Навчально-методичний посібник для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів Запоріжжя 2012




Сторінка5/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ТЕМА 7

КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В КАРДІОЛОГІЇ

(ІХС, атеросклероз)
Вступ.

Мета фармакотерапії стенокардії включає:



  • купірування кожного нападу стенокардії;

  • профілактику нових нападів стенокардії.

Мета лікування стенокардії принципово може бути досягнути двома основними шляхами:

  • Зменшення потреби міокарду в кисні;

  • Поліпшення доставки кисню міокарду.

Основні напрями фармакотерапії стабільної стенокардії включає:

  • Покращання коронарного кровообігу (нітрати);

  • Зниження потреби міокарда в кисні (β-адреноблокатори);

  • Зниження тонусу периферичних артерій (антагоністи кальцію);

  • Покращання мікроциркуляції (антиагреганти);

  • Зниження підвищеного загального рівня холестерину (гіпохолестеринемічні засоби).

Основні напрями фармакотерапії нестабільної стенокардії включають:

  • Покращання коронарного кровообігу (нітрати);

  • Зниження потреби міокарда в кисні (β-адреноблокатори);

  • Зниження тонусу периферичних артерій (антагоністи кальцію);

  • Запобігання тромбоутворювання (антикоагулянти);

  • Покращання мікроциркуляції (антиагреганти);

  • Усунення больового синдрому (наркотичні анальгетики, нейролептики, транквілізатори).

Для купірування нападу стенокардії використовують органічні нітрати (нітрогліцерин або ізосорбід дінітрат для сублінгвального застосування), що забезпечує швидкий початок розвитку ефекту (до 5 хвилин).

Для лікування стенокардії використовують органічні нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду-5-мононітрат або ізосорбід динітрат). Всі органічні нітрати є донаторами оксиду азоту, який викликає генералізовану вазоділатацію. В результаті зменшується пред- і постнавантаження на серце, що призводить до зниження потреби міокарду в кисні. Також за рахунок розширення коронарних артерій поліпшується доставка кисню міокарду.

Всі нітрати мають схожі побічні ефекти, хоча інтенсивність деяких рацій залежить від препарату і дози. До найбільш поширений побічних ефектів нитратів відносять: головний біль, гіпотензію, запаморочення, слабкість. Може виникати гіперемія обличчя внаслідок дилатації дрібних судин. З’явлення деяких побічних ефектів залежить від методу введення.

Нітрати протипоказані, якщо пацієнт має гіперчутливість до нітратів, закритовугольну глаукому, гіпотензію, геморагічний інсульт (так як нітрати можуть підвищити внутрішньочерепний тиск), конструктивний перикардит. Нітрати використовуються обережно, якщо у пацієнта спостерігається тяжке захворювання печінки або нирок, тяжка травма голови, гострий інфаркт міокарда, гіпотиреоїдізм, під час вагітності та лактації.

Гіпотензивний ефект нітратів може підсилитися при одночасному використанні з антигіпертензивними засобами, алкоголем, фенотіазінами. При внутрішньовенному використанні нітрати можуть знижувати фармакологічну активність гепарину. Концентрація нітратів у плазмі крові може підвищитися при одночасовому використанні з ацетилсаліциловою кислотою.

-Адреноблокатори знижують частоту і силу серцевих скорочень, за рахунок чого зменшується потреба міокарду в кисні. Дія розвивається через десятки хвилин, що не дозволяє використовувати їх для купірування нападу. Використовують тільки для профілактики нападів стенокардії навантаження.

Механізм дії -адреноблокаторів пов'язаний з блокадою -адренорецепторів серця (зниження частоти і сили серцевих скорочень), нирок (зниження активності ренін – ангіотензин – альдостеронової системи) і судин (вазоконстрикція). -Адреноблокатори можуть також стимулювати утворення оксиду азоту ендотелієм судин (небіволол).

Дигідропиридинові антагоністи кальцію зменшують вміст кальцію в гладеньком’язових клітинах судин, знижуючи тонус і розширюючи їх, за рахунок чого знижують рівень артеріальний тиск і навантаження на міокард. Антагоністи кальцію, розширюючи коронарні судини, покращують доставку міокарду кисню. Використовуються для профілактики нападів стенокардії спокою і навантаження. Антагоністи кальцію дигідропиридинового ряду є препаратами вибору при вазоспастичній стенокардії. Антагоністи кальцію фенілалкіламінового ряду широко використовуються при лікуванні надшлункових аритмій. Дигідропиридини та бензотіазепіни широко використовуються в лікування артеріальної гіпертензії.

Побічні ефекти антагоністів кальцію рідко є причиною їх відміни. До найбільш поширених побічних ефектів відносять: запаморочення, нудота, діарея, закріпи, периферичний набряк, головний біль, брадикардія (фенілалкіламіни), тахікардія (дигідропиридини), висип на шкірі, роздратованість.

Антагоністи кальцію протипоказані при гіперчутливості, слабкості синусового вузлу, блокада AV-вузлу ІІ, ІІІ ступеня (за виключенням функціонуючого пейсмекера), гіпотензії, дисфункції шлуночків, кардіогенному шоці. Антагоністи кальцію застосовуються обережно в періоди вагітності та лактації, у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю, при порушенні функції печінки або нирок. Ефект антагоністів кальцію посилюється при одночасовому прийомі з ранітидином. Може виникнути послаблення фармакологічного ефекту антагоністів кальцію при призначенні разом з фенобарбіталом або фенітоїном. Антагоністи кальцію при одноразовому призначенні з ацетилсаліциловою кислотою пригнічують функцію тромбоцитів, чим викликає з’явлення синців, петехій та кровотеч. Адитивний депресивний ефект пригнічення міокарда спостерігається при введенні фенілалкіламинів разом з -адреноблокаторами. При призначенні антагоністів кальцію з дигоксином підвищується ризик розвитку дигіталісної інтоксикації.

До зменшення синтезу холестерину приводить конкурентне пригнічення ГМГ-КоА-редуктази в каскаді обміну холестерину, що протікає в печінці. По механізму зворотного зв'язку це викликає збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ в гепатоцитах, що приводить до захоплення ХС ЛПНЩ і зниженню рівня холестерину в плазмі крові, знижується також вміст триглицеридів в плазмі крові. Крім гіполіпідемічної дії статини володіють антидисліпопротеїдемічною дією, тобто зменшують вміст ліпідів в ліпопротеїнах низької щільності і ліпопротеїнах дуже низької щільності, а також збільшують їх вміст в ліпопротеїнах високої щільності.

Секвестранти жовчних кислот (аніонообмінні смоли) зв'язують жовчні кислоти в просвіті кишківнику за рахунок чверткових амонієвих груп, утворюючи нерозчинний комплекс, який виводиться з фекаліями. Це стимулює утворення жовчних кислот з ендогенного холестерину. Зниження вмісту ендогенного холестерину стимулює його синтез, що частково знижує ефект «вилучення» холестерину з плазми крові. Проте, збільшується кількість рецепторів ліпопротеїн низької щільності в гепатоцитах і зниження у плазмі. Рівень тригліцеридів практично не змінюється або може дещо підвищитися.

Фібрати (похідні фіброєвої кислоти) збільшують активність ліпопротеїнліпаз і знижують синтез тригліцеридів. Зменшують синтез ліпопротеїнів дуже низької щільності і збільшують розпад ліпопротеїнів низької щільності. За рахунок цього знижується вміст ХС.

Нікотинова кислота пригноблює ліполіз в жировій тканині. Це призводить до гальмування секреції ліпопротеїнів низької щільності і ліпопротеїнів дуже низької щільності багатих тригліцеридами. Рівень тригліцеридами в плазмі знижується, у меншій мірі знижується рівень холестерину. Тривале застосування нікотинової кислоти приводить до підвищення рівня ліпопротеїнів високої щільності.


І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Етіологія, патогенез і діагностика ішемічної хвороби серця (ІХС) та атеросклерозу.

2. Основні симптоми і синдроми при серцево-судинних захворюваннях. «Небезпечні» симптоми при патології серцево-судинної системи.

3. Принципи фармакотерапії стенокардії, інфаркту міокарда, атеросклерозу.

4. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань.

5. Вторинна профілактика серцево-судинних захворювань.

6. Антиангінальні препарати: нітрати, β – адреноблокатори, антагоністи кальцію. Їх клінічна фармакологія (фармакокінетика, фармакодинаміка, побічні дії, взаємодія).

7. Взаємодія антиангінальних препаратів при одночасному використанні.

8. Особливості застосування антиангінальних препаратів у хворих з супутньою патологією.

8. Гіполіпідемічні засоби. Класифікація. Клінічна фармакологія.

9. Контроль ефективності і безпеки антиангінальної і гиполіпідемічної терапії.

10. Клінічна фармакологія антикоагулянтів і антиагрегантів, тромболітичних та метаболітотропних препаратів.

11. Безрецептурні препарати, що використовуються в лікуванні ІХС.
ІІ. Практична частина.


              1. Ситуаційні задачі.

Завдання № 1.

Хвора гіпертонічною хворобою І стадії впродовж 3 тижнів приймає препарат еналапріл, вперше призначений їй лікарем-кардіологом. В останні два дні її почав турбувати надсадний сухий кашель, болі у м’язах. Що могло стати причиною даного стану? Поясніть механізм виникнення цього ефекту. Ваші рекомендації щодо подальшого лікування.



Завдання № 2.

В аптеці хвора пред'явила рецепти на еналапріл і амілорид. Про що необхідно попередити хвору? Ваша тактика.



Завдання № 3.

Хворому, що страждає на артеріальну гіпертензію і хронічне обструктивне захворювання легень, з метою зниження АТ призначили атенолол. Цифри АТ знизились, але одночасно почали турбувати напади задухи. Що могло стати причиною даного ускладнення? Яку помилку припустив лікар? Ваші рекомендації.



Завдання № 4.

Хвора Л., 42 років, з приводу стенокардії напруги постійно приймала ізосорбіду дінитрат 40 мг по 1 таблетці 2 рази на добу. Протягом останніх 2-х тижнів не дивлячись на неодноразове підвищення добової дози ізосорбіду дінитрату (до 4 табл./добу) почала відзначати збільшення частоти та інтенсивності нападів загрудинного болю. Що могло стати причиною даного стану? Ваші рекомендації.



Завдання № 5.

Хворому на стенокардію напруги кардіолог призначив: ніфедипін-ретард 40 мг/д, аспірин 125 мг/д, тіотриазолін 100 мг 3 р/день. Через 2 тижні на ЕКГ з’явились ознаки ішемічних змін міокарду. Оцініть ситуацію. Ваша тактика.



Завдання № 6.

У хворої діагноз: ІХС: стенокардія напруги III ФК. Ліпідограма: ЗХС – 7,7 ммоль/л, ХС ЛПНП – 5,6 ммоль/л, ТГ – 5,7 ммоль/л. Дільничий терапевт призначив: атенолол 160 мг/д, холестерамін 20 г/д, аспірин 125 мг/д. Прокоментуйте лікарські призначення. Ваші рекомендації.



Завдання № 7.

У хворої на стенокардію напруги супутній діагноз – бронхіальна астма, цукровий діабет 2 типу. Яким чином ці супутні захворювання можуть вплинути на фармакотерапію ІХС? Самостійно призначте найбільш доцільне лікування. Випишіть рецепти.



Завдання № 8.

У хворої діагноз: ІХС: стенокардія напруги II ФК. Ліпідограма: ЗХС – 8,1 ммоль/л, ХС ЛПНП – 6,6 ммоль/л, ТГ – 5,4 ммоль/л. Прокоментуйте результати лабораторного дослідження, Ваші рекомендації в даній ситуації. Випишіть рецепти.



2. Аналіз листів лікарських призначень.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію. Якщо необхідно, проведіть корекцію терапії. Визначте вид комбінованої дії при сумісному застосуванні ЛЗ. Обґрунтуйте необхідність застосування у даного хворого тих препаратів, які Ви вирішили залишити в листі призначень. Чим можна, у разі потреби, замінити залишені Вами в листі призначень препарати? Проаналізуйте доцільність тієї або іншої комбінації ЛЗ. Визначте спосіб профілактики побічної дії лікарських препаратів.



  • Діагноз: ІХС: постінфарктний кардіосклероз. Гостра лівошлуночкова недостатність, набряк легень (АТ 140/110 мм рт.ст.).

1. Sol. Strophanthini 0,05% - 1,0 ml

Вводити в/в поволі 1 раз на день в 20 мл фіз. р-ну.

2. Tab. Digitoxini 0,0001 -10

По 1 таб. 1 раз на день всередину.

3. Sol. Nitroglycerini 1% - 2,0 ml

Вводити в/в крапельно в 20 мл 10% р-ну глюкози.

4. Sol. Pentamini 5% - 1,0 ml

По 1 мл в/м 1 раз на день.

5. Sol. Furosemidi 1% - 2,0 ml

По 4 мл в/в струйно.

6. Tab. Atenololi 0,05 -30

По 1 табл. 1 раз на день.

7. Sol. Benzohexonii 2,5% - 1,0 ml

По 1 мл в/м 1 раз на день.

8. Sol. Morphini hydrochloridi 1% - 1,0 ml

По 0,5 мл в/м 2 рази протягом години.

9. Tab. Dichlothiazidi 0,025 -20

По 1 табл. 1 раз на день.

10. Cordiamini 1,0 ml

По 2 мл в/м 2 рази на день.



  • Діагноз: ІХС: Стенокардія напруги, ІІІ ФК.

1. Таb. Amlodipini 0,05

По 1 табл. 2 рази на день.

2. Таb. Isosorbidi 5-mononitrati 0,05

По 2 табл. 3 рази на день.

3. Tab. Clophelini 0,000075

По 1 табл. 3 рази на день.

4. Tab. Bisoprololi 0,01

По 1 табл. 3 рази на день.

5. Tab. Corinfari 0.01

По 1 табл. 3 рази на день.

6. Sol. Mildronati 5% - 10 ml

По 10 мл 1 раз на день.

7. Tab. Kalii orotatis 0,5

По 1 табл. 2 рази на день після їжі.

8. Tab. Hydrochlorthiazidi 0,025

По 1 табл. 1 раз на день.

9. Dipiridamoli 0.025 20

По 2 табл. 3 рази на день.

10. Tab. Panangini - 50

По 1 табл. 2 рази на день.



  • Діагноз: ІХС: Стенокардія напруги ІІІ ФК, ХСН ІІ-А ст. Хронічний обструктивний бронхіт, перебіг середньої тяжкості.

1. Tab. Isosorbidi dinitrati 0,02

По 1 табл. 3 рази на день.

2. Tab. Atenololi 0,05

По 1 табл. 2 рази на день.

3. Tab. Amlodipini 0,01

По 1 табл. 3 рази на день.

4. Sol. Mannitoli 15%-400 ml

По 400 мл в/в крапельно.

5. Tab. Raunatini 0,002

По 1 табл. 3 рази на день.

6. Sol. Papaverini hydrochloridi 2%-2 ml

По 2 мл в/м 1 раз на день.

7. Tab. “Asparcam”

По 1 таб. 3 рази на день.

8. Benzylpenicillini natrii 1000000 ED

По 1000000 ЕД в/м 4 рази на день.

9. Sol. Dibazoli 1%-2 ml

По 2 мл в/м 1 раз на день.

10. Salbutamoli 10 ml

По 1 інгаляції 4 рази на день.



  • Діагноз: ІХС: Постінфарктний кардіосклероз.

1. Sol. Curantili 0,5%-2 ml

По 2 мл в/м 1 раз на день.

2. Tab. Norvask 0,05

По 1 табл. 1 раз на день.

3. Tab. Nitroglycerini 0,0005

По 1 табл. під язик.

4. Tab. Sustac-forte 0,0064

По 1 табл. 3 рази на день.

5. Sol. Glucosi 5%-200 ml

Sol. Kalii chloridi 7,8%-10 ml

В/в Insulini 5ed крапельно 1 раз на день.

6. Sol. Dibazoli 1%-5 ml

По 5 мл в/м 1 раз на день.

7. Tab. “Panangin”

По 1 табл. 3 рази на день.

8. Tab. Acidi acetylsalicуlici 0,5

По 1 таб. 1 раз на день.

9. Таb. Propranololi 0,04

По 1 таб. 4 рази на день.

10. Sol. Platyphyllini hydrotartratis 0,2%-1 ml

По 1 мл в/м 1 раз на день.

11. Tab. Lovastatini 0,01

По 1 таб. 1 раз на день.

3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Основні принципи лікування ІХС.

2. Фармацевтична опіка хворих при стенокардії та інфаркті міокарда.

4. Тести. Обгрунтуйте відповідь

Тест 1. Особливості інгаляційних форм нітрогліцерина:

1. Більш швидкий гемодинамічний ефект.

2. Меньша біодоступність препарату.

3. Більша біодоступність препарату.

4. Меньша кількість побічних ефектів.

5. Більша кількість побічних ефектів.

Тест 2. Побічні ефекти, характерні для аспірину:



              1. Диспепсія, гальмування агрегації тромбоцитів.

              2. Розвиток набряків і пригнічення кровотворення.

              3. Утворення метгемоглобіну, нефрит, жовтяниця.

              4. Бронхоспазм, порушення ЦНС, поліневрити.

Тест 3. Побічні ефекти діуретичної дії спиронолактону:

        1. Гіповолемія, гіпокаліемія.

        2. Гіпохлоремічний алкалоз.

        3. Можливість гіперкаліемії.

        4. Гіпокаліємічний ацидоз.

        5. Короткочасна дегідратація, азотемія.

Тест 4. Верхня межа норми загального холестерину в плазмі крові рівна:

1. 3,2 ммоль/л.

2. 4,2 ммоль/л.

3. 5,2 ммоль/л.

4. 6,2 ммоль/л.

5. 7,2 ммоль/л.

Тест 5. Хворому ІХС з високим рівнем в крові тригліцерідів слід рекомендувати:


              1. Безафібрат.

              2. Холестирамін.

              3. Ліпанор.

              4. Ловастатин.

              5. Аспірин.

Тест 6. Добова доза ацетилсаліцилової кислоти у хворих ІХС складає:

              1. 50-100 мг.

              2. 125-250 мг.

              3. 325-500 мг.

        1. 500 мг-1000 мг.

Тест 7. Які антиангінальні препарати здатні знижувати переднавантаження і післянавантаження на міокард, розширювати коронарні артерії, перерозподіляти коронарний кровотік, полегшувати перфузію ішемізованих ділянок міокарду:

              1. Антагоністи кальцію.

              2. Нітрати.

              3. Бета-блокатори.

              4. Діуретики.

              5. Метаболічні засоби.

Тест 8. Хворому, 43 років, в гострій фазі інфаркту міокарда було призначено в комплексній терапії гепарин в/в по 10000 ОД кожні 4 години. Оберіть серед нижченаведених критерій безпеки його застосування.

  1. Відсутність гематурії.

  2. Зменшення артеріального тиску.

  3. Зменшення болю.

  4. Пригнічення свідомості.

  5. Зникнення блювоти.

Тест 9. Яка речовина не має атерогенних властивостей:

  1. Ліпопротеїди высокої щільності.

  2. Ліпопротеїди низької щільності.

  3. Ліпопротеїди дуже низької щільності.

  4. Тригліцеріди.

  5. Хіломікрони.

Тест 10. Хворому під час нападу стенокардії, який не купірувався сублінгвальним прийомом нітрогліцерину, зробили внутрішньовенну ин’єкцію препарату, після чого у пацієнта развинулася артеріальна гіпертензія і брадикардія. Яке з перелічених засобів може визвати вказані небажані ефекти?

  1. Верапаміл.

  2. Дроперідол з фентанілом.

  3. Промедол.

  4. Нітрогліцерин.

  5. Анальгін з димедролом.

Тест 11. У хворого діагноз – ІХС: Стенокардія напруження, 3-й функціональний клас. Отримує терапію: ніфедипін, нітросорбід, ацетілсаліцилову кислоту. На фоні лікування з’явились набряки гомілок. Які рекомендації відносно коррекції терапії:

1. Добавити метопролол.

2. Відмінити ніфедипін.

3. Відмінити ацетілсаліцилову кислоту.

4. Добавити фуросемід.

5. Відминити нітросорбід.


Література.

  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  3. Метелица В.И. Справочник по клинической фармакологии сердечно-сосудистых лекарственных средств. – М.: Медпрактика, 1996. – 784 с.

  4. Передрий В.Г., Ткач С.М. – Клинические лекции по внутренним болезням: в 2-х томах. – Киев, 1998.

  5. Побочное действие лекарственных средств. / Под ред. М.Г. Дюкс. – М: Медицина, 1985. – 560 с.

  6. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  7. Самура Б.А., Дралкин А.В. – Фармакокинетика. Учебник для фармацевтических вузов и факультетов. – Харьков: Основа, 1996. – 288 с.

  8. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  9. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  10. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  11. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.


ТЕМА № 8

КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В КАРДІОЛОГІЇ

(Артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, аритмії)
Вступ.

Артеріальна гіпертензія (АГ) – стан, при якому систолічний артеріальний тиск (АТ) складає 140 мм рт.ст. і вище і/або діастолічний АТ 90 мм рт.ст. і вище за тієї умови, що цього значення набуте в результаті як мінімум трьох вимірювань, проведених в різний час на тлі спокійної обстановки, а хворий цього дня не приймав ЛЗ, що змінюють АТ.

Цілі фармакотерапії АГ включають:


  • попередження поразки органів-мішеней і/або забезпечення зворотного розвитку виниклих змін;

  • зниження рівня АТ до 140/90 мм рт.ст. (у осіб молодого і середнього віку до 120-130/80 мм рт.ст.);

  • збільшення тривалості життя хворого.

Відсутність лікування АГ веде до високого ризику смерті від серцево-судинних катастроф.

Антигіпертензивні препарати – одна з найчисленніших і різноманітних по механізму дії груп ліків. Початок і інтенсивність їх застосування залежить від конкретної клінічної ситуації. Вибір антигіпертензивного препарату визначається клінічним статусом хворого, зокрема, рівнем серцево-судинного ризику, наявністю органних поразок, супутніх захворювань, а також його побічними ефектами.

До антигіпертензивних препаратів 1-го ряду входять наступні ліки:


  • -адреноблокатори (бетаксолол, метопролол, пропранолол);

  • антагоністи кальцію (амлодипін, дилтіазем);

  • інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл);

  • антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ (ірбесартан, лозартан та валсартан);

  • діуретики (фуросемід, гідрохлортіазид).

При наявності протипоказань до призначення препаратів першого ряду застосовують альтернативні ліки:

  • препарати центральної дії;

  • симпатолітики;

  • -адреноблокатори;

  • гангліоблокатори (бензогексоній);

  • вазоділататори (міноксидил).

Механізм дії -адреноблокаторів пов'язаний з блокадою -адренорецепторів, що знаходяться в серці (зменшення хвилинного об’єму серця за рахунок зниження частоти і сили серцевих скорочень), нирках (зменшення вивільнення реніну в юкста-гломерулярному апараті).

Деякі -адреноблокатори (наприклад, карведилол) можуть одночасно блокувати як -адренорецептори, так і -адренорецептори. Небіволол, крім селективного стимулювання 2-адренорецепторів, сприяє утворенню оксиду азоту ендотелієм судин.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), знижують активність ферменту (АПФ), що перетворює ангіотензин І (АТІ) у ангіотензин ІІ (АТІІ)

Зниження концентрації АТІІ в крові забезпечує :



  • зменшення вироблення альдостерону;

  • зменшення тонусу судин;

  • зменшення вироблення адреналіну.

Ці та інші ефекти приводять до пониження рівня АТ.

Блокуючи ангіотензинові рецептори перешкоджають взаємодії ангіотензину ІІ з ними, що приводить до зниження його ефектів:



  • зменшення вироблення альдостерону;

  • зменшення тонусу судин;

  • зменшення вироблення адреналіну.

Це приводить до пониження рівня АТ.

Антигіпертензивні ліки застосовуються при лікування артеріальної гіпертензії, легеневої гіпертензії, портальної гіпертензії та інших станах. При недостатній ефективності монотерапії призначається комбінована терапія, що включає два і більше антигіпертензивних засоба. Деякі антигіпертензиві ліки застосовуються тільки при гіпертонічних кризах при неефективності інших ліків (бензогексоній).

До найбільш частих побічних ефектів антигіпертензивних ліків відноситься ортостатична гіпотензія, особливо на ранніх етапах лікування. Ця реакція зменшується при поступовій зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. Може виникати рефлекторна тахікардія (ніфедипін), брадікардія (метапролол), уповільнення провідності в АВ-вузлі (-адреноблокатори, верапаміл), кашель (інгібітори АПФ), гіпокаліемія (гідрохлортіазид), еректильна дисфункція (неселективні -адреноблокатори, тіазидні діуретики), бронхоспазм (неселективні -адреноблокатори) та інші.

Антигіпертензивні ліки протипоказані при відомій гіперчутливості до них. Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензина ІІ протипоказані в другому та третьому триместрах вагітності, так як можуть негативно вливати на плід та стати причиною його смерті. Тіазидні діуретики протипоказані при подагрі внаслідок того, що сприяють затримці сечової кислоти в організмі. Неселективні -адреноблокатори протипоказані при бронхообструктивному синдромі, оклюзійних захворюваннях судин нижніх кінцівок та інше.

Антигіпертензивні ліки обережно призначають при нирковій і печінковій недостатності, електролітному дисбалансі, під час лактації і вагітності, у пацієнтів похилого і старечого віку, гіповолемії, коронарній і цереброваскулярній недостатності, під час гемодіалізу.

Гіпотензивний ефект більшості антигіпертензивних ліків збільшується при комбінованому їх призначанні. Багато ліків можуть зменшувати ефективність антигіпертензивних препаратів (антидепресанти, інгібітори МАО, блокатори Н1-гістамінових рецепторів). Ефект інгібітора АПФ може зменшуватися при призначенні разом з неспецифічним протизапальним засобом. Абсорбція інгібіторів АПФ, як і більшості інших ліків, зменшується при застосуванні разом з антацидами. При призначенні інгібіторів АПФ зі спіронолактоном великий ризик розвитку гіперкаліємії. Зменшується гіпотензивний ефект при призначенні антагоніста рецепторів ангіотензина ІІ разом з неспецифічним протизапальним засобом або фенобарбіталом.

Антиаритмічні препарати перш за все застосовуються для лікування аритмій. Метою призначення антиаритмічних ліків є поновлення функції серця та попередження аритмій, безпечних для життя.

Деякі аритмії серця є наслідком виникнення ненормальної кількості електричних імпульсів. Ці імпульси можуть виникати як у синопередсердному вузлі, так і у інших структурах міокарду.

Антиаритмічні ліки класифікують згідно їх механізмів дії та ефектів на кардіоміоцит.

Клас І антиаритмічних ліків.

Антиаритмічні препарати І класу мають мембрано-стабілізуючий та анестетичний ефекти у відношенні до кардіоміоцита, що є причиною їх досить частого застосування. І клас антиаритмічних ліків у порівнянні з іншими класами вміщує найбільшу кількість препаратів. Препарати цієї групи суттєво відрізняються один від одного, що є підставою для їх розподілення на класи I-A, I-B і I-C.



Клас І-А антиаритмічних ліків.

Такі ліки, як дізопирамід, прокаїнамід, хінідин, відносяться до класу І-А антиаритмічних ліків. Хінідин пригнічує здатність міокарду відповідати на електричні імпульси, що є причиною зниження частоти серцевих скорочень і корекції аритмії. Хінідин також подовжує тривалість рефракторного періоду та пригнічує потужність та швидкість потенціалу дії імпульсу, що проходить через міокард. Визнано, що дія прокаїнаміду обумовлена уповільненням швидкості деполяризації у шлуночках, зниженням потужності та швидкості потенціалу дії. Дізопирамід також пригнічує деполяризацію у міокарідоцитах впродовж діастолічної фази серцевого циклу, рефракторного періоду, гальмує швидкість потенціалу дії.



Клас І-В антиаритмічних ліків.

Лідокаїн, як класичний представник класу І-В, підвищує поріг збудливості міокарда шлуночків, що приводить до зниження частоти скорочень і корекції аритмії. Мексилетин і токаїнід діють подібно до лідокаїну.



Клас І-С антиаритмічних ліків.

Флекаїнід і пропафенон, як представники класу І-С, володіють прямою стабілізуючою дією на міокард, знижують потужність та швидкість потенціалу дії, чим сповільнюють провідність всії структур міокарда.



Клас ІІ антиаритмічних ліків.

Клас ІІ антиаритмічних ліків включає -адреноблокатори (есмолол, пропранолол). Ці ліки знижують відповідь міокарда на адреналін та норадреналін завдяки їх здатності блокувати -адренорецептори, наслідком чого є зменшення частоти серцевих скорочень.



Клас ІІІ антиаритмічних ліків.

Аміодарон, подовжує рефракторний період і реполяризацію мембрани клітини, що збільшує поріг збудження шлуночків. Нові представники цієї групи (ібутілід, дофетілід) застосовуються для конверсії фібриляції або тріпотіння передсердь в нормальний синусовий ритм. Дія ібутіліду обумовлена подовженням потенціалу дії, чим гальмується синусовий ритм і атріовентрикулярна провідність. Дофетілід селективно блокує калієві канали, поширює комплекс QRS, подовжує потенціал дії. Цей препарат також має вплив на кальцієві канали і провідність міокарда.



Клас ІV антиаритмічних ліків.

Клас ІV антиаритмічних ліків включає верапаміл та інші представники антагоністів кальцію (дилтіазем). Антиаритмічна дія антагоністів кальцію обумовлена пригніченням пересування кальцію через канали клітинної мембрани міокарду і гладеньких м’язів судин. Гальмування струму кальцію пригнічує синоатріальний і атріовентрикулярний вузли, що подовжує рефракторний період.

Взагалі антиаритмічні ліки застосовуються для попередження і лікування аритмій серця. Деякі антиаритміки, наприклад -блокатори, незалежно від їх антиаритмічної активності, знижують ризик смерті та повторного інфаркту міокарда. -Блокатори також застосовуються для контролю тахікардії у пацієнтів, які страждають на феохромоцитому, мігрень, стенокардію напруги.

Взагалі побічні ефекти антиаритміків включають слабкість, гіпотензію, брадикардію та сонливість. Всі без винятку антиаритмічні ліки мають проаритмічну активність, тобто можуть бути причиною виникнення нових аритмій або погіршення існуючих. Проаритмічний ефект частіше виникає при призначенні великої дози препарату, внутрішньовенному введенні, при призначенні з метою лікування станів, що загрожують життю пацієнта.

Антиаритмічні ліки протипоказані при відомій гіперчутливості до препарату, в періоді лактації. Під час вагітності антиаритмічні препарати застосовуються тільки у випадках, коли позитивні ефекти препарату переважають його негативні впливи на плід. Антиаритмічні ліки відносно протипоказані при AV-блокаді високого ступеню, некомпенсованій серцевій недостатності, аортальному стенозі, гіпотензії, кардіогенному шоці. Хінідін і прокаїнамід протипоказані для пацієнтів з міастенією.

Всі антиаритмічні ліки обережно застосовуються при наявності недостатності нирок або печінки. Хінідін і прокаїнамід обережно застосовуються при наявності серцевої недостатності. Дізопірамід обережно застосовується для лікування пацієнтів з міастенією, глаукомою, гіпертрофією простатити. Верапаміл обережно застосовується при наявності в анамнезі шлуночкових аритмій або хронічної серцевої недостатності. Електролітні порушення, такі як гіпокаліемія, гіперкаліемія, або гіпомагнійемія, можуть впливати на фармакодинамічні дії антиаритміків.

При призначенні двох антиаритміків може розвитися адитивний ефект, що підвищує ризик виникнення токсичності. При призначенні хінідіну або прокаїнаміду з серцевими глікозидами підвищується ризик глікозидної інтоксикації. При призначенні разом з хінідіном може посилюватися фармакологічний ефект прокаїнаміду. Спостерігають підвищення концентрації хінідіну в плазмі при призначенні його разом з циметидином. Підвищується ризик гіпотензії при введенні верапамілу разом з хінідіном. При призначенні хінідіну з дізопирамідом є ризик підвищення концентрації дізопираміда і зменшення концентрації хінідіну в плазмі крові. Пропранолол може збільшувати концентрацію прокаїнаміду в плазмі крові. Спостерігається адитивний кардіодепресивний ефект при сумісному призначенні прокаїнаміду з лідокаїном. При призначенні -адреноблокаторів з лідокаїном підвищується ризик розвитку токсичності лідокаїну. Пропранолол та інші -адреноблокатори можуть впливати на ефективність інсуліну і оральних гіпоглікемічних препаратів. Верапаміл виявляє адитивний гіпотензивний ефект при сумісному призначенні з антигіпертензивними ліками, алкоголем, нітратами. Верапаміл підвищує концентрацію дигоксина в плазмі.

Кардіотоніки – ліки, які підвищують ефективність та поліпшують скорочувальну функцію міокарда, наслідком чого є збільшення перфузії всіх тканин організму. Ці ліки вже досить тривалий час застосовуються для лікування серцевої недостатності.

Препарати дигіталісу діють двома основними шляхами: підвищення серцевого викиду внаслідок позитивного інотропного ефекту і уповільнення проведення в антріовентрикулярному і синопередсердному вузлах.

Побічні ефекти серцевих гликозидів є дозозалежними. Так як деякі пацієнти є більш чутливими до побічних ефектів дигоксину, доза повинна підбиратися індивідуально з врахуванням клінічного стану пацієнта. За останній час побічні ефекти серцевих гликозидів виникають рідше завдяки контролю маси тіла, функції нирок, супутньої фармакотерапії. Безпечний коридор між терапевтичною та токсичною концентраціями кардіотоників є дуже вузьким. Більш того, навіть звичайні дози кардіотоників можуть визвати токсичні ефекти.

Кардіотоніки протипоказані при відомій гіперчутливості до препарату, шлуночковій тахікардії, AV-блокаді або ознаках інтоксикації серцевими глікозидами.

Кардіотоніки обережно призначають пацієнтам з порушеннями електролітного балансу (особливо при гіпокаліемії, гіпокальціємії, гіпомагнезіемії), тяжким кардитом, блокадою серця, інфарктом міокарда, тяжким захворюванням легень, гломерулонефритом, зниженням функції нирок і печінки.

І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.


  1. Етіологія, фактори ризику, патогенез гіпертонічної хвороби (ГХ).

  2. Класифікація, клініка та діагностика гіпертонічної хвороби.

  3. Застосування антигіпертензивних лікарських засобів (ЛЗ) у хворих з супутньою патологією.

  4. Методи контролю ефективності і безпеки антигіпертензивної терапії.

  5. Хронічна серцева недостатність (ХСН): визначення, етіологія і патогенез, класифікація та діагностика.

  6. Клінічна фармакологія (фармакокінетика, фармакодинаміка, побічні дії, взаємодія) антигіпертензивних препаратів при лікуванні ХСН:

  • діуретиків;

  • β – адреноблокаторів;

  • антагоністів кальцію;

  • інгібіторів АПФ;

  • блокаторів ангіотензинових рецепторів;

  • серцевих глікозидів.

  1. Інтоксикація серцевими глікозидами. Клініка, лікування і профілактика.

  2. Етіологія, патогенез, клінічна картина та критерії діагностики аритмій.

  3. Клінічна фармакологія (фармакодинаміка, фармакокінетика, побічна дія, взаємодія та критерії ефективності та безпеки) антиаритмічних засобів.

ІІ. Практична частина.

        1. Ситуаційні задачі.

Завдання № 1.

Хворому ХСН лікар-терапевт призначив дігоксин і спіронолактон. Провізор у зв'язку з відсутністю останнього в аптеці відпустив гіпотіазид. Разом з цим хворий поскаржився на появу висипань на шкірі після прийому цитрусових і попросив порекомендувати якийсь протиалергійний засіб. Провізор порекомендував глюконат кальцію. На 3-у добу після прийому целаніду, гіпотіазиду, глюконата кальцію хворий відчув погіршення самопочуття: з'явилися нудота, блювота, серцебиття. Поясніть причину даного ускладнення. Ваша тактика.



Завдання № 2.

Проаналізуйте комбінації лікарських препаратів. Вкажіть, які з них раціональні, а які неприпустимі і чому:



  • дігоксин + атропіну сульфат;

  • дігоксин + бісопролол;

  • дігоксин + гіпотіазид;

  • строфантин + дігоксин;

  • еналаприл + гіпотіазид;

  • строфантин + калію оротат;

  • ніфедипін + метопролол;

  • верапаміл + атенолол.

Завдання № 3.

Хвора В., 56 років, страждає ХСН. Отримувала дігоксин щодня по 1 табл. (0,25 міліграм) 3 рази на день, еналаприл 10 мг 1 раз на день. На 10-у добу лікування з'явилися нудота, блювота, перебої в роботі серця, головні болі. Що могло стати причиною даного стану? Ваші рекомендації щодо подальшого лікування хвороюї.



Завдання № 4.

В аптеці хвора пред'явила рецепти на дігоксин і гіпотіазид, виписані лікарем-кардіологом. Про які побічні ефекти препаратів необхідно попередити хвору? Ваші рекомендації щодо профілактики цих ускладнень.



Завдання № 5.

Хвора на гіпертонічну хворобу І стадії впродовж 7 тижнів приймає препарат еналапріл, вперше призначений їй лікарем-кардіологом. В останні 4 дні її почав турбувати надсадний кашель, болі у м’язах. Що могло стати причиною погіршення стану хворої? З чим, на вашу думку, можуть бути пов’язані ці явища. Поясніть механізм виникнення цього ефекту. Ваші рекомендації щодо подальшої тактики лікування.



Завдання № 6.

65-річний хворий страждає гіпертонічною хворобою. Часто його турбують головні болі, запаморочення, задуха при помірному фізичному навантаженні (підйом на другий поверх). Лікарські засоби приймає нерегулярно. Аускультативно: в легенях жорстке дихання, хрипів немає. Пульс – 56 уд./хв., АТ 200/100 мм рт.ст. Ваші рекомендації щодо гіпотензивної терапії даного хворого?



Завдання № 7.

60-річна хвора страждає гіпертонічною хворобою протягом останніх 7 років. Рік тому перенесла інфаркт міокарду, відмічала напади загрудиного болю, перебої в роботі серця. Під час огляду: ЧСС 90 уд./хв., АТ 190/100 мм рт.ст., на ЕКГ: передсердна екстрасистолія, гіпертрофія лівого шлуночку, постінфарктний кардіосклероз. Які гіпотензивні засоби Ви порадите хворій? Випишіть рецепти.



Завдання № 8.

До Вас по допомогу звернувся хворий зі скаргами на сильні головні болі у потиличній ділянці, нудоту, миготіння «мушок» перед очима. Ваша тактика. Порадьте лікарські засоби, вкажіть шляхи введення препаратів.



Завдання № 9.

До Вас звернувся хворий, що страждає гіпертонічною хворобою і стенокардією. Які лікарські засоби Ви порадите? Випишіть рецепти.



Завдання № 10.

В аптеці жінка пред’явила рецепт на лізінопріл і спіронолактон. Про що необхідно попередити хвору? Ваша тактика.



2. Аналіз листів лікарських призначень.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію. Якщо необхідно, проведіть корекцію терапії. Визначте вид комбінованої дії при сумісному застосуванні ЛЗ. Обґрунтуйте необхідність застосування у даного хворого тих препаратів, які Ви вирішили залишити в листі призначень. Чим можна, у разі потреби, замінити залишені Вами в листі призначень препарати? Проаналізуйте доцільність тієї або іншої комбінації ЛЗ. Визначте спосіб профілактики побічної дії лікарських препаратів.



  • Діагноз: ІХС: Постінфарктний кардіосклероз, ХСН II-Бст, III ФК.

1. Tab. Riboxini 0,2

По 1 табл. 3 рази на день.

2. Tab. Furosemidi 0,04 -20

По 1 табл. 1 раз на день (вранці).

3. Tab. Digoxini 0,001

По 1 табл. 1 раз на добу.

4. Tab. Lozartani 0,05 -30

По 1 табл. 1 раз на день.

5. Tab. Dichlothiazidi 0,025

По 1 табл. 2 рази на добу

протягом 10 днів.

6. Sol. Dibazoli 0,5% - 2 ml

Вводити по 2 мл в/в.

7. Cocarboxуlasae 0,05

Вводити в/м 1 раз на день.

4. Tab. Bisoprololi 0,005 -20

По 1 табл. 1 раз на день всередину.

9. Tab. Triamtereni 0,05

По 1 табл. 2 рази на день.

10. Tab. Enalaprili 0,05

По 1 табл. 1 раз на добу.


  • Діагноз: Гіпертонічна хвороба, ІІ стадія. Гіпертензивний криз (АТ 200/100 мм рт.ст.).

1. Tab. Nifedipini 0,01

По 1 табл. під язик.

2. Sol. Clophelini 0,001%-1ml

По 1 мл в/м 2 рази на день.

3. Sol. Dibazoli 0,5%-2 ml

По 1 мл в/м 2 рази на день.

4. Tab. Lozartani 0,05

По 1 табл. 1 раз на день.

5. Tab. “Panangin”

По 1 табл. 2 рази на день.

6. Sol. Nospani 2%-2 ml

По 2 мл п/ш 1 раз на добу.

7. Sol. Droperidoli 0,25%-10 ml

По 5 мл в/в 2 рази на добу.

8. Tab. Dichlothiazidi 0,025

По 2 табл. 1 раз на день (вранці).

9. Tab. Furosemidi 0,04

По 1 табл. на вимогу.



  • Діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ стадія.

1. Tab. Ac. Etacrynici 0,05

По 1 табл. 1 раз на день (вранці).

2. Tab. Triamtereni 0,05

По 1 капсулі 2 рази на день.

3. Sol. Aminazini 2,5% -2 ml

По 2 мл в/м в 5мл

0,5% р-ну новокаїну 1 раз на день.

4. Tab. Hypothiazidi 0,025

По 1 табл. 1 раз на 3 дні.

5. Tab. Captoprili 0,25

По 1 табл. 3 рази на день.

6. Tab. “Panangin”

По 1 табл. на день.

7. Sol. Papaverini hydrochloridi 2%-2 ml

По 2 мл 1 раз на день.

8. Tab. Varfarini 0,005

По 1 табл. на день.

9. Sol. Dibazoli 0,5%-2 ml

По 1 мл в/м 2 рази на день.
3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Ускладнення в фармакотерапії та взаємодія ліків при серцевій недостатності і гіпертонічній хворобі.

2. Фармацевтична опіка при гіпертонічному кризі та аритмії.


  1. Тести. Обгрунтуйте відповідь

Тест 1. При артеріальній гіпертензії застосування ірбесартану протипоказано при наступних станах:

              1. Мочекислий діатез.

        1. Гіперглікемія.

        2. Вагітність.

        3. Гіперліпідемія.

  1. Гіпокаліємія.

Тест 2. Хворому з ознаками атеросклерозу судин було призначено один з гіполіпідемічних засобів, який знижує синтез холестерину за рахунок блокування ферменту 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА редуктази:

        1. Пробукол.

        2. Ловастатин.

        3. Нікотинова кислота.

        4. Холестирамін.

        5. Клофібрат.

Тест 3. Хворий на ІХС і артеріальну гіпертензію. Яка з ниженаведених груп ЛЗ є найбільш оптимальною в данній ситуації?

  1. Бета-адреноблокатори.

  2. Альфа-адреноблокатори.

  3. Нітрати.

  4. Діуретики.

  5. Міотропні спазмолітики.

Тест 4.

Вказати антигіпертензивні препарати, що впливають на систему ренін-ангіотензин:

1. Пропранолол.

2. Еналаприл.

3. Празозин.

4. Фуросемид.

5. Дібазол.

Тест 5. З наведених нижче ліків виберіть блокатор ангіотензинових рецепторів:



  1. Амілорид.

  2. Верапаміл.

  3. Пропранолол.

  4. Лізиноприл.

  5. Лозартан.

Тест 6. При гіпертонічному кризі, які ЛЗ слід застосувати:

1. Но-шпа внутрішньо.

2. Папаверин під язик.

3. Гіпотиазид внутрішньо.

4. Ніфедипин під язик.

5. Валідол під язик

Тест 7. Які з антигіпертензивних ЛЗ можуть привести до бронхоспазму?

1. Гіпотіазид.

2. Каптоприл.

3. Пропранолол .

4. Корінфар.

5. Амлодіпін.

Тест 8. При застосуванні високих доз кардіоселективних бета-адреноблокаторів селективність:

1. Зберегається.

2. Знижується.

3. Повністю зникає.

Тест 9. До ранніх признаків ХСН відносятся:

1. Набряки голенів.

2. Кашель.

3. Задуха.

4. Асцит.

5. Акроцианоз.

Тест 10. Виберіть групи ЛЗ, що показані для патогенетичного лікування хронічної серцевої недостатності:

1. Фібринолітичні.

2. Антикоагулянти.

3. Інгібітори АПФ.

4. Глюкокортикоїди.

5. Седативні.

Тест 11. При хронічній серцевій недостатності медикаментозна терапія повинна застосовуватися:


  1. Тільки при госпіталізації.

  2. Постійно.

  3. Тільки при погіршенні самопочуття.

  4. У весінній та осінній період.

  5. При болях в області серця.

Тест 12. Вкажіть препарат вибору для купірування шлункових порушень ритму серця у хворих гострим інфарктом міокарду:

1. Лідокаїн.

2. Верапаміл.

3. Дилтіазем.

4. Хінідин.

5.Фенігідин.

Тест 13. У хворого 68 років діагностована ХСН, тахісистолична форма, миготлива аритмія. Йому показано:

1. Міогенні спазмолітики.

2. Антагоністи кальцію.

3. Бета-адреноблокатори.

4. Серцеві глікозиди.

5. Нітрати.

Тест 14. Найбільш простий клінічний показник ефективності діуретичної терапії у хворого ХСН є:

1. Зниження артеріального тиску.

2. Зменшення задухи і тахікардії.

3. Зменшення розмірів печінки.

4. Зниження маси тіла.

5. Зменшення кількості вологих хрипів в легенях.

Тест 15. Застосування діуретиків при ХСН з артеріальною гіпертензією дозволяє:

1. Зменшити внутрисудинний об’єм рідини.

2. Знизити тиск в порожнинах серця.

3. Знизити тиск в периферійних судинах.

4. Зменьшити набряк судиної стінки.

5. Все вищеперераховане.

Тест 16. Перерахувати признаки, що характерні для 2-го функціонального класу серцевої недостатності:

1. Звичайне фізичне навантаження не викликає сердцебиття і задишки.

2. Звичайне фізичне навантаження викликає чрезмерну втому, сердцебиение, задишку.

3. Задишка і серцебиття в покої.

4. Невелике фізичне навантаження викликає надмірну втому, сердцебиття, задишку або ж напад стенокардії.

Тест 17. З метою зменшення перед- і постнавантаження на міокард, ремоделювання міокарду при ХСН необхідно рекомендувати прийом:

1. Нітросорбиду.

2. Аспаркама.

3. Рибоксину.

4. Дихлотіазіду.

5. Каптоприлу.

Тест 18. Для лікування артеріальної гіпертензії лікар вважає необхідним призначити хворому препарат з групи блокаторів кальцієвих каналів похідне дигідропіридину II покоління. З нижченаведених лікарських засобів оберіть такий препарат.

1. Дилтіазем

2. Верапаміл

3. Кордарон

4. Амлодипін

5. Ніфедипін

Тест 19. В аптеку звернувся хворий з гіпертонічною хворобою, якому лікар призначив каптоприл. Який механізм дії даного препарату?

1. Блокада бета-адренорецепторів.

2. Блокада альфа-адренорецепторів.

3. Пригнічення активності ангіотензинперетворюючого ферменту.

4. Блокада рецепторів ангіотензину ІІ.

5. Діуретична дія.

Тест 20. Який з перерахованих антигіпертензивних препаратів не слід рекомендувати для лікування хворого артеріальною гіпертонією, що страждає подагричним артритом.

1. Пропранолол.

2. Тріампур.

3. Діхлотіазид.

4. Верапаміл.

5. Амлодипін.

Тест 21. При одномоментному призначенні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків можливо:

1. Гіпокаліємія.

2. Гіперкаліємія.

3. Гіпомагніємія.

4. Гіперкальціємія.

5. Порушення ритму серця.

Тест 22. Який з представлених антигіпертензивних препаратів при тривалому застосуванні може вызвати явище гіпокаліємії?

1. Празозин.

2. Урегіт.

3. Триампур.

4. Ліпразид.

5. Метопролол.
Література.


  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  3. Крыжановский В.А. Диагностика и лечение сердечной недостаточности. – Запорожье: Знание, 1998. – 184 с.

  4. Метелица В.И. Справочник по клинической фармакологии сердечно-сосудистых лекарственных средств. – М.: Медпрактика, 1996. – 784с.

  5. Передерий В.Г., Ткач С.М. – Клинические лекции по внутренним болезням: в 2-х томах. – Киев, 1998.

  6. Побочное действие лекарственных средств. / Под ред. М.Г. Дюкс. – М: Медицина, 1985. – 560 с.

  7. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  8. Самура Б.А., Дралкин А.В. – Фармакокинетика. Учебник для фармацевтических вузов и факультетов. – Харьков: Основа, 1996. – 288 с.

  9. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  10. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  11. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  12. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка