Навчально-методичний посібник для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів Запоріжжя 2012




Сторінка4/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ТЕМА № 6
КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
Вступ.

Пневмонія - гостре інфекційне захворювання переважно бактеріальної етіології, яке характеризується локальним ураженням респіраторних відділів легень.

З урахуванням особливостей інфікування, пневмонію класифікують на позагоспітальну, внутрішньогоспітальну, або нозокоміальну, аспіраційну і пневмонію в осіб з імунодефіцитом.

Ефективність лікування хворого залежить в першу чергу від своєчасного, раннього призначення антибактеріальної терапії. Дослідження показали, що затримка призначення першої дози антибіотиків більш ніж на 8 годин призводить до зростання летальності.

Антибактеріальну терапію пневмоній прийнято умовно поділяти на два етапи: до виявлення збудника (емпіричний) і після його виявлення (за даними етіологічної діагностики і досліджень чутливості до антибіотиків). Оскільки результати лабораторних досліджень збудника бувають готові не раніше, ніж на 2-3-й день, тому антибактеріальну терапію практично завжди призначають емпірично. Полегшити вибір терапії покликані рекомендації по клінічній практиці, які засновані на стратифікації хворих по групах. При цьому враховується тяжкість стану пацієнта, наявність інтеркурентних захворювань та факторів ризику. Крім того, важливо, що кожній з груп відповідає певний спектр збудників. Це і визначає вибір препаратів для емпіричної терапії.

Бронхообструктивний синдром може супроводжувати (також виступати в якості основного) багато захворювань бронхолегеневої системи (бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів, бронхоектатична хвороба тощо). Ці захворювання відрізняються не тільки етіопатогенетичними аспектами, але також багатьма клінічними проявами, прогнозом і результатом. Проте, загальним для них є порушення прохідності бронхіального дерева, що супроводжується утрудненням зовнішнього дихання. Причини тому можуть бути як бронхіальні, так і екстрабронхіальние (наприклад, руйнування альвеол при емфіземі легенів) чинники. Під бронхобструктівним синдромом, пов'язаним з бронхіальними факторами, слід розуміти не тільки бронхоспазм, зумовлений підвищенням тонусу гладкої мускулатури бронхів, але також набряк слизової оболонки бронхів і гіперсекреції бронхіальних залоз. Два останніх момента (набряк слизової і гіперсекреція) не тільки є складовими бронхообструктивного синдрому, але значно погіршують її перебіг і потребують окремого фармакологічного впливу. Лікувальні заходи повинні проводитися з урахуванням етіопатогенезу бронхообструкції.

Порушення зовнішнього дихання при бронхообструктивному синдромі досить часто ускладнюється порушенням кліренсу мокроти. Зміна якості мокротиння, а саме, зменшення її в'язкості, на ряду з поліпшенням (полегшенням) її виведення багато в чому визначає перебіг і результат бронхообструкції. Дія відхаркувальних лікарських засобів спрямовано як на розрідження в'язкого бронхіального секрету, так і на посилення моторики бронхіол і підвищення активності миготливого епітелію слизової бронхів. Муколітичні засоби, руйнуючи слизоутворюючі компоненти мокротиння, тим самим змінюють її фізико-хімічні властивості. Муколітичні та відхаркувальні засоби використовують у складі комплексного лікування при обструктивному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, бронхіальній астмі, а також при патології бронхо-легеневої системи, яка не обов'язково супроводжується бронхообструкцією - пневмонія, туберкульоз легенів.

Бронходілятатори.

Бронходілятаторами називають ліки, які застосовуються для послаблення бронхоспазму, що асоціюється з респіраторними порушеннями (бронхіальна астма, ХОЗЛ). Вони включають 2-адреноміметики, М-холінолітики, похідні ксантину.



1. β2-Адреноміметики.

Багато симпатоміметиків застосовуються як бронходилятатори, відносяться до β2-адреноміметиків. При бронхоспазмі ці ліки збільшують внутрішній діаметр бронхів і дозволяють повітрю увійти до альвеол, чим зменшують респіраторний дистрес.

Симпатоміметичні бронходілятатори протипоказані для пацієнтів з гіперчутливістю до цих ліків, хворих з аритмією і тахікардією, вогнищевими пошкодженнями мозку, церебральним атеросклерозом, закрито-вугольною глаукомою. Сальметерол не показаний при бронхоспазмі. Симпатоміметики використовуються обережно при гіпертензії, серцевій недостатності, глаукомі, гіпертиреоїдизмі, цукровому діабеті, гіпертрофії простати, судомах в анамнезі, при вагітності. Необхідно пам’ятати, що може виникнути адитивний ефект при використанні двох симпатоміметиків. Підвищується ризик виникнення гіпертензивного кризу при призначенні симпатоміметиків разом з інгібіторами моноаміноксидази. β-Адреноблокатори можуть пригнічувати кардіальний, бронходилатуючий і вазодилатуючий ефект симпатоміметиків. При сумісному використанні симпатоміметиків з теофіліном підвищується ризик кардіотоксичності. При призначенні адреналіну з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними ліками необхідно використовувати підвищені дози останніх.

2. Похідні ксантину.

Бронходилатуючий ефект похідних ксантину обумовлений прямим релаксуючим ефектом на гладенькі м’язи бронхів.

Похідні ксантину протипоказані для пацієнтів з відомою гіперчутливістю, пептичною виразкою, судомами, неконтрольованими аритміями, гіпертиреоїдизмом. Ці ліки обережно використовуються у пацієнтів віком більше 60 років, з захворюваннями серця, гіпоксемією, гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки.

При призначенні ксантинів разом з симпатоміметиками можуть виникати додаткові кардіоваскулярні ефекти. Деяка їжа містить ксантини (кава, шоколад) і може підвищувати ризик негативного впливу на серцево-судинну і центральну нервову системи. Тютюнопаління, нікотинові гумки, барбітурати, фенітоїн, петльові діуретики, ізоніазид, рифампіцин можуть знижувати ефективність ксантинів. Підвищується ризик розвитку токсичності ксантинів після призначення ксантинів під час вакцинації, прийому пероральних контрацептивів, глюкокортікоїдів, β-адреноблокаторів, циметидину, макролідів, тиреоїдних гормонів, алопуринолу.


Препарати попередження приступів бронхіальної астми

Для попередження нових приступів бронхіальної астми застосовують декілька груп ліків з протизапальними властивостями: кортікостероїди, інгібітори лейкотриєнів, антагоністи лейкотриєнових рецепторів та кромони.


1. Кортікостероїди

У відповідь на адренокортикотропний гормон, що утворюється в передній долі гіпофізу, у корковому шарі наднирників декретується декілька гормонів (глюкокортікоїди, мінералкортикоїди, статеві гормони). Глюкокортикоїди та мінералкортикоїди називаються взагалі кортикостероїдами. Глюкокортикоїди регулюють функцію імунної системи, регулюють обмін вуглеводів, протеїнів, ліпідів, контролюють протизапальні механізми.

Кортікостероїди, такі як беклометазон, флутиказон, тріамцинолон призначають в інгаляціях з метою пригнічення запалення в бронхах у хворих на бронхіальну астму. Крім того, кортікостероїди підвищують чутливість β2-рецепторів, що покращує ефективність агоністів β2-рецепторів.

Глюкокортікоїди після досягнення таргетних клітин зв’язуються з рецепторами та ініціюють комплексний вплив на організм людини. Ця група включає кортізон, гідрокортізон, преднізон, преднізолон, тріамцинолон.

Глюкокортікоїди застосовуються в якості замісної терапії при наднирковій недостатності, для лікування алергічних реакцій, колагенозах (системний червоний вовчак), захворювань шкіри. Протизапальна активність цих гормональних ліків дозволяє їх застосовувати як протизапальні засоби та імуносупресанти для супресії запалення та модифікування імунної відповіді.

Кортикостероїди протипоказані при відомій чутливості до них. Кортикостероїди обережно застосовуються при скомпрометованій імунній системі, глаукомі, захворювання нирок або печінки, судомах, цукровому діабеті, під час вагітності та лактації. Кетоконазол може підвищувати концентрації будезоніду і флутиказону в плазмі крові.

Глюкокортікоїди протипоказані для пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як туберкульоз, грибкові та антибіотик-резистенті інфекції. Глюкокортикоїди застосовуються обережно у пацієнтів з недостатністю нирок або печінки, гіпотиреоїдизмом, виразковим колітом, дивертикулі том, виразковою хворобою, цукровим діабетом. Глюкокортікоїди застосовуються при вагітності та в період лактації тільки при станах, що загрожують життю.

2. Антагоністи лейкотриєнових рецепторів і інгібітори лейкотриєнів.

Антагоністи лейкотриєнових рецепторів включають монтелукаст і зафірлукаст.

Лейкотриєни відносіться до бронхоконстрикторних субстанцій, синтез яких прискорюється під час запалення. Блокування біологічних властивостей лейкотриєнів приводить до бронходилатації. Монтелукаст і зафірлукаст завдяки блокуванню лейкотриєнових рецепторів респіраторного тракту попереджують набряк слизової оболонки бронхів і прискорюють бронходилатацію.

Препарати протипоказані при відомій гіперчутливості до них. Монтелукаст і зафірлукаст не застосовуються під час гострої атаки бронхіальної астми. Їх обережно застосовують у пацієнтів з дисфункцією печінки, на протязі вагітності та лактації.

Призначення зафірлукаста і ацетилсаліцилової кислоти підвищує плазмові концентрації зафірлукаста. При призначенні зафірлукаста разом з варфарином посилюється ефект антикоагулянта. Призначення зафірлукаста з теофіліном або еритроміцином може привести до зниження концентрації зафірлукаста в плазмі крові.
І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Основні симптоми і синдроми при захворюваннях органів дихання: задишка, кашель, кровохаркання, болі у грудях та ін.

2. Симптоми, що вимагають обов'язкового звернення до лікаря.

3. Етіологія, патогенез, класифікація, клініка та діагностика пневмоній.

3. Принципи антибактеріальної терапії при пневмонії.

4. Можливі ускладнення антибактеріальної терапії та методи їх профілактики.

5. Хронічні обструктивні захворювання легень: етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, основні принципи лікування.

6. Бронхіальна астма: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, принципи лікування.

7. Клінічна фармакологія бронходілятаторів: адреноагоністи, М–холінолітики, метилксантини.

8. Клінічна фармакологія лікарських засобів, що усувають запальний набряк слизової оболонки бронхів (глюкокортикоїди, кромони), відхаркуючих препаратів.

7. Спеціальні лікарські форми препаратів для хворих з патологією органів дихання: спінхайлери, турбохайлери, небулайзери. Правила їх раціонального застосування.

9. Рецептурні і безрецептурні ліки, що застосовуються при захворюваннях органів дихання.


ІІ. Практична частина.

        1. Ситуаційні задачі.

Завдання № 1.

Хвора П., 29 років, захворіла гостро: з'явилися кашель, загальна слабкість, температура тіла підвищилася до 39,00С. Додому був викликаний дільничний терапевт, який діагностував позалікарняну пневмонію в нижній частці правої легені. У зв'язку з легким перебігом захворювання хвору в стаціонар не госпіталізували. Було призначено: бісептол по 1 табл. 2 рази на добу, диклофенак, супрастин, аскорутин, мукалтин, відволікаюча терапія. Яку помилку припустив лікар? Ваші рекомендації.



Завдання № 2.

Хвора, 19 років, страждає БА протягом 10 років. В останні місяці з’явились нічні напади задухи (2-3 рази на тиждень), денна потреба в β2-агоністах майже не змінилась, кількість денних нападів - 1 раз на день. Проаналізуйте стан хворої. Ваші рекомендації.



Завдання № 3.

Хворому 60 років, отримує амікацин з приводу загострення хронічного бронхіту і ізосорбіда дінітрат з фуросемідом з приводу ІХС і ХСН. Через декілька днів відчув зниження гостроти слуху. У аналізах сечі – протеїнурія. Що могло стати причиною даного стану? Ваші рекомендації.



Завдання № 4.

Хворий 38 років скаржиться на закладеність носа, нападоподібний кашель, задишку. Хворий неспокійний, переляканий. Об'єктивно: хворий стоїть, упираючись руками в стіл, обличчя ціанотічне, експіраторна задишка. Перкуторно: коробковий перкуторний звук над всією поверхнею легень, аускультативно: сухі свистячі хрипи, що вислуховуються на відстані. Який діагноз найбільш вірогідний у даного хворого?

1. Хронічний бронхіт, загострення.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень.

3. Позалікарняна пневмонія.

4. Бронхіальна астма.

5. Хронічний фарингіт.

Виберіть з нижче приведених лікарських засобів ті, які використовуються при лікуванні даного захворювання.

1. Амоксіцилін.

2. Ефедрин.

3. Анаприлін.

4. Тетрациклін.

5. Преднізолон.

6. Сальбутамол.

7. Гентаміцин.

8. Гідрокортизон.

9. Інгакорт.

10. Рифампіцин.

11. Дімедрол.

12. Інтал.

13. Еуфілін.

14. Піпольфен.

15. Атровент.

16. Теофедрин.

17. Тавегіл.

18. Бромгексин.

19. Адреналін.

20. Астемізол.

21. Теопек.

Завдання № 5.

Хворій на негоспітальну пневмонію призначений амоксиклав. Через 10 днів терапії пневмонію було вилікувано, що було підтверджене рентгенологічно (відсутність осередково-інфільтративних тіней), проте почалося підвищення температура тіла до 37,9º С. Об'єктивне обстеження додаткової інформації не дало. У гемограммі – ШОЕ – 22 мм/г, еозінофілія, анемія. В аналізі сечі – патологічних змін немає. Поясніть можливий механізм підвищення температури тіла у хворої.



Завдання № 6.

Пацієнт алергологічного відділення, 39 років страждає на БА середньої тяжкості протягом 8 років. Приймав будесонід, після відміни препарату відмічав відновлення симптомів астми. На консультації у лікаря поцікавився, чи могла в нього сформуватися стероїдна залежність в результаті тривалого застосування інгаляційного глюкокортикоїду? Дайте науково-обґрунтовані пояснення з цього приводу.



Завдання № 7.

Пацієнтові 29 років, що страждає на БА з дитинства, регулярно приймає бромгексин, теопек, беродуал, з приводу гострого нападу астми в/в введено 15 мл 2,4% р-ну еуфіліну. Через 15 хвилин виникло порушення ритму серцевої діяльності, нудота, блювота. Лікар, діагностував непереносимість еуфіліну, про що зробив запис в історію хвороби. Що могло стати причиною розвитку даного ускладнення?



Завдання № 8.

Пацієнтові з легкою персистуючою БА був призначений інгаляційний стероїд фліксотид в дозі 1000 мкг/добу. Через 2 тижні лікування частота симптомів змінилася трохи, із-за чого препарат був відмінений і призначений тайлед по 8 інг./добу. Дайте оцінку тактики лікаря. Відповідь обгрунтуйте.



Завдання № 9.

Хворому з важкою персистуючою БА призначений будесонід в добовій дозі 1000 мкг/добу. Через декілька місяців такої терапії стан покращився, проте повного контролю астми досягнуто не було. Лікар, порекомендував змінити інгакорт на беродуал. Дайте оцінку тактики лікаря. Відповідь обгрунтуйте.


2. Аналіз листів лікарських призначень.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію. Якщо необхідно, проведіть корекцію терапії. Визначте вид комбінованої дії при сумісному застосуванні ЛЗ. Обґрунтуйте необхідність застосування у даного хворого тих препаратів, які Ви вирішили залишити в листі призначень. Чим можна, у разі потреби, замінити залишені Вами в листі призначень препарати? Проаналізуйте доцільність тієї або іншої комбінації ЛЗ. Визначте спосіб профілактики побічної дії лікарських препаратів.



  • Діагноз: Бронхіальна астма, персистуюча, легкий перебіг.

1. Cefotaxim 1,0

По 1 мл 2 рази на добу в/в

крапельно в 100 мл ізотонічного р-ну.

2. Aerosoli «Ventolini»

Інгаляції 2 дози «за потребою».

3. Cromolyni Sodii 0,02

Інгаляції 4 капсули на добу.

4. Tab. Acidi ascorbinici 0,05

По 2 табл. 3 рази на день.

5. Tab. Loratadini 0,01

По 1 табл. 1 раз на добу.

6. Tab. Ambroxoli 0,02

По 1 табл. 3 рази на день.

7. Tab. “Mucaltinum”

По 1-2 табл. 3 рази на добу.

8. Dr. “Undevit”

По 1 драже 3 рази на день.

9. Sol. Atropini sulfatis 0,1% - 1 ml

По 1 мл п/ш 1 раз на добу.


  • Діагноз: Негоспітальна пневмонія нижньої частки лівої легені.

1. Amохicillini 0,5

По 1,0 г 2 рази на добу.

2. Tab. Biseptoli 0,48

По 2 т. 2 рази на добу.

3. Tab. Diclofenaci 0,025

По 1 табл. 3 рази на день.

4. Sol. Kalii iodidi 3%

По 1 ст. ложці 6 разів на добу.

5. Tab. Oxacillini 0,5

По 1 табл. 6 разів на день.

6. Tab. Ambroxoli 0,02

По 1 табл. 3 рази на день.

7. Tab. Acidi ascorbinici 0,05

По 2 табл. 3 рази на день.

8. Sol. Ringeri 200 ml

По 200 мл в/в крапельно 1 раз на день.

9. Sol. Platyphyllini hydrotartratis 0,2% - 1 ml

По 1 мл в/м 1 раз на добу.

10. Tab. “Codterpinum”

По 2 табл. 2 рази на день.



  • Діагноз: Бронхіальна астма, персистуюча, середньої тяжкості.

1. Tab. Amoxicilini 0,5

По 1,0 г 4 рази на добу.

2. Sol. Euphyllini 2,4% - 10 ml

По 10 мл в/в на 20 мл 5% фіз. р-ну.

3. Sol. Kalii iodidi 3% 200 ml

По 1 ст. ложці 6 разів на добу.

4. Aerosoli “Budesonid” 10 ml

Інгаляції по 2 дози 4 рази на добу.

5. Tab. “Codterpinum” -10

По 2 табл. 2 рази на день всередину.

6. Tab. Methylprednisoloni 0,004 -20

По 2 табл. 3 рази на день.

7. Tab. Acetylcysteini 0,2

По 1 т. 3 рази на день.

8. Aerosoli “Berotec”10ml

Інгаляції по 1 дозі 4 рази на добу.

9. Sol. Pindololi 0,02% - 5 ml

По 1 мл 2 рази на день в/в повільно.

на 200 мл фіз розчину.

10. Sol. Atropini sulfatis 0,1% - 1 ml

По 1 мл п/ш 1 раз на добу.


  • Діагноз: Негоспітальна пневмонія правої легені. Анафілактичний шок на введення пеніциліну.

1. Reopolyglucini 400 ml

Вводити в/в крапельно.

2. Sol. Noradrenalini hydrotartratis 0,2%-2 ml

Вводити в/в струйно розвівши у фіз. р-ні.

3. Sol. Furosemidi 1%-2 ml

Вводити в/в струйно.

4. Переливання одногрупної крові 500 ml

Вводити в/в крапельно під контролем АТ.

5. Sol. Prednisoloni 3%-2 ml

Вводити по 4 мл в/в струйно.

6. Sol. Euphyllini 2,4%-10 ml

Вводити по 10 мл в/в струйно.

7. Tab. Dexametazoni 0,0005 -50

По 1 табл. 3 рази на день.

8. Penicillinazi 1000000 ED

Вводити в/м струйно

розвівши в 2 мл води для ін'єкцій.

9. Tab. Kalii orotatis 0,5 -20

По 1 табл. 2 рази на день.

10. Aerosoli “Budesonid”

Інгаляції по 2 дози 4 рази на добу.
3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Побічна дія лікарських засобів та їх профілактика при захворюваннях дихальної системи.

2. Особливості фармацевтичної опіки при хронічних обструктивних захворюваннях легень.
4. Тести. Обгрунтуйте відповідь.

Тест 1. Базисна терапія хронічного обструктивного бронхіту на початкових етапах включає в себе:

1. Антибактеріальну терапію.

2. Муколітичну терапію.

3. Бронхолітичну терапію.

4. Фізіотерапію.

5. Протизапальну терапію.

Тест 2. У яких клінічних ситуаціях призначають антибіотики при бронхіальній астмі?

1. За наявності безлічі сухих хрипів з обох сторін.

2. За наявності ознак бактеріальної інфекції у бронхо-легеневої системи.

3. При важкому загостренні астми.

4. При загостренні астми, викликаній респіраторно-вірусної інфекції.

5. При загостренні астми у людей похилого віку.

Тест 3. При бронхіальній астмі стабілізатори тучних клітин призначають:

1. Для купірування нападу задухи.

2. Як бронхолитик.

3. Як муколітик.

4. Як противірусний засіб.

5. Для попередження нападів ядухи.
Тест 4. Препаратами вибору для купірування нападу задухи при ба є:

1. Теофілін.

2. Атровент (іпратропіум бромід).

3. Бекламетазона дипропіонат.

4. Бета2-агоністи.

5. Кромони.

Тест 5. Для тривалого лікування БА перевагу віддають:

1. Перорального способу введення ЛЗ.

2. Парентеральному способу введення ЛЗ.

3. Ингаляційному способу введення ЛЗ.

4. Введенню ЛЗ шляхом електрофорезу.

5. Чітких рекомендацій щодо способу введення не існує.

Тест 6. Основу терапії персистуючої астми становить:

1. Бронхолітична терапія.

2. Інфузійна терапія.

3. Прийом антибактеріальних ЛЗ.

4. Протизапальна терапія.

5. Інтенсивна терапія муколітичних засобів.

Тест 7. Основним методом в оцінці тяжкості перебігу хронічного обструктивного бронхіту є:

1. Рентгенологічне дослідження легенів.

2. Бронхоскопічне дослідження.

3. Спірометрія.

4. Аускультація.

5. Перкусія.

Тест № 8. Основним методом діагностики пневмонії є:

1. Аускультація.

2. Перкусія.

3. Спірометрія.

4. Рентгенологічне дослідження.

5. Дослідження мокротиння.

Тест 9. Для масової діагностики інфікованості мікобактерією туберкульозу використовують:

1. Збір анамнезу.

2. Аускультацію.

3. Перкусію.

4. Пробу манту.

5. Дослідження мокротиння.

Тест 10. Порушення наступних рецепторів веде до бронходілятації:

1. альфа-адренорецепторів.

2. Н1-гістамінергичних рецепторів.

3. М1-холінорецепторів.

4. Н-холінорецепторів.

5. бета2-адренорецепторів.

Тест 11. М-холінолітики широко застосовуються при:

1. Астмі.

2. Хронічному обструктивному бронхіті.

3. Пневмонії.

4. Гострому бронхіті.

5. Туберкульозі легенів.

Тест 12. Специфічна імунотерапія ефективна при:

1. Гострому бронхіті.

2. Пневмонії.

3. Хронічному бронхіт.

4. Астмі.

5. Туберкульозі.

Тест 13. Аспірин здатний викликати загострення наступного захворювання:

1. Гострого бронхіту.

2. Астми.

3. Емфіземи легенів.

4. Хронічного обструктивного бронхіту.

5. Нозокоміальної пневмонії.

Тест 14. Який шлях введення теофіліну найменш ефективний при хворобах органів дихання

1. Пероральний.

2. Внутрішньом'язово.

3. Внутрішньовенний.

4. Шляхом електрофорезу.

5. Ректальний.

Тест 15. Невиліковним на сьогоднішній день є:

1. Пневмонія.

2. Гострий бронхіт.

3. Туберкульоз.

4. Хронічний обструктивний бронхіт.

5. Гострий риніт.

Тест 16. При призначенні якого препарату бажано моніторування його концентрації в плазмі крові.

1. Преднізолон.

2. Теофілін.

3. Ацетилцистеїн.

4. Бромгексин.

5. Амоксицилін.

Тест 17. Пацієнт віком 40 років хворіє на бронхіт, гострий перебіг, середнього ступеня тяжкості. Які з нижченазваних препаратів недоцільно застосовувати в лікуванні:

1. Сульгін.

2. Офлоксацин.

3. Гентаміцину сульфат.

4. Цефотаксим.

5. Еритроміцин.

Тест 18. Вагітна жінка захворіла на пневмонію тяжкого перебігу. Який з нижченазваних антибактеріальних препаратів доцільно їй призначити:

1. Гентаміцину сульфат.

2. Тетрацикліну гідрохлорид.

3. Цефотаксим.

4. Офлоксацин.

5. Бісептол.

Тест 19. При передозуванні відхаркувальних препаратів рефлекторної дії можливо винекнення у хворого:

1. Діареї.

2. Нежиті.

3. Кожної сипі.

4. Рвоти.

5. Осиплості голосу.


Тест 20. Назвіть препарат вибору для лікування атипової пневмонії:

1. Ампіцилін.

2. Цефоперазон.

3. Ровамицин.

4. Гентаміцин.

5. Оксацилін.


Література.

  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии: Справочное пособие для врачей и фармацевтов / Деримедведь Л.В., Перцев И.М., Шуванова Е.В., Зупанец И.А., Хоменко В.Н; под ред. проф. И.М. Перцева. - Х.: Мегаполис. - 2001. - 784 с.

  3. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  4. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: в 4 томах. – Минск: Вышейшая школа, 1997. – Т1 – 522с., Т2 – 596с., Т3 – 464с., Т4 – 480с.

  5. Передрий В.Г., Ткач С.М. Клинические лекции по внутренним болезням в 2 томах. – Киев, 1998. – Т1 – 512с., Т2 – 574с.

  6. Пилипчук Н.С., Молотков В.Н., Андрущенко Е.В. – Болезни органов дыхания. – Киев: Вища школа, 1986. – 336с.

  7. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  8. Самура Б.А., Дралкин А.В. Фармакокинетика. Учебник для фармацевтических вузов и факультетов. – Харьков: Основа, 1996. – 288с.

  9. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  10. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  11. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  12. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка