Навчально-методичний посібник для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів Запоріжжя 2012




Сторінка2/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ТЕМА № 2
ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА КЛІНІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКІВ
Вступ.

Лікарська речовина взаємодіє із молекулами клітин у всіх людей за однаковими біофізичними та хімічними закономірностями, але кінцевий фармакологічний ефект визначається біологічними властивостями клітини та тканини, які у різних людей різні. Індивідуальні властивості організму залежать від спадкових, генетичних особливостей і властивостей, надбаних у період внутрішньоутробного розвитку та індивідуального життя. Важливою обставиною, яка визначає фармакологічну реакцію органа, функціональної системи цілого організму є зміна чутливості та реактивності їх до лікарських речовин. Чутливість живої системи визначається пороговою величиною концентрації або дози, яка починає викликати першочерговий мінімальний специфічний ефект. Реактивність визначається величиною реакції живої системи на порогову дозу і більш високі дози речовини впритул до доз, які викликають максимальний специфічний ефект. При дальшому збільшенні доз визначається виносливість організма до токсичної дії. Фармакологічний ефект залежить від функціонального стану організма. Наприклад, при пригніченні ЦНС, викликаної наркозними або снодійними засобами, чутливість організму до збуджуючих речовин значно зменшується, тому їх призначають в максимальних дозах

У дії лікарських речовин мають значення вік і стать пацієнта. Так, для дітей характерна підвищена чутливість до блювотних і відхаркувальних засобів. Організм дитини менш стійкий до препаратів, які пригнічують або збуджують нервову систему. У похилому та старечому віці відбувається порушення обмінних процесів, послаблюються функції різних органів і систем, що призводить до зміни реакції на лікарську речовину. Як уже зазначалося важливу роль у дії ліків має стать. Так, жінки більш чутливі до стрихніну, нікотину, ніж чоловіки. Позначаються на дії ліків фізіологічний стан: вагітність, клімакс, менструація змінюють чутливість жіночого організму до лікарських речовин.

При стані психомоторного збудження чутливість до засобів, які гальмують ЦНС (заспокійливі, наркозні, снодійні та ін.), знижена, тому ці засоби вводять хворим в максимальних або близьких до них дозах.


І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Основні фармацевтичні фактори, що впливають на терапевтичну ефективність ліків:



  • лікарські форми;

  • допоміжні речовини;

  • хімічна природа лікарської речовини;

  • фізичний стан лікарської речовини;

  • шлях введення препарату;

  • фармацевтична технологія.

2. Новий напрям фармацевтичної науки – біофармація.

3. Хімічна, біологічна і терапевтична еквівалентність ліків.

4. Поняття і методи визначення біологічної доступності. Випробування із застосуванням одноразової дози, що повторюються.

5. Залежність дії лікарської речовини від дози, фармакокінетичних процесів, повторного застосування і взаємодії препаратів.

6. Вплив індивідуальних особливостей і стану організму на дію лікарських засобів:


  • стать;

  • вік;

  • загальний стан організму;

  • генетичні чинники;

  • вагітність і лактація.

7. Вплив зовнішнього середовища, алкоголю та тютюнопаління на взаємодію організму з лікарськими речовинами.

8. Взаємодія ліків з їжею. Зв'язок фармакокінетики з харчовим режимом. Залежність фармакодинаміки ліків від харчового режиму.

9. Вплив ліків на функціональний стан кишково-шлункового тракту.

10. Основні поняття хронофармакології, хронобіології, хрономедицини, хронопатології і хронофармакології.

11. Методи хронотерапії. Вплив фізіологічних ритмів на фармакодинаміку та фармакокінетику ліків. Токсичність лікарських засобів.

12. Вплив лікарських речовин на фізіологічні ритми.

13. Комплаєнс між хворим та лікарем.
ІІ. Практична частина.

1. Ситуаційні задачі.

Завдання №1

Проведіть порівняльну характеристику різних шляхів введення препаратів. Які переваги і недоліки має кожен з них у конкретній клінічній ситуації?

1. Шлях введення:


  • пероральний;

  • сублінгвальний;

  • парентеральний:

    • внутрішньовенний;

    • внутрішньом'язовий;

  • ректальний;

  • інгаляційний;

  • буккальний;

  • трансдермальний.

2. Лікарські засоби:

  • нітрогліцерин при нападі стенокардії;

  • нітрогліцерин при гострому інфаркті міокарду;

  • пеніцилін при ревматизмі;

  • тринітролонг при ІХС;

  • глюкокортикостероїди при загостренні бронхіальної астми;

  • глюкокортикостероїди при курсовому лікуванні бронхіальної астми;

  • метотрексат при ревматоїдному артриті;

  • бромгексин при загостренні хронічного бронхіту.

Завдання № 2

Яким чином нижче перераховані фактори можуть впливати на клінічну ефективність лікарських препаратів?



  • Спадковість.

  • Вік.

  • Стать.

  • Час прийому ліків.

  • Прийом декількох ліків одночасно (комбінована терапія).

  • Час прийому ліків.

  • Супутні захворювання.

  • Характер їжі.

  • Комплаєнс між хворим та лікарем.

  • Дисциплінованість хворого.

Завдання № 3

Двом хворим на бронхіальну астму призначили однакову дозу преднізолону для перорального застосування за наступними схемами: одному - всю дозу вранці; іншому - в три прийоми (вранці, в обід і увечері). Чи правильно зроблені призначення з погляду хронофармакології? Обґрунтуйте свою відповідь.



Завдання № 4

Дайте визначення поняттю «біоеквівалентність». З якою метою проводиться вивчення біоеквівалентості лікарських препаратів?



2. Контроль кінцевого рівня знань.

  1. Перерахуйте основні фактори, що впливають на терапевтичну ефективність ліків.

  2. Яка роль провізора в виборі лікарських засобів при зверненні пацієнта до аптекі?

  3. Запропонуйте Ваш погляд щодо підвищення безпеки пацієнтів.


Література.

  1. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  2. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  3. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  4. Арушанян Э.Б. Современные проблемы и перспективы развития хронофармакологии // Фармакология и токсикология.-1989.-Т.52, №5.-С.10-16.

  5. Лазарева Д.Н. Действие лекарственных средств при патологических состояниях. – М.: Медицина, 1990.-288с.

  6. Михайлов И.Б. Основы рациональной фармакотерапии / Учебное пособие по клинической фармакологии - СПб.: "Фолиант". - 1999. - 480 с.

  7. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

ТЕМА № 3
КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ПЕДІАТРІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ. ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ВАГІТНИХ ТА ГОДУЮЧИХ ЖІНОК
Вступ.

У житті дитини виділяють кілька періодів, під час яких фармакокінетика і фармакодинаміка лікарських засобів істотно відрізняються: антенатальний, інтранатальний період пологів, неонатальний (до 4 тижнів), до 1 року, від 1 року до 3 років. Після 5 років основні клініко-фармакологічні параметри у дітей мало відрізняються від таких у дорослих

Швидкість спорожнення шлунка у новонароджених нижче, ніж у дорослих, проте протягом 1-8 міс вона підвищується. Моторика шлунку знижується у недоношених дітей, за наявності респіраторного дистрес-синдрому, вроджених захворюваннях серця. Материнське молоко збільшує швидкість спорожнення шлунка, в той час як при підвищенні калорійності їжі та вмісту жирних кислот з довгими ланцюгами вона знижується. У цілому у дітей в перші 6 міс життя всмоктування лікарських речовин відбувається повільніше, ніж у дорослих. 

Швидкість синтезу і загальний обсяг солей жовчних кислот у новонароджених знижені; в результаті зменшуються швидкість і ступінь всмоктування жиророзчинних лікарських речовин, вітамінів D і E. 

Зв'язує здатність білків у новонароджених і дітей першого року життя знижена в результаті перевантаженості білків ендогенними продуктами метаболізму (білірубін, вільні жирні кислоти), зменшення вмісту альбумінів у крові, якісних змін структури білка. Після народження вміст білка в крові і аффінність альбумінів до лікарських засобів поступово підвищуються, хоча у віці 10-12 міс не завжди досягають норми для дорослих. 

В організмі дитини з лікарськими речовинами відбуваються ті ж біохімічні зміни, що й у дорослих, однак інтенсивність метаболічних процесів може істотно відрізнятися. Зокрема, у новонароджених швидкість окиснювальних реакцій за участю цитохрому Р450 і НАДФ-цитохром-C-редуктази знижена вдвічі, тому біотрансформація лікарських речовин, в основі якої лежать ці реакції, сповільнюється. Через відносно невисокої швидкості і біотрансформації лікарських речовин збільшується їх виведення в незміненому вигляді. Функція нирок у новонароджених знижена, тому виведення з сечею багатьох речовин відбувається менш інтенсивно, ніж у дорослих. Нирковий кровотік з віком наростає в результаті збільшення хвилинного об'єму серця та зменшення загального периферичного судинного опору. 



Особливості фармакокінетики лікарських засобів у людей похилого віку.

Всмоктування. Для похилих характерна прогресуюча гипокінезія шлунка і кишечника. Зниження евакуаторної функції шлунку призводить до більш повільного вступу ЛЗ в тонку кишку. Особливе значення це має при використанні ЛЗ з коротким Т½ і кислотонестійких ЛЗ. Зниження швидкості всмоктування може бути обумовлено також атрофічними змінами слизової оболонки шлунка і кишечника, зниженням кровотоку в ШКТ. У похилих пацієнтів часто виникає ахлоргідрія, що може обумовлювати зменшення розчинності деяких ЛЗ.

Розподіл. У літньому віці на 10-15% зменшується кількість білків плазми, що пов'язують ЛЗ. Цей факт поряд з погіршенням кровопостачання елімінувальних органів і порушенням функцій останніх призводить до уповільнення виведення ЛЗ. Особливе значення це має для ЛЗ, виведення яких залежить, перш за все, від швидкості їх доставки до елімінувальних органів. Це може призвести до збільшення концентрації ЛЗ в плазмі крові при призначенні стандартних доз і розвитку побічної дії. Зниження швидкості розподілу більшості ЛЗ відбувається внаслідок погіршення кровопостачання різних органів і тканин через склерозування судин і зменшення серцевого викиду. На характер розподілу ЛЗ можуть впливати накопичення жирової тканини, зниження м'язової маси, зменшення вмісту води в тканинах у порівнянні з особами середнього віку. Зниження кровопостачання печінки, її білковосинтезуючої та дезінтоксикаційної функцій обумовлює зниження інтенсивності метаболізму ЛЗ у похилих людей.

Виведення. Видільна здатність нирок з віком погіршується. У похилих нормальна концентрація креатиніну в крові не завжди свідчить про збереження видільної функції нирок. Враховуючи неповноцінність печінкового метаболізму і зниження видільної функції нирок, початкові дози ЛЗ у похилих слід знижувати на 30-50%.

Особливості фармакодинаміки лікарських засобів у похилих людей. У пацієнтів похилого віку можливий розвиток важко прогнозованих, нетипових і парадоксальних реакцій на вводимі ЛЗ. Цьому сприяють зміна щільності або чутливості рецепторів, зниження фізичної активності, порушення функцій шлунково-кишкового тракту, гіповітамінози, погіршення кровопостачання тканин і т.д. У результаті барбітурати, наприклад, часто викликають порушення свідомості або парадоксальне збудження, нейролептики – сплутаність свідомості, нітрати і прокаїнамід - сильніше, ніж у пацієнтів середнього віку, зниження артеріального тиску і можливе погіршення мозкового кровообігу, наркотичні анальгетики - пригнічення дихального і збудження блювотного центрів.

Принципи фармакотерапії у похилих людей. Питання про призначення того чи іншого ЛЗ слід вирішувати лише після всебічного аналізу його впливу на організм літнього пацієнта, керуючись при цьому такими принципами. Необхідно враховувати підвищену чутливість похилих людей до ЛЗ (особливо до серцевих глікозидів, антигіпертензивних засобів, транквілізаторів, антидепресантів), а також стану психіки хворого і соціальні чинники. Режим дозування ЛЗ повинен бути суворо індивідуальним. На початку лікування ЛЗ призначають у дозах, приблизно в 2 рази нижче, ніж для хворих середнього віку. Потім, поступово збільшуючи дозу, встановлюють індивідуальну переносимість ЛЗ. Після досягнення лікувального ефекту дозу зменшують до підтримуючої (як правило, вона менше дози, яка призначається пацієнтам середнього віку). По можливості слід уникати призначення всередину рідких лікарських форм, так як через зниження гостроти зору і тремору рук літні хворі відчувають труднощі при їх дозуванні. У стаціонарних умовах медичному персоналу слід приділяти особливу увагу контролю за своєчасним прийомом призначених ЛЗ, оскільки хворі можуть забути прийняти чергову дозу препарату або прийняти її повторно.

Особливості клінічної фармакології у вагітних і плоду

Широке використання ЛЗ при лікуванні вагітних - об'єктивна реальність, обумовлена спостерігаємим зниженням рівня здоров'я жінок дітородного віку і збільшенням середнього віку первісток. Складність проблеми безпеки застосування ЛЗ для лікування вагітних багато в чому визначається тим, що ЛЗ можуть впливати як на формування і функціонування статевих клітин, так і на сам багатоступінчастий процес вагітності (запліднення, імплантація, ембріогенез, фетогенез). В даний час близько 60-80% вагітних застосовують ЛЗ (протиблювотні, анальгетики, снодійні, седативні, діуретики, антибіотики, антациди, антигістамінні, відхаркувальні та ін.) У ряді випадків через поліпрагмазії (в середньому вагітна приймає чотири ЛЗ, не рахуючи полівітамінів і препаратів заліза) не представляється можливим визначити «винуватця» вад розвитку. Крім того, виявлення серйозних ускладнень фармакотерапії утруднено наявністю інших можливих причин аномалій розвитку плоду (наприклад, вірусні інфекції, несприятливі фактори зовнішнього середовища, алкоголізм тощо).

На підставі результатів клінічного застосування і експериментальних досліджень за ступенем ризику для плоду ЛЗ підрозділяють на категорії від А (безпечні) до D (протипоказані при вагітності), виділяють також категорію X (абсолютно протипоказані вагітним).

Категорії ЛЗ за ступенем ризику для плоду.


  1. Відсутність ризику для плоду.

  2. У експерименті на тваринах виявлено ризик для плоду, але при адекватних дослідженнях у людей не виявлено, або в експерименті ризик відсутній при недостатньо вивченій дії в клінічній практиці.

  3. Очікуваний терапевтичний ефект препарату може виправдати його призначення, незважаючи на потенційний ризик для плоду.

  4. Переконливі докази ризику для плоду, однак очікувана користь від його застосування для майбутньої матері може перевисити потенційний ризик для плоду.

  5. Застосування в період вагітності не може бути виправдано, ризик для плоду перевищує потенційну користь для майбутньої матері.

X. Безумовно небезпечний для плоду засіб, причому негативний вплив його на плід перевищує потенційну користь для майбутньої матері.

У внутрішньоутробному розвитку виділяють наступні критичні періоди, що відрізняються підвищеною чутливістю до різних факторів зовнішнього середовища, в т.ч. і дії ЛЗ.

1. Період передімплантаційного розвитку бластоцисти (1-ий тиждень вагітності). У цьому періоді спостерігають максимальний ризик токсичної дії ЛЗ, який проявляється найчастіше в загибелі ембріона до встановлення факту вагітності.

2. Стадія ембріогенезу (зазвичай закінчується до 8-го тижня вагітності) - ЛЗ може надати ембріотоксичну і тератогенну дію. У період органогенезу найбільш чутливі перші 3-6 тижнів після зачаття. Тератогенної дії ЛЗ в цей період практично не відзначається.

3. Період, що безпосередньо передує пологах, - ЛЗ, що призначаються породіллі, можуть змінити перебіг пологів і знизити адаптацію новонародженого до нових умов існування.

Особливості фармакокінетики лікарських засобів у вагітних:

Особливості всмоктування. Під час вагітності знижені скорочувальна і секреторна функції шлунка, що призводить до уповільнення всмоктування погано розчинних ЛЗ. У той же час всмоктування інших ЛЗ може підвищуватися в результаті збільшення часу їх перебування в кишечнику у зв'язку з ослабленням його моторики. Індивідуальні відмінності в адсорбції ЛС у вагітних залежать від терміну вагітності, стану ССС, шлунково-кишкового тракту і фізико-хімічних властивостей ЛЗ.

Особливості розподілу. Під час вагітності внаслідок збільшення обсягу циркулюючої крові (ОЦК), клубочкової фільтрації, активності печінкових ферментів можуть змінитися обсяг розподілу ЛЗ, інтенсивність їх метаболізму та елімінації.

Особливості метаболізму. Під час вагітності змінюється активність багатьох печінкових ферментів, що беруть участь в метаболізмі ЛЗ (естрогени знижують, а прогестини підвищують рівень ізоферменту цитохрому Р450). На інтенсивність печінкового метаболізму впливає також збільшення співвідношення величини серцевого викиду і печінкового кровотоку.

Особливості виведення. У вагітних збільшена швидкість клубочкової фільтрації і зростає реабсорбція в ниркових канальцях.

У пізній термін вагітності швидкість ниркової елімінації суттєво залежить від положення тіла. Патологічно протікаюча вагітність вносить додаткові зміни до фармакокінетики ЛЗ.



Особливості фармакокінетики лікарських засобів у плода:

Особливості всмоктування. ЛЗ, які надійшли в амніотичну рідину, можуть всмоктатися в ШКТ плода, кількість всмоктуваного ЛЗ буде залежати від обсягу поглиння амніотичної рідини (наприкінці вагітності він дорівнює 5-7 мл / год). У зв'язку з раннім проявленням активності глюкуронілтрансферази в слизовій оболонці тонкої кишки кон'югати, які екскретуються нирками плоду, можуть реабсорбуватися, що призводить до рециркуляції деяких ЛЗ і подовженню їх дії на плід. Через шкіру плоду відбуваються абсорбція та екскреція водорозчинних ЛЗ.

Особливості розподілу. Гідрофільні ЛЗ мають більший об'єм розподілу, а ліпофільні ЛЗ накопичуються в основному в останній триместр вагітності. ЛЗ в меншій мірі зв'язуються з білками плазми крові, так як в плазмі крові плода вміст білків менше, ніж в крові вагітної та новонародженого. Крім того, зниження білковозв’язуючої здатності плазми крові вагітної може мати значний вплив на розподіл ЛЗ в системі вагітна-плід. Це веде до збільшення вмісту вільної фракції ЛЗ і підвищує ризик ураження плоду, що посилюється особливостями його кровообігу. Після проходження через плаценту ЛЗ попадають у пупкову вену, 68-80% крові з якої проходить в печінку через ворітну вену, а близько 20-40% потрапляє через шунт (венозний протік) у нижню порожнисту вену і досягає серця і головного мозку, минаючи печінку.

Особливості метаболізму. Метаболізм ЛЗ у плода протікає повільніше, ніж у дорослих. Активність ферментів, які беруть участь у мікросомальному окисненні ЛЗ, виявляють вже наприкінці I триместра, проте вони більш активні у відношенні ендогенних речовин. Органи біотрансформації ксенобіотиків у плоді (в порядку убування значимості) - надниркові залози, печінка, підшлункова залоза і статеві залози. У процесі метаболізму деякі ЛЗ окиснюються до епоксидів, що обумовлюють в більшості випадків тератогенну дію ЛЗ. Концентрація цитохрому Р450 у надниркових залозах вище, ніж в печінці. Різні ізоферменти цитохрому Р450 набувають функціональну активність неодночасно, що служить причиною різноманітної окиснювальної здатності по відношенню до різних ЛЗ, що відносяться іноді до однієї групи речовин. Наприклад, теофілін піддається метаболічним перетворенням раніше і швидше кофеїну. Інші ферменти і ферментативні процеси у плода відстають у функціональній активності.

Особливості виведення. Головний екскреторний орган для більшості продуктів обміну плода і ЛЗ - плацента, при цьому важливий фактор, який визначає транспорт речовин через плаценту, - розчинність в жирах. Другий за значенням екскреторний орган - нирки. Екскреція ЛЗ нирками плода залежить від розвитку процесів реабсорбції і секреції в канальцях нирок. З амніотичної рідини ЛЗ можуть потрапити в ШКТ плода та реабсорбуватися в кишечнику.

Використання ЛЗ у лактуючих жінок. Більшість ЛЗ, прийнятих матір'ю, яка годує, виділяються з молоком. Часто при застосуванні матір'ю, яка годує ЛЗ, особливо довгостроково, з вузьким терапевтичним діапазоном, у дітей можуть розвинутися небажані лікарські реакції. Ряд ЛЗ (наприклад, впливаючі на секрецію пролактину, інтенсивність кровопостачання молочної залози) можуть зменшити або навіть припинити лактацію, що, природно, в більшості випадків також несприятливо.
І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Морфологічний та функціональний розвиток дитячого організму. Особливості фармакодинаміки ліків.

2. Фармакокінетика лікарських засобів в дитячому віці:


  • особливості всмоктування лікарських речовин залежно від віку дитини і шляхів введення;

  • зв’язування лікарських речовин білками плазми крові;

  • розподіл ЛЗ в організмі дитини;

  • швидкість метаболізму та елімінація ліків.

3. Дозування ЛЗ у дітей.

4. Функціональні та морфологічні зміни організму в літньому і старечому віці:



  • зниження інтенсивності метаболічних процесів (ферментативні реакції, окисно-відновні процеси, енергоутворення, синтез білків, мітотична активність і т. п.);

  • особливості центральної нервової і нейрогуморальної систем;

  • вікові зміни серцево-судинної та дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

5. Особливості фармакокінетики ЛЗ в літньому і старечому віці:

  • всмоктування лікарських речовин при ентеральному і парентеральному шляхах введення;

  • зв'язування ліків з білками крові і їх конкурентна взаємодія в процесі зв’язування;

  • особливості розподілу лікарських речовин в старіючому організмі (стан кровообігу, проникнення через капілярну стінку і клітинні мембрани і т.п.);

  • особливості біотрансформації лікарських речовин, індукція і гальмування мікросомальних ферментів печінки;

  • екскреція препаратів в літньому і старечому віці.

6. Основні принципи фармакотерапії в геріатрії. Геріатричні засоби.

7. Вплив терміну вагітності на прояв тератогенної дії ліків.

8. Групи ЛЗ за ступенем їх загрози для плода.

9. Виведення ліків з молоком матері:



  • ліки, протипоказані годуючим жінкам;

  • ліки, які можна призначати годуючим жінкам.

10. Лікарські засоби, що використовуються при гіпогалактії.
ІІ. Практична робота.

        1. Аналіз листів призначення.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію. Визначте відповідність дози і кратності прийому. Визначте можливість розвитку побічної дії препаратів і спосіб її профілактики. Оцініть комбіноване застосування ліків, оптимальні лікарські форми, шляхи введення препаратів.

Завдання № 1

При використанні яких препаратів необхідне зменшення добової дози в осіб літнього і старечого віку:



  1. Антигіпертензивних.

  2. Антиангінальних.

  3. Серцевих глікозидів.

  4. Антикоагулянтів і антиагрегантів.

  5. Всіх вище перелічених.


Завдання № 2

У вагітної 33 років (термін вагітності 12 тижнів) діагностовано позалікарняну пневмонію. Які з нижче перелічених антибактеріальних засобів можна призначити в даному випадку?



  1. Амоксицилін.

  2. Доксициклін.

  3. Цефтазидим.

  4. Цефтріаксон.

  5. Гентаміцин.

  6. Лінкоміцин.

  7. Бактрим.

Завдання № 3

У вагітної, 30 років, (термін вагітності 28 тижнів) відзначається підвищення АТ до 160/100 мм рт.ст. Виберіть антигіпертензивний засіб, що можна використовувати в даній ситуації:



  1. Клофелін.

  2. Еналаприл.

  3. Каптоприл.

  4. Амлодипін.

  5. Метілдофа.

  6. Резерпін.

Завдання № 4

Застосування якого препарату під час пологів може викликати пригнічення дихального центру у новонародженого:



  1. Новокаїнаміду.

  2. Лідокаїну.

  3. Дифеніну.

  4. Аміодарону.

  5. Всіх перелічених.


Завдання № 5

Дитина 4 років з діагнозом: позалікарняна пневмонія. Отримує в/м пеніцилін протягом 3 діб. Температура тіла зберігається на рівні 390, турбує кашель з мокротинням, частота дихальних рухів 28/хв, ЧСС 120 уд/хв, ціанозу немає. Ваші рекомендації щодо подальшої тактики лікування (відповідь обгрунтуйте):



  1. Продовжувати дану терапію.

  2. Додати сульфаніламіди.

  3. Збільшити дозу пеніциліну.

  4. Замінити антибіотик.

  5. Ваш варіант.

Завдання № 6

Хворий В., 65 років, протягом 30 років страждає цукровим діабетом 1 типу, з приводу якого отримує інсулін в дозі 70 ОД/добу, що підтримує рівень глікемії в межах 7,5-8,6 ммоль/л. Останнім часом відзначає підвищення АТ до 170/90-180/100 мм рт.ст., у зв'язку з чим лікар, призначив пропранолол в дозі 120 мг/добу. Які побічні ефекти слід чекати при даній комбінації препаратів? Чому? Ваші рекомендації даному хворому.



Завдання № 7

Вагітна, 27 років, термін вагітності 32 тижні. Пред'являє скарги на закладеність носа і біль в правому вусі, болі при ковтанні. Стан погіршився 3 дні тому, коли відчула слабкість, болі у горлі. Наступного дня приєдналися вище перераховані скарги. Звернулася в аптеку за бісептолом, мотивуючи це бажанням почати лікування “застуди”. Яка повинна бути тактика провізора? Відповідь обгрунтуйте. Випишіть рецепти.



Завдання № 8

Вагітна, 19 років, (термін вагітності 8 тижнів). Страждає бронхіальною астмою. Порекомендуйте протизапальний препарат для тривалого лікування астми, безпечний для плоду. Відповідь обґрунтуйте.


Завдання № 9

Хвора Л., 67 років, пред'являє скарги на швидке стомлення, зниження працездатності, пам'яті, уваги, порушення сну. Базова терапія повинна включати:



  1. Вітамінотерапію.

  2. Антидепресанти.

  3. Антикоагулянти.

  4. Препарати, що поліпшують мозковий кровообіг.

  5. Транквілізатори.

Завдання № 10

Хвора А., 64 років, страждає хронічним панкреатитом. Скаржиться на метеоризм, нестійкість випорожнень. Базова фармакотерапія повинна включати:



  1. Дієтотерапію.

  2. Полівітаміни.

  3. Антибіотикотерапію.

  4. Препарати травних ферментів.

  5. Ваш варіант.

2. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Принцпипи клінічної фармакології в геріатрії та педіатрії.

2. Профілактика ускладнень в фармакотерапії у хворих дитячого і геріатричного віку.

3. Особливості дозування ліків у хворих дитячого і геріатричного віку.



3. Тести. Обгунтуйте відповідь.

Тест № 1. Вагітна жінка захворіла на пневмонію тяжкого перебігу. Який з нижченазваних антибактеріальних препаратів доцільно їй призначити?



  1. Гентаміцину сульфат.

  2. Цефотаксим.

  3. Тетрацикліну гідрохлорид.

  4. Офлоксацин.

  5. Бісептол.

Тест № 2. У хворого С., 64 років, який страждає на ІХС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ст, розвинувся астено-депресивний синдром. Який із призначених йому антигіпертензивних засобів міг цьому сприяти?

  1. Клонідин.

  2. Спіронолактон.

  3. Фуросемід.

  4. Окспренолол.

  5. Усі вказані засоби.

Тест №3. У хворого, 65 років, з гострим інфарктом міокарда на 2-гу добу захворювання розвинулася повна внутрішньосерцева блокада з ЧСС 32 за 1 хв. Який з препаратів показаний хворому для надання невідкладної допомоги?

  1. Пропранолол.

  2. Платифілін.

  3. Еуфілін.

  4. Ніфедипін.

  5. Атропін.

Тест №4. Чоловіку, 75 років, з діагнозом ІХС. Дифузний кардіосклероз., фібриляція передсердь, ХСН ІІІФК-ІІБ стадії. Хронічний пієлонефрит, призначено дигоксин. У перші 6 днів доза дигоксину становила 0,25 мг двічі на день, завдяки чому зменшилась задишка, набряки, ціаноз. Однак на 7-му добу у хворого з’явилась нудота, брадикардія. Яка найбільш імовірна причина інтоксикації дигоксином?



  1. Порушення метаболізму дигоксину в печінці.

  2. Порушення елімінації препарату нирками.

  3. Занадто тривале вживання дози насичення.

  4. Перевищення добової дози насичення.

  5. Відсутність у комплексі лікування унітіолу.

Тест №5. В аптеку звернулася мама 2-х місячної дитини з проханням видати жарознижувальний препарат. Який препарат Ви порекомендуєте для дитини?

  1. Панадол.

  2. Колдрекс.

  3. Ацетилсаліцилову кислоту.

  4. Індометацин.

  5. Діклофенак натрію.

Тест № 6. 68-річному хворому ІХС, поширеним атеросклерозом, стенокардією, гіпертонічною хворобою 2 стадії, поряд з дієтичними і режимними рекомендаціями, призначили амбулаторне лікування. В цілому стан хворого покращився, але з'явилися болі в литкових м'язах при ходьбі. Які ліки могло сприяти цьому?

  1. Каптоприл.

  2. Нітромазь.

  3. Пропранолол.

  4. тазепам.

  5. Нітрогліцерин сублінгвально.

Тест № 7. В аптеку звернувся чоловік 62 років зі скаргами на загрудинні болі стискаючого характеру з іррадіацією під ліву лопатку. Хворому можна рекомендувати:

  1. Нітрогранулонг всередину.

  2. Нітрогліцерин сублінгвально.

  3. Анальгін всередину.

  4. Сустак-форте всередину.

  5. Но-шпа всередину

Тест № 8. 72-річний хворий ІХС, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою 2 стадії приймає амбулаторне лікування. В цілому стан хворого покращився, але з'явилися болі в литкових м'язах при ходьбі. Які ліки могло сприяти цьому?

  1. Пропранолол.

  2. Нітрогліцерин.

  3. Сублінгвально Каптоприл.

  4. Мазепам.

  5. Нітромазь.

Тест № 9. Чоловік 60 років страждає на атеросклероз судин. Яке з наведених нижче сполук грає провідну роль у патогенезі даного захворювання?

  1. Тканинний фермент ліпопротеінкіназа.

  2. Хіломікрони.

  3. ЛПНЩ.

  4. ЛПВЩ.

  5. Комплекс жирних кислот з альбумінами.


Література

  1. Астраханцева Л.З. Гериатрическая фармакология. – Л.: 1972.

  2. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  3. И.С. Чекман. Осложнения фармакотерапии. – Киев, Здоров’я, 1980.

  4. Клиническая фармакология: Учеб. / Под ред. В.Г. Кукеса. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2006. — 944 с.

  5. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В. Н. Коваленко, А. П. Викторова. - К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  6. Мирошниченко И.И. Основы фармакокинетики. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. – 192 с.

  7. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  8. Справочник педиатра по клинической фармакологии. – Л.: Медицина, 1989. – 320 с.

  9. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  10. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  11. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  12. Хмелевская С.С. Организация лекарственной помощи лицам пожилого и старческого возраста, Киев, 1985

  13. A university course in pharmacokinetics: Textbook / B.B.Samura, B.A.Samura, V.F.Chernykh et al. – Kharkiv: NUPh, 2005. – 188 p.

  14. Boroujerdi M. Pharmacokinetics: principles and applications. – New York: McGraw-Hill, 2002. – 420 p.

  15. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка