Одеське обласне базове медичне училище




Сторінка3/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.57 Mb.
1   2   3   4

28. Діагноз-високий ризик спрямованого на себе насилля

Визначення:стан,при якому індивід проявляє форми поведінки,небезпечні для нього.

Характерні симптоми й етіологічні фактори:

1.Депресивний настрій.

2.Відчуття власної нікчемності.

3.Гнів,обернений на себе.

4.Неадекватне переживання власної вини.

5.Численні невдачі.

6.Відчуття самотності.

7.Безнадійність.

8.Помилкова інтерпретація дійсності.

9.Прямі або опосередковані заяви про намір здійснити суїцид.

10.Наявність суїцидних дій у минулому.

11.Вирішення справ,складання заповіту;роздавання і дарування свого майна.

12.Наявність галюцинацій.

13.Заяви про безнадійність і безперспективність відносно покращення умов свого жмття.

14.Саморуйнівна поведінка(зловживання алкоголем,наркотиками,захоплення азартними іграми).


Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри

-Ризик суїциду значно збільшується,коли хворий поставив перед собою конкретну мету і,особливо, коли в нього були знаряддя і засоби для здійснення самогубства. Потрібно поставити йому ряд прямих запитань:»Чи були у вас думки про самогубство?Якщо так,то що саме Ви планували зробити?Чи були у вас знаряддя і засоби для його здійснення?»

-Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду. Забезпечте йому безпечні умови. Заховайте всі потенційно небезпечні для нього речі(гострі й скляні предмети,шнури,ремені тощо).

-У хворого з’являється впевненість і надійність,коли він відчуває,що до нього ставляться,як до людини,що йому приділяє увагу шанована ним особа. Проводьте максимум часу з хворим, якнайбільше з ним розмовляйте.

-Обговорення суїцидних переживань із людиною,яка викликає довіру,приносить хворому значне полегшення. Обговорюйте з ним його переживання,намагайтесь довести неадекватність його намірів.

-Депресія і суїцидальні форми поведінки є маскою гніву,поверненою на себе. Якщо цей гнів виразити словесно або переключити свою психічну енергію на іншу діяльність,можна буде полегшити переживання,незважаючи на супровідний дискомфорт. Дайте можливість хворому словесно виразити своє незадоволення.

-Фізична діяльність знімає приховане нервово-психічне напруження. Стимулюйте фізичну активність хворого(біг »підтюпцем»,боксерський бій з грушею тощо).

-Наявність конкретного плану само-і взаємодопомоги під час кризи допомагає попередити суїцидну спробу. Дайте хворому і його родичам телефон «Довір’я « служби психологічної допомоги.



29. Діагноз-високий ризик самопошкоджень

Визначення:стан,при якому індивід має підвищений ризик нанести собі несмертельну травму.

Фактори,пов’язані з етіологією,і фактори ризику:

1.Анамнестичні відомості про форми поведінки з пошкодженням тіла(кусання,дряпання,удари головою,висмикування волосся).

2.Депресивні стани.

3.Переживання дереалізації.

4.Демонстративна поведінка з метою маніпулювання іншими людьми.

5.Низька самооцінка.

6.Невирішена реакція горя.

7.Напади лютості.

8.Підвищенний рівень тривоги.

9.Повторні настирливі скарги,вимоги і прохання.

10.Підвищена рухова активність,збудження,подразливість,неспокій.

11.Дії з нанесенням собі фізичних пошкоджень(різаних ран,опіків,передозування ліків тощо).

Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри

-Самопошкодження потрібно попереджувати. Пильно слідкуйте за хворими. Для захисту голови від ударів використовуйте шлем,для запобігання висмикуванню волосся-шапочку і рукавички.

-Ігнорування дезадаптивним способом поведінки здебільшого зменшує частоту його використання. При самопошкодженні обробіть рану. Не висловлюйте співчуття і не приділяйте надмірної додаткової уваги.

-Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду. Заховайте всі небезпечні предмети. При необхідності застосовуйте тимчасову м’яку фіксацію хворих.

-Фізичні вправи є безпечним і ефективним способом послаблення відчуття внутрішнього напруження. Ширше застосовуйте щодо хворого працетерапію. Дайте йому можливість розрядитись,виконуючи фізичні вправи(біг підтюпцем,заняття з боксерською грушею тощо).

-Демонстрація хворому доказів контролю за ситуацією зменшує ризик деструктивної поведінки. Забезпечте достатню кількість персоналу,щоб при необхідності показати йому силу.

-Адекватне застосування психотропних препаратів проявляє заспокійливу дію на хворого і зменшує ризик деструктивної поведінки. Точно виконуйте призначення лікаря-куратора.


30. Діагноз-високий ризик травмування

Визначення:стан,при якому індивід має високий ризик пошкоджень,пов'язаний з умовами навколишнього середовища,що взаємодіють із психічним і фізичним станом людини.

Фактори,пов’язані з етіологією,і фактори ризику:

1.Органічне ураження головного мозку,що супроводжується такими симптомами:

порушення орієнтування і стан сплутаної свідомості;фізична слабкість;епілептичні напади;послаблення зору;психомоторне збудження.

2.Наявніст галюцинацій.

3.Наявність маячення.

4.Стани інтоксикації(алкогольної,наркоманічної,токсикоманічної тощо).

5.Абстинентний синдром.

6.Тривога панічного рівня.

7.Нестійкість показників життєво важливих функцій(втрата свідомості,колапс тощо).

8.Психопатія.

9.Дисфорія.

10.Синдром гіперактивності в дітей.
Характерні симптоми:

1.Човгання і спотикання.

2.Падіння,зумовлені порушенням координації рухів.

3.Забої об меблі та одвірки.

4.Перебування в умовах низької температури в легкому одязі.

5.Нанесення собі порізів при користуванні гострими предметами.

6.Невдалі спроби запалити газ або залишення його запаленим в анамнезі.

7.Куріння в ліжку,залишення запалених сигарет у різних місцях.

8.Безцільні й некоординовані рухи.

9.Галюцинаторна поведінка.

10.Маячна поведінка.

11.Психомоторне збудження.

12.Ознаки інтоксикації.

13.Гострі ознаки абстиненції.

14.Дезорієнтування в навколишньому середовищі.

15.Деструктивні форми поведінки.

16.Гнів,спрямований на людей.

17.Спалахи гніву-хворий починає руйнувати предмети(бити посуд,ламати меблі).


Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Необхідно знати рівень функціонування хворого(його психічний і фізичний стан),щоб розробити план необхідної допомоги. Оцініть психічний і фізичний стан хворого.

-Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду. Пильно спостерігайте за його поведінкою і станом. Допомагайте хворому під час пересування. Винесіть із кімнати потенційно небезпечні предмети. При необхідності застосовуйте тимчасову фіксацію хворого.

-Порушення орієнтування підвищує рівень травмування. Систематично орієнтуйте хворого в навколишньому середовищі.

-Надмірна кількість подразників посилює збудження. Зменшіть її.

-Посильні фізичні навантаження зменшують гіперактивність.Рекомендуйте гіперактивному хворому посильні фізичні навантаження.

-Адекватне застосування психофармакотерапії зменшує рухову активність хворого.Точно виконуйте призначення лікаря-куратора.



31. Діагноз-хворий не приймає ліків
Деякі хворі з порушеннями психіки відмовляються приймати ліки або ховають пігулки під язик(за щоку),а потім випльовують.
Основними причинами цього є ті ж стани,що спричиняють відмову(або неможливість)вживати їжу. Сестринський діагноз-хворий не приймає пероральних ліків.

Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Доповісти про це лікарю.
-Роздавати ліки за умов асистування молодшої медичної сестри або санітарки.
-Медична сестра дає пігулки і воду,щоб запити їх,а асистент за допомогою шпателя або ложки (індивідуальних)ретельно перевіряє простори під язиком і за губами,де хворий може сховати ліки.
-При неможливості ентерального приймання ліків(вперта відмова,психомоторне збудження, неможливість ковтання)медична сестра повинна поставити перед лікарем питання щодо парантерального їх введення.

32. Діагноз-гіпоглікемічна кома
Серйозну небезпеку для життя хворого може становити затяжна гіпоглікемічна кома,зумовлена проведенням інсулінокоматозної терапії ,яку здебільшого застосовують при лікуванні не задавнених форм шизофренії в осіб молодого віку.
Особливо небезпечними є такі звані «вторинні гіпоглікемічні коми». У цих випадках сестринський діагноз такий-гіпоглікемічна кома. Для профілактики цього стану необхідно особливо пильно спостерігати за загальним станом хворого,щоб при тяжкій або атиповій реакції на введення інсуліну швидко й ефективно вивести його із стану гіпоглікемії. Сеанси інсулінокоматозної терапії проводить досвідчена медсестра під контролем лікаря.
Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Метод інсулінотерапії,дозу і шлях введення інсуліну,глюкози визначає лікар.

-Перед кожним сеансом інсулінотерапії медична сестра досліджує шляхом пильного огляду і пальпації стан поверхневих вен,придатних для проведення внутрішньовенних ін’єкцій. При відсутності великих магістральних вен,тромбуванні й спаданні їх проводити інсулінокоматозну терапію не можна,необхідно вставити катетер у підключичну або стегнову вену.

-Для проведення інсулінокоматозної терапії можна використовувати лише інсулін із звичайним терміном дії.Застосувати інсуліни пролонгованої дії категорично заборонено.

-Перед проведенням сеансу інсулінокоматозної терапії медична сестра контролює випорожнення кишечника і сечового міхура,знімає зубні протези,міряє артеріальний тиск.Про останній негайно доповідає лікарю.

-Перевіряє наявність необхідної кількості стерильних шприців,медикаментів,які знадобляться при виведенні хворого з гіпоглікемічного стану або ускладненої коми. При відсутності необхідних медикаментів або обладнання сеанс інсулінокоматозної терапії не проводять.

-Натще парентерально вводить інсулін,індивідуальну дозу якого перед кожним сеансом встановлює лікар.

-Слідкує,щоб хворий нічого не їв і не вживав солодких напоїв.

-Через кожні 15хв оцінює загальний стан і вимірює артеріальний тиск.

-При розвитку початкових явищ гіпоглікемії проводить профілактичну тимчасову м’яку фіксацію хворого(висока ймовірність розвитку психомоторного збудження або конвульсійних нападів).

-Після перебування певний час у стані гіпоглікемічної коми або глибокого сопору(глибину виключення свідомості й тривалість її індивідуально визначає лікар)хворого виводять із цих станів. У цьому випадку субалгоритм такий:

-струминно внутрішньовенно вводить 40-80мл 40%розчину глюкози;

-після відновлення ковтальних рухів хворому дає випити 300-400млцукрового сиропу;

-відтак хворий повинен з’їсти сніданок,багатий на вуглеводи.

-Якщо після внутрішньовенного введення 80мл 40%глюкози свідомість не прояснюється,медична сестра негайно викликає до хворого лікаря.

-Голку шприца в цьому випадку не виймають із вени,а негайно під’єднують до неї крапельницю з 200мл 0,9%розчину натрію хлориду,а краще-5%розчину глюкози.

-Доставити в палату до ліжка хворого укладку препаратів із маркуванням «Невідкладна допомога при гіпоглікемічній комі»,стерильний назогастральний зонд,роторозширювач,язикотримач,шприц Жане і лійку.

-Подальшими діями і маніпуляціями медичної сестри керує лікар.

-Після виходу з коми до нічного сну за хворим пильно стежить медперсонал,тому що можливим є розвиток вторинної гіпоглікемії.

-При повторному розвитку ускладненої гіпоглікемічної коми інсулінокоматозну терапію не проводять.

-У журнал спостережень записують факт появи коми або глибокого сопору та їх тривалість.


33. Діагноз-колапс
Інколи при проведенні психофармакотерапії,зокрема при парентеральному введені нейролептиків(особливо при внутрішньовенних ін’єкціях),може розвинутись колапс. При цьому стані хворий різко блідне,розвивається виражена загальна слабкість,тонус м’язів знижується,з’являється запаморочення,може розвинутись знепритомніння.
Пульс,як правило,прискорюється,стає м’яким,артеріальний тиск різко знижується(діастолічний тиск може падати до нуля).Якщо хворий стоїть або сидить,він заточується чи падає.

Сестринський діагноз-післяін’єкційний колапс або колаптоїдний стан.


Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-З’ясувати у хворого або його родичів,чи не приймав він раніше нейролептики і як переносив їх. Якщо хворий погано переносив їх у минулому,про це необхідно доповісти лікарю-куратору.

-Перед введенням нейролептиків маніпуляційна сестра зобов’язана мати напоготові набір препаратів для виведення хворого із станів колапсу та непритомності(кордіамін,мета зон або адреналін,нашатирний спирт,дофамін,систему для внутрішньовенного введення ліків,5,0% розчин глюкози або 0,9%розчин натрію хлориду,рото розширювач і язикотримач,подушку з киснем, преднізолон).

-Хворим,які починають приймати нейролептики,за 20-30хв до їх введення дають випити кордіаміну у краплях або вводять його підшкірно в дозі,призначеній лікарем.

-Парентеральне введення нейролептиків(особливо перші ін’єкції)проводять за умови лежачого положення хворого.

-Після ін’єкції нейролептика хворий повинен 1 год знаходитись у ліжку.
Якщо у хворого розвинувся колапс:
-Негайно сповіщають про це лікаря.

-Молодша медична сестра або санітарка(чи ходячий хворий)піднімає нижні кінцівки,щоб кров від ніг перемістилась до головного мозку.

-Хворому підносять під ніс тампон із розчином нашатирного спирту.

-Підшкірно вводять кордіамін,а при значному зниженні артеріального тиску-адреноміметики (адреналін або мезотрон).

-Дають вдихати кисень(бажано зволожений).

-Відкривають вікно або кватирку.

-Якщо запав язик-роторозширювачем відкривають рот,а язикотримачем витягують язик назовні, щоб розкрити дихальні шляхи.

-При глибокому колапсі негайно підключають систему для внутрішньовенного капання(з 5,0% розчином глюкози або 0,9%розчином натрію хлориду).

-За цей час до хворого підходить лікар,і медична сестра виконує його призначення.

-Перелік усіх препаратів,які вводять хворому,наводять у листку призначень.



34. Діагноз-гостра затримка сечовипускання
У хворих,які приймають антидепресанти,може розвинутись гостра затримка сечовипускання.
Особливо високий ризик цього ускладнення спостерігають серед хворих чоловіків з інволюційною депресією,в яких є гіперплазія або аденома простати. Сестринський діагноз-гостра затримка сечовипускання.

Практичні поради

Алгоритм діє медичної сестри
-З’ясувати у хворого або його родичів,чи не приймав він раніше антидепресанти і які були наслідки.Про гостру затримку сечовипускання доповісти лікарю.

-Тримати під контролем сечовипускання хворого.

-Якщо хворий не мочиться понад 6 год,доповісти про це лікарю.

-До приходу лікаря підготувати необхідні засоби для катетеризації сечового міхура(стерильний м’який зонд,гліцерин(рідкий вазелін або олію),фурацилін,посудину для сечі,марлеві серветки).

-Якщо лікар призначить катетеризацію,медична сестра проводить її за допомогою м’якого зонда:
-за необхідності ввести жінці катетер-стати праворуч від неї,вона лежить на спині з

напівзігнутими в колінах і розведеними ногами.Лівою рукою розсунути статеві губи,а правою обробити статеву щілину тампоном,змоченим дезінфекційним розчином (розчином фурациліну).Пінцетом взяти катетер,облитий гліцерином (вазеліном,олією)і ввести через отвір сечівника в сечовий міхур.Поява сечі з катетера,опущеного в посуд, свідчить про те, що він знаходиться в сечовому міхуру.Катетер вийняти дещо раніше,ніж виділиться вся сеча, щоб сечівник промився її залишками;


-за необхідності катетеризації чоловіка спочатку необхідно дезінфікувати зовнішній отвір сечовивідного каналу великим і вказівним пальцями лівої руки розкрити зовнішній отвір сечівника,а правою рукою ввести м’який катетер,попередньо облитий змащувальною речовиною.Катетеризація чоловіків є складнішою процедурою,бо їх сечовивідний канал набагато довший і має два фізіологічні звуження,що створює перешкоду для просування катетера.Якщо катетеризацію за допомогою м’якого катетера провести неможливо,то використовують металевий(це лікарська маніпуляція).


35. Діагноз-галюцинації
Визначення:вигадані,несправжні сприймання неіснуючого об’єкта,суб’єкта або явища,що виникають на хворобливій основі й є для хворого дійсним сенсорним відображенням об’єктивної реальності.
Можливі етіологічні фактори:

1.Гострі й хронічні психози.

2.Інтоксикація наркотичними,токсикоманічними,лікарськими та іншими речовинами.

3.Депривація сну.


Характерні риси і симптоми:

1.Сприймання нереальних об’єктів,суб’єктів або явищ.

2.Поза і міміка «прислуховування».

3.Немативований сміх.

4.Немативований переляк.

5.Розмова із самим собою.

6.Замовкання під час розмови,щоб прислухатись,придивитись,принюхатись тощо.

7.Неадекватні емоції.

8.Неадекватні реакції.

9.Порушення орієнтування в навколишньому світі,власній особі або обставинах.


Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Своєчасне втручання може попередити небезпечні дії хворого.Спостерігайте за його поведінкою. Звертайте увагу на об’єктивні ознаки галюцинацій(поза прислухання,сміх або розмова із самим собою,раптове припинення розмови тощо).При розвитку психомоторного збудження вживайте адекватних заходів.

-Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду.Переконуйте хворого в безпеці, якщо він реагує страхом на оточуюче.

-Зменшення кількості подразників покращує формування правильного сприймання людей. Зменшуйте кількість подразників в обстановці,що оточує хворого(бажані низький рівень шуму, невелика кількість людей,проста обстановка в палаті).

-Правильне орієнтування покращує якість сприймання.Не погоджуйтесь механічно з галюцинаторними переживаннями хворого.Переконуйте хворого в тому,що його відчуття не справжні.

-Ваш дотик до хворого він може сприйняти як загрозливий і відповісти на нього агресією.Не доторкайтесь до нього.Тримайте дистанцію між собою і хворим.

-Позиція доброзичливого ставлення до хворого посилює довіру.Не смійтесь над ним,приділяйте йому увагу.

-Переключення уваги хворого зменшує інтенсивність галюцинацій. Постарайтесь відволікати його увагу від галюцинацій.

-Підтримка і підбадьорювання хворого вселяє в нього відчуття безпеки. Підтримуйте і підбадьорюйте хворого,в якого з’явилось відчуття дереалізації.



36. Діагноз-маячення
Визначення:маячними ідеями є несправжні умовиводи і судження,які не відповідають дійсності, виникають на хворобливій основі й не піддаються критиці та корекції.
Єдиною причиною виникнення маячення є психоз,який включає:

1.Висловлювання маячних ідей.

2.Неадекватна поведінка,яка відображає сутність маячного мислення:

-агресія й дезадантація;

-уникання контактів;

-відмова від їжі,пиття і медикаментів;

-боротьба з вигаданими переслідувачами;

-неадекватна настороженість і внутрішня напруженість;

-неправильна інтерпретація обстановки.
Практичні навички

Алгоритм дії медичної сестри
-Передусім дбайте про безпеку хворого і людей,які його оточують. Пильно стежте за поведінкою, маячного хворого,за прийманням ліків і вживанням їжі.

-Заперечення маячної впевненості хворого не приносить користі. Це не переконує хворого в неправильності його суджень,а навпаки,посилює віру в його правоту. Не сперечайтесь із ним відносно його маячення,але і не підтримуйте його переконань. Маячні ідеї зникнуть тоді,коли закінчиться психоз.

-Розповідь про власні переживання в спокійній обстановці полегшує психічний стан хворого. Дайте йому можливість розповісти про те,що в нього на душі,не насміхаючись над дивними висловлюваннями.

-Нерідко ступінь інтенсивності маячення має зв'язок із вираженням тривоги. Навчить хворого прийомам,за допомогою яких можна зменшити вираження тривоги(глибоке дихання,релаксація, метод «стоп-думок»).

-Постійні думки на маячну тематику посилюють маячення. Відволікайте хворого від маячних думок. Якнайбільше розмовляйте з ним про реальні події і реальних людей. Переключайте думки, увагу і діяльність хворого на раціональну діяльність.

37. Діагноз-тривога
Визначення:відчуття незрозумілого неспокою,джерело якого часто не є чітко визначеним або невідоме індивіду.
Етіологічні фактори і характерні симптоми,які підтверджують стан тривоги:

1.Надмірна збудливість.

2.Боягузливість.

3.Відчуття невідповідності й неадекватності.

4.Страх перед невідомим.

5.Неспокій.

6.Безсоння.

7.Послаблення очного контакту.

8.Зосередженість на собі.

9.Зниження уваги.

10.Демонстративна поведінка,яка спрямована на самоусвідомлення.

11.Тахікардія і часте дихання.

12.Страх збожеволіти.

13.Вегетативні розлади.

14.Нічні жахи.
Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Зрозуміти стан хворого допомагають довірливі відносини між ними і медичною сестрою. Ставтесь до хворого з істинною повагою.

-Діяльність із фізичними навантаженнями зменшує у хворого відчуття внутрішньої напруженості й рівень тривоги і приносить йому користь. Пропонуйте хворому види діяльності,що сприяють зменшенню напруженості й послабленню тривоги(піші прогулянки,біг підтюпцем,спортивні ігри, виконання домашніх обов’язків тощо).

-Тривожний хворий часто не усвідомлює наявності тривоги. Нерідко надмірно використовують механізми захисту:проекції перенесення. Поясніть хворому істинне положення речей. Переконайте його в тому,що потрібно вживати заходів,спрямованих не проти якогось симптому (наприклад безсоння),а проти тривоги. Тривога є заразною. Вона легко передається від однієї людини до іншої. Медична сестра повинна підтримувати атмосферу спокою.

-Тривога може породжувати підозрілість і неправильну інтерпретацію вчинків та дій людей,які оточують хворого. Обережно застосовуйте прийом заспокійливого доторкування чи прогладжування хворих,який вони можуть сприйняти як агресію.

-Безпека хворого є аксіомою в справі сестринського догляду. Суворо дотримуйтесь правил безпеки.

-Наявність реального плану дій надає хворому відчуття впевненості,необхідної для того,щоб успішно впоратись із тяжкою ситуацією при можливому її повторенні. Коли тривога зменшиться, допоможіть хворому створити варіанти адекватних реакцій на відповідну ситуацію,яка може бути в майбутньому. Допоможіть хворому розпізнавати ознаки тривоги,яка зростає.

-Застосування діазепамів послаблює сковуючу дію тривоги і полегшує контактування з хворим у процесі лікування. Слідкуйте за своєчасним і точним виконанням лікарських призначень. Поясніть хворому клінічну дію транквілізаторів і можливі побічні явища.


38. Діагноз-страх
Визначення:переживання небезпеки,джерело якої хворий вважає реальним.
Можливі етіологічні фактори:

1.Специфічні фобії.

2.Перебування в ситуації,з якої тяжко вийти.

3.Ніяковіння перед іншими людьми.


Характерні симптоми:

1.Відмова залишатись наодинці.

2.Відмова перебувати в людних місцях.

3.Страх перед певними об’єктами або ситуаціями,які викликають фобії.

4.Розвиток неспокою або подразнення вегетативної нервової системи при дії об’єкта або ситуації, що викликає фобію.
Практичні поради

Алгоритм дії медичної сестри
-Найбільшим страхом у хворого є страх за своє життя. Переконайте його,що він у безпеці.

-Розуміння особливостей сприймання й осмислення хворим об’єкта або ситуації,що викликають фобію,дають можливість створити реальний план допомоги хворому. З’ясуйте психічний стан.

-Хворий повинен змиритись із реальною ситуацією(аспекти якої змінити неможливо)перед тим,як робота щодо зменшення страхів почне просуватись вперед.Виясніть разом із хворим,що можна змінити,а що змінити неможливо.

-Наявність у хворого вибору дій забезпечує повну міру контролю над ситуацією. Розгляньте з хворим альтернативні рішення стратегії і тактики поведінки.

-Вербалізація(проговорювання)переживань допомогає хворому змиритись із своїм положенням. Дайте йому можливість виговоритись.

-Страх викликає вегетативну дисфунцію,а розлади вегетатики починають страх. Необхідно ліквідувати або зменшити вегетативні й соматичні розлади,які виникають при наявності страху.

-Лікування анксіолітиками зменшує страх.Точно виконуйте призначення лікаря.

-Напади серцевого болю обов’язково викликають напади панічного страху. При нападах серцевого болю насамперед необхідно купірувати больовий синдром.


1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка