Міністерство праці і соціальної політики України




Сторінка3/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3   4

IV. Стабілізаційний етап
Соціальна реабілітація

На протязі стабілізаційного етапу фахівці соціальної служби намагаються навчити слухача повністю обслуговувати себе, бачити перспективу свого перебування в центрі та перспективу реабілітаційного процесу.

Корисними є групові методи роботи, де слухач може показати свої вміння і навички та побачити досягнення інших, що стимулюватиме його у подальшому реабілітаційному процесі. Культорганізаторами Центру проводяться масові заходи, які сприяють розвитку рухових, когнітивних, моторних функцій слухача. На вечорах дозвілля позитивною є методика танцювальних рухів і емоційних станів слухачів. Позитивний вплив мають екскурсійні виїзди до історичних місць та духовних закладів.

Для стабілізаційного етапу характерно розкриття особливостей слухача і повне задоволення його моральних потреб.



Психологічна реабілітація

Впродовж усього періоду психотерапевтом та психологом проводиться індивідуальна та групова корекційна робота, яка має на своїй меті терапевтичний вплив на слухачів, виконує інформаційну функцію. Це - період активної реабілітації, підтримки і стимуляції. Активно триває робота щодо індивідуальних консультацій та залучення слухачів до усіх видів групової терапії, а саме: арт-терапії, танцювальної терапії, піскової терапії, участі у заняттях школи самовиховання, заняття в психотерапевтичних групах особистісного зросту, аромотерапії, музикотерапії, релакс – відео.

Багато часу психолог приділяє роботі з членами сім'ї слухача, що є необхідним для пришвидшення процесу реабілітації, адже сім'я є основним соціальним осередком для людини з особливими потребами.

Для створення здорового психологічного клімату в сім'ї, психолог у своїй роботі використовує арт-терапевтичні технології, які спрямовані на розв’язання таких завдань:



  • розвиток комунікативності;

  • розвиток внутрішньосімейної взаємодії;

  • підвищення самооцінки, активності, впевненості в поведінці;

  • зняття постстресового синдрому;

- розвиток рефлексії кожного члена сім’ї.

Арт-терапія сім’ї допомагає взаємному пізнанню членів родини та звільненню від травматичних хвилювань.

У центрі взаємодії членів родини – образотворча діяльність. Ця спільна діяльність дозволяє побачити характерні для членів родини комунікативні патерни. Ігрові аспекти створюють невимушену атмосферу, у якій виявляються проблемні сторони поведінки її учасників.

Найпоширенішою й часто використовуваною технікою сімейної арт-терапії є створення сімейного портрета («Автопортрет родини») – реалістичне, абстрактне чи символічне зображення сім’ї. Для цього пропонується аркуш ватману, різноманітні матеріали: фарби, крейда, олівці. Завдання звучить так: «Створіть із наявних матеріалів автопортрет своєї сім’ї».

Ця техніка є діагностичною для розуміння арттерапевтом і членами родини звичних для них патернів взаємодії. У подальшій роботі з автопортретом можна визначити місця, які займає у родині кожен її член, використані для зображення кольори, рівень реалістичності або фантастичності зображення.

Близька за семантичним наповненням до попередньої техніка «скульптура родини або скульптура сімейних стосунків». Арт-терапевт пропонує створити з пластиліну зображення сім’ї. Робота з пластичним матеріалом сприяє виходу негативних емоцій членів сім’ї, покращенню моторики кисті рук, її можна аналізувати та оцінювати.

Також можна застосовувати пісочницю в арт-терапевтичній роботі з сім’ями. Це передбачає великі можливості за рахунок того, що виступаючи як реальний і символічний простір творчої експресії, пісочниця забезпечує вивільнення стриманих емоцій членів родини. Вони мають можливість не тільки висловити свої індивідуальні хвилювання, але і вступити в невербальну взаємодію один з одним. Оскільки пісочна терапія пов’язана з використанням різних природних матеріалів ( вода, пісок, різноманітні фігурки, рослини), її можна розглядати як аналог мед-арту або ландшафтного мистецтва.

Авторський метод О. Бреусенка-Кузнєцова «Спільне творення казки» також знаходить своє застосування у роботі з родинами слухача. Ірреальна природа казок свідчить, що їх предметом є процеси життя людини.

У сімейній арт-терапії казку складають спільно з терапевтом. Казка при такому застосуванні приводить до внутрішньої особистісної гармонізації і самозцілення кожного члена сім'ї.

Поєднання різних форм терапії творчістю створює додаткові можливості для внутрішньої особистісної комунікації, пізнання себе, допомогає зміцнити автономність членів сім’ї, розвинути механізми самореалізації.


Психолого – педагогічна реабілітація

Систематично два рази на тиждень психолог у навчальних аудиторіях проводить вправи-розминки для слухачів, оскільки за розкладом занять передбачено великі перерви тривалістю 20хв. Таким чином психолог здійснює психолого-педагогічний патронаж.

Вправи-розминки спрямовані на:


  • покращення суб’єктивного самопочуття й зміцнення психологічного здоров’я;

  • розвиток самосвідомості та запобігання емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

  • підвищення саморозуміння для зміцнення самооцінки та актуалізації особистих ресурсів;

  • формування мотивації самовиховання та саморозвитку;

  • створення сприятливих умов в навчальному колективі;

  • розвиток згуртованості.

Для цього можна застосовувати такі вправи:

  1. Гра «Рукостискання або уклін».

Учасники вітаються один з одним, використовуючи ритуали привітань, прийнятні в різних культурах (10хв.).

  1. Вправа «Віночок побажань».

Мета: розвивати навички вербального спілкуваня.

Всі учасники стають у коло одне за одним та кладуть праву руку на плече сусіду. Кожен учасник по черзі називає ім'я сусіда і щось йому бажає. Гра закінчується, коли всі учасники обмінялися побажаннями.



  1. Вправа «Корабель і вітер».

Мета: налаштувати групу на роботу, якщо всі втомилися.

Ведучі: Уявіть собі, що ваш вітрильник пливе по хвилях, але раптом він зупинився. Давайте допоможемо йому і покличемо на допомогу вітер. Вдихніть в себе повітря, сильно втягніть щоки. А тепер голосно видихніть.

Вправу можна повторити тричі.


  1. Вправа «Я пишаюсь».

Мета: позитивно оцінити свої набуті вміння.

Учасники сідають у коло. Ведучий пропонує учасникам по черзі вийти на середину і сказати про себе: «Я пишаюсь собою, коли…».

По закінченні вправи проводиться обговорення.

Один раз на тиждень психолог проводить заняття ігротерапії, яке спрямоване на відновлення навичок соціально-побутового характеру. Для цього необхідно активізувати всі психічні процеси: сенсорно-пропріоцептивні, психомоторні, емоційно-вольові, пізнавальні та інші. Головне завдання ігротерапії – розвиток практичного інтелекту та навичок самостійності.

Запропонована вправа «Ґудзиковий масаж» є корисною для даної нозології та може використовуватися слухачем вдома.

Ґудзиковий масаж:

Заповнити велику коробку (наприклад, з-під взуття) ґудзиками. Бажано, щоб їх було багато. Потрібно:


  • опустити руки в коробку;

  • поводити долонями по поверхні ґудзиків;

  • захопити ґудзики в кулаки, трошки підняти і розтиснути кулаки;

  • занурити руки глибоко в «ґудзикове море» і «поплавати в ньому»;

  • перетирати ґудзики між долонями;

  • пересипати їх з долоні в долоню;

  • спочатку однією рукою, потім іншою, потім двома руками захопити трішки ґудзиків і відпустити;

  • взяти у руки по одному різноманітні за формою та на дотик ґудзики, перекачати їх між долонями, поступово збільшуючи амплітуду рухів;

  • зробити ці рухи тильними сторонами долонь.

Потім необхідно перемістити коробку на підлогу та:

- занурити в коробку голі ступні;

- виконати кругові рухи;

- глибоко занурити ноги в ґудзики, поворушіти пальцями ніг;

- перебирати ґудзики пальцями ніг;

- перетирати ґудзики між ступнями;

- захопіти ґудзики пальцями ніг, підняти і розтиснути пальці.

Масаж пальців верхніх та нижніх кінцівок активізує так званий «мануальний інтелект» та життєво важливі центри організму. Таким чином відбувається сенсомоторний розвиток, який є передумовою успішності взаємодії з навколишнім світом.


Медична реабілітація

На даному етапі фахівцями медичної реабілітації ведеться динамічне спостереження за станом здоров’я слухачів. Проводиться активна робота з інвалідами до максимально можливого відновлення порушенних функцій органів та систем.

Застосовується медикаментозна симптоматична терапія, лікування супутніх захворювань, корекція артеріального тиску, ЕКГ.

Для лікування та корекції супутніх захворювань використовують менш токсичні та безпечні засоби - методи нетрадиційної медицини: гомеопатію та фітотерапію.



Гомеопатія - лікування хвороби шляхом вживання дуже малих доз речовин, які можуть вплинути на наслідок захворювання (згідно правила «Подібне виліковується подібним»). Гомеопатичне лікування застосовується для зменшення болю, зниження періоду тимчасової непрацездатності, лікування супутньої хронічної патології.

Фітотерапія - лікування засобами рослинного походження, дія яких зумовлена біологічно активними речовинами, що мають найрізноманітніший спектр дії. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо), тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму. Їх використовують для загально-стимулюючого ефекту на організм, патогенетичного, симптоматичного лікування, для корекції супутньої патології. Найчастіше використовують фітопрепарати з родіоли рожевої, глоду криваво-червоного, шипшини, м'яти перцевої, кропиви дводомної, материнки звичайної.

Проводиться контроль стану здоров’я інвалідів під час проходження фізичної реабілітації, виробничого навчання.


Професійна реабілітація

Терміни даного етапу для слухачів з церебро-васкулярними захворюваннями залежать від тривалості навчання за обраною професією(від 1 -го до 7-ми місяців).

На даному етапі навчання має встановлений порядок, свій робочий режим. Для кожного слухача визначені методики та методи навчання, підібраний хід реабілітаційного процесу, індивідуальні форми та методи навчання. На цьому етапі найдоцільнішим є перехід всіх слухачів на модульне навчання, яке є однією з найбільш гнучких технологій. Порушення мови, координації рухів, особливості стану слухача вже враховані викладачами і відповідно визначені підходи у його навчальній діяльності. До інноваційних навчальних методів можна віднести: навчання з комп’ютерною підтримкою (CALL), метод сценарію (storyline method), метод стимуляцій, метод каруселі, метод навчання по станціям, метод групових пазлів, метод рольової гри, метод «кейз-стаді» (робота над проблемними ситуаціями - слухачі розглядають проблему, аналізують ситуацію, пропонують свої ідеї та варіанти розв’язання проблеми в ході дискусії). Режим слухачів тісно зкорегований з режимом прийому та наглядом медичних працівників. Працівниками центру розроблена індивідуальна карта реабілітації слухача, де прописано кожний тиждень реабілітаційного процесу. Власне з неї добре видно розподіл видів реабілітації в часі і можливість переплетення всіх видів реабілітації (додаток). Слухач з цереброваскулярною патологією не перевантажується, перебуває під постійним наглядом і впливом, зазнає сталого емоційного навантаження. Всі види реабілітаційного процесу взаємодоповнюються і взаємоконтролюються.

На цьому етапі до завершеня підходить теоретичний курс навчання. Викладачі проводять підсумкові модульні контролі, звертають увагу на ступінь засвоєння кожним слухачем програмного матеріалу. До перевірки підсумкових знань їх готують психолог, лікар, викладач і майстер. Контроль проводиться у вигляді тестових завдань, письмових кваліфікаційних робіт, підготовлених заздалегідь проектів, евристичних співбесід.

На даному етапі слухач вже отримує трудову реабілітацію і тому професійна триває три астрономічних години (4 уроки).
Фізична реабілітація

На стабілізаційному етапі фізичне навантаження на слухача зменшується. Перевага надається засвоєнням спеціальних вправ, які пацієнт повинен виконувати протягом дня декілька разів. На цьому етапі реабілітологи спостерігають за рівнем відновлення стану пацієнта і вносять корективи в реабілітаційну програму.

Надають перевагу груповим фізкультурно – спортивним заняттям.
Фізкультурно – спортивна реабілітація

На стабілізаційному етапі розпочинається курс фізкультурно – спортивної реабілітації.

Для вирішення поставлених перед цим курсом завдань використовуються спортивно–прикладні вправи, елементи спортивних ігор, рухливі ігри, естафети, спортивні ігри за спрощеними правилами (баскетбол, волейбол, гандбол та інші). Одним з найбільш важливих факторів, що визначають тренованість, є інтенсивність процесів втоми та відновлення. Ріст працездатності відбувається тільки у тому випадку, коли наступне навантаження відповідає періоду максимального розвитку відновних процесів. Доведено, що такий результат дають заняття середньої і високої інтенсивності, частотою три рази на тиждень.

Зважаючи на це, протягом першої половини етапу заняття проводяться тричі на тиждень у ощадливо–тренуючому та тренуючому режимах. Спочатку вони тривають 40-60хв., поступово збільшуючись до 90 хв. Із збільшенням інтенсивності занять з виробничої практики, частота занять фізкультурно-спортивною реабілітіцією зменшується до 2-х разів на тиждень. Курс фізкультурно – спортивної реабілітації завершується на підсумковому етапі.


Трудова реабілітація

Трудова реабілітація є на етапі підходу до випробовування випускника на робочому місці. Використовуються можливості і забезпечення філій, де умови праці близькі до реальних виробничих.

Важливим етапом трудової реабілітації є виробнича практика, яка проводиться на протязі всього стабілізаційного періоду. Її тривалість і кількість годин регламентується робочим навчальним планом кожної професії. Є можливість проходження слухачами виробничої практики безпосередньо в самому Центрі, виробничих цехах, філіях Центру і СТО (діловод, квіткар-флорист, обліковець, оператор комп’ютерного набору, перукар, слюсар з ремонту автомобілів). З метою адаптації випускника до виробництва в Центрі створені транзитні робочі місця, проводиться пошук нових векторів трудової реабілітації незрячих та нечуючих інвалідів. В Центрі вивчають досвід світової практики, успішні форми і методи трудової реабілітації для подальшої їх апробації та застосування.

Виробниче навчання обліковується в журналах, куди майстри вносять оцінки та записують виконання слухачами програм.



V. Підсумковий етап.
Соціальна реабілітація

Соціальна служба звіряє ще раз базу даних і допомагає слухачам з працевлаштуванням та облаштуванням побутових умов проживання. Соціальні працівники тісно співпрацюють з центром зайнятості та майстрами виробничого навчання для раціонального працевлаштування випускників. Вони відвідують підприємства, контролюють приведення у відповідність робочого місця, спостерігають за випускником під час виконання ним роботи.


Психологічна реабілітація

Підсумковий етап полягає у визначенні результатів проведеної корекційної роботи та підготовці рекомендацій на майбутнє, що забезпечується шляхом діагностичних методик, індивідуальних співбесід, консультацій та корекційно-розвивальних групових занять.

Основними критеріями ефективності заходів є:


  • зниження рівня агресивних проявів, тривоги, депресії;

  • покращення рівня комунікативних вмінь та навичок;

  • зміни у самосприйнятті та сприйнятті оточуючого середовища;

  • покращення загального емоційного стану;

  • більш адекватною стає самооцінка;

  • готовність до подальшого працевлаштування.

Важливо зазначити, що із закінченням навчання та терміну перебування в Центрі зв’язок зі слухачем, при потребі, не переривається, а процес психологічної реабілітації за бажанням самого слухача триває і надалі у формі індивідуальних консультацій.
Медична реабілітація

Оцінка ефективності реабілітації інвалідів з цереброваскулярною патологією проводиться на порівняльних характеристиках індивідуальних програм реабілітації від початку перебування на навчанні в Центрі та в період завершення. В програмах реабілітації інвалідів на діагностичному етапі були виділені основні патологічні симптомокомплекси, на ліквідацію яких були спрямовані реабілітаційні заходи і на яких базується оцінка ефективності реабілітації, а саме:



  • руховий дефект;

  • стан м’язевого тонусу( висока спастичність ускладнює відновлення ходи та самообслуговування і приводить до розвитку м’язевих контрактур);

  • синдром больового плеча (артропатія) приводить до розвитку контрактур;

  • порушення глибокої чутливості (м’язево-суглобова, просторова, вібраційна); утруднення відновлення рухів у паретичних кінцівках, ходи;

  • зорові порушення;

  • порушення психічних функцій (синдром "лобної долі" та синдром правої півкулі приводять до недостатності рухової активності, соціально-побутової адаптації);

  • афатичні розлади – відновлення мови спостерігається при інтенсивних заняттях на протязі 2-3 років після інсульту (найефективніша у хворих з моторною афазією, менш ефективна у хворих сенсо-моторною афазією).

На підсумковому етапі проводиться кількісна і якісна оцінка реабілітаційних заходів, надаються рекомендації щодо продовження ЛФК вдома, здорового способу життя, при необхідності медикаментозного лікування з метою попередження виникнення повторних інсультів.
Фізична реабілітація

На підсумковому етапі реабілітологи підводять підсумки, повторно обстежують, порівнюють показники і складають домашню програму реабілітації, а також співпрацюють з родичами для навчання їх правильному контролю за пацієнтом.



Трудова реабілітація

Державні підсумкові атестації проводяться атестаційними комісіями, протоколюються і зберігаються разом із журналами. До державної підсумкової атестації допускаються слухачі, які мають висновки всіх фахівців Реабілітаційної комісії. Реабілітаційна комісія передає матеріали у Приймальну комісію, яка своїм рішенням дає дозвіл на видачу свідоцтв.

На даному етапі теоретичний навчальний курс вже закінчився і слухач має можливість випробовувати себе на транзитному робочому місці.

Важливим є працевлаштування випускника та забезпечення йому комфортних умов праці, зручного робочого місця. Цим займаються майстри виробничого навчання. Вони на підприємствах вивчають можливість скерування випускників Центру. Після працевлаштування випускників майстри тестують їх робочі місця, роблять корекцію. Далі контакт з випускником не переривається: соціальні працівники та майстри підтримують стосунки в телефонному режимі та мережі internet.



ДОДАТКИ
Додаток 1. Контрольні тести для оцінки рухових розладів
Контрольні рухи для верхньої кінцівки:

  • підйом паралельно випрямлених рук (долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);

  • відведення прямих рук з одночасною зовнішньою ротацією та супінацією (долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);

  • згинання рук в ліктьових суглобах без відведення ліктів від тулуба з одночасною супінацією передпліччя та кисті;

  • розгинання рук в ліктьових суглобах з одночасною зовнішньою ротацією та супінацією, утримання їх перед собою (під прямим кутом по відношенню до тулуба, долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);

  • обертання кисті у променевоп’ястному суглобі;

  • протиставлення великого пальця іншим;

  • опанування необхідними побутовими навичками (розчисування, застібання ґудзиків).


Контрольні рухи для нижньої кінцівки та тулуба:

- згинання ноги з ковзанням п’яти по поверхні ліжка (в.п. – лежачи на спині);

- підняття прямих ніг під кутом 45º до ліжка (в.п. – лежачи на спині, стопи паралельні); утримання ніг прямими при їх розведенні (при важкому ураженні перевіряють можливість підняття однієї ноги);

- повертання прямої ноги(в.п. – лежачи на спині, ноги на ширині плечей): вільне та повне повертання ноги без одночасного її згинання та приведення;

- згинання ноги в колінному суглобі (в.п. – лежачи на животі): повне згинання ноги без одночасного підняття тазу); (в.п. – стоячи) повне та вільне згинання ноги в колінному суглобі при розігнутому стегні з повним згинанням стопи;

- згинання стопи при зігнутій нозі та розгинання стопи при розігнутій нозі (в.п. – лежачи на животі та стоячи);

- покачування гомілками (в.п. – сидячи на високому табуреті): вільне та ритмічне розкачування ніг зі згинанням їх в колінних суглобах;

- хода по сходах.




Додаток 2. Симптоматика і механізми виникнення афазії

Причинами виникнення афазії є порушення мозкового кровообігу (ішемія, геморагія), травми, пухлини, інфекційні захворювання головного мозку. Афазії судинного генезу часто виникають у дорослих людей в результаті розриву аневризми судин головного мозку, тромбоемболії, викликаних ревматичною хворобою серця, а афазії після черепно-мозкових травм нерідко спостерігаються у підлітків й осіб молодого віку. Афазія виникає приблизно в третині випадків порушень мозкового кровообігу, найбільш часто спостерігається моторна афазія.

У дітей афазія як результат черепно-мозкової травми, пухлинних утворень або ускладнень після інфекційної хвороби виникає рідше.

Афазія - один з найважчих наслідків мозкових уражень, при яких системно порушується мовна функція. Порушення мови при афазії залежить від локалізації ураження, величини осередку ураження, залишкових і функціонально збережених мовленнєвої діяльності, при ліворукості. Реакція особистості хворого на мовний дефект і особливості відновлення функції (наприклад, ступінь автоматизації) визначають фон відновного навчання. В основі будь-якої форми афазії лежить та або інша первинно порушена нейрофізіологічна і нейропсихологічна передумова (наприклад, порушення динамічного або конструктивного праксису, фонематичного слуху, апраксії артикуляційного апарату та ін., що веде до специфічного системного порушення розуміння мовлення, письма, читання, рахунку. При афазії специфічно системно порушується реалізація різних рівнів, сторін, видів мовленнєвої діяльності (усне мовлення, мовна пам'ять, фонематичний слух, розуміння мовлення, писемне мовлення, читання, рахунок та ін.). Великий внесок у розуміння порушення мовлення при афазії внесений як нейрофізіологією, так і нейропсихологією і нейролінгвістикою.



Еферентна моторна афазія

Еферентна моторна афазія виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії. Вона супроводжується, як правило, кінестетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння і відтворення рухової програми.

Ураження премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що приводять до звукових, складових і лексичних переставлень, повторень. Мимовільні повтори слів та складів є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторпого акту на іншій, що ускладнює, а іноді робить повністю неможливим усне мовлення та читання.

Аферентна кінестетична моторна афазія

Аферентна кінестетична моторна афазія виникає при

ураженні вторинних полів постцентральних і нижньо-тім'яних відділів кори головного мозку, розташованих позаду від центральної або роландової борозни. Вторинні поля постцентральних і нижньо-тім’яних відділів тісно пов’язані із первинними полями, для яких характерна чітка соматотопічна будова. Нервові волокна, що несуть імпульси від нижніх протилежних кінцівок, розташовуються у верхніх відділах цієї зони, від верхніх кінцівок - в середніх відділах, від обличчя, губ, язика, глотки - в нижніх постцентральних відділах. Ця проекція побудована не за геометричним, а за функціональним принципом: чим більше значення мас та або інша область периферичних тактильно-кінестетичних рецепторів або іншого активного органу і чим більшу ступінь свободи має той або інший руховий сегмент: суглоб, фаланга пальців, язик, губи і т. д., тим більшу територію має його представництво в соматотопічній проекції кори. Суттєво, що соматотопічна проекція органів, що беруть участь в артикуляції звуків, значно більше представлена в домінантній по мовленню лівій півкулі.

Відомо, що кожний мовний звук вимовляється одномоментним включенням або виключенням певної групи просторово організованих артикуляційних органів. Так, вторинні поля, що приймають комплексну симультанну участь в організації тієї або іншої фонеми, пов'язані з первинними проекційними полями. Проте, не завжди враховується, що змикання губ і язика при вимові м і н є менш напруженою, ніж при б і п, д і т. Більш напруженими є змикання при вимові глухих фонем к і т, але при цьому голосові складки не напружуються. Труднощами визначення цих тонких диференціальних кінестетичних ознак фонем пояснюється виникнення при аферентній моторній афазії грубої аграфії, алексії, порушень розуміння мовлення.

Сенсорну афазію вперше описав німецький психіатр Верпікс. Він довів, що сенсорна афазія виникає при ураженні задньої третини скроневої звивини лівої півкулі у праворуких. Провідною рисою цієї форми афазії є порушення розуміння мовлення при сприйманні її на слух. Тривалий час причини порушення розуміння при цій формі залишалися неясними. Лише у 30-ті роки XX ст. вітчизняними психологами було встановлено, що в основі мовної акустичної агнозії лежить порушення фонемного слуху.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка