Моз україни національний медичний університет ім. М.І. Пирогова кафедра інфекційних хвороб




Скачати 217.19 Kb.
Дата конвертації19.04.2016
Розмір217.19 Kb.

МОЗ УКРАЇНИ

Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

кафедра інфекційних хвороб




Затверджено


на методичній нараді

“____” _____________ 20 р.


Зав. кафедри проф. Л.В. Мороз




М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

для організації самостійної роботи студентів V курсу медичних факультетів

(за темою, що увійшла до плану аудиторної підготовки)

Тема 8.2:

Дифтерія. Диференціальна діагностика ангін.

Склала: к.мед.н. Шкондіна О.Ф.



2009

  1. Актуальність теми:

Дифтерія – гостре антропонозне інфекційне захворювання з крапельним механізмом передачі, що спричиняється дифтерійними коринебактеріями і характеризується місцевим фібрінозним запаленням (частіше слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

Імунізація дітей проти дифтерії в СРСР, що проводилась з 30-х років ХХ ст., дозволила до середини 70-х років практично ліквідувати дифтерію. Вона реєструвалася у вигляді поодиноких випадків, але періодично нагадувала про себе в різних , навіть розвинутих, країнах. А з кінця 80-х – початку 90-х років почалася епідемія дифтерії, яка охопила переважно республіки колишнього РС, максимум захворюваності припав на Росію та Україну.

Особливістю даної епідемії є значна перевага серед захворілих дорослого населення над дитячим. Ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються підконтрольними лише доти, доки про них пам´ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необгрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідпроцесу.





  1. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ (з вказівкою рівня засвоєння, що планується) :


2.1. Студент повинен знати: а-2

  • правила госпіталізації хворих на дифтерію;

  • етіологію, епідеміологію;

  • патогенез;

  • роль алергічного та аутоімунного процесів при дифтерії;

  • клінічну класифікацію;

  • клінічна симптоматика перебігу при різних клінічних варіантах;

  • клінічні ознаки ранніх та пізніх ускладнень дифтерії;

  • принципи специфічної та неспецифічної лабораторної діагностики дифтерії та її ускладнень;

  • диференціальну діагностику дифтерії;

  • принципи лікування різних клінічних варіантів дифтерії з урахуванням важкості перебігу;

  • протиепідемічні заходи у вогнищі дифтерії;

  • профілактику;

  • правила виписки;

  • принципи диспансеризації.



2.2. Студент повинен вміти: а=3


  • дотримуватися основних правил роботи біля ліжка інфекційного хворого;

  • зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних, властивий для повітряно-крапельних інфекцій;

  • застосувати правила госпіталізації хворих на дифтерію з дотриманням правил протиепідемічної та особистої безпеки;

  • правильно обстежити хворого при підозрі на дифтерію з дотриманням правил протиепідемічної безпеки;

  • виявити основні симптоми та терміни їх появи, локалізацію паталогічного процесу;

  • оцінити макроскопічні зміни при огляді та зібрати матеріал для бактеріологічного дослідження;

  • оформити попередній діагноз відповідно до існуючої класифікації;

  • призначити необхідне лабораторне та інструментальне обстеження, дати інтерпретацію отриманих результатів;

  • провести диференціальну діагностику;

  • скласти план лікування;

  • надати допомогу при виникненні невідкладних станів, властивих для дифтерії;

  • намітити план профілактичних заходів в осередку дифтерії;

  • дати рекомендації щодо диспансерного спостереження в періоді реконвалесценції.


  1. Матеріали до самостійної роботи.


3.1. Міждисциплінарна інтеграція.


Дисципліна

Знати

Вміти

Мікробіологія

Властивості збудника, методи специфічної діагностики.

Інтерпретувати отримані результати

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі (ЗАК, ЗАС; біохімія крові)

Оцінити дані лабораторного

обстеження.



Патофізіологія

Механізм порушення функцій органів і систем при патологічних станах різного генезу

Інтерпретувати патологічні зміни за

результатами лабораторного обстеження

при порушеннях функції органів і систем

різного генезу.



Отоляринголо-гія

Патогенез, клініко -лабораторні ознаки змін в ротоглотці

Провести огляд та діагностувати патоло-

гічні зміни



Епідеміологія

Епід.процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі); поширеність патології в Україні і в світі. Стратегію ВООЗ стосовно ліквідації цієї інфекції

Зібрати епідеміологічний анамнез та

провести протиепідемічні та про-

філактичні заходи у вогнищі інфекції


Неврологія

Семіотика ураження НС:

- парези, паралічі

- ураження ЧМ нервів


Провести клінічне обстеження хворого з

ураженням нервової системи.



Урологія

Клініко-лабораторні ознаки ураження нирок

Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу

Імунологія та алергологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти ускладнень.

Оцінити дані імунологічних досліджень

Пропедевтика внутрішніх

хвороб


Основні етапи і методи клінічного обстеження хворого

Зібрати анамнез, провести клінічне

обстеження хворого, виявити клінічні

ознаки патології. Аналізувати отримані дані.

Клінічна


фармакологія

Фармакокінетику і фармакодинаміку,побічні ефекти: ПДС, антибіотиків, засобів патогенетичної терапії

Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти

Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

- ІТШ, дифтерійний круп, ГНН




Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу



3.2. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЗАНЯТТЯ.



3.3. Рекомендована література:
Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.1 –с. 322-380.

Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959 с.

Шувалова Е.И., ОсиповаГ.И., Змушко Е.И. Ошибки в диагностике инфекционных болезней – Москва »Медицина», 2001.- 223 с.

3.4. Матеріали для самоконтролю.
3.4.1. Питання для самоконтролю:


  1. Характеристика збудника дифтерії.

  2. Джерело, механізм, шляхи передачі при дифтерії.

  3. Характер імунітету при дифтерії.

  4. Які органи вражаються при дифтерії?

  5. Класифікація дифтерії.

  6. Класифікація дифтерійного крупу.

  7. Особливості плівок при дифтерії гортані.

  8. Назвати основні фактори агресії дифтерійної палочки.

  9. Основні ланки патогенезу дифтерії.

  10. Клініка загальноінтоксикаційного синдрому при дифтерії.

  11. Особливості перебігу дифтерії гортані.

  12. Зміни в ротоглотці при різних формах дифтерії.

  13. Специфічна лабораторна діагностика дифтерії.

  14. Ускладнення при дифтерії.

  15. Причини смерті при дифтерії.

  16. Принципи лікування дифтерії.

  17. Правила введення протидифтерійної сироватки.

  18. Профілактика дифтерії.



3.4.2. Тести для самоконтролю.

Вибрати вірні відповіді а=2
ВАРІАНТ 1.
8.1.73. Назвіть збудника дифтерії:

а) Сorinebacterium pseudotuberculosis

б) Сorinebacterium pyogenes

в) Сorinebacterium diphtheriae

г) Сorinebacterium ulcerans


      1. Джерелом інфекції при дифтерії можуть бути:

а) хворі на маніфестну форму

б) хворі з атиповою формою

в) бактеріоносії токсигенних штамів

г) бактеріоносії нетоксигенних штамів




      1. Сезон, на який припадає максимум випадків захворювань на дифтерію:

а) осінь

б) зима


в) весна

г) літо



      1. Реґіонарний лімфаденіт та набряк тканин шиї при дифтерії пов'язаний з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


      1. Які є клінічні форми дифтерії по локалізації процесу:

а) дифтерія мигдаликів

б) назофарингеальна дифтерія

в) дифтерія переднього відділу носа

г) ларингеальна дифтерія

д) дифтерія іншої локалізації

є) дифтерія зіву




      1. Клінічні ознаки дифтерії мигдаликів:

а) початок гострий

б) початок поступовий

в) біль в горлі відповідає характеру місцевих проявів

д) біль в горлі не відповідає характеру місцевих проявів




      1. Клінічні ознаки дифтерії переднього відділу носа:

а) інтоксикація виражена

б) інтоксикація незначна

в) вільне носове дихання

д) утруднене носове дихання




      1. Основні ускладнення дифтерії:

а) інфекційно-токсичний шок

б) дегідратаційний шок

в) ранній міокардит

д) пізній міокардит




      1. В діагностиці дифтерії мають значення:

а) клінічні критерії

б) загально-клінічні методи обстеження

в) бактеріоскопія

г) бакпосів

д) серологічні методи дослідження


      1. Покази до госпіталізації хворих на дифтерію:

а) важкий перебіг

б) тільки дорослі

в) тільки діти

д) всі без виключень




      1. Перша разова доза ПДС при лікуванні дифтерії залежить від:

а) важкості стану хворого на момент поступлення

б) віку хворого

в) маси тіла хворого

д) клінічної форми дифтерії




      1. Дифтерія у щеплених:

а) перебіг важкий з частими ускладненнями

б) важкий перебіг, але без ускладнень

в) не зустрічається

д) більш легкий перебіг



ВАРІАНТ 2.


      1. Збудник дифтерії відноситься до:

а) вірусів

б) грибків

в) рикетсій

г) бактерій




      1. Джерелом інфекції при дифтерії рідше за інших можуть бути:

а) хворі на маніфестну форму

б) хворі з атиповою формою

в) бактеріоносії токсигенних штамів

г) бактеріоносії нетоксигенних штамів




      1. Пора року, коли зменшується циркуляція збудника та число захворівших на дифтерію:

а) зима

б) весна


в) літо

г) осінь



      1. Ураження нервової системи при дифтерії пов'язане з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


      1. До дифтерії іншої локалізації відноситься:

а) дифтерія очей

б) дифтерія шкіри

в) дифтерія рани

г) дифтерія мигдаликів

д) дифтерія статевих органів


      1. При дифтерії мигдаликів та назофарингеальній дифтерії:

а) гіперемія слизової переважає над набряком

б) набряк слизової переважає над гіперемією

в) рівнозначні набряк та гіперемія слизової


      1. Клінічні ознаки дифтерії переднього відділу носа:

а) ерозії, кірочки на шкірі на вході у носові ходи

б) плівки та виразкування на слизовій носових ходів

в) процес обов’язково двосторонній

д) процес може бути односторонній




      1. Основні ускладнення дифтерії:

а) полірадикулоневрит

б) гепатит

в) цистит

д) нефрозо-нефрит




      1. Визначальний метод специфічної діагностики при дифтерії:

а) вірусологічний

б) шкірно-алергічна проба

в) бактеріоскопія

д) біологічний




      1. Покази до госпіталізації хворих на дифтерію:

а) легкий перебіг

б) важкий перебіг

в) всі без виключень

д) середньоважкий перебіг




      1. Курсова доза ПДС при лікуванні дифтерії залежить від:

а) важкості стану хворого на момент поступлення

б) важкості перебігу хвороби

в) клінічної форми

д) маси тіла хворого




      1. Дифтерія у щеплених:

а) ніколи не зустрічається

б) більш легкий перебіг

в) тільки важкі форми

д) тільки середньо важкі форми



ВАРІАНТ 3.


      1. Збудник дифтерії відноситься до:

а) вірусів

б) бактерій

в) гельмінтів

г) найпростіших




      1. Найбільш епідеміологічно небезпечні при дифтерії:

а) хворі на маніфестну форму

б) хворі з атиповою формою

в) бактеріоносії


      1. Найбільш епідемічний штам Сorinebacterium diphtheriae:

а) C.gravis

б) C.mitis

в) C.intermedius
8.3.100.Ураження серця при дифтерії пов'язане з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


8.3.101.Які є форми дифтерії по поширеності процесу:

а) комбінована дифтерія

б) поширена дифтерія

в) локалізована дифтерія

г) назофарингеальна дифтерія
8.3.102.Клінічні ознаки дифтерії мигдаликів:

а) плівка на мигдаликах біла, ніжна, легко знімається шпателем

б) плівка на мигдаликах сіра, щільна, важко знімається шпателем

в) біль в горлі відповідає характеру місцевих проявів

д) біль в горлі не відповідає характеру місцевих проявів
8.3.103.Клінічні ознаки дифтерії ока:

а) частіше легкий перебіг

б) частіше важкий перебіг

в) системна лімфаденопатія

д) відсутність системної лімфаденопатії
8.3.104.Основні ускладнення дифтерії:

а) міокардит

б) цистит

в) аднексит

д) нефрозо-нефрит
8.3.105.Чи виключається діагноз дифтерія при негативних бактеріоскопічних та бактеріологічних результатах дослідження при наявності клінічних проявів дифтерії:

а) так


б) ні
8.3.106.Етіотропне лікування дифтерії:

а) антибактеріальна терапія

б) противірусна терапія

в) серотерапія (ПДС)

д) вакцинація
8.3.107.Перша разова доза ПДС при лікуванні дифтерії залежить від:

а) важкості перебігу хвороби

б) маси тіла хворого

в) важкості стану хворого на момент поступлення

д) статі хворого
8.3.108.Карантин при дифтерії накладається на:

а) 1 міс.

б) 1 рік

в) 7 днів

д) 15-20 днів

ВАРІАНТ 4.
8.4.109.Збудник дифтерії відноситься до:

а) грибків

б) вірусів

в) бактерій

г) хламідій
8.4.110.Механізм зараження при дифтерії:

а) фекально-оральний

б) парентеральний

в) трансмісивний

г) повітряно-крапельний
8.4.111.Найменш епідемічний штам Сorinebacterium diphtheriae:

а) C.gravis

б) C.mitis

в) C.intermedius


8.4.112.Дифтеритичне запалення при дифтерії пов'язане з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


8.4.113.Які є форми дифтерії по поширеності процесу:

а) дифтерія мигдаликів

б) поширена дифтерія

в) локалізована дифтерія

г) комбінована дифтерія
8.4.114.Клінічні ознаки дифтерії мигдаликів:

а) плівка на мигдаликах сіра, щільна, важко знімається шпателем

б) плівка на мигдаликах біла, ніжна, легко знімається шпателем

в) початок гострий

д) початок поступовий
8.4.115.Клінічні ознаки дифтерії ока:

а) відсутність системної лімфаденопатії

б) системна лімфаденопатія

в) частіше зустрічається в комбінації з іншими формами дифтерії

д) частіше зустрічається як ізольована форма
8.4.116.Основні ускладнення дифтерії:

а) дегідратаційний шок

б) геморагічних шок

в) інфекційно-токсичний шок


8.4.117.Дані ЗАК при дифтерії:

а) лейкоцитоз

б) лейкопенія

в) зсув лейкоцитарної формули вправо

д) зсув лейкоцитарної формули вліво
8.4.118.Етіотропне лікування дифтерії:

а) серотерапія (ПДС)

б) протигрибкова терапія

в) антигельмінтна терапія

д) антибактеріальна терапія
8.4.119.Курсова доза ПДС при лікуванні дифтерії залежить від:

а) важкості стану хворого на момент поступлення

б) статі хворого

в) маси тіла хворого

д) клінічної форми
8.4.120.Карантин при дифтерії накладається на:

а) 15 днів

б) 7 днів

в) 30 днів

д) 3 міс.

ВАРІАНТ 5.
8.5.121.Збудник дифтерії відноситься до:

а) дифтероїдів

б) токсигенних штамів коринебактерій

в) токсигенних штамів коринебактерій


8.5.122.Механізм зараження при дифтерії:

а) парентеральний

б) трансмісивний

в) повітряно-крапельний

г) контактний
8.5.123.Середня тривалість заразності більшості хворих на дифтерію:

а) 7 днів

б) 15-20 днів

в) декілька місяців

г) роки
8.5.124.Ураження нирок при дифтерії пов'язане з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


8.5.125.За характером місцевих проявів дифтерію можна поділити на:

а) катаральну

б) набрякова

в) плівчасту

г) острівцеву
8.5.126.Клінічні ознаки дифтерії мигдаликів:

а) відсутність набряку слизової ротоглотки та п/ш клітковини шиї

б) набряк слизової ротоглотки та п/ш клітковини шиї

в) голос набуває гнусавого відтінку

д) голос звичайний
8.5.127.Клінічні ознаки ларингеальної дифтерії:

а) початок гострий

б) початок поступовий

в) грубий, лаючий кашель, потім афонія

г) набряк підскладкового простору та нашарування слизу при ларингоскопії

д) нальоти на справжніх голосових зв’язках


8.5.128.Основні ускладнення дифтерії:

а) менінгіт

б) полірадикулоневрит

в) енцефаліт

д) немає ускладнень
8.5.129.Дані ЗАК при дифтерії:

а) зсув лейкоцитарної формули вліво

б) нормальна ШЗЕ

в) підвищена ШЗЕ

д) зсув лейкоцитарної формули вправо
8.5.130.Найбільш ефективні групи антибіотиків для лікування дифтерії:

а) левоміцетин

б) тетрацикліни

в) пеніциліни та його полусинтетичні похідні

д) макроліди
8.5.131.Введення ПДС при лікуванні дифтерії проводиться з метою:

а) нейтралізації С.diphtheriae

б) нейтралізації зв’язаного з клітинами-мішенями токсину

в) нейтралізації циркулюючого в крові токсину


8.5.132.Вакцинація для профілактики дифтерії:

а) не застосовується

б) застосовується тільки для екстренної профілактики

в) входить до календаря обов’язкових щеплень

д) застосовується за бажанням

ВАРІАНТ 6.
8.6.133.Збудник дифтерії:

а) паличка Коха

б) паличка Леффлера

в) кишкова паличка


8.6.134.Механізм зараження при дифтерії:

а) трансмісивний

б) контактно-побутовий

в) повітряно-крапельний

г) фекально-оральний
8.6.135.Середня тривалість заразності більшості хворих на дифтерію:

а) 1 рік


б) 6 міс.

в) 15-20 днів

г) 3-4 дні
8.6.136.Ураження наднирників при дифтерії пов'язане з:

а) місцевими дистрофічними та некротичними змінами

б) лімфогенним поширенням з вогнища інфекції

в) гематогенним поширенням


8.6.137.Якщо некротичний процес виходить межі одного анатомічного утворення:

а) локалізована дифтерія

б) комбінована дифтерія

в) поширена дифтерія


8.6.138.Клінічні ознаки дифтерії мигдаликів:

а) набряки гомілок

б) набряклість повік

в) набряк п/ш клітковини шиї

д) асцит
8.6.139.Клінічні ознаки ларингеальної дифтерії:

а) нальоти на справжніх голосових зв’язках

б) набряк підскладкового простору та нашарування слизу при ларингоскопії

в) дихання ослаблене або не вислуховується

д) дихання жорстке, багато сухих хрипів
8.6.140.Основні ускладнення дифтерії:

а) отит


б) пневмонія

в) міокардит

д) полірадикулоневрит
8.6.141.Забір матеріалу для дослідження на С.diphtheriae проводиться:

а) з центру ураженої ділянки

б) на межі ураженої ділянки зі здоровою тканиною
8.6.142.Найбільш ефективні групи антибіотиків для лікування дифтерії:

а) пеніциліни та його полусинтетичні похідні

б) аміноглікозиди

в) макроліди

д) фторхінолони
8.6.143.Антибіотикотерапія при лікуванні дифтерії проводиться з метою:

а) нейтралізації С.diphtheriae

б) нейтралізації зв’язаного з клітинами-мішенями токсину

в) нейтралізації циркулюючого в крові токсину


8.6.144.Вакцинація для профілактики дифтерії починається в:

а) 12-місячному віці

б) 18-місячному віці

в) 3-місячному віці

д) 6-місячному віці

3.4.3.Задачі для самоконтроля: а= 2


Задача 1 (а=2).
Хворий 28 років поступив до інфекційного стаціонару на 2-й день хвороби зі скаргами на помірний біль у горлі, помірну слабкість, підвищення температури тіла. Діагноз при направленні: “Лакунарна ангіна”.

При огляді: Т° 38,2оС. В ротоглотці - на фоні незначного набряку мигдаликів спостерігається сірий наліт у вигляді острівків, що не виходить за їх межі та погано знімається з послідуючою кровоточивістю. Пальпуються помірно збільшені, малоболючі підщелепні лімфовузли. Загальний стан мало порушений. Дихання носом вільне, в легенях хрипів немає. Пульс – 80 пошт/хв. Тони серця звучні, ритмічні. Живіт м’який, безболісний.



1. Попередній діагноз.

2. План обстеження.

3. План лікування.


3.5. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

  • Оволодіти методикою обстеження хворого на дифтерію

  • Провести курацію хворого на дифтерію

  • Провести диференціальну діагностику дифтерії

  • Скласти план лабораторного обстеження

  • Інтерпретувати результати специфічного обстеження хворого на дифтерію

  • Розпізнати ускладнення дифтерії

  • Скласти план лікування хворого на дифтерію

  • Визначити лікарську тактику в разі виникнення невідкладних станів

  • Оформити медичну документацію за фактом встановлення діагнозу „Дифтерія”.


3.6. Професійний алгоритм формування навичок та вмінь діагностики дифтерії




Завдання

Послідовність виконання

Зауваження, попередження щодо самоконтролю

1.

2.


Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого на дифтерію
Провести курацію

хворого


I. З‘ясувати скарги хворого.

II. З‘ясувати анамнез:

1. Анамнез хвороби

2. Анамнез життя

3. Епіданамнез

III. Провести об‘єктивне обстеження.

1. Загальний огляд:

- загальний стан хворого;

- шкіра,

-слизові ротоглотки,


-лімфатичні вузли;

- голос;
2. Серцево - судинна система:


- пульс;

- артеріальний тиск;


- аускультація серця;
3. Дихальна система:

- аускультація легень.


4. Нервова система

5. Видільна система:



Відокремити скарги, що характеризують синдроми:

- загальної інтоксикації;

- органних уражень;

- додаткових уражень;

Звернути увагу на початок; термін, послідовність виникнення, динаміку

- гарячки;

- болю в горлі;

- змін у ротоглотці;

- набряку;

- інших симптомів;

Виявити перенесені хвороби.

Виявити дані стосовно реалізації повітряно-крапельного механізму передачі, звернути увагу на можливий контакт хворого (реалізація побутового шляху), дані вакцинації;

Пам’ятати: наявність, вираженість, динаміка симптомів зумовлені терміном і тяжкістю перебігу хвороби, залежать від віку хворого, супутньої патології;

Звернути увагу на:

- температуру тіла;

- свідомість;

- блідість шкіри;

-наявність, локалізацію, характер нальоту;

-наявність, локалізацію набряку;

Звернути увагу на:

- набряк слизової ротоглотки значно виражений порівняно з місцевою гіперемією;

- нальоти мають характерний вигляд (щільні, блискучі, сіруватого кольору, важко знімаються – можлива кровоточивість); підщелепні лімфовузли помірно збільшені і нерідко болісні;

- гучність, ясність, сиплість, гугнявість;
- важкість інтоксикації часто не корелює з характером місцевого процесу;

- Звернути увагу на:

- лабільний пульс (залежить від важкості перебігу),схильність до тахікардії при ускладненнях (ранніх та пізніх міокардитів), може бути стійка брадикардія;

- помірно знижений АТ (значне зниження свідчить про ускладнення!);

- помірна глухість тонів серця;
-наявність ознак зумовлених приєднанням або активацією вторинної мікрофлори та порушенням дихання на фоні невриту чи обтурації;

- характер дихання – везикулярне, жорстке, бронхіальне; послаблене, посилене;


Звернути увагу на:

-можливість (ранніх та пізніх) уражень черепних нервів, що перебігають за типом моно- або поліневритів;


- виявити наявність патологічних ознак при розвитку ускладнень зі сторони нирок (нефрозо-нефриту);





3.

Призначити лабораторні і додаткові дослідження, інтерпретувати результати.

1. Загальний аналіз крові.

2. Загальний аналіз сечі.

3. Біохімічні методи:

4.Специфічна діагностика:

6. Серологічні методи:

- РНГА
7. Додаткові методи:



Звернути увагу на типові зміни: помірний нейтрофільний лейкоцитоз (у разі важкої форми-виражений) зі зсувом формули вліво, ШОЕ помірно збільшена;

Відсутність значних змін за типового перебігу, при ускладненнях – підвищений вміст білка, висока питома густина, виявляються цилін, поодинокі змінені еритроцити;

- зміни показників АСТ, ЛДГ, КФК, ниркових тестів, електролітів, коагулограми при відповідних усклпдненнях;

Призначається незалежно від терміну хвороби бактеріоскопія та бакпосів секрету ротоглотки та носових ходів для виділення культури;

Призначаються в парних сироватках крові з інтервалом 10 діб;
-ЕКГ-дослідження (у динаміці), рентгенографія легень;

- огляд оториноларингологом, при необхідності – невропатологом, кардіологом, урологом



4. Матеріали позааудиторної самостійної роботи.

Тематика УДРС та НДРС:

  • Особливості перебігу дифтерії в сучасних умовах.

  • Сучасні методи специфічної діагностики дифтерії.

  • Проблеми етіотропного лікування дифтерії сьогодні.

  • Сучасні погляди на патогенез ускладнень при дифтерії.






База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка