Оповідання для читання




Скачати 444.22 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації18.04.2016
Розмір444.22 Kb.
1   2   3

ОРГАНИ ЧУТТЯ
ОПОВІДАННЯ ДЛЯ ЧИТАННЯ
Сприйняти і вірно реагувати на безперервний потік подразників людині допомагають органи чуття – зір, слух, нюх і дотик.

До 90% інформації ми отримуємо завдяки органу зору. Чи знаєш ти як працює орган зору? В цьому нам допоможе фотографічний апарат. Коли натискаєш на кнопку затвора, відкривається маленький круглий отвір. Через нього проходять світлові промені. Вони попадають на плівку або пластинку і малюють на ній те, на що спрямували апарат. Приблизно таку будову має й наше око. Подивись на нього в дзеркало. Ти побачиш посередині круглу кольорову пляму. В одних вона коричнева, у інших — сіра, у декого — зеленувата. Це райдужна оболонка.

Посередині видно чорний маленький отвір. Він називається зіницею. Через зіницю світлові промені проходять усередину ока й малюють зменшене зображення того, на що було спрямоване око.

В око світлові промені попадають, проходячи через такий само випуклий і прозорий кришталик. Він так само, як об'єктив, збирає промені у вузенький яскравий пучок.

Око кругле, наче яблуко. Його навіть так і називають — очне яблуко. Воно наповнене скловид-ною масою, схожою на желе.

В оці світлові промені попадають на задню стінку очного яблука, де містяться палички і колбочки, які сприймають кольори. Вони і передають далі те, що побачила зіниця.

Зовні очне яблуко вкрите щільною оболонкою. Ця оболонка в передній частині ока переходить у прозору рогівку.

Природа турботливо оберігає око. Потече з чола піт — його зупинить густий живопліт брів. Вітер понесе в обличчя пилюку — її затримає щільний частокіл вій. А коли якісь пилинки й сядуть на рогівку, їх одразу злиже повіка, що кліпає без упину.







З внутрішнього боку повіки вологі. Вони працюють, як «двірники»-склоочисники на оглядовому склі автомобіля. Легенько дотикаючись, повіки весь час обмивають сльозинками поверхню рогівки.

1 — райдужна оболонка; 2 — зіниця; З — кришталик; 4 — очне яблуко; 5 — рогівка; 6 — нерв.

Органом нюху є ніс.

Ніс одночасно й фільтр, і пічка, і сторожовий пост.

Ти робиш вдих і втягуєш ніздрями повітря. Воно попадає всередину носа й пробігає звивистими каналами. Поверхня цих каналів усіяні безліччю дрібнесеньких війок. Вони весь час коливаються, мов трава на лузі, коли повіє вітер. До цих війок, як мухи до липкого паперу, чіпляються пилинки, що потрапляють до носа разом з повітрям. Спробуй витерти всередині ніс хустинкою після того, коли пройдеш дурною дорогою. Темна пляма на хустинці покаже, скільки пилу осіло в носі.

Отак твій живий фільтр старанно охороняє легені, щоб до них разом з повітрям не потрапляв бруд. Внутрішні стінки носа вкриті безліччю тоненьких судин, якими весь час циркулює гаряча кров.

Тому у вузьких каналах носа жарко, мов у духовці.

Пробігаючи цими звивинами, навіть морозне повітря встигає нагрітися й стає теплим.

Ось чому треба дихати не ротом, а носом. Менше небезпеки наковтатися пилюки або застудитися.

Ну, а сторожовим постом організму твій ніс можна назвати тому, що він єдиний з твоїх органів чуття вміє сприймати різні пахощі. А це дуже важливо.

Запахне в повітрі димом — і ніс умить дасть знати про це мозкові. А він уже здогадається, що де зайнялося.

Долине з духовки приємний запах підрум'яненої скоринки — і хазяйка вже знає: пиріг готовий, час його виймати.

Понюхає кухар м'ясо, принесе з комори, почує неприємний запах і зрозуміє: м'ясо почало псуватися.

А в хіміків є навіть такі спеціальності, коли чут-ливий ніс важливіший, ніж очі чи вуха. Саме запах іноді попереджає про небезпеку вибуху або допо-магає точніше визначити якість продукції.

І, звичайно, не треба засмучуватися, якщо навесні твого носа вкриють жовті плями веснянок. Адже вони не заважають йому виконувати свої обов'язки. В одному польському місті школярі навіть святкують День веснянок і обирають «королем веснянок» того, у кого ніс «розквітнув» найяскравіше.
Органом слуху є вуха.

Ти, певно, вважаєш, що у тебе два вуха. Насправді ж їх не два, а шість. Тільки два видимих, а чотири невидимих, схованих усередині.

Зовнішні вуха — то вушні раковини. Самі вони нічого не чують, лише допомагають мозкові збагнути, з якого боку долинув звук.

Посередині вушної раковини є маленький отвір. Звідти починається слуховий прохід, що веде всередину голови.

В кінці проходу шлях звуку перепиняє тоненька і гнучка барабанна перетинка. По той бік перетинки лежить друге, середнє вухо. В ньому розміщені три крихітні вигнуті кісточки — молоточок, коваделко та стременце. Вони зчеплені між собою так, що здригаються від найменшого коливання перетинки.

І, нарешті, за середнім вухом знаходиться третє вухо — внутрішнє. Воно закручене, ніби слимакова черепашка, і заповнене особливою рідиною.

Звук — це коливання повітря. Як від кинутого в ставок каменя колами розбігаються по воді хвилі, так і від будь-якого звуку в усі боки розходяться повітряні хвилі.

Коли звукова хвиля добігає до барабанних перетинок і вдаряється об них, перетинки починають коливатись. Від цих ледь вловимих коливань рухаються кісточки середнього вуха, передаючи свої коливання рідині, яка наповнює спіраль внутрішнього вуха.

Таким складним шляхом звукові хвилі добігають до закінчень слухових нервів, що знаходяться у внутрішньому вусі. А вже ниточки нервів вмить доносять повідомлення про звукові хвилі до мозку, і його клітини сприймають той чи інший звук.

Але внутрішні вуха не тільки слухають. Вони ще допомагають нам зберігати рівновагу.

Ти можеш заплющити очі і все одно відчуватимеш, де верх, а де низ, куди нахилився стілець, на якому ти сидиш,— ліворуч чи праворуч. Про це тобі сигналізують крихітні органи рівноваги, закладені у внутрішніх вухах.

Якщо їх видалити, ти не відчуватимеш свого положення в просторі й не зможеш ні стояти, ні ходити, навіть сидіти. Весь час падатимеш.



Органами дотику є шкіра і язик.

Про шкіру ти вже знаєш багато, а чи знаєш що язик допомагає нам їсти. Він ретельно перегортає їжу і підкладає її то до одних, то до інших зубів. Кінчик язика найчутливіший до солодкого. Тільки лизнеш морозиво, і зразу відчуєш його смак. Краї краще відчувають кисле, а основа – гірке.

Зовні язик вкритий безліччю крихітних сосочків. У них знаходяться закінчення нервів, які вміють відчувати, що потрапило до твого рота. Кисле чи солодке, солоне чи прісне, смачне чи гірке.

Таким чином, язик — це теж один із твоїх вартових. Якщо ти ненароком вхопиш у рот щось бридке чи несвіже, язик умить доповість про це мозкові, той пошле наказ м'язам рота, і ти не замислюючись, виплюнеш. Але язик має найважливіший обов'язок. Це — наш єдиний орган смаку.


МАТЕМАТИЧНА АНАТОМІЯ
Задача 1

На задній стінці очного яблука містяться сто тридцять мільйонів чутливих до світла паличок, а колбочок на 23 мільйона менше. Скільки колбочок в очному яблуці?

Задача 2

За добу в людини виділяється 1-3 мл сліз. Скільки людина «проливає» сліз за все життя?



СИСТЕМА ВИДІЛЕННЯ
ОПОВІДАННЯ ДЛЯ ЧИТАННЯ
Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища — крові та міжклітинної рідини. Важливу роль у збереженні цієї сталості відіграють органи виділення: нирки, легені, потові залози, кишечник. Вони беруть участь у видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин або відходів після «харчування» кожної клітини. Неперероблені в результаті травлення залишки видаляються з організму через кишечник, вуглекислий газ виділяють легені, зайва вода і розчинені в ній речовини видаляються у вигляд поту і сечі.

Добре, коли в хаті є водопровід і каналізація. Не треба виносити брудну воду надвір. Ти миєш руки під краном, а мильна вода з раковини біжить по трубах геть.

Своя каналізація є і в нашому організмі.

Хоч як старанно охороняють його різні захисні органи, все-таки разом з їжею й повітрям у кров попадають непотрібні, а то й шкідливі речовини. Та й у самому організмі збираються різні відходи. І всього цього треба якось позбутись.

Найважливіша роль в очищенні організму належить ниркам.

Нирки — невеликий парний орган, схожий на боби. Розташовані вони в поперековій ділянці по обидва боки від хребта. Спробуй знайти в себе останнє дванадцяте ребро: воно перетинає нирки посередині.http://www.predtechy.ru/resources/images/blob_cache/496.0x0.jpg

Нирка має складну будову. До неї входить 1 млн структурних і функціональних одиниць – нефронів. До складу кожного нефрона входять клубочок і канадець. У нирці в клубочку капілярів відбувається очищення крові. З неї видаляється зайва вода і розчинені в ній речовини, за винятком клітин крові та великомолекулярних білків.

Протягом доби нирки фільтрують цілу діжку такої рідини. Потім ця рідина просувається крихітними звивистими канальцями, довжина яких 35—50 мм. Довжина ж усіх канальців обох нирок — близько 100 км. Кожну таку трубочку обплітає сітка капілярів. Коли відфільтрована рідина проходить цими трубочками, з них усмоктується в кров більша частина води і деякі речовини: глюкоза, вітаміни, солі, білки. Залишок рідини називається сечею. При нормальній роботі нирок у ній залишається вода, білки та цукор.

Утворена сеча надходить до чашечок і мисок нирки. Звідси збирається в довгі (близько 30 см) трубочки — сечоводи, а по них надходить до сечового міхура. Сечовий міхур — це резервуар у вигляді мішка для утвореної сечі. У нього може вміститися близько 500—700 мл рідини. Сеча збирається в сечовому міхурі. У міру її накопичення відбувається через розтягування міхура за рахунок шару непосмугованих м'язів і складок на внутрішній поверхні (слизовій оболонці), що викликає подразнення нервових закінчень у його стінці. Коли тиск на стінки досягає певних меж, до центральної нервової системи надходять сигнали, і людина відчуває позив до сечовипускання. Воно здійснюється людиною довільно (під контролем свідомості) через сечовипускальний канал.

А чи знаєш ти яка очисна система найдосконаліша? Нирку не перевершили жодні складні та громіздкі очисні споруди на фабриках. За 1 хвилину через нирку протікає 1/5 частина крові. Вся циркулююча кров проходить через нирки кожні 5—10 хв., а за 24 години через них протікає понад 1500 л крові.

При захворюванні нирок функцію сечовиведення бере на себе шкіра людини.

ТІЛО ЛЮДИНИ – НАЙДОСКОНАЛІШЕ ТВОРІННЯ
ОПОВІДАННЯ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Коли дивишся здалеку на будь-яку велику будівлю, то здається, що вся вона цілком виліплена з якогось матеріалу. А підійди ближче — нерідко побачиш, що споруда складена з цеглинок.

Приблизно так побудоване й наше тіло. Всі його частини — спина й груди, руки й ноги, вуха й пальці — тільки здаються суцільними. А насправді всі вони складені з безлічі дрібнісіньких частинок — клітин.

Клітини тіла такі малі, що неозброєним оком їх не побачиш. Але варто подивитись у мікроскоп навіть на тоненький зріз шкіри — й одразу розпізнаєш безліч клітин, що складають цей зріз.

Кожна клітинка тіла— крихітний організм.

Вона дихає — забирає кисень і виділяє вуглекислоту. Вона їсть — засвоює поживні речовини й викидає відходи. Вона працює. Вона народжує собі подібних — із однієї клітинки утворюється дві, а з двох — чотири, і так без кінця.

Але, мабуть, найцікавіше — це те, що кожна клітинка — і манісінький хімічний завод, і така ж манісінька електростанція.

Мільярди клітин нашого тіла вміють перетворювати речовини, що попали до них, зовсім на інші і роблять це в мільйон разів простіше й швидше, ніж найпотужніші хімічні заводи.

А користуються для цього клітини тільки тією електричною енергією, яку вони самі ж і виробляють. Цей струм, певна річ, теж у мільйон раз слабкіший, ніж той, що в батарейці електричного ліхтарика, але він усе-таки існує.

Перевірити це дуже легко. Погаси світло й почни перед дзеркалом розчісувати волосся гребінцем. Ти побачиш, що в темряві у твоєму волоссі при цьому спалахуватимуть блакитні іскорки. Це — електрика.

А коли запалиш світло, то помітиш, що волосини тягнуться до гребінця: їх піднімає електрика, яка нагромадилась у волоссі.

В клініках є такі прилади — кардіографи. Вони можуть вловлювати зовсім слабкі струми, що виникають у серці людини під час його скорочення. Прилад підсилює цей незначний за силою струм. Підсилений струм примушує здригатися маленьке дзеркальце, і воно кидає промінчик світла на фотографічну плівку. На плівці з'являються зигзаги. За їх розміром і формою лікарі взнають, як поводиться серце хворого.

Ну, а що буде, коли людина перестане дихати й зупиниться серце? Всі клітини організму залишаться без припливу кисню, без їжі й почнуть гинути одна за одною. Оживити мертві клітини неможливо. Дуже швидко стане мертвим і весь організм. Такий стан організму можна порівняти з погашеним вогнищем. Полум'я його вже вмерло, але десь у глибині, під шаром попелу, жевріють жаринки. А що, коли спробувати їх роздмухати й примусити розгорітися знову?

Це успішно навчилися зараз робити лікарі-реаніматори, що в перекладі з латинської означає «оживлювачі».

Ще двадцять років тому людину, яка перестала дихати і в якої зупинилося серце, ховали. А тепер у клініках е особливі апарати, з допомогою яких лікарі можуть примусити серце знову забитись, а легені знову дихати. І частенько буває так, що людина, яку вважали мертвою, поступово оживає. Та поки що природа дає лікарям на оживлення дуже мало часу — не більше п'яти хвилин. Після цього вже гинуть найважливіші й найчутливіші клітини, що утворюють мозок. А без них організм людини існувати не може.

Проте жодна жива істота не гине раптово, тільки-но у неї зупиниться серце й припиниться дихання. Якийсь час усі клітини організму живуть, обходячись тим невеликим запасом поживних речовин та кисню, що в них зберігся. Грубі клітини шкіри та м'язів можуть голодувати довше, ніжні чутливі клітини мозку й нервів гинуть швидше.



Зараз, коли ти знаєш, яку будову має твоє тіло і як працюють всі системи, тобі не завадить цінувати і берегти свій організм. За старання отримаєш довгі роки щасливого і здорового життя.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Дорохов О. О. Про тебе самого: Оповідання. Для мол. шкіл. --К. : Веселка, 1980.

  2. Гаркава В.І.Найцікавіше про тіло людини у питаннях і відповідях. – Харків, «Торнадо», 2008.

  3. Єдиген Л. Страна Анатомия. - М.: Сов.Россия,1982.

  4. Знак Н. Привет от Жоди. – «Источник жизни», 2005


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка