Навчально-методичний посібник для самостійної підготовки студентів 6 курсу за спеціальністю «лікувальна справа»




Сторінка16/30
Дата конвертації14.04.2016
Розмір6.17 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30

Типові симптоми несприймання коров’ячого молока у дітей першого року життя:

  • зригування, нестійкі випорожнення з невеликою кількістю слизу, стеаторея;

  • блювання, здуття живота, кольки;

  • пітниця, стійкі попрілості навіть у разі доброго догляду;

  • себорейні лусочки на волосистій частині голови, злущування епітелію на язиці;

  • “молочний струп” на щоках і гнейс на голові;

  • поліморфні шкірні висипання (везикули, папули, макули, строфулюс);

  • повторні риніт, кон’юнктивіт, фарингіт, бронхіт.

Діагностика харчової алергії

  • Діагностика харчової алергії передбачає використання комплексу клінічних і лабораторних методів дослідження:

    1. збір скарг та анамнезу;

    2. ретельний огляд та оцінка клінічних симтомів;

    3. ведення харчового щоденника;

    4. загальний аналіз крові - еозинофілія в периферичній крові, може бути непрямим показником IgE-залежної алергії;

    5. біохімічний аналіз крові;

    6. кал на виявлення гельмінтів і найпростіших, копрологію, дисбіоз;

    7. визначення рівня загального ІgЕ та специфічних ІgЕ на певні харчові алергени в сироватці крові. Специфічні IgE-антитіла у сироватці крові до харчових АГ виявляють за допомогою методів радіоалергосорбентного тестування (РАСТ) або імуноферментного аналізу (ІФА);

    8. шкірні алергопроби (для визначення АГ, який спричинює харчову алергію), використовують аплікаційні, скарифікаційні внутрішньошкірні (прик-тести) методики. Шкірні алергопроби ґрунтуються на виявленні специфічної сенсибілізації організму шляхом введення АГ у шкіру й оцінюванні характеру запальної реакції, що розвивається;

    9. елімінаційно-провокаційна проба;

    10. за потреби – УЗД внутрішніх органів, езофагофіброгастродуоденоскопія з біопсією тощо;

    11. додаткові методи: реакції бласттрансформації В-лімфоцитів; провокаційні проби з ендоскопічною реєстрацією їх результатів, визначення рівня цитокінів, зокрема IЛ-4, γ-інтерферону (γ-ІФН), визначення рівня тріпази та еозинофільного катіонного білку.

Таблиця 3

Відмінності істинних і псевдоалергічних реакцій

Ознака

Істинні алергічні реакції

Псевдоалергічні реакції

Атопічні захворювання у сім’ї

Часто

Рідко

Атопічні захворювання у хворого

Часто

Рідко

Кількість алергенів, які провокують появу реакції

Мінімальна

Достатньо велика

Залежність між дозою алергену та силою реакції

Немає

Є

Шкірні тести зі специфічними алергенами

Зазвичай позитивні

Негативні

Рівень загального IgE у крові

Підвищений

Нормальний

Специфічний IgE

Наявний

Відсутній

Супутні захворювання: початок

На фоні алергодерматозів

До розвитку шкірних уражень

Симптоми загострення

Розвивається паралельно до основного захворювання

Випереджає маніфестацію патології псевдоалергічного ґенезу

Перебіг захворювання

Стійкі рецидиви з короткими та неповними ремісіями

Явніні загострення є вкрай рідкими, тривалі ремісії


Профілактика харчової алергії

  • Відомо, що хворобі легше запобігти, ніж лікувати її. У зв’язку з цим виділяють три рівні медичних профілактичних заходів у разі підвищеного ризику алергії.

Перший рівень (до народження дитини):

  • генетичне консультування, впровадження нових методів пренатальної діагностики патології плода;

  • преконцепційна профілактика, планування сім’ї;

  • моніторинг перебігу вагітності, харчування, фізичного і психічного стану вагітної жінки;

  • контроль забезпечення оптимальності внутрішньоутробного середовища розвитку дитини;

  • моніторинг факторів ризику під час пологів, первинної адаптації новонароджених, орієнтація на грудне вигодовування, скринінг природженої патології.

Другий рівень (після народження дитини):

  • діагностика факторів ризику (в першу чергу, генетичних) і середовища розвитку;

  • моніторинг харчування матері-годувальниці;

  • активна, але коректна імунізація;

  • комплексна діагностика і стимуляція розвитку;

  • регулярний моніторинг харчування, розвитку і здоров’я дитини, визначення ранніх симптомів захворювань і патологічних станів з відповідною корекцією;

  • сертифікація продуктів вигодовування дітей.

Третій рівень:

  • діагностика факторів ризику загострень хронічних захворювань і їх рання профілактика;

  • широке впровадження реабілітаційних програм і стаціонарозамісних технологій.

У всіх дітей з груп ризику первинна профілактика алергії здійснюється завдяки:

  • грудному вигодовуванню в перші 6 міс життя і довше;

  • виключенню куріння матері під час вагітності і після пологів;

  • виключення сумішей на основі коров’ячого молока (використовувати гідролізати, гіпоалергенні суміші) та інших високоалергенних харчових продуктів.

  • Первинна профілактика має на меті охорону здоров’я дитини, в тому числі і у внутрішньоутробному періоді, зменшуючи можливість зустрічі дитини з потенційними алергенами. Ці заходи профілактики можуть стосуватися як цілої популяції дітей, так і окремих груп ризику. Найчастіше об’єктом такої профілактики є вагітні, матері-годувальниці, новонароджені і діти перших місяців життя. В першу чергу це стосується навчання матерів нормально харчуватися, реклами здорового способу життя, навчання основ раціонального догляду за дитиною, раціонального харчування в родинах з наявною атопією, методів валеології усієї родини. Крім того, така профілактика стосується раннього обмеження контактів дитини з домашніми, промисловими, інфекційними та іншими агентами й алергенами.

  • Вторинна профілактика харчової алергії має на меті запобігти розвитку клінічних проявів алергії у дітей, які вже мають алергічне захворювання або інші прояви алергії. Така профілактика може застосовуватися вже з періоду новонародженості і запобігає прогресуванню захворювань, появі і розвитку полівалентної харчової алергії, інших проявів типового „маршу алергії”.

  • Можливий ризик появи алергічних проявів у дитини з обтяженим алергічним ризиком становить від 20% до 80% залежно від його ступеня.

  • Для практичної оцінки ризику розвитку харчової алергії і виявлення генетичних факторів можна використати рис. 2.




Рис. 2. Оцінка ризику виникнення атопії


  • Рекомендації щодо профілактики харчової алергії були розроблені ESPACI i ESPGHAN у 1999 р. і Американською Академією Педіатрії. Світові і національні рекомендації наголошують на необхідності грудного вигодовування дітей перших 4-6 міс життя.

  • Елімінаційна дієта для профілактики алергічних захворювань:

  • 1. Елімінаційна дієта під час вагітності, для профілактики алергічних захворювань не рекомендується, оскільки за результатом Cochrane Review 3 не зменшує ризик виникнення атопічних захворювань, але може мати негативні наслідки для матері і ембріону.

  • 2. Елімінаційна дієта під час лактації, як захід первинної профілактики алергічних захворювань остаточно не доведена, але рекомендується у комплексі заходів третинної профілактики.

  • У здорових дітей (з популяційним ризиком розвитку алергії) після 4-6 міс годування виключно грудьми рекомендують продовжити вживання грудного молока (навіть в обмежених кількостях) протягом першого і другого року життя. За його відсутності або значної недостатності рекомендують адаптовані суміші, відповідно до віку дитини. У дітей без сімейного обтяження алергією можна не застосовувати суміші з гідролізом білків. Проте, коров’яче молоко не має застосовуватися у дітей з популяційним ризиком розвитку алергії до 3-х років життя, а рекомендуються суміші з гідролізованим білком.

  • Для штучного вигодовування дітей з доведеним родинним ризиком алергії рекомендують суміші з частковим ступенем гідролізу білку.



Рис. 3. Залежність алергенності білка з від ступеня гідролізу білку



  • У дітей з високим ризиком виникнення алергії, які перебувають на штучному вигодовуванні, доцільно використовувати суміші Nutrilon Гіпоалергенний 1 і 2, які є продуктами повноцінного збалансованого харчування і забезпечують подвійний захист від алергії за рахунок часткового гідролізу білку та наявності пребіотичних волокон (олігосахаридів IMMUNOFORTIS), які мають чіткий біфідогенний ефект, нормалізують показники біоценозу кишок і мають безсумнівний імунокорегуючий ефект.

  • Проаналізувавши світові і національні дані щодо профілактики розвитку харчової алергії у дітей, можна зробити загальні висновки:

  • вигодовувати дітей виключно грудним молоком до 4-6 міс життя;

  • поступово розширювати харчовий раціон дітей після 6 міс життя, дотримуючись сучасних рекомендацій щодо призначення прикорму;

  • у дітей із груп ризику (обтяжена спадковість щодо атопічних захворювань), які перебувають на штучному вигодовуванні, доцільно використовувати суміші з частковим гідролізом білків, збагачені галактоолігосахаридами і фруктоолігосахаридами. У профілактиці харчової алергії недоцільно використовувати соєві суміші;

  • за можливості, потрібно створювати гіпоалергенне середовище для дитини, зменшуючи можливість її контактів з нехарчовими, домашніми, промисловими й інфекційними антигенами, в тому числі, і тютюновим димом.

Лікування харчової алергії

Лікування харчової алергії скероване на усунення її симптомів та профілактику загострень.



  1. Елімінаційна дієта – вилучення високоалергенних продуктів з раціону дитини.

У дітей першого року життя в яких є ознаки харчової алергії і які знаходяться на грудному вигодовуванні, можна пробувати використовувати гіпоалергенну дієту годуючих матерів (табл. 32). Дієту годуючим матерям призначають на 2-4 тижні, за цей час визначають продукти, які викликають харчову алергію у дитини і при підтвердженні алергічних реакцій на ці продукти повністю виключають їх з раціону матері годувальниці. Продукти на які не має алергічної реакції з раціону матері не виключаються.

  • Діти першого року життя, в яких є ознаки харчової алергії на білок коров’ячого молока і які знаходяться на штучному вигодовуванні, мають бути переведенні на суміші з повним гідролізатом білку, прикладом якої в Україні є Nutrilon Пепті. При підтвердженні алергії на білок коров’ячого молока рекомендується вигодовування сумішшю на основі повного гідролізату білку та повне виключення продуктів, які містять білок коров’ячого молока до 12 місяців життя дитини.


Таблиця 4

Продукти, які слід вилучити, обмежити або, навпаки, використовувати в гіпоалергенній дієті годуючих матерів

Вилучити

Дозволяються з врахуванням переносимості

Використовуються індивідуально в обмеженій кількості

Високо алергенні продукти: рибу, морепродукти, ікру, яйця, гриби, горіхи, мед, шоколад, каву, какао, овочі, фрукти та ягоди яскраво-червоного та помаран­чевого кольорів, ківі, ананаси, авокадо

Кисломолочні продукти: кефір, йогурти.

Напої: чай, компот, морси.



Незбиране молоко (тільки в каші), сметана у стравах.

Бульйони, маринади, солені та гострі страви, консерви, мясні та рибні копченості, прянощі

Крупи: гречана, кукурудзяна, рисова, вівсяна, пшенична, перлова. Хліб житній.

Манна крупа, хлібобулочні вироби з муки вищого сорту

Продукти, що містять барвники та консерванти

Овочі та фрукти зеленого та світлого забарвлення

Кондитерські вироби, солодощі

Газовані напої, квас

Супи – вегетаріанські

Цукор

Продукти, які містять гістамінолібе­ра­тори та гістамін – квашену капусту, редьку, редиску, ферментовані сири, шинку, сосиски, пиво

М'ясо – нежирні сорти яловичини, свинини, філе індички, курки у вареному та тушеному вигляді

Сіль

При елімінаційній дієті необхідно враховувати можливість перехресних реакцій між різними харчовими і нехарчовими алергенами, які наведені у табл. 5.



Таблиця 5

Перехресні реакції між основними нехарчовими алергенами і харчовими продуктами

Харчовий продукт

Продукти й нехарчові алергени, які провокують перехресні алергічні реакції

Коров'яче молоко

Козяче молоко, телятина, яловичина та м'ясопродукти з них, шерсть корови, ферментні препарати на основі підшлункової залози великої рогатої худоби

Кефір (дріжджі)

Плісняві гриби, плісняві сорти сиру (Рокфор, Брі, дор-блю і т.п.), кефірні закваски, дріжджове тісто, квас, антибіотики пеніцилінового ряду

Риба

Різні види річкової та морської риби, морепродукти (краби, креветки, ікра, лангусти, омари, гребінці, мідії тощо); корм для риб (дафнії)

Куряче яйце

Куряче м'ясо й бульйон; перепелині яйця і м'ясо; соуси, виготовлені з компонентів курячого яйця (креми, майонези); пір'я з подушок; лікарські засоби (інтерферон, лізоцим, деякі вакцини); м'ясо качки

Гриби

Продукти, в технології виготовлення яких використовуються гриби: кефір, деякі сорти сиру, а також дріжджі, дріжджовий хліб, антибіотики, плісень

Конина

М'ясо лося, лупа коня

М'ясо кролика

Конина, шерсть кролика

Морква

Петрушка, селера, β-каротин, вітамін А

Полуниці

Малина, ожина, смородина, брусниця

Яблука

Груша, айва, персики, сливки, пилок берези, вільхи, полину

Горіхи (фундук, грецькі, фісташки, кеш'ю тощо), насіння соняшника

Горіхи інших сортів, пилок горіхового дерева, манго. Соняшникова олія, халва, мед, гарбуз, диня, пилок складноцвітних

Соняшник

Артишоки, ромашка, цикорій, кульбаба, естрагон

Банани

Глютен, пилок подорожника

Шоколад

Кока-кола, какао

Цитрусові

Грейпфрут, лимон, апельсин, мандарин

Буряк

Шпинат, цукровий буряк

Авокадо

Лавр

Бобові

Арахіс, соя, горох, квасоля, сочевиця, манго, люцерна

Картопля

Баклажани, томати, перець стручковий зелений і червоний, паприка, тютюн

Ріпчаста цибуля

Спаржа, часник, цибуля інших видів

Сливки,яблука

Персики, абрикоси, сливки, полуниці,



малина, вишні, виноград, картопля

Мигдаль, абрикоси, вишні, нектарини, персики, дика вишня, черешня, чорнослив. Аспірин, амідопірин




  • Призначаючи елімінаційну дієту, слід слідкувати, щоб дитина отримувала харчування, яке за кількістю та співвідношенню харчових інгредієнтів забезпечувало би вікові потреби.

  1. Неспецифічні методи чи фармакотерапія:

  • антигістамінні препарати per os призначаються у гострому періоді та тривало з профілактичною метою протягом кількох місяців; у разі генералізованої форми антигістамінні препарати застосовують парентерально (внутрішньом’язово чи внутрішньовенно);

  • Усі антигістамінні препарати розподіляють на три покоління:

  • І покоління відносять димедрол, діазолін, супрастин, фенкарол, тавегіл, піпольфен. Найбільш частими небажаними ефектами є: седативна дія, поступове зниження їх терапевтичної активності та ін. Їх використовують короткими курсами;

  • ІІ – лоратидин (кларитин), астемізол (гісманал), цетиризин (зиртек), азеластин (алергодил), терфенадин (трексил);

  • ІІІ – фексофенадин (телфаст) та дезлоратидин (еріус).

  • Препарати ІІ та ІІІ покоління мають ширший спектр протиалергічної дії, не проникають через гематоенцефалічний барєр, не мають седативної дії.

  • глюкокортикоїди, адреналін - парентерально при важких системних реакціях;

  • ентеросорбенти – ентеросгель, сілард, полісорб.

  • препарати з мембраностабілізуючою дією, скеровані на гальмування вивільнення медіаторів тучними клітинами – кетотіфен, кромоглікат натрію.

  • пробіотики, при супутньому дисбактеріозі кишок – Біфі-форм дитячий, Біфі-форм.

  • місцеве лікування – при атопічних дерматитах.

  1. Специфічні методи лікування.

  • До них відносяться елімінаційна дієта, про яку було згадано вище та проведення алерген специфічної імунотерапії, яку проводять тільки при атопічних реакціях, коли харчовий продукт життєво необхідний.


МЕДИКАМЕНТОЗНА АЛЕРГІЯ

Медикаментозна алергія (МА) – патологічна реакція на лікарські засоби (ЛЗ), в основі якої лежать імунологічні механізми.
Єдиної офіційної класифікації МА поки ще немає. Більшість авторів виділяють:
• системні реакції – анафілактичний шок, сироваткова хвороба, васкуліти, медикаментозна лихоманка, аутоімунні захворювання;
• органні (місцеві) реакції – з переважним ураженням шкіри, системи крові та кровотворення, дихальних шляхів, внутрішніх органів.
Доцільно використовувати класифікацію клінічних проявів МА за типами медикаментозних алергічних реакцій (P. Gell, R. Coombs, 1975), що має важливе значення для вибору методів її діагностики та лікування.
Діагностика
Обов’язкові обстеження
1 етап. Клініко-анамнестична діагностика МА
. Слід застосовувати в усіх випадках використання ЛЗ для діагностики й лікування (табл. 6 ).

Таблиця 6.

Діагностика та лікування в залежності від рівня ліарні.

На основі даних анамнезу виділяють такі контингенти:


1) з підвищеною ймовірністю виникнення алергічних реакцій на ЛЗ. До них належать:
• хворі з побічними реакціями на ЛЗ у минулому, які мали вищенаведені прояви МА;
• хворі з алергічними захворюваннями немедикаментозного ґенезу (бронхіальна астма, алергічний риніт, кропив’янка, дерматити, інсектна алергія тощо);
3) категорії, що мають (чи мали) постійний професійний контакт із ЛЗ: медичні та фармацевтичні працівники, робітники підприємств хімічної промисловості тощо;
4) хворі з аутоімунними захворюваннями, а також ті, які часто й тривало приймають ЛЗ.
Окрім цього, на наступному етапі збирання анамнезу слід відділити МА від токсичних і псевдоалергічних реакцій на лікарські препарати, тобто від найбільш подібних (табл. 7 ).

Таблиця 7.

Побічні реакції на препарати.




2 етап. Шкірні проби з ЛЗ. Рутинні шкірні проби, що проводяться з метою діагностики МА, є малоінформативними й небезпечними для хворого. В Україні розроблена технологія і є вітчизняні засоби для виконання безпечних і більш інформативних шкірних проб із розчинами ЛЗ (наказ МОЗ та АМН України № 127/18 від 02.04.2002 р.). Тестування з правильно розчиненим ЛЗ (паралельно ставлять проби з розчином гістаміну – позитивний контроль і розчинником – від’ємний контроль) методом прик-тесту має проводитися під наглядом лікаря-алерголога або лікарів, які пройшли спеціальну підготовку, включаючи заходи щодо надання невідкладної допомоги особам з анафілаксією. Нагляд за особою, якій проведено тестування, має тривати не менше ніж 30 хв. У разі виникнення небажаних реакцій організму на шкірне тестування екстрена медична допомога повинна надаватися згідно із загальними принципами лікування при анафілактичних станах.
За наявності протипоказань для шкірного тестування з лікарськими препаратами, але при загальній потребі у цьому, у спірних, сумнівних чи складних випадках перебігу МА за 2, 3 чи 4 типом відповідно до класифікації Джелла і Кубса, хворого слід проконсультувати у лікаря-алерголога, за вказівкою якого можуть бути проведені лабораторні тести чи інше обстеження.
Слід пам’ятати, що шкірна діагностика МА з об’єктивних причин має обмежену інформативність і може розцінюватися лише як експрес-метод.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка