Навчально-методичний посібник «мікробіологія з основами вірусології»




Сторінка6/6
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.25 Mb.
1   2   3   4   5   6

Основні методи мікробіологічних досліджень.

  • Вклад українських вчених у розвиток мікробіології.

  • Роль Л. Пастера, Р. Коха в развитку мікробіолоії.

  • Диплококи. Менингококки. Гонокок.

  • Діагностика стафілококових інфекцій.

  • Значення робіт Антоні ван Левенгука та Едуарда Дженнера для мікробіології.

  • Мікатоксикози. Мікробіологія продовольчих товарів.

  • Анаеробні угрупування мікроорганізмів, що руйнують ароматичні ксенобіотики.

  • Вірусологія і проблеми практики.

  • Віруси, бактерії (фаги) та їх практичне значення.

  • Різноманіття лікувальних мікроорганізмів і їх властивості.

  • Санітари еволюції.


    Форма звітності: реферат.

    Форма контролю: перевірка реферату.

    ІІІ. Тестування по темі «Особливості процесів бродіння. Основи вірусології»



    Форма звітності: написання тестів.

    Форма контролю: перевірка тестів.

    IV. Ведення власного глосарію.



    Форма звітності: зошит з веденням глосарію.

    Форма контролю: перевірка зошита.

    ГЛОСАРІЙ

    Абортивна трансдукція – відрізняється від інших типів автономною поведінкою фрагмента донорного генома у разі перенесення його в реципієнтну клітину.

    Автотрофи – мікроорганізми, які використовують як єдине джерело вуглецю для синтезу речовин свого тіла С02.

    Агресивність – це здатність бактерій проникати в організм, закріплюватися в ньому, розмножуватись і поширюватися.

    Аеробне дихання мікроорганізмів – дихання, під час якого відбувається окислення органічних речовин за допомогою кисню повітря, називається аеробним.

    Амфітрихи – бактерії, що мають два полярно розміщені джгутики або по кілька на полюсах клітини, наприклад спірили.

    Антагонізм – форма взаємовідносин, коли один вид мікробів несприятливо діє на інший – одна із форм боротьби мікроорганізмів за існування.

    Антибактеріальний імунітет – формується при інфекційних захворюваннях, збудниками яких є патогенні бактерії.

    Антибіоз – взаємовідносини, при яких спостерігається пригнічення розвитку або повне відмирання організмів одних видів під впливом продуктів обміну, які утворюються іншим видом.

    Антитоксичний імунітет – виробляється в організмі у відповідь на виділення екзотоксинів патогенними мікробами.

    Аутоінфекції – виникають в результаті активування власних мікроорганізмів, це може статися внаслідок порушення відносної сталості внутрішнього середовища макроорганізму, впливу зовнішніх факторів.

    Бактерії – відзначаються простотою форми. За зовнішнім виглядом: їх поділяють на такі групи: кулясті (коки), паличкоподібні (бактерії, бацили, клостридії), звивисті (вібріони, спірили, і спірохети) і нитчасті (сіркобактерії, залізобактерії).

    Вакцини – препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності.

    Вібріони – мікроби, які мають вигляд коми (згин їхнього тіла має 1/4 оберта спіралі).

    Вірулентнітсть – означає ступінь патогенності даної культури (штаму) мікроба.

    Водна мікробіологія досліжує заселення мікробами прісних і солоних водойм, їхнб роль і значення в кругообігу речовин та трофічних зв'язках, виявляє еколош -географічні закономірності розподілу мікроорганізмів.

    Генотипом, або геномом – називають сукупність усіх генів, які властиві даному організму.

    Геологічна мікробіологія, - вивчає роль і значення мікроорганізмів у геологічних процесах, з'ясовує їхню участь в утворенні й розкладанні різних руд, горючих копалин, сірки.

    Гетеротрофи – мікроорганізми, що використовують для конструктивного обміну вуглець із складних відновлених органічних сполук.

    Гнотобіологія експериментальна біологія,що займається вирощуванням тварин, в організмі яких немає мікроорганізмів.

    Диплококи коки , які діляться в одній площині і після поділу їх клітини розміщуються попарно. До них належать представники як сапрофітних та і патогенних мікроорганізмів.

    Екзотоксини – це отруйні речовини, що виділяються в середовище мікробною клітиною як продукт життєдіяльності.

    Ендотоксини – сполуки, які найчастіше пов'язані з певними структурами мікробних клітин і можуть вивільнятися тільки після автолізу (руйнування) клітин.

    Епідемією – називається значна кількість випадків інфекцйного захворювання, пов'язаних між собою спільним джерелом або спільними шляхами захворювання.

    Еукаріотами – називають всі одноклітинні і багатоклітинні організми, які мають сформоване ядро, відмежоване від цитоплазми, ядерною мембраною. До еукаріотів належать представники: грибів, водоростей і найпростіших.

    Загальна мікробіологія – вивчає хімічний склад, структуру, загальні закономірності життєдіяльності, екологію і систематику бактерій.

    Імунітетом. – назвали стан організму, за якого він протистоїть шкідливій дії патогенних мікробів, їхніх токсинів або будь-яких інших сторонніх тіл.

    Імунологія наука, яка вивчає широке коло біологічних явищ: механізми захисту від інфекцій, пухлин, встановлення генетичних зв'язків між тваринами і рослинами, питання імуногенетики, і муногем атології, імуногістохімії, імунодіагностики, імунотерапії, імунопрофілактики.

    Ініціація найважливіший етап в процесі трансляції. Він грунтується на пзнанні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками.

    Інфекцією називають складні біологіні процеси, які виникають в організмі людини, тварини або рослини в результаті проникнення і розмноження в ньому патогенних мікроорганізмів збудників хвороби.

    Класифікація розподіл величезної кількості мікроорганізмів на групи (таксони).

    Клон це культура мкробів, одержана за однєї клітини чистої культури.

    Коки кулясті бактерії бувають сферичні, еліпсоподібні, бобовидні і ланцетоподібні. За характером поділу, поділяються на мікрококи, диплококи, стрептококи, тетракоки, сарцини і стафілококи.

    Коменсалізм форма симбіозу, при якій має вигоду тільки один партнер, не завдаючи ані шкоди, ані користі іншому.

    Кон'югація – спрямоване перенесення генетичного матеріалу від клітини-донора до клітини-реципієнта.

    Космічна мікробіологія вивчає вплив космічних умов на мікроорганізми, наявність мікробів у метеоритах. Розробляє методи запобігання занесенню земних мікроорганізмів на інші планети і, можливо, звідти на Землю.

    Лофотрихи (моно- і біполярні політрихи) – бактерії, що мають по пучку джгутиків на одному або обох полюсах бактеріальної клітини, наприклад палички синьо-зеленого молока.

    Мікробіологія наука про найдрібніші і найпоширеніші, невидимі для неозброєного ока, живі організми, які за свої мікроскопічні розміри дістали назву мікроорганізмів.

    Медична і ветеринарна мікробіологія – вивчає переважно ті види мікробів, які в процесі еволюції пристосувались до паразитування у людському, або тваринному організмах і цим спричиняють низку інфекційних захворювань. Вивчення збудників цих захворювань, засоби профілактики і лікування інфекційних хвороб.

    Мезофіли мікроорганізми, мінімальні температури для яких перебувають у межах від 0 до 10 °С, оптимальні близько 25-35°С. До них належать більшість сапрфітих і патогенних мікроорганізмів, наприклад, кишкова паличка, протей, стафілокок та інші.

    Метабіоз взаємовідносини між мікробами, при яких продукти метаболізму одного виду прокаріотів використовуються як пожива або енергетичний матеріал іншим видом мікробів.

    Мкрококи характеризуються поодиноким розміщенням клітин під час поділу в одній площині.

    Монотрихи бактерії з одним джгутиком на кінці, наприклад холерний вібріон або синьо гній на паличка.

    Мутації раптові зміни в генетичному апараті клітини, що приводять до появи нових ознак і властивостей, які передаються наступним поколінням, дістали дістали назву мутацій.

    Мутуалізм різновидність симбіозу, при якому також існує взаємосприятливий вплив обох партнерів, наприклад, взаємовідносини між мікрофлорою рубця жуйних і організмом: тварин.

    Набутий імунітет – специфічний захист проти генетично чужорідних субстанцій (антигенів), який здійснюється імунною системою організму через вироблення антитіл або нагромадження сенсибілізованих лімфоцитів.

    Палички – їх прийнято поділяти на дві групи - бактерії і бацили. Бактерії, як правило, не утворюють ендоспор. Бацилами називають бактерії, які здатні утворювати ендоспори.

    Паразитизм – це різновид антагонізму, при якому один партнер повністю живе за рахунок іншого, спричиняючи в деяких випадках загибель свого живителя.

    Патогенність – є видовою ознакою мікрорганізму, яка характеризує його здатність спричиняти інфекційне захворювання.

    Перетрихи бактерії з великою кількістю джгутиків по всій поверхні клітини, наприклад у протея, кишкової палички та інших.

    Природжений (видовий або спадковий) імунітет стійкість організму до певних патогенних агентів, яка властива даному виду і передається спадково.

    Прокаріотами називають мікроорганізми, які не мають чітко диференційованого ядра, а містять його аналог-нуклеоїд. До них належать бактерії і синьозелені водорості, які ще називають ціанобактеріями.

    Противірусний імунітет при вірусних інфекціях організм всі свої захисні сили спрямовує на знешкодження вірусу, нейтралізацію його токсинів.

    Протипаразитарний імунітет несприятливість організму до патогенних паразитів (малярійні плазмодії, трипаносоми).

    Реплікація синтез молекул нуклеїнової кислоти, які гомологічні геному.

    Рецидивом називається загострення процесу в період видужання.

    Сарцини коки, розміщені у формі правильних пакунків по 8-16 і більше клітин, діляться в трьох взаємно перпендикулярних площинах. Найчастіше сарцини трапляються в грунті і повтрі.

    Симбіоз взаємно корисне співіснування організмів різних видів.

    Синергізм взаємовідносини у симбіонтів взаємно посилюються фізіологічні функції і виникають нові властивості.

    Сироватка препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікробі або нейтралізують їхні токсичні продукти.

    Систематика теорія різноманітності організмів, яка вивчає співвідношення між їхніми групами (таксонами).

    Сільськогосподарська мікробіологія досліджує роль мікроорганізмів у родючості грунту, у формуванні його структури. Вивчає фотопатогенні мікроорганізми і способи захисту рослин від інфекцій, участь мікробів у кругообігу речовин у природі, у живленні рослин, силосуванні кормів.

    Специфічна трансдукція характеризується передаванням від донора до реціпієнта строго визначених генів.

    Специфічність інфекції є важливою ознакою; вона являється у вибірковості ураження тканин і органів, локалізації збудників, клінічній картині хвороби.

    Спиртовим бродінням називається процес розкладу цукру мікроорганізмами на спирт і вуглекислий газ.

    Спірили звивисті бактерії, які мають один, або кілька повних завитків.

    Спірохети бактерії, що мають вигляд зігнутого довгого гвинта. Серед цих бактерій є як сапрофітні, так і патогенні види.

    Стафілококи кулясті бактерії, які діляться в кількох площинах і утворюють скупчення, що нагадують іиноградні грона. Патогенні стафілококи, наприклад золотистий стафілокок.

    Стрептококи коки розміщені у виглялі ланцюжка, утворюються за поділу тільки в одній площині, як і диплококи.

    Суперінфекція це повторне зараження організму, в якого ще перебігає основне захворювання.

    Таксон група організмів яка має задану ступінь однорідності. Основною таксономічною категорією є вид, який визнається на основі морфологічних, культуральних, фізіологічних, біохімічних, антигенних та інших ознак.

    Таксономія встановлення назв, груп організмів (таксонів), взаємного підпорядкування і меж.

    Термінація (закінчення) трансляції здійснюється тоді, коли рибосома доходить до термінуючого кодону в складі іРНК.

    Термофіли група теплольбних мікробів, які можуть розвиватись при відносно високих температурах.

    Тетракоки – коки, які діляться вдвох взаємно перпендикулярних площинах і після поділу утворюють тетради. Ця форма бактерій трапляється зрідка.

    Технічна мікробіологія – розробляє наукові основи використання біохімічної діяльності мікроорганізмів у різних виробничих процесах. Чимало виробництв легкої, харчової, хімічної та інших видів промисловості грунтується на процесах, що їх спричинюють мікроби.

    Токсини різні за хімічним складом речовини, які можуть зумовлювати специфічні розлади і навть смерть інфікованого організму.

    Токсиногенність здатність утворювати токсини.

    Трансдукцією – називають перенесення ДНК (хромосоми) від клітини-донора до клітини-рецигіієнта за допомогою помірного бактеріофага.

    Трансляція процес переведення генетичної інформації, яка міститься в іРНК, у спецефічну послідовність амінокислот у молекулі білка.

    Трансформація передача генетичного матеріалу від донора до реципієнта за допомогою вільної ДНК, виділеної з клітини донора.

    Фактори інвазивності це низка ферментів, що їх виробляють мікроби й за допомогою яких проникають в організм, і поширюються в ньому.

    Фенотип – це весь комплекс зовнішніх і внутрішніх ознак організму, таких як форма, розміри, забарвлення, хімічний склад, поведінка, макро- і мікроскопічні особливості.

    Фотоорганотрофи – це мікроорганізми, які можуть використовувати для юактеріального фотосинтезу як сонячну енергію, так і органічні речовини (як джерело енергії).

    Хемоорганотрофи – прокаріоти які використовують органічну речовину водночас як джерело вуглецю і як джерело енергії.

    Хижацтво характеризується поїданням особин іншого виду, наприклад, поїдання сіркобактерій хижою бактеріальною сіточкою.

    Штам – різні культури мікроорганізмів тогож самого виду, які виділені з різних джерел.

    Література

    Основна:

    1. Атлас по медецинской микробиологии, вирусологии и иммунологии: Учебное пособие для студентов медицинских вузов/Под ред. А.А. Воробева, А.С. Быкова – М.: медицинское информационное агентство, 2003. – 236 с.

    2. Векірчик К. М. Практикум з мікробіології / К.М. Векірчик / – К: Либідь, 2001. – 140 с.

    3. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології / К.М. Векірчик / – К: Вища школа, 1973. – 208 с.

    4. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології / К.М. Векірчик / Підручник. – К: Либідь, 2001. – 312 с.

    5. Векірчик К.Н. Мікробіологія. Лабораторні роботи / К.М. Векірчик / – К: Вища школа, 1976. – 100 с.

    6. Емцев В.Т. Мікробіологія / В.Т. Емцев, В.К. Шильникові /   М.: Агропроміздат, 1990. – 253 с.

    7. Коротяев А.И. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. / А.И. Коротяев, С.А. Бабичев / – Санкт-Петербург: Спец. Лит., 2000. – 456 с.

    8. Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни “ Мікробіологія з основами вірусології.” / С.С. Венгер / – Херсон: Айлант, 2001 – 16 с.

    9. Микробиология: Учебник для студ. биол. специальностей вузов / Гусев М.В., Минаев Л.А. – 4-е изд., стер. М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 464 с.

    10. Мікробіологія та фізіологія харчування. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти І-IV рівнів акредитації/ В.Д. Малигіна, О.А. Ракша-Слюсареві, В.П. Ракова та ін. – К.: Кондор, 2009. – 242 с.

    11. Основы микробиологии и пищевой гигиены / В.Н. Азаров // – М.: Экономика, 1981. – 267 с.

    12. Пяткін К.Д Мікробіологія з вірусологією та імунологією. / К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеїн / – К. : Вища школа, 1992. – 320 с.

    13. Черемисинов Н.А. Практикум по микробиологии. / Н.А. Черемисинов / – М: Высшая школа, 1967. – 285 с.

    Додаткова :

      1. Борисов А.М. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология / А.М. Борисов / – 1994. – 189 с.

      2. Кайнер Д. Жизнь микробов в экстремальных условиях / Д. Кайнер / – М: Мир, 1981. – 519 с.

      3. Квасников Е.И., Молочнокислые бактерии и пути их использования / Е.И. Квасников, О.А. Нестеренко / – М: Наука, 1975. – 95 с.

      4. Коротяев А.И. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология / А.И. Коротяев, С.А. Бабичев / – Санкт-Петербург: СпецЛит, 2000. – 580 с.

      5. Корчагин В.А. Биология. Растения, бактерии, грибы, лишайники.: Учебник для 6-7 кл. серед. шк. – 22 – е изд. – М.: Просвещение, 1990. – 256 с.

      6. Антипчук А.Ф. Водна мікробіологія: Навчальний посібник / А.Ф. Антипчук, І.Ю. Кірєєва. – Київ: Кондор. 2005. – 256 с.

      7. Лукомская К.А. Микробиология с основами вирусологии. / К.А. Лукомская / – М: Просвещение, 1987. – 192 с.

      8. Мишустин Е.Н. Микробиология. / Е.Н. Мишустин / – М: Агропромиздат, 1987. – 368 с.

      9. Мишустин Е.Н. Микробиология. / Е.Н. Мишустин, В.Т. Емцев / – М: Колос, 1987. – 351 с.

      10. Мишустин Е.Н. Ассоциация почвенных микроорганизмов. / Е.Н. Мишустин / – М: Наука, 1975. – 67 с.

      11. Мікробіологія: Посібник у трьох частинах. Частина третя “Медична вірусологія” / Патратій В.К., Дейнека С.Є., Сокол А.М. та ін. – Чернівці: Медик, 2006. – 164 с.



  • 1   2   3   4   5   6


    База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка