Ознайомлення з основними марками тракторів, їх технічними характеристиками




Сторінка1/5
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4   5
Тема: Ознайомлення з основними марками тракторів, їх технічними характеристиками

Впровадження інтенсивних технологій можливе за умови застосування нових технічних засобів, які дають можливість підвищувати продуктивність праці, родючість грунту, забезпечують потоковість виробництва, економію енергоресурсів, охорону навколишнього середовища. У виробництві застосовують системи машин, які об`єднають технічні засоби, навантажувачі, машини для обробітку грунту, внесення добрив, захисту рослин…Основним енергетичним засобом у сільському господарстві є трактор. Це колісний або гусеничний самохідний тягач, призначений для переміщення сільськогосподарських знарядь, транспортних візків, для проведення в дію робочих органів машин від двигуна через вал відбору потужності або привідний шків.

С-г. називають трактори, які призначені для виконання робіт у рослинництві та тваринництві.

Типаж тракторів – це технологічно й економічно обґрунтована сукупність моделей, які застосовують у с-г. виробництві. Головною класифікаційною ознакою є номінальне тягове зусилля, що визначає основний експлуатаційний показник трактора.

Номінальне тягове зусилля – найбільше тягове зусилля, що створює трактор на стерньовому фоні середньої щільності за нормальної вологості грунту та буксування, що не перевищує: для колісних тракторів 4К2 і 4К4 – відповідно 16 і 14 %, для гусеничних -3 %. (ГОСТ 24096 – 80)

Для виконання різних за особливостями робіт розроблено типаж тракторів, який складається з 10 класів. Трактори кожного класу розрізняють номінальним тяговим зусиллям 6 кН (Т-30), 9 (Т-40А), 14 (МТЗ-82, МТЗ-100/102), 20 (ЛТЗ-155), 30 (ДТ-75М, Т-150, Т-150К), 40 (Т-4А), 50 (К-701М) і 60 кН (Т-130). Для комплексної механізації технологічних процесів у рослинництві в Україні використовують сім базових моделей тракторів класу 2, 6, 14, 20, 30, 50, 60 кН та 27 максимально уніфікованих з ними модифікацій. Трактори ЛТЗ-35, ЛТЗ-55А призначені для виконання різних сільськогосподарських робіт, ЛТЗ-55АН призначений і для роботи на схилах до 16 градусів. Потужність цих тракторів становить 25 к.с. Тракторне універсальне самохідне шасі Т-16МГ потужністю 25 к.с. призначене для механізації сільськогосподарських робіт у фермерських господарствах. Трактори орно-просапні ХТЗ-120/121 призначені для обробітку грунтру і вирощування просапних культур. Трактор гусеничний ВТ-200, потужністю 140 к.с., клас 3-4, призначений для виконання сільськогосподарських робіт на швидкості до 16 км/год. Крім того трактори класифікують за такими ознаками:

1. За призначенням:

а) загального призначення – застосовують для основного, до – і передпосівного обробітку грунту, сівби зернових культур…Т-150, Т-150К, ДТ-175С та ін.).

б) універсально-просапні – для сівби і міжрядного обробітку просапних культур, транспортних та інших робіт (МТЗ-80, Т-70С, ЛТЗ-155).

2

в) спеціалізовані – призначені для робіт на виноградниках, на болотах, у гірському землеробстві (Т-70В, Т-16ММЧ, МТЗ-80ХМ, МТЗ-82Н, ДТ-75БВ).



2. За конструкцією ходової частини трактори є колісні та гусеничні (ЮМЗ-6КЛ, Т-70С).

3. За типом остова трактори класифікують на рамні (ДТ-75М), напіврамні (МТЗ-80 ) та без рамні.

Колісні трактори більш універсальні швидкохідні. Основними частинами трактора є двигун, силова передача, ходова частин механізм керування, робоче та допоміжне обладнання.

В сільському господарстві використовують і автомашини. За призначенням сучасні автомашини поділяють на пасажирські і вантажні. Вантажні автомашини поділяють на автомашини загального призначення і спеціалізовані. За номінальною вантажністю вантажні автомашини поділяють на чотири класи:

а) особливо малої вантажності (дог 0.75 т);

б) малої вантажності (0.75 – 2.5 т);

в) середньої вантажності (2.5 – 5 т);

г) великої вантажності (більше 5 т).

3 За видом палива автомашини поділяють на дві групи:

а) автомашини з двигунами, що працюють на рідкому паливі;

б) автомашини з двигунами, що працюють на газоподібному паливі.

3

Є машини нормальної і підвищеної прохідності, які можуть працювати на поганих шляхах та в умовах бездоріжжя.



Основними засобами механізації технологічних процесів у сільському господарстві є машино – тракторні агрегати.

МТА – це сукупність робочих машин-знарядь (сівалки, культиватори тощо) і джерела енергії (трактор, самохідне шасі), призначена для виконання однієї або одночасно кількох технологічних операцій.

Ефективність використання техніки залежить від правильного комплектування МТА. Агрегат виконує технологічну операцію тоді, коли тягове зусилля трактора перевищує опір машин. Для колісних універсально-просапних тракторів воно повинно використовуватися на 80-85%, а для тракторів загального призначення – 90 – 95 %. Склад агрегату визначають розрахунковим або пробним способом. Останній застосовують, комплектуючи агрегати з тракторів класу тяги 14 кН і однієї начіпної або причіпної машини. Ці агрегати використовують для транспортування і внесення добрив, міжрядного обробітку, збирання врожаю…

Комплектуючи агрегати, треба враховувати можливу робочу швидкість і номінальне тягове зусилля трактора. Після цього визначають максимальну ширину захвату агрегату, кількість машин у ньому (кількість корпусів плуга). При правильному комплектуванні агрегату підвищуються його експлуатаційна продуктивність, зменшується витрата палива, поліпшуються технологічні операції.

Комплектуючі ґрунтообробні агрегати, які працюють на підвищених швидкостях, глибина ходу їх робочих органів збільшується на 1-2 см порівняно з тим, коли вони працюють на звичайних швидкостях. Слід мати на увазі, що від швидкості руху агрегату залежить норма висіву добрив, витрата робочої рідини, насіння, бульб картоплі. Комплектуючи агрегат, треба враховувати, що потужність трактора слід використовувати найповніше, а максимальна продуктивність агрегату має досягати при найменших витратах палива.

Тема: Машини для внесення органічних і мінеральних добрив. Для хімічного захисту рослин.

Впровадження у виробництво комплексу машин для вирощування і збирання зернових та зернобобових культур забезпечують забезпечує одержання високих і сталих врожаїв з мінімальними затратами праці і коштів, створює необхідні умови з мінімальними затратами праці і коштів, створює необхідні умови для високоефективного використання машинно-тракторного парку, для застосування інтенсивних технологій вирощування зернових культур.

Для вирощування і збирання зернових та зернобобових культур використовують комплекс машин: плуги, борони, вирівнювачі грунту, лущильники, культиватори,

котки, зчіпки, машини для внесення добрив, хімічного захисту рослин, сівалки та зернозбиральні агрегати.



Плуги використовують для основного обробітку грунту (оранки).

За призначенням розрізняють плуги загального призначення і спеціальні;

за конструкцією корпусів – лемішні, безполицеві, дискові, дизельні, ротаційні, комбіновані;

за способом агрегатування – причіпні, начіпні та напівначіпні;

за кількістю корпусів – одно- і багатокорпусні.

У виробництві найбільш поширені лемішні плуги. Для оранки різних грунту під зернові і технічні культури на глибину до 30 см застосовується плуг начіпний п`ятикорпусний ПЛН-5-35, начіпні чотирикорпусні ПЛН-4-35, плуг напівначіпний п`ятикорпусний ПЛ-5-35. Для глибокої оранки використовують двоярусні плуги – ПЯ-3-35 та ПНЯ-4-40. Плуг-глибокорозпушувач чизельний ПЧ-2.5 призначений для розпушування грунту по полиневим і безполицевим фоном з поглибленням орного шару, безполицевого обробітку замість зяблевої та весняної оранки, глибокого розпушування грунту на схилах і парових полях, для обробку грунту по стерні зернових культур з висотою до 25 см, а після збирання просапних культур з попереднім дискуванням грунту в 1 – 2 сліди. Обробляють грунт незасмічений камінням, з питомим опором до 0.12 МПа (1.2 кгс/см2).

Плуг чагарнивого-болотний начіпний однокорпусний ПБН-75 призначений для первинної оранки торфових і мінеральних осушених боліт і суходільних земель, що заросли чагарником до 2 м заввишки, без попереднього зрізання і прибирання

чагарників. Велика ширина захвату корпусу (75 см) у поєднанні з напівгвинтовою поверхнею полиці забезпечує добре загортання

рослинності. Коли починають орати болотні грунти, покриті чагарником, на плузі встановлюють ніж з опорною лижею і кущоукладачем, який прикріпляють до рами плуга болотного. При роботі на торф’яниках плуг обладнують дисковим ножем.

Борони застосовують для поверхневого розпушування грунту, руйнування грудок і грунтової кірки, вирівнювання поверхні грунту, знищення бур`янів, загортання насіння та мінеральних добрив тощо. Розрізняють борони зубові, дискові, голчасті та шлейф-борони. У виробництві використовують борону зубову важку БЗТС-1.0; борону зубову середню БЗСС-1.0; борону зубову посівну ЗБП-0.6А; райборінку ЗОР-0.7; шлейф-борону ШБ-2.5, сітчасту борону БДС-3.5, борону передпосівну БП-10Б, БДН-3 та ін.. Важкі дискові борони БДТ-10, БДТ-7А, БДТ-3; легкі – БД-10Б, БДН-3 та ін.. Голчаста борона БИГ-3 застосовується для ґрунтозахисного обробітку грунту, поверхневого обробітку під озимі культури, для ранньо - весняного розпушування грунту і боротьби з бур`янами.

5

Вирівнювачі ВП-8А та ВПН-5.6А призначені для вирівнювання грунту перед сівбою кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку та ін. культур.Розрізняють лущильники лемішні і дискові. Дисковими лущильниками грунт обробляють на глибину 4 – 10 см, а лемішними – 12-18 см. Поширені такі дискові лущильники: ЛДГ-20, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А. Випускаються такі лемішно - полицеві лущильники: ППЛ-10-25, ППА-5-25.



Культиватори для суцільного обробітку обробітку грунту називають паровими і застосовують для розпушення грунту і знищення бур`янів під час догляду за парами, передпосівного обробітку грунту, обробітку в садах, виноградниках. Найбільш поширений причіпний культиватор КПС-4. У виробництві застосовують причіпні широкозахватні культиватори КШУ-18 та КШУ-12, пружинний широкозахватний культиватор КШП-8, культиватор-розпушувач – КРГ-3.6 та ін.

Котки застосовують для подрібнення брил і грудок, вирівнювання поля та руйнування грунтової та льодової кірки. У виробництві застосовують кільчасто-шпорові (ЗККШ-6А), кільчасто-зубчасті (КЗК-10) та водоналивні (СКГ-2-0, СКГ-2-2) котки .

До ґрунтообробних протиерозійних засобів належать плоскорізи - глибокорозпушувачі ГУН-4, КПГ-2.2, ПГ-3-5, ПГ-3-100 (обробляють грунт на глибину 25 – 30 см із залишенням на поверхні до 75% стерні). Знаряддя ОПТ-3-5 призначене для плоско різного обробітку пласта багаторічних трав. Культиватори - плоскорізи КПШ-11 і КПШ-5 використовують для основного обробітку грунту, парів, зябу на глибину до 18 см. Плоскорізи - щілинорізи ПЩ-3 і ПЩ-5 використовують для суцільного обробітку грунту на глибину 8 – 14 см і одночасного щілювання на глибину 25 – 35 см. Комбіновані агрегати АКП-5, АКП-2.5 призначені для безполицевого основного обробітку грунту на глибину до 14 см під озимі культури. Грунтообробні комбіновані агрегати РВК-3.6, РВК-5.4, РВК-7.2 використовують для передпосівного обробітку грунту.Комбіновані агрегати АПБ «Поділля», КААП-6 використовуються для поверхневого обробітку грунту під цукровий буряк, озимі, ячмінь з підсівом багаторічних трав, АПК-6-6 використовується для передпосівного обробітку, смугами або суцільного внесення рідких гербіцидів, сівби кукурудзи тощо, АРФ-2.8 використовується для основного обробітку грунту без перевертання скиби з мульчуванням поверхні поля.

Значення добрив у сільському господарстві важко переоцінити. Вони різко збільшують урожай та його якість. Система удобрення є важливою складовою частиною в комплексі агрозаходів щодо підвищення родючості грунту. Добрива збільшують стійкість рослин до несприятливих погодних умов, а також до шкідників і хвороб.

Добривами називають органічні і мінеральні речовини, які містять елементи, що поліпшують живлення рослин і підвищують родючість грунту.

6

Для транспортування і поверхневого внесення мінеральних добрив, вапна, гіпсу застосовують розкидачі 1 РМГ-4, МВУ-5, МВУ-16 та ін.. Органічні добрива розкидають ПРТ-10-1, ПРТ-16М, МТТ-19. Агрегати АБА-0.5М, АША-2 використовують для внесення в грунт рідкого аміаку.



Система удобрення – це схема розміщення добрив і хімічних заходів на конкретному полі протягом ротації.

Для сівби зернових та зернобобових культур промисловість випускає сівалки: вузькорядна – СЗУ-3.6, зерно тукова-трав`яна – СЗТ-3.6, анкерна – СЗА-3.6, зерно льонова – СЗЛ-3.6, луко трав`яна – СЛТ-3.6, зерно тукова пресова СЗП-3.6 та рядкова базова –СЗ-3.6. Сівалка зерно тукова комбінована СЗК-3.6 використовується для рядкової сівби з одночасним внесенням повної дози мінеральних добрив.У районах поширення вітрової ерозії використовують стерневі сівалки-культиватори СЗС-2.1, СТС-2.1, сівалки-лущильники ЛДС-6 …

Боротьбу із шкідниками, хворобами і бур`янами ведуть різними методами: агротехнічним, механічним, біологічним і хімічним. Найпоширеніший хімічний метод захисту рослин, при якому на ушкоджені шкідниками та хворобами місця рослин чи на ділянки, засміченні бур`янами, наносять пестициди, які залежно від призначення поділяють на три групи:

Інсектициди – хімічні засоби для знищення комах, шкідників рослин;

Фунгіциди – речовини, що застосовують для боротьби з грибними, бактеріальними і вірусними захворюваннями рослин;

Гербіциди – хімічні речовини, які застосовують для знищення бур`янів.

Машини для хімічного захисту рослин; протруювачі насіння ПС-10, ПСШ-5, КСП-10; обприскувачі – ОПШ-15-01, ОП-2000-2-01, підживлювач-обприскувач ПОМ-630, обприскувач-підживлювач – ОП-3200, обпилювач ОШУ-50А, агрегати для приготування розчину пестицидами АПЖ-12, СТК-5, «Пемикс-1002» та ін.

Зернозбиральні машини: жатки – ЖВС-6, ЖВП-6, ЖВН-6, ЖРБ-4.2А; комбайни –СК-5М «Нива», «Дон-15--», «Єнісей-1200РМ, КЗС-3 «Русь», «Дон-1200» та ін.. Солому збирають і скирдують за допомогою універсального агрегату УСА-10 т а одного або двох навантажувачів ПФ-0.5Б.



Тема: Вивчення найпоширеніших видів бур’янів.

Великим резервом піднесення продуктивності землі та підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур є застосування науково-обгрунтованої боротьби з бур`янами. Бур`яни завдають відчутної шкоди сільському господарству, знижуючи врожаї культурних рослин, а іноді спричиняючи і повну загибель їх. Боротьба з бур`янами є найголовнішою проблемою у землеробстві, від успішного розв`язання якої залежить дальше зростання врожайності, поліпшення її якості.

7

Бур`яни – дикі або напівкультурні рослини, які засмічують сільськогосподарські угіддя і завдають шкоди культурам. В нашій країні налічується близько 2000 видів бур`янів, з них найбільш поширених – кілька сотень. Підраховано, що втрати врожаю буряків при середній забур`яненості полів колосових становлять 2 – 2.5 ц/га, кукурудзи – 5 ц/га, картоплі - 30 -50 ц/га.



Бур’яни знижують якість врожаю. Вміст білка в зерні пшениці зменшується на 1 – 2 %, а зниження вмісту білка лише на 1% становить втрати 300 тис. тонн білка по країні, якого б вистачало, щоб прохарчувати протягом року 8 млн. чоловік. Олійність соняшнику зменшується на 2 – 3 %, а зниження вмісту олії в соняшнику лише на 1 %, це втрата 25 тис. тонн олії на Україні.

Бур`яни затіняють культурні рослини, забирають з грунту значну кількість вологи і поживних речовин. Підраховано, що будяк польовий для утворення 36 ц зеленої маси бере з грунту стільки поживних речовин, яких вистачило б для одержання 30 -32 ц пшениці з гектара. Бур`яни сприяють поширенню хвороб і шкідників, утруднюють догляд за посівами, знижують продуктивність праці, підвищують собівартість продукції. Бур`яни знижують ефективність добрив і зрошення. Особливо високої шкоди завдають бур`яни на збиранні врожаю комбайнами. Дослідженнями встановлено, що при середній забур`яненості посівів продуктивність комбайнів знижується на 25%, а при сильній – на 60 -65 %. За орієнтовними підрахунками втрати зерна від бур`янів становлять у світі біля 70 млн. тонн Світові втрати врожаю від бур`янів оцінюються в 20 – 22 млн. доларів за рік.

Багато насіння бур`янів вносимо з посівним матеріалом. Якщо пшениця навіть 1 класу, в якій чистота 99 %, то з нектарною нормою насіння на 1 га вносимо до 1000 шт. насіння бур`янів.

Бур`яни утворюють величезну кількість насіння. Так, рослина лобода дає до 100 тис. насіння, щириця – 500 тис. насінин.

Бур`яни зберігають довго схожість: осот рожевий – 20 років, буркун – 77 років, кульбаба – до 600 років.

Бур`яни класифікують за типом живлення, розмноження і тривалістю життя. За способом живлення бур`яни поділяють на паразити, напівпаразити і не паразити. Паразити живляться за рахунок рослин, до яких вони присмоктуються присосками. Суди належать різні види повитиці і вовчок соняшниковий. За тривалістю життя непаразитні рослини поділяють на мало річні і багаторічні, Малорічні розмножуються лише насінням, живуть не більше двох років. Малорічні бур`яни поділяють на ефемерни, ярі, зимуючі, озимі та дворічні. До ефемерів відносять мокрець, глуху кропиву. До ярих – свиріпа, дика редька, вівсюг, мишій, щириця, курай. До зимуючих – волошка синя, сокирки польові, кукіль.

8

До дворічних належать буркун жовтий і білий, дика морква. До багаторічних відносять пирій повзучий, гострець, хвощ польовий, осот рожевий, берізка польова, гірчак рожевий тощо. До карантинних належать амброзія багаторічна, полинолиста, паслін колючий, повитиця, гірчак рожевий та ін.



Щоб успішно боротися з бур`янами, необхідно знати ступінь забур`янення полів. Забур`яненість посівів визначають окомірно, кількісним і кількісно-ваговим методом. Окомірно посіви обстежують по краях і діагоналі полів, оцінюючи їх забур`яненість за чотирибальною шкалою:

1 бал – трапляються поодинокі бур`яни;

2 бали – бур`янів мало, але воно не поодинокі;

3 бали – бур`янів менше, ніж культурних рослин;

4 бали – бур`янів більше, ніж культурних рослин.

Найбільш простою і доступною є трибальна бонітувальна шкала забур`яненості:

1 бал – слабка забур`яненість (менше 10 однорічних, або до 1 багаторічного бур`янів на 1 кв. м).

2 бали – середня (від 10 до 50 однорічних, або від 1 до 5 багаторічних бур`янів на 1 кв. м).

3 бали – сильна (більше 50 однорічних, або більше 5 багаторічних бур`янів на 1 кв. м).

Засміченість грунту насінням бур`янів визначають щороку після основного обробітку поля. Забур`яненість посівів визначають у період масового проростання бур`янів. Дані одліку наносять на карти і розробляють заходи боротьби (запобіжні і знищувальні).

Основні запобіжні заходи такі: очищення посівного матеріалу, правильне зберігання гною і внесення його в напівперепрілому стані, дотримання оптимальних строків і способів сівби, норм висіву, глибини загортання насіння, знищення бур`янів на дорогах, впровадження сівозмін.

Винищувальні заходи боротьби з бур`янами спрямовані на очищення грунту від запасів насіння, вегетативних органів, знищення бур`янів у посівах сільськогосподарських культур, Винищувальні заходи боротьби з бур`янами поділяють на механічні , хімічні, біологічні. В механічному знищенні бур`янів вирішальна роль належить обробітку грунту. Лущенням та зяблевим обробітком грунту знищують кореневищні та коренепаросткові бур`яни. Знищення бур`янів при передпосівному обробітку особливо ефективне в полях посіву кукурудзи, проса, гречки. За період від закриття вологи до сівби можна зробити 1 – 2 додаткових

9

розпушень, які виснажують багаторічні бур`яни та знищують ті, що проростуть. Значна частина бур`янів буде знищуватись при міжрядних обробітках.. Дуже ефективно знищувати бур`яни паровим обробітком грунту. Серед фіто санітарних заходів слід використовувати культури, які пригнічують бур`яни (озиме жито, озимий рапс, овес, гречку, злаково-бобові суміші та ін.), не використовувати посівного матеріалу засміченого карантинними бур`янами, знищувати їх до цвітіння протягом 2 – 3 років.



Головна роль у боротьби з бур`янами належить агротехнічним заходам обробітку грунту та догляду за посівами. Проте цього не завжди достатньо, виникає необхідність застосування хімічних заходів – гербіцидів, які при поєднанні з агротехнічними забезпечують високу ефективність боротьби з бур`янами. При застосуванні гербіцидів слід дотримуватися таких вимог: препарат повинен максимально знищувати бур`яни, не шкодити наступним культурам у сівозміні, не забруднювати навколишнє середовище. Гекрбіциди необхідно застосовувати на основі критеріїв економічної доцільності. Питання про застосування гербіцидів на посівах польових культур досить складне, особливо зараз в перехідний період до ринкових відносин, колинемає постійної ціни на вирощувану продукцію і зростають ціни на енергоносії та препарати. Тому потрібно враховувати реальну ситуацію сільськогосподарського виробництва і . виходячи з неї, удосконалювати систему застосування гербіцидів на посівах сільськогосподарських культур.

Захист рослин від шкідників і хвороб один з найважливіших факторів подальшого збільшення врожайності і валових зборів сільськогосподарських культур. Світовий досвід раціонального ведення землеробства свідчить, що добрий врожай можна виростити лише при високій агротехніці та обов`язковій боротьбі з шкідниками та хворобами с.-г культур. За даними ООН в світі шкідниками і хворобами рослин знищується : пшениці – 20-25%, рису – 40 – 45 %, проса – 38 – 40 %, картоплі – 30 – 35 %. Лише продовольчого зерна у світі щороку знищується 3- -35 млн. тонн, якого вистачило б на рік для 150 млн. чоловік. Всієї продукції знищується світі на 54 – 55 млн. доларів. Шкідники і хвороби рослин знижують продуктивність культур і погіршують їх якість.

У світі відомо 800 тис. видів шкідників і 30 тис. видів збудників хвороб. На Україні відомо близько 400 видів небезпечних шкідників та 200 видів різних хвороб. Найбільшої шкоди зерновим культурам завдають злакові мухи, озимі совки, хлібні жуки, клопи-черепашки, попелиці та жужелиця, тощо. Для боротьби з підгризаючими совками перед відкладенням ними яєць використовують трихограму , а в період появи сходів – кущення, всі посіви обприскують фундазолом (0.5-0.6 кг/га). Жук-кузькак пошкоджує зерно в фазі молочно-воскової стиглості. Для знищення жука посіви обприскують метафосом (0.6-0.8 кг/га) або валатоном (1.6 кг/га). Клопа-черепашку знищують обприскуванням у фазі наливання зерна валатоном (1.6 кг/га). Хлібна жужелиця пошкоджує листя і зерно. При виявленні личинок посіви обприскують гексахлораном (2.5 кг/га), проти жуків застосовують

10

метафос (2.5 кг/га). Крім хімічних заходів для боротьби з шкідниками треба використовувати і агротехнічні. Науково-обгрунтоване чергування культур, знищення бур`янів і падалиці зменшує шкоду від озимої совки, злакових мух, хлібної жужелиці тощо. Збирання кукурудзи і проса на низькому зрізі погіршує зимівлі клопів, стеблового метелика.



Великої шкоди завдають рослинам хвороби. Для зернових культур найбільш поширені: різні види сажки, лінійна і бура іржа злаків, борошниста роса… Для боротьби з хворобами насіння протруюють фундозолом (2-3 кг/т), вітаваксом (3-3.5 кг/т). Застосовують також термічне знезараження посівного матеріалу, обприскування посівів байлетоном (0.6 кг/га) або тілтом (0.5 л/га). З агротехнічних заходів ефективні глибоке загортання рослинних рештків і падалиці, своєчасна сівба, підживлення фосфорно-калійними добривами.

Посівам цукрових буряків великої шкоди завдають звичайний і сірий довгоносик, бурякові блішки, крихітки, попелиці. Щоб зменшити їх шкідливість, насіння обробляють фура доном, проти бурякових блішок і крихітки під час сівби в грунт

вносять фосфамід або гексахлоран. Для боротьби з довгоносиками, клопами, попелицею посіви обприскують децісом (0.4-0.5 кг/га), золоном 35% (1-2 кг/га). Проти борошнистої роси використовують байлетон (0.6 кг/га) або бенлат (0.6-0.8 кг/га). Посіви картоплі найбільше пошкоджує колорадський жук, стеблова нематода, а з хвороб – фітофтороз, рак, картоплі, парша чорна, звичайна, різні види гнилі. Для боротьби з шкідниками картоплі ефективно використовувати препарати (деціс, банкол, карате, зонол, сонет, регент…). Проти хвороб картоплі основними засобами є видалення хворих бульб під час збирання, протруювання садивного матеріалу вітаваксом (2 кг/т), пророщування бульб на сонці, використання стійких до фітофторозу сортів.

Зооциди – отрутохімікати для знищення гризунів.

Акарициди – отрутохімікати для знищення кліщів.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка