Опис досвіду роботи вчителя хімії Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №21 Тернопільської міської ради Тернопільської області Секелик Наталії Данилівни Тема досвіду




Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.66 Mb.
  1   2   3   4



Опис досвіду роботи

вчителя хімії Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №21

Тернопільської міської ради Тернопільської області

Секелик Наталії Данилівни

Тема досвіду:

Формування позитивної мотивації до навчання при вивченні хімії.



Вступ

Сучасна шкільна освіта ще недостатньо адаптована до майбутніх потреб учнів, тому зусилля вчителя сьогодні повинні бути направлені на розвиток у дитини прагнення до життєтворчості, інтересу до самопізнання і самовизначення. Питанню мотивації присвятили свою увагу вітчизняні та зарубіжні педагоги та психологи (Л.І.Божович, В.Г.Асєєв, А.К.Маркова, О.М.Леонтьєв, І.А.Гурняк, Р.В.Овчарова, Д.Аткінсон, Дж. Брофі та інші).

У дослідженні В.А.Якуніна та Н.І.Мешкова виявлена закономірність, що не завжди рівень інтелекту визначає успішність з предмету. «Сильні» та «слабкі» учні відрізняються за мотивацією до навчальної діяльності. Дані дослідження доводять, що висока позитивна мотивація стає компенсаторним фактором у випадку недостатньо високих спеціальних здібностей, але ніякий високий рівень інтелекту не компенсує низьку мотивацію. Інші автори підкреслюють, що результат діяльності, крім мотивації, залежить ще і від інших чинників (умови діяльності, здібності тощо), у той же час саме мотивація навчальної діяльності та пізнавальний інтерес, як узагальнений інтегративний показник мотиваційної сфери, виступають одним з найбільших вагомих стимулів отримання знань, успішного оволодіння навчальним матеріалом, його ґрунтовного засвоєння, творчого відношення до навчання. Особливості хімії як навчального предмета полягають у тому, що, з одного боку, це фундаментальна наука про природу, яка має великі розвивальні та пізнавальні можливості, а з іншого, за даними психологічних досліджень (TIMSS), учні вважають хімію найскладнішим предметом шкільного курсу, нецікавим, мало пов’язаним з їх подальшим життям. Позитивне ставлення до навчального предмета залежить від його значення для суспільства та для кожної людини, а також зі зрозумілістю та доступністю навчального матеріалу.

Усвідомлення школярами зв‘язку основоположних хімічних понять з життям, їх значення в практичній діяльності людини, підвищенню внутрішньої мотивації до вивчення хімії сприяє впровадження компентентнісного підходу до формування понять.

Основоположними принципами даного підходу є:

- формування понять здійснюється в ході активної навчально – пізнавальної діяльності школярів, що пов’язане з використанням активних та інтерактивних методів навчання, технологій проблемного навчання, проектних технологій;

- використання в навчальному процесі індивідуального життєвого досвіду школярів, узгодження розвитку ліній наукових і життєвих понять;

- інтеграція знань, встановлення взаємозв’язків та взаємовідношень між поняттями як на внутрішньо предметному, так і на міжпредметному рівнях, поняття засвоюються в нерозривній єдності з умовами їх прояву;

- використання базових хімічних понять для здійснення пояснювально – аналітичної, прогностичної, проектувальної, практично – результативної діяльності;

- здатність учня до вільного творчого оперування поняттям при вирішенні різноманітних завдань практичного спрямування, можливість його практичного використання виступають основними критеріями засвоєння даного поняття;

- формування в учнів ціннісного ставлення до хімічних знань, усвідомлення їх важливості, необхідності й значимості для себе як для особистості та для суспільства в цілому.

Упровадження компетентнісного підходу до формування хімічних понять дозволить посилити змістовну мотивацію вивчення хімії за рахунок розуміння школярами суспільного та особистісного значення хімічних знань, підвищення пізнавального інтересу до предмета, виявлення зв’язку навчального матеріалу з життєвою практикою учнів, використання експериментів з ужиткової хімії, практично зорієнтованих завдань.


Мета:

Розкрити значення мотивації навчальної діяльності учнів в умовах особистісно-орієнтованого навчання



Завдання:

Аналіз діяльності вчителя та учнів в процесі використання форм і методів навчання, які здатні зацікавити учнів, стимулювати та активізувати процес пізнання

Змістовна мотивація здійснюється шляхом взаємозв’язку навчального матеріалу з повсякденним життям людини, а компетентнісний підхід надає для цього надзвичайно широкі можливості. З метою мотивації навчальної діяльності Секелик Н.Д. практикує різні типи і структури уроків: засвоєння нових знань, формування умінь і навичок, застосування знань, умінь і навичок, узагальнення і систематизації знань,перевірки і корекції знань, умінь і навичок, комбіновані уроки, уроки-лекції, уроки-семінарські заняття, уроки-практичні заняття а також нестандартні уроки: уроки-дослідження, подорожі, інтегровані уроки, тощо. Кожен урок розпочинається з актуалізації (передбачення), під час якої увага учнів спрямовується на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати, і ставили запитання. Учні активно пригадують, що вони знають із цієї теми, висловлюють рівень власних знань з предмета. Потім учитель підводить учнів до формулювання запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запитання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них. На завершальному етапі уроку учні закріплюють та узагальнюють вивчене, обмінюються з іншими про те, які нові знання вони отримали на уроці. На кожному етапі уроку учитель використовує різні методи і прийоми навчальної діяльності: евристичні бесіди, дискусії, хімічні диктанти, вправи: «Вставити пропущене», «Так чи ні», «Закінчити речення», «Третій зайвий»; інтерактивні методики, такі як «Мозковий штурм», «Асоціації», «Обмін проблемами», робота з опорними схемами та конспектами, дидактичні ігри.

Особливу увагу Секелик Н.Д. звертає на мотивацію навчальної діяльності у 7 класі. Учні з перших уроків повинні свідомо ставитись до навчання, розуміти, навіщо вони «це вивчають». Мотивація навчальної діяльності чітко прослідковується на всіх уроках.

Наприклад, мотивація при вивченні теми «Атом, його склад. Хімічні елементи, їхні назви і символи»:


  • Сьогодні на уроці ми вивчатимемо склад атома та розпочнемо розмовляти на хімічній мові. Для цього нам потрібно вивчити хімічні елементи, їхні назви, хімічні символи, розміщення у періодичній таблиці, навчитись їх писати, вимовляти і розуміти, що вони означають (Додаток 1).

При вивченні теми «Початкові хімічні поняття» (7 клас) учні готують повідомлення про походження назв хімічних елементів, їх символів. Їм цікаво довідатись, що багато назв елементів пов‘язано з географічними об’єктами, прізвищами учених, властивостями речовин, які утворюють ці елементи. Розкривши принцип розміщення хімічних елементів у періодичній системі, учитель дає завдання для самостійної роботи: скласти картки для кількох хімічних елементів, на яких розмістити назву та інформацію про їх походження, символ, вказати номери періоду і групи, у яких знаходиться елемент,відомості про будову атома, поширення у природі, речовини, до складу яких він входить (Додаток 1).

При вивченні у 8 класі складу, формул, назв, хімічних властивостей, застосування оксидів, основ, кислот, солей найцікавішими для учнів є уроки-дослідження, на яких вони не тільки вивчають практичне значення та застосування речовин у сільському господарстві, легкій, харчовій, фармацевтичній промисловості, будівництві, а й можуть передбачити хімічні властивості речовин (Додаток 2).

Наприклад, мотивація навчальної діяльності при вивченні теми «Поширення солей у природі та їх практичне значення»:


  • Солі – одні з найпоширеніших речовин у природі. Вони входять до складу живих організмів, мінералів, гірських порід, прісної та морської води, продуктів харчування, будівельних матеріалів тощо. Солі використовують і як лікарські засоби. Сьогодні ми ознайомимось із деякими солями – ліками, їхнім складом, застосуванням, впливом на організм людини, спробуємо передбачити та будемо досліджувати їхні хімічні властивості (Додаток 2).

Неабиякий інтерес учнів 9 та 11 класів викликають уроки органічної хімії при вивченні вуглеводів, білків, жирів, нуклеїнових кислот, біологічної ролі та застосування органічних речовин. Тут особливу увагу Секелик Н.Д. звертає на значення та застосування органічних речовин у органічному синтезі, промисловості, сільському господарстві, вплив деяких речовин, особливо отруйних, на організм людини,організації здорового повноцінного харчування. При вивченні органічної хімії жоден урок не обходиться без міжпредметних зв’язків з біологією, екологією,основами здоров’я, географією. Їх впровадження здійснюється, використовуючи знання учнів з цих предметів, для актуалізації опорних знань, мотивації навчальної діяльності,пояснення причинно-наслідкових зв‘язків між властивостями і застосуванням, поширенням у природі та біологічною роллю речовин. Учні готують презентації, повідомлення, реферати, користуючись ресурсами Інтернету (Додаток 3).

Одним із шляхів вирішення питання мотивації і зацікавлення учнів при вивченні хімії є використання експериментів з ужиткової хімії. Пов‘язуючи навчальний матеріал з повсякденним життям, учитель робить його не тільки цікавішим, але й доступнішим для учнів. Навчальний експеримент протікає у певній послідовності: здійснюється спостереження за об’єктами, які підлягають дослідженню, виясненню їхніх зовнішніх ознак та характерних властивостей; формується гіпотеза або наукове припущення,яке визначає мету експерименту, яку потрібно здійснити і довести; проводиться планування експерименту, намічаються практичні дії для досягнення мети. Обов‘язкова присутність у навчальному експерименті елементів дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, посилює мотивацію до навчання. У результаті цього учні отримують конкретні дані і роблять об‘єктивні висновки про суть процесу, явища, що досліджується.

Так, при вивченні теми «Поширення солей у природі та їхнє практичне значення» у 8 класі Секелик Н.Д. пропонує учням дослідити хімічні властивості лікарських засобів, придбаних в аптеці, передбачити хімічні властивості мінералів. В 11 класі при вивченні теми «Вуглеводи. Глюкоза. Будова глюкози як альдегідоспирту. Циклічна форма глюкози. Короткі відомості про фруктозу, рибозу та дезоксирибозу» учні за допомогою хімічного експерименту встановлюють, до якого класу органічних речовин належить глюкоза: до кислот, до альдегідів, чи до багатоатомних спиртів (Додаток 2, 3).

Важливою умовою формування пізнавального інтересу до вивчення хімії, внутрішньої мотивації навчання є рівень складності матеріалу даного предмета, його посильність для учнів, вважає Секелик Н.Д. Відчуття успіху суттєво впливає на внутрішню мотивацію навчальної діяльності.

Оптимальне співвідношення між вимогами до діяльності та здібностями людини досягається за рахунок використання системи завдань наростаючої складності, що дозволяє кожному учневі працювати в бажаному для себе темпі й виконувати завдання, рівень складності яких відповідає його можливостям.

Наприклад, при вивченні генетичного зв’язку між основними класами неорганічних сполук у 8 класі пропонуються завдання у трьох варіантах з наростанням ступеня складності:

Складіть рівняння реакцій за нижченаведеними схемами:

В – 1. а) CO2 CaCO3 CaO

б) Cl2 HCl FeCl2 Fe(OH)2

B – 2. а) CuO CuSO 4 ? CuO Cu CuCl2

б) FeCl3 ? Fe2O3 FeCl3

B – 3. а) Купрум купрум (ІІ) сульфат купрум(ІІ)хлорид купрум (ІІ)гідроксид купрум(ІІ)оксид купрум;

б) Кальцій кальцій оксид кальцій хлорид
кальцій гідроксид кальцій сульфат

Інколи вчитель пропонує одне завдання для класу, щоб усіх учнів поставити в однакові умови, а тим учням, які швидко виконали його, дає додаткове, складніше завдання (тема «Генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук»):

А) Є речовини: хлорид на кислота, алюміній гідроксид, магній, натрій гідроксид.

Як можна добути з наведених речовин та з продуктів їх взаємодії дві прості та чотири складні речовини? Запишіть відповідні рівняння реакцій.

Б) Напишіть рівняння реакцій між запропонованими речовинами, де це можливо: фосфор(V)оксид, вода, літій оксид, сульфатна кислота, хром(ІІІ) гідроксид, магній, меркурій (ІІ) оксид.

Учням, які швидко справились з цими завданнями, учитель пропонує задачі з розв’язанням на звороті картки (учні, як правило, на зворот не дивляться):



Задача. На магній сульфат подіяли розчином барій хлориду, внаслідок чого утворився нерозчинний осад масою 4,66г. Які маси та кількості речовин вступили в реакцію?

Розв’язування розрахункових задач сприяє розвитку логічного мислення, кмітливості й спостережливості, умінні самостійно здійснювати невеликі дослідження. У процесі розв‘язування задач в учнів формується особливий стиль мислення: повноцінність аргументації, дотримання логічної схеми міркувань, лаконічність вираження думок, чіткість і точність у вживанні термінів і символічних позначень. Процес розв‘язування задач має бути системним і неперервним. Лише тоді він забезпечуватиме цілісність знань і широке їх використання в повсякденному житті.

Упродовж усього періоду вивчення хімії типи задач повинні повторюватись, включатись до складніших задач і видозмінюватись уведенням додаткових умов. Навчаючи розв’язувати задачі, Секелик Н.Д. практикує поступове їх ускладнення, що дає змогу навчити майже всіх восьмикласників і, особливо, зацікавлених і обдарованих школярів. Наприклад:


  1. Яку масу солі можна добути, якщо на магній кількістю речовини 0,7 моль подіяли хлоридною кислотою до повного його розчинення?

  2. Яку масу солі та об‘єм газу можна добути, якщо на магній кількістю речовини 0,7 моль подіяли хлоридною кислотою?

  3. Яку масу солі та об’єм газу можна добути, якщо на магній, кількістю речовини 0,7 моль подіяли хлоридною кислотою? Яка маса і кількість речовини хлоридної кислоти прореагувала?

У 10 класі при розв’язуванні задач на надлишок та вихід продукту реакції від теоретично можливого учитель пропонує задачі п‘яти рівнів складності.

1. Обчислити масу осаду, який утвориться при взаємодії 100 г барій хлориду і 100 г сульфатної кислоти.

2.Обчислити масу осаду, який утвориться при взаємодії 100 г барій хлориду (W=9,45%) і 100 г сульфатної кислоти.

3.Обчислити масу осаду, який утвориться при взаємодії 100 г розчину барій хлориду (W=9,45%) і 100 г розчину сульфатної кислоти (W=4,76%).

4.Обчислити масу осаду,який утвориться при взаємодії 100 мл розчину барій хлориду (W=9,45%, ρ=1,1 г/см3) і 100 г сульфатної кислоти (W=4,76%).

5. Обчислити масу осаду, який утвориться при взаємодії 100мл розчину барій хлориду (W=9,45%, ρ =1,1 г/см3 ) і 100г сульфатної кислоти (W=4,76%) , якщо вихід продукту реакції становить 95% по відношенню до теоретичного виходу.

Широко використовує Секелик Н.Д. практично зорієнтовані задачі, задачі виробничого змісту, пов’язані з хімічним виробництвом у даній місцевості, задачі побутового характеру. Наприклад:

1.Яку масу гашеного вапна можна добути з вапняку масою 200 кг, який містить 20% некарбонатних домішок?

2.У коренеплодах цукрових буряків масова частка сахарози становить 16%. Яку масу глюкози можна добути із цукрових буряків масою 10т?

3.Яку масу етилового спирту можна одержати із 1000кг картоплі, що містить 20% крохмалю, якщо вихід спирту становить 60% від теоретично можливого виходу?

4. Для засолювання огірків застосовують розчин з масовою часткою кухонної солі 0,06. Яку масу кухонної солі та води треба взяти для приготування такого розчину масою 2кг?

5.У медицині застосовують розчин кухонної солі з масовою часткою

0,009, відомий під назвою фізіологічний розчин. Які маси солі та води

треба взяти, щоб виготовити такий розчин масою 500г?

Мотивації пізнавальної діяльності учнів сприяє правильно організована Секелик Н.Д. позакласна робота: проведення факультативних занять, курсів за вибором, гурткова робота, екскурсії. Успіх позакласної роботи з хімії залежить від багатьох умов. Найцікавішими з них є дві: задоволення творчих потреб учнів і цілеспрямованість у їх роботі. При проведенні належної позакласної роботи у значній мірі задовольняються запити і прагнення учнів у поглибленні знань з хімії. Це сприяє кращому засвоєнню програмового матеріалу, прививає учням інтерес до вивчення предмету. Прикладом цього є авторська програма факультативного курсу для 11класу «Хімія і здоров‘я», котра передбачає послідовне і докладне висвітлення значення хімічних речовин для функціонування людського організму. Тематично навчальний матеріал факультативу супроводжує зміст основного курсу «Органічна хімія» (11клас): «Жири», «Вуглеводи», «Білки», а також містить матеріали про вітаміни, неорганічні речовини, найпростіші лікарські засоби, поживну і біологічну цінність оснoвних харчових продуктів, складання харчових раціонів, профілактику та лікування за допомогою дієтичного харчування деяких найпоширеніших серед учнів захворювань (Додаток 4).

Створення ситуації успіху досягається зосередженням уваги на досягненнях учнів, а також створення умов для одержання ними позитивного результату. До таких умов можна віднести вибір школярами завдань середнього рівня складності, ситуацій, що передбачають особисту відповідальність, прагнення отримати інформацію про результативність дій тощо. Секелик Н.Д. вважає, що слід оцінювати не лише результат діяльності школярів, але і приймати до уваги зусилля учнів по досягненню цього результату, спонукати їх розглядати результати власної діяльності саме з точки зору прикладених зусиль.

Отже, основою формування внутрішньої мотивації навчання є власна активна діяльність школяра, у ході якої виникають і розвиваються бажані мотиви та цілі, а завданням учителя є найбільш ефективна організація такої діяльності з урахуванням інтересів і запитів, можливостей і здібностей, наявного життєвого досвіду, прагнень кожного учня.

Таким чином, найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації до навчання, виступають:

- створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи;

- достатня різноманітність та посильна складність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру;

- задоволення від процесу діяльності, усвідомлення особистісної та суспільної значимості її результатів;

- практична спрямованість мети уроку, яка виступає як особистісно значима, важлива для кожного учня;

- використання у процесі навчання практичного досвіду школярів, їх життєвих спостережень;

- раціональна організація діяльності школярів з урахуванням їх індивідуальних психологічних особливостей;

- вибір форм і методів навчання з огляду не лише їх ефективності в навчальному процесі, але й відповідності майбутній професійній діяльності;

- використання результатів навчання в реальній практиці діяльності людини.



Додаток 1
Тема. Атом, його склад. Хімічні елементи, їхні назви і символи

Мета. Поглибити і систематизувати знання учнів про будову атома, молекули, речовини, використовуючи знання з природознавства. Ознайомити учнів із сучасною українською номенклатурою.

Розглянути хімічні елементи, їхні назви, хімічні символи, навчити їх писати, вимовляти й розуміти, що вони означають.

Розвивати хімічну мову, вміння аналізувати, узагальнювати природні явища.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделеєва, моделі атомів, комплект карток «Будова атома», таблиця «Будова електронних оболонок атомів».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми роботи: лекція з елементами бесіди, робота з періодичною системою, картками з комплекту.

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Що називається речовиною, матеріалом?

2.Які ви знаєте структурні частинки речовини?

3.Яка будова атома?

4.У чому відмінність між атомами і молекулами?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні на уроці ми вивчатимемо склад атома та розпочнемо розмовляти на хімічній мові. Для цього нам потрібно вивчити хімічні елементи, їхні назви, хімічні символи, розміщення у періодичній таблиці, навчитись їх писати, вимовляти і розуміти, що вони означають.



ІV. Вивчення нового матеріалу

До кінця 19 ст. в науці панувала думка, що атом неподільний. У кінці 19 ст. у Франції вчені – фізики зробили грандіозне відкриття: атом складається із ще дрібніших частинок: позитивно зарядженого ядра, яке знаходиться в центрі, і негативно заряджених електронів, які обертаються навколо ядра.

Демонстрація моделі атома.

Учні розглядають картки з комплекту.

Атом – найдрібніша частинка речовини, що складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів. Позитивний заряд ядра дорівнює негативному заряду електронів, тому атом електронейтральний. На сьогоднішній день відомо понад 117 видів атомів, із них 90 зустрічаються у природі, інші добуті в хімічних лабораторіях.

Вид атомів із певним зарядом ядра називається хімічним елементом. Відомо понад 30 млн. речовин і всі вони утворені атомами різних хімічних елементів. Як слова складаються з букв, так і хімічні формули складаються з хімічних символів. За пропозицією шведського хіміка Й. Берцеліуса, починаючи з 1814 р., хімічні елементи почали позначати однією або двома першими літерами їхньої латинської назви. Назви хімічних елементів пишуться з великої літери, як власні назви.

(За підручником або схемою ознайомити учнів з назвами, хімічними символами елементів, вимовою назв 20 елементів).

V. Систематизація і закріплення знань

1. Яка будова атома?

2. Який заряд ядра?

3. Який заряд електронів?

4. Який заряд атома?

5. Скільки на сьогоднішній день відомо хімічних елементів?

6. Як позначаються хімічні елементи?

VI. Оперування поняттями

1. Позначте символ елемента Нітрогену:

1)Ni, 2)N, 3)Na, 4)Nb.

2. Запишіть символи хімічних елементів:

Натрій, Бор, Нітроген, Гідроген, Калій, Кальцій, Купрум , Карбон, Оксиген, Хлор, Алюміній, Сульфур.

3. Дайте назви хімічним символам:

S, P, Al, Mg, Zn, Fe, F, Be.

4. Оперування поняттями.

Установіть відповідність між назвами і символами хімічних елементів:

1.Ca А.Калій

2.Cu Б. Кальцій

3.K В. Карбон

4.Fe Г. Купрум

5.S Д. Ферум

6.C Е. Сульфур

VII. Домашнє завдання

Прочитати параграф і відповісти на запитання.

_____________________________________________________________

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка