Переливання крові та кровозамінників




Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.57 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“З А Т В Е Р Д Ж Е Н О”

на методичній нараді

кафедри догляду за хворими та ВМО

протокол №____________

200___р.

Зав.кафедри,д.мед.н., доц.

____________ І.А.ПЛЕШ



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІІІ курсу медичного факультету

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




МОДУЛЬ 2

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ.
Змістовний модуль 1

Гемостаз. Переливання крові.

Реанімаційні заходи у хірургічних хворих.
Тема 2

Переливання крові та кровозамінників.

Навчальна дисципліна:



сестринська практика

ІІІ курс медичний факультет

Спеціальність: 7.110101 - “Лікувальна справа”

7.110104 – “Педіатрія”

кількість годин 2

Методичну розробку склав

асистент Паляниця А.С.


Чернівці – 2008

1. Актуальність теми:

Переливання крові та її компонентів є одним з найважливіших досягнень медицини двадцятого сторіччя. Трансфузіологія – розділ клінічної медицини, що вивчає процеси, які виникають при цілеспрямованому зміні складу і фізіологічних властивостей крові та позаклітинної рідини в результаті парентерального введення трансфузійних середовищ. Гемотрансфузійна терапія, що проводиться на сьогоднішній день з урахуванням суворих чинників, за умови виконання усіх вимог, є безпечним методом і поліпшує наслідки оперативного і консервативного лікування хворих з хірургічною патологією, для чого необхідно знати методи визначення груп крові.

Після відкриття в 1940 році резус-фактора Ландштейнером і Вінером стала ясною причина розвитку гемотрансфузійного шоку при переливанні крові, що послужило обов’язковою причиною визначення резус-фактора як у донора, так і у реципієнта, а також проби на резус-сумісність. Визначення проб на групову сумісність, резус-фактор та біологічну сумісність є важливою передумовою виникнення ускладнень, як під час переливання крові, так і після.

Знання показів та протипоказів до переливання крові необхідне для вибору адекватної тактики лікування хворих. Раціональне застосування гемотрансфузії дозволяє не тільки скоригувати порушені життєві функції і врятувати життя пацієнтів у критичних станах. Однак при переливанні крові та її компонентів нерідко бувають випадки ускладнень, які інколи приводять до смерті хворого. Тому й ведеться пошук речовини, які б замінили при переливанні хворому ту чи іншу функцію крові (кровозамінників).


2. Тривалість заняття: 2 год.
3. Навчальна мета (конкретні цілі):

знати:

  • історію переливання крові;

  • визначення придатності гемаглютинуючих сироваток для визначення груп крові;

  • методику визначення груп крові за стандартними сироватками;

  • методику визначення груп крові за стандартними еритроцитами;

  • методику визначення груп крові за допомогою цоліклонів антигенів А і В;

  • можливі помилки при визначенні груп крові;

  • правило Отенберга та виключення із нього;

  • значення резус-фактора в трансфузіології;

  • значення резус-фактора в акушерстві;

  • методи визначення резус-фактора;

  • пробу на групову сумісність;

  • пробу на резус-сумісність;

  • абсолютні та відносні покази до переливання крові;

  • клінічні прояви геморагічного шоку;

  • ступені геморагічного шоку;

  • лікування геморагічного шоку;

  • абсолютні та відносні протипокази до переливання;

  • методи переливання крові;

  • способи введення препаратів крові;

  • оцінку придатності компонентів крові до переливання;

  • методи визначення групи крові (донорської та реципієнта);

  • методи визначення резус-належності крові (донорської та реципієнта);

  • проби на індивідуальну сумісність крові донора та реципієнта за системою АВО, резус та біологічну пробу;

  • можливі ускладнення гемотрансфузії та заходи по їх попередженню;

  • документацію переливання крові;

  • класифікацію компонентів крові;

  • джерела та методику отримання та терміни зберігання компонентів крові;

  • покази до застосування компонентів крові;

  • класифікацію кровозамінників;

  • механізм дії кровозамінників;

  • покази до використання кровозамінників;

  • сучасне уявлення про створення штучної крові.

вміти

  • визначити придатність сироваток (гемаглютинуючих) для визначення груп крові;

  • взяти кров з пальця хворого для визначення групи крові;

  • визначити групу крові за стандартними гемаглютинуючими сироватками;

  • визначити групу крові за стандартними цоліклонами;

  • усунути можливі помилки при визначенні груп крові;

  • визначити групову сумісність (проба Бека);

  • визначити резус-сумісність крові донора та сироватки реципієнта (проба Соловйової);

  • визначити біологічну сумісність крові донора та реципієнта;

  • своєчасно визначити покази до переливання крові хворому;

  • виявити у хворого протипокази до переливання крові;

  • виявити у хворого ознаки геморагічного шоку;

  • визначити ступінь геморагічного шоку у хворого за показниками гемодинаміки та лабораторними даними;

  • скласти алгоритм невідкладної допомоги хворим з геморагічним шоком;

  • визначити тактику ведення хворих з геморагічним шоком залежно від ступеню крововтрати;

  • визначити покази до переливання компонентів червоної крові;

  • визначити покази до переливання лейкомаси та лейкотромбомаси;

  • визначити покази до переливання плазми та її компонентів;

  • оцінити терміни придатності компонентів крові;

  • визначити покази до переливання кровозамінників гемодинамічної групи;

  • визначити покази до переливання кровозамінників дезінтоксикаційної групи;

  • визначити покази до переливання кровозамінників для парентерального живлення;

  • визначити покази до переливання кровозамінників регуляторів водно-сольового та кислотно-лужного станів;

  • визначити покази до переливання кровозамінників комплексної дії;

  • визначити метод і спосіб переливання крові хворому;

  • визначити групу крові донора та реципієнта;

  • виконати пробу на сумісність крові донора та реципієнта за групою;

  • виконати пробу на сумісність крові донора та реципієнта за резусом;

  • виконати біологічну пробу;

  • провести моніторинг стану хворого під час переливання крові;

  • оформити протокол гемотрансфузії в історії хвороби.

практичні навички

  • визначення груп крові за стандартними сироватками;

  • визначити групу крові за стандартними цоліклонами;

  • врахувати результати тієї чи іншої групи крові;

- забір крові із вени хворого;

- провести пробу на групову сумісність;

- провести пробу на резус-сумісність;

- провести пробу на біологічну сумісність.



  • підрахувати пульс хворому;

  • виміряти АТ хворому;

  • записати ЕКГ хворому;

  • інтерпретувати показники гемограми у хворого;

  • оцінити придатність крові або її компонентів до переливання;

  • виконати пробу на індивідуальну сумісність крові донора та реципієнта за групою;

  • виконати венепункцію;

  • заповнити систему для гемотрансфузії;

  • заповнити протокол гемотрансфузії;

  • виконати венесекцію на тренажері;

  • виконати внутрішньовенні ін‘єкції;

  • заправити систему для внутрішньовенної інфузії;

  • виконати внутрішньосерцеву ін‘єкцію на тренажері;

  • виконати внутрішньом’язові ін’єкції;

  • заповнити систему для внутрішньовенної інфузії.

  • здійснити непрямий масаж серця на тренажері;

  • здійснити штучну вентиляцію легень методом „рот в рот”.


3. Виховна мета.

- виховати у студентів почуття відповідальності за точність визначення групи крові хворого та донора;

- вміти переконати хворого про необхідність переливання йому компонентів для покращення стану хворого;

- протягом всього заняття при визначенні груп крові у хворого, викладач повинен подавати приклад своїм зовнішнім виглядом, культурою мови, спілкуванням з хворим та медперсоналом, підтверджуючи, що деонтологія є частиною морально-етичних норм професії лікаря.



4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

Базисні кафедри


Анатомія, топографічна анато-мія (кафедра анатомії людини та топографічної анатомії)

Анатомію та топографію венозної системи


Проведення венепунк-ції, отримання сиро-ватки крові.

Нормальна фізіологія.

Вивчення груп крові по системі АВО. Резус-фактор. Значення резус-фактора при трансфузіології в акушерстві.

Визначення груп крові по стандартним сироваткам та резус-фактора.

Мікробіологія.

Реакція ізогемаглютинації




Фармакологія.

Класифікувати основні кровозамінники за хімічною будовою та механізмом дії.

Вміти виписувати рецепти на основні кровозамінники.

Імунологія.

Класифікувати антигенні системи форменних елементів крові, зобразити реакції взаємодії антигенів з антитілами.



Внутрішньопредметна інтеграція


Асептика та антисептика.

Принципи асептики та антисептики.

Дотримуватись правил асептики.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка