Нелегальна міграція та політика держави щодо її протидії




Скачати 441.85 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір441.85 Kb.
1   2   3   4

1. Поняття та сутність нелегальної міграції

Нелегальна міграція є складовою частиною загальновідомого явища, що позначається терміном «міграція населення». Внаслідок цього їй притаманні два види властивостей. Перший – це загальні властивості. Вони характеризують будь-які види міграцій, наявні в її різновидах і структурних компонентах цих різновидів. Другий – це особливі властивості. Вони є похідними від загальних властивостей, однак, характеризують виключно нелегальну міграцію, зокрема, визначають її місце в структурі міграційних процесів.

Таким чином, з’ясування сутності та місця нелегальної міграції в структурі міграційних процесів безпосередньо залежить від розуміння міграції як соціально-правового явища, її структуризації, а також визначення завдань правового регулювання у даній сфері.

Нагадаємо, що термін «міграція» походить від латинського «migrate, migro», тобто переміщення, переселення. Наукова література та словники містять такі пояснення даного терміна:


  • переселення, переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов’язане із зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього;

  • переміщення, переселення населення всередині країни або з однієї країни до іншої;

  • соціально-економічний і демографічний процес, що являє собою сукупність переміщень, які здійснюються людьми між країнами, районами, поселеннями;

  • переміщення людей через територіальні межі або інші території із зміною місця проживання назавжди або на тривалий період часу;

  • переселення, переміщення населення, всередині країни – внутрішні міграції населення, з однієї країни до іншої – зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція;

  • переміщення людей, зв’язане, як правило, із зміною місця проживання;

  • переміщення людей, працівників, зв’язане, переважним чином, із зміною місця проживання та місця роботи;

  • міграція людей є процесом їх переселення з метою облаштування та працевлаштування.

Аналіз наведених точок зору свідчить, що в більшості випадків під міграцією розуміється: переміщення людей між країнами, адміністративно-територіальними утвореннями; поселення, пов’язане, здебільшого, з тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, чи влаштування життя.

Таким чином, основними ознаками міграції є:

а) переміщення людей, переселення, пересування, тобто – процес;

б)перетинання в процесі пересування державних або адміністративних меж територій;

в) тимчасова або постійна зміна місця проживання або роботи;

г) поліпшення соціально-економічного стану.



Отже, за законністю перебування міграція буває: легальна та нелегальна.

Легальна міграція – це перетин міжнародних кордонів і перебування в країні на законних підставах. Такі мігранти в’їжджають до країни за наявності в’їзної візи або інших законних підстав, перебувають у країні протягом визначеного часу (за необхідності та наявності підстав термін перебування може бути продовжений).

Нелегальна міграція характеризується тим, що її суб’єкти залишають країни постійного проживання і проникають на території інших держав без офіційного дозволу.

Поява та поширення нелегальної міграції зумовили зацікавленість з боку політиків, учених-юристів, представників засобів масової інформації, широких кіл громадськості. Термін «нелегальна міграція» почали активно використовувати в нормативних матеріалах, наукових публікаціях, аналітичних матеріалах, публіцистичних виданнях, науково-популярній літературі, газетах, журналах та інших засобах масової інформації, на симпозіумах, конференціях, «круглих столах».



Нелегальною (незаконною) міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи (або без візи), самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країни без належного дозволу компетентних державних органів.

Усвідомлення сутності нелегальної міграції не можливе без з’ясування її місця в структурі міграційних процесів.

Дослідження зовнішньої і внутрішньої міграцій (класифікація за територіальною ознакою) свідчать, що нелегальна міграція існує лише як частина зовнішньої міграції.

Нелегальна міграція має вагомий значення у структурі міграційних потоків. Вона є соціально небезпечним, шкідливим, протизаконним явищем, яке реально загрожує економічним інтересам і громадській безпеці держави. Така міграція є однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між державами.



2. Причини нелегальної міграції та її наслідки


Нелегальна міграція досліджується як один з видів міграції, яка має характерні ознаки. Щоб ефективніше протидіяти нелегальній міграції, необхідно вивчити та дослідити характерні риси цього явища, а саме: стан, структуру, динаміку та географію нелегальної міграції.

Стан нелегальної міграції – це кількісні показники, що характеризують дане явище у визначений період часу в абсолютних цифрах або у відносних показниках. До стану належить інформація про кількість нелегальних мігрантів, скоєні ними правопорушення, вжиті щодо них заходи впливу.

Під структурою ми розуміємо якісну сторону. Нелегальна міграція має складну структуру, тобто є поліструктурним явищем. Виділення в ній структурних елементів багато в чому пов’язане з низкою причин, заради яких здійснюється нелегальне переміщення.

Залежно від мети призначення нелегальне переміщення можна поділити на: а) транзитне переміщення; б) переміщення з метою постійного проживання; в) переміщення з метою тимчасового притулку.

Тривалість міграції можна розглядати як термінову, яка має обмеження в часі, та безстрокову – яка не має обмежень у часі.

Нелегальну міграцію розрізняють і за часом виникнення: а) з моменту порушення правил в’їзду на територію держави та виїзду з неї; б) з моменту порушення правил перебування на території держави, що зумовлює необхідність продовження візи та реєстрації на території країни перебування.

Нелегальна міграція може бути класифікована і за наявністю каналів контрабанди «живого товару» через територію України і за її межами:

а) транзитний повітряно-залізничний – для громадян держав Південно-Східної Азії, Близького й Середнього Сходу (Китай, В’єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Афганістан);

б) транзитний повітряно-залізнично-пішохідний – для громадян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Сомалі, Анголи, Заїру;

в) транзитний повітряно-пішохідно-залізничний – громадяни значної частини Лівану, Китаю, Індії прибувають в Україну повітряним шляхом і рухаються до західного кордону, а з Києва їдуть залізничним транспортом.



Нелегальна міграція може бути також поділена за можливістю її суб’єктів нести адміністративну відповідальність: а) складається із суб’єктів, що не підлягають адміністративній відповідальності (за віком, станом неосудності); б) складається із суб’єктів, які підлягають адміністративній відповідальності.

Іншою ознакою нелегальної міграції є її динаміка – зміна кількісних та якісних показників нелегальної міграції, вчинених нелегальними мігрантами правопорушень за визначений період часу.

Нелегальна міграція не є статичним явищем вона швидко та динамічно розвивається в просторі та часі.

Кількість нелегальних мігрантів з кожним роком зростає. Про це свідчать статистичні дані МВС України, Державної прикордонної служби України, із звертань нелегальних мігрантів з метою набуття статусу біженців.

Суттєвою ознакою нелегальної міграції є високий рівень латентності, у зв’язку з отриманням незаконного прибутку, сприяючи цьому явищу. Водночас, «прибутковість» забезпечила для неї риси професійно організованої мережі. В багатьох випадках нелегальна міграція характеризується наявністю спеціально створеної системи захисту від виявлення та притягнення винних до передбаченої законом відповідальності тощо.

Останніми роками чітко вимальовується картина різкого підвищення нелегальних переміщень, що має свої причини та пояснення.

Значна кількість ознак притаманна нелегальній з огляду на її географію – просторово тимчасовий розподіл нелегальної міграції на території України. За даними МВС України, нелегальна міграція масово проявляється у великих містах, а також у прикордонних зонах, які є місцем переправлення нелегальних мігрантів до Європи. Сільська місцевість приваблює тільки тих нелегальних мігрантів, які вирішили залишитися на постійне місце проживання або отримали статус біженця, хоч за статистикою це дуже незначна кількість осіб.



Причини нелегальної міграції

Підвищена увага до нелегальної міграції в державі спричинена виникненням необхідності протидіяти їй як небажаному, шкідливому, суспільно небезпечному явищу. Розробка стратегії і тактики такої протидії є складаним організаційно-правовим завданням. Практика розв’язання аналогічних проблем свідчить про те, що вживати будь-яких заходів можна лише чітко уявляючи причини нелегальної міграції.



Нелегальна міграція має такі самі причини, що й інші міграції, але вони є більш глобальними, трагічними, конфліктними. Саме ці причини змушують нелегальних мігрантів ризикувати задля власного життя, життя своєї родини, вчиняти правопорушення заради покращення свого життєвого становища, втечі від конфліктів тощо.

Особливістю нелегальної міграції є те, що вона може бути як формою міграції, так і її засобом. Тобто, в деяких випадках нелегальна міграція має кримінальний початок, пов’язаний з наркотиками, тероризмом, переправлянням та продажем вогнепальної зброї, торгівлею «живим товаром» (людьми) тощо.



Більша частина мігрантів використовує нелегальну форму міграції як спосіб утечі від різноманітних конфліктів, які відбуваються в країні постійного проживання.

Продовжуючи далі вивчення причин нелегальної міграції, необхідно більш детально зупинитися на особливостях конфліктів, які спонукають людей на цей крок.



Конфлікт – це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії, крайнє загострення суперечностей, що призводять до конфліктів.

За змістом конфлікти можуть мати територіальний, економічний або політичний характер. За просторовим охопленням конфлікт може бути локальним, між територіальним чи політични. Натомість, якого б типу не були конфлікти, вони завжди створюють стресові ситуації, які утворюють еміграційні течії різного виду та характеру з країни постійного проживання.



Нелегальна міграція пов’язана: по-перше, зі зміною імміграційної політики, що знижує можливості законної міграції, по-друге – з бажанням емігрувати будь-яким шляхом, що пов’язане із сподіванням на кращі умови, інформацією про «квоту життя», по-третє, в деяких країнах існує потреба в робочій силі, яку не можна задовольнити легальним шляхом.

Нелегальна міграція – це складне явище з міждержавними характеристиками. В її особливостях закладено чинники, зумовлені як країною, громадянами якої є мігранти, так і країнами, до яких і через які вони прямують. Виходячи з цього, причини нелегальної міграції можуть бути подані у вигляді двох блоків:

а) зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни громадянства;

б) зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни, до якої вони вибувають або через яку вони прямують транзитом.

Зупинимося на характеристиці цих блоків.

До першого блоку, тобто до причин, що зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни громадянства, належать: політичні переслідування; дискримінація (расова, етнічна, релігійна); стихійні лиха; реформи в державі; причини інтелектуального характеру; причини культурного характеру; причини економічного характеру. Переліченим причинам властива значна частка імпульсу, який виштовхує.

Політичні причини викликають міграції, що прийнято називати політичними міграціями. Нелегальна політична міграція – це процес міждержавного переміщення громадян, які, займаючись політичною діяльністю, змушені мігрувати внаслідок можливих або вже розпочатих переслідувань за свої політичні погляди.

Політична міграція настає в результаті зміни політичних режимів. У тих країнах світу, де особа, що належить до опозиційного табору, може бути фізично або морально знищена, створюються умови для політичних мігрантів.

Політичний мігрант може розраховувати на повернення на батьківщину лише тоді, коли перетворення, що відбуваються в державі, знімають реальні загрози його фізичному існуванню та створюють умови для рееміграції.

Політична міграція суттєва складова міграційного процесу. Тому міжнародний захист політичних емігрантів розпочинається із забезпечення державами впускання на свою територію особи, яка зазнає дискримінаційних утисків або переслідувань. Без впускання та невисилання неможлива безпека та виживання політичних мігрантів.



Збройні конфліктипоширені причини, які викликають нелегальну міграцію. їх можна розглядати як одну з форм розв’язання протиріч між кількома протидіючими сторонами із застосуванням зброї. У результаті виникає комплекс погроз щодо населення, одним із шляхів подолання яких є нелегальна міграція.

Суть дискримінаційних причин полягає в обмеженні або позбавленні прав певної категорії громадян за ознакою расової та національної належності, за ознакою статі, за релігійними та політичними переконаннями.



Дискримінація може бути визначена як будь-яка форма підпорядкування або негативного ставлення до окремих осіб або груп, яка ґрунтується на характеристиках, що не є прийнятними. Дискримінація означає будь-яке розходження, виняток або перевагу, що заперечують або применшують рівень здійснення прав людини. Положення про захист прав людини ґрунтується на принципі заперечення дискримінації.

Акти дискримінації можуть відбуватися відкрито або таємно, вони можуть набувати значного поширення, здійснюватися окремими особами або анонімними групами, можуть бути спорадичними або систематичними, незначними (наприклад, у жартах) або серйозними, що завдають психічної, матеріальної або фізичної шкоди жертвам.

Дискримінація має дві основні форми: дискримінація де-юре (або правова), закріплена в законах, і де-факто (або неофіційна), що укорінилася в соціальних звичаях. Дискримінація де-факто має місце в ситуаціях, коли домінуюча група користується перевагами стосовно меншості. На відміну від дискримінації де-юре, яка може бути ліквідована пі ляхом зміни законів, дискримінацію де-факто викорінити непросто. Дискримінація де-факто звичайно існує протягом тривалого часу, тому що вона міцно вкорінюється в звичаї або інститути суспільства. Дискримінація етнічних груп є однією з основних причин політичних конфліктів і сецесії (виходу зі складу держави). Серед дискримінацій найбільш рельєфне вираження мають расові дискримінації та релігійні утиски.

Расові дискримінації спричиняють нелегальні міграції, які ґрунтуються на переслідуваннях за ознаками раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, та ставлять за мету знищення або применшення визнання чи використання на рівних прав людини й основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній або інших галузях суспільного життя.



Релігійні утиски теж спричиняють нелегальні міграції, що ґрунтуються на переслідуванні за різні релігійні погляди. Особливо яскраво вони проявляються в ряді конфліктних зон на Близькому та Середньому Сході – в країнах традиційного поширення ісламу. Це конфлікти, викликані релігійно позначеними рухами дрібних етнічних груп, і конфлікти, в основу яких покладено протиріччя на релігійно-общинному ґрунті. Вони мають місце як у конфесійно однорідних, так і в неоднорідних державах. У конфесійно однорідних країнах прихильники різних поглядів і сект борються проти обмеження їхніх прав з боку представників пануючого релігійного погляду або секти. У поліетнічних і поліконфесійних країнах релігія сприяє зіткненню з пануючою общиною, що сповідує іншу релігію.

Природні катастрофи також можуть бути причиною нелегальних міграцій. Як правило, такі переміщення населення відбуваються, якщо на території компактних поселень або поблизу людських помешкань виникають екологічні катаклізми, наприклад виверження вулкана, зсуви гірських порід чи снігових лавин, опущення під воду суходолів тощо.

Подібні переміщення означають тимчасову або безповоротну втечу від природних катастроф. Якщо аномальні явища епізодичні, однак не надто катастрофічні, вони спричиняють міграцію за принципом маятника, тобто за вектором – «звідси-туди-назад». Природні катастрофи, які відбуваються один раз на 50 або навіть і більше років, якщо несприятливі наслідки їх не надто тривалі, а більше виснажливі і тому не такі небезпечні, протягом певного часу забуваються.

Характерною особливістю нелегальної міграції, зумовленою цими причинами, є повернення значної кількості потерпілих від природних катастроф на місця їхніх колишніх розселень, причому впродовж періоду, коли стихійні природні сили ще не зовсім вгамувалися і не призупинили загрозливого наступу на людину. За таких ситуацій потяг до історичної території, де виросли, жили й працювали батьки, діди й прадіди, виявляється сильнішим за природну небезпеку.

Екологічні катастрофи спричиняють міграції, які ґрунтуються на різкому зростанні суперечностей у відносинах між суспільством та природою. Порушення природних процесів унаслідок відчутного антропогенного впливу, що посилюється в другій половині XX ст., та приводять до активних міграцій. У ст. 16 Конституції України зазначено: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави».



Державні реформи також можуть бути причиною виникнення нелегальної міграції. Міграції внаслідок реформ – це масовий виїзд з території країн, у межах яких: а) обмежуються права та свободи особи (людини); 6) здійснюються реформаційні заходи, які боляче відбиваються на життєвих і суспільних інтересах; в) створюється етнічне, політичне, релігійне та соціальне напруження; г) ініціюються збройні конфлікти та соціальні протистояння; д) здійснюється перехід від світських держав до релігійних суспільств; є) зміщуються акценти на розбудову держави та суспільства за національними пріоритетами і спрямуваннями; є) усуваються так звані «інородці», причому з посад державної влади, органів управління та місцевого самоврядування.

Причини інтелектуального характеру породжують нелегальну інтелектуальну міграцію. Вона характеризується переміщенням у межах національної території або в міждержавному просторі тієї категорії осіб, які займаються розумовою діяльністю, створюють суспільні блага та матеріальні цінності своєю інтелектуальною діяльністю.

На міждержавному рівні інтелектуальна міграція це – «втеча мізків» за кордон, перетягування інтелектуальних ресурсів з однієї країни до іншої. Держави світу, їхні фізичні та юридичні особи заохочують інтелектуальну міграцію, тому що вона сприяє соціально-культурному розвиткові. За інтелектуальним потенціалом активно полюють ті підприємства й фірми, транснаціональні корпорації чи об’єднання, що успішно використовують його для нововведень, причому як у сфері виробництва, так і в мистецтві, культурі, науці.

Різновидом цієї міграції є міграція, зумовлена потребою в одержанні освіти. Пропонуємо для неї термін «освітня міграція». Так, за нашими дослідженнями, 10,7 % опитаних нелегальних мігрантів однією з причин переміщення зазначили неможливість отримати на батьківщині бажану освіту.

Причини культурного характеру є дещо відмінні. Це – різновид соціальних переміщень мобільного населення, які мігрують з одного місця в інше за світоглядними мотивами, у пошуках саме тих культурних поглядів, що є для індивіда або групи найбільш прийнятними і сприятливими, етнічно чи релігійно привабливішими.

Культурна міграція характерна для творчих людей – артистів, митців, літераторів, художників тощо. Етичне та моральне виховання, що є підґрунтям формування індивідуального світогляду, зумовлює чималий вплив на процеси та явища, які спричиняють і живлять культурні міграційні потоки.



Економічні причини можуть також виступати причиною виникнення нелегальної міграції. Це переміщення здійснюється внаслідок погіршення умов життя та праці, які призводять до бідності та злиденності трудящих мас, а також спричиняють масове розшарування в суспільстві, що створює підґрунтя для поляризації та протистояння конфліктів та суперечностей.

Економіка, яка диктує політичні рішення, лежить в основі економічної міграції, що може спрямовуватися з села до міста, з району до обласного центру, з однієї держави до іншої.

Міграція з економічних причин є постійним соціальним явищем. Це твердження пояснюється нерівномірним господарсько-економічним та культурно-політичним розвитком держав, їх неоднаковим підходом до розв’язання завдань і проблем ринкової, передусім соціально зорієнтованої економіки.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка