Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка5/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Семінарське заняття 2
Методи юридичної психології

План


  1. Структура наукового пізнання в психолого-правовому дослідженні.

78.Методи наукового пізнання в юридичній психології.

79.Методи психологічного впливу.

80.Судово-психологічна експертиза та її організаційно-правові засади.

Методичні вказівки


Постійною інформацією для юридичних працівників є факти, події, явища про правопорушення, які залишаються в зовнішньому середовищі у формі матеріально зафіксованих слідів, різних образів у свідомості людей. Виявлення інформації, її аналіз і оцінка становить суть пізнавального аспекту в діяльності юриста, спрямовану на розкриття, розслідування і запобігання будь-яким злочинам.

Слід відзначити специфіку соціального пізнання: людина не завжди має можливість спостерігати те, що пізнає, мати безпосередній контакт із тим, що доступне при пізнанні природних об’єктів. Для соціального пізнання характерно й те, що явище, подія не лише може не збігатись із сутністю, а й викривляти її. Коли ті чи інші явища, які лежать на поверхні, наприклад, предмети, виявлені на місці події, викривляють дійсну суть явищ.

Результатом пізнавальної діяльності юриста є встановлення об’єктивної істини, під якою розуміється адекватне відображення того чи іншого об’єкта людиною, відтворення його таким, яким він є незалежно від суб’єкта, який пізнає цей результат, і його свідомості. Встановлення істинності пізнання відбувається за допомогою доведення, яке здійснюється шляхом визначених логічних роздумів і чуттєвого сприйняття предметів і явищ. Доведення в юридичній психології як процес, що складається з єдності розумових і практичних операцій щодо відтворення реальної картини значущого з будь-якої юридичної справи фрагмента дійсності, визначення його правових властивостей і наслідків, засвідчених висновків, пов’язано і з теорією пізнання, і з логікою – наукою про мислення.

Визначення його правових властивостей і наслідків пов’язано також з теорією пізнання і методологією. У зв’язку з цим підвищується роль методології пізнання в юридичній психології. Чіткість методологічної позиції юридичного працівника не дає можливості йому надмірно захоплюватися збором лише емпіричного матеріалу, занурюватися у факти на шкоду теоретичним узагальненням, відволікатися на побічні явища, збиватися з основної лінії пошуку істини. Вона також не дає можливості обмежуватися лише теоретичними шуканнями, спонукає слідчого і прокурора, суддю й інспектора, адвоката і захисника вникати в соціальні реальності, вивчати правову проблему в самій дійсності, керуючись до того ж суворими науковими критеріями оцінок.

Відповідно до принципів виділяють діалектичний метод, загальнонаукові, частково-наукові, психологічні методи вивчення юридичної діяльності. Метод діалектики засвідчує принципову можливість відображення й пізнання всіх явищ і фактів навколишнього світу, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Він є основою для всіх інших методів пізнання людини, суспільства, держави і права. Загальнонаукові методи, які, у свою чергу, містять: чуттєво-раціональні методи – спостереження, описування, експеримент; методи формальної логіки – аналіз, синтез, індукція, дедукція, гіпотеза, аналогія, порівняння, конкретизація, узагальнення, моделювання; кібернетичні методи – комп’ютеризоване тестування, комп’ютеризоване опитування, комп’ютеризоване опрацювання результатів експериментів; спеціальні методи інших наук – статистичний, соціологічний, історичний.

Досить різноманітними є емпіричні методи пізнання психолого-правових явищ. В юридичній психології тією чи іншою мірою використовуються всі методи пізнання психолого-правових явищ.

Розглянемо їхній зміст, сфери застосування і вимоги, котрі слід враховувати в практичній діяльності юриста, який звертається до того або іншого методу.

Спостереження як метод пізнання передбачає цілеспрямовану фіксацію проявів поведінки однієї людини чи групи людей або ж окремих психолого-правових реакцій. В юридичній психології розрізняють також неопосередковане й опосередковане спостереження. У першому випадку спостереження здійснює особа, яка робить відповідні висновки за результатами спостереження. Саме так робить спостереження, наприклад, слідчий, інспектор ДАІ, співробітник відділу боротьби з економічними злочинами, інспектор митної служби та ін. Опосередковане спостереження суттєво відрізняється від неопосередкованого тим, що юрист отримує відомості про результати спостереження, зробленого іншими особами – психіатром, психологом і т.д. Характерна особливість опосередкованого спостереження полягає в тому, що його результати завжди оформлюються документально (наприклад, у висновку психіатричної експертизи чи психолога). Важливо підкреслити, що зафіксовані в документах результати опосередкованого спостереження можуть бути використані як доказовий матеріал, тоді як результати неопосередкованого не можуть бути зафіксовані процесуально.

Експеримент обґрунтовано вважається одним із важливих методів в юридичній психології. Під експериментом мають на увазі таке дослідження, коли навмисно чи планомірно викликається зміна психологічних станів, процесів, явищ, що вивчаються, і враховуються умови, у яких вони проходять. Експеримент дає змогу варіювати фактори, які впливають на людину чи групу людей, можливість відтворювати психолого-правове явище, що вивчається неодноразово. Основна відмінність експерименту від спостереження в тому й полягає, що експериментальний метод передбачає активне втручання в діяльність чи поведінку досліджуваної особи або групи людей. Як відзначав І. Павлов, “...спостереження збирає те, що йому пропонує природа, досвід же бере в природи те, що йому потрібно”.

Інакше кажучи, при спостереженні дослідник повинен очікувати настання того чи іншого психічного чи психологічного явища, а при експерименті він може, за чітко визначеною програмою зміни зовнішньої ситуації, навмисно викликати потрібний психічний процес чи психологічне явище. Залежно від характеру експериментальної ситуації виділяють експеримент лабораторний і природний. Особливістю лабораторного експерименту є те, що він проводиться в спеціально обладнаній лабораторії, оснащеній необхідною апаратурою. Природний експеримент, ідея якого належить великому психологу-дослідникові О. Лазурському, покликаний усунути окремі недоліки лабораторного експерименту. Його суть у тому, що діяльність і поведінка людини чи групи людей вивчаються в природних, звичних умовах життєдіяльності (на робочому місці досліджуваного, у соціальних групах, членом котрих він є, тощо), а зміні піддаються деякі фактори відповідно до задуму експериментатора. Наприклад, проведення суттєвих експериментів має на меті перевірити й оцінити психофізичні якості потерпілого, свідків та інших осіб.

Залежно від ступеня втручання експериментатора в проходження психічних процесів і явищ експерименти поділяються на констатуючі та формуючі. Констатуючий експеримент пов’язаний з вирішенням такого завдання: виділити серед сукупності факторів один чи кілька й оцінити їхній вплив на психолого-правове явище. У ході подібного експерименту дослідник з’ясовує вплив різних факторів на предмет, що вивчається, його спрямування (позитивне чи негативне), а також його силу і стійкість. Формуючий експеримент (в окремих працях має назву навчального чи виховного) передбачає суттєву зміну позиції дослідника: перехід від вивчення фактів та їх психологічного пояснення до процесу формування необхідних якостей і властивостей особистості (ціннісних орієнтацій, соціальних установок, норм поведінки, рис характеру тощо). Прикладом формуючого експерименту можуть бути експерименти відомого педагога-дослідника А. Макаренка, пов’язані з перевихованням дітей-правопорушників у дитячих колоніях під Полтавою і поблизу Харкова.

Отже, експериментальний метод забезпечує більш глибоке вивчення психолого-правових явищ, ніж спостереження.

Для збору первинної інформації в юридичній психології використовуються різні види опитувань: бесіда, інтерв’ю, анкетування.

Одним із методів опосередкованого вивчення психіки особистості та психолого-правових явищ є аналіз результатів діяльності окремої людини чи групи людей. Його методологічною основою є принцип єдності свідомості та діяльності, одна сторона якого полягає в тому, що психіка і психологічні явища проявляються передусім у діяльності. Тому, аналізуючи результати діяльності, а також сам процес досягнення цих результатів, способи діяльності, можна отримати необхідну інформацію про численні психічні явища конкретної людини чи групи. Для психолого-правового вивчення інтерес мають продукти, процес і способи як фізичної, так і інтелектуальної праці. За допомогою цього методу можна вивчати рівень знань, навичок і вмінь особи, яка цікавить дослідника чи юриста-практика, особливості проходження пізнавальних, вольових і емоційних процесів, окремі риси її характеру (наполегливість, відповідальність, цілеспрямованість, рішучість та ін.).

Для вивчення особистості в юридичній психології з успіхом застосовується метод тестування. Як метод психологічної діагностики у тестуванні використовуються стандартизовані запитання і завдання (тести), які мають певну шкалу значень. Тести використовують не лише для отримання будь-яких нових психологічних даних про людину чи групу людей, а частіше для оцінювання рівня розвитку будь-якої психологічної риси особистості порівняно з середнім рівнем (встановленою чи стандартною нормою). Вони дають змогу вивчати здібності людини, індивідуальні особливості проходження психічних процесів (сприйняття, пам’яті, мислення, мови), уваги та інших психічних станів, вид темпераменту, риси характеру тощо. Тому тестування також займає своє відповідне місце і в арсеналі юридичної психології. Відомий спеціаліст у цій сфері М. Костицький вважає, що з метою попереднього розслідування, судового розгляду, профілактики правопорушень можуть застосовуватися тестові методики. Усю сукупність тестів можна поділити на три види: тести-питальники, тести-завдання і проективні тести.

У діяльності будь-якого юридичного працівника завжди є місце для вивчення психологічного впливу на особистість чи групу людей. Метою психологічного впливу є виховання чи перевиховання особистості, стимулювання її до законослухняної поведінки, мотивування будь-якої особи до відкритості та щирості при свідченні тощо. Психологічний вплив на окремих осіб у процесі розслідування кримінальної справи покликаний блокувати чи зменшувати протидію тих людей, котрі свідомо викривляють чи приховують істину.

Методи психологічного впливу, які використовуються юридичними працівниками, відрізняються від методів пізнання, розглянутих вище.

Розкриємо методи психологічного впливу як способу впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукання їх до свідчень із приводу обставин правопорушення.

Складним, але дієвим є метод переконання як спосіб словесного впливу, котрий має в собі систему доведень, побудованих на законах логіки.

Механізм переконання завжди спрямований безпосередньо на мислення людей, їхні знання і досвід. Використовуючи цей механізм, можна викликати в правопорушника не лише розуміння ситуації та висунутих доведень, а й готовність рішуче діяти відповідно з цим розумінням.

Умовами успішного впливу механізму переконання є апеляція до почуттів людини щодо збудження в ній відповідних емоцій, ясність і доступність думок юридичного працівника, його вміння привернути правопорушника, потерпілого чи свідка до себе і завоювати його довіру. Практика показує, що переконання як метод психологічного впливу доцільно використовувати при індивідуальному спілкуванні з людиною. Це пов’язано насамперед з тим, що для переконання дуже важливою є концентрація уваги на обговорюваному предметі. Звичайно, механізм переконання застосовується і тоді, коли юристові доводиться працювати з групою людей. Застосовується метод переконання також у тих випадках, коли необхідність дій, які вимагаються від правопорушника чи іншої особи, може бути доведена. Саме в цьому випадку правопорушник із більшою ймовірністю прислухається до доводів працівника правоохоронних органів, усвідомлює корисність того, що йому рекомендують.

Заслуговують також на увагу роздуми спеціаліста в царині юридичної психології Ю. Чуфаровського про використання в юридичній практиці з метою психологічного впливу на особистість методу передачі (приховування) інформації. Під передачею інформації мають на увазі цілеспрямовану передачу певних відомостей про факти, події, знання в процесі спілкування з людиною. В умовах здійснення правосуддя метод передачі інформації приводить до зміни спрямованості розумових процесів особи, на котру впливають. Заздалегідь зібрана і вміло подана інформація, впливаючи на проходження інтелектуальних, емоційних і вольових процесів, може дати позитивний результат. Наприклад, часто правопорушник, потерпілий чи свідок не можуть згадати про якісь важливі для слідства деталі; шляхом подачі цій особі певної порції інформації можна стимулювати його спогади. Якщо людина дає неправдиві свідчення, то в цьому разі передача інформації також може змінити його погляди й оціночні судження. Звичайно, у цьому випадку інформація, яка передається юридичним працівником, повинна мати об’єктивні джерела: офіційні документи (протоколи оглядів і обшуків, характеристики тощо) і висновки спеціалістів.

Одним із психологічних методів впливу на особистість правопорушника є метод рефлексії, про використання якого в практиці розкриття правопорушень вказує М. Костицький. Поняття рефлексія (з лат. reflexio – обернення назад) – процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. У соціальній психології рефлексія постає у формі усвідомлення дійовою особою того, як її сприймають і оцінюють інші люди. Метод рефлексії в юридичній психології оснований саме на з’ясуванні того, як правопорушник знає і розуміє юридичного працівника, його особистісні особливості, емоційні реакції та пов’язані з пізнанням уявлення.

Вплив на правопорушника за допомогою методу рефлексії може здійснюватися різними шляхами. Наприклад, поведінкою правопорушника можна керувати за допомогою маскування дій, яке проводиться з метою надання цій особі лише певної інформації, а також створенням удаваної загрози. Психологічний вплив на особистість правопорушника за допомогою методу рефлексії здійснюється і шляхом створення в нього завдяки сукупності дій удаваного уявлення про наявні в юридичного працівника засоби і можливості, а відповідно, і про подальші його дії. Така обізнаність правопорушника викликає посилення психічного напруження, страху, що спонукає його до певних дій. Створюючи таку уявну загрозу в обманному напрямку, слідчий, працівник суду, інспектор добивається певної переваги у своїй позиції над правопорушником (не можна забувати й про те, що зустрічаються правопорушники зі значними інтелектуальними здібностями і досвідом протиправних дій, які також здійснюють рефлексію, тобто розрахунок своїх дій, виходячи з можливих дій працівника правоохоронних органів).

Деякі вчені та практичні працівники в царині юриспруденції, наприклад, А. Дулов, О. Ратінов, А. Столяренко, включають до психологічного арсеналу впливу працівників правоохоронних органів на особистість правопорушника метод навіювання (дискусія щодо можливості застосування цього методу в процесі розкриття правопорушень триває серед спеціалістів до сьогодні). За своєю суттю навіювання – цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Ще великий фізіолог, невролог, психіатр, психолог В. Бехтерев у своїх дослідженнях довів, що навіювання безпосередньо викликає певний психічний стан людини, не вимагаючи доказів і логіки міркувань. Тому навіювання – це переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника.

Навіювання може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (гримання, тихий шепіт, наказ тощо). Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації та відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів (нейтральні за формою висловлювання, наприклад, слідчого про деталі стосунків правопорушника з його спільниками, нюанси про його роботу чи захоплення і т. ін.). Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і стосовно потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, яка здійснює навіювання.

Серед методів психологічного впливу на особистість слід назвати метод прикладу. Суть цього методу полягає в тому, що в процесі виховної роботи відтворюються дії, прийоми, манери, правила поведінки в спілкуванні. Здавалось би, що метод прикладу є чисто педагогічним способом впливу на інших людей. Але в основі цього методу лежить психологічний феномен – наслідування. Схильність людей до наслідування не можна вважати сліпим, механічним копіюванням дій і вчинків інших людей (сказане стосується насамперед підлітків і дорослих людей, у дитячому віці наслідування часто має неусвідомлений характер). Методом прикладу юрист передає своє ставлення до об’єктів, явищ життя, діяльності, інших людей через власну роботу, дію і поведінку. В юридичній психології за допомогою методу прикладу можна викликати критичне ставлення правопорушника, потерпілого, свідка до себе за рахунок зіставлення конкретних дій, вчинків і висловлювань тієї особи, що чинить вплив, зі своїми власними.

Отже, в арсеналі юриста досить багато методів вивчення особистості, яка його цікавить, і психологічного впливу на неї. У зв’язку з цим перед ним постає завдання добре засвоїти ці методи і вміло ними користуватися в конкретних ситуаціях.

За необхідності юрист звертається до судово-психологічної експертизи щодо використання розглянутих методів спеціалістами. Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та поведінки людей у процесі вчинення ними тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, що дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічних проявів людини та її поведінки, які мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильному оцінюванню показань підозрюваних (звинувачуваних), свідків, потерпілих у випадках, коли вони викликають сумнів щодо достовірності тощо.

Тому методи вивчення психіки дуже різноманітні, як і сама реальність, що через них вивчається. До того ж у психології використовують такі методи, як методи діагностичні та методи впливу. До основних діагностичних методів вивчення психіки людини належать спостереження й експеримент. Потрібно більш детально зупинитися на характеристиці допоміжних методів, зокрема тестів. Крім діагностичних, розрізняють у психології організаційні, математичні й інтерпретаційні. Різноманітність методів і досліджень у психології породжує надзвичайну різноманітність концепцій, основних напрямів психологічної науки, а їх вивчення дозволяє зрозуміти, як відбувався процес формування концептуального апарату психології, до того ж дозволяє зрозуміти свою психіку, щоб мати можливість управляти нею.


Термінологічний словник


Спостереження – цілеспрямоване i планомірне сприймання предметів i явищ об’єктивної дійсності. У психології це метод отримання фактичного матеріалу, сутність якого полягає в тому, щоб за особливостями поведінки людини розпізнати прояви тієї чи іншої психологічної характеристики. Цілеспрямоване вивчення особистості здійснюється на основі сприймання нею дій і вчинків у природних умовах життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного).

Експеримент – збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Це організована дослідником взаємодія мiж досліджуваним чи групою досліджуваних із спеціально створеною ситуацією, у якій перед досліджуваними ставиться певне завдання, з метою встановлення тих чи інших закономірностей і змінних, від яких залежить виконання цих завдань.

Бесіда (анкетування, інтерв’ю, тестування) – вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань.

Вивчення продуктів (результатів діяльності) – одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності.

Метод експертних оцінок – одержання відомостей про людину від осіб, які можуть досить повно та компетентно її охарактеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників).

Методи психологічного впливу – активна цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об’єкта спілкування.

Тест (психологічний) – спеціально розроблені завдання i проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної й якісної оцінки дають змогу отримати дані, що можуть бути показниками розвитку певних психічних явищ.

Психокорекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних властивостей особистості відповідно до вимог навколишнього соціального та природного середовища, виявлення i подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивації поведінки; розробки програми зміни способу життя, її перетворення в ході самопізнання i самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психотерапія – це цілеспрямована вербальна або невербальна комунікація, яка має на меті забезпечити вплив на хворобливий соматичний або психічний стан людини.

Питання для самостійного опрацювання


  1. Поняття про судову експертизу й експерта. Об’єкт судово-психологічної експертизи.

81.Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.

82.Межі компетенції судово-психологічної експертизи.

83.Види судово-психологічної експертизи. Експертиза неповнолітніх.

84.Експертиза особистих властивостей.

85.Експертиза особливих емоційних станів.

86.Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз.

87.Психолого-психіатрична експертиза.

88.Психолого-медична експертиза.

89.Психолого-технічна експертиза.

90.Психолого-лінгвістична експертиза.

91.Психолого-педагогічна експертиза.

92.Узагальнення матеріалів, допущення помилок і хиб.

93.Організаційно правові засади проведення судово-психологічної експертизи.

94.Права експертів, які проводять судово-психологічну експертизу.

95.Права при проведенні судово-психологічної експертизи.

96.Підозрюваний, звинувачуваний при проведенні експертизи.

97.Специфічні права й обов’язки потерпілого.

98.Судово-психологічна експертиза на стадії досудового слідства, що проводиться стосовно свідка.

99.Висновки результату експертизи в підсумковому документі.

100.Слідчий чи суд як такі, що мають право допитати експертів.


Теми рефератів, доповідей і повідомлень


  1. Структура наукового пізнання в психолого-правовому дослідженні.

101.Методи наукового пізнання в юридичній психології.

102.Вимоги до наукових методів в юридичній психології.

103.Діалектичний метод в юридичній діяльності.

104.Загальнонаукові методи в юридичній психології.

105.Методи психологічного впливу на особистість в юридичній практиці.

106.Опитування, спостереження й експеримент в юридичній психології.

107.Загальна характеристика судово-психологічної експертизи.

108.Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз.

109.Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи.

110.Психологія рольової поведінки в діяльності юристів, її типологія та методи оптимізації.

111.Психофізіологічні методи діагностики функціональних станів індивіда в юридичній психології.

112.Інтелектуальні психологічні тести та їх використання в діяльності юриста.

113.Анкетні тести та проведення опитування в правоохоронній діяльності.

114.Проективні методики та їх ефективність в умовах здійснення слідчих дій.


Контрольні питання


  1. Які базисні елементи є методичними засадами юридичної психології?

115.Що означають загальнонаукові принципи?

116.Як можна пояснити такі принципи, як принцип розвитку, детермінізму, єдності свідомості та діяльності?

117.Для яких загальнонаукових методів принципи створюють передумови?

118.Які методи належать до загальнонаукових?

119.Що означає системний метод в юридичній психології?

120.Що таке структурно-функціональний метод?

121.На які дві групи можна поділити методи юридичної психології?

122.Які можливості у методів наукового дослідження?

123.Які методи належать до методів наукового дослідження?

124.У чому полягає зміст спостереження?

125.Що таке експеримент і його використання в юридичній психології?

126.Яке значення має володіння юристом методом бесіди?

127.Як здійснюється метод вивчення продуктів діяльності?

128.У чому полягає метод експертних оцінок?

129.Залежно від структурних складових психіки як поділяються методи впливу?

130.Назвіть основні принципи юридичної психології.

131.Назвіть методи наукового дослідження і діагностики.

132.Назвіть методи психологічного впливу в діяльності юриста.

133.Чим відрізняються методи інтроспекції та самоспостереження?

134.Яке значення має експеримент для проведення судово-психологічної експертизи?

135.Різновидністю якого методу є складання психологічного портрета злочинця?

136.З’ясуйте підстави для судово-психологічної експертизи.

137.Які межі компетенції судово-психологічної експертизи?

138.Назвіть види судово-психологічної експертизи.


Тестові завдання для перевірки знань


  1. Назвіть психологічний метод, у якому дослідник сам не втручається в ситуацію, а лише чекає прояву явища, що вивчається, у поведінці:

а) самоспостереження;

б) спостереження;

в) експеримент;

г) аналіз продуктів діяльності.

139.Вкажіть методи цілеспрямованого, активного і позитивного впливу на особистість:

а) тест;

б) анкетування;

в) корекція;

г) тренінг.

140.На які групи можна поділити методи юридичної психології:

а) математичні;

б) статистичні;

в) впливу;

г) діагностики?

141.Як називається метод збирання фактів за спеціально створених умов:

а) спостереження;

б) експеримент;

в) експертних оцінок;

г) тест?

142.На яку сферу особистості не діють методи психологічного впливу:

а) психофізіологічну;

б) когнітивну;

в) емоційно-вольову;

г) мотиваційну?

143.На межі з психологією можуть призначатися такі комплексні судово-психологічні експертизи:

а) психолого-психіатрична;

б) психолого-медична;

в) психолого-технічна;

г) педагогічна.

Додаткова література для самостійного опрацювання


  1. Андреева Г. М. Социальная психология : учебник / Г. М. Андреева. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – С. 161–165.

144.Битянова М. Р. Социальная психология / М. Р. Битянова. – М. : Междунар. пед. академия, 1994. – С. 72–73.

145.Бурлачук В. Ф. Введение в проективную психологию / В. Ф. Бурлачук. – К. : Ника-Центр, 1997. – С. 9–13.

146.Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. для вузов / В. Л. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1991. – С. 138–140.

147.Дулов А. В. Судовая психология : учеб. пособие. – Изд. 2-е, испр. и доп. / А. В. Дулов. – Минск, 1975. – С. 52.

148.Деркач А. А. Идеологическое воздействие: социально-психологические и педагогические аспекты / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. – М. : Мысль, 1985. – С. 224–229.

149.Лазурский А. Ф. Естественный эксперимент и его школьное применение / А. Ф. Лазурский. – Пб. : Изд-во К. Л. Риккеръ, 1918.

150.Ниренберг Дж. Читать человека как книгу : сокр. пер. с англ. / Дж. Ниренберг, Г. Калерою. – М. : Экономика, 1990.

151.Пиз А. Язык жестов / А. Пиз ; пер. с англ. – Воронеж : Модэк, 1992.

152.Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов. – М. : Юрид. лит., 1967. – С. 41.

153.Теоретическая и прикладная социальная психология / отв. ред. А. К. Уледов. – М. : Мысль, 1988. – С. 94–95.

154.Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология : учеб. для вузов / Ю. В. Чуфаровский. – М. : Право и Закон. – С. 80–82.

155.Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику / Г. В. Щёкин. – 2-е изд. – К. : Украина, 1993.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка