Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка4/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ІІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
Психіка, свідомість і особистість в юридичній психології

Семінарське заняття 1
Предмет юридичної психології як науки
та історія її розвитку

План


1.Юридична психологія як науково-прикладна галузь психологічної науки.

2.Предмет, задачі та структура сучасної юридичної психології.

3.Завдання юридичної психології та її значення для майбутніх юристів.

4.Історія виникнення та розвитку юридичної психології.

5.Зв’язки юридичної психології з іншими науками.

Методичні вказівки


Юридична психологія є однією з галузей психологічної науки, яка виникла через поєднання психологічних і правових знань.

ї основу становить саме психологічна наука, тому є всі підстави вважати загальну психологію материнською наукою для юридичної психології, яку слід розглядати саме як психологічну науково-прикладну галузь. У психологічному забезпеченні юридичної діяльності основними є формальні вимоги закону, обов’язковість і необхідність їх дотримання, правові поняття і категорії.



Об’єктом психологічної науки є психіка особистості як властивість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відображення суб’єктом правовідносин об’єктивної реальності, саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності. Предметом юридичної психології є різні прояви психіки, індивідуально-психологічні особливості учасників правових відносин, які виявились втягнутими у сферу правозастосовної діяльності. Її основною задачею є науковий синтез юридичних і психологічних знань, розкриття психічних особливостей різних суб’єктів правовідносин, їх психічних станів у різних ситуаціях правовикористання та правоохорони.

До змісту юридичної психології входить перш за все, крім розробки загальних питань про методологічні основи юридичної психології, проблематика, що належить до психології нормативної регуляції, психічного забезпечення застосування норм права, забезпечення правотворчості; проблематика, що належить до відображення права в дійсності, правової чи неправової активності людей; а також проблематика, пов’язана з вивченням внутрішніх регуляторів юридично значимої поведінки. З цієї точки зору в юридичній психології можна виділити окремі розділи, або самостійні блоки. Наприклад, таким розділом може бути судова психологія, яка є найстарішим розділом юридичної науки. Але в сучасній юридичній психології виділяють такі розділи, як правова психологія; психологія цивільного правового регулювання; кримінальна психологія; психологія юридичної діяльності з такими напрямками, як психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської, прокурорської та ін.) і непроцесуальної (оперативно-розшукової й управлінської та ін.) діяльності; пенітенціарна (виправнича) психологія.

У вивченні курсу нас цікавитимуть усі ці розділи, тому що вони є актуальними, потрібними для професійної підготовки юриста. А саме правова психологія з її питаннями про право, правотворчість і нормативно-правову регуляцію, правову свідомість і правову поведінку. Це також питання про психологію злочинної поведінки й особистості злочинця та злочинних груп, організованої та неорганізованої злочинності; про психологічну характеристику масовидної поведінки, яка теж може бути організованою і неорганізованою, у розділі кримінальної психології. Питання про психологічні засади розкриття і розслідування злочинів розглядатимуться в розділі психологія процесуальної та непроцесуальної юридичної діяльності. Психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічна підготовка фахівців для здійснення юридичної діяльності вивчатимуться в розділі психологія юридичної праці. У розділі психології про цивільно-правове регулювання і цивільне судочинство буде йти мова про цивільне право як фактор формування психології цивільного суспільства та психологічні аспекти цивільного правового регулювання в суспільстві. Психологія виправної діяльності, або пенітенціарна психологія вивчає проблеми виконання кримінального покарання, психологію засудженого та психологічні засади його ресоціалізації, реадаптації та попередження злочинних рецидивів, психологію життєдіяльності засуджених.

Емпіричною базою юридичної психології є практика законотворчої діяльності, цивільні та кримінальні справи, матеріали арбітражних судів, нотаріату та юридичних консультацій, досвід роботи виправних (пенітенціарних) установ.

Завдання юридичної психології багато в чому обумовлені тими завданнями, які стоять зокрема перед правовою наукою, тими практичними питаннями, які вирішують юристи у своїй повсякденній професійній діяльності. У той же час слід мати на увазі, що психологічна допомога в юридичній психології правової науки, правоохоронних органах визначається її предметом, тобто вона повинна виявлятися в рамках її наукової компетенції.

Важливо звернути увагу на місце і роль юридичної психології в системі психологічних наук, які визначаються завданнями цієї науки на сучасному етапі. У центрі її уваги – психологічні аспекти свідомості, особистості та поведінки у сфері права, оскільки саме право – результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості. Вона вивчає психологічні явища, пов’язані з правом, його виникненням і застосуванням у цілісній системі “людина – суспільство – право”. Щоб зрозуміти ці завдання і з’ясувати, як і чому вони виникають, потрібно звернутися до історії.

Юридична психологія є порівняно молодою галуззю психологічної науки. Але правова регуляція людської поведінки досліджувалася ще видатними давньогрецькими філософами: Сократ (469–399 рр. до н.е.), наприклад, висунув ідею про необхідність збігу справедливого і законного; Платон (427–347 рр. до н.е.) вперше вказав на дві категорії психології, які лежать в основі соціального розвитку – потреби та можливості людей; Аристотель (384–322 рр. до н.е.) висловив положення про право як мірило справедливості.

У середньовіччі правові норми почали розглядатися як забороняючі норми, а завдання правосуддя почали тлумачитись з обвинувачуваним нахилом. Таким був світоглядний спадок права середньовіччя. Прогресивні мислителі в ХVІІІ столітті формують сучасну концепцію лібералізму і правової держави.

Розвиток науки умовно поділяють на передісторію й історію. Саме тому юридичної психології повною мірою стосується твердження У. Гербарта про те, що юридична психологія має тривалу передісторію і дуже коротку історію. Ще в трактаті давньогрецького філософа Теофраста (ІV–III ст. до н.е.) “Характери” є опис окремих асоціальних рис, притаманних певним типам особистості.

В історичній ретроспективі можна виділити такі основні етапи розвитку юридичної психології:

6.описовий (з давнини до початку XIX ст.);

7.порівняльно-аналітичний (XIX ст.);

8.природничо-науковий (з початку XX ст. до теперішнього часу).

У період формування нової прогресивної буржуазної ідеології в Європі відбувся поворот у розумінні сутності права. Одним із принципів правового світогляду нового часу став принцип гарантій особистісного розвитку.

Засновник криміналістики Ганс Гросс (1837–1910) у 1898 р. публікує фундаментальний труд “Кримінальна психологія”, у якому використовує значний матеріал з експериментальної психології, та обґрунтував необхідність його для криміналістики.

Густав Лебон (1841–1931) та Габріель Тард (1843–1904) висунули ідеї щодо формування злочинної поведінки. Перший з них зазначив, що для цього існує механізм “зараження”, а другий стверджував, що злочинній поведінці, як і будь-якій іншій, люди можуть навчатися в суспільстві за рахунок механізмів “наслідування” та “навчання”.

Еміль Дюркгейм (1858–1917) вивчив статистику самогубств і визначив, що їх кількість, як і кількість злочинів, залишається незмінною для різних країн і верст населення. Причина цього знаходилась у так званій “соціальній згуртованості” населення. Чим вище вона, тим нижче кількість цих девіантних проявів, а чим нижче – тим вище кількість злочинів і самогубств.

До початку XX століття юридична психологія вже сформувалась як самостійна галузь наукового знання, що мало своє підтвердження з введенням у 1906 році швейцарським психологом Едуардом Клапаредом (1813–1940) терміна “юридична психологія”. До того часу вже чітко визначились три основних напрямки – кримінальна, судова та пенітенціарна психологія.

Юридична психологія пройшла в нашій країні довгий і непростий шлях розвитку, який продовжується і донині. Проблеми особи злочинця, психологічні особливості протиправної поведінки людини, доведення його провини в досконалому злочині давно привертали і продовжують привертати суспільну увагу. Аналізуючи шляхи розвитку вітчизняної психологічної науки, Л. С. Виготський у кінці 20-х рр. писав про те, що “психологія не рушить далі, поки не створить свою методологію”. Сказане ним актуально і для юридичної психології як однієї з прикладних галузей психологічної науки, яка не може розвиватися без методологічного забезпечення концепції своєї системи, власного предмета вивчення.

Обов’язково потрібно вказати окремих представників досліджень у цій сфері та суть їх відкриттів, а також етапи формування юридичної психології як прикладної галузі психологічної науки.

Історія юридичної психології в нашій країні нараховує понад три століття. Можна виділити три етапи її розвитку: 1) кінець ХVІІ – перша половина ХVІІІ ст. (епоха Просвіти) – перші спроби проникнути в психологію (душу) злочинця; 2) кінець ХVІІІ – остання чверть ХІХ ст. характеризується початком читання курсів із юридичної психології; 3) ХХ ст. – початок ХХІ ст. – оформлення юридичної психології як галузі психологічної науки і становлення її як експериментальної дисципліни.

Серед вітчизняних дослідників у галузі юридичної психології слід відзначити О. О. Фрезе, який написав монографію “Очерки судебной психологии”, О. Ф. Коні та Ф. М. Плевако, які були не тільки видатними вченими та адвокатами, але також вміло відстоювали необхідність впровадження в судовий процес юридично-психологічних знань.

В. М. Бехтерев (1857–1927) у 1902 році надрукував статтю “Про експериментальне психологічне дослідження злочинців”, у якій пропагував комплексний підхід до вивчення злочинця з урахуванням його генеологічності, впливу виховання, середовища та особливостей генезису самої психіки.

Л. І. Петражицький (1867–1931) стверджував, що дійсно є лише психічні процеси, а соціально історичні явища є тільки їх зовнішньою проекцією. Він був послідовником того, що емоції знаходяться в основі вчинків, поведінки людей і визначають їх діяльність. Він також був послідовником Фрейда щодо формування правових норм у суспільстві.

На сьогодні, за даними інституту імені М. Планка (Німеччина), тільки в країнах Західної Європи нараховується більше, ніж 5,5 тисяч психологів, які працюють у правоохоронних структурах. Разом з цим є декілька наукових центрів та академічних інститутів, які послідовно займаються проблемами юридичної психології.

В Україні центрами розвитку юридичної психології є міста Київ і Харків. Серед визначних вітчизняних вчених-дослідників з юридичної психології на сучасному етапі слід виділити: О. П. Закалюка, Е. В. Землянську, Н. П. Крейду, О. М. Морозова, О. В. Шаповалова, Ю. Н. Шиделко, С. И. Яковенко та інших.

Короткий екскурс в історію розвитку і становлення юридичної психології допоможе зорієнтуватися щодо основних положень юридичної психології. Для юридичної психології, як і для психології загальної, можна вказати основні шляхи і напрями в розвитку науки. Окремо слід звернути увагу на історію розвитку юридичної психології в Україні та за її межами.

Методологічні, природно-наукові та правові основи, принципи наукового пізнання психічних явищ в юридичній психології потрібно глибоко опрацювати, бо саме вони пояснюють зміст і сенс основних положень концепцій в юридичній психології. Юридична психологія, як і будь-яка інша наука, спирається на такі наукові принципи пізнання: об’єктивне дослідження будь-яких, зокрема психічних явищ; детермінізм, причинна (каузальна) обумовленість різних проявів психіки; системність і, нарешті, принцип вивчення психіки в її розвитку, у тісній єдності свідомості та діяльності. При опрацюванні матеріалу слід звернути особливу увагу також на питання про основні шляхи і напрями в розвитку юридичної психології, методологічні, природно-наукові та правові основи, принципи наукового пізнання психічних явищ у сучасній юридичній психології тощо.



Для юридичної психології властиво підтримувати міждисциплінарні зв’язки з іншими галузями юридичної психології, зокрема із загальною, соціальною, віковою, педагогічною, медичною, інженерною, з психологією управління, праці, а також з кримінальним і громадянським правом і процесом, криміналістикою і кримінологією. Зв’язок юридичної психології з судовою психіатрією. 

Термінологічний словник


Юридична психологія – це галузь психологічної науки, науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності та механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки, розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності правотворчості, правоохоронної та правозастосовної діяльності; це галузь психології, що пов’язана з дослідженнями проблем реалізації системи правової поведінки психологічними засобами.

Психологія (від грецьк. psyche – душа, logos – вчення, наука) – це наука про закономірності виникнення, існування, розвиток і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.

Донаукова психологія – це сукупність різноманітних психологічних знань (народна психологія, життєва, або побутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія), які виникають за межами наукових досліджень, але які сприяють виникненню, є джерелом науки, наповнюючи сенсом її існування.

Судова психологія – це наука про психологічні особливості поведінки суб’єктів карного процесу.

Кримінальна психологія – це психологія, предметом якої є психологічні особливості особистості правопорушника, мотиви правопорушення тощо.

Виправно-трудова (пенітенціарна) психологія – це психологія, що займається науковими та прикладними питаннями вивчення психіки ув’язненого, методами виправлення та перевиховання його особистості.

Практична психологія – система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям щодо вирішення їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології – створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини у всіх сферах життя – від сімейних стосунків до управління державою, надати дієву допомогу в розвитку та захисті її психологічного здоров’я. У структурі практичної психології виділяються такі напрями, як: психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення; психологічна служба системи освіти; психологічна служба системи охорони здоров’я; практична психологія політичної діяльності, управління і масових комунікацій; практична юридична психологія і педагогіка; практична психологія і соціологія економіки та бізнесу; практична психологія праці та профорієнтації; соціально-психологічна служба армії; практична психологія і педагогіка спорту.

Економічна психологія – галузь психології, що займається дослідженням ролі людського фактора в розв’язанні економічних, господарських проблем на макро- та мікроекономічному рівнях.

Загальна психологія – це теоретична база юридичної психології, понятійний і категоріальний апарат якої використовується для пояснення психологічних особливостей суб’єктів активності в юридичній сфері.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що є формою відображення, суб’єктом об’єктивної реальності.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення дійсності та саморегуляції, що досягається завдяки засвоєнню суспільно-історичного досвіду людиною як біосоціальною істотою.

Об’єкт юридичної психології – особистість як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі “людина – суспільство – право”.

Предмет юридичної психології – психологічні особливості правового опосередкування поведінки особистості та групи у сфері правової діяльності.

Особистість – активний носій свідомості, який має індивідуально-типову структуру психологічних властивостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі, що визначаються взаємодією суспільних відносин та суспільною діяльністю.

Діяльність – вища, притаманна лише людині, форма активності, у процесі якої досягається усвідомлена мета, пов’язана із задоволенням певної потреби та детермінована відповідним мотивом (сукупністю мотивів).

Питання для самостійного опрацювання


  1. Передісторія і коротка історія юридичної психології.

9.Основні етапи розвитку юридичної психології та їх характеристика.

10.Історія застосування психологічних знань у розшуковому процесі та роботі юристів.

11.Про значення психологічних знань у роботі юриста К. Екартсгаузен, І. Гофбауер, І. Фрейдрейх.

12.Антропологічні погляди на детермінацію злочинної поведінки Ч. Лоброзо.

13.Праці Е. Феррі, Р. Гарофало та їх погляди.

14.Г. Грос про необхідність виділення окремого напрямку – судової психології.

15.Теоретичні та практичні питання використання психології в юриспруденції в роботах П. Блюнеллі, М. Борста, Г. Райх, К. Марбе, О. Ліпман.

16.Історія юридичної психології в нашій країні та її етапи.

17.Про розгляд кримінально-правових і процесуальних питань І. Т. Посошков, В. М. Татищев, М. М. Щербатов.

18.Про психологічні засади впливу О. М. Радіщев, Ф. В. Ушаков.

19.Спроби обґрунтування кримінально-правових понять за допомогою психології юристами П. Лодієм, В. Єлпатьєвським, Г. Гордієнко, Х. Штельцером.

20.О. Куніцин, О. Галич та інші про важливість психологічних знань у роботі юриста.

21.С. Баршев, А. Фрезе за роль психології в розкритті злочину і перевихованні злочинців.

22.Л. Владимиров про необхідність залучення до кримінального судочинства психологів.

23.А. Коні, Н. Грот за розвиток емпіричної психології та індивідуальний підхід до злочинця.

24.Д. Дріль, В. Чиж про важливість вивчення законів свідомого життя людини юристами.

25.Ідея перевиховання злочинців під впливом суспільної думки С. Гогеля, Н. Ядринцева.

26.Л. Петражицький про розвиток права і “прогрес людської психіки”.

27.Методика психологічного дослідження і класифікація злочинців В. Бехтерева.

28.Діяльність А. Коні, О. Лурія і створення першого у світі Державного інституту з вивчення злочинності та злочинця.

29.С. Познишев про складні психічні переживання як джерела злочину.

30.Загальнотеоретичні питання юридичної психології в роботах О. Ольгинського та А. Брусиловського.

31.Боротьба думок, підходів щодо використання психології юриспруденцією в 30-ті роки.

32.Стаття С. Булатова 1929 р. і початок переслідування юридичної психології.

33.Відновлення використання юридичної психології в 60-ті роки.

34.Психологічні проблеми боротьби зі злочинністю на ІІІ Всесоюзному з’їзді психологів.

35.І Всесоюзна конференція з судової психології 1971 р.

36.ІІ Всесоюзна конференція з юридичної психології 1986 р.

37.ІІ Всеукраїнський з’їзд психологів щодо проблем юридичної психології.

Теми рефератів, доповідей і повідомлень


  1. Значення вивчення юридичної психології для майбутнього юриста.

38.Різноманітність підходів до визначення предмета юридичної психології.

39.Розділи і напрями сучасної юридичної психології.

40.Стан юридичної психології в Україні.

41.Специфіка юридичної психології.

42.Характеристика сучасної юридичної психології.

43.Цілі та завдання вивчення юридичної психології.

44.Основні історичні етапи становлення юридичної психології.

45.Сучасна юридична психологія та її зміст.

46.Історія юридичної психології в Україні.

47.Методологія юридичної психології та її принципи.

48.Місце юридичної психології в системі наук.

49.Галузі сучасної психологічної науки та юридична психологія.

50.Проблеми й основні розділи юридичної психології.

51.Роль юридичної психології в оптимізації професійної діяльності юриста.


Контрольні питання


  1. Чому юридична психологія є психологічною наукою?

52.Яку науку називають юридичною психологією?

53.Що вивчає юридична психологія?

54.Чим визначається місце юридичної психології в системі наук?

55.Які галузі психологічної науки утворюють теоретичну та методологічну базу юридичної психології?

56.У чому полягає значення юридичної психології?

57.Які мета й основні завдання юридичної психології?

58.У чому відмінність і специфіка юридичної психології?

59.Які передумови і джерела розвитку юридичної психології?

60.Які основні етапи розвитку юридичної психології?

61.Хто із зарубіжних дослідників вніс значний вклад у розвиток юридичної психології?

62.Хто з вітчизняних дослідників пропагував комплексний підхід у вивченні особистості злочинця та злочинної поведінки?

63.Які етапи розвитку юридичної психології в нашій країні можна виділити?

64.Що є об’єктом вивчення в юридичній психології?

65.Які основні поняття юридичної психології?

66.Які категорії вважаються основними для юридичної психології?

67.Що є предметом вивчення юридичної психології?

68.З якими галузями психології існує взаємозв’язок в юридичній психології?

69.Які розділи становлять зміст юридичної психології?

70.Які фундаментальні принципи філософії використовуються в юридичній психології?

Тестові завдання для перевірки знань


71.Що вивчає юридична психологія:

а) нервову систему;

б) психіку;

в) причини поведінки;

г) закономірності існування психіки?

72.У вивченні психічних явищ юридична психологія звертається до інших наук, а саме:

а) медицини;

б) кібернетики;

в) біофізики;

г) фізіології;

д) своя версія.

73.У чому полягає специфіка юридичної психології як науки:

а) наймолодша серед наук;

б) зливаються об’єкт і предмет;

в) дуже складна;

г) найдавніша;

д) своя версія?

74.Який методологічний принцип психології вказує на причини існування психіки і свідомості:

а) розвитку;

б) об’єктивності;

в) детермінізму;

г) зв’язку свідомості та діяльності?

75.Основні категорії юридичної психології:

а) особистість;

б) діяльність;

в) свідомість;

г) психіка.

76.Як називається період розвитку знань з юридичної психології, який триває і сьогодні:

а) природничо-науковий;

б) порівняльно-аналітичний;

в) описовий?

77.Об’єктом юридичної психології є:

а) особистість як свідомий індивід;

б) свідомість як вищий рівень психічного відображення;

в) діяльність як притаманна людині активність.

Додаткова література для самостійного опрацювання


  1. Васильев В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильев. – СПб. : Питер, 2001. – 640 с.

  2. Зелинский А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зелинский. – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.

  3. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии : учебник для вузов / М. И. Еникеев. – М. : Юристъ, 1996. – 631 с.

  4. Личность преступника как объект психологического исследования / под ред. А. Р. Ратинова. – М. : Изд-во юр. лит., 1979. – 137 с.

  5. Прикладная юридическая психология : учеб. пособие для вузов / под ред. А. М. Столяренко. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.

  6. Юридическая психология / сост. и общ. редакция Т. Н. Курбатовой. – СПб. : Питер, 2001. – 480 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка