Навчально-методичний посібник для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів Запоріжжя 2012




Сторінка8/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.6 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ТЕМА № 12

КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
Вступ.

Ендокринологія - наука про будову і функцію залоз внутрішньої секреції (ендокринних залоз), гормони, що виробляються ними, шляхи їх перетворень і дії на організм людини. Клінічна ендокринологія вивчає захворювання, що виникають в результаті порушення функції ендокринних залоз. Ендокринологія пов'язана з багатьма розділами біології, медицини та особливо з фізіологією, з якої ендокринологія виділилася в самостійну науку, а також з біохімією, фармакологією і молекулярною біологією. Досягнення в області вивчення механізму дії гормонів за допомогою активації генів дають підставу визначити ендокринологію як науку про регуляцію основних функцій організму.

Сучасні хімічні і физико-хімічні методи дозволяють виявляти гормони не лише в залозах внутрішньої секреції, де їх зазвичай багато, але і в крові і сечі, де вони присутні в дуже малих кількостях, і тим самим судити про шляхи їх біосинтезу і перетворень в організмі. Успіхи ендокринології зумовили прогрес відповідних розділів медицини, перш за все — клінічної ендокринології. Визначення гормонів і продуктів їх перетворень дозволило клініцистам точніше діагностувати різні ендокринні захворювання. Наявність чистих гормонів і гормональних препаратів забезпечило ефективне лікування цих захворювань. Багато гормональних препаратів виявилися ефективними при лікуванні колагенових хвороб, бронхіальної астми, раку молочної і передміхурової залоз, деяких захворювань нирок, печінки і інших органів.

У всіх країнах світу інтенсивно ведуться дослідження з ендокринології, вивченню гормонів, механізму їх дії, особливо на молекулярному рівні. До основних проблем сучасної ендокринології відноситься вивчення гормональної регуляції обміну речовин і різних функцій організму, механізмів виникнення, ранньої діагностики, лікування і профілактики цукрового діабету і інших ендокринних розладів.

І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Етіологія, патогенез, клінічна картина, критерії діагностики та фармакотерапія захворювань ендокринної системи:



  • цукровий діабет (ЦД);

  • дифузний токсичний зоб (ДТЗ);

  • гіпотиреоз;

  • ожиріння.

2. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, що використовуються при захворюваннях ендокринної системи (фармакодинаміка, фармакокінетика, взаємодія з іншими препаратами, побічні дії, методи їх прогнозування і профілактики):

  • препарати інсуліну:

  • короткої дії;

  • пролонгованої дії;

  • пероральні цукрознижуючі засоби;

  • препарати гормонів щитоподібної залози;

  • анорексигенні засоби;

  • дегідратаційні препарати;

  • засоби, що зменшують процеси всмоктування.

3. Ендокринологічні захворювання, що можуть лікуватися хворими самостійно при консультативній допомозі провізора.

4. Безрецептурні ліки, що застосовуються при захворюваннях ендокринної системи.



ІІ. Практична частина.

1. Ситуаційні задачі.

Завдання № 1.

До аптеки звернувся чоловік 33 років, що страждає аліментарним ожирінням (ІМТ – 39), гіпертонічною хворобою, хронічною серцевою недостатністю ІІ А стадії – ІІ ФК. Ваші рекомендації щодо лікування даного хворого?



Завдання № 2.

Хвора К., 23 років, доставлена в клініку у непритомному стані. Після перенесеного грипу з'явилась спрага, поганий апетит, головна біль, слабкість. Напередодні виник біль в животі, неодноразова блювота і втрата свідомості. При огляді: свідомість відсутня, дихання глибоке, ЧДР – 32/хв., запах ацетону з роту. Шкіра, язик сухі, гіперемовані, Ps – 115уд/хв... АТ 95/60 мм рт.ст. Живіт м'який, безболісний при пальпації. Ваш попередній діагноз? Ваші рекомендації щодо подальшого ведення даної хворої?



Завдання № 3.

Хвора П., 55 років, скаржиться на загальну слабкість, постійну спрагу, часте сечовипускання, свербіж шкіри. При огляді звертає на себе увагу ожиріння (Індекс маси тіла (ІМТ) – 36), цукор крові – 9,2 ммоль/л, в аналізі сечі - 2% цукру, реакція на ацетон – «–». Які цукорознижуючі препарати необхідно порадити хворій? Обґрунтуйте свою відповідь.



Завдання № 4.

Хворий гіпертиреозом протягом 3 тижнів отримує таку терапію: мерказоліл 0,01 г 2 рази на день, пропранолол 60 мг/день, настоянка валеріани по 25 крапель 3-4 рази на день. На тлі лікування зменшилась психоемоційна лабільність, роздратованість, тахікардія. Чи можна на підставі цих даних судити про ефективність антитиреоїдної терапії мерказолілом?



Завдання № 5.

Після введення 30 ОД інсуліну хвора ЦД 1 типу відчула слабкість, запаморочення. Хвора зайшла в аптеку, звернулась по допомогу. В аптеці вона знепритомніла, з’явились судоми. Що могло стати причиною даного ускладнення? Ваші рекомендації щодо подальшої тактики лікування?



Завдання № 6.

Хворий цукровим діабетом приймає впродовж 2 років «Бутамід» по 1 г 2 рази на день. З приводу ГРВІ йому призначені парацетамол по 0,5 г 2 рази на день. Увечері стан хворого значно погіршився, з’явились симптоми гіпоглікемії. Що могло стати причиною даного ускладнення? Ваші рекомендації щодо подальшої тактики лікування?



2. Аналіз листів лікарських призначень.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію.



  • Діагноз: Ожиріння IV ступеню аліментарно-конституціонального генезу. ІХС. Стенокардія напруги, III ФК.

1. Tab. Desopimoni 0,025

По 1 табл. 2 рази на день.

1. Tab. Phepranoni 0,025

По 1 табл. 1 раз на день.

3. Tab. Triiodthyronini hydrochloridi 20 mkg

По 1 табл. 1 раз на день.

4. Tab. Nitrong-forte 0,0065

По 1 табл. 3 рази на день.

5. Tab. Nifedipini 0,01

По 1 табл. 3 рази на день.

6. Sol. Papaverini hydrochloridi 2%-2,0

По 2 мл в/м 1 раз на день.

7. Tab. Hypothiazidi 0,025

По 1 табл. 1 раз на день.

8. Tab. Kalii orotatis 0,5

По 1 табл. 3 рази на день.



  1. Діагноз: Цукровий діабет, 1 типу, важка форма. Гіпоглікемічна кома.

1. Sol. Adrenalini hydrochloridi 0,1% - 1,0 ml

По 1 мл п/ш.

2. Sol. Glucosi 40% - 80,0 ml

В/в крапельно.

3. Insulini 12 ED

В/в, крапельно.

4. Sol. Natrii chloridi 0,9% - 400,0

В/в, крапельно.

5. Haemodesi 250,0

В/в крапельно.

6. Tab. Carbonis activati 40,0

1 ст. ложку розмішати в 5 л води,

ввести через зонд для промивання шлунку.

7. Sol. Natrii hydrocarbonati 2,7% - 200 ml

В/в, крапельно.

8. Susp. Hydrocortisoni acetatis 2,5 - 5,0

По 5 мл в/м.

9. Sol. Mesatoni 1% - 1 ml

По 1 мл в/м.

10. Tab. Digitoxini 0,0001

По 1 табл. 1 раз на день.


  1. Діагноз: Дифузний токсичний зоб ІІІ ст., середньої тяжкості.

1. Tab. Mercazolili 0,005

По 1 табл., 2 рази на день.

2. Tab. Extr. Valerianae obd. 0,02

По 2 табл. 3 рази на день.

3. Tab. Propranololi 0,04

По 1 табл. 4 рази на день.

4. Sol. Coffeini-natrii benzoatis 10% - 1,0

По 1 мл 1 раз на день.

5. Tab. Nitrosorbidi 0,01

По 1 табл. 3 рази на день.

6 Almageli 170 ml

Всередину по 1-2 чайній ложці за 30 хв., до їжі 4 рази на день.

7. Sol. Riboxini 2% - 10,0

По 10,0 в/в струйно 1 раз на день.

8. Cocarboxуlasi 0,05

Вводити в/м 1 раз на день.

9. Tab. Furosemidi а 0,04

По 1-2 табл. вранці.

10. Tab. Triiodthyronini hydrochloridi 20 mkg

По 1 табл. 1 раз на день.



3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Основні принципи лікування і профілактики цукрового діабету.

2. Взаємодія лікарських засобів при захворюваннях ендокринної системи та ускладнення.

4. Тестові завдання. Оберіть відповідь.

Тест № 1. Які з наведених анемій викликані зниженою продукцією еритроцитів?



  1. Постгеморагічна анемія.

  2. Спадкові гемолітичні анемії.

  3. Набуті гемолітичні анемії.

  4. Мікроангіопатична гемолітична анемія.

  5. Залізодефіцитна анемія.

Тест № 2. Які клітини підшлункової залози виробляють інсулін?

1. Ендотелій судин і капілярів підшлункової залози.

2. Клітини вивідних протоків.

3. Ацинарні клітини підшлункової залози.

4. Бета-клітини острівців Лангерганса.

5. Альфа-клітини острівців Лангерганса.

Тест № 3. Яка з перелічених причин призводить до розвитку гіперглікемічної коми?

1. Недостатня енергетична цінність добового раціону.

2. Застосування великих доз діуретиків.

3. Зневоднення в результаті проносу.

4. Введення недостатньої дози інсуліну або раптове припинення його введення.

5. Введення надмірно великої дози інсуліну.

Тест № 4. До етіологічних чинників цукрового діабету ІІ типу відносяться такі, крім:

1. Ожиріння.

2. Обтяжена спадковість.

3. Порушення імунітету.

4. Хронічний гепатит.

5. Хронічний панкреатит.

Тест № 5. Наступні препарати можуть викликати гіперглікемію і провокувати розвиток цукрового діабету, крім:

1. Глюкокортикоїдів.

2. Оральних контрацептивів.

3. Ферментних препаратів.

4. Діуретиків.

5. Тиреоїдних гормонів.

Тест № 6. Назвіть основний діагностичний критерій цукрового діабету:

1. Глюкозурія.

2. Гіперглікемія.

3. Тахікардія.

4. Гіперхолестеринемія.

5. Екзофтальм.

Тест № 7. Який механізм гіпоглікемічної дії інсуліну?

1. Сприяє проникненню глюкози в клітини, її утилізацію.

2. Підсилює анаеробний гліколіз.

3. Перешкоджає всмоктуванню глюкози в тонкому кишечнику.

4. Зменшує гліконеогенез.

5. Посилює виділення ендогенного інсуліну клітинами підшлункової залози.

Тест № 8. До протидіабетичних препаратів похідних сульфанілсечовини відносяться:

1. Сульфален.

2. Діаглізид.

3. Метформін.

4. Буформін.

5. Мерказоліл.

Тест № 9. Відзначити протидіабетичний препарат, механізм гіпоглікемічної дії якого пов'язують із стимуляцією бета-клітин підшлункової залози:

1. Хлорпропамід.

2. Метформін.

3. Буформін.

4. Суспензія цинк-інсуліну.

5. Ліотіроніна.

Тест № 10. Відзначити засіб замісної терапії при гіпофункції щитовидної залози:

1. Мерказоліл.

2. Ліотіроніна.

3. Триамцинолон.

4. Літію карбонат.

5. Фепранон.

Тест № 11. Показанням до лікування бігуанідами є:

1. Ниркова недостатність.

2. Печінкова недостатність.

3. Інсулінозалежний цукровий діабет.

4. Інсулінонезалежний цукровий діабет.

5. Кетоацидоз.

Тест № 12. Показаннями до призначення інсуліну є наступні, крім:

1. Вагітність у хворих на цукровий діабет.

2. Кетоацидоз.

3. Оперативні втручання у хворих на цукровий діабет.

4. Інсулінозалежний цукровий діабет.

5. Інфекційні захворювання.

Тест № 13. Як виводити хворого з гіпоглікемічної коми?

1. Ввести внутрішньовенно 40% розчин глюкози 40-80 мл.

2. Ввести інсулін 20-80 ОД внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

3. Ввести ізотонічний розчин хлориду кальцію.

4. Ввести преднізолон 40 мл внутрішньом'язово.

5. Ввести внутрішньовенно какорбоксілазу 50-100 мл.

Тест № 14. Основними напрямками фармакотерапії подагри є наступні, крім:

1. Купірування гострого нападу протизапальними засобами.

2. Підвищення екскреції сечової кислоти.

3. Зменшення синтезу сечової кислоти.

4. Профілактика суглобових кризів.

5. Антибактеріальна терапія.

Тест № 15. До препаратів, що підсилють виділення сечової кислоти, відносяться:

1. Алопуринол.

2. Колхіцин.

3. Індометацин.

4. Пробенецид.

5. Моваліс.

Тест № 16. Які принципи фармакотерапії тиреотоксикозу:

1. Пригнічення функції щитовидної залози:

2. Постійна замісна терапія.

3. Лікування засобами, що зменшують гіперурикемію.

4. Лікування препаратами, що стимулюють ліполіз.

5. Інсулінотерапія.

Тест № 17. Гіпоглікемію при комбінованому прийомі з пероральними цукрознижувальними засобами можуть викликати:

1. Пеніцилін.

2. Каптоприл.

3. Сульфаніламіди.

4. Ніфедипін.

5. Алопуринол.

Тест № 18. Виберіть ознаку, характерну для мікседеми (гіпотиреозу):

1. Техікардія.

2. Брадикардія.

3. Гіпертонія.

4. Гіперхолестеринемія.

5. Еритроцитоз.

Тест № 19. При фармакотерапії ожиріння використовують:

1. Анорексигенні засоби.

2. Анаболічні стероїди.

3. Глюкокортикоїди.

4. Бета-адреноблокатори.

5. Інгібітори АПФ.

Тест № 20. Назвіть препарат, який часто застосовується для лікування гострого нападу подагри:

1. Лідаза.

2. Колхіцин.

3. Синкумар.

4. Гепарин.

5. Саліцилати.

Тест № 21. Наступні захворювання можуть сприяти розвитку цукрового діабету, крім:

1. Феохромацитома.

2. Рак підшлункової залози.

3. Хронічний панкреатит.

4. Дифузний токсичний зоб.

5. Цироз печінки.



Література

  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  3. Потемкин В.В. Эндокринология. – М.: Медицина, 1987. – 432 с.

  4. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  5. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  6. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  7. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  8. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

ТЕМА № 13

КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ
Вступ.

Антагоністи Н1-гістамінових рецепторів – група ліків, дія яких обумовлена їх взаємодією з рецепторами гістаміну на клітинах різних тканин. Антагоністи Н1-гістамінових рецепторів блокують їх по принципу конкуренції з гістаміном. Дія антагоністів є зворотною і виявляється блокадою таких ефектів гістаміну, як скоротливість гладких м’язів кишковника, бронхів та ін. Ці препарати не пригнічують секрецію соляної кислоти в шлунку, яка стимулюється гістаміном, не змінюють тонус матки.

Більшість антагоністів Н1-гістамінових рецепторів І покоління, крім гістамінових, впливають і на інші рецептори:


  • блокада Н1-гістамінових рецепторів і пригнічення дії гістаміну;

  • блокада холінергічних мускаринових рецепторів (зменшення екзокринної секреції, підвищення в’язкості секретів);

  • блокада центральних холінергічних рецепторів (седативна, снодійна дія);

  • підвищення дії антидепресантів ЦНС;

  • посилення ефектів катехоламінів (коливання АД);

  • місцевоанестезуюча дія.

Деякі ліки мають антисеротонінову (піперидини) і антидопамінову (фенотіазіни) активність. Фенотіазінові препарати можуть блокувати α-адренергічні рецептори. Деякі ліки мають властивості місцевих анестетиків, можуть мати стабілізуючу дію на мембрану, хініноподібні ефекти на міокард, що може виявлятися зменшенням рефракторної фази і розвитком шлуночкової тахікардії.

До недоліків антагоністів Н1-гістамінових рецепторів відносять:



  • неповний зв’язок з Н1-рецепторам, у зв’язку чим необхідні відносно великі дози;

  • короткочасний ефект;

  • блокування М-холінорецепторів, α-адренорецепторів, Д-рецепторів, 5-НТ-рецепторів, кокаїноподібна і хінидиноподібна дія;

  • побічні ефекти не дозволяють досягати високих концентрацій в крові, достатніх для повної блокади Н1-гістамінових рецепторів;

  • необхідність зміни антагоністів Н1-гістамінових рецепторів різних груп кожні 2-3 тижня внаслідок розвитку тахіфілаксії.

Антагоністи Н1-гістамінових рецепторів мають переваги у наступних випадках:

  • гострі алергічні реакції (кропивниця, набряк Квінке) при необхідності парентерального введення ліків;

  • дерматози (атопічний дерматит, екзема, хронічна рецидивуюча кропивниця) при необхідності додаткового седативного ефекту;

  • премедикація перед діагностичними і хірургічними втручаннями для попередження вивільнення гістаміну неалергічного генезу;

  • холінергічна кропивниця.

Антагоністи Н1-гістамінових рецепторів ІІ покоління мають високу конгруєнтність до Н1-рецепторів, тому в терапевтичних дозах не впливають на інші медіатори (ацетилхолін, катехоламіни, дофамін) внаслідок чого не виявляють побічні дії, характерні для препаратів І покоління.

Антагоністи Н1-гістамінових рецепторів ІІ покоління мають наступні переваги:



  • висока специфічність до Н1-рецепторів;

  • швидкий початок дії;

  • велика тривалість терапевтичного ефекту;

  • відсутність блокади інших типів рецепторів;

  • відсутність проникнення через гематоенцефалічний бар’єр в терапевтичних дозах;

  • відсутність залежності швидкості всмоктування від їжі (крім астемізолу).

Стабілізатори мембран тучних клітин широко застосовуються при лікуванні хворих на бронхіальну астму, алергічний риніт. До групи стабілізаторів мембран тучних клітин відносять кетотифен і похідні кромону – кромогліцієва кислота та недокроміл.

Механізми дії стабілізаторів мембран тучних клітин обумовлений гальмуванням вивільнення з тучних клітин та інших клітин запалення медіаторів алергії – гістаміна та інших біологічно активних речовин. Кетотифен і кромони опосередковано гальмують вхід у клітину необхідних для дегрануляції іонів кальцію завдяки блоку провідності у мембранах каналів для іонів хлору, а також пригнічують фосфодіестеразу і процес окислювального фосфорилювання.

Кетотифен має антианафілактичні і антигістамінні властивості, пригнічує вивільнення медіаторів запалення (гістаміна, лейкотриєнів) тучними клітинами і базофілами, є антагоністом кальцію, попереджує тахіфілаксію β-адренорецепторів. Він зменшує гіперреактивність дихальних шляхів, пов’язану з фактором активації тромбоцитів або дією алергенів, пригнічує накопичення в дихальних шляхах еозинофілів. Кетотифен також блокує Н1-гістамінові рецептори.

Кромоглікат натрію попереджує алерген-індуковану бронхообструкцію, зменшує бронхіальну бронхореактивність, попереджує бронхоспазм, що виникає після фізичного навантаження, холодним повітрям і інгаляцією алергена. Він не має бронходилятуючих або антигістамінних властивостей.

Недокроміл натрію східний за хімічною структурою і механізмом дії з кромоглікатом натрію, але у 4-10 разів більш потужний, ніж кромоглікат натрію у відношенні попередження розвитку бронхіальної обструкції і алергічних реакцій. Недокроміл натрію спроможний пригнічувати активацію медіаторів алергії з еозинофілів, тучних клітин, базофілів, макрофагів, тромбоцитів, що пов’язано з впливом на хлорні канали клітинних мембран.

Кромони протипоказані для призначення пацієнтам з відомою гіперчутливістю до них, при гострому нападі бронхіальної астми внаслідок вірогідності розвитку бронхоспазму. Препарати обережно застосовують для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і печінки, під час вагітності та лактації.

Антагоністи лейкотриєнових рецепторів (зафірлукаст, монтелукаст) блокують цистеінилові рецептори І типу, зилеутон пригнічує активність 5-ліпооксигенази. Ці ліки попереджують або пригнічують дію лейкотриєнів, а саме спазм гладких м’язів бронхів, гіперсекрецію слизу, гальмування мукоціліарного транспорту, хемотаксис еозинофілів, гіперреактивність бронхів. Антагоністи лейкотриєнових рецепторів мають протизапальну дію, пригнічують клітинні та позаклітинні компоненти запалення в бронхах. Терапевтичний ефект монтелукаста досягається після першої дози і підтримується на протязі 24 годин. Терапевтичний ефект зафірлукаста починається на протязі перших днів прийому препарату 2 рази на добу.

І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Органи імунної системи:



  • центральні;

  • периферичні.

  1. Клітини імунної системи. Формування і реалізація імунної відповіді. Первинні і вторинні імунодефіцити.

2. Причини, що викликають схильність до алергії. Основні симптоми та синдроми при алергічних станах. Механізм їх виникнення.

3. Обстеження хворих з алергічними захворюваннями:



  • розпитування;

  • фізикальні та інструментальні методи;

  • шкірні алергологічні проби;

  • провокаційні тести;

  • імунологічні дослідження.

4. Етіологія, патогенез, клінічна картина, діагностика та схеми фармакотерапії алергічних захворювань:

  • поліноз;

  • кропив'янка;

  • набряк Квінке;

  • синдром Лайєлла і Стівенса-Джонсона;

  • анафілактичний шок;

  • медикаментозна алергія.

5. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, що використовуються при алергозах, медикаментозній алергії, імунодефіцитах (фармакодинаміка, фармакокінетика, взаємодія з іншими препаратами, побічні дії, їх прогнозування і профілактика):

  • Н1-гістаміноблокатори;

  • глюкокортикоїди;

  • препарати, що пригнічують вивільнення медіаторів алергії;

  • імуномодулятори;

  • імунодепресанти.

6. Специфічна гіпосенсибілізація. Методика проведення. Показання та протипоказання.

7. Алергологічні захворювання в алергології, що можуть лікуватися хворими самостійно при консультативній допомозі провізора.

8. Безрецептурні ліки, що застосовуються в гематології та ендокринології.

ІІ. Практична частина.

1. Ситуаційні задачі.

Завдання № 1.

До аптеки звернувся чоловік 62 років зі скаргами на набряк губ, повік, кистей рук, охриплість голосу. Симптоми з'явилися годину тому після прийому еналаприлу. Еналаприл приймає 3 тижні, раніше ніяких подібних проявів не було. Надайте невідкладну допомогу і дайте рекомендації щодо подальшого ведення хворого.



Завдання № 2.

Хворий 49 років, з приводу сезонного алергічного ріно-кон’юктівіта самостійно почав приймати астемізол в пігулках, хромоглікат натрію у вигляді назального спрея, ксилометазолін (краплі для носа). Через два дні лікування виник напад аритмії з втратою свідомості. Що могло стати причиною даного ускладнення? Ваша тактика.



Завдання № 3.

Хвора 17 років скаржиться на підвищення температури тіла до 37,90С, слабкість, головний біль. Отримує протягом 2 тижнів цефазолін з приводу позалікарняної пневмонії. Напередодні, після 5-денного періоду апірексії знов підвищилася температура тіла. На рентгенограмі осередково-інфільтративні тіні відсутні. ЗАК: еозінофілія, анемія, прискорена ШОЕ. ЗАС: без патології. Що могло стати причиною повторного підйому температури? Ваші рекомендації щодо подальшого ведення хворої.



2. Аналіз листів лікарських призначень.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію.



  • Діагноз: Ревматоїдний артрит. Алергічна реакція на німесулід у вигляді анафілактичного шоку.

1. Sol. Euphyllini 2,4% - 10 ml

По 10 мл в/в у 20 мл 20% р-ну глюкози 1 раз на день.

2. Sol. Kalii iodidi 3%

По 1 ст. ложці 6 разів на добу.

3. Aerosoli “Budesonid”

Інгаляції по 2 дози 4 рази на добу.

4. Tab. Methylprednisoloni 0,004

По 2 табл. 2 рази на день у першій половині дня.

5. Sol. Mesatoni 1%-1 ml

По 1,0 мл п/ш.

6. Sol. Strophanthini 0,05%-1 ml

По 0,5 мл в/в струйно в 10 мл фізіологічного р-ну.

7. Sol. Calcii chloridi 5%-200 ml

По 1 ст. ложці 4 рази на день після їжі.

8. Sol. Adrenalini hydrochloridi 0,1%-1 ml

По 0,5 мл в/в струйно в 20 мл фізіологічного р-ну.

9. Sol. Prednisoloni 3%-1 ml

По 4 мл 2 рази в день в/в струйно.

10. Sol. Droperidoli 0,25%-10 ml

По 3 мл в/в в 20 мл 5% р-ну глюкози.



  • Діагноз: Позалікарняна пневмонія правої легені. Анафілактичний шок на введення пеніциліну.

1. Polyglucini 400 ml

Вводити в/в крапельно.

2. Sol. Noradrenalini hydrotartratis 0,2%-2 ml

Вводити в/в струйно у фізіологічному р-ні.

3. Sol. Lasix 1%-2 ml

Вводити в/в струйно.

4. Переливання одногрупної крові 500 ml

Вводити в/в крапельно.

5. Sol. Prednisoloni 3%-2 ml

Вводити по 4 мл в/в струйно.

6. Sol. Euphyllini 2,4%-10 ml

Вводити по 10 мл в/в струйно.

7. Tab. Dexametazoni 0,0005

По 1 табл. 3 рази на день.

8. Penicillinazi 1000000 ED

Вводити в/м струйно в 2 мл води для ін'єкцій.

9. Tab. Kalii orotatis 0,5

По 1 табл. 2 рази на день.

10. Aerosoli “Budesonid”

Інгаляції по 2 дози 4 рази на добу.



  • Діагноз: ХНН І ст. Пієлонефрит, загострення, гіпертонічна форма. Мультиформна ексудативна еритема у відповідь на призначення фурадоніну.

1. Tab. Ampicillini 0,25

По 2 табл. 4 рази на день.

2. Tab. Furadonini 0,05

По 2 табл. 4 рази на день.

3. Tab. Zaditeni 0,001

По 1 табл. 2 рази на день.

4. Dragee Nitroxolini 0,1

По 1 драже 4 рази на добу.

5. Tab. Dimedroli 0,05

По 1 табл. 2 рази на день.

6. Dragee “Pananginum”

По 1 драже 2 рази на добу.

7. Tab. Curantili 0,025

По 2 табл. 3 рази на добу.

8. Tab. Verospironi 0,025

По 1 табл. 2 рази на добу.

9. Tab. Prednisoloni 0,005

По 4 табл. 2 рази на день.

10. Sol. Dibazoli 0,5%-2 ml

По 1 мл 2 рази на день в/м.



3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Основні принципи лікування алергічних станів.

2. Взаємодія лікарських засобів та ускладнення при алергічних захворюваннях.

3. Фармацевтична опіка при алергічних захворюваннях.



4. Тестові завдання. Обгрунтуйте відровідь

Тест № 1. Вкажіть фактори, що привертають алергічні захворювання:

1. Низький рівень Ig E.

2. Високий рівень Ig E.

3. Лімфоцитоз.

4. Прискорення ШОЕ.

5. Нейтрофільоз.

Тест № 2. Про наявність алергічного набряку гортані може свідчити:

1. Емфізема легенів.

2. Вологі хрипи.

3. Важке дихання.

4. Сухі хрипи.

5. Лейкоцитоз в крові.

Тест № 3. Для гострої кропив'янки характерно:

1. Масивні набряки.

2. Запалення суглобів.

3. Пухирі.

4. Некроз тканини.

5. Великі бульбашки.

Тест № 4. Для місцевого лікування алергічного риніту застосовують:

1. Нафтизин.

2. Галазолін.

3. Беконазе.

4. Фармазолін.

5. Сік каланхое.

Тест № 5. Для лікування гострої кропив'янки використовують:

1. Н1 – блокатори.

2. Цитостатики.

3. Вітамін Е.

4. Глюкортикоїди.

5. Стероїдні мазі.

Тест № 6. Для лікування алергічного набряку Квінке застосовуються:

1. Андрогени.

2. Н1 - блокатори.

3. Стабілізатори мембран тучних клітин.

4. Теофілін.

5. Альфа-блокатори.

Тест № 7. Масивне відшарування епідермісу характерне для:

1. Набряку Квінке.

2. Синдрому Стівенса-Джонсона.

3. Синдрому Лайєлла.

4. Кропив'янки.

5. Атопічного дерматиту.

Тест № 8. Поява бульбашок характерна для:

1. Кропивниці.

2. Набряку Квінке.

3. Синдрому Лайєлла.

4. Харчової алергії.

Тест № 9. Для лікування анафілактичного шоку використовують:

1. Адреналін.

2. Ранітидин.

3. Атенолол.

4. Кофеїн.

5. Фуросемід.

Тест № 10. Погіршують перебіг анафілактичного шоку:

1. Н1 – блокатори.

2. Н2 – блокатори.

3. М-холінолітики.

4. Бета-блокатори.

5. Бета-агоністи.

Тест № 11. Який антигістамінний препарат оптимальний для лікування алергічних захворювань у людей, пов'язаних з керуванням транспортом:

1. Димедрол.

2. Лоратадин.

3. Кетотифен.

4. Супрастин.

5. Дипразин.

Тест № 12. При харчовій алергії використовують:

1. Нітрати.

2. Гемодез.

3. Антигістамінні ЛЗ.

4. Оксігенотерпію.

5. Антагоністи кальцію.

Тест № 13. У патогенезі анафілактичного шоку беруть участь:

1. Ig E.

2. Мікросомальні ферменти печінки.

3. Глюкозо-6-фосфатдегідрогенеза.

4. Ig M.

5. Нейтрофіли.

Тест № 14. Для алергічних захворювань характерний:

1. Лейкоцитоз.

2. Палочкоядерний зсув формули вліво.

3. Еозинофілія.

4. Лейкопенія.

5. Підвищення рівня нейтрофілів у крові.

Тест № 15. До Н1-блокаторів відноситься:

1. Фамотидин.

2. Ранітидин.

3. Астемізол.

4. Нізатідін.

5. Циметидин.

Тест № 16. Для лікування алергічних захворювань використовуються:

1. Інгібітори АПФ.

2. Альфа1-адреноблокатори.

3. Глюкокортикоїди.

4. Андрогени.

5. Естрогени.

Тест № 17. Для лікування алергічних захворювань не використовуються:

1. Н1-блокатори.

2. Бета-блокатори.

3. Н2-гистаминоблокаторов.

4. Глюкокортикоїди.

5. Адреналін.

Тест № 18. При харчовій алергії використовуються наступні ЛЗ:

1. Бактеріальні вакцини.

2. Антибіотики – цефалоспорини.

3. Тіотриазолін.

4. Кромони.

5. Альфа-стимулятори.

Тест № 19. Для профілактики формування алергічних реакцій актуальним є:

1. Імуностимуляція.

2. Гіпоалергенна середа.

3. Вакцинація.

4. Часте застосування антибіотиків.

5. Препарати кальцію.



Література

  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Гургенидзе Г.В. Аллергология. – Тбилиси; Гатлеба, 1987. – 345 с.

  3. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  4. Кулага В.В., Романенко І.М. Алергічні захворювання шкіри. – К.: Здоров’я, 1997. – 256 с.

  5. Лопатин А.С. Лекарственный анафилактический шок. – М.: Медицина. 1983. – 160 с.

  6. Пыцкий В.И., Андрианова Н.В., Артамасова А.В. Аллергические заболевания. – М.: Медицина, 1984. – 272 с.

  7. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  8. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  9. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  10. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  11. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка