Педагогічна рада «Роль потенціалу уроку з розвитку креативних здібностей учнів, їхньої особистості в умовах сталого розвитку»




Скачати 366.7 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір366.7 Kb.
ПЕДАГОГІЧНА РАДА

«Роль потенціалу уроку з розвитку креативних здібностей учнів, їхньої особистості в умовах сталого розвитку»
МЕТА:

  • проаналізував умови , складові аспекти роботи педагогічного колективу з розвитку креативних здібностей ліцеїстів;

  • проаналізував шляхи підвищення ефективності кожного уроку;

  • обмін досвідом вчителів ліцею з питань організації впровадження інноваційних освітніх технологій, продуктивних форм і методів навчання щодо розвитку креативних здібностей учнів ;

  • окреслити шляхи переструктурування змісту навчальних занять на основі діагностики і корекції навчальних можливостей школярів;

  • визначення оптимальних умов аплікації передового педагогічного досвіду в напрямі «творчий учитель – творчий учень»;

  • розширення уявлень та знань учителів про особливості інтелектуального розвитку учнів відповідно до індивідуальних природних типів мислення, стилів навчання, психологічних особливостей;

  • вироблення методичних рекомендацій щодо проектування ефективного інноваційного уроку.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПЕДВАДИ: педрада - лабораторія

ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: січень 2013 р.


ПЛАН ПІДГОТОВКИ

  1. Створити творчу групу вчителів з підготовки та проведення педагогічної ради у складі:

  • О.Ю.Устимчук, І.В.Лук’яненко – заступники директора з НВР;

  • Антіпенко Н.В.– вчителька початкових класів, керівник МО;

  • Ейхвальд Г.М., вчителька української мови та літератури;

  • Рекун Г.Т. – вчителька інформатики;

  • Літвінцева Л.І. – вчителька біології, керівник МО;

  • Махинько А.Г. – вчителька історії, керівник МО;

  • Томаш Г.В. – бібліотекар ліцею.




  1. Провести засідання методичної ради ліцею. Розглянути питання «Формування в учнів критичного мислення та сприйняття навколишнього середовища через позитивну мотивацію до навчання».

15.01.2013 р. О.Ю.Устимчук

3. Провести педагогічні читання «Основні тенденції розвитку суспільства та освіти в умовах сталого розвитку»



  1. Випустити плакат для вчительської

- «Вимоги до створення ефективного уроку»

До 18.01.2013 р. Шпонька І.С.

- «Традиційні й нетрадиційні методи роботи з обдарованими та здібними дітьми»

До 18.01.2013 р. Боженко Н.В.

5. Випуск інформаційного дайджесту «Критичне мислення»

До 18.01.2013 р. Скрябіна Н.Ю., Шульга С.М.



  1. Проведення педагогічного консиліуму за результатами класно – узагальнюючого контролю паралелі 8 - х класів

24.01.2013 р. , адміністрація

  1. Провести і проаналізувати анкетування серед вчителів «Роль вчителя в підвищенні рівня якості сучасного уроку»

До 28.01.2013 р. Устимчук О.Ю.

  1. Вивчити питання педради шляхом взаємовідвідування та аналізу традиційних і нетрадиційних уроків вчителів – методистів та старших вчителів.

Тиждень педагогічної майстерності

з 21.01.2013 р. по 25.01.2013 р.

9. Провести бліц – інтерв’ю з учнями 10-12 класів «Сучасний урок очима

дітей»


До 25.01.2013 р. Гребельна В.П. , психолог

  1. Підготувати виставку педагогічної та методичної літератури з питань педради

Томаш Г.В.

  1. Створити експертну групу з підготовки проекту рішення педради

Єрмолаєва М.В., Рекун Г.Т.

Лук’яненко І.В., Антіпенко Н.В.


Директор ліцею Н.О.Бондаренко

ПЕДАГОГІЧНА РАДА



«Роль потенціалу уроку з розвитку креативних здібностей учнів, їхньої особистості в умовах сталого розвитку»

МЕТА:


  • проаналізував умови , складові аспекти роботи педагогічного колективу з розвитку креативних здібностей ліцеїстів;

  • проаналізував шляхи підвищення ефективності кожного уроку;

  • обмін досвідом вчителів ліцею з питань організації впровадження інноваційних освітніх технологій, продуктивних форм і методів навчання щодо розвитку креативних здібностей учнів ;

  • окреслити шляхи переструктурування змісту навчальних занять на основі діагностики і корекції навчальних можливостей школярів;

  • визначення оптимальних умов аплікації передового педагогічного досвіду в напрямі «творчий учитель – творчий учень»;

  • розширення уявлень та знань учителів про особливості інтелектуального розвитку учнів відповідно до індивідуальних природних типів мислення, стилів навчання, психологічних особливостей;

  • вироблення методичних рекомендацій щодо проектування ефективного інноваційного уроку.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПЕДВАДИ: педрада - лабораторія

ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: січень 2013 р.


ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

  1. Методологічний практикум

«Розвиток інтелектуальної складової особистості учня засобами уроку в умовах сталого розвитку»

О.Ю.Устимчук, заступник директора з НВР



  1. «Ділова гра «Лабораторія актуальних проблем»

2.1 Робота наукових лабораторій

- перша наукова лабораторія «Теоретики» (Петренко Л.Й., Ремарчук Т.В., Біднюк Л.М., Шульга С.М., Софієнко Л.С.)

Мета: розкрити сутність сучасного уроку, вказати всі його чинники та складові, взаємозв’язок між творчою особистістю вчителя і розвитком творчого потенціалу особистості учня на уроці.

Завдання:


  1. назвати суб’єктивні чинники, які впливають на ефективність уроку;

  2. назвати всі аспекти ефективності уроку, що залежать від учня та вчителя;

  3. визначити якості творчого вчителя;

  4. провести паралель між поняттям «творчість» і «майстерність»;

  5. запропонувати реальні шляхи підвищення креативності учнів та творчого потенціалу вчителів ліцею засобами уроку.

- друга наукова лабораторія «Практики» (Сидоренко В.М., Ейхвальд Г.М., Боженко Н.В., Кучеренко О.В., Літвінцева Л.І.)

Мета: знайомство з досвідом роботи вчителів, які атестуються у 2013 році.

Завдання:

навести приклади з педагогічної практики оптимальності добору продуктивних методів, прийомів, засобів, спрямованих на розвиток креативних здібностей учнів на уроці



  • третя наукова лабораторія «Експериментатори» (Махинько А.Г., Скрипник О.І., Єрмолаєва М.В.)

Мета: моделювання інноваційного уроку з метою розвитку творчих здібностей школярів.

Завдання:

Створити модель мотиваційно – організаційного етапу уроку


  • четверта наукова лабораторія «Інноватики» (Медведєва О.А., Хісматуліна С.М., Махинько В.В., Федоренко О.Ф., Пастух А.Т.)

Мета: розкрити поняття інноваційної культури особистості

Завдання:



  1. розкрити поняття інноваційної культури особистості;

  2. визначити оптимальні завдання, вправи для розвитку мислення школярів;

  3. експрес – діагностика з визначення домінування півкулі мозку людини (Гребельна В.П.)

  4. навести приклади з педагогічної практики ефективного використання завдань розвивального характеру

2.2 Робота прес – центру. (Грацонь О.О., Скрябіна Н.Ю., Шпонька І.С., Коцюбенко О.В.)

Мета: висвітити хід дослідження теми педради в експрес – бюлетені «Сучасний урок»

2.3 робота групи «Соціологів» (Гребельна В.П., Бещасна І.В., Смикова В.П.)

Мета: проведення експрес – дослідження, узагальнення матеріалів

Завдання:

1)Провести експрес тестування «Нестандартний учитель»;

2) проведення бліц – опитування «Сучасний урок очима дітей»

2.4 робота групи «Аналітиків» (Лук’яненко І.В., Рекун Г.Т., Антіпенко Н.В.)

Мета: проаналізувати матеріали наукових лабораторій, прес – центру та групи «соціологів»

Завдання:

Надання практичних рекомендацій щодо проектування ефективного інноваційного уроку

3. Підсумок педагогічної ради «Незакінчене речення»

О.Ю.Устимчук, заступник директора з НВР


  1. Рішення педагогічної ради

Н.О.Бондаренко, директор ліцею

Директор ліцею: Н.О.Бондаренко



«Розвиток інтелектуальної складової особистості учня засобами уроку в умовах сталого розвитку»
Розвиток системи освіти, перехід на засади освіти для сталого розвитку вимагає від педагогічної науки й практики вивчення і впровадження нових методів навчання і виховання дітей. Відбором, теоретичним осмисленням, класифікацією педагогічних інновацій займається нова галузь педагогічного знання — педагогічна інноватика. Її прогностичні розвідки, аналіз, оцінки конкретних реалій мають непересічну цінність і для педагогічної практики, особливо для налаштованих на творчість педагогів.

Інновації в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття. Нині створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є інноваційність — здатність до оновлення, відкритість новому.



Концепція сталого розвитку в умовах сьогодення виступає новою ідеологією людства, в якій освіті відводиться роль базового елементу трансформації суспільства. Адже саме освіта виступає унікальним інструментом для створення «гуманного рівноправного та уважного до проблем людства суспільства, в якому кожний індивід повинен мати свою людську гідність…». Тому перед освітою як галуззю постають такі важливі завдання як:

  • розвивати навички до навчання впродовж життя, пізнавати, жити разом;

  • формувати здатності до збереження навколишнього середовища;

  • виховувати духовно багату, самодостатню особистість, здатну творчо мислити, самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства.

Таким чином, потребують змін як зміст шкільної освіти, так і педагогічні технології. Реалізація концепції націлює навчально-виховний процес на особистість учня і окреслює лейтмотиви освіти:

  • пріоритет цінностей демократичного громадянського суспільства;

  • переорієнтація освіти на компетентнісний підхід в розвитку особистості людини;

  • організація навчання на засадах сталого розвитку;

  • спрямованість освіти на розширення життєвого простору дитини через виховання інтелектуального, духовного і творчого потенціалу учня, усвідомлення відповідальності за власні дії та вчинки

Методологічне, дидактичне та методичне забезпечення такої освіти реалізується значною мірою і через науково-дослідницьку, експериментальну діяльність суб’єктів навчального-виховного процесу сучасної школи.

Індикатори сталого розвитку

  • Критерії та показники рівня розвитку складових освітнього процесу, їхньої динаміки;

  • Комплекс взаємодіючих складових навчально-виховного процесу, які характеризують його якість та результативність.




  • Якість надання освітніх послуг (рівень навчальних досягнень учнів у динаміці; якість викладання предмету вчителем; рівень психологічного клімату у шкільному колективі);

  • Результативність запровадження методик і технологій навчання та виховання;

  • Збалансованість складових навчального процесу;

  • Системність та ефективність управління освітнім процесом.

Ідея випереджаючої освіти вперше була сформульована у докладі Римському клубу «Нема меж навчання», підготовленому у 1979 р. Дж. Боткіним, Е. Ельманжером та М. Маліцем. Доклад діагностував невідповідність національних систем освіти пріоритетам та майбутнім потребам суспільства, втрату освітнього потенціалу як здатності навчати людину у нових культурних та міжкультурних умовах. Освітня функція суспільства повинна мати інноваційний, прогностичний характер, тобто випереджати ті зміни, які відбуваються у світі. Поняття сталого розвитку є доповненням до ідеї випереджаючої освіти, оскільки воно є метою або ідеалом суспільного розвитку в умовах глобалізації та поширення ситуацій несталості та соціальних ризиків.

Основною метою випереджаючої освіти доцільно визначити сприяння становленню всесторонньо освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, ідейно-моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти у швидко змінюваному світі. Поєднання випереджаючої освіти із стратегією сталого розвитку передбачає формування відповідних життєвих стратегій та моделей поведінки особистості, орієнтації на якісні та ефективні форми побудови майбутнього.

Отже, концепція випереджаючої освіти для сталого розвитку передбачає створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграцію принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.

Серед основних шляхів реалізації концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку:

- Розвиток і вдосконалення базової системи освіти.

- Переорієнтація наявної освіти на всіх рівнях для вирішення питань сталого розвитку.

- Формування досвіду і цінностей, необхідних для сталого розвитку.

- Поглиблення розуміння й усвідомлення важливості сталого розвитку громадськістю.

- Навчання населення з метою сприяння переходу до сталих моделей виробництва і споживання.

Розповсюдженим сьогодні стає випереджальне (розвивальне) навчання. Це різновид навчання, що спрямований на активізацію, розвиток розумових здібностей особистості, її здатності до самонавчання. Випереджальне або розвивальне навчання розклядається як активно-діяльнісний спосіб навчання на противагу до традиційного пояснювально-ілюстративного.

Метологічною базою випереджаючої освіти стала гуманістична педагогіка та психологія. Предметом останніх є розвиток і самоактуалізація особистості, формування таких цінностей як творчість, відповідальність, свобода тощо.

Найважливішою вимогою сучасної освіти є її випереджальний розвиток, орієнтація на життєтворчі форми самоактуалізації особистості. Життєтворчість, у широкому сенсі, – це процес творення життя – як власного, внутрішнього, так і всього комплексу його зовнішніх параметрів – самореалізації, комунікації, соціально-рольової поведінки, чуттєвих форм взаємодії.

Випереджаюча освіта передбачає також формування інноваційної культури педагога як система засвоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану. Випереджаюча освіта, таким чином, орієнтує на створення сприятливих умов для творчості, реалізації соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Центральною фігорою педагогічного впливу на особистість виступає педагог-фасилітатор (англ. facilitate – полегшувати), тобто педагог, який працює в системі особистісно-орієнтованої (гуманістичної) педагогіки і в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам, переживанням, заохочення, довіру як вираження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців, «емпатичне розуміння» (бачення поведінки вихованця, його реакцій, дій, навичок).

Випереджаюча освіта заснована на компетентнісному підході до навчальної діяльності. Компетентнісно-орієнтована освіта – це освіта, спрямована на розвиток ключових компетентностей особистості з метою її життєтворчої самореалізації та активної адаптації до суспільних змін.

Компетентність – це ступінь соціальної та психологічної зрілості людини, її готовність діяти у певній сфері ефективно та конструктивно. Компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою і вимогами життя. Компетентнісно спрямована освіта передбачає внесення суттєвих змін у змістову, технологічну, виховну, управлінську архітектоніку української школи. У структурі навчання посилюється роль і значення освоєння різноманітних способів діяльності, створення умов для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності.

Сьогодні особистість повинна володіти певними суспільно-значимими якостями або компетенціями:



    • бутим гнучким, мобільним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці:

    • самостійно та критично мислити;

    • вміти бачити та формувати проблеми, використовувати знання як інструмент їхнього розв’язання;

    • генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й відповідати за них;

    • володіти комунікативною культурою, вміти працювати у команді, виходити з будь-яких конфліктних ситуацій та уникати їх.

    • вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня;

    • володіти навичками медіаграмотності, вміти здобувати, аналізувати та застосовувати інформацію, отриману з різних джерел, задля власного самовдосконалення;

    • бережно ставитись до свого здоров'я та здоров'я інших як найвищої цінності, усвідомлювати залежність здоров'я від стану довкілля, формувати відповідні екологічні пріоритети, ощадливу споживчу культуру:

    • бути здатним до самостійного та відповідального життєвого вибору, формувати активну громадянську позицію, оволодівати цінностями та принципами демократичного суспільства.

Серед найбільш ефективних методів випереджаючої освіти:

1. Проблемні методи навчання – методи засвоєння нових знань, у яких кожний учасник навчального процесу бере участь у виробленні певного нового змісту (розв'язанні проблеми). Використання проблемних методів навчання обумовлено високою мотивацією всіх учасників освітнього процесу, можливостями реалізації атмосфери діалогу і співробітництва.

2. Розвивальне навчання (розвивальна освіта) – група ідей та концепцій навчання (освіти) і практики освіти, центральною в якій є особистість людини, що розвивається. Особистісний розвиток розуміють як розвиток мислення і пам'яті, розвиток адаптивних здібностей і якостей, розвиток науково-теоретичного мислення, творчих здібностей тощо.

3. Інтерактивне навчання – діалогова форма навчання, в результаті якої відбувається взаємодія учасників педагогічного процессу з метою взаємопорозуміння, розвитку особистісних якостей та спільного вирішення поставлених завдань. При інтерактивному навчанні суттєво змінюється роль педагога, його функції. Вчитель в інтерактивному навчанні та вихованні є не тільки носієм інформації та певної суми знань, завдання якого передати ці знання, він також постійно й активно стимулює учня до самостійної творчої роботи, виконуючи роль фасилітатора, проектувальника і консультанта.

4. Проектне навчання. Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує учня на створення певного продукту, а не просто на вивчення навчальної теми або участі в якомусь виховному заході. Дії, безпосередньо пов'язані з реалізацією проекту, потребують певного обсягу спеціальних знань, умінь і навичок. Зокрема, це вміння виконувати певні соціальні ролі, ставити відкриті запитання й давати на них відповіді, прислуховуватися до ідей інших та відстоювати свою власну точку зору, відповідати за результати своєї діяльності, бути гнучкими у стосунках.



Основні складові освіти для сталого розвитку

1. Політика і право: сучасний розвиток демократії, система розумного законодавства, соціальна справедливість, забезпечення всіх свободи і рівноправності всіх людей перед законом, координація урядових і цивільних структур у забезпеченні ноосферного розвитку суспільства;

2.Економіка: розумне поєднання всіх форм власності в народному господарстві, цивілізована товарно – ринкова економіка, демонополізація і вільна конкуренція виробників і споживачів, виробництво сільськогосподарської та промислової продукції, культурних благ у достатній кількості для забезпечення основних життєвих потреб усіх жителів планети;

3. Навколишнє природнє середовище: забезпечення коеволюції суспільства і природи, людини і біосфери, поновлення відносної гармонії між ними; збереження екологічних можливостей економічного зростання наступних поколінь; розроблення і практична реалізація методів ефективного використання природніх ресурсів;забезпечення екологічної безпеки розвиток; широкий розвиток біотехнологій і впровадження маловідходних технологій; поступовий перехід до альтернативної енергетики; удосконалення методів захисту довкілля; екологічна освіта молоді;

4. Соціум: ліквідація голоду, злиденності і безробіття; турбота про дітей, людей похилого віку і калік; виховання і освіта дітей та підлітків; розвиток широкої мережі професійних середніх і вищих навчальних закладів;

5. Міжнародні відносини: попередження нової світової війни та регіональних конфліктів; забезпечення партнерства всіх країн і народів у промисловості, сільському господарстві, культурі й науці на основі рівноправного співробітництва; надання всебічної допомоги слаборозвиненим країнам;

6. Інформація: високий рівень науки і техніки та втілення їх досягнень у практику; розвиток народної освіти та засобів масової інформації, їх правдивість; комп’ютерізація та інформатизація народного господарства та культури; масове використання електронних засобів для пропаганди усіх стратегій сталого розвитку;

Основні завдання


  • Формування середовища ефективного навчання;

  • Створення та реалізація моделі компетентісного випускника;

  • Розвиток креативної особистості у системі освіти для сталого розвитку;

  • Перехід на нові моделі організації навчання та виховання – відкритих форм освіти, проективних та інтерактивних технологій, випереджального навчання;

  • Впровадження принципів стратегічного управління навчальним закладом.

Основні напрямки

  1. Впровадження “пронизуючого” навчання освіти для сталого розвитку шляхом включення її складових у всі навчальні дисципліни;

  2. Розвиток окремих напрямків освіти для сталого розвитку шляхом оновлення змісту підходів, які вже розвиваються у навчальному закладі.

  3. Введення нових додаткових предметів, спецкурсів, курсів за вибором;

  4. Формування системи випереджаючої освіти для сталого розвитку через середовище ефективного навчання, розвиток соціальних компетентностей особистості, самооствітніх навичок.

  5. Головні складові моделі школи випереджаючої освіти.

1. ВИПЕРЕДЖАЮЧА ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ – ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО

В основі цієї складової моделі:

- Пошук критеріїв ефективного навчання з точки зору потреб суспільства;

- Орієнтація на вироблення стратегій соціально-відповідальної поведінки;

- Використання інноваційних методів та технологій освіти.



2. ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ

Ця складова передбачає:

- Інтеграцію ідей сталого розвитку у зміст шкільних курсів;

- Розвиток еколого-орієнтованого напрямку експериментальної діяльності;

-Формування екологічної компетентності, екологосбалансованої споживчої культури.



3. ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ

В основі цієї складової моделі:

- Використання здоров’язберігаючих та здоров’ярозвивальних технологій;

- Розвиток культури попередження шкідливих звичок.

4. ШКОЛА - ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Ця складова моделі передбачає:

- використання технологій життєтворчості;

- роботу із обдарованими дітьми;

- актуалізацію пошуковості та творчої активності засобами інноваційної діяльності.



5. ШКОЛА – ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

Реалізація цієї моделі відбувається через:

- заходи шкільного самоврядування, розвиток громадсько-активних шкільних систем;

- формування комунікативної компетентності учнів, толерантної поведінки;

- впровадження полікультурної освіти.



6. ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА СТАНДАРТІВ

Складові цієї моделі:

- впровадження європейських стандартів у зміст освіти;

- профілізація школи;

- розвиток курсів з євроінтеграції, правознавства, основ демократії та громадянської культури;

- поширення мережі євроклубів.

7. ШКОЛА – ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Ця модель реалізується через:

- Інтеграцію екологічної, громадянської, економічної освіти;

- Введення елективних курсів з освіти для сталого розвитку;

- Орієнтацію на вирішення місцевих проблем, поширення волонтерських рухів, розвиток звязків з неурядовими громадськими організаціями.


ШКОЛА - ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме:


Головна мета сучасної школи – дати можливість виявити й розвинути творчі сили та інтелектуальну сферу дитини, яка в майбутньому має бути успішною. Нова школа – школа творчості та успіху.

Завдання вчителя – створити умови для утвердження атмосфери творчості, допомогти учневі знайти себе в житті, а навчально-виховну діяльність спрямовувати на створення такої системи співпраці, головна мета якої – максимальний розвиток креативних здібностей дитини.

У книзі «Сто порад учителю» В. Сухомлинський зауважив: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»

Яким же чином можна сформувати й розвивати творчий потенціал учнів? Шлях до розвитку творчого мислення можна розкласти на кілька етапів:
РОЗВИТОК


спостережливості мислення(логічного, уяви памяті подання

критичного, креативного)

Надзвичайно важливо навчити дитину спостерігати, бо чим більше матеріалу дає пам'ять, тим більше можливостей відкривається для комбінаційної роботи фантазії, тож, щоб створити новий образ, треба «оживити» в пам’яті сприйняті в минулому враження.


Розвивати творчий потенціал можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими.

творча діяльність




творчий пошук




творча активність



Творча особистість


творче спілкування

творче мислення

Творчі особистості часто звертають увагу на будь – який предмет або подію з минулого, що є результатом конвергентного мислення, але завдяки дивергентному мисленню знаходять нове застосування для старого предмета. Для звичного вони намагаються відшукати щось незвичне. Вони уникають старих рішень. Основною рисою творчої діяльності є створення нового, здатність вийти за рамки встановлених зразків і правил. Виживання нації залежить від інтелектуальних, особливо від творчих здібностей. І той хто буде найбільше вкладати в розвиток творчих здібностей, досягне найвищого рівня розвитку.



Психолог Дж. Гілфорд визначає наступні характеристики й шляхи розвитку дивергентного мислення:

  • Швидкість мислення. Для розвитку швидкості мислення можна використати різні вправи, наприклад, придумати слова, що починаються на букву «с». ця вправа може використовуватися на всіх предметах і сприяє не тільки розвитку дивергентного мислення, але й допомагає закріплювати знання з предмета, формує інтерес до нього.

  • Гнучкість мислення. Наприклад, перелічити всі можливі види використовування звичайної цегли (до 8 хв.). якщо учень швидко називає, що можна побудувати будинок, комору, гараж тощо, то це велика швидкість, але низька гнучкість. Якщо учень бачить різні функції цегли: притримати двері, зробити вантаж для паперу, заколотити цвях, зробити червону пудру, то це говорить про розвиток безпосередньої гнучкості мислення.

  • Здатність до утворення можливих класів зображень і символів. Наприклад, у тексті на образне мислення пред’являється певне число зображень, які можуть поєднуватися в групи трьома різними способами, при цьому кожне зображення можна використати більш ніж в одній групі.

  • Оперування відносин. Швидкість асоціацій. Тут потрібне розуміння розмаїтості відносин. Наприклад, перелічіть слова зі значенням «гарний» або перелічити слова зі значенням , протилежним значенню «твердий». Цю та інші подібні вправи можна застосовувати при роботі зі словами будь – якого досліджуваного предмета

  • Швидкість виразів швидке утворення фраз або речень. Наприклад, даються початкові літери «в», «з», «с» і «п». потрібно утворити різні речення, пов’язані з досліджуваним предметом.

  • Легкість пристосування. Наприклад, учневі дається 6 квадратів (можна із сірників). Потрібно забрати 4 сірники і залишити три квадрати. Про величину квадратів не говориться нічого. Якщо учень сам собі нав’язує обмеження,що величина повинна бути однаковою, то спроба виконати завдання кінчається невдачою.

  • Оригінальність. Наприклад , вчитель зачитує сюжет, до якого потрібно придумати як можна більше назв. Або у тексті на придумування символів учневі пропонується створити простий символ для позначення іменника або дієслова в кожному конкретному реченні. Іншими словами він повинен винайти щось начебто з образотворчих символів.

Але для розвитку творчого потенціалу більшості школярів важливою є саме роль учителя. І тому кадрова політика нашого навчального закладу повинна спиратися на:

  • Формування у педагогів інноваційного мислення щодо розвитку освіти та впровадження в освітній процес найновіших педагогічних технологій та методів навчання;

  • Удосконалення роботи вчителів різної фахової компетентності на засадах інноваційної педагогіки

  • Оприлюднення творчих педагогічних досягнень учителів: підготовка дидактичних матеріалів за предметами вивчення, опублікування найкращих результатів, організація презентацій досвіду тощо

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, створює ситуацію успіху, сприяє повноцінній діяльності кожної дитини.

Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

• підготовка гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Сучасний урок – це урок знахідок та відкриттів, запитань і сумнівів, він розвиває дитину, спонукає її до пошуку істини.

Однією із складових формування креативності засобами сучасного уроку є організація роботи з обдарованою та здібною молоддю. Вона має свої особливості й повинна будуватися на альтернативних, нестандартних формах і методах навчання. Хоча особливі методики, як вважають фахівці, для виховання і навчання обдарованої дитини не потрібні, слід звернути пильну увагу на те, що оптимально розвиває творчі здібності дитини. Творчі методи під час викладання предмету повинні бути націлені на:



  • Визнання раніше не визнаних або не використаних можливостей;

  • Повагу до бачення дітей працювати самостійно;

  • Вміння утримуватися від втручання в процес творчої діяльності;

  • Надання дитині свободи вибору;

  • Індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня;

  • Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;

  • Заохочення роботи над проектами, пропозиціями самих учнів;

  • Уникання будь – якого тиску на дітей;

  • Підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей;

  • Схвалення результатів діяльності дітей;

  • Надання можливості загального внеску в р роботу групи;

  • Виховання поваги до учнів, які відстають;

  • Демонстрацію ентузіазму;

  • Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють власну думку;

  • Організацію безпосереднього спілкування «звичайних» дітей із обдарованими;

  • Терпимість (хоча б тимчасову) дло безладдя;

  • Вміння переконувати та пропагувати;

  • Здатність до самоаналізу.

В сучасних умовах, тобто в умовах сталого розвитку однією із складових уроку є «наскрізне навчання», яке передбачає введення у зміст не тільки варіативної, а й інваріантної частини навчального плану компонентів освіти для сталого розвитку. “Наскрізним навчанням ” ОСР можуть бути охоплені предмети:

  • Основи здоров’я;

  • географія;

  • Економіка;

  • Біологія;

  • Фізика;

  • Хімія;

  • Правознавство;

  • Українська та світова літератури;

  • Меншою мірою історія, українська мова, іноземна мова, математика.

Методика впровадження засад освіти для сталого розвитку передбачає:

  • Зміцнення акцентів у навчальній діяльності з вузькопредметних на загальнодидактичні;

  • Пріоритет надається розвивальним, системно – діяльнісним підходам в освіті;

  • Перспективними є різні види проектних технологій з включенням в них інтерактивних методів навчання, технологій case – study, проблемних методик з розвитку критичного мислення, дебатних, рольових, ділових ігор

Загальні дидактичні принципи впровадження “наскрізного навчання” полягають не тільки у наданні інформації про певні проблеми сталого розвитку, а й передбачають формування стійких навичок використання отриманих знань на практиці.

У перспективі це також означає суттєву зміну ціннісних пріоритетів та світоглядної позиції у бік формування відповідальної, соціально – активної, екологічно врівноваженної поведінки.



Методи і форми організації “наскрізного навчання”

  • Проведення традиційних уроків із додаванням до основного змісту навчального матеріалу окремих питань, які стосуються сталого розвитку (наприклад, еколого – споживчої проблематики, демографії, енергоекономності, соціальної справедливості, толерантності иощо);

  • Корегування змісту окремих тем навчальних дисциплін з акцентом на проблемний підхід, лособистісно – зорієнтовані, ігрові методики навчання, ціннісне ставлення до досліджуваного питання;

  • Введення у зміст навчання нетрадиційних урочних форм, наприклад, уроків – роздумів, уроків – дискусій, проблемних семінарів тощо.

Особливою формою “наскрізного навчання” є інтегровані кроки з аспектами освіти для сталого розвитку

Інтегровані уроки з аспектами освіти для сталого розвитку можуть проводитись двома шляхами:



  • через об’єднання схожої тематики кількох навчальних предметів із акцентом на питання сталого розвитку (наприклад, інтегровані уроки фізики, хімії та географії з таких тем як енергоефективне житло, безпека побутової хімії, проблема сміття та урбанізації тощо;

  • через формування інтегрованих дисциплін або окремих спецкурсів шляхом об’єднання

окремих дисциплін, наприклад, інтеграція «основ екології» та «правознавства» формує таку дисципліну як «екологічне право», «економіки», «основ споживчих знань» та «основ екології» – «основи екоспоживання», «основ здоров’я», «основ екології» та «етики» –

«екологічну етику», «фізики» та «економіки» – «основи енергоефективності», «історії рідного краю» та «основ екології» – «екологію рідного краю» тощо.



Методика створення інтегрованих уроків та дисциплін передбачає

  • як інтеграцію змісту дисципліни зі збереженням методів навчання провідної дисципліни,

  • так й інтеграцію самої методики навчання різних дисциплін зі збереженням змісту лише одного предмету (наприклад, вивчення такої теми як «вода» з точки зору різних предметів – фізики, хімії,

географії, екології, літератури, історії тощо). Інші приклади: розгляд питання демографії з точки зору біології, географії, історії, правознавства тощо.

Особливо доречним є проведення інтегрованих уроків:

  • при вивченні загальних питань, які охоплюють різні аспекти людської діяльності (наприклад, розгляд з різних боків питання забруднення навколишнього середовища, неефективного споживання, соціальної нерівності тощо);

  • при демонстрації більш широкого прояву явищ, що вивчаються (наприклад, формування усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків при вивченні такого питання як зміна клімату, проблематика сміття, військових конфліктів, світового тероризму тощо);

  • при створенні проблемної, розвивально-випереджальної методики навчання (розгляд явищ у динаміці із формуванням у дітей розуміння особистої причетності до створення або попередження існуючих глобальних проблем, соціальних протиріч, можливостей побудови моделей стійкого майбутнього тощо).

Впровадження інтегрованих уроків із аспектами сталого розвитку пов’язане із виходом за межі лише однієї предметної галузі, що значно розширює інформаційний компонент навчання, трансформує аспект вивчення, поглиблює розуміння предмету, узагальнює, систематизує матеріал, що вивчається. Також дуже важливим є вихід на практичний рівень навчання, опанування конкретними соціальними та професійно-орієнтованими компетностями.

Отже враховуючи потреби сьогодення питання сталого розвитку повинні стати важливою складовою сучасної освіти. Принципи сталого розвитку мають розглядатися як універсальний та необхідний елемент повсякденного життя, тому їх слід включати до всіх навчальних дисциплін. При цьому підвищується необхідність зміцнювати взаємозв’язок між природничими та суспільними науками, запроваджувати міждисциплінарні підходи. В освіті слід зберігати традиційний аспект при викладанні окремих предметів, водночас відкриваючи можливості для багатостронього аналізу ситуацій з реального життя. Усе це повинно впливати на структуру навчальних програм та методи викладання і вимагає від учителів відмовитися від ролі тільки носія інформації, а учнів - від ролі лише споживача інформації.

Для досягнення ефективної освіти для сталого розвитку необхідно:


  • Розглянути її у двох аспектах:

а) інтегрування освіти для сталого розвитку в навчальні дисципліни, програми і курси (впровадження так званого «пронизуючого» навчання);

б) введення окремих навчальних курсів, факультативів, інтегрованих занять, тренінгів з питань, які стосуються сталого розвитку;



  • Впроваджувати нові підходи у навчання, які стимулюють творчість, ініціативність, розвивають критичне мислення, формують стратегії поведінки, стилі життя, що відповідають засадам сталого розвитку (навички соціальної та екологічної відповідальності, екозбалансованого екоспоживання, толерантності, взаємоповаги тощо);

  • Сприяти закріпленню принципів сталого розвитку у повсякденному житті шляхом всебічної виховної роботи, позакласних та позашкільних заходів, акцій і громадської активності;

  • Поширювати позитивний підхід освіти для сталого розвитку серед педколективу, батьків, представників інших навчальних закладів, ЗМІ;

  • Зміцнювати співробітництво і партнерство педагогів з громадськими організаціями, органами місцевої влади з метою більш системної перебудови соціуму та принципів сталого розвитку.



Сучасний урок очима дітей




Питання

10-А

10-Б

11-А

разом




Яким би ви хотіли, щоб був сучасний урок?

1

урок у вигляді ігор, проектів

28,6%

22,7%

21,7%

24,2%

2

урок технологічно оснащений таблицями, наочністю

-

-

8,7%

3%

3

урок довірливості, тобто вчитель повинен бути помічником учню на уроці, а не тільки суворим контролером

28,6%

-

17,4%

15,2%

4

урок має бути таким, щоб учні могли знати, де вони зможуть застосувати вивчений матеріал у повсякденному житті, тобто мати прикладну спрямованість

23,8%

68,2%

39,1%

43,9%

5

урок повинен сприяти розвитку мислення учнів

19%

9,1%

13,1%

13,6%


Тест «Нестандартний учитель»
Позначте знаком «+» якості, які Вам подобаються в учнів, а знаком «-« ті, що не подобаються.

  1. Дисциплінований

  2. Організований

  3. Вибивається із загального темпу

  4. Ерудований

  5. Дивно поводиться, незрозумілий

  6. Уміє підтримати загальну справу

  7. Висказує на уроці з недоречними зауваженнями

  8. Стабільне встигає (завжди добре вчиться)

  9. Зайнятий своїми справами (індивідуаліст)

  10. Швидко «на льоту» все сприймає

  11. Не вмії спілкуватися, конфліктний

  12. Охоче спілкується, приємний у спілкуванні

  13. Іноді тугодум, не може зрозуміти очевидне

  14. Ясно і зрозуміло для всіх висловлює свої думки

  15. Не завжди бажає підкорятися більшості чи офіційному керівнику.

Яких «+» у Вас більше: на парних питаннях чи непарних? Якщо на парних – вітаємо Вас – ви «нестандартний учитель», які трапляються рідко.



Дискусія «Обдаровані діти»

Метод «запитання по колу»




  • Чи можна розпізнати обдарованість за зовнішністю? Чи можливо це?

  • Які типові особливості поведінки обдарованої дитини?

  • В якому віці на вашу думку можна виявити талант?

  • Висловіть свої ставлення до тези, котру обстоюють деякі вчені – педагоги: «Будь – яка дитина є або може бути обдарованою за спеціально організованого педагогічного впливу»

  • Чи обов’язково постійно створювати спеціальні умови для обдарованого учня (окремі завдання підвищеної складності, щоденні індивідуальні доручення, залучення до постійних позакласних заходів?

  • Що стимулює творчість?

  • Чи має право педагог вносити корективи в продуктивну творчість, діяльність обдарованої дитини?

  • Чи доцільним є участь обдарованої дитини у шкільних конкурсах, олімпіадах разом з іншими дітьми?

  • Чи не зачіпає це самолюбство обох категорій школярів?


Ознаки творчої обдарованості учня


  1. Відчуття нового, чутливість до противоріч, парадоксів. Уміння бачити незвичне у звичайному, по – новому сприйняти звичайне. Відсутність за штампованості. Здатність дивуватися. Уміння бачити проблему там, де, здавалося б, усе розв’язано.

  2. Наявність дивергентного мислення, на відміну від конвергентного, лінійного, логічного, шаблонного, які орієнтуються на відомі тривіальні способи розв’язування проблеми.

Ознаки дивергентного мислення:

а) багато думок, здатність продумувати багато ідей;

б) гнучкість, швидкість мислення, створення різноманітних рішень, альтернативність розв’язання, вміння змінювати спрямованість мислення; в) оригінальність, здатність знаходити нові, незвичайні комбінації, розкривати віддалені зв’язки між предметами, явищами, готовність до незвичайних асоціацій, нових напрямів думок; г) здатність довести розв’язування до кінцевого результату, доопрацювати його в деталях


  1. Виняткова допитливість, підвищений інтерес до таємниць природи, шляхів оволодіння цими таємницями, прагнення з’ясувати відоме, зрозуміти причини явищ, захопленість, дослідницький хист.

  2. Сміливість розуму, уяви. Готовність до ризику, експериментування (але не авантюризм), до зустрічі з новим, незвичним.

  3. Схильність дійти до самої суті, вимогливість.

  4. Потреба самостійної напруженої розумової діяльності. Прагнення шукати, творити. Інтелектуальна активність та ініціатива (схильність розмірковувати за межами конкретної ситуації).

  5. Оригінальність способів розв’язування наявних проблем. Самостійна постановка, формування нових завдань, проблем.

  6. Привабливість невизначених, хаотичних, безладних, асиметричних об’єктів, які можна привести до гармонії й естетичного ладу (почуття краси).

  7. Можлива надзвичайна концентрація уваги, що доходить до ігнорування навколишніх подразників.

  8. Здатність до творчої уяви, фантазії, що дозволяє поєднати відособлене, суперечливе.

  9. Прагнення прямувати шляхами, далекими від логіки та здорового глузду.

  10. Натхнення та інтуїція як елементи творчої діяльності.

  11. Уміння охопити суть основних взаємозв’язків, властивих проблемі.


Рішення

педагогічної ради

«Роль потенціалу уроку з розвитку креативних здібностей учнів, їхньої особистості в умовах сталого розвитку»


  1. Роботу педагогічного колективу з питання розвитку креативних здібностей засобами уроку в умовах сталого розвитку вважати задовільною.

  2. Методичній раді КЗ «Ліцей»:

    1. Активізувати роботу з розробки та апробації моделі інноваційного навчального закладу випереджаючої освіти для сталого розвитку, в якому навчальний процес максимально сприяє розвитку соціально – адаптованої, відповідальної, стратегічно – мислячої особистості;

Січень – червень 2013 р.

О.Ю.Устимчук



    1. Втілювати комплексний, системний підхід в упровадженні принципів сталого розвитку в навчально – виховний процес та позакласну діяльність з метою формування ключових життєвих особистісних компетентностей;

Постійно

    1. Систематично працювати над упровадженням методичної роботи з питань підвищення професійної майстерності та обізнаності педагогічних працівників навчального закладу в питаннях сталого розвитку та необхідних трансформацій в освітньому процесі;

Постійно

    1. Зосередити увагу вчителів на формування в учнів позитивної мотивації до навчання та вибору майбутньої професії на основі використання технологій критичного мислення;

    2. Провести опитування серед педагогічних працівників ліцею «Наскільки наша школа відповідає принципам сталого розвитку» за опитувальником посібника «Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології», авт.. О.Є.Висоцька, Дніпропетровськ, «Акцент ПП», 2012р (стор. 134 – 136)

Лютий 2013 р. О.Ю.Устимчук

  1. Керівникам МО ліцею:

    1. Спрямувати роботу МО на підвищення якості знань, творчого потенціалу учнів через технологізацію навчального процесу і впровадження сигернетичного підходу у педагогіці та методиці навчання з предмета

План роботи МО 2013 р.

    1. Підчас атестації вчителів приділяти особливу увагу якості самоосвіти, своєчасності і результативності курсової перепідготовки

Постійно

    1. Забезпечити якісну роботу педагогів по впровадженню нового змісту освіти шляхом використання нових педагогічних технологій;

Постійно

    1. Організувати практичну роботу з вчителями по формуванню і розвитку ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості

Постійно

  1. Вчителям – предметникам:

    1. Врахуванням навчання і виховання академічно обдарованих дітей і учнівської молоді, створювати оптимальні умови для виявлення обдарованої молоді і надання їй підтримки в розвитку творчого потенціалу, самореалізації такої молоді та її постійного духовного самовдосконалення

Постійно

    1. Запроваджувати методику розвитку критичного мислення школярів, через розв’язування проблемних задач шляхом використання проблемних методів та інтерактивних форм навчання, що передбачають науковий діалог та рефлексію пізнавальної діяльності;

Постійно

    1. Застосовувати на всіх етапах навчального процесу – при вивченні теоретичного матеріалу, його закріпленні при виконанні практичних завдань, обговоренні проблемних ситуацій та питань, спільному виконанні навчальних проектів та їх оприлюдненому захисті, контролі результатів навчальної діяльності, рефлексії та самооцінюванні навчальних досягнень електронні програмно-педагогічні ресурси;

Враховувати при плануванні та проведенні уроку

    1. Розробити систему уроків з впровадження «наскрізного навчання» в навчально – виховний процес

Січень – травень 2013 р.

  1. Заступникам директора з НВР:

    1. Підвищувати творчий рівень проведення методичних і навчально-практичних семінарів для вчителів, якісно передавати потрібну інформацію за рахунок застосування сучасних технічних засобів (відео ресурси та сервіси для колективного використання та спілкування);

Протягом року

    1. Актуалізувати роботу вчителів по залученню учнів до участі в олімпіадному русі, конкурсах, роботі в МАН, шкільному учнівському товаристві «Інтелект»;

Протягом року

    1. Підготувати та провести семінар – практикум для педагогів ліцею з теми: «Розвиток критичного мислення учнів засобами проектної технології»

Березень 2013 р.

    1. Провести педагогічні читання «Європейська освіта у контексті освіти для сталого розвитку»

Лютий 2013 р.

  1. Психологу ліцею Гребельній В.П.:

    1. Розпочати вивчення розвитку складових інноваційного потенціалу особистості учнів 10-11 класів

Лютий 2013 р.

    1. Створити банк даних діагностичних методик для виявлення обдарованих і здібних дітей різних вікових груп

Лютий – травень 2013 р.

Директор ліцею Н.О.Бондаренко



ЛІТЕРАТУРА



  1. Урок в системі функціонального аналізу або сучасний урок у школі, С.Горбач, журнал «Завуч», грудень 2006 р.;

  2. Розвиток особистості в системі освіти, М.Глазунова, журнал «Завуч», грудень 2006р.;

  3. Розвиток мислення учнів, О.І. Михальська, журнал «Математика», травень 2003р.;

  4. Золота педагогічна скарбниця. Усе про мотивацію, уклад. А.Г.Дербеньова, Х.: вид. група «Основа», 2012 р.;

  5. Педагогічна рада, Н.В.Прибиловська, Х.: вид. група «Основа», 2008р.;

  6. Педагогічна рада. Нестандартні форми, С.В.Вердіна, А.Г. Панченко, Х.: вид. група «Основа», 2007р.;

  7. Золота педагогічна скарбниця. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій, автор – уклад. Н.В.Паволокова, Х.: вид. група «Основа», 2010р.;

  8. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології, О.Є.Висоцька, Дніпропетровськ, «Акцент ПП», 2012р.;

  9. Випереджальна освіта для сталого розвитку: перспективи та напрямки діяльності., О.Є. Висоцька, газ. «Джерело», №21-24, червень 2012 р.;

  10. «Сучасні педагогічні підходи до розвитку обдарованості учня», жур. «Педагогічна майстерня», січень 2013р.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка