Особливості соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю. Постановка проблеми у загальному вигляді




Скачати 133.78 Kb.
Дата конвертації21.04.2016
Розмір133.78 Kb.
УДК – 376.63

Л.А. Якубова к пед. н.

Хмельницький національний університет

Особливості соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю.
Постановка проблеми у загальному вигляді: В Україні проблема виховання дітей та молоді набуває особливої гостроти, оскільки наше підростаюче покоління формується в складних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти одним із стратегічних завдань навчальних закладів усіх рівнів, є набуття молодим поколінням соціального досвіду, формування у молоді особистих рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної культури.

Виховання такої особистості - пріоритетний напрям соціально-педагогічної роботи. Проте практика свідчить, що в його реалізації виникає чимало проблем. Серед них особливу тривогу та занепокоєння викликає вживання учнівською молоддю алкоголю та наркотичних речовин.

За оцінками експертів Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я Україна входить до тих країн Європи, де темпи вживання наркогенних речовин є найвищими, а пов'язані з цим наслідки - найнебезпечнішими. Прогнозується різке погіршення наркогенної ситуації, що може торкнутися половини підлітків України. Наша держава має також найвищі темпи зростання ВІЛ-інфікованості в Європі

.Метою даної статті є розкрити аспекти змісту окресленої проблеми на особливості соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Наукові дослідження, присвячені особливостям соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю, стали предметом аналізу відомих вчених, зокрема: Белогурова С.Б., Шабанова П. Д., Штакельберга О. Ю., Нагорної А.М., Беспалько В.В.та ін.

Перші відомості про використання наркотичних засобів у медицині належать до VI ст. до н.е. Наркотики набули широкого роз­повсюдження з середини XIX ст. і перетворилися у серйозну соціальну проблему на межі ХІХ-ХХ ст. І залишилися такою ж проблемою і у XXI ст. Фахівці відзначають, шо наркоманія, як соціальне явище, має загальні риси розвитку, прояву і перебігу хвороби. Визначають три ознаки наркоманії: психічна залежність, фізична залежність, толерантність.

Наркоманія (від грецьких слів narke заціпеніння, сон, і mania - божевілля, пристрасть, потяг) – група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку. Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому [8].

В соціально-педагогічному аспекті наркоманія — це форма девіантної поведінки, яка виражається у психічній чи фізичній залежності від наркотиків, що поступово веде організм до фізичного і психічного виснаження і соціальної дезадаптації особистості.

Головна небезпека наркоманії не стільки у фізичній шкоді для організму, скільки в деградації особистості, яка в 10-20 раз швидша, ніж за алкоголізму.

Слабшають і припиняються корисні соціальні зв'язки, виникають складні стосунки у сім'ї, колективі, розвиваються егоїстичні риси характеру, брехливість, увага концентрується лише на проблемі придбання наркотиків.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що основними причинами деструктивної поведінки та вживання підлітками наркогенних речовин є психологічний дискомфорт, негативні переживання, загальна втрата духовних орієнтирів, девальвація загальнолюдських цінностей, не сформованість у значної частини молоді почуття терпимості, милосердя, честі, совісті, доброти, що викликає у них апатію, ненависть до навколишнього світу, нудьгу, відчуття своєї непотрібності, нерозуміння сенсу життя.



Виклад основного матеріалу.

До 2008 року дослідження поширеності вживання наркотичних речовин серед загального населення в Україні не проводились. Відповідно, на сьогоднішній день Україна не має повного обсягу інформації за цим індикатором Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркотичної адикції (ЕМСDDА), крім результатів досліджень серед шкільної молоді. В рамках програми ЄС при ООН "Білорусь, Україна, Молдова проти наркотиків" створюється Українська національна обсерваторія з алкоголю та наркотиків, функцією якої має стати, в тому числі, і впровадження індикатора "Поширеність вживання наркотичних речовин серед загального населення" та запровадження необхідних досліджень.

Дослідження здорової поведінки дітей шкільного віку "Здорова поведінка дітей шкільного віку" (НВSС), що проводиться регулярно більш ніж у 35 країнах Європи та Північної Америки, запроваджене в Україні за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров'я та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) з 2002 року. На сьогодні в Україні проведено дві хвилі опитувань. До проведення другої хвилі цього дослідження в 2006 році було залучено 6535 респондентів віком 11, 13 та 15 років. За даними опитування серед першокурсників професійно-технічних навчальних закладів 34% хлопців та 17% дівчат хоча б один раз в своєму житті вживали канабіноїди. Серед першо­курсників вищих навчальних закладів 26% хлопців та 13 % дівчат принаймні один раз в житті вживали канабіноїди. При опитуванні восьмикласників з'ясувалось, що більше 10 % хлопчиків та майже 5 % дівчат щонайменше 1-2 рази в житті споживали наркотики. З тих, хто попробував наркотики, близько половини вживали їх більше, ніж 1-2 рази. Споживачів наркотиків серед хлопців у всіх вікових групах і типах навчальних закладів було у 2-4 рази більше, ніж дівчат. Найбільше вживання наркотиків виявилося в східних регіонах та Києві. найменше - в західних областях.

На сьогодні Україна продовжує брати участь в дослідженні "Європейського опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин" (ЕSРАD), яке є звичайною практикою для країн Європи.

Результати, отримані під час опитування 2007 року, показують, що найбільш поширеною наркотичною речовиною, яку вживає шкільна молодь віком 15-16 років, принаймні, один раз в житті, є марихуана або гашиш (13,1%). Серед молоді вживання інгалянтів (клей тощо) становить 3,4 %, транквілізаторів, седативних речовин - 4,2%.

За результатами опитування серед 15-16 річних 8,9 % хлопців і 7,4 % дівчат вживали марихуану або гашиш, принаймні, один раз в своєму житті. Аналіз в динаміці результатів досліджень, проведених У 2003 та 2007 роках показав, що кількість школярів 15-16 років, які вживали марихуану або гашиш, принаймні, один раз в житті, зменшилась серед хлопців з 29,2 % в 2003 р. до 8,9 % в 2007 р. та серед Дівчат з 12 % в 2003 р. до 7,4 % в 2007 р. У 2003 р. 8,6 % хлопців і 3,9 % дівчат вживали інгаляційні наркотики, принаймні, один раз в житті [6], в 2007 р. вживання інгаляційних наркотиків з даною частотою становить 4,7% серед хлопців та 1,9% серед дівчат. Вживання молоддю екстазі збільшилось з 1,5 % в 2003 р. до 4,4 % в 2007 р. серед хлопців та з 0,4 % в 2003 р. до 1,6 % в 2007 р. серед дівчат [4].

Основним мотивом першого вживання наркотиків 4,8 % учнів визначили "цікавість" та 1,4% вживали наркотики тому, що "було нудно". Найбільш поширеним джерелом отримання першого наркотику називали найближче оточення: у компанії друзів - 3,8 % та від старшого друга (подруги) - 3,3 %.

За інформацією Міністерства охорони здоров'я України термін "наркологічний облік" означає, що не анонімні клієнти (ті, хто звернувся за власним бажанням або за направленням міліції), у яких у встановленому порядку були діагностовані (відповідно до Міжнародного кодексу хімічних елементів (МКХ-10) [2, 7]) наркотичні розлади, вносяться до спеціальної системи реєстрації. Ця система реєстрації включає як пацієнтів з діагнозами залежності - "диспансерний наркологічний облік," так і тих, хто вживав наркотичні речовини епізодично і ще не має залежності - "профілактичний наркологічний облік". Мінімальний термін диспансерного наркологічного обліку для пацієнтів з діагнозами залежності, стійкою ремісією та позитивними результатами лікування, визначений у 5 "чистих" років, а для профілактичного наркологічного обліку встановлений термін 1 рік. Ці 5 (або 1) років можуть бути подовжені на триваліший термін, як мінімум ще на 5 чистих років", для тих пацієнтів, у кого стався рецидив, або тих, хто своєчасно не контактував з територіальною наркологічною установою. На думку багатьох національних експертів, дані наркологічного обліку не захищені в необхідній мірі від впливу великої кількості внутрішніх і зовнішніх факторів; одночасно, ті самі експерти відмічають недостатній рівень урегульованості процедур збору даних. Як наслідок, дані існуючого наркологічного обліку досі лише в окремих напрямках відображають картину надання допомоги особам з наркотичними проблемами в країні та стан наркотичних проблем в цілому.

За даними МОЗ України рівень розповсюдженості вживання наркотичних речовин вищий на півдні та сході України та нижчий - на заході країни.

Наявні потужності для отримання медичної допомоги особами з наркотичною залежністю (за даними Всеукраїнської наркологічної асоціації):

- стаціонарна детоксикація - в усіх наркологічних і деяких психіатричних закладах;

- амбулаторна детоксикація - в усіх наркологічних закладах і сільських амбулаторних підрозділах;

- лікарські консультації (амбулаторні та стаціонарні) - в усіх наркологічних закладах і сільських амбулаторних підрозділах;

- замісна підтримуюча терапія з використанням бупренорфіну;

- реабілітаційні програми (амбулаторні), декілька, здебільшого у великих містах;

- реабілітаційні програми (стаціонарні) - приблизно 50 центрів;

- терапевтичні спільноти (стаціонарні) - приблизно 20 центрів;

- програми духовної психотерапії та релігійної реабілітації (стаціонарні) - приблизно 40 центрів.

Програми замісної терапії (ЗПТ). Замісна підтримувальна терапія впроваджується в Україні на виконання Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 161 "Про організацію пілотних проектів з впровадження ЗПТ використовуючи препарат бупренорфіну "Еднок" [3]. Головною метою проекту є розширення доступу ВІЛ-позитивних споживачів ін’єкційних наркотиків до антиретровірусного лікування.

Станом на 16.05.2008 року в програмі знаходиться 814 пацієнтів, з них 626 чоловіків, 188 жінок. За весь період залишило програму 442 особи. Середній вік пацієнтів складає 33 роки, середній стаж нарко-споживання становить 13,19 року. В програмі обслуговується 484 клієнтів з ВІЛ/СНІД, 512 клієнтів з гепатитами В/С, 131 особа з туберкульозом, на антиретровірусній терапії (АРТ) знаходяться 154 особи, ще 105 готуються до АРТ. Середня доза препарату замісної терапії складала 10,72 мг.

На виконання Наказу МОЗ України № 846 від 20.12.2006 р. "Про заходи щодо організації ВІЛ/СНІД профілактики та замісної підтримуючої терапії для споживачів ін'єкційних наркотиків" передбачається впровадження пілотного проекту "Метадонова підтримуюча терапія та ризик інфікування ВІЛ в Україні", розрахованого на 50 осіб [5]. Міжнародним партнером для його проведення є один з провідних в цій галузі центрів світу Університет штату Пенсільванія (США) за підтримки Національного інституту проблем зловживання наркотиків (NIDА, США).

Всі медичні, психологічні та соціально-реабілітаційні програми лікування від наркотичної залежності включені в Тимчасові стандарти діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги в Україні [1], затверджені в 1998 році, та Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах України [2], затверджені в 2002 році. Згадані стандарти та нормативи включають різні методи детоксикації, замісну терапію, невідкладну допомогу, психологічні реабілітаційні програми ("12 кроків" та інші), обов'язкові для лікарів-наркологів по всій країні. Протоколи наркологічної практики розроблені МОЗ України у 2005-2006 роках і знаходяться в процесі затвердження.

Ефективність профілактики щодо підліткової наркоманії дуже низька і однією з причин цього є недостатність знань специфіки підліткового віку. Важливими фактами, що впливають на формування особистості підлітка є такі поведінкові реакції: емансипація, прагнення вийти з під опіки, протест і опозиція (коли у відповідь на тиск дорослих підліток починає демонстративно палити, вживати психоактивні речовини - алкоголь, наркотики), копіювання поведінки дорослих без критичного ставлення до деяких її проявів).

Вживання наркотиків підлітками - серйозна проблема, що характеризується:

- збільшенням зловживань наркотичних препаратів серед дітей і підлітків;

- омолодженням контингенту осіб, що вживають наркотики до віку 12-14 років;

- перепадом від легкодоступних психоактивних речовин до дорогих: кокаїну, героїну, екстазі;

- поширенням більш небезпечних форм вживання наркотичних речовин (внутрішньовенне, групове);

- задовольнянням інтересу підлітка щодо дії різних наркотичних засобів, пізнанням нового досвіду, що приносить задоволення;

- зміною соціального статусу підлітків, що почали вживати наркотичні препарати: раніше - із неблагонадійної сім'ї, сьогодні - із сім'ї з великим достатком;

- слідуванням молодіжній моді;

- поширенням різноманітних міфів: у будь-який час можна припинити приймати наркотичні речовини. Загроза міфів полягає у недооцінці наркотиків підлітками.

Історично склалося так, що протягом останньої чверті XX ст. вагомими внесками у розробку теорії формування здорового способу життя стали дослідження вчених канадського і північноамериканського регіонів. Природно, що саме в цих країнах був накопичений найбільш давній і різноманітний практичний досвід формування здорового способу життя серед населення.

Найбільш популярними останнім часом є проекти, спрямовані на позитивний вплив на всі сфери здоров'я, що втілюються на засадах партнерства з різноманітними муніципальними, суспільними, приватними, релігійними структурами. Анотовані в цьому розділі закордонні проекти висвітлюють досвід Канади, США, інших країн дальнього та ближнього зарубіжжя. Щодо вітчизняних проектів, виходячи з важливості вже набутого досвіду для нашої країни, вони висвітлюються більш детально, ніж закордонні. При вивченні реалізованих проектів доцільно звернути увагу, яким чином вони співвідносяться з теорією формування здорового способу життя - її метою (поліпшення добробуту взагалі, здоров'я в цілісному розумінні, а не тільки лікування), стрижневими цінностями (здоров'я як позитивна і цілісна категорія, соціальна справедливість, рівність, загальна участь у вирішенні проблем), механізмом (наділення здатністю - найбільш ефективний спосіб посилення спроможності індивідів і громад контролювати детермінанти здоров'я), детермінантами здоров'я (нерівність у доходах, суспільний статус, соціальні мережі підтримки, освіта, зайнятість і умови праці, фізичне середовище, біологічні і генетичні особливості, персональні навички та уміння запобігати шкоді, здоровий розвиток у дитинстві, медичне обслуговування).

Входження України у новий період становлення всіх сфер соціального розвитку, відновлення державності, відродження багатого культурно-історичного досвіду та традицій національного виховання висувають проблему гармонійного фізичного і духовного розвитку молодого покоління, соціалізації його як особистостей. Такий стиль життєдіяльності спрямований перш за все на підтримку та збереження здоров'я фактично здорових людей. Звичайно, саме у молодому віці повинна прищеплюватись та виховуватись мотивація до такого способу життя, його доцільність та необхідність.

Як правило, вітчизняні проекти по зниженню наркотизації молоді ініціюються державними установами, переважно спеціалізованими (освітянськими, молодіжними, медичними, соціальними тощо) і тими з різноманітних громадських організацій, які дістали підтримку міжнародних організацій, фондів тощо.

Навички, закладені у дитинстві, залишаються у півсвідомості на все життя. Щодо шкільного віку, то тут є два напрями діяльності по формуванню здорового способу життя молодого покоління та зниженню наркотизації молоді: це діяльність школи у цьому напрямі та різних позашкільних навчально-виховних закладів, громадських дитячих та молодіжних організацій.

Лише декілька років в Україні діє програма валеологічної освіти. Це дуже незначний термін, який не дозволяє зробити ґрунтовні висновки про якість одержаної освіти та результати. Валеологія, як шкільний предмет, сприймається досить неоднозначно. Останнім часом з'являються критичні статті у пресі стосовно викладання валеології у школі. Але ніхто не сумнівається в тому, що валеологічні знання дуже потрібні. Адже валеологія - це не просто шкільний предмет, а своєрідна філософія здорового способу життя, це той предмет, який має дати не тільки знання про власний організм, а й сформувати навички життя у напрямі зміцнення та збереження здоров'я. Виникла ще одна проблема: мало підготувати викладача з цього напряму, треба, щоб валеологія стала філософією його особистого життя.



Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Отже, у процесі подолання залежності варто робити акцент на формуванні нових адаптаційних механізмів особистості, на навичках пошуку ресурсів у собі та найближчому оточенні. Це потрібно для того, щоб людина могла максимально адекватно інтегруватися у суспільство (в макро- та мікросоціум) відповідно до індивідуальних особливостей, можливостей, а також з урахуванням реалій її сімейного та трудового досвіду. Розв'язання таких складних проблем передбачає довготривалу реабілітацію людини із залученням до програми фахівців та людей, які навчилися жити із залежністю.

У нашій країні перспективами подальших розвідок у даному напрямку на нашу думку є робота терапевтичних спільнот. Для повноцінної роботи такої спільноти необхідно залучати фахівців із соціально-педагогічного напряму, які мають знання та досвід роботи у подібних спільнотах (яких не так багато в Україні).


Список використаних джерел

  1. Нормативно-правове забезпечення реалізації державної політики з питань сім'ї, жінок, дітей та молоді: зб. нормат.-прав. док. - К -ВЕЛГАС, 2006.

  2. Організаційно-нормативне забезпечення та досвід реалізації молодіжної політики на регіональному рівні : наук, звіт / Укр. НДІ проблем молоді; кер. теми Я.В. Немирівський. - К., 1995. - С. 30.

  3. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К, : Укр. ін-т соц. дослідж., 2000. - 34 с.

  4. Рідкодубська А.А. Соціальна робота з дітьми та молоддю: курс лекцій для студентів напряму підготовки «Соціальна робота» / А.А.Рідкодубська. – Хмельницький: ХНУ, 2009. – 223с.

  5. Сільська молодь України в період політичних та економічних трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання. - К. : Академ-прес, 1998.-С. 4-5.

  6. Соціальна робота в Україні : навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько та ін.; за заг. ред. І. Д. Зверевої, Г. М. Лактіонової. - К. : Центр навч. л-ри, 2004. - С. 26-68.

  7. Соціальна робота: технологічний аспект : навч. посіб. / За ред. А. Й.Капської. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 352 с.

  8. http:// uk.wikipedia.org.ua

Анотація

Якубова Л.А. «Особливості соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю»

У статті описано, проаналізовано особливості соціально-педагогічної роботи з наркозалежною молоддю, зроблено акцент на формуванні нових адаптаційних механізмів особистості, на навичках пошуку ресурсів у собі та найближчому оточенні, прогнозовано що перспективою подальших розвідок у даному напрямку є робота терапевтичних спільнот.

Ключові слова: особливості,соціально-педагогічна, наркозалежність.

Аннотация

Якубова Л.А. «Особенности социально-педагогической работы с наркозависимой молодежью»

В статье описано, проанализировано особенности социально-педагогической работы с наркозависимой молодежью, сделан акцент на формировании новых адаптационных механизмов личности, на навыках поиска ресурсов в себе и ближайшем окружении, прогнозируемо что перспективой дальнейших исследований в данном направлении является работа терапевтических сообществ.

Ключевые слова: особенности, социально-педагогическая, наркозависимость.

Annotation

Yakubova Luydmila " Features of the socio-pedagogical work with drug-addicted youth "



The article describes an analysis of the socio-pedagogical work with drug-addicted youth, focuses on the development of adaptive mechanisms personality, skills-search resource itself and its immediate surroundings, predicted that the prospect for further research in this direction is the work of therapeutic communities.Keywords: features, formation, sexual culture, teenager.

Keywords: characteristics, socio-educational, addiction


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка