Не треба чекати хвороб і нездужання. ( Народна мудрість)




Скачати 155.94 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір155.94 Kb.

  • Життя – це найцінніший дар людини,

який вона мусить берегти.

  • Дбайте про своє здоров’я , поки воно ще є,

не треба чекати хвороб і нездужання.

( Народна мудрість)
ФІЗІОТЕРАПІЯ – наука про лікувальне та профілактичне використання енергії фізичних чинників, як природних та і штучних.

Важко уявити сучасну медицину без фізіотерапії та медичної реабілітації.

Відомому невропатологу професору Ландузі приписують таку крилату фразу:

« ФІЗІОТЕРАПІЯ – це друга рука медицини».

Еволюційно протягом мільйонів років на людину впливають всі фактори оточуючого середовища – сонячне світло, магнітне поле (МП) Землі, електромагнітні хвилі (ЕМХ) космічного походження тощо, а в самому організмі також «виробляються» свої ЕМХ, МП, електричний струм.

З давніх часів люди намагалися використовувати з метою лікування природні фактори: як світло, воду, пісок, холод, магніт, природну електроенергію.

Для звичайної людини фізіо – терапевтичні методи лікування можуть здатися цілковитим дивом. Застосовуючи , наприклад, магніт чи ультразвук , людина практично нічого не відчуває: ні запаху, ні звуку, ні якоїсь матеріальної субстанції. Фізичні методи розмовляють із тілом людини своєю, дуже стародавньою мовою: на рівні мікрочасток і кліток, за допомогою енергії і матерій. Тіло людини дуже добре «розуміє» цю мову, про що свідчать результати лікування різних хвороб.

Переваг у фізичних методів лікування дуже багато. Завдяки ним скорочуються терміни лікування пацієнтів, потенціюється дія більшості лікарських речовин, не виникає залежності від них, відсутня побічна дія на інші органи і тканини, тривалішим є період ремісії хронічних захворювань. Лікарі призначають фізіотерапевтичні методи лікування не лише при хронічних стадіях хвороби, але і в гострій фазі. Незамінна вона після травм і операцій, допомагає прискорити процес

реабілітації, а також уникнути ускладнень. Фізіотерапія успішно слугує як доповненням, так і альтернативою лікарським засобам, входить у найсучасніші передові схеми лікування багатьох захворювань. Фізіотерапевтичні методи стають популярними серед пацієнтів, особливо людей похилого віку, дітей , з кожним роком показання до них розширюються, а протипоказання зменшуються.

Консультації, лікування, профілактичний курс – особливо важливі у весняно - осінній період, після перенесених стресу, хвороб, операцій. Людське тіло настільки адекватне й сприятливе до фізіотерапевтичних дій, що з ними не можна порівнювати жодну вжиту пігулку. На людину потужно впливають різноманітні фізичні чинники. від земного тяжіння до атмосферного тиску, Ми створені у цьому середовищі, ми існуємо тут, тому вивчатимемо й використовуватимемо всі ресурси собі на користь.

Сьогодні прогрес в області високоточної електронної апаратури зробив доступними медицині нові види апаратів і відповідно нові методики лікування, що відповідає міжнародним стандартам.



КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ:

Налічують 10 груп природних і штучно отриманих лікувальних фізичних факторів.



Група 1.Електричні струми низької напруги: гальванічний струм і медикаментозний електрофорез, імпульсні струми постійного та змінного напрямку.

Група 2. Електричні струми високої напруги: дарсонвалізація.

Група 3.Електричні та магнітні поля: постійне електричне поле високої напруги, постійне магнітне поле низької частоти, змінне магнітне поле високої частоти, змінне електричне поле ультрависокої частоти, електричне поле надвисокої частоти.

Група 4. Світло: інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, монохроматичне

( когерентне) випромінювання.



Група 5. Механічне коливання: інфразвук (вібрація), ультразвук.

Група 6. Штучно створене повітряне середовище: аерофони, гідроаероіони, аерозолі та електроаерозолі.

Група 7. Змінний повітряний тиск.

Група 8. Радіоактивні фактори: радонова вода, альфа – аплікатори.

Група 9. Водолікувальні фактори: прісна вода, природні та штучно приготовлені мінеральні води.

Група 10.Теплолікувальні фактори: грязі та торф, парафін, озокерит.


електричного струму малої сили (до 50 мА) та низької напруги ( до 60В ).

Тканини людини мають різну електропровідність. Найбільша електропровідність у крові, лімфи, спинномозкової рідини, м’язів, паренхіматозних органів. Велика опірність гальванічного струму є у шкіри, жирової і кісткової тканин.



  • Медикаментозний електрофорез - метод поєднаної дії постійного струму та лікувальної речовини. За допомогою постійного струму в шкіру можна вводити різноманітні ліки : антибіотики, ферменти, вітаміни, вакцини. Ефективність дії електрофорезу можна посилити, поєднуючи його з іншими факторами, що підвищують проникливість судин: вакуум – електрофорез, електрофонофорез, індуктотермоелектрофорез та ін.

  • КВЧ-терапія – лікувальний метод з використанням електромагнітних хвиль міліметрового діапазону надвисокої частоти низької інтенсивності.

В реалізації лікувального ефекту приймають участь ЦНС, периферійна нервова система, захисні регуляторні системи організму.

КВЧ - випромінення діє збуджуюче на вегетативну, ендокринну, імунну системи, а також діє на активність системи ліпоїдних рецепторів.



  • Інтерференцтерапія – лікувальний метод, де діючим фактором є інтерференційні струми. Особливості дії: анальгезуюча, протизапальна, трофічна, стимулююча нервово- м’язовий апарат. Відзначається тим, що перехрещення струмів проходить в глибині тканин. Методом інтерференцтерапії, коли через шкіру вводяться синусоїдальні токи, лікуються неврити, невралгії, неврологічні прояви остеохондрозу хребта, артеріальна гіпертензія, вегето-судинна дистонія,травми опорно- рухового апарату, артрити, артози, захворювання шлунково- кишкового тракту, запальні процеси жіночих статевих органів.

  • Ультразвукова терапія – лікувальний метод, при якому на тканини хворого впливають енергією механічних коливань часток пружного середовища частотою 22 і 44 і 800 – 3000 кГц.

Особливості дії: розсмоктуючи, розволокуюча. Регенеративна, протизапальна (поза гострою фазою запалення), знеболююча; протисвербіжна; місцева і рефлекторно – сегментарна; механічні коливання пружного середовища.

В основі лежать три основні фактори – механічний, фізико-хімічний і тепловий.



СВІТЛОЛІКУВАННЯ – ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ’Я
« Выше всего стоит свет, бесспорно

самый близкий друг и постоянный

спутник жизни, и, конечно, с этой точки

зрения он имеет гораздо более существенное

значение, чем обыкновенно полагают….»

К.Гуфеланд


СВІТЛОЛІКУВАННЯ - метод фізіотерапії, при якому з лікувальною та профілактичною метою використовуються різні варіанти світла - лікування інфрачервоним світлом, ультрафіолетовим опроміненням, поляризованим світлом. Особливості дії: еритемоутворення, бактеріостатична, протизапальна, бактерицидна, трофічна, десенсибілізуюча.

Однією з основних властивостей інфрачервоних променів є властивість нагрівати тканини організму. Достатня інтенсивність опромінення викликає появу гіперемії шкіри, зумовлену розширенням судин. Тепло знижує тонус м’язів, особливо підвищений, зменшуються спастичні явища. Помірні дози опромінення мають болезаспокійливу дію; короткочасне інтенсивне тепло може викликати посилення болю. Наприклад, при опроміненні шкіри нижніх ділянок грудного і поперечного відділів хребта відзначається не тільки гіперемія, але й розширення судин нирок, підвищення їх сечовидільної функції, при опроміненні ділянки шлунка поліпшується моторна та скоротлива його функція, зменшуються спастичні явища.

З лікувально- профілактичною метою, а також для гартування організму найчастіше застосовується загальне УФ – опромінення в суберитемних дозах у вигляді курсів з 16-26 опромінювань. Загальне опромінення застосовують для профілактики сонячної недостатності (авітамінозу Д у дорослих, вагітних та дітей),для лікування рахіту у дітей, для підвищення загальної опірності організму.

Місцеве опромінення (еритемотерапію) використовують при захворюваннях внутрішніх органів: пневмонії, бронхіті, ангіні, бронхіальній астмі, міозиті, міалгії , радикуліті. Загальні та місцеві опромінення широко застосовують у хірургії(післяопераційні рани, бешиха)у травматології (садна, інфекційна рани, переломи), у дерматології (псоріаз, піодермія, екзема і т. д.)

Ультрафіолетове опромінення є ефективним методом у лікуванні та профілактиці грипу і багатьох інших інфекційних захворювань ( скарлатина, коклюш).
ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ ТЕЖ ЛІКУЮТЬ

«Лечение различными видами тепла является

одним из наиболее старих,

наиболее еффективных и

наиболее часто употребляемых методов»

Д.А.Марков

ГРЯЗЕЛІКУВАННЯ- з лікувальною метою використовують різні види грязей. Лікувальними грязями – полоїдами називають природні утворення, що складаються з води, мінеральних та органічних речовин, які мають тонко дисперсну структуру, однорідні, переважно мазеподібної консистенції. За умовами утворення розрізняють мулові, сапропели, торф’яні і сопочні грязі.

Вплив лікувальних грязей на організм зумовлений дією температурних, механічних та хімічних подразників. Фізичні властивості грязей дають змогу використовувати при лікуванні відносно високу температуру.

Грязі мають складний вплив на організм. З’являються зміни з боку нервової, серцево-судинної системи, складу крові, процесів обміну.

Грязелікування активізує процеси обміну речовин. Грязелікування застосовується у вигляді аплікацій ( паляниць) на обмежені ділянки тіла і рідше у вигляді загальних грязьових ванн. Грязьові паляниці накладають на різні ділянки тіла: ділянку живота, попереку, суглобів. Велике значення при цьому мають розміри грязьової паляниці, температура грязі та умови проведення процедури (температура, вологість навколишнього повітря).

При лікуванні захворювань жіночих статевих органів широко застосовуються грязьові труси. У цих випадках грязь накладають на ділянку тазу і верхню часину стегон. При запальних процесах у простаті грязьові тампони вводять у пряму кишку з допомогою спеціального шприца. Досить поширеним є застосування грязі у поєднанні з постійним струмом або індуктотермією. Показання до грязелікування: захворювання опорно –рухового апарату ( нетуберкульозного характеру), наслідки травм спинного мозку, хронічні запальні процеси органів черевної порожнини, статевих органів, неврити.

ЛІКУВАННЯ ПАРАФІНОМ. Парафін, який отримують при перегонці нафти, є сумішшю високомолекулярних вуглеводів. Він широко застосовується в лікувальній практиці завдяки своїм фізичним властивостям: дуже низька теплопровідність, велика теплоємність та здатність діяти на тканини тиском (при зменшенні його в об’ємі в міру застигання).Оскільки теплопровідність води значно вища, ніж парафіну, то при одній і тій же температурі води і парафіну

(наприклад ,52- 530 С ) краплина води викличе опік. Якщо забрати воду механічним шляхом не вдається, то слід нагріти парафін до 1000. Є декілька методик парафінолікування: кюветно – аплікаційна , салфетно – аплікаційна методики, методика парафінової ванночки або мішечка, методика нашарування. Парафін зігріває тканини, які знаходяться під ним, і впливає на них тиском, що сприяє більш глибокому їх прогріванню. Парафінолікування поліпшує крово- і лімфообіг, підвищує тканинний обмін. Парафінолікування показане при підгострих та хронічних захворюваннях суглобів, м’язів, при забоях, ранах, що повільно загоюються, тендовагінітах, рубцях, холециститі, невритах, виразковій хворобі шлунка, невралгіях, хронічних запальних процесах жіночої статевої сфери.



ЛІКУВАННЯ ОЗОКЕРИТОМ – це ( гірський віск) – щільна воскоподібна маса, що в основному складається з церезину, парафіну, мінеральних масел та смол.Лікувальна дія озокериту базується на його фізичних та хімічних властивостях. Він має велику теплоємність і дуже низьку теплопровідність. Під впливом нагрітого озокериту відбувається розширення капілярної сітки шкіри, посилюється крово- та лімфообіг, зникають застійні явища. Існують дві основні методики лікування озокеритом.

Кюветно – аплікаційна методика. Ця методика найбільш ефективна і зручна. Салфетно – аплікаційна методика. Озокеритолікування показане при артритах і периартритах травматичного та обмінного походження, рубцевих змінах, радикулітах, запальних процесах жіночої статевої сфери.

Особливості дії: протизапальна, трофічна, нейро- гуморальна, десенсибілізуюча, розсмоктуюча, імуномоделююча, місцева протимікробна, в’яжуча.
ВОДОЛІКУВАННЯ::

ВОДА – ЦІЛИТЕЛЬ

« Целебен поток воды,

Вода охлаждает жар лихорадки

Целебна она от всех болезней».

Такі слова написані за тисячу років до нашої ери в древній книжці індусів.

В далекі часи людство знало цілющі і зміцнюючі сили водяних процедур.

Тисячу років знаменитий лікар Абу Алі Ібн Сіна ( Авіценна) написав свій

трактат,де доводив,що саме головне для збереження здоров’я – чистота, фізичні

вправи, правильне харчування,сон а також масаж і ванни.

Людський організм дуже чутливий до порушень водного обміну, коли багато

або мало води знаходиться поміж тканевими просторами і в середині клітини.

В першу чергу руйнуються нервові. Організм захищається від нестачі і надміру

води органами, такими як нирки, шкіра, легені. В народі ходять дивовижні

легенди про властивості води, оживляючи мертвих, омолоджувальній

воді гірських джерел. Про іх цілющі властивості написано ще в 1500 років

до нашої ери. Добродійно впливають на людину і різні водні процедури

( обтирання,обливання, душі і ванни).



« Десять преимуществ дает омовение – ясность ума, бодрость,

свежесть, красоту, здоровье, молодость, приятный цвет кожи, чистоту, силу и

внимание красивых женщин».

Загадковий вплив водних процедур дуже різнобічний. Фізичні дії складаються

із температурних, механічних та хімічних подразників на рецептори шкіри.

Основним подразником водолікування на організм є температурний.

Дія його тим сильніша, чим більша різниця між температурою води і тіла.

Всі водні процедури діляться на холодні – 200, прохолодні 330 , теплі 370- 390,

гарячі 400. Температура подразника поєднується з механічними діями маси води,

руху, тисненню води на поверхні тіла і подразнювального впливу пузирьків газу

на периферичні рецептори. Найбільші подразники – механічні при душі Шарко,

купанні. Хімічні подразники – при додаванні солі, гірчиці,хвої.

Сучасне бальнеологічне обладнання дозволяє, крім використання температурних водних чинників, застосовувати поєднаний вплив струменевого масажу, гідро – і аеромасажу, що впливає одночасно на більшість рецепторів (механічних, теплових, тактильних, больових, пропріоцпторів, м’язові веретена), рефлексогенні зони та акупунктурні точки. Гідротерапевтичні процедури можуть поєднуватись з лікувальною фізкультурою, масажем і методами апаратної фізіотерапії.

Водолікування широко використовується при лікуванні:



  • цукрового діабету;

  • ожиріння;

  • енцефалопатій;

  • виразкової хвороби;

  • полінейропатій;

  • неврозів;

  • синдрому хронічної втоми;

  • наслідків травм;

  • імпотенції;

  • гіпоталамічного синдрому та інш.

АЕРОІОНОТЕРАПІЯ - метод впливу на слизову оболонку дихальних шляхів або шкіру аерофонами різного заряду, частіше негативного. Одним із методів введення ліків в організм є аеронотерапія – інгаляція їх у вигляді аерозолів, тобто вдихання розпилених у повітрі дрібненьких частинок твердих або рідких ліків. Для вдихання призначаються електроаерозолі необхідного складу зі спазмолітичних, антигістамінних та інших препаратів, наприклад, суміш 1% розчину еуфіліну і 1% ефедрину. В механізмі дії штучних аерозолів та електроаерозолів важливими є три основних діючих фактори: фармакологічні властивості ліку; електричний заряд; вплив температури пари аерозолів. Показання гострі та хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів; захворювання бронхів і легенів як специфічного так і неспецифічного характеру; у передопераційному і післяопераційному періоді при хірургічних втручаннях на легенях; гіпертонічна хвороба 1 – 11 стадії; вади серця з недостатністю кровообігу 1-11 ступеня; для отримання наркотичної і снотворної дії.

СПЕЛІОТЕРАПІЯ - лікувальне використання штучного мікроклімату –

« соляна камера» (спеліокамера) при якому на хворого впливають високодисперсним аерозолем хлориду натрію. Хворим допомагає долати хвороби мікроклімат соляних спелеокамер (метод галотерапії),який поліпшує дренажні функції дихальних шляхів, полегшує кашель, виділення мокроти, впливає на пружність шкіри, стан волосся, сприяє стабілізації нервової системи. Він має позитивний психоемоційний вплив, оскільки відвідини соляної кімнати поєднується з релаксуючим музичним супроводом.


« Массаж является составной частью всевозможных

видов движения, оказывающее свое благотворное

влияние на человеческий организм»

П.Г.Линг
МАСАЖ– це комплекс прийомів дозованого механічного впливу на організм людини, який проводиться руками або за допомогою спеціальних апаратів з метою розвитку, зміцнення та відновлення його функцій лікування і профілактики багатьох захворювань. Широке застосування масажу, пов’язане з різноманітністю впливів масажу на системи та органи як хворої , так і практично здорової людини. Масаж посилює та активізує дію фізіотерапевтичних методів лікування та лікувальної фізкультури, а може виступати і як окремий метод неспецифічного лікування та профілактики захворювань. Розрізняють лікувальний, гігієнічний, спортивний, косметичний, рефлекторний, східний , апаратний, відновлюваний і профілактичний масаж, самомасаж. Існують сухі і водні види масажу: підводний душ – масаж, водоструминний душ – масаж, ручний масаж у ванні, вихровий, підводний вібромасаж та інші. Однак у переважній більшості випадків застосовують ручний класичний масаж.

Масаж активує капілярний кровообіг, прискорює потік лімфи, підсилює обмін речовин у тканях, на стан нервової системи чинить седативний або збудливий вплив, нормалізує вегетативно - судинні реакції, може чинити знеболюючий ефект.

Масаж поліпшує властивості шкіри: підсилює сало – і потовиділення, поліпшує її еластичні властивості, підвищує проникність ,що є важливим для посилення проникнення різних лікарських речовин ( мазей, гелів), чутливість шкіри до холодових подразників.

Процедури масажу поліпшують стан внутрішніх органів:



  • масаж грудної клітки поліпшує кровопостачання м’яза серця і легень, показники серцевої діяльності;

  • масаж живота, нормалізує моторику шлунку і кишечнику, жовчного міхура,

поліпшує кровопостачання печінки;

  • масаж поперекової зони сприяє поліпшенню ниркового кровообігу, підсилює

сечоутворення, знижує артеріальний тиск;

  • масаж області хребта поліпшує обмінні процеси в тканинах, перешкоджає прогресуванню остеохондрозу;

  • масаж голови і комірцевої зони поліпшує мозковий кровообіг, знімає головний біль.


КВЧ-терапія – лікувальний метод з використанням електромагнітних хвиль міліметрового діапазону надвисокої частоти низької інтенсивності.

Міліметрові електромагнітні хвилі мають низьку проникаючу здібність в біологічні тканини, вони майже повністю поглинаються поверхневими шарами шкіри і не надають теплової дії. В реалізації лікувального ефекту приймають участь ЦНС, периферійна нервова система, захисні регуляторні системи організму.

КВЧ - випромінення діє збуджувальне на вегетативну, ендокринну, імунну системи, а також діє на активність системи ліпоїдних рецепторів.

Відповідна реакція організму проявляється по типу шкірно-вісцеральних рефлексів, а також загальної реакції, що направлена на підвищення захисних реакцій.

Для проведення даної процедури використовую апарати

«КВЧ-НД», КВЧ - «Техніком» .

Даний вид лікування використовувала для хворих на:

- цукровий діабет (діабетичні ангіопатії кінцівок):



    • бронхіальну астму;

    • хронічний обструктивний бронхіт;

    • хвороби шлунку (гастрити, гастродуоденіти, виразку 12 палої кишки та шлунку);

    • імунодефіцитні стани;

    • нейроциркуляторна дистонія;

    • невралгії трійчатого нерву;

    • больові синдроми;

    • хронічні простатити.

Практично у 99% хворих одержані позитивні наслідки в лікуванні КВЧ -терапією.

На протязі 3-х років запровадила КВЧ – терапію та КВЧ – пунктиру для лікування хворих ендокринології – діабетичні ангіопатії кінцівок; в неврології – лікування гострого невриту лицьового нерву; в урології – лікування хронічних простатитів; в пульмонології – лікування бронхіальної астми та хронічних обструктивних бронхітів, нейрохірургії – грижі міжхребцевих дисків, дискогенні радикуліти.



Електростимуляція – метод лікування імпульсними струмами, включаючи гальванічний струм.

Стимуляцію використовувала в лікуванні хворих з : парезами лицьового нерву; наслідками церебральних паралічів, ангіоспазмами, послабленні функції м’язів сечового міхура, послаблення функції сфінктера прямої кишки; парезі м’язів гортані; периферичними парезами.

В своїй роботі використовувала апарати «Стимул» та портативний СН –М -01; електроди пластинчаті. Для знаходження пошкодженого нерву користувалась таблицею Ерба.

Стимуляцію скелетних м’язів проводила як за однополюсною

( уніполярною) методикою, а саме один електрод (активний) розміщувала на рухливій точці м’яза, а другий в області відповідного сегменту посередині лінії тіла; так і за двухполюсною (біполярною), обидва електроди розміщувала в зоні стимулюючого м’язу. Силу струму дозувала до чіткого скорочення м’язу.

Більш широко стали використовуватися сучасні прогресивні методи лікування, магнітотерапія, мікрохвильова терапія, віброфонотерапія.



Віброфонотерапія – лікувальний метод при якому використовують звукові хвилі різної частоти і тональності, генератором яких є апарат „Вітафон”.

В лікувальну практику фізіотерапевтичного відділення КЗ « СОКЛ» фонотерапію запровадили в 2007 році. За 3 роки комплексне лікування ВАВ одержали понад 3000 хворих. Відмічається висока ефективність застосованої терапії.

В 21% хворих – хороші наслідки;

В 78% хворих – покращення стану;



В 1% хворих – без змін.

Погіршення стану здоров’я не відмічалось. При лікуванні хворих з різною патологією відмічалось покращення самопочуття, зменшення больового синдрому, седативний ефект. Крім того, відкривається можливість використовувати „Вітафон” для підвищення ефективності лікарських засобів, що застосовуються як місцево, так і системно за рахунок збільшення їхньої концентрації в зоні впливу апарата.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка