріальним тиском, що визначається в діапазоні 10-89 перцентилів, ніж у групі порівняння: у групі з ожирінням лише 51,02 % дітей мали тиск в межах 10-89 перцентилів, серед дітей з надмірною вагою цей показник вищий - 71,32%, тоді як у групі порівняння - 95 % (р<0,05).

Кількість дітей у І та ІІ групах порівняння з артеріальним тиском, що відповідає предгіпертензії приблизно однакова 23,81 % та 22,45 % (р>0,05) і достовірно є вищою, ніж у групі порівняння, де цей показник становив 5 % (р<0,05). Відсоток пацієнтів із АТ вищим 95 перцентилі достовірно був вищим у дітей з ожирінням (26,53 %), ніж у групі з надмірною вагою (4,76 %), тоді як у контрольній групі таких дітей не було (р<0,01).
Таблиця 5.4

Відмінності рівню артеріального тиску у хлопчиків і дівчаток, М±m

Перцентилі

Група І

(надмірна вага)

(n=63)


Група ІІ

(ожиріння)

(n=49)


Контрольна група

(n=20


Хлопчики

n=36


Дівчатка

n=27


Хлопчики

n=31


Дівчатка

n=18


Хлопчики

n=12


Дівчатка

n=8


10-89

66,67±7,97%

77,78±8,96%

45,16±9,09%

61,11±11,8

91,67±8,3

100 %

90-95

37,04±9,47%

18,52±7,62%

22,58±7,63%

22,22±10,08

8,33±8,33

-

95+

5,56± 3,87%

3,70±3,7%

32,26±8,53%

16,67±9,04%

-

-

Виявилося, що у хлопчиків частіше виникало підвищення артеріального тиску, як у І так і ІІ групах,але різниця не є достовірною (р>0,05) .

Таким чином, у дітей з ожирінням частіше, ніж у дітей з надмірною вагою виникали скарги на слабкість, головний біль, пітливість, підвищення рівня АТ. Також у цієї групи досліджуваних при об’єктивному обстеженні частіше виявляли стрії на шкірі стегон та живота, а аускультативно – приглушення серцевих тонів та систолічний шум на верхівці серця.

У осіб дитячого віку з ожирінням виявляються значно вищі рівні ЧСС та артеріального тиску. У дітей з надмірною вагою ці показники були також достовірно вищими, ніж у групі порівняння. Це свідчить про несприятливий вплив надлишку жирової тканини на ці показники вже в дитячому віці.



РОЗДІЛ VІ

СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ ТА НАДМІРНОЮ ВАГОЮ ЗА ДАНИМИ ЛАБОРАТОРНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
З метою виявлення змін з боку серцево-судинної системи, нами було обстежено 63 дитини (група І) з надмірною вагою, 49 - з ожирінням (група ІІ) та 20 практично здорових дітей (контрольна група) відповідного віку та статі.

Усім дітям було проведене комплексне лабораторне обстеження, яке включало клінічне дослідження крові, біохімічне дослідження крові з дослідженням активності кардіоспецифічних ферментів та ліпідного спектра крові: холестерину, ЛПНЩ, ЛПВЩ, тригліцеридів, індексу атерогенності.

При дослідженні клінічних аналізів крові патологічних змін не було виявлено ні в І, ні в ІІ групах.

В біохімічних аналізах крові були виявлені наступні зміни ліпідного спектру крові (таблиця 6.1).



Таблиця 6.1

Показники ліпідного обміну у обстежених дітей, М±m

Показники

І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


Холестерин, ммоль/л

3,82±0,05

рІ-ІІ<0,01

рІ-ІІІ<0,001


4,36±0,17

рІІ-ІІІ<0,001




3,39±0,1

ЛПНЩ, ммоль/л

2,7±0,08

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ<0,05


3,23±0,11

рІІ-ІІІ<0,001




2,37±0,13

ЛПВЩ, ммоль/л

1,24±0,04

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ<0,05


1,11±0,05

рІІ-ІІІ<0,05




1,49±0,09

Тригліцериди, ммоль/л

1,11±0,03

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ>0,05


1,31±0,05

рІІ-ІІІ<0,001




1,02±0,06

ІА

2,32±0,12

рІ-ІІ>0,05

рІ-ІІІ<0,001


3,22±0,22

рІІ-ІІІ<0,001



1,98±0,16

Нами було виявлено, що у дітей з ожирінням визначалися достовірно вищі показники загального холестерину, ніж у осіб з надмірною вагою. Дані представників І і ІІ груп були достовірно вищі за показники групи контролю (p<0,001).

Рівень ЛПНЩ також був достовірно вищим у ІІ групі та становив 3,23 ммоль/л, тоді як у І групі - 2,7 ммоль/л, а в групі порівняння лише 2,37 ммоль/л (р<0,001). Достовірно нищими рівні ЛПВЩ були у І і ІІ групах, ніж у групі порівняння (р<0,05) . При чому, у дітей з надмірною вагою рівень ЛПВЩ був достовірно вищим, ніж у групі дітей з ожирінням (1,24 і 1,11 ммоль/л відповідно) (р<0,001). При дослідженні тригліцеридів крові не було виявлено достовірної різниці між показниками І групи та контрольної групи, проте є достовірна різниця між показниками ІІ групи та групи контролю – 1,31 і 1,02 відповідно (р<0,001). Індекс атерогенності виявився достовірно вищим у ІІ групі та складав 3,22 (р<0,001).

При дослідженні ферментів крові патологічних змін не виявили у жодній із груп (таблиця 6.2).


Таблиця 6.2

Стан ферментативної активності крові у обстежуваних дітей, М±m

Ферменти крові

І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


АлАт, ммоль(г*л)

0,36±0,02

0,31±0,18

0,38±0,03

АсАт, ммоль(г*л)

0,31±0,01

0,32±0,02

0,27±0,02

КФК, ммоль(г*л)

22,43±1,46

23,45±1,66

23,13±2,82

ЛДГ, ммоль(г*л)

2,5±0,09

2,49±0,1

2,42±0,18

Виявилося, що при ожирінні та надмірній вазі немає достовірних змін активності ферментів крові, зокрема, кардіоспецифічних(p>0,05) .

Отже, виявлено достовірні атерогенні зміни ліпідного спектру крові, які є більш вираженими у дітей з ожирінням: достовірно вищі показники холестерину, ЛПНЩ, тригліцеридів, ІА. Це свідчить про більш виражені зміни ліпідного складу крові у дітей з ожирінням, ніж у осіб дитячого віку з надмірною вагою, що вказує на можливість швидкого та тяжчого атеросклеротичного ураження серцево-судинної системи та розвитку у майбутньому поширеного атеросклерозу судин, ІХС, інфаркту міокарда та мозкового інсульту. Як показало дослідження, вже за наявності надмірної ваги є значно вищий ризик атеросклеротичного ураження судин, ніж у здорових дітей.

РОЗДІЛ VІІ

СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ ТА НАДМІРНОЮ ВАГОЮ ЗА ДАНИМИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

З метою оцінки стану серцево-судинної системи нами обстежено 112 дітей віком 6-17 років. Діти були поділені на дві групи: група І - 63 дитини з надмірною вагою, група ІІ- 49 дітей з ожирінням та 20 практично здорових дітей контрольної групи відповідного віку і статі.

Усім дітям було проведене комплексне клініко-інструментальне обстеження, яке включало в себе електрокардіографію (ЕКГ), кардіоінтервалографію з кліноортостатичною пробою для оцінки вегетативного гомеостазу, ехокардіографію для аналізу морфологічних особливостей серця та серцевої діяльності та реоенцефалографію.

На ЕКГ (таблиця 7.1) виявлено синусову аритмію у 39,68 % дітей І групи і 51,02 % - у ІІ групі, тоді як у групі порівняння ця цифра становила лише 10%. Локальні порушення внутрішньошлуночкової провідності без його уповільнення були виявлені у 22,22 % , 32,65 %, і 5 % відповідно. Синдром ранньої реполяризації шлуночків зустрічався у 25,40 % дітей І групи , 30,61 % дітей ІІ групи і 20 % обстежуваних ІІІ групи. Порушення процесів реполяризації - 15,87 %, 22,45 % і 5 % відповідно у І, ІІ та ІІІ групах. Міграція суправентрикулярного водія ритму спостерігалася у 3,17 % дітей з надмірною вагою, і 10,2 % дітей з ожирінням, тоді як у групі порівняння таких змін не виявлено у жодної дитини. Екстрасистолії виявлені лише у 1,59 % обстежуваних І групи, тоді як у ІІ групі їх було 6,12 %, а у групі порівняння взагалі не було. НБПНПГ виявлена у 7,94 % дітей з надмірною вагою і у 22,45 % дітей з ожирінням, тоді як у групі порівняння не виявлялася. АV-блокада виявлялася лише у ІІ групі з частотою 4,8 %. Синусова тахікардія спостерігалася у 22,22 % дітей І групи і 24,49% ІІ групи, а у групі порівняння - лише у 5 %. Синусова брадікардія виявлена у 14,29 % досліджуваних з надмірною вагою, 16,33 % дітей з ожирінням і 5 % у групі порівняння. Горизонтальна вісь серця зустрічалася з частотою 11,11 % у І групі і у 20,41 % ІІ групи, тоді як у ІІІ групі лише у 5 %. У 20,41 % І групи виявлено горизонтальну електричну вісь серця ( ЕВС), тоді як у ІІ групі - у 11,11%, а у ІІІ –лише 5 %. Зміщення сегмента ST вище ізолінії більше ніж на 1 мм виявлено у 28,57 % дітей з І групи, і 12,7 % обстежуваних ІІ групи, тоді як у ІІІ групі - 0 %.


Таблиця 7.1

Показники серцевої діяльності дітей за даними ЕКГ, М±m

Зміни на ЕКГ



І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


Синусова аритмія

*39,68±6,21 %

51,02±7,22 %

10,00±6,88 %

Порушення внутрішньошлуночкового проведення

#22,22±5,28 %

32,65±6,77 %

5,00±5,00 %

Синдром ранньої реполяризації шлуночків

25,40±5,53 %

30,61±5,20 %

20,00±9,18 %

Порушення процесів реполяризації

@15,87±4,64 %

22,45±6,02 %

5,00±5,00 %

Міграція суправентрикулярного водія ритму

3,17±2,33 %

10,20±4,43 %

-

Екстрасистолії

1,59±1,59 %

6,12±3,46 %

-

Блокади( НБПНПГ)

^7,94±3,43 %

22,45±6,02 %

-

АV-блокада

-

4,8±2,86 %

-

Синусова тахікардія

&22,22±5,28 %

24,49±6,21%

5,00±5,00 %

Синусова брадікардія

14,29±4,4 %

16,33±5,33 %

5,00±5,00 %

ЕВС горизонтальна

$11,11±5,33 %

20,41±5,82 %

5,00±5,00 %

Зміщення ST вище ізолінії більше ніж на 1 мм

12,7±4,3 %

28,57±6,52 %

-

Примітка: *р достовірне (<0,01) – при зіставленні І та ІІ групи з групою порівняння, #р достовірне (<0,05) – при зіставленні І і ІІ груп з групою порівняння; @ р достовірне (<0,05) – при зіставленні ІІ групи і групи порівняння; ^ p достовірне (<0,05) – при зіставленні І і ІІ груп, &p достовірне (<0,05) – при зіставленні І групи і ІІ групи з групою порівняння; $р достовірне (<0,05) – при зіставленні ІІ групи і групи порівняння; p достовірне (<0,05) – при зіставленні І і ІІ груп.


Синусова аритмія, порушення внутрішньошлуночкового проведення, синусова тахікардія зустрічалася частіше у дітей з ожирінням (51,02 %, 32,65 % та24,49 % відповідно), ніж у дітей з надмірною вагою, але ця різниця не була достовірною. Проте ці показники у обох групах достовірно вищі, ніж у групі порівняння. Порушення процесів реполяризації, блокади , синусова тахікардія достовірно частіше виникали у ІІ групі (р<0,05). Горизонтальне положення електричної вісі серця (ЕВС) достовірно частіше зустрічається у дітей з ожирінням, що може свідчити про збільшене навантаження на ліві відділи серця. Зміщення сегмента ST вище ізолінії більше ніж на 1мм (котре може свідчити про наявність дегенеративних змін у міокарді [46]) достовірно частіше зустрічалося у дітей з ожирінням ніж у тих, що мали надмірну вагу. Синдром ранньої реполяризації шлуночків, міграція суправентрикулярного водія ритму, екстрасистолії, синусова брадікардія не були достовірними р>0,05.

Таким чином, електрокардіографічні зміни більш виражені у групі з ожирінням, ніж у І та ІІІ групах.

При Ехо-кардіографічному дослідженні були виявлені такі зміни (таблиця 7.2):

Таблиця 7.2

Ехо-КГ особливості у обстежуваних дітей, М±m




І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


р

Діаметр лівого шлуночка в діастолу, мм

45,32±0,62

51,35±0,57

41,65±0,93

<0,01

Діаметр лівого шлуночка в систолу, мм

26,07±0,41

29,16±0,52

24,8±0,65

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ>0,05

ІІ-ІІІ<0,001


Правий шлуночок, мм

14,9±0,31

15,79±0,32

14,03±0,12

<0,05

Товщина задньої стінки лівого шлуночка в систолу,мм

13,05±0,28

14,42±0,35

12,87±0,18

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ>0,05

ІІ-ІІІ<0,01


Товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу, мм


10,44±0,18



10,87±0,18



9,04±0,15


<0,001

Діаметр лівого передсердя,мм

30,29±0,34

32,35±0,42

27,34±0,36

<0,001

Маса лівого шлуночка, г

189,45±5,7

211,43±4,96

140,8±3,75

<0,01

УО, мл

71,1±1,41

80,4±0,89

62,56±1,66

<0,001

КДО, мл

104,14±2,46

109,26±2,68

91,1±2,68

<0,01

КСО, мл

27,11±0,37

29,63±0,40

26,75±0,39

рІ-ІІ<0,001

рІ-ІІІ>0,05

ІІ-ІІІ<0,001

На Ехо-КГ було виявлено, що у дітей з ожирінням достовірно більші всі розміри порожнин камер серця, ніж у контрольній групі та у групі дітей з надмірною вагою. У представників І групи достовірно вищими, ніж у групі порівняння були всі досліджувані діаметри серця, крім систолічного діаметру лівого шлуночка. У дітей ІІ групи товщина задньої стінки лівого шлуночка як у систолу, так і в діастолу була достовірно вищою (14,42±0,35 мм, 10,87±0,18 мм), ніж у І та ІІІ групах. У І групі достовірно вищою, ніж у групі порівняння була лише товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (10,44±0,18 мм) (р<0,05) .

Середній показник маси лівого шлуночка у дітей І групи складав 189,45±5,7, що достовірно менше, ніж у ІІ групі - 211,43±4,96. Обидва показники виявилися достовірно вищими, ніж у групі порівняння (140,8±3,75). Ударний об’єм був достовірно більшим у І та ІІ групах (71,1±1,41 мл та 80,4±0,89 мл), ніж у ІІІ групі 62,56±1,66 мл. Кінцеводіастолічний об’єм достовірно вищий у дітей з ожирінням (109,26 ±2,68), та надмірною вагою (104,14±2,46), ніж у дітей з групи порівняння (91,1±2,68). КСО виявився достовірно вищим у ІІ групі (29,63±0,4), тоді як у І групі він був не достовірним ( 27,11±0,37).

Таким чином, у досліджуваних І та ІІ групи є ознаки початку ремоделювання серцевого м’яза шляхом дилатації камер серця (переважно лівих) та гіпертрофії лівого шлуночка. Також виявлено збільшення насосної функції серця, що може бути наслідком гіпертрофії, впливів симпатикоадреналової системи, зростанням маси тіла та ОЦК.


Таблиця 7.3

Показники вегетативного гомеостазу у дітей досліджуваних груп, М±m

Показник

І група

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння (n=20)

р

Mο, с

0,71±0,006

0,7±0,007

0,715±0,01

>0,05

ΔX, с

0,26±0,007

0,22±0,006

0,29±0,01

<0,05

AMο, %

24,01±0,77

27,86±0,81

19,23±0,83

<0,001

ІН1, у.о.

82,13±2,54

93,38±2,87

64,76±1,62

<0,01

ІН2, у.о.

116,9±3,7

161,09±5,4

94,68±2,82

<0,001

ВР(ІН2/ІН1)

2,07±0,03

2,59±0,05

1,14±0,03

<0,001

Відсутність достовірних змін Мо у дітей І (0,71±0,006) та ІІ (0,7±0,007) груп відносно групи порівняння (0,715±0,01) свідчить про збереження активності синусового вузла. Достовірно нижчі величини ΔX у групі дітей з ожирінням (0,22±0,006), ніж у І (0,26±0,007) та особливо у ІІІ (0,29±0,01) групах та водночас вищі показники AMο у групі ІІ (27,86±0,81), ніж у І (24,01±0,77) та ІІІ (19,23±0,83) групах вказує на переважання впливів симпатичної нервової системи та ослаблення парасимпатичних впливів. Достовірне підвищення ІН1(у горизонтальному положенні) до 93,38±2,87 ум. од. та ІН2 (стоячи) до 161,09±5,4 ум. од. у дітей ІІ групи, ніж у І групі дітей (81,13±2,54 ум. од. та 116,9±3,7 ум.од. відповідно) та у групі порівняння (64,76±1,62 ум. од. та 94,6±2,82 ум. од.) є свідченням більш вираженого напруження регуляторних механізмів організму у спокої і під час навантаження у дітей з ожирінням, ніж у дітей з надмірною вагою. Вегетативна реактивність у дітей І та ІІ груп була гіперсимпатикотонічною (2,07 і 2,59 відповідно).

Отже, ми виявили, що у дітей з ожирінням та надмірною вагою підвищуються впливи симпатоадреналової системи та знижуються парасимпатичні впливи, а вегетативна реактивність була гіперсимпатикотонічною. При чому, у дітей з ожирінням ці зміни виявляються достовірно вираженішими.
Таблиця 7.4

Показники мозкового кровообігу у досліджуваних дітей (РЕГ), М±m

Виявлені зміни

Ігрупа

(надмірна вага)

(n=63)


ІІ група

(ожиріння)

(n=49)


Група порівняння

(n=20)


р

Знижене пульсове кровонаповнення

11,11±3,99 %

10,20±4,37 %

10,00±6,88 %

>0,05

Підвищене пульсове кровонаповнення

-

6,12±3,46 %

-

-

Асиметрія пульсового кровонаповнення

20,63±5,14 %

26,53±6,37 %

20,00±9,18 %

>0,05

Гіпертонус судин головного мозку

25,40±5,53 %

48,98±7,22 %

10,00±6,88 %

р 1–2>0,05

р 1–3>0,05

р 2-3<0,05


Гіпотонус судин головного мозку

14,29±4,44 %

12,24±4,73 %

15,00±8,19 %

>0,05

Утруднений венозний крововідтік

26,98±5,64 %

46,94±7,20 %

20,00±9,18 %

р 1–2>0,05

р 1–3>0,05

р 2-3<0,05

За результатами РЕГ не було виявлено достовірних змін пульсового кровонаповнення головного мозку, р>0,05. У групах дітей з ожирінням достовірно частіше виявлявся гіпертонус судин головного мозку (48,98±7,22%), ніж у І групі та групі порівняння (25,40±5,53 % та 10,00±6,88 %). Гіпотонус судин частіше виявлявся у контрольній групі (15±8,19 %), ніж у І та ІІ групах (14,29±4,44 % та 12,24±4,73 %), але цей показник був не достовірним, р>0,05. Утруднений венозний відтік достовірно частіше зустрічався лише у дітей з ожирінням – у 46,94±7,20 %, тоді як у дітей з надмірною вагою цей показник був не достовірним р>0,05. Таким чином, у дітей з ожирінням виявлені зміни мозкового кровотоку у вигляді гіпертонусу судин та утруднення венозного крововідтоку .



РОЗДІЛ VІІІ

АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
У зв’язку зі значною поширеністю та неухильним ростом серед населення світу, та в тому числі, серед дитячого населення, проблема ожиріння та надмірної ваги набуває все більшої актуальності. Медико-соціальне значення даної проблеми також полягає у тяжких наслідках ожиріння, патогенетичним зв’язком із серцево-судинними захворюваннями: ІХС, інфарктом міокарда, інсультом, атеросклерозом, артеріальною гіпертензію. Згідно з сучасними уявленнями, одним з факторів, що викликають розвиток кардіоваскулярних змін при ожирінні, є феномен інсулінорезистентності (ІР) та атерогенні зміни в ліпідограмі крові[74].

За даними ВООЗ, хвороби серцево-судинної системи досі займають перші місця у структурі причин смерті (малюнки 8.1) [59].

Мал. 8.1. 10 основних причин смертіу світі ( %, 2012р)


Патологічні зміни з боку серцево-судинної системи починають з’являтися вже у дитячому віці і корелюють з надмірним вантажем жирової тканини [4]. Враховуючи те, що у 50% випадків ожиріння у дітей переходить в доросле ожиріння, стає очевидною потреба його ранньої діагностики та лікування у дітей.

Метою нашої роботи було вивчити клініко-функціональні та епідеміологічні особливості дитячого ожиріння в Сумській області, виявити зміни з боку серцево-судинної системи у дітей, що страждають на дану патологію.

Робота виконана у Медичному інституті СумДУ на кафедрі педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтичної педіатрії та дитячих інфекцій (завідувач кафедри, професор, д.м.н. Сміян О.І.). Для оцінки стану поширеності та захворюваності на ожиріння серед дітей Сумської області та виявлення тенденцій даної проблеми, ми використовували дані інформаційно-аналітичного відділу Сумської міської дитячої клінічної лікарні ім. св. Зінаїди про розповсюдженість та захворюваність дітей на ожиріння в Сумській області.

Нами виявлене зростання поширеності ожиріння серед дітей (на 5,79 % абсолютного числа хворих на ожиріння та на 16,9 % показника поширеності на 1000 дітей порівняно з 2008 роком), збільшення абсолютного числа дітей, що перебувають на «Д-обліку» на 15,61 % та на 27,72 % показника на 1000 дітей.

Лідерами стали переважно великі райони: Сумський, Липоводолинський, Шосткінський, Роменський. Найменш розповсюджене дитяче ожиріння у Путивльському, Недригайлівському, Глухівському та Білопільському районах.

Такий розподіл між районами на нашу думку виявився через те, що у великих містах та районах рівень життя населення вищий, більш доступні продукти харчування, особливо популярні серед дітей висококалорійні солодощі, напої та ін. Також у таких районах часто населення веде малорухливий спосіб життя. Ще однією причиною більшої поширеності ожиріння у дітей великих міст та районів може бути вища якість діагностики, більші можливості медичних установ. Відмічається тенденція до зростання ожиріння у дітей Сумської області, що відповідає загальноукраїнській та світовій тенденції.

З метою оцінки стану серцево-судинної системи, ми обстежили 112 дітей з ожирінням та надмірною вагою віком від 6 до 17 років, що були під наглядом в педіатричному відділенні Сумської міської дитячої клінічної лікарні в період з 2008 по 2013 рік .

Групу І складали діти, що мали надмірну вагу (63 чоловік - 66,25 %).

Групу ІІ - особи дитячого віку з ожирінням (49 чоловік - 43,75 % ).

Групу порівняння склали 20 практично здорових дітей.

Хоч більшість авторів вважає, що до ожиріння та надмірної ваги більш схильні дівчатка, у нашому дослідженні частіше патологію жирової тканини мали хлопчики (59,82±4,65 %), ніж дівчатка (40,18±4,65 %).

Серед дівчаток 18(60 %) мали ожиріння і 27(40 %) - надмірну вагу. Серед хлопчиків- 31(53,73 %) і 36 (46,27 %) відповідно. Відсоткове співвідношення за статтю було не достовірним.

Середній вік обстежуваних дітей становив 13,1± 0,24 роки.

Частота ожиріння та надмірної ваги залежала від віку.

Серед дітей з надмірною вагою 30,16±5,83 % були віком 6-11 років, і 69,84±5,83 %- 12-17 років. У дітей з ожирінням – 14,29±5,05% та 85,71±5,05% відповідно. Пік розвитку надмірної ваги припадає на 12-14років. Пік частоти ожиріння припадає на 13-14 років, потім поступово знижується до 15-17 років.

Мал. 8.2. Віковий розподіл дітей з надмірною вагою



Мал. 8.3. Віковий розподіл дітей з ожирінням


Отже, значна частота надмірної ваги та ожиріння припадає на пубертатний вік, що може свідчити про вплив нейроендокринних змін під час статевого дозрівання та особливу вразливість жирового обміну у період інтенсивного росту організму.

Встановлено, що розвитку ожиріння та надмірної ваги у дітей сприяють:



  • спадковість: наявність ознак ожиріння чи надмірної ваги у одного чи двох батьків, при чому, у дітей, у яких одночасно двоє батьків мали патологію ваги, достовірно частіше зустрічаються ожиріння та надмірна вага;

  • малорухомий спосіб життя, зокрема, низька фізична активність та тривале сидіння за персональним комп’ютером, чи телевізором;

  • часте відвідування закладів мережі швидкого харчування( більше 1 разу на тиждень);

  • раннє штучне вигодовування (до 6 місяців);

  • маса тіла при народженні вище 3500 г.

Мал. 8.4. Предиктори дитячого ожиріння


Скарги з якими зверталися діти були різноманітними. Цікаво, що відсоток пацієнтів, які не мали скарг був вищим серед дітей з надмірною вагою (76,19 %), ніж у тих, що мали ожиріння (51,2 %). Осіб дитячого віку з ожирінням частіше, турбували слабкість (42,86 %), головний біль (36,73%), болі у серці (14,29 %), підвищення артеріального тиску (18,37 %). У групі з надмірною вагою такі скарги зустрічалися рідше ( малюнок 8.5, 8.6).

Об’єктивно у 51,02 % дітей з ожирінням та у 26,98 % з надмірною вагою визначався гіпергідроз долонь, стрії (у 30,61 % та у 17,46 % відповідно), аускультативне приглушення серцевих тонів(63,27 % та 39,68 %), систолічний шум на верхівці (38,78 % та 23,81 %), тахікардія ( 20,41 % та 12,7 %).


Мал.8.5. Частота скарг у дітей Мал. 8.6. Частота скарг у дітей з

з надмірною вагою з ожирінням
Нами було встановлено, що діти з ожирінням схильні до підвищення артеріального тиску, при чому, його рівні були значно вищими, ніж у дітей з надмірною вагою. АТ, що відповідає предгіпертензії був у 22,45% дітей з ожирінням та 23,81 % з надмірною вагою , що достовірно більше, ніж у групі порівняння, 5 %(р<0,05) . Відсоток дітей із АТ, вищим 95 перцентилі (26,53 %) достовірно був вищим у дітей з ожирінням, ніж у дітей з надмірною вагою (4,76 %) (р<0,01). У контрольній групі таких дітей не було.

При дослідженні ліпідного обміну, було виявлено достовірно вищі атерогенні зміни крові дітей з ожирінням порівняно з І групою та групою порівняння: холестерин 4,36±0,17ммоль/л, ЛПНЩ - 2,32±0,11ммоль/л, ТГ-1,31±0,05 ммоль/л, ІА - 3,22±0,22. У дітей І групи достовірно вищими, ніж у групі порівняння (хоча значно нижчими, ніж у ІІ групі) були рівні холестерину - 3,82±0,05ммоль/л, ЛПНЩ - 2,7±0,08 ммоль/л. Рівні ІА і ТГ у пацієнтів цієї групи були не достовірними. Показники ЛПВЩ у І та ІІ групах були достовірно нищими, ніж у групі порівняння.


Мал. 8.7. Показники ліпідного спектру крові у обстежуваних дітей
У результаті аналізу даних ЕКГ було встановлено, що у ІІ групі обстежуваних достовірно частіше зустрічається синусова аритмія, порушення процесів реполяризації, блокади провідності, синусова тахікардія ( при чому, значно частіше (р<0,05). Горизонтальне положення ЕВС, котре свідчить про збільшене навантаження на лівий шлуночок (ЛШ), достовірно частіше зустрічається у дітей з ожирінням, а у І групі отримана різниця не була достовірною. Зміщення сегмента ST вище ізолінії більше ніжна 1мм (свідчить про дегенеративні зміни у міокарді) достовірно частіше зустрічалося у дітей з ожирінням ніж у тих, що мали надмірну вагу, а у контрольній групі взагалі не виявлялося. Синдром ранньої реполяризації шлуночків, міграція суправентрикулярного водія ритму, екстрасистолії, синусова брадікардія не виявилися достовірними.

При аналізі КІГ, ми виявили, що у дітей з ожирінням підвищуються впливи симпатоадреналової системи та знижуються парасимпатичні впливи, а вегетативна реактивність була гіперсимпатикотонічною. Треба зазначити, що у осіб з надмірною вагою також спостерігалися такі зміни, хоча вони були менш вираженими. Отримані результати свідчать про зниження адаптаційно-компенсаторних механізмів регуляції роботи серця і вегетативні порушення у обстежуваних.

Аналіз даних Ехо-КГ допоміг виявити у нашому дослідженні ознаки початку ремоделювання міокарда у дітей з ожирінням, про що свідчить збільшення таких розмірів, як діаметр лівого шлуночка в систолу та діастолу, товщина задньої стінки лівого шлуночка в систолу та діастолу, діаметр лівого передсердя та правого шлуночка, маса лівого шлуночка порівняно з такими даними у групі порівняння та групі дітей з надмірною вагою. Збільшення показників діаметрів камер серця свідчить про дилатаційні зміни, а зростання маси лівого шлуночка та товщини задньої стінки лівого шлуночка - про гіпертрофічні зміни (малюнки 8.9, 8.10). Виявлено також підвищення насосної функції серця, зростання ударного об’єму ( малюнок 8.9, 8.10).

Мал. 8.8. Розміри серця у дітей досліджуваних груп за даними Ехо-КГ

Мал. 8.9. Маса міокарда лівого шлуночка у обстежуваних за даними Ехо-КГ



Мал. 8.10. Дані об’ємів серця у дітей за даними Ехо-КГ


За результатами РЕГ у дітей з ожирінням достовірно частіше виявлявся гіпертонус судин головного мозку (48,98±7,22 %), ніж у групі порівняння та групі дітей з надмірною вагою (10,00±5,53 % та 25,40±5,53 %). У осіб з ожирінням також достовірно частіше, ніж у групі порівняння виявляється утруднений венозний відтік (46,94±7,20 %). Тобто, у дітей з ожирінням виявляються ознаки дисфункції мозкового кровообігу. У дітей І групи достовірних відмінностей від даних контрольної групи не виявлено.

ВИСНОВКИ

 1. У Сумській області спостерігається тенденція до зростання захворюваності на дитяче ожиріння та збільшення поширеності даної патології на 16,9 % порівняно з 2008 роком. Найбільший рівень захворюваності спостерігається у дітей Сумського (6,3 ‰), Липоводолинського (6 ‰), Шосткінського (5,4 ‰), Роменського районів (5,1 ‰).

2. Основними предикторами дитячого ожиріння є спадковість, маса тіла при народженні вище 3500г, малорухомий спосіб життя, раннє штучне вигодовування, препубертатний та пубертатний вік, часте відвідування закладів мережі швидкого харчування.

3. Серед суб'єктивних симптомів у клінічній картині дитячого ожиріння переважали слабкість (42,9 %), головний біль (36,7 %), болі у серці (14,3 %), серцебиття (10,2 %). Об'єктивно часто спостерігали приглушеність серцевих тонів (63,3 %), систолічний шум на верхівці серця (38,8 %), наявність стрій на шкірі стегон та живота (30,6 %), тахікардію (20,4 %), пітливість (20,4 %), підвищення артеріального тиску (18,4 %). 51,2 % дітей з ожирінням та більше 74 % з надмірною вагою взагалі не мали скарг.

4. У пацієнтів дитячого віку з ожирінням виявлено збільшення рівнів загального холестерину (на 22,25 %), ЛПНЩ (на 26,63 %), ТГ (на 22,14 %), ІА (на 38,51 %) та зниження ЛПВЩ (25,5 %) порівняно з групою контролю (p<0,05). У дітей з надмірною вагою спостерігали достовірне збільшення загального холестеріну, ЛПНЩ та зменшення ЛПВЩ (p<0,05).

5. У пацієнтів з ожирінням порівняно з групою контролю частіще спостерігали синусову аритмію, тахікарадію, порушення внутрішньошлуночкового проведення, процесів реполяризації, горизонтальну ЕВС (p<0,05); порівняно з групою осіб з надмірною вагою – збільшення частоти порушень провідності та зміщення сегменту ST вище ізолінії більш ніж на 1 мм (p<0,05). У дітей з ожирінням виявлена гіперсимпатикотонічна вегетативна реактивність (ВР =2,59±0,05).

На противагу групі порівняння розміри серця, а саме діаметри ЛШ, ПШ, ЛП, товщина задньої стінки ЛШ в систолу та діастолу, маса міокарда ЛШ, УО, КДО, КСО хворих на ожиріння збільшені (p<0,05). У осіб з надмірною вагою тіла зафіксовано зміни діаметру та товщини задньої стінки ЛШ лише в діастолу, діаметри ЛП, ПШ, маси міокарда, УО, КДО (p<0,05).



У пацієнтів з ожирінням діагностовано гіпертонус судин головного мозку та затруднений венозний крововідтік (p<0,05). У дітей з надмірною вагою достовірних змін мозкового кровообігу не виявлено.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. З метою профилактики ожиріння необхідно рекомендувати фізичні

вправи, дієтичне харчування дітям, батьки яких мають надмірну вагу чи ожиріння, а також народженим з масою тіла більше 3500 г та дітям, які були переведені на штучне вигодовування до 6 міс.

  1. З метою ранньої діагностики ожиріння та надмірної ваги у дітей,

необхідно обов’язково усім дітям проводити антропометричне обстеження та вираховувати ІМТ з наступним порівнянням отриманих даних з центильними таблицями. Особливо ретельно проводити дані обстеження у вище зазначеного контингенту.

  1. Пропонується посилити санітарно-просвітницьку роботу з батьками та

Педагогами у дитячих навчальних закладах Сумського, Липоводолинського, Шосткінського, Роменського районів щодо усунення можливих предикторів ожиріння.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка