Особливості перинатального анамнезу у дітей з бронхолегеневою дисплазією на сучасному етапі




Скачати 91.28 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір91.28 Kb.
Особливості перинатального анамнезу в дітей з бронхолегеневою дисплазією на сучасному етапі / Сенаторова Г.С., Черненко Л.М., Іщенко Т.Б. // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - №1 (15). – 2015. – С. 84-86.
УДК 616. 233 /. 24 – 007.17 – 053. 4 – 036 – 07

Сенаторова Г.С., Черненко Л.М., Іщенко Т.Б.



ОСОБЛИВОСТІ ПЕРИНАТАЛЬНОГО АНАМНЕЗУ У ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВОЮ ДИСПЛАЗІЄЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Харківський національний медичний університет



Kharkov State Medical University.
Резюме. Бронхолегенева дисплазія – одна із актуальних проблем педіатрії, значення якої виходить за межі неонатології і розглядається як хронічне обструктивне захворювання дітей раннього віку. У роботі подані результати вивчення особливостей перинатального анамнезу у дітей з бронхолегеневої дисплазією.

Ключові слова. Бронхолегенева дисплазія, перинатальний анамнез, діти.

Сенаторова А.С., Черненко Л.Н., Ищенко Т.Б.

Харьковский национальный медицинский университет

ОСОБЕННОСТИ ПЕРИНАТАЛЬНОГО АНАМНЕЗА У ДЕТЕЙ С БРОНХОЛЕГОЧНОЙ ДИСПЛАЗИЕЙ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ

Резюме. Бронхолегочная дисплазия - одна из актуальных проблем педиатрии, значение которой выходит за пределы неонатологии и рассматривается как хроническое обструктивное заболевание детей раннего возраста. В работе представлены результаты изучения особенностей перинатального анамнеза у детей с бронхолегочной дисплазией.

Ключевые слова. Бронхолегочная дисплазия, перинатальный анамнез, дети.

Senatorova G.S., Chernenko L.M., Ishchenko T.B.

Kharkov State Medical University.

FEATURES PERINATAL ANAMNESES OF CHILDREN WITH

BRONCHOPULMONARY DYSPLASIA

Summary. Bronchopulmonary dysplasia - one of the pressing problems of Pediatrics, whose significance goes beyond the neonatal and is considered a chronic obstructive disease of young children. The paper presented the results of the study perinatal anamneses of children with bronchopulmonary dysplasia.

Key words. Bronchopulmonary dysplasia, children.
Вступ. З 1974 року Всемірна охорона здоров’я України запропонувала вважити життєздатними дітей, що народилися з масою тіла 500 грамів при гестаційному віці не менш ніж 22 тижня, і з 1 січня 2007 року Україна перейшла на критерії реєстрації таких дітей [1]. Незважаючи на стрімке впровадження новітніх технологій в неонатологію, показники неонатальної смертності в Україні не зменшуються (Шунько Є.Є., 2009). Однією із важливіших умов, які визначають своєрідність патологічних процесів у легенях новонароджених, є те, що вони виникають в один із найбільш критичних періодів життя дитини, коли відбувається перебудова її функціональних систем, насамперед дихання та кровообігу, поступове їх дозрівання [2]. Розвиток перинатальної медицини, подальше удосконалення методів виходжування новонароджених, інтенсивної терапії та респіраторної підтримки, використання замісної сурфактантної терапії дозволили не тільки значно підвищити виживання недоношених новонароджених, але і поставило перед неонатологами нові проблеми, серед яких на перше місце за частістю і клінічною значущістю вийшла бронхолегенева дисплазія (БЛД) [3, 4]. В середньому частота розвитку бронхолегеневої дисплазії складає 30% від новонароджених, які потребують проведення штучної вентиляції легень [5]. За даними літератури, є залежність розвитку бронхолегеневої дисплазії від маси тіла при народжені та гестаційним віком, і складає 73% в групі дітей із масою тіла при народжені менше 1000 грамів, 41% із масою тіла 1000-1499 грамів, 16% серед новонароджених з масою тіла більше за 1500 грамів. Вочевидь, що риск розвитку бронхолегеневої дисплазії зростає зі зменшенням маси тіла при народжені та гестаційним віком.

Мета дослідження – оцінити особливості перинатального анамнезу у дітей із бронхолегеневої дисплазією на сучасному етапі.

Матеріали й методи. Дослідження проводилося на кафедрі педіатрії №1 та неонатології ХНМУ (зав. кафедри – д.мед.н., професор Г.С.Сенаторова) на базі Обласного центру діагностики та лікування бронхолегеневої дисплазії у дітей Харківської обласної дитячої лікарні (головний лікар – к.мед.н., доцент Г.Р.Муратов; керівник центру – к.мед.н., асистент О.Л.Логвінова). Діагноз бронхолегенева дисплазія був встановлений згідно міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду (шифр Р27.0). У всіх обстежених пацієнтів вивчені анамнестичні дані. Інформовану згоду батьки дітей підписували до початку дослідження. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою статистичного пакету програми Statistica 7.0. Під час оцінки відмінностей середніх для ознак з нормальним розподілом використовували критерій Стьюдента; для ознак, розподіл яких відзначався від нормального – критерії Манна-Уїтні та Краскела-Уоліса. Результати вважалися статистично вірогідними при значеннях р<0,05.

Результати дослідження. Для визначення клінічних особливостей перебігу БЛД на сучасному етапі було обстежено 83 дитини віком від 1 місяця до 3 років, з них 50 хлопчиків і 33 дівчинки. Групу порівняння склали 19 практично здорових дітей. Серед обстежених дітей основної групи загалом за статтю статистичну більшість склали хлопчики (60,2±5,4% і 39,8±5,4% відповідно; F=7,01, p<0,01). Таке переважання хлопчиків у групі обстежених збігається з літературними даними, за якими в хлопчиків бронхолегенева дисплазія зустрічається частіше й може вважатися одним з немодифікованих чинників ризику розвитку бронхолегеневої дисплазії [5]. Вивчення вікового співвідношення в обстежених групах свідчить про те, що серед обстежених дітей, хворих на БЛД, вірогідна більшість була віком до 1-го року життя (72,3±4,9%; F=35,43, p<0,001). Зменшення відносної кількості пацієнтів з віком зумовлено тим, що клінічні прояви хвороби регресують під час зростання дитини [3, 6].

За літературними даними серед ендогенних чинників, які сприяють виникненню та впливають на тяжкість перебігу бронхолегеневої дисплазії, велике значення має патологія перинатального періоду та так звані фонові захворювання. Так, 81,9±4,2% матерів дітей основної групи, що складає переважну більшість (F=79,5, p<0,001), мали несприятливий перебіг вагітності та пологів. Порівняно з групою контролю, у матерів дітей із бронхолегеневою дисплазією вірогідно частіше серед патології першої половини вагітності відзначався гестоз (F=8,12; р<0,01), серед патології другої половини – загроза передчасних пологів (F=14,73; р<0,01). Також у акушерському анамнезі дітей з БЛД вірогідно частіше, ніж у контрольній групі, реєструвалися: прееклампсія (F=6,39; р<0,05), анемія вагітних (F=5,32; р<0,05), патологія плаценти (F=8,06; р<0,01) та антенатальна загибель іншого плоду з даної вагітності (F=3,95; р<0,05).

Наявність вірогідних міжгрупових відмінностей за частотою несприятливих перинатальних чинників було використано для оцінки відношення шансів (Odds Ratio - OR) ризику розвитку бронхолегеневої дисплазії. Розрахунки підтвердили, що діти мають статистично значуще більший ризик розвитку бронхолегеневої дисплазії, якщо в анамнезі наявні гестоз першої половини вагітності (р<0,0419), загроза передчасних пологів (р<0,0003), передчасні пологи (р<0,0003).

Патологічний перебіг вагітності в 75,9±4,7% матерів пацієнтів став причиною невиношування та призвів до передчасних пологів (F=14,73; р<0,001). Середній строк гестації дітей, що народилися передчасно, склав 30,1 [ДІ 29,145; 31,070] тижнів, середня маса тіла – 1575,4 [ДІ 1384,911; 1766,012] гр. За допомогою методу рангової кореляції Спірмана виявлено сильний прямий кореляційний зв'язок між строком гестації та масою тіла при народжені (r =+ 0,83, p<0,0000). За літературними даними, ці чинники є немодифікованими ендогенними факторами розвитку бронхолегеневої дисплазії та одними з критеріїв постановки діагнозу [5]. У 47 (56,6±5,4%) дітей із бронхолегеневою дисплазією зареєстровано асфіксію під час народження, у 44 (53,0±5,5%) – розвиток респіраторного дистрес-синдрому та у 64 (77,1±4,6%) – внутрішньоутробної пневмонії. Всі діти з БЛД потребували реанімаційних заходів вже в пологовій залі, в тому числі у вигляді штучної вентиляції легень, середня тривалість якої склала 33,6±4,9 діб (мінімум 1 добу, максимум 186 діб). Киснезалежними після проведення ШВЛ залишалися 27 дітей (32,5±5,1%) протягом 25,7±3,2 діб (мінімум 3, максимум 75 діб). Слід відзначити, що проведення штучної вентиляції легень та киснезалежність вважаються пусковими причинами розвитку БЛД через ушкодження легень волюмо-і/або баротравмою [5, 7, 8, 9].

Тяжкість стану під час народження була обумовлена, в тому числі, й розвитком супутніх патологічних станів, які зустрічалися як у пацієнтів основної групи, так і в дітей групи контролю. Однак, у хворих на БЛД, окрім патології ЦНС, яка мала місце в більшості обстежених (F=8,45; p<0,01), достовірно частіше реєструвалися анемія (F=4,75; р<0,05), ретинопатія недоношених (F=27,83; р<0,001). Серед дітей контрольної групи також мало місце перинатальне ураження ЦНС у 11 дітей (55,0±11,4%), відкрите овальне вікно у 7 дітей (35,0±10,9%). Слід підкреслити, що дані зміни мали, знову ж таки діти, які народилися передчасно (середній гестаційний вік яких склав 34,8±2,4 тижнів), але які не розвинули в подальшому БЛД. Це свідчить про те, що передчасно народжені діти потребують підвищеної уваги лікарів під час постнатальної адаптації, а їхній стан та наслідки порушення адаптації багато в чому залежить від морфофункціонального стану ЦНС [5, 8, 9].

У дітей з бронхолегеневою дисплазією було проведено аналіз для з’ясування зв’язку між тривалістю ШВЛ та наявністю супутньої патології. Як видно з таблиці 1, діти з наявністю перинатального ураження ЦНС (р<0,022) або фетальних комунікацій (р<0,004) вірогідно довше знаходилися на ШВЛ.


Таблиця 1.



Тривалість ШВЛ у дітей, хворих на БЛД,

залежно від наявності супутніх захворювань

Тривалість ШВЛ, діб

Перинатальне ураження ЦНС

Діти з перинатальним ураженням ЦНС

Діти без перинатального ураження ЦНС

MW


Me (Lq;Uq)

Me (Lq;Uq)

U

p

26,0 (16,0; 49,0)

17,0 (11,0; 17,0)

48,0

0,022

Фетальні комунікації

Діти з фетальними комунікаціями

Діти без фетальних комунікацій

MW


Me (Lq;Uq)

Me (Lq;Uq)

U

p

25,0 (14,5; 49,0)

11,0 (5,0; 26,0)

224,5

0,004

Примітка. МW – непараметричний метод попарного порівняння Манна-Уітні; U – критерій Манна-Уітні.
Таким чином, відмічено, що в патогенезі БЛД задіяно безліч чинників. У ролі первинних факторів розвитку БЛД можна вважати незрілість легеневої тканини, а саме гестаційний вік та низьку масу тіла при народжені; пусковими причинами є інфекція з розвитком внутрішньоутробної пневмонії та проведення штучної вентиляції легень, які посилюють та розповсюджують запалення в легенях. Модуляторами, тобто другорядними факторами, які потенційно впливають на тривалість ШВЛ, можна вважати персистуючий фетальний кровообіг (особливо відкрита артеріальна протока), перинатальне ураження ЦНС.

Сімейний анамнез та спадкова схильність є досить вагомими ендогенними чинниками, які збільшують схильність до БЛД [5]. Під час аналізу даних сімейного анамнезу виявлено, що в найближчих родичів (перший та другий ступень спорідненості) дітей із бронхолегеневою дисплазією в двічі частіше за дітей контрольної групи, реєструвались хронічні захворювання різних органів і систем (51,8±5,5% та 25,0±9,9% відповідно; F=5,01, р<0,05). Слід зазначити, що майже в 1/6 обстежених батьки мали шкідливі звички, 4 матерів вживали алкоголь під час вагітності, 11 – палили. 24 дитини (28,9±5,0%), хворі на БЛД, мали незадовільні умови проживання.



Таким чином, ретельно проведений аналіз перинатального анамнезу у дітей із бронхолегеневою дисплазією дозволив зробити висновки:

  1. Статистично значуще більший ризик розвитку бронхолегеневої дисплазії у дітей, якщо в анамнезі наявні гестоз першої половини вагітності, загроза передчасних пологів та передчасні пологи.

  2. Наявність перинатального ураження ЦНС та фетальних комунікацій у дітей із бронхолегеневою дисплазією впливають на тривалість проведення штучної вентиляції легень та киснезалежності, які посилюють та розповсюджують запалення в легенях і вважаються пусковими причинами розвитку бронхолегеневої дисплазії.

  3. Чинниками, які не пов’язані з захворюванням, проте здатні значно посилити тяжкість перебігу захворювання та його наслідки, слід вважати несприятливий преморбідний фон дитини, нефізіологічне вигодовування, наявність тяжкої супутньої патології. Такі фактори визначаються як модифікувальні, що підкреслює їхній несприятливий вплив на перебіг захворювання.

Враховуючи різноманітність патологічних станів, можна заключити, що діти, хворі на бронхолегеневу дисплазію, потребують мультідисциплінарного спостереження, а наявність у дитини з бронхолегеневою дисплазією супутньої патології важливо враховувати під час індивідуального клінічного менеджменту.


Список літератури.

  1. Шунько Е.Е., Яблунь О.С. // Жіночий лікар. – 2007. – № 4. – С.13.

  2. Cпузяк М.І., Шаповалова В.В., Вороньжев І.О., Крамній І. О. // Бронхолегенева дисплазія (поняття, термінологія, променева діагностика) // Український Радіологічний журнал. – №15. – С.386-392.

  3. Охотникова Е.Н., Шунько Е.Е. Бронхолегочная дисплазия как предиктор формирования хронической патологи органов дыхания у детей // Здоров’я України. - №1 (23). – грудень 2009. – С.46-49.

  4. Сенаторова А.С., Логвинова О.Л., Муратов Г.Р., Золотухина Г.А., Черненко Л.Н. Бронхолегочная дисплазия у детей. Современный взгляд на проблему диагностики и лечения // Современная педиатрия. - № 1 (29). –– 2010. - С.105-112.

  5. Овсянников Д.Ю. Система оказания медицинской помощи детям, страдающим бронхолегочной дисплазией / Овсянников Д.Ю., Кузьменко Л.Г. // Руководство для практикующих врачей. – Москва. – 2010. – С. 151.

  6. Сенаторова А.С., Логвинова О.Л., Черненко Л.Н., Муратов Г.Р. Бронхолегочная дисплазия у детей // Здоров’я України. - №1 (16). – березень 2011. – С.36-38.

  7. Давыдова И.В. Формирование, течение и исходы бронхолегочной дисплазии у детей: Автореф. дисс. …докт.мед.наук. М., 2010.

  8. Старевская С.В. Бронхолегочная дисплазия у детей (факторы риска формирования, клинико-рентгенологические особенности различной степени тяжести заболевания): Автореф.дисс.…канд.мед.наук. СПб., 2001.

  9. Thomas W., Speer C.O. Bronchopulmonale Dysplasie Fruehgeborener Epidemiologie, Pathogenese аnd Therapie // Monatsschrift Kinderheilkd. Universitats-Kinderklinik Wurzberg. – 2005. – 153: 211-219.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка