Навчально-методичний посібник для самостійної підготовки студентів 6 курсу за спеціальністю «лікувальна справа»




Сторінка3/30
Дата конвертації14.04.2016
Розмір6.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Діагностичні критерії захворювань, що супроводжуються

розвитком бронхообструктивного синдрому у дітей

Нозологічні одиниці



Діагностичні критерії

Інфекційний обструктивний бронхіт, бронхіолі

Вірусологічні та бактеріологічні дослідження

Бронхолегенева дисплазія

Перинатальний анамнез, рентгенографія, газометрія

Муковісцидоз

Вміст хлоридів у поті

Аспірація стороннього тіла

Анамнез, рентгенографія, бронхоскопія

Гастроезофагальний рефлекс

24-годинна рH-метрія

Імунодефіцит

Імунологічні дослідження

Синдром нерухомих війок

Гістологічні дослідження слизової оболонки носа або бронхів

Вади розвитку дихальних шляхів

Рентгенографія, бронхоскопія, бронхографія, комп’ютерна томографія

Вади розвитку системи кровообігу

Рентгенографія з контрастуванням стравоходу, ехокардіографія

Туберкульоз

Туберкулінова проба, рентгенографія, бронхоскопія, бактеріологія

Пухлина середостіння

Рентгенографія ОГК, бронхоскопія , комп’ютерна томографія

Найчастіше доводиться проводити диференціальну діагностику обструктивного бронхіту і бронхіальної астми. За даними різних авторів, у 75-85% випадків бронхіальна астма дебютує в ранньому дитячому віці. Тривалий час її ховають під маскою «обструктивного бронхіту», і лише через багато (2-5) років установлюється правильний діагноз. І це в той час, коли рання діагностика і своєчасний початок відповідної терапії значною мірою визначають прогноз захворювання. Більше того, особливістю дітей раннього віку є слабкий розвиток гладких м’язів бронхів, у зв’язку з чим бронхоспазм рідко виступає морфологічним підгрунтям обструкції під час приступу бронхіальної астми. Водночас провідне значення має гіперсекреція слизу і набряк стінки бронхів, що проявляється своєрідною клінічною картиною «вологої астми». З віком характер приступів змінюється і формується клінічна картина з переважанням бронхоспазму (т.з.«суха астма»).

Згідно дослідження Fernando D. Martinez і співавторів, які оцінили еволюцію свистів у дітей від народження до досягнення ними 6-го року життя, встановлено, що сама поява епізодів свистячого видиху в перші 3 роки життя не становить ризику розвитку бронхіальної астми у старшому віці, якщо дитина немає атопічного анамнезу. Ризик значно зростає за наявності атопічної патології у родині.

Результатом роботи групи Мartinezа стало створення алгоритму оцінки ризику розвитку астми у дітей раннього віку, який представлений в таблиці 3.

Таблиця 3



Алгоритм оцінки ризику розвитку бронхіальної астми у дітей раннього віку

(Мartinez F.D. et al, 1995)



Великі критерії

Малі критерії

1. Госпіталізація з приводу важкого варіанту бронхіоліту чи приступів спастичного дихання

2. Три і більше приступів свистячого видиху, зумовлених вірусною інфекцією, протягом останніх 6 міс

3. Астма у батьків

4. Атопічний дерматит у дитини



1. Тривалі слизові виділення з носа, які не пов’язані з ГРВІ

2. Свистяче дихання, не пов’язане з вірусною інфекцією чи переохолодженням

3. Еозинофілія › 5%

Чоловіча стать



Якщо одночасно спостерігаються перший і другий великі критерії або один з цих двох + один з інших великих критеріїв, або один з перших двох великих критеріїв і два малі, то ризик розвитку астми вважають дуже великим.

Таким чином, немовлята і малі діти з рецидивами свистячого видиху звичайно становлять для педіатра значну діагностичну проблему. Труднощі у розпізнаванні бронхіальної астми у дітей раннього віку збільшуються і у зв’язку з іншими причинами, а саме: неможливість здійснити функціональну оцінку органів дихання; лабільність симптоматики (у маленьких дітей значно швидше розвиваються дихальна недостатність і емфізема); чим молодша дитина, тим частіше кашель і свисти на видиху зумовлені іншими захворюваннями, а не астмою.

На підставі аналізу сучасних літературних можна стверджувати, що діагноз бронхіальної астми можливий за наявності таких ознак:


  • епізоди бронхообструктивного синдрому діагностуються частіше, ніж 4 рази протягом року, і не завжди їх супроводжує вірусна інфекція (так звані хвороби без температури, приступи часто після контакту з конкретним чинником – гра з котом);

  • нічний кашель;

  • кашель після фізичного навантаження;

  • зменшення кашлю або інших клінічних ознак бронхообструктивного синдрому після вживання бронхолітичних препаратів;

  • сезонний характер загострень;

  • обтяжений атопією сімейний анамнез;

  • атопічний дерматит в анамнезі у дитини;

  • еозинофілія і підвищення рівня загального IgE;

  • позитивні результати специфічної алергодіагностики.

Таким дітям призначається протягом 2 тижнів пробна базисна терапія, ефективність якої дозволяє підтвердити правильність встановленого діагнозу.

Клініка бронхіальної астми

Найтиповішим проявом бронхіальної астми є приступ ядухи.

Приступний період нерідко починається з передвісників. Дитина стає дратівливою, збудженою, порушується сон, іноді спостерігаються біль голови, втома. Характерними є зміни настрою, які найчастіше виявляються в депресії і тривожних передчуттях. У певної групи пацієнтів підсилюються невротичні симптоми: тики, логоневрози. Виникають різні за характером і інтенсивністю прояви риносинусопатії (чхання, “алергічний салют”, серозні виділення з носа). Іноді дитина скаржиться на свербіння і печію в горлі, покашлювання, яке часто переростає у приступоподібний кашель. Нерідко спостерігається свербіння очей і шкіри.

Період передвісників може тривати від декількох хвилин, годин до кількох днів, після чого розвивається типовий приступ ядухи з вираженою експіраторною задишкою. Видих супроводжується свистячими хрипами, які чути на відстані. Намагаючись полегшити дихання, дитина займає вимушене положення. Вона сидить, нахилившись уперед, і, опираючись на руки, намагається зафіксувати плечовий пояс і видихнути. Мова затруднена. Хворий вимовляє короткі окремі фрази. Дитина неспокійна, перелякана.

Лице бліде з ціанотичним віддінком. В акті дихання бере участь допоміжна мускулатура плечового поясу, спини, черевної стінки, роздуваються крила носа, втягуються на вдиху міжреберні проміжки і надключичні ямки. Спостерігається сухий кашель, під час якого майже не виділяється харкотиння. Дихання сповільнюється. При перкусії – над легенями визначається коробковий звук. Аускультація легень дозволяє виявити дихання з подовженим видихом, масу сухих свистячих хрипів. Пульс слабкого наповнення, прискорений. При рентгенологічному дослідженні реєструються підвищена прозорість легеневих полів, низьке стояння діафрагми. Ребра розміщенні горизонтально, міжреберні проміжки широкі. Легеневий рисунок підсилений, корені легень розширені.

На фоні бронхолітичної терапії (або і без неї – самовільно) поступово сухий кашель стає продуктивним, виділяється густе, в’зке харкотиння, в легенях починають вислуховуватися вологі хрипи. Відбувається зворотній розвиток (розрішення) приступу.

У більшості хворих приступи виникають вночі або під ранок.

Після кожного приступу обов’язково спостерігаються явища післяприступного бронхіту, які тривають від 1-3 днів до 1-3 тижнів і довше.

Астма в дітей не завжди перебігає типово. Іноді вона виявляється в періодичних приступах сухого кашлю або свистячого видиху (wheezing) без вираженої задишки. Такий варіант перебігу у вітчизняній педіатрії трактується як “астматичний бронхіт”. Він діагностується переважно в дітей молодшого віку.

Іноді приступ бронхіальної астми затягується, бронхолітична терапія не дає бажаного ефекту і розвивається важкий стан, який характеризується формуванням стійкої обструкції дихальних шляхів, що зумовлює вентиляційно-перфузійні порушення. Останні призводять до розвитку гіпоксемії, гіперкапнії, зміни кислотно-основного стану крові. Такий стан може розвинутися у дітей дуже швидко. Важкий приступ бронхіальної астми, який триває більше шести годин на фоні резистентності до бронхолітичної терапії донедавна трактували як астматичний стан. Сьогодні не рекомендують користуватися цим терміном.



Для діагностики бронхіальної астми обов’язковим є:

1.) дослідження функцій органів зовнішнього дихання у дітей, вік яких дозволяє провести це тестування (діти старше 5 років). Існує широкий діапазон різних методів для оцінки ступеня бронхіальної обструкції, але лише два методи здобули широке визнання. Це:

  1. вимірювання об’єму форсованого видиху за 1с (ОФВ1) і пов’язане з ним вимірювання життєвої емності легень (ЖЄЛ);

  2. визначення максимальної (пікової) швидкості видиху (ПШВ) .

Дані показники залежать від природи бронхіальної обструкції і прямо корелюють з величиною просвіту дихальних шляхів.

Вимірювання пікової швидкості видиху проводиться за допомогою пікфлоуметрів – невеликих і легких приладів, які дозволяють проводити дослідження в будь-який час і в різних умовах: вдома, в школі, на прогулянці тощо. Щоденний домашній моніторинг ПШВ дозволяє виявити ранні ознаки загострення хвороби, оскільки цей показник починає зменшуватися задовго до відчуття дитиною перших симтомів погіршення свого стану .

Нормативні показники ПШВ залежать від статі, віку і зросту дитини. До кожного приладу додається детальна інструкція щодо використання і його нормативні показники. ПШВ вважається задовільною якщо вона становить ³ 80% від належних величин.

Щоденне проведення пікфлоуметрії дозволяє слідкувати за перебігом хвороби і контролювати лікування. Для оцінки важкості перебігу бронхіальної астми важливо визначити не лише показник ступеня бронхообструкції, але й його добові коливання. Тому пікфлоуметрію треба проводити двічі на день: зранку, перед сніданком, коли показники є найнижчими (найгіршими) і ввечері, перед сном, коли вони найвижчі (найкращі). Якщо хворий протягом доби приймав бронхолітичний препарат, слід провести пікфлоуметрію до і після вживання медикаменту. Коливання значень ПШВ протягом дня реєструється на підставі визначення різниці між ранковими і вечірніми показниками у співвідношеннні з середнім денним значенням ПШВ і виражається у відсотках.

ПШВ ввечері - ПШВ зранку

Добові коливання = ------------------------------------------------- * 100

1/2(ПШВ ввечері + ПШВ зранку)

Добові коливання показників пікфлоуметрії вище 20% є діагностичними критеріями астми, оскільки величина відхилень прямопропорційна важкості захворювання.



2.) Для діагностики бронхіальної астми також використовується бронхолітичний тест. Він проводиться всім дітям з показниками пікфлоуметрії нижче 80% від належних величин. Суть дослідження полягає у визначенні показників функцій зовнішнього дихання (ПШВ, ОФВ1) до і після вдихання бронхолітичного препарату. Якщо через 15 хв після інгаляції приріст ПШВ становить 15% і вище, то він свідчить про наявність у дитини прихованого бронхоспазму, який є діагностичним критерієм бронхіальной астми.

Атопічний анамнез, типова клініка захворювання, показники функцій органів зовнішнього дихання і результати бронхолітичного тесту дозволяють встановити діагноз бронхіальної астми. Однак, на цьому діагностичний пошук не закінчується.



3.) Наступим етапом є визначення причин цього захворювання у кожної дитини. Це завдання вирішує специфічна алергодіагностика, яка включає такі обстеження:

  • алергологічний анамнез;

  • шкірні тести;

  • провокаційні тести;

  • методи специфічної алергодіагностики in vitro.

4.) Бувають випадки, коли прояви захворювання нетипові, а причини незавжди відомі. В такій ситуації для встановлення діагнозу потрібні додаткові дослідження: рентгенографія органів грудної клітки і приносових пазух, реакція Манту, бронхоскопія, імунологічне обстеження тощо.

Класифікація бронхіальної астми

Найбільш практичною слід вважати класифікацію, яка бере за основу визначення ступеня важкості хвороби.

Астму поділяють на два варіанти : інтермітуюча (епізодична) і персистуюча (хронічна). Згідно цієї класифікації, інтермітуюча - це легка астма (1 ст.), а важкість персистуючої бронхіальної астми ( 2-4 ст.) визначається:


  • частотою,

  • вираженістю,

  • тривалістю приступів,

  • реакцією на терапію бронходилятаторами,

  • станом хворого в міжприступному періоді.

Таким чином, існують 4 ступені важкості бронхіальної асми. Не можна вважати такий розподіл бездоганним, проте заснована на визначенні ступеня важкості захворювання класифікація дозволяє вибрати найоптимальнішу тактику лікування.

В умовах спеціалізованого стаціонару проводиться класифікація бронхіальної астми за етіологією:

І. Алергічна ( виникає під впливом неінфекційних алергенів IgE- залежна та IgE-незалежна)

ІІ. Неалергічна ( неімунні форми астми – астма фізичного наванаження, аспіринова астма)

ІІІ. Змішана - виникає під впливом неінфекційних та інфекційних алергенів (в основі імунні механізми)

У 2006 році міжнародним узгоджувальним документом GINA (Global Initiative for Asthma запропонований поділ астми на контрольовану, частково контрольовану і неконтрольовану. Астма вважається контрольованою, якщо

- симптоми мінімальні (максимум двічі на тиждень), або повністю відсутні;

- астма не будить дитину вночі;

- мінімальне застосування β2-агоністів короткої дії (або відсутня потреба їх призначати);

- показник ПШВ (пікова швидкість видиху) щоранку перевищує 80 %, тобто нормальний;

- не було загострення і екстрених викликів швидкої допомоги протягом останнього року;

- нема обмеження фізичної активності, добре переносяться фізичні навантаження (дитина веде відповідний вікові спосіб життя).

Якщо один або два з перерахованих вище критеріїв не виконуються, можна говорити про частковий контроль бронхіальної асми.

Залежно від періоду хвороби астму класифікують на періоди:



  • Загострення - прогресуюче наростання симптомів

  • Контроль - відсутність проявів хвороби на фоні базисного лікування

  • Ремісія - повнална відсутність симптомів хвороби на фоні відміни базисної протизапальної терапії («медикаментозна ремісія» - це контроль!!!)

Ускладнення бронхіальної астми:

  • Легеневе серце (гостре, підгостре, хронічне);

  • Хронічна емфізема легень;

  • Пневмосклероз;

  • Сегментарний або полі сегментарний ателектаз легень;

  • Інтерстиціальна, медіастинальна або підшірна емфізема;

  • Спонтанний пневмоторакс;

  • Неврологічні ускладнення (беталепсія – епізоди короткочасної втрати свідомості на висоті кашлю або приступу при важкій астмі; судомний синдром, гіпоксична кома);

  • Ендокринні розлади (затримка й відставання фізичного і статевого розвитку; при гормонозалежній астмі у разі тривалої системної терапії ГКС – синдром Іценко-Кушинга, трофічні порушення, міопатичний синдром, остеопороз, осалгії, стероїдний діабет тощо).

Таким чином, згідно сучасної класифікації бронхіальної астми приклади діагнозу повинні виглядати таким чином:



  • Бронхіальна астма, алергічна, легкий персистуючий перебіг, контрольована, неускладнена. ДН0

  • Бронхіальна астма, змішана, важкий персистуючий перебіг, період загострення ( важке загострення), ускладнена ателектазом середньої частки правої легені, ДН 1.



5.2 Питання для самоконтролю

  1. Причини і механізми розвитку бронхообструктивного синдрому в педіатрії.

  2. Критернії діагностики синдрому бронхіальної обструкції.

  3. Критерії діагностики та класифікація і номенклатура БА.

  4. Клінічні пряви бронхіальної астми, диференційно-діагностичні ознаки різних варіантів бронхообструктивного синдрому.

  5. Особливості перебігу бронхіальної астми залежно від ступеня важкості та рівня контролює

  6. Невідкладна допомога при гострих проявах синдрому бронхіальної обструкції.

  7. Принципи та методи етапного лікування БА у дітей.

  8. Первинна і вторинна профілактика БА.

  9. Визначеня ступенів дихальної і вентиляційної недостатності.


5.3 Тестове завдання

У дитини віком 3 роки з'явився кашель та нежить. У сім'ї двоє інших членів мали такі ж симптоми. На третю добу захворювання кашель посилився, став сухим, нав'язливим; підвищилась t° до 37,8°С . Об'єктивно: дихання з участю допоміжних м'язів, при перкусії з обох боків - легеневий звук з тимпаничним відтінком, дихання жорстке, видих подовжений, сухі свистячі і подекуди середньо-пухирчасті вологі хрипи. Найбiльш вiрогiдний діагноз:



A Гострий обструктивний бронхіт*

B Гострий бронхіоліт

C Стенозуючий ларинготрахеіт

D Бронхіальна астма

E Пневмонія



5.4. Ситуаційна задача

Хворий 10 років скаржиться на приступоподібний сухий кашель, більше вночі і під ранок. Температура тіла не підвищувалась. У матері – атопічний дерматит. Об’єктивно: експіраторна задишка з участю допоміжної мускулатури, вимушене положення тіла. Перкуторно – над легеневою тканиною коробковий звук, аускультативно – подовжений видих, маса сухих свистячих хрипів. В гемограмі: лейкоцитоз, анеозінофілія.



  1. Про яке захворювання можна думати в даному випадку?

  2. Призначте обстеження, які дозволять підтвердити діагноз.

  3. Проведіть диференціальнодіагностичний пошук.

5.5 Література

Основна :

  1. Педіатрія: Учебник для студентов высших мед. учебных заведений / В.Г. Майданник – Харьков, Фолио, 2002.

  2. Педіатрія : підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації/ за редакцією О.В.Тяжкої.- Вінниця:Нова Книга,2006

  3. Тексти лекцій по заданій темі

Додаткова:

1. Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., Недельська С.М. Алергологія дитячого віку.- Київ «Книга плюс», 2004.

2. Педиатрия: Национальное руководство: в 2т.- М.: ГЭОТАР – Медиа, 2009.

3. Nelson Textbook of Pediatrics, 18/E, 2008.


ТЕМА: Диференціальні підходи до лікування синдрому бронхіальної обструкції у дітей. Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми

Тактика ведення дітей з респіраторними алергозами, при різних клінічних варіантах перебігу бронхообструктивного синдрому та його ускладненнях. Надання невідкладної допомоги при приступі ядухи та астматичному статусі. Профілактика бронхіальної астми та синдрому бронхіальної обструкції на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку.

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Однією з найактуальніших проблем клінічної педіатрії є рецидивний бронхообструктивний синдром (БОС). Дана патологія нерідко є першим тривожним дзвіночком респіраторного алергозу. Правильна лікувальна тактика в таких випадках є надзвичайно важливою, оскільки дозволяє не лише зняти прояви БОС, але й нерідко попередити розвиток хронічної бронхо-легеневої патології.


2. Мета заняття: На підставі базових знань з нормальної та патологічної анатомій, нормальної та патологічної фізіологій, мікробіології, фармакології, пропедевтичної та факультетської педіатрії вдосконалити свої навички в лікуванні бронхообструктивного синдрому у дітей різних вікових категорій та наданні невідкладної допомоги при астматичному статусі.
3. Навчальні цілі:

Студент повинен засвоїти, знати та уміти:



  1. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики БОС у дітей.

  2. Вміти призначити базисне лікування і розписати терапію загострення.

  3. Здійснювати прогноз стосовно перебігу обструктивного бронхіту, бронхіоліту і бронхіальної астми.

  4. Діагностувати астматичний стан та надавати невідкладну допомогу

  5. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.


4. МіжПРЕДМЕТНЕ інтегрування

Дисципліна

Студент повинен знати

Студент повинен вміти

Нормальна анатомія, фізіологія

Анатомо-фізіологічні особливості шкіри, дихальної системи та травного каналу дітей різних вікових груп

Використовувати знання для адекватної оцінки клінічних параметрів

Біохімія

Параметри біохімічного дослідження крові.

Оцінити біохімічні дослідження крові

Патанатомія


Основні патологічні зміни шкіри, дихальної системи та травного каналу.

Знати етапи та термін розвитку запальних змін для вчасної та адекватної терапії

Патофізіологія

Мікробіологія




Параметри імунологічного дослідження крові

Методи забору та посіву індуковано-го харкотиння, калу на флору та чут-ливість до антибактеріальних засобів.



Оцінити імунологічні, біохімічні та мікробіологічні дослідження

Пропедевтика дитячих хвороб


Методику дослідження і семіотику захворювань шкіри, дихальної системи та органів травлення. Методику проведення спірометричних досліджень.

Провести об'єктивний огляд хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація), оцінити результати спірометрії

Факультетська педіатрія

Принципи лікування бронхо обструктивного синдрому у дітей різного віку

Визначати тактику лікування бронхообструктивного синдрому у дітей різного віку

Променева діагностика


Покази та методи променевої діагностики захворювань респіраторного тракту та органів травлення

Оцінити рентгенограми та протоколи ультразвукової діагностики


Фармакологія

Антибактеріальні, антигістамінні, глюкокортикостероїдні, бронхолітичні, відхаркувальні препарати. Ліки топічної дії (інгаляційні середники ).

Вміти виписати рецепти призначати ліки за потребою


Реанімація та інтенсивна терапія

Ознаки дихальної недостатності різного ступеня, причини її розвитку та принципи невідкладної допомоги

Виявити дихальну недостатність, оцінити іі ступінь, надати невідкладну допомогу
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка