Навчально-методичний посібник Чернівці „ Рута 2011 Наукове видання Клавдія Йосифівна Кілінська




Сторінка5/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір5.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

2.3 Четвертинні відклади


Четвертинні відклади суцільно покривають територію КПР. Серед них виділяються алювіальні, де­лю­віальні, елювіальні, колювіальні, еолові, льодовикові, солефлюкційні, пролювіальні, озерні, флювіогляціальні, озерно-льодо­викові відклади та відклади джерел. Найпоширенішими є елювіальні, про­дук­ти вивітрювання корінних гірських порід із незначною потужністю (1-2 м). За літо­логічним складом елювій пред­ставлений кам’янисто-бриловим, кам’янисто-щебенистим, щебе­нис­то-глинистим і глинистим різно­видами.

Делювіальні відклади є дрібними продуктами вивітрювання гірських порід, змиті талими і дощовими водами, містяться біля підніжжя схилів, часто перемішуються із колювієм – уламковим матеріалом, що утворився під впливом обвалів і зсувів.

Річкові долини заповнені алювієм. Це галька, гравій, пі­сок, які перекриваються суглинками. Льодо­викові відклади в Ук­раїн­ських Карпатах на вигляд схожі до морени гірських льодовиків. У плейстоцені виокремлюється морена на північно-східних схилах Чорногори, Свидівця, Мармароського масиву, у Ґорганах. У За­кар­патській западині вона відсутня, у Передкар­патському прогині сліди материкового зледеніння спостерігаються у вигляді переми­тої глинистої та суглинистої морени з флювіо­гляціальними і делю­віально-соліфлюкційними суглинками.



Еолові відклади легко розвіюються і нагромаджуються у районах заплав (Закарпатська западина).

Солефлюкційні відклади утворюються за рахунок стоку за­мерзлих ґрунтів. У високогірних районах, у зоні поширення м’я­ких корінних порід, вони формують слабохвилястий рельєф.

Сучасні озерні й озерно-болотні відклади представлені осо­ковими і сфагновими торфами на днищах карів.


2.4. Сейсмічність

Сейсмічність характерна для районів з сильними текто­нічними рухами земної кори (захід і південний захід КПР).

На території Закарпатської западини відбуваються земле­труси інтенсивністю у 6-7 балів за шкалою Ріхтера. Їх епіцентри знаходяться у районах Сваляви, Довгого, Тересви, Мукачева, Уж­города. Землетрус, який відбувся 15.10.1834 р. (до 7 балів), охопив значну частину Закарпатської западини (приблизно від Сваляви до Рахова). На території Закарпатської западини поширюються земле­труси з епіцентрами у Трансільванії. Тут є локальні епі­центри землетрусів.

На території Подільської височинної області зафіксовані землетруси до 6 балів з епіцентрами у Кам‘янці-Бузькій, Заліщи­ках. Значну південну частину Подільської плити оконтурюють ізосейсти до 6 балів, на її крайньому півдні сила землетрусів сягає 7 балів. Землетруси проявлялися у 1829, 1938, 1940, 1990 роках. Більшість з них зумовлена тектонічними рухами у горах Вранча, на межі Південних і Східних Карпат у Румунії.


2.5. Печери

Геологічна будова, фізичне, хімічне і механічне вивіт­рювання, кліма­тичні і гідро­геологічні процеси є основою роз­витку печер.

Перші відомості про карстові печери приурочені до другої половини ХХ ст. (І. Гуневський, 1967, с. 41–45). Письмові згад­ки (зокрема, про карстові печери Подільської височинної області) відносяться до 1721 року (Ф. Заставний, 1996 р.). На території КПР виділяють Подільсько-Буковинську, Східноподільську, Пе­ред­кар­пат­ську, Карпатську та Закарпатську карстові облас­ті. Най­більшою серед них є Подільсько-Буковинська зі значною про­тяж­ністю печер і потужними (до 25 м) пластами гіпсових відк­ладів. Печери Оптимістична (с. Ковалівка Тернопільської облас­ті), Попелюшка (с. Подвірне Но­воселицького району Чернівецької об­ласті), Млинки (с. Залісся Чортківського ра­йону Тернопільської області), Кришталева (с. Кривче Борщівського району Тер­но­пільської області), Озерна (с. Стрілківці Борщівського району Тер­нопільської області) та інші характеризуються великими гори­зон­тальними галереями-ходами.

Печери гірських районів утворилися у сульфатних поро­дах. Вони не такі вели­кі та галерейні, як попередні, однак їх влас­тивості (зокрема кліматичні) наразі ак­тивно вивчаються. Інтен­сивний прояв карстових процесів відбувається на Язівському і Роз­дольському кар‘єрах.



2.6. Корисні копалини


Корисні копалини є сировиною для чорної металургії, ме­та­лургії кольорових, рідкісних і благородних металів (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Корисні копалини


Мінерально-сировинний потенціал КПР складається з го­рючих (паливних), металевих і неметалевих корисних копалин (табл. 2.2 - 2.5).

Горючі (паливні) корисні копалини. У межах КПР виді­ляється одна з трьох найбільших в Україні Карпатська нафтога­зоносна провінція, що простягається із північного заходу на південний схід на 300 км, її ширина 200 км. Видобуток нафти розпочався у 1775 році, озо­ке­риту у 1850-х роках, природного горючого газу у 1913 р. Більшість нафтових і газових родовищ знаходиться на території Перед­карпатського прогину.

Зовнішня зона Перед­кар­патського прогину газоносна. В її

Таблиця 2.2



Горючі (паливні) корисні копалини (каустобіоліти)

пп.

Види корисних копалин

Ареали родовищ і проявів корис­них копалин

Назва родовища чи прояву

Адмініст-ративна область, де є родовище

1.

Кам’яне вугілля

Львівсько-Во­лин­ський ка­м’я­нову­гіль­ний басейн

Забузьке, Кіровське, Сокальське, Тяглів­ське, Межиріченсь­ке, Піденно-За­хідне

Львівська


2.

Буре вугілля

Закарпатський буровугільний басейн, Перед­кар­патська вуг­леносна площа

Березинське, Горб­ків­ське, Рокосовське, Іль­ницьке, Ужгород­ське, Коломийське, Но­восе­лицько-Джу­рів­ське, Мілієво-Іспаське

Закарпатсь-

ка, Івано-Франківсь-

ка, Черніве­цька


3.

Горючі сланці: меніліто-ві

Карпатський сланценосний район, Поділь­ська плита

Делятинське, Борис­лав­ське, Коломий­ське, Ко­сів­ське, Ду­сінське, Со­каль­ське, Стройни­цьке, Верх­ньосиньо­видне

Івано-Фран­ківська, За­карпатська, Львів­ська, Хмельницька

4.

Нафта і горючі гази

Карпатська (Західно-Ук­раїн­ська) наф­тога зо­носна провінція,

(Передкарпат-ська, Склад­час­то-Карпат­ська і Закар­патська наф­то­газоносні об­лас­ті)



Нафтові родовища

Волинське, Пасіч­нян­ське, Борис­лавське, Старосам­бірське, Стрільби­цьке, Схід­ницько-Уличансько-Орів­ське




Івано-Франків­ська, Львівсь­ка

Газові родовища

Королівське, Рур­сько-Комарівське, Солот­винське, Ка­луське, Ко­сівське, Більче-Во­ли­цьке, Дашав­ське, Опар­сь­ке, Рудків­ське, Угер­ське



Львівська, Закарпатсь­ка,

Іва­но-Франків­ська




5.

Озокерит

Передкарпат-ський прогин

Нафто-газові родо­вища

Битків-Бабчинське, Дзви­нячське, Ста­рун­ське, Бо­ри­слав­ське, Трускавецьке



Івано-Фран­ківська,

Львівська


межах виявлено близько 30-ти родовищ газу. Глибина залягання промислових запасів сягає від 177 до 3700 м. Потужність шарів газоносних порід складає 0,4-95 м.

Газові відклади межують і підпираються водою, що зна­ходиться у порах осадових порід. Газ ніби “плаває” на воді. Біль­шість газових родовищ майже повністю використані або зна­ходяться у критичному стані. Так, Опарське та Угерське газові родовища відпрацьовані майже на 98 %, Дашавське і Кадобнянське на 96 %, Меденицьке на 94 %, Рудківське, Ходновицьке і Кавське майже на 90 %, Свидницьке і Косівське на 70 %, Богородчанське і Малорожанське на 50 %, Пинянське більше ніж на 42 %.

Внутріш­ня зона Передкарпатського прогину газонафтова.. На балансі її наф­тових, нафтогазових і газових родовищ переважає нафта. Промис­лові запаси нафти, конденсату і газу знаходяться у трі­щин­них гли­нах і горючих сланцях. Початкові дебіти нафти з шурфу - 1-550 т на добу, газу - 1-8180 тис. м3 на добу.

Запаси газу відпрацьовані майже на 60 %. Частка найбіль­ших двох родовищ Космацького і Битківсько–Бабчен­ківського скла­дає 83 % від початкових запасів газу, що розвідані у Внут­рішній зоні Передкарпатського прогину. За всі роки експлуа­тації видобуто 90,5 % газу. Для подальшого розвитку газової про­мисловості найактуальнішим є пошук і розвідка нових великих і пересічних за запасами родовищ газу.

У Внутрішній зоні видобувається нафта. У Скибовій зоні також є невеликі, майже вичерпані за 120-річну промислову роз­роб­ку, нафтові родовища. Нафтові й газові родовища виявлені і у інших районах Карпатської нафто­газової провінції і на сусідній по­дільській території.

Солотвинське, Сва­лявське, Залужанське і Тереблянське газові родовища знаходяться на території Закарпатської западини. Тут, з міоце­нових, палеогенових і крейдових пісковиків, з глибини 357-3054 м, одержані фонтани газу дебітом від 10 до 100 тис. м3 на добу. Однак поклади газу невеликі, тому промислове вико­рис­тання не здійснюється.

На Подільській плиті виявлені напівпромислове Ку­ликівське газове (газ у девонських пісковиках) і Локачинське наф­тогазове родовища. У другому розвідана нафта у силурійських по­хо­ваних вапнякових рифах і газ у девонських піщаниках.

Значні надії покладаються на розвиток нафтової та газо­добувної промисловості. за даними державного геологічного підприємства Західукргеологія перспективні ресурси нафти, що підготовлені для глибокого буріння, у Львівській області станов­лять 99,3 тис. т, у Івано-Франківській області 759,7 тис. т, у Чер­нівецькій 198,6 тис. т. За останній час геологами цієї установи підготовлено до експлуатації 9 родовищ нафти, розвідано 27 родо­вищ газу, в т.ч. 7 нафтових родовищ з розчинним газом.



на території Передкарпатського прогину промислові ро­довища озокериту (Бориславське, Трускаве­цьке, Дзвиняцьке, Ста­рунське) є найбільшими у світі. Озокерит у міоценових глинах залягає у вигляді жил і пластових тіл. Його розробка проводиться шахтним методом до глибини 250 м. Нижня межа пластових і жильних покладів проходить на глибині 700 м.

До 1940 р. місцеве вугілля використовувалося як паливо і для виробництва коксу. Тепер діапазон його використання над­зви­чайно розширився. Основними користувачами є теплові елект­ро­станції, заводи і комбінати чорної металургії, у хімічній та інших галузях промисловості. З однієї тонни кам’яного вугілля вироб­ляють 700-750 кг коксу, 30-35 кг смоли, 300-320 м3 газу, 10-11 кг сирого бензолу, 80-90 кг аміачної води.

Торфові родовища використовуються у сільському гос­по­дарстві. Заболочені території та болота - важлива складова дов­кілля, резерв для розширення площі сільськогосподарських угідь, джерело палива і добрив (табл. 2.3).

Таблиця 2.3


Торфовий фонд областей Карпато-Подільського регіону

пп.

Адміністративна область

Запаси, млн. тонн

Усього

У тому числі роз­відані

1.

Івано-Франківська

7

3

2.

Львівська

206

93

3.

Тернопільська

74

18

Перспективною енергетичною сировиною території Ук­раїнських Карпат є менілітові сланці. Вони входять до складу менілітової серії, відклади якої поширені й вихо­дять до денної поверхні потужними (понад 1500 м) смугами.

Таблиця 2.4

Металеві корисні копалини

пп.

Види корис­них копалин та основні рудовмісні породи

Ареали родовищ і проявів корис­них копалин

Назва родовища, прояву

Адміністра-

тивна об­ласть, у якій має місце ро­довище, прояв

1.

Марганцеві руди (родо­ніт, родо­хро­зит, нан­ганіт)

Карпатський марганцево-рудний район

Кобило-По­лян­ське, Рахів­ський масив, Чивчин­ське, Бурштин­ське

Закарпатська, Івано-Франківська

2.

Глиноземна си­ровина (бокси­ти, алу­ні­ти, не­фе­лі­нові сієніти

Вигорлат-Гу­тинська вул.­ка­нічна зона

Беганське,

Берегівське



Закарпатська

3.

Поліметале-ві руди (га­ле­ніт, сфале­рит)

Вигорлат-Гу­тинська вул­ка­нічна зона, Пе­редкар­пат­ський прогин

Трускавецька

Львівська

4.

Ртуть із сурмою (антимоніт)

Закарпатська провінція

Буркут-Шаян­ське, Вишків­ське, Дуб­рин­ське

Закарпатська

5.

Благородні, рід­кісні та радіо­активні метали

Закарпатський рудний район

Квасівське, Мужієвське, Саулякське

Закарпатська

6.

Легуючі метали

Лужансько-Теребовлянсь-кий рудний район

-

Закарпатська

Менілітові відклади зім’яті у лінійні складки у вигляді лу­сок і скиб, які під дією процесів вивітрювання інтенсивно роз­падаються на тонкі пластинки. Дія сланців оцінюється як біо­ген­ний стимулятор росту. Подрібнені сланці підсилюють процеси росту сільськогосподарських рослин, підвищують їх уро­жайність.



Металеві корисні копалини. Серед рудних корисних ко­палин (табл. 2.4) важливо відзначити порівняно недавно розвідані родовища золота. Є певні перспективи щодо платиної­дів, міді, цинку, алюмінію, германію. Золотоносні родовища За­карпатської за­падини характеризуються утворенням рудних жил, жильних та мінера­лізованих зон, штокверків. Головними промис­ловими типами є срібно-золотий й поліметалево-золотий. За прог­нозними запасами очікується видобуток 138-ми умовних одиниць золота, 1140 срібла, 1900 свинцю і цинку.

Неметалеві корисні копалини. КПр багатий на буді­вельний та облицювальний камінь (граніти, гней­си, сієніти, магма­тити, кварцити, базальти, мармур), будівельний пісок, це­гельно-черепичну сировину, калійні й кам’яні солі, крейду тощо (табл. 2.5).

Таблиця 2.5



Неметалеві корисні копалини

№№ пп.

Види корисних

копалин і поро­довмісні руди

Ареали

ро­довищ і про­явів ко­рис­них ко­палин

Назва родовища чи прояву

Адміністратив-

на об­ласть, у якій є родовище

1.

Будівельні мате­ріали:

Вапняки та до­ло­міти. Мар­мури і марму­рові вап­няки



Закарпатська западина,

Рахівський масив



Кузинське, Діло­вецьке, Довго­рун­ське, Рахів­ське

Закарпатська




Туф

Закарпатська западина

Берестянське, Ро­косовське, Ко­вач­ське, Ковин­ське

Закарпатська


Базальти

„-„

Кленовецьке

Закарпатська

2.

Сировина для хімічної про­мис­ловості.

Самородна сір­ка



Передкар

пат­ський прогин



Немирівське,

Язівське, Роз­дільське, Загай­піль­ське, Тлума­цьке



Львівська,

Івано-Франківська.




Мінеральні фар­би (глинис­ті вох­ри, залі­зо­окисні фар­бові руди, кар­бонатна фар­бо­ва си­ро­вина, зелені гла­уко­ні­то­ві піски)

Закарпаття

Іршавське, Ново­се­лицьке, Ділов­ське, Ільницьке.

Закарпатська


Калійні солі (кар­наліт, сіль­він, сільвініт)

Передкар-

патський соленосний басейн



Калуш-Голин­сь­ке, Трос­тя­не­цьке,

Доброгостівське,

Моршинське,

Стебниківське



Івано-Франківська,

Львівська




Кухонна і ка­м’яна сіль (га­літ)

„-„

Верхньострутин-ське

Івано-Франківська

Розсоли

„-„

Болехівське, До­линське, Дрого­бицьке

Івано-Франків­ська, Львівська

Магнієві солі

„-„

Калуш-Голин­ське, Стебників­ське

Івано-Франківська


3.

Фосфорити

„-„

Незвиське

Івано-Фран­ків­ська

4.

Технічна (індустріальна) сировина

Закарпатська западина

Беганське, Бере­гівське, Рахів­ське, Лостунське.

Закарпатська,

Івано-Франків­ська



5.

Бентонітові глини

„-„

Горьківське

Закарпатська

6.

Цеоліти

„-„

Сокирницьке

Закарпатська

7.

Коштовне, на­пів­коштовне і оброб­не ка­мін­ня. Алма­зи.

Подільська плита

-

-

8.

Гірський кришталь

Мармарось-кий масив

Велико-Бичків­сь­ке, долина р. Стрий

Закарпатська


9.

Родоніт

Рахівський і Чивчинсь-кий масиви

-

Закарпатська, Чернівецька, Івано-Фран­ків­ська

Будівельний та облицювальний камінь поширені пов­сюдно і пов­ністю забез­печують промислове, транспортне та інші види будів­ництва. Промисловість будівельних матеріалів харак­теризується перс­пективними потенційними запасами на 40-60 ро­ків. Близько 30 % родовищ є резервними, через роз­ташування у районах висо­копродуктивних орних земель.

Основним матеріалом для виробництва облицювальних ви­робів є граніти, гранодіорити, лабрадорити, габро, мармури, ін. Важлива ознака цих порід – дов­говічність. Найтриваліші у часі дрібнощебнисті граніти (до 300 років), короткочасові – кольорові мармури і гіпси (20-75 років). Проміжне місце займають крупно­зернисті граніти, білий мармур, щільні пісковики і вапняки.

Мармури і мармурові вапняки з різним кольором і від­тінком (близько 50 ро­довищ та окремих ділянок) сформувалися на території Українських Карпат. У Рахівському і Буковинському ма­си­вах розміщуються великі родовища кольорових мармурів. На те­риторії Закарпатської западини є родовища туфів і кольорових конгломератів (сс. Ганичі, Підплеса). Міоценові гіпси й ангідриди поширені у Придністер’ї. Новим видом облицювального матеріалу слугують по­дільські вапнякові білі, кремові та рожеві туфи травер­тини. сировиною для виробництва цегли, керамічних блоків є леси і лесоподібні суглинки, аргіліти й алевроліти. Це континен­тальні антропогенові відклади. Алювіальні й алювіально-озерні глини – сировина для цегельних заводів.

У Передкарпатському прогині поширені соляні родовища, з солі яких виготовляють калійні добрива. Найбільшими калійними за­водами є Стебницький і Ка­луський. Калієносні формації перед­гір­ського про­гину простягаються від польського кордону до ру­мунського при ширині смуги від 20 до 30 км. У районі поширення цих відкладів виявлено 17 родовищ із сумарними запасами більше 510 млрд. т. Прогнозна оцінка ресурсів, за мінімальними розра­хунками, складає більше 10 млрд. т. Серед розвіданих родовищ найбільшими є Стебницьке (1,1 млрд. т), Доброгостів-Уличанське (1,4 млрд. т), Марково-Розсільнянське (0,6 млрд. т), Бориславське (0,5 млрд. т), Калуш-Голинське (0,4 млрд. т).

Значні площі займає кам’яна сіль, що із залишками гли­нистого матеріа­лу залягає на значних глибинах. Технологія її ви­добутку включає підземне вилуговування й видобуток розсолу методом випа­ровування. Найбільшими солеварними під­приємст­вами є Дрого­бицький солеварний завод (Львівська об­ласть), Долин­ський і Боле­хівський солеварні заводи (Івано-Фран­ківська об­ласть). Річний ви­добуток кухонної солі на підприємствах складає 10-12 тис. т. За багаторічної експлуатації розсолів катаст­рофічно розвивається соляний карст, зменшується дебіт сверд­ловин, зміна їх мінералізації.

Важливу роль у загальному балансі мінерально-сировинної бази ві­діграє сірка. Усі запаси і прогнозні ресурси самородної сірки пов’язані з Передкарпатським сірчаним басейном, що знаходиться у зоні зчленування Волино-Подільської окраїни з Більче-Воли­цькою зоною Передкарпатсько­го прогину і простягається вузькою смугою (10-12 км) від державного кордону України з Польщею до державного кордону з Румунією. Тут відомі майже 20 родовищ. Затверджені запаси Роз­дольського, Немирівського, Ярівського, Любенського, Загай­пільського і Шевченківського родовищ. На стадії затвер­дження знаходяться оперативні запаси Тейсарів­ського, Тлумацького і Жу­ківського родовищ. Прогнозні ресурси самород­ної сірки до глиби­ни 500 м оціню­ються у 30 млн. т, до 1000 м у 10 млн. т.

На території КПР сформувалася область тріщин­них і плас­тово-порових вод, Волино-Подільський, Чоп-Мукачівський і Со­лотвин­ський артезіанські басейни.



Волино-Подільський артезіанський басейн. На сході ба­сейну поширені підземні води сенон-туронських і верхньо-про­терозойських порід. Підземні води тріщинної зони мергельно-крей­дової товщі використовуються переважно для водопо­стачання міст. Потужність свердловин підземних вод алювіальних відкладів у долині р. Дністер 9,8, у долині р. Пруту 0,2-36,1 л/с. На північ­ному заході цього басейну використовуються води сарматських і тортонських відкладів. Дебіт свердловин 0,5-42 л/с. Підземні води тортонських і сеномано-тортонських відкладів поширені у межи­річчі річок Західний Буг, Сан, Дністер. У межиріччі Серету і Збруча (південна частина артезіанського басейну) викорис­то­вуються підземні води силурійських і сармат-тортонських порід. Потужність свердловини у долині р. Смотрич 10-28 л/с. Підземні води тріщинної зони мергельно-крейдової товщі верхньої крейди поширені на заході Подільської плити. Дебіт свердловин становить 1-20 л/с. У долинах річок Стрипи, Золотої та Гнилої Липи викорис­товуються підземні води верхньокрейдових і сармат-тортонських порід (20 л/с). У центральній частині артезіанського басейну вико­ристовуються води девон­ських порід (глибина 46-130 м, дебіт свердловин 1-17 л/с).

Багаторічні середньорічні модулі підземного стоку на тери­торії Волино-По­дільського артезіанського басейну змінюються від 0,36 до 3,39 л/с/км. Прогнозні ресурси підземних вод складають 13,4 млн. м3 на добу. Розрахована потужність водозборів у цент­ральній частині басейну дорівнює 100-500 л/с, у північній частині та деяких річкових долинах правобережних допливів р. Дністра 50-100, на півдні басейну до 10 л/с.



Область тріщинних і пластово-тріщинних вод Україн­ських Карпат. У зовнішній антиклінальній зоні Україн­ських Карпат водоносні горизонти розвинені у флішових відкладах еоцену, палеоцену і крейди. Дебіт свердловин стрийської світи дорівнює 0,2-2 л/с. При експлуатації підземних вод із ямненських палеоценових пісковиків потужність свердловин становить 0,6-6 л/с. На контакті з Передкарпатським прогином витрата шурфів-фонтанів сягає 95 л/с. У центральній синклінальній зоні Україн­ських Карпат найпоширеніші підземні води кросненської світи (особливо верхньокросненської) палеоцену. По­тужність шурфів 1,3-3,6 л/с, з ямненських пісковиків до 16,6 л/с. У внутрішній анти­клінальній зоні Українських Карпат прісні води знаходяться на глибині 20-112 м. На Рахівському і Чивчин­ському масивах водопостачання здійснюється за рахунок водонос­ного горизонту алювіальних і гравійно-галечникових відкладів р. Тиси. На тери­торії Вигорлат-Гутинської гряди головним джере­лом водо­постачання населених пунктів є підземні води відкладів гутинської і бужорської світ. Водоносний горизонт знаходиться на глибині 5-20 м. Дебіт шурфів 1-10 л/с.

Чоп-Мукачівський артезіанський басейн. На північному заході басейну використовують води алювіальних відкладів і га­леч­ників чопської світи (верхній пліоцен-антропоген). Дебіт шурфів 6-20 л/с. Цей горизонт є основним джерелом водопос­тачання міст Ужгорода, Мукачева, Берегова, Чопа та ін.

Солотвинський міжгірський артезіанський басейн. У долинах річок Тиси, її допливів Ріки і Тереблі експлуатується водоносний горизонт алювіальних відкладів першої і другої над­зап­лавних терас, який є основним водопостачальником у містах Хуст, Солотвино, Тячів. У центральній, південно-західній і північ­но-схід­ній частинах Солотвинської западини використовуються підземні води тортонських відкладів, води сарматських порід і міоценових інтрузій. Потужність шурфів незначна.

На території КПР підземні води є основним дже­релом во­допостачання. Широке використання підземних вод для пиття зу­мов­лено їх високою якістю.



ще з глибокої давнини мінеральні води використовуються для лікування різних захворювань. Ліку­валь­ні мінеральні води поділяються на: 1) води без специфічних компонентів і влас­тивостей, їх лікувальні ознаки визначаються іонним складом і загальною мінералізацією; 2) води специфічного складу, лікувальні властивості й використання визначаються біологічно актив­ними компонентами. Це вуглекислі, сульфідні ра­донові води, води з високим вмістом брому, йоду й орга­нічних речовин.

Азотні, сульфатні й гідрокарбонат­но–сульфатні, кальціє­ві й натрієво-кальцієві води з мінералізацією 2-15 г/л по­ширені на півночі й сході Подільської плити. Сульфатно-каль­цієво-натрієві з мінералізацією 4,42 г/л відкриті шурфовим способом біля смт. Олесько (Львів­ська область) на глибині 756 м у вапняках девону. Азотні сульфатно-хлоридні й гідрокарбонатно-сульфатно-хлорид­ні натрієві й магнієво-натрієві води з міне­ралізацією 2-15 г/л поширені у Передкарпатському прогині. Саме тут у піщаних відк­ладах міоцену зустрічаються азотні сульфатно-хлоридні води. Вода джерел Броніслава, Марія, Софія на курортах м. Трускавця використовується для лікування. Метанові й азотно-метанові хлоридні натрієві й кальцієво-натрієві во­ди (мінера­лізація 15-35 г/л) знаходяться у глибоких шарах артезіанських ба­сейнів. Вуглекислі води (найцінніші різновиди мінеральних вод) давно використовуються для лікування. Вони поширені у Закар­патській западині, на території Вигорлат-Гутинського хребта. Їх розвідані дебіти складають 1,8 тис. м3/добу. Вуглекислі води типу “Нарзан” зустрічаються біля м. Ужгорода. Хімічний склад україн­ського нар­зану гідрокарбонатний магнієво-кальцієвий і натрієво-каль­цієвий, вміст вуглекислого газу 0,8-2,9 г/л. Від кавказьких нарзанів і води європейських курортів Вільдунген (Німеччина) і Борсек (Румунія) закарпатські відрізняються невеликим вмістом сульфатів. Вугле­кислі води типу “Боржомі” поширені у Му­качів­ському і Сваляв­ському районах Закарпатської області. Вони вико­ристовуються на курорті “Поляна”, а також заводами мінеральних вод (“Поляна Квасова”, “Лужанська”, “Плосківська”). Дебіт шур­фів складає 1-2, часом до 10 л/с. У мінеральному складі спостері­гається підвище­ний вміст таких біологічно активних іонів, як фтор і бор. Вуглекислі води типу “Арзні” поширені у долині р. Уж та її допливів. Їх склад хлоридний, натрієвий. Мінералізація 4,6-14,4 г/л. Сульфідні мі­неральні води сформувалися вздовж зони сти­ку Східно­європейської платформи із Передкар­патським прогином. Їх сумарні запаси складають 1,2 тис. м3/добу. У санаторіях “Трус­кавець”, “Синяк”, пансіонаті “Лумшори”, “Чорна вода” викорис­товуються сульфідні мінеральні води зі вмістом сірководню 38-52 г/л. Залізисті мінеральні води відкриті у тріщинних пісковиках палеогену у ви­сокогірній частині Закарпатської області. Вміст за­ліза у джерельній воді сягає 30 мг/л, у воді із шурфів 50-90 мг/л. Потужність шурфів 100 л/с. Вода гідрокарбонатно кальцієва, загальна мінералізація 0,4-0,9 г/л. Родовище залізистих вод від­крито у смт. Кобилецька Поляна (Рахівський район). Мінералізація у джерелах становить 1,9, у шурфах 2,7 г/л. Миш’яковидні міне­раль­ні води відкриті в районі с. Кваси (Рахівський район). Їх запа­си понад 0,4 тис. м3/добу. Вміст арсену (миш’яку) 5-10 г/л. За хі­мічним складом вода хлоридно-гідрокарбонатна натрієво-кальцієва.

прісна гідрокарбонатна магнієво-кальцієва вода із загальною мінералізацією 0,6-0,8 г/л із високим вмістом органічних речовин типу “Наф­туся” використовується на курорті м. Трускавця. Орга­нічними речо­винами є бітуми (до 25 мг/л), жирні кислоти та ін.

На заході КПР проводиться розвідка нових ро­довищ мінеральних вод із підвищеним вмістом органічних ре­човин (Східницьке, Збручанське). Так на базі родовищ міне­ральних вод цього типу (крім Трускавця) функціонують курорт “Шкло”, пансіонати “Гуцулка”, “Карпати. Сумарні розвідані запаси води типу “Нафтуся” прирівнюються до 0,37 тис. м3/добу, запаси Березівських мінеральних вод складають 1 тис. м3/добу.

На території КПР зафіксовані перспективні ділянки міне­ральних вод різних типів: вуглекислих у районі населених пунктів Вишково, Рахів, Квасово, Голятин, Говерла (Закарпатська область); залізистих у с. Виженка (Чернівецька область); смт. Брюховичі (Львівська область), с. Кваси, м. Ужгород (Закарпатська область; арсеноподібних (миш’яковидних) с. Говерла (Закарпатська об­ласть); енергетичні мінеральні води. Це переважно райони вулканічної діяльності. Сумарні енергетичні запаси термальних вод складають 40,5 тис. м3/добу.

Практична робота


1. Охарактеризуйте історію геологічного розвитку Подільської плити.

2. Проаналізуйте геологічну будову Українських Карпат.

3. Визначте основні тектонічні структури території КПР.
Самостійна робота

1. проаналізуйте літературні джерела з питань викорис­тання мінерально-сировинних ресурсів території КПР.

2. Визначте роль і значення історії геологічного розвитку та геологічної будови території КПР.

3. Обґрунтуйте екологічні особливості використання міне­рально-сировинних ресурсів на території КПР.


Контрольні запитання та завдання


1. Назвіть тектонічні структури Карпато-Подільського ре­гіону України.

2. Виявіть чинники прояву неотектонічних рухів на території Карпато-Подільського регіону.

3. Охарактеризуйте геологічну будову КПР.

4. Проаналізуйте райони поширення металевих, паливних і неметалевих корисних копалин.

5. Визначте основні артезіанські басейни КПР.
Теми рефератів

1. Структурно-фаціальні зони Карпатської складчастої спо­руди.

2. Мінерально-сировинні ресурси КПР.

3. Історія геологічного розвитку Передкарпатського нео­гено­вого прогину.

4. Печери Подільсько-Буковинської карстової області.

5. Вулканічні процеси на території КПР.


Література

1. Богданов А.А. Основные черты тектоники Восточных Карпат // Советская геология. – 1949. – № 40. – С. 9-22.

2. Вялов О.С. Дискуссионные вопросы тектоники и стра­тиграфии Украинских Карпат // Геологический журнал. – 1983. – Т. 43. – Вып. 2. – С. 117-126.

3. Вялов О.С. Основные проблемы геологии Советских Карпат // Материалы ХІ конгр. Карпато-Балканской ассоциации: тектоника. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 5-25.

4. Геология и полезные ископаемые Украинских Карпат. – Львов: Выща школа, 1977. – Ч. 2. – 220 с.

5. История геологического развития Украинских Карпат. – К.: Наукова думка, 1981. – 180 с.

6. Маринов М.А., Пасека И.П. Трускавецкие минеральные воды. – М.: Недра, 1978. – 296 с.

7. Природа Украинской ССР. Геология и полезные иско­паемые. – К.: Наукова. думка, 1986. – 184 с.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка