Оцінка кредитоспроможності позичальника фізичної особи




Сторінка1/5
Дата конвертації21.04.2016
Розмір0.99 Mb.
  1   2   3   4   5












Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Факультет банківських технологій

Кафедра банківської справи


Пояснювальна записка

до випускної роботи


освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
на тему: ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА – ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ


Виконав: студент 4 курсу, групи БС-02

напряму підготовки 6.030508 – «Фінанси і кредит» («Банківські технології і процеси»)






Плужник О. С

Керівник:

Башлай С. В.

Рецензент:

Коваленко Р. Т.

Суми – 2014 року

РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить 106 сторінок, 9 таблиць, 16 рисунків, список використаних джерел із 58 найменування.


На сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення кредитоспроможності позичальника банку – фізичної особи, а, відтак, існує реальна необхідність удосконалення методик, які використовують банківські установи. Оцінка кредитоспроможності позичальника є найпоширенішим заходом зниження кредитного ризику в банківській практиці. Актуальність теми полягає в тому, що використання ефективних методик оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи забезпечить зменшення кредитних ризиків та покращить якість кредитного портфеля, що в умовах конкурентної боротьби є важливим завданням для банку.

Об’єктом дослідження є процес банківського кредитування позичальників – фізичних осіб.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, практичних положень щодо оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи банку.

Метою даної роботи є вивчення процесу та удосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника банку – фізичної особи.

Для визначення поставлених завдань у роботі застосовані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, це наукове абстрагування, аналіз та синтез, використані такі методи як зіставлення та групування, динамічні порівняння, табличний і графічний засоби, порівняльний аналіз, а також коефіцієнтний тощо. Джерелом інформації для дослідження оцінки кредитоспроможності є нормативні акти, внутрішня нормативно-правова база банку, наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників, інформаційні бази Національного банку України, звітні дані ПАТ «Банк».

Аналіз кредитного портфеля банків України та ПАТ «Банк» показав збільшення обсягів наданих кредитів за період дослідження. Щодо стану кредитного портфеля фізичних осіб, то за цей же час обсяг кредитів фізичних осіб в цілому по банківській системі України скоротився, однак кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Банк» збільшився. Важливим є те, що кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Банк» має значну питому вагу проблемних кредитів. Кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Банк» має добрий стан, але існують певні проблеми з якістю, які потребують вирішення.

За результатами дослідження сформульовані висновки щодо недостатньої ефективності методики оцінювання кредитоспроможності позичальника – фізичної особи в ПАТ «Банк». Для їх усунення було обґрунтовано напрямки удосконалення як кількісних, так і якісних показників оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи банку, розроблено рекомендації та пропозиції щодо їх впровадження. Також визначенні перспективи застосування скорингових систем оцінки кредитоспроможності позичальника, які характеризуються такими сильними сторонами, як гнучкість, легка інтеграція з іншими банківськими системами, масштабність, продуктивність, широкі можливості підсистеми аналітичної звітності.

Результати, які були отримані в ході дослідження можуть бути застосовані банками для удосконалення системи оцінювання кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб.

Також було розглянуто стан охорони праці в ПАТ «Банк», визначено його особливості та шляхи удосконалення. Важливо зазначити, що в банку практично відсутній травматизм та професійні захворювання. Даному факту сприяє проведення ефективних заходів з охорони праці в ПАТ «Банк».
Ключові слова: банк, кредитоспроможність, фінансовий стан, кредит, кредитний ризик, позичальник.
Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Факультет банківських технологій

Кафедра банківської справи

Випускна робота

на тему: ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА- ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»




Виконав: студент 4 курсу, групи БС-02

напряму підготовки 6.030508 – «Фінанси і кредит» («Банківські технології і процеси»)






Плужник О. С

Керівник:

к.е.н., доцент Башлай С. В.

Консультант:

к.т.н., доцент Бондаренко А.Ф.

Суми - 2014 року



ЗМІСТ



ВСТУП.................................................................................................................

9

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНО - ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ…...

11

1.1

Сутність, зміст та значення оцінки кредитоспроможності позичальника в кредитному процесі банку……………………..

11

1.2

Зміст методів оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи ……………………………………………………

16

1.3

Організаційно-інформаційне забезпечення процесу оцінки кредитоспроможності позичальника банку .................................

25




Висновки за розділом 1 ..................................................................

30

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПРАКТИЧНИХ АСПЕКТІВ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА – ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ……………………………………………………………

32

2.1

Аналіз стану банківського кредитування та кредитного портфелю фізичних осіб ПАТ «Банк»…………………………..

32

2.2

Зміст методики оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи в ПАТ «Банк» …………………………………….

43




Висновки за розділом 2 ..................................................................

50

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ БАНКОМ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА – ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ…………………………………………………………….

52

3.1

Обґрунтування застосування оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи на основі скорингової моделі…

52

3.2

Шляхи удосконалення оцінки кредитоспроможності

позичальника – фізичної особи ПАТ «Банк»…………………..



60




Висновки за розділом 3…………………………………………..

67

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ У ВІДДІЛЕННІ ПАТ «БАНК»……………

69

4.1

Правові та організаційні основи охорони праці у відділенні ПАТ «Банк»……………………………………………………….

69

4.2

Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у відділенні ПАТ «Банк»………………………………………………………………

71

4.3

Профілактика травматизму та професійних захворювань у відділенні ПАТ «Банк»…………………………………………

74




Висновки за розділом 4……………………...……………………

77

ВИСНОВКИ........................................................................................................

78

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................

81

ВСТУП


В умовах ринку, де поведінка економічних суб’єктів має характер вірогідності і тому не піддається точному прогнозуванню, будь-який вид комерційної діяльності неминуче пов’язаний з ризиком втрат і збитків. Зазвичай банківський ризик ситуативна характеристика діяльності будь-якого банку, невизначеність її результату і можливість настання несприятливих наслідків, що виникають в банківській діяльності.

Найпоширенішими в банківській практиці заходами, спрямованими на зниження кредитного ризику є оцінка кредитоспроможності позичальника. Варто зазначити, що єдиного підходу до визначення кредитоспроможності позичальника не має. Критерії, за якими проводиться оцінка позичальника, як правило індивідуальні для кожного банку, базуються на його практичному досвіді і періодично переглядаються. Кожен банк обирає певні методи на свій розсуд, вони зазначені у внутрішніх банківських положеннях.

Тому вивчення теоретичних аспектів оцінки кредитоспроможності на практиці є досить актуальним питанням у наш час. Метою даної роботи є вивчення процесу та удосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника банку – фізичної особи. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:


  • дослідити сутність, зміст та значення кредитоспроможності позичальників;

  • проаналізувати основні методи аналізу кредитоспроможності позичальника банку;

  • визначити організаційно - інформаційне забезпечення оцінки кредитоспроможності позичальника;

  • провести аналіз кредитного портфелю банку;

  • визначити методику проведення оцінки кредитоспроможності в ПАТ «Банк»;

  • розробити рекомендації щодо удосконалення кредитоспроможності позичальника – фізичної особи;

  • дослідити правові та організаційні основи охорони праці, організацію охорони праці у ПАТ «Банк».

Об’єктом дослідження є процес банківського кредитування позичальників – фізичних осіб.

Предметом є сукупність теоретичних, методичних, практичних положень щодо кредитоспроможності позичальника банку.

Досліджуючи стан охорони праці в ПАТ «Банк» необхідно зазначити, що об’єктом проходження практики є відділенні ПАТ «Банк».

Метою охорони праці в банку є забезпечення гарантії збереження здоров’я і працездатності працівників ПАТ «Банк» через ефективне управління охороною праці. Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні продуктивності праці та збереженні трудових ресурсів.

Для визначення поставлених завдань у роботі застосовані багатоманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, це наукове абстрагування, аналіз та синтез, використані такі методи як зіставлення та групування, динамічні порівняння, табличний і графічний засоби, порівняльний аналіз, а також коефіцієнтний тощо.

Джерелом інформації для дослідження оцінки кредитоспроможності є нормативні акти, внутрішня нормативно-правова база банку, наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників, інформаційні бази Національного банку України, звітні дані ПАТ «Банк».

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНО – ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ



    1. Сутність, зміст та значення оцінки кредитоспроможності позичальника в кредитному процесі банку.

У процесі своєї життєдіяльності суб’єкти реального сектора економіки постійно потребують задоволення своїх потреб. Але досить часто виникає проблема між необхідністю та можливістю задоволення потреби. Вирішення даної проблеми забезпечують кредитні відносини, щодо перерозподілу тимчасово вільних коштів в суспільстві. Кредитні відносини є одним із основних елементів функціонування сучасної ринкової економіки.

Найпоширенішим видом кредиту в світі є банківський. Операції з кредитування формують значну частину прибутку в банківській діяльності, але, водночас, даний вид діяльності банку є досить ризиковим. Кредитний ризик є однією з основних проблем для банку, а управління ним є необхідною частиною функціонування та розвитку банківської установи.

Важливою складовою управління кредитним ризиком банку є оцінка кредитоспроможності позичальника. Проведення оцінки кредитоспроможності значно впливає, як на результати окремої кредитної угоди, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Неправильне оцінювання кредитоспроможності позичальника може призвести до погіршення якості кредитного портфеля банку, що змусить банк збільшити резерви за кредитними операціями, і як наслідок може призвести до погіршення фінансового стану банку, або, й взагалі, до його банкрутства [1].

Таким чином, аналіз кредитоспроможності позичальника виступає важливим інструментом в побудові кредитних відносин між кредитором та позичальником.

Для того, щоб зрозуміти сутність оцінки кредитоспроможності позичальника, перш за все необхідно зрозуміти саме поняття кредитоспроможність.

Термін «кредитоспроможність», орієнтовно, з’явився ще у ХVІІІ ст., тоді його згадували в своїх працях Н. Бунге та А. Сміт. Зокрема, Н. Бунге наприкінці ХІХ ст. в своїй праці «Теорія кредиту» акцентував увагу на тому, що кредитоспроможність позичальника, перш за все, ґрунтується на моральних якостях клієнта і здатності відтворити авансові кошти для погашення боргу [4].

Дане поняття стало актуальне і часто згадуване в працях економістів за часів непу в 20–х роках ХХ століття. Кредитоспроможність тлумачили, з точки зору позичальника, як його здатність до здійснення кредитної операції та можливість повернення отриманої позики в строк; з позиції кредитора, кредитоспроможність – це визначення максимально допустимого розміру кредиту, що надається позичальнику.

Під час переходу до ринковий умов господарювання з середини 80-х рр. ХХ. ст. дослідження поняття кредитоспроможності з’явилося в економічній літературі України, саме тоді в економічних журналах публікувалися наукові статті, щодо даної теми [3].

В сучасних умовах дослідження питання оцінки кредитоспроможності позичальника проводило багато вітчизняних науковців - економістів: В. Вітлінський, В. Галасюк, Г. Берегова, А. Гідулян, С. Ільясов, В. Лагутін, А. Поєздник, І. Гуцал, О. Дзюблюк, Н. Крупська, А. Мороз, С. Науменкова, М. Савлук, Я. Чайковський та ін.

Основні підходи науковців щодо визначення поняття «кредитоспроможність» наведені в таблиці А.1.

Дослідивши різні трактування кредитоспроможності слід зазначити, що значна частина економістів визнає, що кредитоспроможність – це здатність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [9, 11].

Деякі науковці розглядають поняття кредитоспроможності, як якісну оцінку позичальника, яка дається банком для вирішення питання про можливість та умови кредитування, що дозволяє передбачити ймовірність поверненні позичок в термін та їх ефективного використання, як наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [13, 14].

Цікавим є бачення поняття вітчизняним економістом В.В. Галасюком [12], який наголошує на тому, що потенційним джерелом погашення кредиту повинні бути виключно грошові кошти, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Комплексне поняття кредитоспроможності дає науковець О.І. Поєздник [17]. Автор розглядає його з двох сторін: 1) це спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції; 2) це готовність банку прийняти кредитний ризик та можливість управляти ним.

Дослідивши різні трактування кредитоспроможності позичальника, можна зробити висновок, що найточніше визначають поняття кредитоспроможності науковці, які виділяють його в розрізі конкретної ситуації, яка надає можливість виділити критерії кредитоспроможності позичальника.

Поняття «кредитоспроможність» наводиться і в нормативно – правовій базі України. Так згідно Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», кредитоспроможність – «наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки» [22].

Слід зазначити, що дане трактування кредитоспроможності має не лише теоретичне, а й практичне значення, тому що визначає напрямок, зміст процесу оцінки кредитоспроможності і його результати.

На основі проведеного дослідження, пропонується узагальнити трактування терміна «кредитоспроможність». Отже, кредитоспроможність – це комплексна якісна оцінка, яка характеризує наявність передумов для надання позики та підтверджує спроможність позичальника розрахуватися за своїми зобов’язаннями у повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін виключно грошовими коштами.

Ще однією теоретичною проблемою є розмежування поняття «кредитоспроможність» від поняття «платоспроможність» [41]. Необхідно зазначити, що ототожнювати кредитоспроможність з платоспроможністю або вважати її складовою, і навпаки не правильно. Це пояснюється тим, що кредитоспроможність прогнозує платоспроможність позичальника тільки на визначений строк – на строк дії кредитного договору та характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості виключно грошовими коштами. Поняття «платоспроможність», в свою чергу, охоплює спроможність юридичної чи фізичної особи вчасно погасити всі види заборгованості не лише грошовими коштами, а й іншими видами активів (готовою продукцією, товарами тощо) [12].
Таблиця 1.1 - Відмінність між поняттями «кредитоспроможність» і «платоспроможність» [3].


Кредитоспроможність

Платоспроможність

Більш вузьке поняття

Комплексне поняття

Характеризує здатність

погашення кредитної

заборгованості


Характеризує здатність

погашення всіх видів

заборгованостей


Проведення розрахунку лише

грошовими коштами



Здійснення розрахунку

різними видами активів



Здійснюється прогноз

платоспроможності лише на

строк кредиту


Прогнозує неплатежі за

період або на певну дату



Досить часто оцінку кредитоспроможності позичальника зводять до оцінки фінансового стану [18]. Виходячи з результатів досліджень поняття кредитоспроможності позичальника та нормативно - правової бази України такий підхід не зовсім правильний. Існують спільні показники, які використовуються як для оцінки кредитоспроможності, так і для оцінки фінансового стану, але є й такі показники, які окремо характеризують або кредитоспроможність, або фінансовий стан [19].

Графічно взаємозв’язок оцінки кредитоспроможності та оцінки фінансового стану наведений на рисунку 1.1


Критерії оцінки фінансового стану










Грошова оцінка застави










Оцінка бізнес проекту




Оцінка капіталу

Оцінка ліквідності

Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості

Оцінка прибутковості







Вивчення репутації позичальника










Визначення кредитної історії







Критерії оцінки кредитоспроможності


Рисунок 1.1 – Взаємозв’язок оцінки кредитоспроможності й оцінки фінансового стану [20]


Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту у встановлений термін. Саме через це кредитор обумовлює надання кредитів вивченням кредитоспроможності клієнта. Йому необхідно проаналізувати фактори, які можуть спричинити непогашення позики.

Фактори, які впливають на кредитоспроможність можна поділити на внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх можна віднести:


  • бізнес-середовище;

  • нормативне поле;

  • стан економічного розвитку країни;

  • рівень інфляції [37].

До внутрішніх факторів належать:

  • репутація позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків по раніше отриманим кредитам;

  • дохідність, яка обумовлює можливість позичальника сплачувати відсотки за кредит;

  • мета використання кредитних ресурсів;

  • сума кредиту;

  • забезпеченість кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права [38].

Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити ризики, які здатні привести до невиконання зобов’язань за договором позичальником. Визначення кредитоспроможності позичальника є невід'ємною частиною роботи банку стосовно прийняття рішень щодо можливості надання позики.

1.2 Зміст методів оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи

Під час оцінки кредитоспроможності позичальника кредитор може використовувати різні методи. Сучасні методи оцінки кредитоспроможності позичальників базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників.

Методи оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують банківські установи, можна класифікувати таким чином:



  • моделі комплексного аналізу (базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту («5С», CAMPARI, PARTS, PARSER та ін.);

  • класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики) [30].

Застосування методик комплексного аналізу, що базуються на експертних оцінках передбачає наявність кредитних менеджерів високої кваліфікації, які можуть найбільш точно оцінити кредитоспроможність конкретного позичальника – фізичної особи та ризиків за відповідною кредитною угодою. Негативним є те, що така процедура аналізу кредитоспроможності позичальника є досить тривалою і в ній значне місце займає суб’єктивний фактор. Перевагою моделі комплексного аналізу є проведення об’ємного якісного аналізу.

В залежності вiд того, як розробляється прогноз висновків (на основi одного експерта чи групи експертів) проводиться подiл на індивідуальні чи групові експертні оцінки.

Індивiдуальні експертні оцiнки поділяються на:


  • аналiтичнi експертнi оцінки;

  • iнтерв'ю;

  • парнi порiвняння та iнші.

Методи колективної експертної оцiнки включають:

  • метод комiсiї;

  • метод Дельфi;

  • метод PATTERN (Planning Assistance Through Technical Evaluation of Relevance Numbers) та інші [23].

У зарубіжній банківській діяльності багато банків для оцінки кредитоспоможності позичальника використовують метод «п’яти С»:

  • (customer's character - характер позичальника) - репутація позичальника, ступінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг;

  • (capacity to pay - фінансові можливості) - припускає ретельний аналіз доходів і витрат позичальника і перспективи їхнього розвитку в майбутньому;

  • (capital) - капітал, майно;

  • (collateral) - забезпечення позики, достатність, якість і ступінь ліквідності застави в разі непогашений позички;

  • (current business conditions and goodwill - загальні економічні умови) - визначають діловий клімат у країні, які впливають на становище банку і позичальника.

Іноді методика «5С» доповнюється шостим критерієм - 6С (control) - моніторинг законодавчих основ діяльності позичальника і відповідність стандартам банку [31].

Комерційні банки європейських країн використовують різні методики оцінки кредитоспроможності позичальників, популярними серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших літер слів, що визначають ключові умови кредитування.

Наприклад, «PARTS»:


  • Purpose (цілі кредитування);

  • Amount (розмір кредиту);

  • Repayment (механізм погашення кредиту);

  • Terms (строк, на який надається кредит);

  • Security (забезпечення кредиту).

Методика «CAMPARI» полягає у виділенні з кредитної заявки та прилеглих фінансових документів найбільш вагомих факторів, які визначають діяльність позичальника:

  • character – характеристика або репутація позичальника (його особисті якості);

  • ability – здатність клієнта до повернення кредиту;

  • margin – очікувана банком дохідність (маржа) кредитної операції;

  • purpose – мета (для чого береться позика);

  • amount – загальна сума кредиту;

  • return – умови повернення позики;

  • insurance – страхування ризику неповернення кредиту [40].

Класифікаційні (статистичні) моделі оцінки кредитоспроможності базуються на кількісних критеріях поділу майбутніх клієнтів на основі наданої ними інформації на надійних і ненадійних позичальників.

Рейтингові (бальні) системи оцінки банки створюють на основі емпіричного підходу з використанням регресійного математичного або факторного аналізу. Ці системи на основі даних кредитних історій дають змогу визначити критеріальний рівень оцінки позичальників.

Модифікацією рейтингової оцінки є кредитний скоринг. Кредитний скоринг набуває все більшого поширення, його вважають гнучким інструментарієм оцінювання кредитоспроможності позичальника, а головною його перевагою є можливість автоматизації процесу прийняття кредитних рішень [24].

Традиційно скорингом вважають математичну або статистичну модель, за допомогою якої на підставі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика ймовірність того, що потенційний позичальник поверне кредит в обумовлений договором строк.



Особливістю системи кредитного скорингу є те, що вона не може застосовуватися за шаблоном, а має розроблятися, виходячи з особливостей притаманних конкретному кредитору, його цільовій аудиторії, враховувати законодавство і традиції країни, тобто підлягає постійному контролю та видозміненню [39].

У банківській практиці існують різні моделі кредитного скорингу, а саме:

  • лінійна регресія;

  • логістична регресія;

  • дерево класифікації;

  • лінійне програмування;

  • нейронні сітки;

  • метод найближчих сусідів;

  • генетичний алгоритм тощо.

У спрощеному вигляді скорингова модель є зваженою сумою визначених характеристик, у результаті чого розраховується інтегральний показник на основі порівняльного аналізу даних з кредитних історій існуючих позичальників та аналогічних даних потенційних позичальників, за яким визначається можливість позичальника повернути одержану позику [39].

Методику кредитного скорингу вперше запропонував американський економіст Д. Дюран в 1940-х роках. Дана технологія передбачає використання різних коефіцієнтів в умовах бальної системи оцінки та класифікацію потенційних позичальників з урахуванням рейтингу їхньої кредитоспроможності. У 1967 році в США за допомогою скоринг - оцінювання кредитоспроможності було скорочено частку безнадійних кредитів на 50%. У 1980-х рр. було запропоновано модель скорингу на основі нейромереж, що підвищило прибутковість існуючої моделі на 27% [25]. Скорингові системи є дуже зручним інструментом оцінювання кредитоспроможності.

Д. Дюран визначив групу факторів, які дозволяють з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчого кредиту (табл. 1.2).

Використання скоринг моделей сприяє швидкому прийняттю рішень щодо видачі кредитів, що є дуже важливим у сучасних умовах. Також слід зазначити, що скоринг враховує не тільки кількісні показники діяльності позичальника, а також його якісні показники кредитоспроможності.

Скоринг обумовлює можливість здійснення експрес-аналізу в присутності позичальника. Більшість спеціалістів визнає дану модель найприйнятнішою для оцінки позичальника – фізичної особи, через наявністю великої кількості однотипних позичальників у цій сфері кредитування [24].
Таблиця 1.2 – Зміст методики кредитного скорингу за Д. Дюраном [26]


Критерій

Бал

Максимальне значення

Вiк

0,1 бала за кoжний рiк пoнад 20 рoкiв.

0,30

Cтать

жiнка – 0,40;

чoлoвiк – 0.



-

Термiн прoживання

0,042 за кoжний рiк прoживання в данiй мicцевocтi.

0,42

Прoфеciя

55 – за прoфеciю з низьким ризикoм;

0 – за прoфеciю з виcoким ризикoм,

0,16 – для iнших прoфеciй.


-

Праця в корпорації

0,21

-

Cтаж

0,059 - за кoжний рiк працi в данiй кoмпанії.

0,59

Фiнанcoвi пoказники

0,45 - за наявнicть банкiвcькoгo рахунку;

0,35 - за вoлoдiння нерухoмicтю;

0,19 – при наявнocтicтрахoвoгo пoлicа iз cтрахування життя.


-

Межа, щo рoздiляє «дoбрих» i «пoганих» клiєнтiв, - 1,25 бала. Клiєнт, кoтрий набрав бiльше нiж 1,25 бала, вважаєтьcя кредитocпрoмoжним, i – навпаки. Виділяють чотири види кредитного скорингу - аплікаційний, поведінковий, колекторський і шахрайства.




Види кредитного скорингу


Колекторський (collection scoring)

Шахрайства

(fraud scoring)

Аплікаційний

(application scoring)

Поведінковий

(behavioral scoring)

Рисунок 1.2 - Види кредитного скорингу [24]

Аплікаційний використовується на початку кредитних відносин, коли мова йде про надання позики позичальнику. За наданою інформацією проводиться оцінка кредитоспроможності потенційних позичальників. Поведінковий скоринг є частиною моніторингу протягом кредитного періоду. Скорингові моделі ймовірності, що використовуються для цього, дозволяють спрогнозувати зміну платоспроможності позичальника. Колекторський застосовують у разі невиконання позичальником зобов'язань перед банком. Оцінка можливості шахрайства визначає ймовірність потенційних неправомірних дій позичальника [27].

Українські банки найчастіше використовують лише аплікаційний скоринг [24]. Як зазначають фахівці, у типовій скоринговій моделі - від 13 до 25 параметрів: 13 - для споживчого кредитування і 25 - для автокредитування чи іпотеки. Звичайно, для повної та ефективної оцінки кредитоспроможності позичальника 25 параметрів є замало [28].

Також скоринг можна поділити в залежності від якості доступної інформації про позичальника та методу прийняття рішень на дедуктивний і емпіричний [28].

Основою для дедуктивних скорингових систем є висновки та оцінки експертів, відповідно до критичних значень і вагомості оцінок окремих критеріїв. Основними елементами емпіричних систем скорингу є статистичні моделі та методи ранжирування неоднорідних багатовимірних даних. Вибір методу класифікації при емпіричних моделях значною мірою залежить від категорії позичальника і виду кредиту. Дедуктивні системи вважаються менш адекватними з огляду на людський фактор і ризик суб'єктивної оцінки експерта.

До основних переваг скорингової моделі відносять: неупередженість оцінки (скоринг відмежовує суб'єктивність оцінок); стандартизація кредитних оцінок; можливість автоматизації процесу оцінки; контроль (банкам досить легко контролювати і відстежувати ефективність кредитних рішень завдяки стандартизації); зростання дохідності кредитних операцій (автоматизація знижує витрати опрацювання заявок на кредит) [29].

Головним недоліком скорингу є його залежність від зовнішніх джерел інформації, які необхідні для прийняття найбільш об’єктивних рішень в короткі терміни. Скоринг система в автоматичному режимі повинна використовувати інформацію з кредитних бюро, «чорні» списки, свої локальні бази даних та інші джерела інформації.

Особливо актуальною дана проблема є для вітчизняної банківської системи. В Україні відсутня якісна статистична база даних про позичальників, діяльність кредитних бюро на низькому рівні. Банки змушені спиратися на власні методики оцінювання кредитоспроможності, брати на себе всю вагу кредитного ризику [24].

У вітчизняній банківській практиці кожен банк має право розробити власний підхід до оцінки кредитоспроможності позичальника з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов.

На законодавчому рівні механізм оцінки кредитоспроможності позичальника регулюється лише частково. Зокрема, в Законі України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що «банк зобов’язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників» [43].



Також вітчизняні банківські установи керуються Положенням НБУ «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». В положенні НБУ розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка обов’язково повинна враховуватися банками.

Згідно з положенням, складовим елементом аналізу фінансового стану боржника є оцінка його кредитоспроможності. Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов’язаних із фінансовими труднощами боржника. Банк здійснює оцінку фінансового стану фізичної особи на підставі кількісних та якісних показників [22].

До якісних показників відносяться:



  • загальний матеріальний стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

  • соціальна стабільність (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

  • вік клієнт.

Банк оцінює якісні показники на підставі достовірних документів, у тому числі відповідних копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку.

Приклад оцінювання якісних показників аналізу фінансового стану позичальника - фізичної особи.

До кількісних показників відносяться:



  • сукупний чистий дохід (щомісячні сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання, крім зобов’язань перед банком, що здійснює оцінку фінансового стану боржника - фізичної особи з метою формування резерву);

  • накопичення на рахунках у банку;

  • коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат боржника; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об’єкта кредитування (застави); співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо);

Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Банк для розрахунку кількісних показників ураховує доходи, факт отримання яких протягом дії договору підтверджується достовірними документами, виданими третьою особою (довідка з місця роботи, довідка про доходи, виписка (довідка) банку з рахунку про рух коштів).

Питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70% [22].

Приклад оцінювання кількісних показників аналізу фінансового стану позичальника - фізичної особи наведено.

В усіх системах оцінки кредитоспроможності позичальника використовують спільні елементи, але є й суттєві відмінності між ними. Необхідно зазначити, що системи характеристик кредитоспроможності клієнтів, які використовують зарубіжні банки, містять значно більший перелік ознак, ніж визначений НБУ. Так як кожен банк в Україні має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, то необхідною умовою удосконалення методики оцінки кредитоспроможності вітчизняними банками є використання зарубіжного досвіду.

1.3 Організаційно – інформаційне забезпечення процесу оцінки кредитоспроможності позичальника банку

Аналіз кредитного ризику на рівні кожної окремої позики здійснюється банком шляхом оцінки кредитоспроможності кожного позичальника засобами програмного забезпечення відповідно до вимог методик оцінювання кредитоспроможності позичальників.

Аналізу кредитного ризику в банках притаманні як спільні риси, так і специфічні особливості. Спільними рисами цього процесу є:


  • наявність внутрішніх нормативних документів;

  • створення спеціальних підрозділів.

Особливості ж побудови таких систем у банках визначаються метою, яку вони переслідують:

  • переліком і специфікою структурних підрозділів банків, задіяних у цьому процесі;

  • вибором методів вимірювання кредитного ризику.

Оцінка кредитного ризику у банках базується на внутрішніх нормативних документах (концепціях, політиках, положеннях, регламентах, інструкціях, процедурах, стандартах, методиках тощо)

Цікавим є зарубіжний банківський досвід із залучення до оцінки кредитного ризику незалежних рейтингових агентств. Рейтингове агентство має у своєму розпорядженні великий обсяг інформації і досвід створення неупереджених оцінок для всіх можливих варіантів ситуацій, у нього відсутня будь-яка зацікавленість, крім формування достовірної оцінки кредитного ризику банку [42].

Одним із головних елементів методики оцінки кредитоспроможності позичальника є інформаційна база. Без якісної інформаційної бази неможливо реально і ефективно оцінити ступінь ризику кредитів наданих позичальникам. Інформація, яка потрібна для оцінки кредитоспроможності позичальника, повинна володіти такими характеристиками: достовірність, повнота, доступність, оперативність.

У процесі аналізу кредитоспроможності позичальника банк може використовувати різні джерела інформації, які в цілому можна розділити на три групи:



  • внутрішньобанківська інформація;

  • зовнішні джерела інформації;

  • інформація, яка надана самим клієнтом.

Внутрішньобанківські джерела інформації складаються з відомостей про попередні договори з клієнтом, у сфері як кредитних, так і не кредитних відносин. Велике значення мають різні архіви банку, де зберігаються дані про клієнтів банку, а саме які були видані кредити, про затримки та порушення при погашенні позики та ін.

Для ефективного використання внутрішньобанківських джерел інформації необхідним є впровадження новітніх інформаційних технологій, а саме оперативних електронних архівів банку, які охвачують усі аспекти діяльності банку, але на це потрібні суттєві затрати.

До другої групи джерел інформації належать відомості, здобуті за межами банку, що надійшли:


  • від кредитних бюро;

  • ЄІС «Реєстр позичальників»;

  • Державних органів влади;

  • статистична інформація в агрегованому вигляді від статистичних агенцій (економічні особливості регіону; галузі, де працює позичальник і т.д.) [32].

Кредитні бюро збирають персональні дані, фінансові дані про позичальників з різних джерел. Як правило, до таких джерел належать: кредитори, орендодавці, комунальні служби, колекторські установи і суди (державні архіви), з якими позичальник мав справу в минулому.

Клієнти бюро (банки) можуть отримати дану інформацію, якщо їм потрібно оцінити кредитний ризик позичальника, таким чином, банкам легше визначити, чи зможе позичальник повернути кредит.

23 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про організацію формування та обігу кредитних історій», який регламентує діяльність кредитних бюро. Згідно з цим Законом, до сфери повноважень бюро входить збирання та використання інформації, яка складає кредитну історію [33].

НБУ зобов’язав банки одержувати згоду позичальника на передачу кредитної історії до бюро кредитних історій. Якщо у кредитному договорі немає письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про позичальника, банк повинен класифікувати фінансовий стан позичальника як незадовільний [22].

В Україні створено наступні бюро кредитних історій:


  • Перше всеукраїнське бюро кредитних історій;

  • Українське бюро кредитних історій;

  • Міжнародне бюро кредитних історій;

  • Бюро кредитних історій «Русский Стандарт».

ЄІС «Реєстр позичальників» створена з метою підвищення надійності банків, зміцнення довіри до банків та банківської системи, зменшення ризиків, що виникають при обслуговуванні клієнтів і функціонує на добровільних (договірних) засадах. Основним завданням системи є забезпечення обліку позичальників, які мають прострочену заборгованість перед банками.

ЄІС «Реєстр позичальників» розроблена відповідно до статті 6 Закону України «Про Національний банк України» і діє на основі постанови від 27.06.2001 № 245 «Про створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників)» [34].

До ЄІС «Реєстр позичальників» підключені банки, що уклали договір з Національним банком про надання інформаційно - довідкових послуг через цю систему. Координацію роботи учасників здійснює структурний підрозділ банківського нагляду, а експлуатацію програмно - технологічних засобів забезпечує департамент інформатизації Національного банку.

ЄІС «Реєстр позичальників» забезпечує:



  • зменшення кількості охочих отримати кредитом без наміру його повертати;

  • посилення виконавської дисципліни існуючих позичальників;

  • більш повний захист вкладників та їх вкладів від неповернення кредитів;

  • покращення захисту та поінформованості самих кредиторів в результаті отримання інформації про потенційно «небезпечних» боржників [35].

Від клієнта для надання кредиту банк вимагає:

  • заяву - анкету на отримання кредиту;

  • паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання, вік, сімейний стан і наявність дітей;

  • довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата; сума податків, які щомісячно сплачує позичальник; стаж роботи на підприємстві; сума обов'язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);

  • квитанції по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;

  • документи які підтверджують вклади в банках і в цінні папери.

Заявка на кредит – це стандартна анкета, зміст і ступінь деталізації якої відповідають вимогам банку тієї чи іншої країни. Звичайно, всі заяви складаються із кількох змістовних частин і спеціальної графи, яка заповнюється банком.

Заявка - анкета передбачає заповнення позичальником декількох розділів, які умовно можна поділити так:



  • загальні дані;

  • фінансові показники;

  • характеристики кредиту;

  • моральні якості [2].

Питома вага кожного з розділів у загальному підсумку дорівнює 30, 40, 25 і 5 % відповідно.

Загальні дані. Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень добробуту, стабільність нинішнього стану, його перспективи, мотивації по використанню кредитних засобів. Найбільш сприятливим представляється вік в інтервалі від 30 до 45 років. Місце роботи є значимим чинником, що визначає фінансові потоки позичальника . Чим вище службове становище, займане клієнтом, тим вище його рейтинг. Спеціальність по диплому характеризує рівень спеціальної підготовки працівника. Сімейний стан є визначальним моментом у мотивації клієнта. Перевага при кредитуванні віддається позичальникам, що мають страховий поліс.

Фінансові показники. Наявність пластикових карт свідчить про рівень добробуту і позитивному іміджі власника. Вид картки якісно доповнює попередній показник. Наявність цінних паперів говорить про активність клієнта на фондовому ринку. Володіння нерухомістю характеризує позичальника з погляду його забезпеченості і стабільності.

Характеристика кредиту. Термін користування кредитом відбиває ризик, пов'язаний із процесами, що можуть вплинути на виконання своїх зобов'язань позичальником перед банком. Схема погашення характеризує адекватність реального використання кредитів цілям, викладеним у заявці. Для банку з погляду ризиків найбільш прийнятним є графік щомісячного погашення, як суми основного боргу кредиту так і відсотків за користування кредитом.

Моральні якості. Комунікабельність відбиває ступінь відкритості клієнта для спілкування. Заповзятливість свідчить про пристосованість до реально існуючих зовнішніх факторів. Зовнішність і вигляд клієнта говорять про рівень його статку і відповідному способі життя [36].

Висновки за розділом 1

Укладенню кредитного договору між кредитором і позичальником передує аналіз кредитоспроможності останнього. Оцінка кредитоспроможності дозволяє виявити ризики, які здатні привести до невиконання зобов’язань за договором позичальником. Таким чином визначення кредитоспроможності позичальника є невід'ємною частиною роботи банку стосовно прийняття рішень щодо можливості надання позики.

На основі проведеного дослідження, пропонується узагальнити трактування поняття «кредитоспроможність». Отже, кредитоспроможність – це комплексна якісна оцінка, яка характеризує наявність передумов для надання позики та підтверджує спроможність позичальника розрахуватися за своїми зобов’язаннями у повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін виключно грошовими коштами.

Методи оцінки кредитоспроможності позичальників, які застосовують банківські установи поділяються на моделі комплексного аналізу (базуються на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту) та класифікаційні (статистичні методи оцінки), до яких належать бальні системи оцінки (рейтингові методики).

В усіх системах оцінки кредитоспроможності позичальника використовують спільні елементи, зокрема аналіз позичальника проводять на основі його кількісних та якісних характеристик. Але існують суттєві відмінності між ними. Необхідно зазначити, що системи характеристик кредитоспроможності клієнтів, які використовують зарубіжні банки, містять значно більший перелік ознак, ніж визначений НБУ.

У процесі аналізу кредитоспроможності позичальника банк може використовувати різні джерела інформації, які в цілому можна розділити на внутрішньобанківську інформацію, зовнішні джерела інформації та інформація, яка надана самим клієнтом. Кожне інформаційне джерело є важливим для банку, оскільки використовується для висвітлення конкретної сторони діяльності позичальника – фізичної особи в процесі аналізу його кредитоспроможності.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПРАКТИЧНИХ АСПЕКТІВ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА - ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

2.1 Аналіз стану банківського кредитування та кредитного портфелю фізичних осіб ПАТ «Банк»

Аналіз кредитного портфеля банків України показав (рис. 2.1), що протягом 2009 – 2013 років загальний обсяг наданих кредитів збільшився на 25,9 % (95 640 млн. грн.) і станом на 01.01.2014 р. становив 910 782 млн. грн. Зростання кредитного портфеля відбувалося переважно за рахунок кредитування юридичних осіб. За період аналізу обсяг наданих кредитів юридичним особам зріс на 48,8 %, також зросла їх питома вага в загальному обсязі наданих кредитів на 12,2 % та станом на 01.01.2014 р. становила 78,8 % (717 253 млн. грн.).

Рисунок 2.1 – Динаміка активів, кредитів в розрізі позичальників та частки проблемних кредитів наданих банками України за період 2009 -2013 рр. (розраховано автором)

Необхідно відмітити, що питома вага наданих кредитів в загальному обсязі активів протягом аналізованого періоду зменшилася на 11,5 %, і станом на 01.01.2014 р. становить 71,3 % активів банківської системи України. Зменшення питомої ваги кредитного портфелю в сукупних активах пояснюється тим, що банки протягом аналізованого періоду постійно збільшували вкладення в цінні папери. Якщо станом на 01.01.2010 р. вкладення в цінні папери становили 39 335 млн. грн, то за період аналізу даний показник збільшився майже в 4 рази, і станом на 01.01.2014 р. становив 150 927 млн. грн. [41].

Щодо кредитів наданих фізичним особам, то протягом аналізованого періоду з 01.01.2010 р. по 01.01.2014 р. їх обсяг зменшився на 19,8 % (- 47 720 млн. грн.). Такий спад пояснюється за рахунок значного зменшення кредитування фізичних осіб у 2010 - 2012 роках. По – перше, починаючи з 2009 р. банки стоять на позиції мінімізації кредитних ризиків, через збільшення обсягів проблемної заборгованості, а по – друге, темп росту доходів населення, який має значний вплив на темп росту кредитних операцій, за аналізований період незначний [40]. Протягом 2013 р. спостерігається поступове збільшення обсягів кредитування фізичних осіб, станом на 01.01.2014 р. кредити надані фізичним особам збільшилися на 5 900 млн. грн. (3,1 %) в порівнянні з 01.01.2013 р. і склали 193 529 млн. грн.

Станом на 01.01.2014 р. найбільшу питому вагу в структурі наданих кредитів фізичним особам в розрізі цільового спрямування займали споживчі кредити – 71 % (137 346 млн. грн.) (рис. 2.2).

За період аналізу загальна сума споживчих кредитів змінилася всього на 0,2 % (233 млн. грн.), але їх питома вага в кредитному портфелі фізичних осіб з 2009 по 2013 рр. зросла на 14,2 %. Така тенденція пояснюється тим, що в цей же час знизився обсяг кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості з 98 792 млн. грн до 51 447 млн. грн. Обсяг інших кредитів фізичних осіб за період аналізу зменшився на 607 млн. грн., або на 11,4 %.

Рисунок 2.2 – Структура кредитного портфеля фізичних осіб в розрізі цільового спрямування за період 2009 -2013 рр., %. (розраховано автором)
Якщо аналізувати кредитування фізичних осіб в розрізі строків погашення, то можна відмітити, що за період аналізу спостерігається тенденція щодо збільшення обсягів кредитів фізичних осіб наданих на термін до 1 року. З 01.01.20010 р. по 01.01.2014 р. обсяг короткострокових кредитів збільшився на 32 654 млн. грн., темп росту склав 145 %. Зацікавленість банків у наданні короткострокових позик пояснюється нестачею залучених довгострокових ресурсів [42]. Також потрібно відмітити, що питома вага кредитів з терміном погашення до 1 року збільшилася на 19,2 % та станом на 01.01.2014 року становила 28,5 % в загальному обсязі наданих кредитів фізичним особам банками України.

Щодо кредитів на строк від 1 до 5 років, то їх обсяг за період аналізу збільшився на 4,2 % (2 146 млн. грн.). Їх питома вага в загальному обсязі кредитів наданих фізичним особам збільшилась на 6,3 п.п, за 2013 рік склала 27,4 %.

Значних змін в структурі кредитного портфеля фізичних осіб України зазнали довгострокові кредити (більше 5 років). Загальний обсяг наданих кредитів фізичним особам на строк більше 5 років за аналізований період зменшився на 82 519 млн. грн., або на 49,2 %. Незважаючи на зміни в обсязі, кредити на строк більше 5 років протягом аналізованого періоду займали найбільшу питому вагу кредитного портфеля фізичних осіб, однак їх питома вага за 2009 – 2013 рр. зменшилася на 25,5 % та станом на 01.01.2014 р. становила 44,1 %.

Рисунок 2.3 – Динаміка наданих кредитів фізичним особам в розрізі строків погашення за період 2009 -2013 рр. в Україні, млн. грн. (розраховано автором)


Що стосується обсягів наданих кредитів фізичним особам в розрізі валют, то тут спостерігається переважання кредитування в гривнях та доларах США – 98,3 % загального обсягу наданих кредитів фізичним особам. Варто відзначити, що протягом 2009 – 2013 рр. між кредитами в гривнях та доларах США простежується обернено пропорційна залежність (рис. 2.4).

Так станом на 01.01.2010 р. сума наданих кредитів в гривнях становила 66 669 млн. грн., а їх питома вага – 27,6 % в загальному обсязі кредитного портфеля фізичних осіб в розрізі валют. Щодо кредитів в доларах США, то станом на 01.01.2010 р. їх загальний обсяг становив 166 150 млн. грн. (питома вага – 68,9 %). За період аналізу спостерігається поступове зменшення обсягів кредитування в доларах США та збільшення кредитування фізичних осіб в гривнях. Протягом 2009 - 2013 рр. обсяг наданих кредитів фізичним особам в гривнях збільшився до 125 681 млн. грн., або на 88,5 %. Кредити фізичним особам в доларах США зменшилися, відповідно, до 64 550 млн. грн. (61,1 %).

Рисунок 2.4 - Структура кредитного портфеля фізичних осіб в розрізі валют за період 2009 -2013 рр., %. (розраховано автором)
Така тенденція викликана зменшенням обсягів споживчих кредитів та кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості в доларах США за аналізований період на 19,2 % (53 249 млн. грн.) та 15,8 % (47 046 млн. грн.) відповідно (див. табл. 2.1).

В той же час, спостерігається збільшення кредитування в гривнях, зокрема, обсяг споживчих кредитів збільшився з 52 190 млн. грн в 2009 р. до 108 224 млн. грн. в 2013 р., таким чином темп росту склав 107,5 %. Обсяг кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості за період аналізу збільшився на 2 053 млн. грн. і станом на 01.01.2014 р. становив 13 685 млн. грн.


Таблиця 2.1 – Кредити надані фізичним особам за цільовим спрямуванням у розрізі валют (розраховано автором за [45])

Рік

Кредити фізичним особам

Споживчі кредити

На придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості

Всього, млн. грн.

Гривня

долар США

Гривня

долар США

сума, млн. грн.

Питома вага, %

сума, млн. грн.

Питома вага, %

сума, млн. грн.

Питома вага, %

сума, млн. грн.

Питома вага, %




2009

52190

21,6

80906

33,5

11632

4,8

83086

34,4

241249

2010

52478

25,0

67033

32,0

9841

4,7

69054

33,0

209538

2011

71091

35,3

52602

26,1

12503

6,2

55694

27,7

201224

2012

85384

45,5

37751

20,1

14243

7,6

42318

22,6

187629

2013

108224

55,9

27657

14,3

13685

7,1

36040

18,6

193529

ПАТ «Банк» станом на 01.01.2014 р. займає 1 місце в банківській системі України по обсягу загальних активів. Активи ПАТ «Банк» становить 214 491 млн. грн. Якщо порівняти активи банку з активами всієї банківської системи (таблиця додаток), то можна зробити висновок про значний вплив ПАТ «Банк» на банківську систему країни.

Рисунок 2.5 – Динаміка активів банків України та активів ПАТ «Банк» за період 2009 – 2013 рр. (розраховано автором)

Необхідно зазначити, що за період аналізу питома вага активів ПАТ «Банк» збільшилася на 6,9 % і станом на 01.01.2014 становила 16,8 % (214 491 млн. грн.) активів банківської системи України. Темп росту обсягу активів ПАТ «Банк» за період з 2009 р. по 2013 р. склав 149,2 % (128 425 млн. грн.), а темп росту активів банківської системи за цей період склав 46,3 % (404 059 млн. грн.). Таким чином, можна сказати, що ПАТ «Банк» забезпечує близько 30 % темпу приросту активів банків України.


Рисунок 2.6 – Динаміка кредитів ПАТ «Банк» та їх питома вага в активах за період з 2009 по 2013 рр. (розраховано автором за даними)
Щодо стану кредитного портфеля ПАТ «Банк», то станом на 01.01.2014 р. в структурі активів банку його питома вага становить 66,5 % (166 259 млн. грн.). За аналізований період загальна сума наданих кредитів клієнтам збільшилася на 91 267 млн. грн., або на 121,7 %.

Далі розглянемо структуру кредитного портфеля в розрізі клієнтів банку (рис. 2.7). Основну частину кредитного портфеля ПАТ «Банк» протягом аналізованого періоду займають кредити надані юридичним особам. За період аналізу питома вага кредитів юридичним особам збільшилася на 8,8% та станом на 01.01.2014 р. становила 81,1 % кредитного портфеля банку. Загальна сума наданих кредитів юридичним особам за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2014 р. збільшилася на 80 631 млн. грн., або на 148,7 %, абсолютний приріст кредитів фізичним особам за відповідний період становить 10 679 млн. грн. ( 51,5 %), але їх питома вага в кредитному портфелі зменшилася. Станом на 01.01.2014 р. загальна сума кредитів фізичним особам становить 31 401 млн. грн., юридичним особам – 134 858 млн. грн.


Рисунок 2.7 – Динаміка кредитного портфеля ПАТ «Банк» в розрізі клієнтів за період 2009 – 2013 рр. (розраховано автором)


Результати аналізу кредитного портфеля фізичних осіб показали, що з 01.01.2010 р. по 01.01.2014р. загальний обсяг портфелю збільшився, проте різні напрями кредитування показують різну динаміку (рис. 2.8). Станом на 01.01.2014 р. найбільшу частину в ПАТ «Банк» займають споживчі кредити, а саме 72 % (22 531 млн. грн.). Необхідно зазначити, що в 2009 р. питома вага споживчих кредитів становила 33 % (6 827 млн. грн.), тобто за період аналізу їх обсяг збільшився на 15 704 млн. грн., або на 230 %.

Обсяг іпотечного кредитування за цей період зменшився на 6,1 %, або на 181 млн. грн. Значного зменшення іпотечне кредитування зазнало протягом 2013 р. - 9,6 %, або 297 млн. грн. Зменшилася і питома вага іпотечних кредитів в кредитному портфелі фізичних осіб ПАТ «Банк» за аналізований період на 5,3 %, станом на 01.01.2014 р. їх питома вага становила 9 %.

Також відбулося зниження інших кредитів фізичним особам за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2014р. на 44,3 % (4 844 млн. грн.). Обсяг інших кредитів станом на 01.01.2014 р. становив 6 082 млн. грн.

Рисунок 2.8 – Динаміка кредитного портфеля фізичних осіб ПАТ «Банк» за цільовим спрямуванням з 2009 по 2013 рр., млн. грн. (розраховано автором)


Досліджуючи кредитний портфель фізичних осіб необхідно звернути увагу на забезпеченість кредитів (рис. 2.9). За період аналізу частка забезпечених кредитів в кредитному портфелі фізичних осіб ПАТ «Банк» значно зменшилася, дана тенденція пояснюється значним зменшенням їх обсягу, в той же час обсяг незабезпечених кредитів фізичних осіб значно збільшився. Зокрема, станом на 01.01.2010 р. питома вага забезпечених кредитів фізичних осіб в кредитному портфелі банку складала 56,7 %, а їх обсяг становив 11 746 млн. грн. За період аналізу його частка зменшилася на 40 п. п. та станом на 01.01.2014 р. становила 16 % кредитного портфеля, дане явище пояснюється зменшенням обсягів забезпечених кредитів фізичним особам на 6 712 млн. грн., або на 57,1 %. Також за період 2009 – 2013 рр. в кредитному портфелі фізичних осіб збільшився обсяг незабезпечених кредитів на 17 391 млн. грн., тобто темп росту за аналізований період склав 193,8 %.

Якщо розглянути незабезпечені кредити фізичних осіб за цільовим спрямуванням, то ми побачимо, що за цей же період в структурі незабезпечених кредитів споживчі кредити фізичних осіб збільшилися на 15 817 млн. грн., або на 253,5 %, що і стало причиною значного приросту бланкових кредитів. Таким чином, можна зробити висновок, що за період аналізу рівень ризику кредитного портфеля фізичних осіб ПАТ «Банк» підвищився.

Рисунок 2.9 – Динаміка кредитного портфеля фізичних осіб ПАТ «Банк» в розрізі забезпечення кредитів за період 2009 - 2013 рр., млн. грн. (розраховано автором)
Щодо якості кредитного портфеля ПАТ «Банк», то за аналізований період обсяг проблемних кредитів зменшився на 97 млн. грн. (рис. 2.10). Але питома вага проблемних кредитів за 2009 -2013 рр. зменшилася на 14,8 п. п. Станом на 01.01.2014 р. питома вага проблемних кредитів в кредитному портфелі фізичних осіб ПАТ «Банк» становить 27 % , а їх обсяг 8 559 млн. грн. Тобто за період аналізу якість кредитного портфеля фізичних осіб підвищилася.

В структурі проблемних кредитів фізичним особам найбільшу частку займають інші кредити, але їх питома вага постійно за період аналізу зменшилася на 17 % та в 2013 р. становила 42 % проблемних кредитів фізичних осіб банку.

Обсяг проблемних інших кредитів за період аналізу зменшився на 30,6 % та станом на 01.01.2014 р. становив 3 560 млн. грн. Обсяг споживчих та іпотечних кредитів за даний період підвищився на 940 млн. грн. та 529 млн. грн. відповідно. Станом на 01.01.2014 р. питома вага проблемних споживчих кредитів – 35 %, а іпотечних кредитів – 23 % в загальному обсязі проблемних кредитів ПАТ «Банк».

Рисунок 2.10 - Динаміка кредитів фізичних осіб ПАТ «Банк», а також частка проблемних кредитів та резервів під їх знецінення за період з 2009 по 2013 рр., млн. грн. (розраховано автором)


Питома вага резервів під знецінення за кредитами, які надані фізичним особам за період аналізу збільшилася лише на 1,2 %. Обсяг резервів під знецінення за кредитами, які надані фізичним особам за період 2009 – 2013 рр. збільшився на 2 466 млн. грн., або на 61,5 %.

Таким чином, аналіз кредитного портфеля банків України та ПАТ «Банк» показав, що за період аналізу обсяги кредитних портфелів збільшуються, але ПАТ «Банк» має значно вищі темпи росту ніж банківська система в цілому. Щодо кредитного портфеля фізичних осіб, то обсяг кредитів наданих банками України скоротився на 19,8 %, в той час темп росту кредитів наданих фізичним особам в ПАТ «Банк» склав 51,5 %. Отже, на основі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що кредитний портфель фізичних осіб ПАТ «Банк» має добрий стан.

2.2 Зміст методики оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи в ПАТ «Банк»

Укладанню кредитного договору між кредитором і позичальником завжди передує процес оцінки кредитоспроможності останнього. Кредитоспроможність позичальника – фізичної особи у світовій банківській практиці є одним із основних об’єктів оцінки при визначенні доцільності надання кредиту. Здатність до повернення боргу пов’язується із можливістю заробляти кошти для погашення позики та інших зобов’язань, моральними якостями клієнта, його родом занять тощо. Аналіз кредитоспроможності позичальника дає змогу банку оперативно приймати рішення по тій чи іншій кредитній справі.

В ПАТ «Банк» оцінка кредитоспроможності позичальника проводиться на основі інформації, яка надана самим клієнтом та отримана із зовнішніх джерел інформації, по відношенню до клієнта, які формує сам банк.

На першому етапі потенційний позичальник повинен надати банку необхідну інформацію, тобто заповнити заяву-анкету на отримання кредиту, а також надати всю необхідну документацію, яка підтверджує інформацію:



  • паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання, вік, сімейний стан і наявність дітей;

  • ідентифікаційний код тощо.

Після того, як клієнт заповне дану заяву-анкету, працівник банку повинен перевірити коректність заповнення заяви. Ця процедура необхідна для оцінки електронної заяви на можливість її надходження в систему обробки ПАТ «Банк». Аналізу підлягають всі поля анкети, задіяні в процесі формування рішення. Перевірка включає в себе пошук: незаповнених полів, що містять неадекватні дані та полів, що не відповідають шаблону.

Після того, як працівник банку перевірив коректність заповнення заявки, він відправляє дану анкету разом з відповідними документами до Кредитного Центру ПАТ «Банк» для прийняття рішення по даній кредитній справі. Працівники кредитного центру роблять оцінку даного позичальника – фізичної особи. На даному етапі працівники Кредитного Центру виконуються наступні завдання:



  • автоматизований пошук в чорному списку;

  • запит в БКІ з наступним аналізом відповіді;

  • перевірка по стоп факторам;

  • оцінка кількісних та якісних показників;

  • рішення щодо суми видачі кредиту [44].

Пошук заявника в чорних списках здійснюється автоматизовано. Використовуючи анкетні дані, програма самостійно здійснює перевірку, рішення по етапу з виявленими фактами виявлення особи у чорних списках.

Наступним етапом є перевірка кредитної історії позичальника. Аналіз кредитної історії вважається одним з найбільш ефективних засобів оцінки кредитоспроможності фізичної особи. Підтримувана більшістю Бюро Кредитних Історій можливість передачі кредитних історій в структурованому форматі дозволяє спростити процедуру їх перевірки і включити її в якості одного з етапів обробки заявки скоринговою системою, яка дуже поширена за кордоном, тому що саме ця модель дає можливість визначити поведінку одних позичальників в майбутньому на основі поведінки інших позичальників у минулому.

Це призводить до наступних результатів:


  • економія часу, раніше що витрачається оператором на введення параметрів кредитної історії;

  • прискорення процедури перевірки кредитної історії;

  • стандартизація правил перевірки;

  • можливість подальшого зберігання отриманих кредитних історій в структурованому вигляді.

ПАТ «Банк» заснував «Українське бюро кредитних історій» в 2005 році, головна задача якого пов'язана з обробкою та аналізом інформації, що складає кредитну історію позичальників. «Українське бюро кредитних історій» налічує 74 банків партнерів, а також кредитні союзи, лізингові, страхові компанії та інші бізнес партнери. В 2014 р. база даних УБКІ налічувала близько 35 млн. кредитних історій [44].

Що стосується перевірки за стоп-факторами, даний модуль реалізує перевірку по мінімальним вимогам, що пред'являються банком до своїх позичальників. Банк проводить аналіз даних, які заявлені в електронній анкеті. Після перевірки формується список невідповідностей, виявлених у ході перевірки на підставі інших джерел інформації, які використовуються в системі стоп-факторів за відповідною кредитною заявою.

Далі працівники Кредитного Центру ПАТ «Банк» аналізують позичальника – фізичну особу за кількісними та якісними показниками.

Після всіх перевірок та на основі проведених розрахунків Кредитний Центр банку приймає рішення щодо видачі кредиту. Але може відбутися коригування заявленої суми кредиту. Таким чином, кредитний центр може погодити як всю суму, яку бажає отримати позичальник, або може прийняти рішення про видачу меншої суми позички. Після цього Кредитний Центр відправляє рішення до відповідного відділення ПАТ «Банк» про видачу кредиту позичальнику [43].

Методика оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи у ПАТ «Банк» виконується в чотири етапи (рис. 2.11)

1-й етап:

обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника






2-й етап:

індивідуальна бальна оцінка обчислених показників





3-й етап:

обчислення агрегованих показників






4-й етап:

визначення класу позичальника



Рисунок 2.11 – етапи оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи ПАТ «Банк» [45].


На першому етапі банк розраховує показники, які характеризують фінансовий стан позичальника та якісні показники кредитоспроможності.

Для розрахунку кількісних показників банк використовує такі показники:



  • коефіцієнт платоспроможності – позичальника фізичної особи (КПфо), який характеризує рівень покриття місячним доходом щомісячних платежів за кредитом;

  • коефіцієнт покриття витрат (Кпв), тобто урахування всіх інших витрат позичальника;

  • коефіцієнт забезпеченості кредиту (Кз).

Коефіцієнт платоспроможності розраховується за формулою (2.1):
, (2.1)

де Дщ - сума щомісячних доходів фізичної особи, яка визначається на підставі розміру заробітної плати за вирахуванням податків, розміру допомоги на дітей, розміру пенсії та інших доходів. Підтвердженням доходів клієнта можуть бути податкові декларації попереднього періоду, довідка з місця роботи про отримані доходи або інші документи;

ПКщ - сума щомісячних платежів за кредитом, яка містить суму внеску за основним боргом, відсотки і комісію за кредитом та інші платежі відповідно до умов кредитного договору;
Коефіцієнт покриття витрат розраховується за формулою (2.2):
, (2.2)

де Пщ

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка