Основні факти про віл-інфекцію/снід




Скачати 65.04 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір65.04 Kb.
Основні факти про ВІЛ-інфекцію/СНІД

Згідно з міжнародними даними, за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн. вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

Упродовж останніх 5 років політичних та соціально-економічних перетворень в Україні кількість ВІЛ-інфікованих та людей, які потерпають від наслідків інфекції, продовжує невпинно зростати. За оцінками українських та міжнародних фахівців, кількість випадків ВІЛ-інфікування становить 450000. Ця цифра наближається до 1% дорослого населення країни. Таким чином, Україна має один із найвищих ступенів розповсюдженості хвороби на пост-радянському просторі та займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого покоління - юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років.

Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією жителі південних та північних областей: Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, АР Крим, міст Києва і Севастополя. 

Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.

В теперішній час ВІЛ - інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. СНІД, синдром набутого імунодефіциту (лат.: AIDS; син.: ВІЛ-інфекція) – антропонозна повільно прогресуюча інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету, внаслідок чого організм стає високо-сприйнятливим до опортуністичних інфекцій і пухлин, що зрештою призводить до загибелі хворого.

Вірус імунодефіциту людини належить до родини ретровірусів. Це РНК- вмісний вірус, генетично й антигенно неоднорідний, має великий ступінь мінливості. Вірус має тропізм до Т-лімфоцитів-хелперів (СД4).

ВІЛ не стійкий у зовнішньому середовищі. Він інактивується за температури 56°С протягом 30 хв, за температури 70- 80°С гине через 10 хв. під час кип’ятіння – через 1хв. Вірус через 1 хвилину гине під впливом 70 % етилового спирту, 0,5 % гіпохлориту натрію, ефіру, швидко інактивується під час обробки звичайними дезінфекційними засобами. Стійкий до висушування й заморожування за температури – 70°С, відносно стійкий до іонізуючої радіації, ультрафіолетового опромінення.

Резервуар і джерело збудника – хвора людина в безсимптомній чи клінічно вираженій стадії захворювання, а також вірусоносій. Вірус міститься у великій концентрації не тільки в крові, але й у першу чергу в спермі, а також у менструальних виділеннях і вагінальному секреті, які і становлять найбільшу епідеміологічну небезпеку. Крім того, ВІЛ виявляється в грудному молоці, слині, слізній і спинномозковій рідині, у різноманітних тканинах, поті, сечі, калі. Період заразливості джерела точно не встановлений; вважають, що хворий заразний довічно.

Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби. 

Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже інфікуватись вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка сама є джерелом ВІЛ-інфекції. 

Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, виділяють три основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

- статевий;

- парентеральний (проникнення вірусу в кров);

- вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері дитині).

Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях:

- при ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини (майже 90 % споживачів ін'єкційних наркотиків — це молоді люди у віці до 30 років);

- при використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і пірсінгу;

- при незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею;

- під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері дитини.

Групи ризику:

- ін’єкційні споживачі наркотиків;

- гомосексуалісти;

- жінки секс бізнесу; 

- особи, які часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки;

- новонароджені, у яких матері хворі на СНІД;

- реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100 % випадків).

Незважаючи на зростання громадської поінформованості щодо кризи, пов'язаної з ВІЛ-інфекціїю, реальне знання проблеми є ще поверховим, особливо серед молоді. Її розуміння шляхів передачі інфекції та методів профілактики є неповним та часто походить від невірного розуміння. Такий низький рівень розуміння стримує вплив позитивних змін в поведінці на профілактику інфекції. Основними заходами по профілактиці СНІДу є здоровий спосіб життя, чистота у взаємовідносинах між людьми.



Що необхідно знати про ВІЛ/СНІД

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини - ВІЛ, призводить до смертельної хвороби - синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД - невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ- інфікування.

6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін'єкційно, або мають сексуальні контакти з ін'єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров'ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров'я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до - та післятестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, - це порушення прав людини.
Де і як можна пройти обстеження на ВІЛ в місті Києві?

Діагностика ВІЛ-інфекції/СНІДу є безкоштовною, проводиться тільки в спеціалізованих лабораторіях і складається з двох етапів: встановлення власне факту зараженості ВІЛ- інфекцією (скринінг) і визначення стадії захворювання (підтвердження). За визначенням стадії нерозривно слідує з'ясування характеру перебігу захворювання, а потім і формування прогнозу у даного хворого, а також вибір тактики лікування. Але не завжди присутність ВІЛ супроводжується появою антитіл до нього і навпаки. Є ситуації, при яких вірус в організмі є (тобто людина заражена ), а антитіла до нього відсутні. Це початкова стадія інфекції (в середньому до 3-6 місяців), поки антитіла не синтезуються в достатній для проведення лабораторного тесту кількості, і на заключному етапі хвороби (СНІД), коли клітини імунної системи втрачають здатність до утворення антитіл. Істотне значення для прогнозування перебігу ВІЛ- інфекції мають 2-ва лабораторних показника: рівень вірусного навантаження (тобто кількість копій ВІЛ в 1 мл крові) і вміст CD4+ лімфоцитів. Вважається, що без лікування щорічно втрачається 50 клітин CD4+ лімфоцитів, а середній рівень вірусного навантаження, навпаки, зростає на 30-50 тис. Якщо ці цифри збільшуються, прогноз по швидкості розвитку СНІДу у даного пацієнта погіршується.

Слід пам'ятати, що тестування на ВІЛ- інфекцію є лабораторним методом визначення антитіл до ВІЛ в організмі людини. Якщо результат тестування визначений як "Негативний", це означає що у вас в даний час не виявлено антитіл до ВІЛ. "Невизначений" результат свідчить, що за станом здоров'я або через особливості вашого організму результат є сумнівним і вам рекомендовано повторити обстеження не раніше, ніж за 12 днів. Результат розцінюється як "Позитивний", якщо при дослідженні виявлені антитіла до ВІЛ, і вам необхідно пройти повторне обстеження в міському Центрі СНІДу для встановлення клінічного діагнозу і отримати рекомендації з методів і засобів збереження здоров'я, профілактики та лікування.

Пройти тестування (обстеження) на наявність антитіл до ВІЛ, а також отримати консультацію з питань профілактики ВІЛ-інфекції можна в кабінетах довіри Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом за адресами:

- вул. Трьохсвятительська, 7 (тел. 279-48-38);

- вул. Відпочинку, 11 (тел. 409-20-80);

- вул. Бориспільська, 30а;

- б-р Висоцького, 8 (тел.361-02-93).


Національна лінія телефону довіри по проблемам ВІЛ (СНІДу)

0-800-500-451


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка