П л а н вступ 2 Поширення Віл-інфекції в Україні 4 Поняття Віл-інфекції 4




Скачати 399.02 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації21.04.2016
Розмір399.02 Kb.
  1   2

П Л А Н

Вступ 2



1. Поширення Віл-інфекції в Україні 4

1.1. Поняття Віл-інфекції 4


1.2. Виникнення та поширення Віл-інфекції в Україні 9
2. Вплив епідемії ВІЛ/СНІД на соціально-демографічні перспективи України 15

2.1. Віл-інфекція та демографія України 15

2.2. Вплив Віл-інфекції на соціально-економічне становище в Україні 19
3. Основні принципи протидії епідемії 21

3.1. Профілактика Віл в Україні 21

3.2. Принципи надання медичної допомоги Віл-інфікованим 25
Висновки 28

Список літератури 30

Вступ


СНІД — синдром набутого імунодефіциту — найбільш грізне захворювання з групи хвороб, що передаються половим шляхом. Хвороба вражає імунну систему людини, що є своєрідним охоронним бар'єром організму від інфекцій і хвороб. Тому хворі Снідом можуть загинути від будь-якої малонебезпечної для здорової людини інфекції.

Віл-інфекція і СНІД — хвороба молодих. За останній рік близько 400 000 дітей до 15 років в усім світі заразилися ВІЛ, 350 000 з них — у країнах, що розвиваються, і загальна кількість дітей до 15 років, що живуть із ВІЛ/СНІД, у світі на кінець 1996р. склало 830 000. Сотні тисяч інфікованих дітей народжуються щороку від ВІЛ інфікованих матерів.

До кінця 1997р. експерти ООН прогнозували приблизно 1 мільйон дітей, інфікованих СНІДом.

З 1,5 млн. померлих у 1996р. від СНІДа, 350 000 — діти. Найчастіше зараження дітей відбувається по так називаному "вертикальному" шляху: від матері під час вагітності, пологів або при медичних маніпуляціях, зв'язаних з родами.

Приблизно 10% ВІЛ інфікованих дітей були заражені не під час вагітності і пологів. Багато хто з них одержали інфекцію при переливанні їм крові (особливо діти з гемофілією) або при використанні не стерильних медичних інструментів для інвазивних утручань.

Підлітки, крім того, можуть заражатися при внутрішньовенному, внутрим'язовому або підшкірному введенні наркотиків, або через сексуальні контакти.

В Україні в 1996р. за оцінками фахівців було майже 100 тисяч бездомних дітей. Скільки їх зараз? Саме бездомні діти складають "передовий батальйон", що скоріше усіх віч-на-віч зустрінеться з інфекцією і наркотиками.

Ніхто точно не знає, яка кількість дітей в усім світі постраждало від поширення СНІДу. Фахівці ООН припускають, що до середини 1996 року майже 9 млн. дітей до 15 років утратили своїх батьків, тому що ті умерли від захворювань, зв'язаних з Віл-інфікуванням.

Наприклад, у Бразилії, де інфекція в основному поширюється через внутрішньовенне введення наркотиків, фахівці місцевого Міністерства охорони здоров'я припускають, що в їхній країні нараховується приблизно 183 000 дітей, що мають ВІЛ інфікованих батьків.

В Уганді, по оцінках фахівців Всесвітнього банку, Віл-інфекція і СНІД стали причиною смерті одного з батьків у більш ніж 1 млн. дітей і підлітків. І щороку число таких дітей збільшується на 50 000.

Діти, що втратили кого-небудь з батьків у результаті епідемії, часто самі сильно ризикують заразитися ВІЛ. Вони частіше інших приймають наркотики і практикують незахищений секс. Для них частіше, ніж для інших, проституція є одним з єдино можливих джерел доходу.

Триває Віл-інфекція від 1-2 до 10-15 років. Відразу після інфікування настає перший період — схований, при якому людина залишається практично здоровим. Саме в цей період хворої найбільш небезпечний з погляду зараження навколишніх, тому що, не підозрюючи про хворобі, продовжує вести звичайний спосіб життя. У цей час можуть бути незначні симптоми, схожі на застуду — температура, понос, збільшення лімфовузлів і ін. З часом, у хворих розвивається важка і різноманітна картина Сніда, найбільш частими проявами якої є пневмонія і саркома Капоши (де ведучими є шкірні симптоми).

Діагностувати СНІД можна тільки при спеціальних дослідженнях крові. Для цих цілей організована велика мережа лабораторій. Тому що методика розрахована на визначення специфічних антитіл, вироблюваних організмом у відповідь на впровадження збудника, то визначити хвороба можна не раніше, ніж через місяць з моменту зараження, а в деяких випадках тільки через 5-6 місяців.

1. Поширення Віл-інфекції в Україні

1.1. Поняття Віл-інфекції

Поняття ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. Ця схема ілюструє різницю між ВІЛ і СНІД. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини.


ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або "повільних" вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ.[1]

ВІЛ-інфіковані люди повинні підтримувати постійний контакт зі своїм лікуючим лікарем, щоб той мав можливість спостерігати за їхньою імунною системою. Існує аналіз крові, що називається Т-клітинний тест, або СD4, що показує, як імунна система справляється зі своїми функціями. Якщо кількість клітин СD4 з часом падає, це вказує на послаблення імунної системи. В ідеалі варто проходити цей тест кожні 3-6 місяців і регулярно порівнювати його результати.



ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

  • При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій;

  • При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині;

  • При занятті незахищеним сексом;

  • Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні).

ВІЛ не передається:

  • Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини);

  • Через укуси комах;

  • Через домашніх тварин;

  • При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;

  • При обіймах, рукостисканні, поцілунку.

ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і страждають захворюваням протягом усього життя, що залишилося. Інші відчувають слабкий вплив вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку "між" цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не випробуючи чи хвороб чи дискомфорту. Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що він чи вона інфіковані ВІЛ. Деякі намагаються не думати про Віл-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. В даний час не існує можливості лікування від СНІДу. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Незважаючи на це, багато людей з Віл-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років.[2, c.46-47]

Домашній догляд за членом сім'ї чи іншою лбдиною може бути важким випробуванням, але часто приносить моральне задоволення. Є кілька основних речей, що полегшують цю важку справу. Якщо ваш друг чи член родини заражений Віл-інфекцією, вам необхідно обміркувати, що знадобиться цій людині, якщо його стан погіршиться.



У перелік необхідних речей входять:

  • Спальня чи окреме приміщення для його проживання. Хворі люди найчастіше неспокійно сплять і мають потребу в такому місці, де вони можуть спокійно відпочити на самоті. Така можливість існує не завжди, але можна так облаштувати ваш побут, щоб забезпечити їм хоч якийсь спокій.

  • Спосіб спілкуватися з зовнішнім середовищем та збереження старіих контактів. Замкнути хворого СНІДом у його кімнаті означає приректи його на депресію й ізоляцію. Хоча він має потребу у відпочинку та самотності, але повинний також мати можливість відволіктися і поспілкуватися з іншими людьми. Можна поставити його крісло біля вікна, щоб він міг дивитися на вулицю, посадити його вдень у таке місце в будинку, щоб міг би поговорити з людьми, виводити його на прогулянку і якнайбільше залучати до життя своєї родини та місцевого співтовариства.

  • Допомога тому, хто доглядає за хворим Догляд вдома за хворим СНІДом забирає багато моральних і фізичних сил. Якщо ви самі будете одержувати підтримку з боку, це допоможе вам краще справитися з такою нелегкою справою. Ви повинні мати можливість поговорити з друзями, іншими членами родини, парафіянами вашої церкви чи з кимсь ще про свої переживання і про ту справу, якою ви займаєтеся. Людина, за якою ви доглядаєте, повинна розуміти, що вам необхідна підтримка і спілкування, але що при цьому ви будете дотримувати конфіденційності відносно його хвороби.

  • Достатні кошти для забезпечення якісного харчування, основних медикаментів, чистоти і безпеки в будинку Догляд за хворим СНІДом у домашніх умовах потребує деяких додаткових витрат, і вам необхідно подумати про те, як їх забезпечити. Можливо, вам доведеться платити за деякі медикаменти, а також за свіжі продукти харчування, щоб гарантувати людині, за якою ви доглядаєте, правильне харчування. Може статися, що вам вдасться одержати фінансову чи іншу соціальну допомогу в державних установах або у місцевих неурядових організаціях, що займаються питаннями профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу.

  • Допомога лікарів і медсестер місцевої поліклініки та допомога фахівців з організацій, що займаються питаннями профілактики і лікування ВІЛ/СНІДу Догляд за хворим у домашніх умовах не виключає необхідності спостереження з боку лікарів та інших працівників сфери охорони здоров'я. Добре було б знайти дільничного лікаря, що може взяти на себе вирішення повсякденних проблем зі здоров'ям вашого підопічного, а також фахівця, що займається питаннями ВІЛ/СНІДу, що може вирішувати більш складні проблеми. Дізнайтеся, є чи у вашій районній поліклініці лікар, обізнаний у питаннях ВІЛ, що може працювати з вами та з організаціями, що займаються проблемами ВІЛ/СНІДу. Якщо людина, за якою ви доглядаєте, проходить курс лікування від наркозазалежності чи думає кинути їхнє вживання, вам може знадобитися також допомога нарколога. Пам'ятайте, що ви повинні залучати людину, про яку піклуєтеся, до прийняття всіх рішень, що стосуються догляду за ним.

Більшість людей, заражених ВІЛ, найчастіше не відчувають проблем зі здоров'ям протягом багатьох років. Їхній стан може раптово погіршитися, і тоді їм буде потрібно допомога по господарству, бо вони можуть слабшати і втрачати свою незалежність поступово. Передбачити це дуже важко. Людині, стан якої погіршується, часто буває важко приймати чиюсь допомогу. Прохання про допомогу означає визнання того факту, що ви втрачаєте незалежність і контроль над ситуацією. Якщо ви доглядаєте за дорослою людиною, що була незалежною ні віж кого протягом багатьох років, то їй, імовірно, буде дуже важко повернутися до того стану, коли за нею доглядають її батьки. Такій людині може здатися, що вона стає тягарем, і це почуття підсилює дипресію та пригніченість. Ви можете допомогти їй, якщо постараєтеся зрозуміти її почуття і переконати в тому, що будете доглядати за нею якомога тактовніше. Ви можете підсилити відчуття незалежності хворого, запитавши, включаючи його в обговорення і рішення всіх проблем, що стосуються догляду за ним. Це не означає, що він буде підкорятися опікуну, просто хворий повинен мати право голосу відносно того, що з ним відбувається, і регулювати ситуацію. Люди, стан здоров'я яких погіршується, часто відчувають втрату контролю і незалежності. Ми можемо допомогти їм відчути себе краще, переконавши їх у тому, що вони володіють максимально можливим у їхньому стані рівнем незалежності. Це можна зробити в такий спосіб:

  • Запитуйте завжди, як, на його думку, краще зробити те чи інше;

  • Залучайте його до обговорення питань про те, що він робить, і як за ним доглядають;

  • Намагайтеся не занадто керувати ним;

  • Давайте йому по можливості самому доглядати за собою, навіть якщо ви зробите це краще і швидше;

  • Надавайте йому право вибирати їжу, заняття для себе і т.д.;

  • Поважайте його прагнення до самотності і право вирішувати, кого він хоче бачити, чи хто за ним буде доглядати.

Також тим, хто збирається доглядати за хворим СНІДом варто знати про основні симптоми, що супроволжують ВІЛ інфекцію та способи лікування супроводжуючих хвороб.

Основні симптоми, що супроводжують розвиток Віл-інфекції.
Помутніння свідомості й особистісні зміни. Часом Віл-інфекція викликає в людини помутніння свідомості чи зміни особистості. Причинами цього може бути безпосередній вплив ВІЛ на процеси в головному мозку, ряд інфекційних захворювань, що уражають нервову систему, психологічні і соціальні проблеми, що стимулюють розвиток даних порушень. Іноді такі люди починають забувати найпростіші речі і виглядають дивно. Догляд за людиною, у якої проявляються подібні симптоми, може бути важкою справою. Але є деякі прості речі, що ви в змозі зробити, щоб допомогти їй. Встановіть чіткий розпорядок дня, щоб людина знала, що відбувається. Пишіть записки для нагадування. Будьте терплячі, оскільки вам доведеться пояснювати усе по кілька разів. Ці симптоми можуть бути вразливі для хворого, оскільки він розуміє, що забуває зробити щось чи робить це не так добре, як раніше. Хворий може впасти в паніку. Якщо увага хворого не зібрана, вам необхідно пильно стежити за ним, щоб він не заподіяв собі шкоди, перекинувши на себе гарячий напій чи упавши. Якщо ці симптоми не зникнуть, а будуть прогресувати, вам, швидше за все, буде потрібно подальша допомога і підтримка з боку професіонала.

Діарея. Люди, інфіковані ВІЛ, часто страждають діареєю (поносами). Це може бути викликане рядом різних причин. Регулярні приступи діареї можуть утруднити засвоєння поживних речовин, що містяться в їжі, і призвести до втрати ваги. Це також може викликати зневоднювання організму, оскільки прийняті ними рідини відразу ж виводяться. Важливо постаратися знайти причину діареї і почати лікування, спрямоване на її усунення. Протягом усього періоду, коли хворий страждає від діареї необхідно переконатися в тому, що людина, за якою ви доглядаєте, під час приступів діареї вживає велику кількість рідини.

Втрата ваги. Люди, інфіковані ВІЛ, часто багато втрачають у вазі і стають дуже худими. Втрата ваги часто дуже важко переноситься людиною, що живе з ВІЛ. Тому важливо підтримувати людину, настроїти її позитивно у ставленні до своєї ваги. Важливе значення має їжа, її вміст, розмаїтість, частота прийому та оптимальний баланс поживних речовин у ній. Крім того, існують препарати, спрямовані на стимуляцію апетиту. Надзвичайно важливо визначити, чи зв'язана втрата ваги з іншим захворюванням або симптомом (наприклад, діареєю), вчасно встановити причину і почати лікування.

БІЛЬ. Люди, хворі СНІДом, іноді відчувають больовий синдром. Рівень цих болючих відчуттів залежать від того, що є їхньою причиною. Саркома Капоші й інші пухлини можуть викликати біль при натиску на нерв. Існує ряд інфекцій, що вражають центральну нервову систему, крім того, ряд збудників вражає нервові волокна, викликаючи сильний больовий синдром. Багато кишкових інфекцій, приступи гепатиту супроводжуються сильними болями в животі. Біль є частим супутником кандидозу піхви, герпетичної і цитомегаловірусної інфекції. Інфекція, що вражає очі (наприклад, цитомегаловірус), може викликати біль при погляді на яскраве світло або при перебуванні в освітленій кімнаті.

Важливо знайти причину болю і постаратися знайти спосіб, щоб полегшити її. Попросіть людину, за якою ви доглядаєте, постаратися визначити, при яких умовах біль підсилюється, і що допомагає послабити його. Зверніться до свого лікаря за знеболюючими засобами і попросіть його, щоб він простежив, як вони діють і чи допомагають усунути причину болю.

Люди, що вживають ліки у великих кількостях, з часом виявляють, що в них розвилася толерантність (звикання) до знеболюючого засобу і що для зняття болю їм необхідно приймати усе більшу дозу цих препаратів. Лікарі, що прописують знеболюючі засоби, часто переживають із приводу того, що вони заподіюють шкоду своєму пацієнту, і що ця людина може стати залежною від знеболюючих препаратів.

У даному випадку більш важливо позбавити людину від болю. СНІД є невиліковною хворобою, і людина, що хворіє нею, має потребу в максимальному комфорті. Такі люди заслуговують на зняття болю. Може так статися, що людина, за якою ви доглядаєте, буде мати потребу в знеболюванні до самої своєї смерті. Не нам судити її, і ми не повинні відмовляти йому в полегшенні, навіть якщо вважаємо, що він здобуває залежність від знеболюючих засобів.

Разом з людиною, за якою ви доглядаєте, виробіть спосіб контролювати її біль, але при цьому не присипляти його настільки, щоб він не зміг спілкуватися. Можна змінити дозування або збільшити проміжок часу між прийомами знеболюючого препарату. Ваш лікар дасть вам рекомендації з цього приводу.[9, c. 18-20]

Релаксація (розслаблення) також допомагає контролювати біль. Можна слухати розслаблюючу музику в тихій кімнаті, робити масаж чи приймати теплу ванну, сидіти на сонечку або робити що-небудь, що дозволить відвернутися від болю.


1.2. Виникнення та поширення Віл-інфекції в Україні

Перші випадки Віл-інфекції в Україні були зареєстровані в 1987 р. після початку широкомасштабного скрининга населення на антитіла до ВІЛ. Під кінець року було виявлено 6 Віл-інфікованих жителів України і 75 іноземних громадян, які відповідно до законодавства, що тоді діяло, були депортовані з країни. Число Віл-інфікованих іноземців, що виявляються щорічно, до 1994 року мало чітку тенденцію до зниження, а громадян України коливалося в межах 6-40. Поширення ВІЛ до 1994 року включно можна охарактеризувати як повільне з домінуючим гетеросексуальным шляхом передачі. Співвідношення виявлених Віл-позитивних чоловіків і жінок було практично рівним. Усього за цей період було зареєстровано 183 Віл-інфікованих громадян України. В інших республіках колишнього СРСР ситуація по Віл-інфекції була досить сприятливою на тлі значного щорічного приросту числа хворих СНІДом у країнах Західної Європи (за винятком РСФСР, де були зареєстровані великі спалахи внутрілікарняного поширення ВІЛ в Елісті, Волгограді і Ростову-на-Дону).

Наприкінці 1994 року були зареєстровані 2 случаючи Віл-інфекції у братів - ін'єкційних споживачів наркотиків, які проживають у м. Миколаєві. Один з них приблизно заразився в Польщі, де рівень поширеності ВІЛ у цьому середовищі був вже в той час відносно високий. Епідеміологічне розслідування дозволило виявити ще більш 20 Віл-позитивних осіб, які вживали наркотичні речовини використовуючи загальний шприц. На початку 1995 р. були відзначені перші випадки зараження серед споживачів наркотиків у м. Одесі. Епідеміологічних доказів зв'язку цих випадків з випадками в Миколаєві знайти не удалося. Далі кількість реєструємих Віл-позитивних споживачів наркотиків стало наростати подібно сніжному кому (рис.1), в епідемічний процес стали втягуватися представники цієї вразливої групи з інших регіонів, і в 1997 р. не залишилося ні однієї області, де не були б зареєстровані випадки поширення ВІЛ серед споживачів ін'єкційних наркотиків.

Відкритим дотепер залишається питання, коли ж ВІЛ потрапив у групу ін'єкційних споживачів наркотиків в Україні. Існує думка, що це відбулося за кілька років до 1995 року, і до цього часу нагромадилася критична маса Віл-позитивних осіб серед цього контингенту, що і визначило швидке охоплення епідемією всієї території країни. З іншого боку, відповідно до діючої нормативної бази, у той період кожен перебуваючий на обліку в наркологічному диспансері двічі на рік був зобов'язаний пройти тестування на антитіла до ВІЛ. Навіть з обліком того, що тестували не тільки ін'єкційних споживачів наркотиків, а, приміром, і токсикоманів, щорічна кількість обстежень цього контингенту складала 23-37 тис.



Рис. 1. Кількість офіційна зареєстрованих Віл-інфікованих серед усього населення і серед осіб, що споживають наркотики ін'єкційним шляхом, в Україні в 1987-1999 р. (чол.)

Повертаючи до першого виявленого епідеміологічного ланцюжка Віл-інфікованих ін'єкційних споживачів наркотиків у м. Миколаєві (більше 20 чоловік), слід зазначити, що тільки близько 30% Віл-позитивних осіб були на обліку в наркологічному диспансері, і, отже, проходили регулярне тестування. Припущення про те, що критична маса Віл-позитивних осіб накопичувалася винятково серед так званих "епізодичних" споживачів наркотиків, які не перебувають на обліку в наркологічній службі, представляється малоймовірним. У 1993 році в Україні проведена рекордна кількість обстежень - 7,2 млн. (рис.3). Воно проводилося практично при наданні будь-якої медичної допомоги, зв'язаної з узяттям крові для різних досліджень. Важко припустити, що в таку "дрібноячеїсту скринингову мережу" не потрапив жоден з Віл-позитивних споживачів наркотиків, якщо такі в цей період уже були.[3]

Відповідно до даних статистики, найбільша чисельність офіційно зареєстрованих Віл-інфікованих спостерігалася в 1997 р. (8934 чол.). Про це ж свідчать і дані епідеміологічного моніторингу (рис. 2). З 1998 р. кількість зареєстрованих Віл-інфікованих пішло на спад: 1998 р. - 8512 чол., 1999 р. -5434 чол. Усього за станом на кінець 1999 р. офіційно зареєстровано 30399 Віл-позитивних осіб.



Рис. 2.Кількість Віл-інфікованих, виявлених по сіроепідеміологічному моніторингу (загальна чисельність і особи, що споживають наркотики ін'єкційним шляхом, чол.)

Той факт, що з 1998 р. відзначається зниження числа зареєстрованих нових випадків Віл-інфекції (причому це зниження найбільш помітне серед ін'єкційних споживачів наркотиків - на 23% у порівнянні з 1997 р. і на 42,1% у 1999 р. у порівнянні з 1998 р.), ні в якій мірі не вказує на стабілізацію епідемічної ситуації по ВІЛ/СНІДу, а є результатом зниження кількості тестувань взагалі й ін'єкційних споживачів наркотиків зокрема (рис.3, 4) внаслідок прийняття в березні 1998 р. нової редакції Закону України "Про запобігання захворюваності синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) і соціальний захист населення", уперше декларуючий принцип добровільності при тестуванні на ВІЛ.

Рис. 3. Кількість тестів на ВІЛ в Україні в 1987-1999 р. (тис.)

Свідченням подальшого погіршення епідемічної ситуації є підвищення відсотка випадків Віл-інфекції серед донорів крові (з 0,06% у 1997 році до 0,064% у 1999 р.), хворих венеричними хворобами (з 0,50% до 0,63%), що мали багато сексуальних партнерів (з 0,55% до 0,80%), вагітних (з 0,09% до 0,16%). Уяввляється, що наведені вище цифри свідчать про те, що Віл-інфекція усе інтенсивніше починає поширюватися від ін'єкційних споживачів наркотиків на інші групи населення. За даними Європейського центра епідеміологічного моніторингу за СНІДом, за рівнем инфицированности осіб, що побажали стати донорами, Україна займає лідируюче положення в Європейському регіоні ВІЗ, що є непрямим свідченням лідерства України за рівнем поширеності ВІЛ серед населення в цілому.

Непрямими ознаками початку "переходу" Віл-інфекції на інші групи населення є як зниження частки Віл-позитивних осіб, що споживають наркотики, у загальній чисельності Віл-інфікованих (у 1997 р. їх частка складала 83,4%, у 1998 р. - 76.6%, у 1999 р. - 64,7%), так і підвищення частки жінок серед Віл-інфікованих (у 1996-1999 р. ця частка мала відповідно так значення у відсотках: 23,5, 26,3, 32,8, 35,5; за даними офіційної статистики, серед зареєстрованих наркоманів частка жінок складає 20-25 %).

Значне зменшення кількості тестів на ВІЛ серед ін'єкційних споживачів наркотиків, що відзначається в останні роки (рис.4), диктує необхідність подальшого вивчення питання переходу епідемії на інші групи населення.

Рис. 4. Кількість тестувань на ВІЛ ін'єкційних споживачів наркотиків в Україні в 1988-1999 р. (тис.)

Більш показовою ознакою швидкого розвитку епідемії в Україні є статистика хворих і померлих від СНІД, кількість яких в останні роки різко зростає (рис.5).

Рис.5. Кількість захворілих СНІДом і померлих від СНІД громадян України у 1991-1999 р. (чол.)

Поширення Віл-інфекції по регіонах України нерівномірне (рис.6). Найбільш уражені області, розташовані на сході і півдні країни: Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Миколаївська, а також Автономна Республіка Крим. Важливо відзначити, що саме вони лідирують і по числу споживачів наркотиків, які перебувають на обліку, а також по захворюваності гепатитом У - інфекцією, що має аналогічні з ВІЛ шляху передачі. Найбільша поширеність Віл-інфекції на кінець 1999 р. спостерігалася в Одеській області (197,7 випадків на 100 тис. населення при 4963 чол. офіційно зареєстрованих Віл-позитивних осіб), а найбільша чисельність Віл-інфікованих - у Донецькій області (6777 чол.), трохи менша - у Дніпропетровській (6268 чол.). У цих трьох областях у 1999 р. було сконцентровано 59% загального числа Віл-інфікованих осіб в Україні. Треба відзначити, що в містах Києві і Севастополі поширеність ВІЛ вище, ніж відповідно в Київській області й АР Крим. У м. Києві цей показник складає 37,3 випадків на 100 тис. населення, у м. Севастополі - 99,8. Найменша поширеність ВІЛ спостерігається в західних областях України: на кінець 1999 р. в Івано-Франківській області вона складала 5,4 випадків на 100 тис. населення, у Ровенській - 5,6, у Закарпатській - 6,4, Львівській - 8,1. [3]

Рис. 6. Поширеність ВІЛ у регіонах України за станом на кінець 1999 р. (на 100 тис. населення)

Що ж з'явилося причиною такого "вибухоподібного" поширення ВІЛ в Україні? На мій погляд, їх кілька:



  1. Різке зростання чисельності осібчя, що споживають наркотичні речовини ін’єкційно. У 1990 році на обліку в наркологічній службі складалося 22466 наркоманів (4,3 чол. на 10 тис. населення), а в 1999 їхнє число склало 74554 (14,9 чол. на 10 тис. населення). Реальне ж їхня кількість у 5-10 разів більше.

  2. Особливість ін'єкційного споживання наркотиків в Україні, а саме: практика використання загальних шприців і емкостей для їх промивання, покупка наркотиків розфасованих у шприци, що багаторазово вживалися раніше; технологія виготовлення наркотику з макової соломки, що передбачала додавання в готовий розчин наркотику свіжої крові з метою його очищення.

  3. Діюча профілактична робота серед цього контингенту стала проводитися з великим запізненням, хоча світовий досвід свідчить, що споживачі наркотиків найбільш вразливі стосовно ВІЛ і поширення інфекції серед них відбувається дуже швидко. Охоплення шприцевих наркоманів профілактичними заходами продовжує залишатися вкрай недостатнім, і це не дає підстав думати, що найближчим часом хід розвитку епідемії удасться змінити в кращу сторону.

  4. Украй несприятлива епідемічна ситуація по захворюваннях, що передається статевим шляхом. Індикатором цього неблагополуччя є епідемія сифілісу в Україні. Так, якщо в 1990 р. захворюваність сифілісом складала 6,5 випадків на 100 тис. населення, то в 1999 р. -113,6. З одного боку, ця обставина безумовна зіграло свою роль (нехай і не головну) у настільки стрімкому поширенні Віл-інфекції, а з іншої, епідемія сифілісу - несприятлива прогностична ознака, що вказує на можливість поширення ВІЛ статеим шляхом серед населення, що не відноситься до груп високого ризику.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка