Название: Формування здорового способу життя школярів засобами фізичної культури




Сторінка4/6
Дата конвертації21.04.2016
Розмір1.28 Mb.
1   2   3   4   5   6

Особливої уваги в досвіді А Г Осколка заслуговує чітка постановка задач, диференційований підхід, вэаимообучение, контроль за виконанням навчальних завдань і оцінка(взаємооцінка) результатів навчальної діяльності школярів

Активність учнів тісно зв'язана з усвідомленням ними важливості виконуваних задач. Учень, що не розуміє мети своєї роботи науроці, не одержує користі від вправ. Тому при навчанні руховим діям систематично подають відповідну інформацію, що, як правило, обов'язково розкриває і важливість, і необхідність того або іншого завдання, вправи. Наприклад, намічаючи навчання опорному стрибкові, пояснюють, що сам стрибок не самоціль, що стрибок через козла, коня не життєво необхідне уміння, але що опанувати їм дуже важливо, тому що багаторазові стрибки зміцнюють силу м'язів, розвивають координацію рухів, виробляють уміння орієнтуватися в просторі в незвичайних умовах Таким чином, щораз, повідомляючи теоретичні відомості, прагнуть виробляти в школярів переконання в крайній важливості занять фізичною культурою для нормального, розвитку людини Формуванню такого переконання допомагають і пояснення про вплив правильно застосовуваних фізичних вправ на здоров'я людини, на його поставу. Приводимо конкретні приклади, що показують, яку роль відіграють у житті людини такі якості, як сила, швидкість, витривалість. Використовують і протилежні приклади - про пагубний вплив малорухомого способу життя на людський організм.

Відомо, що велику роль у вихованні свідомої активності учнів відіграє активізація їхнього мислення в процесі навчання, завдяки чому одержувані на уроці знання закріплюються значно міцніше [6,42].

Активізує розумову діяльність учнів постановка кожним учнем перед собою визначеної задачі в процесі навчання. Тому домагаюся, щоб кожен учень на уроці міг чітко відповісти на запитання "Яку задачу ти ставиш перед собою в даній спробі?" Для цього насамперед на одному з перших уроків у визначеній серії занятть створюють повне і правильне уявлення про техніку намічуваного для вивчення рухової дії (або окремих вправ). А потім створюють умови, що допомагали б учням у кожній спробі ставити 1-2 конкретні задачі.

Намічаючи навчання новій руховій дії, попередньо здійснюють перевірку готовності учнів до їх освоєння. При цьому уточнюють, що повинен знати учень, що він повинен вміти, які вправи повинен уміти виконувати перш, ніж приступити до розучування намічуваної рухової дії. Така попередня перевірка готовності створює умови для диференційованого підходу до учнів. Диференційоване навчання, як відомо, основа успішного навчання.

Після первісного ознайомлення з технікою цієї рухової дії за загальнопринятою методикою учні сидячи на ослоні, виконують захоплення висячого каната ногами і руками. З цього положення, випрямляючи ноги, згинають руки. Учні, для яких ця вправа не під силу, складають 1 навчальну групу. Тим, хто виконав першу вправу пропонується наступна у висінні на канаті підтягти ноги і захопити канат вивченим способом. Ті, хто виконав завдання утворять III навчальну групу. Той, хто не зміг удержатися висячи при підтягуванні ніг, складає II групу.

Далі навчання ведеться диференційовано III група виконує лазіння в повній координації Головне завдання - з кожною спробою подолати більшу відстань. I і II групи виконують додаткові завдання для успішного оволодіння лазінням. Лазіння по горизонтально закріпленому канаті, сковзаючи спиною по ослоні. Для виконання вправи на підлозі під спину треба підкласти брезентовий прямокутник 40 X 60 см. На ньому добре сковзати по фарбованій підлозі. При ковзанні на підлозі або ослону сила тертя впливає так само, як і сила ваги при лазінні по вертикальному канаті Поступово кінець горизонтального каната і відповідно кінець ослону піднімаються усе вище до рейок гімнастичної стінки, щоб лазіння виконувалося під кутом 45-60° (замість канатів використовуються і похило закріплені шести). Паралельно з лазінням по похилому канаті учні I і II груп виконують вправи для розвитку сили м'язів кистей і згиначів рук, ступнів і розгиначів ніг, для зміцнення м'язів черевного преса; піднімання зігнутих ніг у висоту на гімнастичній стінці; підтягування з висіння стоячи і лежачи; перекочування ногами набивного м'яча; в положенні лежачи і сидячи піднімання набивного м'яча, затиснутого ступнями; лазіння по гімнастичній стінці розученими способами, переступаючи через кілька рейок відразу. Учні II групи вправляються в утриманні висіння на канаті без допомоги ніг. Цьому сприяють вправи у висінні лежачи і стоячи, лазіння по гімнастичній стінці й ін.

З похилого каната учні переходять на вертикальний. Якщо в слабких учнів ступні прослизають при випрямленні ніг у висі на канаті (не сильно стискають канат), їм надається допомога в перших спробах. При цьому учень одержує уявлення про силу м'язового напруження, які необхідно прикласти для більш сильного захоплення каната ступнями.

Таким чином, учні кожної групи чітко знають, чим вони займаються і що повинні досягти. Завдяки цьому вони можуть гранично конкретно ставити задачі в кожній зі спроб, які саме - чітке представлення дає описаний вище приклад.

Повідомлення повної орієнтованої основи і створення умов для диференційованого освоєння навчального матеріалу дозволяє успішно використовувати такий прийом, як взаємонавчання. Здійснюється воно в трьох варіантах. Один - коли окремі учні добре засвоїли новий матеріал і можуть допомагати товаришам; іншої - коли окремі учні, найбільш підготовлені, що одержали спеціальні знання (поза уроком), виконують роль помічника вчителі і третій - попередня підготовка всіх учнів для виконання ролі навчальних при організації позмінного виконання навчальних завдань (одна зміна вправляється, інша спостерігає, і навпаки). З цією метою на етапі розучування (фронтальним способом) разом з учнями аналізуємо помилки, визначаємо, як них виправити. Наприклад, при розучуванні стрибка ноги нарізно через козла в ширину спостерігаються наступні помилки:

1) зупинка на містку,

2) неодночасний поштовх ногами,

3) вертикальна постановка рук на снаряд,

4) утрата рівноваги при приземленні. Усі ці помилки відзначаємо, аналізуємо і визначаємо для їхнього виправлення завдання (відповідно відзначеним вище помилкам):

1) розбіг і відштовхування при зменшеному відстаней між містком і снарядом,

2) напрыгивание на місток з одного, трьох і п'яти кроків з наступним напрыгиванием на узвишшя (стопа гімнастичних матів),

3) збільшення відстані між містком і снарядом, багаторазове повторення положення початку відштовхування руками в упорі лежачи похило (ноги на статі, руки на ослоні),

4) напрыгивание на узвишшя з наступним зіскоком з м'яким і точним приземленням [6,45].

Або, наприклад, при розучуванні упору на перекладині учні часто допускають такі помилки, як "провалювання" плечей, згинання ніг і рук, нахил голови вперед. При перших спробах розкриваємо ці помилки разом з учнями і визначаємо, як них усунути.

Закріплення правильних рухів надалі здійснюється в процесі взаємонавчання в групах. Учні, що виконують роль помічника вчителі, знають, за чим спостерігати при вправі їх підопічних і як виправляти помилки, що допускаються.



2.3 Завдання по взаємоаналізу дій учнів

Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реанальный спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку - змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх.

Ще значніші пізнавальні можливості заключають у собі інший вид завдань - контроль за діями товариша (партнера) оцінкою (у балах) за виконання вправи, що розучується. Робота організується так, що виключається взаємооцінка, а це забезпечує велику об'єктивність оцінки. Так, при освоєнні перекиду вперед клас шикується в колону по чотири-шість. Ті, тхо стоїть в першій шерензі праворуч по одному по черзі роблять перекид, а кожен, хто стоїть в другій шерензі оцінює його виконання. Природно, кожна оцінка, що виставляється учнями, контролюється і порівнюється з власною. При розходженні оцінок учневі пропонується пояснити свою думку.

При виконанні завдань по взаємоаналізу і контролю школярі опановують навичками біомеханічного аналізу, учаться застосовувати знання на практиці. Подібні завдання сприяють прояву самостійності учнів, спонукують їх до розширення й поглиблення знань [2,9].

Не менш діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання для самостійної роботи. Найчастіше - проведення самостійної розминки.

Для цього спочатку повідомляються відповідні теоретичні відомості і даються більш прості завдання: підібрати і провести декілька вправ, що впливають на певні групи м'язів; скласти комплекс вправ, придатних для загальної частини розминки, скласти і провести спеціальну розминку до змагання або заняття певним видом вправ. На перших порах завдання виконуються як індивідуальна розминка, а з придбанням необхідних знань і умінь - і як розминка з групою.

Практикуються і завдання по самостійному виконанню додаткових вправ (головним чином на розвиток фізичних якостей) між підходами до основних в даному уроці). Наприклад, при виконанні вправ на поперечині або брусах учні між підходами до снарядів додатково виконують вправи, які розвивають силу м'язів ніг, стрибучість; між спробами в стрибках у висоту - вправи, які розвивають силу м'язів рук, гнучкість і т.д.

2.4 Застосування пошукових ситуацій на уроках фізичної культури

Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя. Наприклад, при навчанні основам техніки лижних ходів пропонується з’ясувати, чи доцільно при пересуванні на лижах використовувати палки, чи ефективно позначається їхнє застосування в підвищенні кількісного результату, щоб допомогти учням правильно відповісти, організується навчальний експеримент. Пропонується порівняти ефективність пересування двох учнів (приблизно однакової підготовленості) по глибокому снігу: один використовує палку, інший ні. Такий експеримент наглядно переконує, що палки необхідні при пересуванні, тому що допомагають зберігати стійку рівновагу. Потім пропонується порівняти швидкість пересування (на невеликому відрізку) того самого учня з палками і без них (час фіксується секундоміром). У результаті ті, хто спостерігають роблять висновок: при умілому використанні палок швидкість пересування підвищується. При такому навчанні школярам надається можливість висловити припущення і, зіставляючи явища, що спостерігаються, перевірити і довести істинність власних суджень. Засвоєння знань, таким чином, стає результатом самостійних спостережень учнів, результатом їх активної розумової діяльності [2,10]. Пізнавальна діяльність учнів активізується систематично, включаючи і звільнених від практичних занять. Кожному зі звільнених доручається спостерігати за виконанням вправ конкретним учнем і фіксувати свої спостереження (не повідомляється, за ким ведеться спостереження). У завдання входить: записати назва усіх виконуваних вправ (або зобразити їх графічно), указати число їх повторень, відзначити допущені помилки, виставити відповідну оцінку. Така робота корисна не тільки звільненому, але і вчителеві: аналіз записів дозволить перевірити дозування вправ, установити типові помилки і т.д. Приведені в статті приклади показують чималі можливості підвищення ефективності навчання. Конкретні умови активізації учнів.

Активізація пізнавального процесу на уроках.

http://ua-referat.com/dopc8818.zip

Схема 1. Вплив різних дисциплін на розвиток пізнавальної активності учнів



Розділ 3. Використання прийомів ігрового методу на заняттях з фізичної культури

3.1 Ігровий метод

Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку. Дозволяючи учням грати самостійно, підводячи підсумки, підкреслюю: "Молодці, ви добре працювали самостійно". Це допомагає утвердити у свідомості учня зв'язок поняття "самостійна робота" із приємною активною діяльністю. Така підготовка дозволяє переходити до більш складних і відповідальних самостійних завдань. Працюючи самостійно учні постійно знаходяться під моїм контролем, при необхідності втручаюся в роботу, виправляю грубі помилки, надають допомогу.

Одночасно з поступовим приученням учнів до усе більш відповідальних самостійних занять формують в них уміння контролювати й оцінювати виконувані дії. Учні вчаться спочатку давати словесну оцінку діям свого товариша, потім доповнюють її виставлянням оцінки в балах. Чим молодше школярі, чим менше в них досвіду в оцінюванні, тим простіше вправи пропонуються для оцінювання. Встановлюються і найпростіші критерії оцінки.

Активізує учнів і об'єктивна оцінка вчителем результатів їхньої діяльності. У цьому плані високий ефект досягається за умови необмеження учнів терміном здачі навчального нормативу в межах якоїсь серії уроків. Дозволяю школярам здавати норматив у будь-який час після наміченого за планом терміну. Адже відомо, що краще тренування - це змагання. Нехай сам із собою, але під час кожної перездачі учень змагається. Напевно, можливі різні варіанти організації перездачі. Але, на наш погляд, найбільш раціональний - це створити можливість учневі підготуватися на додатковому занятті і там же виправити оцінку. Термін, протягом якого можлива перездача, залежить від складності нормативу й активного відношення учня до занять, в останньому намагаються переконати його наочно.



3.2 Використання народних ігор та їх роль у розвитку пізнавальної активності до фізичної культури

Останнім часом особливо гостро постає питання про напрями розвитку фізичного виконання в загальноосвітніх школах. Чинна навчальна програма, яка передбачає два уроки фізичної культури щотижня, не забезпечує необхідного обсягу рухової активності школярів. Якщо вірити статистиці, то через відсутність чіткої системи фізичного виховання 53% учнів мають послаблене здоров'я і відстають у фізичному розвитку, 63% - порушення постави, 45 - 50% старшокласників потерпають від різних неврозів.1 це не повний перелік недугів.

А тому треба більш усвідомлено підходити до вибору засобів, методів та форм занять фізичними вправами, а особливо активізації пізнавального процесу на уроках. Необхідно вводити додаткові уроки фізичної культури. Реалізувати це завдання важко з трьох причин: по-перше, за браком відповідного обладнання; по-друге, недостатня кількість учителів фізичної культури; по-третє, відсутність коштів [23,54].

Одним із варіантів вирішення завдання щодо активізації пізнавального процесу на уроках фізичної культури є запровадження в школі національних ігор. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат дозволять перейти до трьох уроків фізичної культури на тиждень. Полегшують вони і вирішення проблеми недостатньої кількості вчителів для проведення цих уроків - традиції народних ігор завжди передавалися старшим поколінням молодшому.

Народні ігри в школі можуть проводити класні керівники, батьки, в початкових класах - спеціально підготовлені старшокласники. Останнім заняття іграми дали б можливість перевірити себе на педагогічній ниві перед вступом до педагогічного закладу освіти.3 часом, можливо, і вчителів-чоловіків у школі побільшало б.

Брати участь в і фах можуть від 2 до 40 осіб будь-якого віку. Скільки на вулицю чи у двір не вийшло б дітей, всі можуть грати, Це значить, що народні ігри, з якими учні ознайомляться на уроках фізичної культури, можна перенести у двір, де зараз діти різного віху часто нудьгують, не знаючи, чим зайнятися.

Від покоління до покоління старші передавали народні обряди, традиції молодшим. Ним вони допомагали зберегти національний колорит як одну із своєрідних і яскравих його граней - народні ігри. Народні ігри є скарбницею людської культури. Ігрова діяльність дітей в народних іграх широка і різноманітна. Дитинство й ігри - нероздільні. Ігри вводять дитину в життя, знайомлять її з довкіллям, допомагають здобути знання і набути трудових навичок, фізично загартуватись [23,54].

В історичному плані інтерес людини до ігрової діяльності постійний. Спершу народні ігри були подібні до виконанні якої-небудь трудової, побутової чи військової дії. Проте умови виховання впливали на зміст ігор. З покоління в покоління народні ігри приходили у зміненому вигляді. Змінювались умови гри, з'являлись ігри з новими сюжетами, продиктованими часом. Проте незмінним протягом віків залишався потяг людей до народних ігор, де можна показати свої спритність, швидкість, витривалість і силу, і це тому, що ігрова діяльність стимулюється потребами, обумовленими самою природою: потребами в русі, тренуванні м'язів і внутрішніх органів. Через народні ігри учень ознайомлюється з навколишнім середовищем, усвідомлює своє ставлення до речей, людей, різних видів діяльності. Ця діяльність допомагає дитині задовольнити у живій І цікавій формі потребу в рухах, виробляти і вдосконалювати якості характеру та волі, а також багато життєво необхідних умінь та навичок.

Серед засобів фізичного виховання народні ігри посідають особливе місце. Народна гра - сукупність різноманітних рухових дій, які зумовлюють поведінку гравці о. Для вчителя - це важіль вкидання, для учнів - це діяльність найбільш цікава, емоційна, творча, а тому приємна.

Народні ігри прості й різноманітні. Багато з них мають окремі елементи спортивних ігор і є доброю підготовкою до них.

Характерною особливістю українських народних ігор не тільки багатство і різноманітність рухів, але і довільне застосування їх у різноманітних ігрових ситуаціях, що сприяє прояву ініціативи й творчої активності учнів.

Визначальною особливістю ігрової діяльності дітей в українських іграх є поєднання двох дуже важливих факторів: з одного боку, діти залучаються до практичної діяльності, розвиваються фізично, звикають самостійно діяти; з другого боку, вони одержують моральне й естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють знання про навколишнє середовище. Все це сприяє вихованню всебічно розвиненої особистості. Таким чином, народна гра - це один із колективних засобів виховання: вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість, удосконалення функцій організму, виховання морально-вольових якостей, а також сприяє розвиткові творчих здібностей гравців.

Рівень пізнавальної активність є показником розвитку особистості. В.І. Лозова виділяє три рівні активності школяра: виконавська, реконструктивна і творча Г.І. Щукіна визначає творчу активність як "виший рівень, оскільки саме завдання ставиться школярем, а способи його виконання вибираються нові, нешаблонні, оригінальні".

Творча пізнавальна активність школярів - це така активність, яка передбачає внутрішнє прагнення до активної участі в навчальному процесі як пошук ним самостійних шляхів вирішення різних проблем.

Щоб цілеспрямовано розвивати в учнях творчу активність піл час вивчення народних ігор, необхідно насамперед чітко усвідомити основні риси творчої діяльності, які мають бути сформовані в учнів протягом усього періоду вивчення народних ігор у школі. Не питання найбільш детально розглянуте І.Я. Лернером, який виділяє такі процесуальні риси творчої діяльності:

1) самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

2) передбачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;

3} передбачення нової можливої функції знайомого об'єкта;

4) передбачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;

5) уміння бачити альтернативу вирішення проблеми, альтернативу підходу до пошуку;

6) уміння комбінувати відомі аспекти проблеми для конструювання нового способу її вирішення;

7) уміння створювати оригінальний спосіб за відомих інших.

Перелічені риси є тими основними елементами досвіду творчої діяльності, якими мають володіти школярі під час вивчення народних ігор. Оволодівши ними, учні одержують базу для подальшого розвитку. Реалізація творчих здібностей дитини під час участі у народних іграх робить її життя багатшим і змістовнішим, збагачує її ровесник в, колектив, впливає на навчально-виховний процес. Творча активність школярів реалізується, як правило, не в створенні об'єктивно нового, а в створенні суб'єктивно нового, при фантазуванні, уявленні, усвідомленніпричинних зв'язків і залежності різних явиш тощо.

Творча активність може виявлятися на різних рівнях: від перенесення набутих знань, умінь, досвіду в нову ситуацію до спроможності знайти новий варіант вирішення проблеми. Вона може виявлятися постійно або епізодично. При цьому слід широко враховувати творчу активність самих дітей. Учителю фізкультури даються необмежені можливості разом із дітьми винаходити, уточнювати і вводити нові правила гри.

У практиці проведення народних ігор буває так, що з окремих епізодів однієї три виникає можливість для створення кількох різних за характером ігор, а буває н так, що вдало об'єднавши елементи кількох відомих ігор, можна створити нову, самостійну і захоплюючу гру.

Такі можливості учитель повинен використовувати для збагачення педагогічної практики добором корисних і цікавих народних ігор, а також для розвитку творчої активності учнів [23,55].

Більш як 15 років тому в Шарівській ЗОШ Богодуніаського району Харківської області був введений третій урок фізкультури. Проводили його спочатку як спортивну годину груп подовженого дня, а потім - як факультатив.

Основним змістом цього уроку були українські народні ігри. Внаслідок попередньо пройденого опитування учнів школи було виявлена, що діти грають передусім у жмурки, латки, схованки, квачі.95,3% не знали, як грати в галку.97,8% - в цурки, 18.1% респондентів не знали ні однієї української народної гри.

Учням дали завдання з'ясувати у людей старшого покоління, в які ігри вони грали в дитинстві, а потім провести ш ігри з товаришами на уроці.

Таким чином, закріплювались зв'язки між поколіннями, відроджувались національні традиції і культура, виховувалася повага до них.

Творчість, що при цьому виявлялась, надавала дітям особливої чарівності, оскільки творча думка формується в учневі тоді, коли по відношенню до знань він займає свою особисту життєву позицію.

Активне вираження: особистого ставлення до здобутих знань і є тин, що слід назвати розумом особистості, яка формується. Активність виражалась насамперед у тому, що дитина ставала діяльним, зацікавленим учасником процесу оволодіння знаннями [23,55].

Аналіз результатів цієї роботи показав, що, по-перше, зросли рухова активність дітей та показники їхньої рухової підготовленості, по-друге, посилився інтерес до уроків фізичної культури, по-третє, виявився позитивний вплив занять на стан здоров'я учта.

Було проведено архівне обстеження українських обрядів, і на сьогодні зібрано більш як 400 українських народних ігор та 70 лічилок.

Ігри упорядковані відповідно до вікових категорій по класах, за характером переважного виду діяльності (біг, єдиноборство, стрибки, метання, розвиток координаційних здібностей тощо), предметна (хороводи, пісні, танці, латки, схованки, жмурки, тихі ігри тощо), а також відповідно до фор" фізичного та естетичного виховання (перерви між уроками, спортивні години у трупах подовженого дня, екскурсії, походи, народні свята тощо).

Висновки

Практика показує що навчання як процес засвоєння знань, навичок і умінні протікає успішно лише при досить високій пізнавальній активності дітей - прагненні до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями. При навчанні школярів на уроках фізичної культури виховання пізнавальної активності має важливе значення.

Широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають, на наш погляд, в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знанні і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності. Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реальний спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку - змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх. Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя.

Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку.



Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є запровадження в школі національних ігор, які у всі член були одним із основних засобів виховання молоді, насамперед фізичного. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат дозволять перейти до трьох уроків фізичної культури на тиждень. Полегшують вони і вирішення проблеми недостатньої кількості вчителів для проведення цих уроків - традиції народних ігор завжди передавалися старшим поколінням молодшому. Це досить ефективний та діючий засіб активізації пізнавальної активності до занять фізичною культурою.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка