Моє село – дитинства й юності колиска Мета




Скачати 125.62 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір125.62 Kb.
Тема. Моє село – дитинства й юності колиска

Мета. Удосконалити знання учнів про історію виникнення нашого села, його історичне минуле і сьогодення, продовжувати вивчати звичаї та обряди жителів села;виховувати любов до отчого дому, рідної землі, свого народу, повагу до батьків, почуття патріотизму, гордість за рідний край; розвивати творчі та комунікативні здібності учнів, увагу, спостережливість.

Обладнання. Виставка «На цих рушниках Україна моя», світлини краєвидів села

Епіграф

Люблю село й це серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

І в відповідь я вас вже запитаю:

Невже ж його ще можна не любити.

Т. Кравчук

Перебіг заняття

До зали заходить дівчинка, одягнена в український одяг

Тихо звучить музика

Учениця.


Люблю село.

Спитаєте за що? Й сама не знаю.

Люблю його я дуже, та й усе.

Можливо що над ним веселка грає,

Що квітнуть вишні.

Й лан дзвінкий росте.

Люблю, напевне, за солодку воду,

За спів пташок, за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить.

За радість спілкування із землею.

За день погожий й весняну грозу,

За вранішнєє сонце над ріллею,

За кришталеву на траві росу.

Люблю його й це серцем відчуваю,

Не сумніваюсь в цьому ні на мить.

І в відповідь я вас вже запитаю:

Невже ж його ще можна не любить?



Вчитель. Діти, у нас сьогодні незвичайне заняття – це захист проекту «Моє село - дитинства й юності колиска.» І говорити ми з вами будемо про любе серцю, миле і рідне до болю – наше село. Разом із нашими гостями ми поринемо в його минуле і сьогодення, назва якого в Україні не повторюється. З такою назвою воно одне єдине. Хочу, щоб у вас після сьогоднішнього заходу з’явилися бажання і потреба ще більше дізнатися про звичаї і традиції, пов’язані з нашим селом.

Проект довготривалий, колективний, тому ми працювали за напрямками:

1.дослідницький;

2., пошуковий,

3.творчий.



Дослідники. (розповідають історію села)

КРУШИНІВКА - бригадне село.
Розташоване за 20 км від районного центру м. Бершадь.

Найближча залізнична станція - «Генріховка» (с. Красносілка), за 4 км.



Площа населеного пункту - 231,8 га.

Населення - 1029 чол.

Кількість дворів - 560.

Геральдики села немає.

Село Крушинівка розміщене на правому березі р.Південний Буг.

Підпорядковане Маньківській сільській раді.

Виникнення поселення краєзнавці пов’язують з початком ХУІІ століття, коли почастішали набіги турків і татар на Поділля.

В дорожніх записах історика Павла Халебського, який у 1654 році супроводжував константинопольського православного патріарха Макарія в Київ, говориться про фортеці на правому березі Богу (Бугу). Середню він називає Сумівкою, а от назви решти двох історик не називає. Але не треба мати багату уяву, аби припустити, що неназвані фортеці це Крушинівка і Кошаринці.

Як засвідчує автор, згаданий вище, всі три фортеці були споруджені як заслін проти татарських набігів.

Село Крушинівка можливо одержало назву від заростей крушини, що підступали до невеликої безіменної річечки, що впадала в Південний Буг. Досі збереглася інша назва села - Брояки, або Кручі. І до тепер так називають одну місцині, де Буг робить крутий поворот. В часи виникнення села, води Бугу не були такими високими, а тут були пороги тепер вони опинилися під водою, так як вода піднялася щонайменше на 4-5 метрів у зв’язку зі спорудженням греблі Чернятської гідроелектростанції в 1954-1958 р.р. Місцевий краєзнавець Косюк І. припускається думки про імовірну етимології слова «Брояки», як похідне від слів «брід», «бродити». Можливо саме тут, серед каміння і можна було перейти Буг убрід.

Ще один краєзнавець і журналіст Швець Б. назву села Крушинівка виводить від слова «крушеніє», «крах», «катастрофа», які можливо, трапились з одним із багатьох відвідувачів цієї місцини.

Першу церкву в селі було споруджено в 1843 році. А в 1877 році спорудили нову, кращу, на честь Святої Параскеви на кошти прихожан. Була це дерев’яна церква, яка простояла сто років і згоріла.

Теперішня церква будувалася з 1989 по 1994 рр., за кошти односельчан та допомоги колгоспу «12 річчя Жовтня». В 1994 р. 10 листопада на честь святої Парасковії, як і її попередні церкви, була відкрита.

В середині XIX століття до 1917 року село і навколишні землі належали Собанським. В Крушинівці завжди поважали потяг до освіти, до знань. Старожили розповідали, що за кілька років до скасування кріпосного права сільський дяк у церковній сторожці за певну плату дітей навчав грамоти.

В 1911 році в селі на кошти місцевого земства було споруджено приміщення двокласної школи, де навчання вів священник.

Жителів села не обійшли стороною історичні події 1905-1907, 1917 років громадянської війни, колективізації, голодоморів та воєн.

Особливою сторінкою в історії є ВВ війна. Визволяючи село Крушинівка, радянські війська форсували річку Південний Буг. Навпроти крушинівського млина, вплав на конях, річку форсували кіннотники, а трохи вище, під Завадівкою, розгорівся справжній бій — там розпочалася переправа основної групи наших військ, які поспішали на Бершадь. Григорій Михайлович Дзюбенко та Максим Михайлович Кифорук допомагали переправлятися радянським військам. Останній з них загинув, перевізши по черзі дев’ятнадцять бійців своїм невеличким човном.

На другий і третій день після того, як наші війська переправились і пішли далі, селяни підібрали на полі бою під Завадівкою тіла загиблих радянських бійців і поховали у братській могилі села Крушинівка. В 1994-1995 роках, на передодні 50- річчя Перемоги, у Крушинівці було побудовано величезний Меморіал Вічної Слави. Туди востаннє було перенесено останки воїнів, що полягли під Завадівкою і перезахоронено у Братській могилі Меморіалу. Серед тих, хто там покоїться, згадуються лише імена 5-ти воїнів :

рядового Москалева І.Д. 1920 р.н.,

рядового Федорова І.С. 1896 р.н.,

рядового Трухлого Д.П. 1898 р.н.,

рядового Черемушкіна В.З. 1898 р.н.,

рядового Кудряшова 1.1. 1915 р.н.

Соболенко Авксентій Андрійович із Богуславського району Київської області похований на крушинівському цвинтарі. Його тіло було знайдено в Бугу уже після того, як було захоронено 15 невідомих і при ньому, як згадують учасники тих подій, документи були. Наших односельчан брало участь у Великій Вітчизняній війні 375 осіб, з них загинуло 137 чол. Багато з них нагороджено орденами і медалями. У віках залишиться світла пам’ять про тих, хто поліг на полях бою.

До Жовтневої революції селяни працювали на полях династіїпанів Сабанських. Коли у 1917 р. у село надійшла звістка про революційні події, селяни розпочали боротьбу за конфіскацію поміщицьких земель і майна. Земля була роздана селянам. А в 20-х роках почалася колективізація. Так, на зорі Радянської влади під час колективізації виникло два колгоспи - імені Кірова та імені Ворошилова. У кожному було по дві рільничі бригади, у бригаді - по чотири ланки. Всього працездатних у кожному господарстві було десь по чотириста душ. Старожили розповідають, що в ті часи між колгоспами була велика дружба і порозуміння. Завжди виручали одні одних і під час жнив, і під час посівної, оранки. На початку 50-х років колгоспи села Крушинівки об’єднали. Замість двох у селі став один колгосп ім. Ворошилова. Його керівниками були: спочатку Білоус, тоді Соболєв, а потім Фурман. Через десять років Крушинівку приєднали до сусідньої Маньківки, де був колгосп «12-річчя Жовтня», а головою колгоспу залишився Фурман. Крушинівка з тих пір стала вважатися бригадним селом , виробничою дільницею № 2.

З кожним роком зміцнювалася економіка в колгоспі, кращими ставали побутові умови крушинівчан. До 50-річчя Жовтня в селі побудовано школу, клуб з стаціонарною кіноустановкою та бібліотеку, яка й сьогодні тут знаходиться.

Довгий час з 1968 по 1998 роки головою колгоспу «12-річчя Жовтня» був Б.Д.Булка. За цей період на краще змінилось обличчя с. Крушинівка. З’явилось чимало новобудов, виробничих приміщень. В Крушинівці в цей час була збудована нова двоповерхова школа, ФАП, зроблені ремонт магазину, клубу.

З набуттям нашою державою незалежності почалися зміни в житті.

23 листопада 1992 року колгосп «12-річчя Жовтня» с. Маньківка перейменовано в КСП «Лан». На території села Крушинівка з 1993 р. діють також СФГ: «Темп» керівник Шевченко М.О., «Колос» керівник Кифорук В.І., «Оксана» керівник Савченко О.Д. є також одноосібники.

12 вересня 1992 року Булка Борис Дементійович передав КСП «Лан» молодому, енергійному спеціалісту Савченку Сергію Павловичу.

З березня 2000 р. КСП «Лан» перейменовано в СТОВ «Лан». Його директором є Савченко С.П. В результаті поділу земель, які були в колективній власності, власниками земельних паїв тут стали 2062 особи. Розмір земельної частки склав лише 1,46 га - він найменший в районі, шо стало наслідком великої кількості працюючих в господарстві за попередній період.

Вчитель.

А зараз здійснимо подорож в літо. Непорушно стоять дерева. Тихо навкруги, мертво. Лише де- не- де прокинеться пташка, непевним голоском обізветься зі свого затишку, а зелене море дерев ще дрімає. .. а тендітна зелена травичка ледь пробивається крізь сухий торішній килим. Ясне сонце тепле й приязне ще не встигло наложити палючих слідів на зелені вершечки дерев.



  • Як ви гадаєте, чи випадково я згадала про ліс?

Незважаючи на те , що неподалік села розкинувся ліс, чи всім вам доводилось з друзями блукати ним і спостерігати за його красою. Звичайно, не всім.

Отож, зараз ми спробуємо здійснити заочну екскурсію лісом і подумки перенесемось в його царство.

Учениця.

Уявіть собі ліс…

Білий гомін беріз

І ялин заповідних мовчання.

Крик сови з-за ріки,

Коли гаснуть зірки

За хвилину якусь до світання

Уявіть собі ліс…

Учень. Ліс розкриває перед людиною невичерпні багатства. Він з давніх - давен славиться красою ,величчю.

Письменні джерела стверджують, що за часів Київської Русі майже всю сучасну територію Вінниччини займали ліси. У хащах водилися звірі. Проте з плином часу ліс здавав свої позиції. Величезних втрат зазнало лісове господарство під час Другої світової війни. Окупанти вивозили найціннішу деревину, а через страх перед партизанами вирубували цілі масиви.

На даному етапі проблема збереження природи Поділля стає все більш актуальною для Вінниччини.

Учениця. Одним зі заходів у справі охорони навколишнього середовища є створення заповідних територій та об’єктів.

Утворення ботанічного заказника місцевого значення «Крушинівський» було затверджено рішенням облради №263 від 25.10 1990 року загальною площею 594 га. Він створений тому, що в ньому зростає цінна рідкісна в області лікарська рослина – барвінок малий. Також в нашому лісі росте підсніжник звичайний,

Учень.


З-під снігу він пробився,

Бо силу добру має.

Своїм біленьким цвітом,

Він землю прикрашає.


Первоцвіт лікарський,

Проліска дволиста,

Конвалія звичайна,

Сестра нарцисів, лілій ніжних

І неповторна серед них,

Цвіте прекрасна білосніжка,

Конвалія, в лісах моїх.

Також ростуть купина лікарська, ряст порожнистий, печіночниця звичайна.

Учень окрасою нашого села є річка Південний Буг. Пращури його називали Бог, тому що в річці водилося багато риби. Кілька десятиліть тому річка була вужча, але набагато глибша. Ціле літо річка вабить цілющою прохолодою відпочивальників не тільки жителів нашого села, а й району.

Учитель. Назвіть відомі вам види риб, які живуть у річці?

Учениця. Наше село полюбляють лелеки. Тільки – но вигляне весняне сонечко й уже прилітають. Мабуть, через це наш край називають лелечим. У народі існує повір’я , що гніздо цих білих красенів не можна руйнувати, бо в хату прийде горе. З настанням весни у селі поселяється щороку три лелечі сім'ї.

Історики

Вчитель. Довгими зимовими вечорами ваші прабабусі , бабусі вишивали сорочки, рушники, наволочки і навіть картини.

Учениця.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала…

І біль із серця раптом зник,

Так тепло – тепло стало:

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

Учениця. ( розказує про рушники, подаровані школі)

Ось цьому рушникові 90 років. А вишивала його Бровченко Голита. Ось цим рушником перев’язувала Перевозняк Василина свого сина, проводжаючи його в армію.а цей рушник вишивала Кулик Ганна. Йому уже більше 30 років.

На цих рушниках відображена доля народу, його почуття.

Учень.


Ці картини вишивала моя прабабуся Павліченко Тодоска, якій виповнилося 85 років.

Пісня «А сорочка мамина біла…»


Пошукова група

Учень. Нині в селі проживає____989 жителів.

Нараховується всього дворів 516

Старожили села Павліченко Ольга

Учасників бойових дій 6

Найкраща вишивальниця Коваль Фрасина

Майстриня – коровайниця Олійник Олена

Виступ учнів

1.Моє село – хліба наче море.

Моє село – батьківська земля.

З тобою з любов’ю я щиро говорю.

Моя ти надія і гордість моя.


2.Моє село, де щирістю багаті

Серпневі зорі маками цвітуть.

Гостинно тут зустрінуть в кожній хаті,

Сердечне слово кожному знайдуть.


3. Тут пестять мене світанки сині,

Як усмішка на маминім лиці.

У казку несуть руки лебедині,

добром тепліють очі- промінці.


4. Моє село. Це тут моє коріння.

Тут доля квітне в росяних садах.

Тут шлях мій починається з уміння

Любити хліб у маминих руках.



Про знатних земляків

Учень. Немало є і талановитих людей, вихідців з с. Крушинівки. Серед них є вчені, інженери, педагоги, а особливою гордістю є:


Кресний Дмитро Іванович 1952 р.н. - Доктор наук зав. кафедри МОЗ інституту нетрадиційної медицини
Приятельчук Анатолій Олексійовичі947 р.н. - Доцент кафедри філософських наук національного університету ім. Шевченка
Гонтарук Віктор Миколайович 1964 - заступник голови суду м. Вінниця
Максимчук А.Г. - військовий кореспондент
Рогачов Д.В. - майор авіації
Дзюбенко М.І. - академік інституту рослинництва.
Гріщенко Людмила Миколаївна 1979 р.н. - кандидат хімічних наук, науковий співробітник кафедри фізичної хімії Київського національного університету ім. Шевченка.

Дунаєвська Людмила Григорівна 1975 р.н. - кандидат юридичних наук, доцент Київського національного університету ім. Шевченка.

Пісня «Моє село»

Учитель. Люблять у нашому селі українську пісню. В ній відображається життя нашого народу, оспівується радість і горе, нещасливе кохання, туга за рідним краєм. Особливе місце займають жартівливі пісні. На свято ми запросили ваших батьків. Надамо їм слово.

Пісня «А мій милий вареничків хоче»

Поетична антологія.

Учні читають власні вірші



Презентація власної думки

Вчитель. Повертаємось до епіграфа нашого заходу.



  • За що ви любите своє село?

  • Отже, село для кожного із нас це …

Учениця .Моє село, тобі я щастя зичу.

Хай дітям світить зірка золота,

А землю цю трудом ми возвеличим,

Ти України часточка свята.

Учень . Люблю тебе, моє село,

Добром багате й щирістю людей.

Ти з майбуттям своїм рівняєш кроки,

Моє прадавнє й вічно молоде.


Учениця.. Моє село,!

Люблю твої світанки барвінкові,

І у ході засмаглій день ясний.

І перші зорі тихі вечорові,

Твоєї ночі погляд чарівний.

Учень. Село моє! Дитинства й юності колиска

Куди б не завернула доля нас,

Завжди відвідати й вклонитись низько

Знайдем ми змогу в найкрутіший час.

Виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушникові тримають коровай.



  • Дорогі гості! В знак поваги прийміть від нас цей запашний коровай.

Звучить пісня «Зеленеє жито »


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка