Пестициди, їх вплив на людину




Скачати 141.43 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір141.43 Kb.


ПЕСТИЦИДИ, ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ

Хімічні речовини, що використовуються для біологічного захисту рослин, в більшості отруйні для людини і сільськогосподарських теплокровних тварин. Проникаючи в організм в невеликих кількостях, вони викликають порушення його життєдіяльності, яке в певних умовах може перейти в отруєння. Вихід отруєння залежить від властивостей і кількості отрути, стану організму і інших умов.

Отрути проникають в організм людини різними шляхами. Найбільш поширеним і найбільш небезпечним є поступлення пестицидів через дихальні шляхи в порошкоподібному, пароподібному або газоподібному стані. Слизова оболонка верхніх дихальних шляхів і особливо велика поверхня легеневих альвеол, велика сітка лімфатичних судин в легеневій тканині забезпечує швидке всмоктування отрути і розвиток отруєння. Дія отрути, що поступають в організм через дихальні шляхи, виражені сильніше, ніж при всмоктуванні через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ), так як при поступленні із легень в кров отрути минають печінковий бар’єр.

Через ШКТ отрути можуть проникати в організм людини в результаті порушення правил особистої гігієни: при внесенні пестицидів в рот, вдиханні пилу і парів. В невеликих кількостях отрути можуть поступати в організм з продуктами, забрудненими залишками пестицидів, що залишились після проведення обробок. Отрути можуть швидко всмоктуватись в організм слизовою оболонкою ШКТ. Швидкість їх всмоктування залежить від різних умов: розчинності препарату (найбільш швидко жиророзчинні речовини), ступеня наповнення шлунка харчовими масами, реакції середовища, стану кровообігу в кишечнику і ін.

Отрути можуть проникати в організм людини через непошкоджену шкіру. Цю здатність мають препарати добре розчинні в ліпідах, а також речовини, що виявляють місцеву подразнюючу дію. Всмоктування підсилюється при підвищенні потовиділення. Легше всмоктуються отрути через ділянки шкіри з ніжним тонким епідермісом – пахвинну і пахвову області, згинаючу поверхню передпліччя.

Сила, характер і час дії отрути на організм залежить від швидкості виділення їх з організму, а також від співвідношення поступлення отрути і їх виділення або перетворення. Якщо кількість виділеного або знешкодженої отрути менше кількості, що поступає за цей же період часу, то створюються умови для накопичення його в організмі. Таке накопичення отрути при повторних поступленнях з невеликим по часу інтервалом називається матеріальною кумуляцією, або кумуляцією речовини. Здатність до матеріальної кумуляції мають хлорорганічні, ртутьорганічні пестициди і деякі інші сполуки.

В тих випадках, коли проходить накопичення, сумування не самої отрути, а ефекту її дії на клітину (до певного порогу чутливості отрути), говорять про функціональну кумуляцію, або кумуляцію дії. Таку властивістю мають деякі фосфорорганічні інсектициди (тіофос, метафос, карбофос і ін.).

Отруєння людини наступає в тому випадку, коли регуляторні пристосування організму не в стані своєчасно забезпечити вихід або руйнування отрути. Кількість отрути, що поступає в організм людини і викликає той чи інший ефект, визначається як доза. В дії на людину розрізняють порогову, токсичну і смертельну дозу.

Порогова доза (ПД) – найменша кількість отрути, що викликає в організмі незначні зміни, при яких ще не наступає видимих і відчутних порушень здоров’я.

Токсична доза (ТД) – найменша кількість отрути, що викликає видимі і відчутні порушення здоров’я.

Смертельна (летальна) доза (СД) – найменша кількість отрути, що викликає тяжке отруєння із смертельним наслідком.

Отруєння людини може бути гострим і хронічним.

Гостре отруєння виникає при одночасному поступленні в організм великих доз отрути. Для нього характерні суттєві порушення функцій і виражені симптоми, специфічні для кожної отрути або групи отрути, близьких по хімічній структурі.

Хронічне отруєння відмічається при довготривалому повторному поступленні малих кількостей отрути, здатних кумулюватися в організмі.

Токсичність пестицидів для людини, можливість отруєння ними, здатність зберігатися в зовнішньому середовищі, накопичуватися в одержуваній продукції обумовлює необхідність встановлення строгих науково обгрунтованих рекомендацій і обмежень (правил, регламентів) для кожної речовини. Такі рекомендації повинні забезпечити ефективне застосування отрутохімікатів.

В процесі використання пестицидів і здійснення санітарного контролю за їх застосуванням особливу увагу необхідно звертати на дотримання рекомендованих норм витрати препаратів. Завищення норм витрати може привести до значного накопичення хімічних речовин в зовнішньому середовищі і одержуваній продукції.

По кожному препарату визначаються єдині величини допустимих кількостей його в різних продуктах і фуражі. Найменші величини допустимих залишкових кількостей встановлюються для овочів і фруктів. Величини допустимих залишкових кількостей змінюються по мірі досліджень по вивченню токсичності отрутохімікатів і впливу їх на оточуюче середовище.

На основі гранично допустимих залишкових кількостей встановлюють так званий термін витримування – час між останньою обробкою культури і збором врожаю. Термін витримування – це період, протягом якого отрутохімікат, нанесений на рослину або внесений в грунт, залишається в межах допустимих кількостей чи повністю руйнується.

Строк останньої обробки визначається стійкістю препарату, тривалістю його збереження в довкіллі і продуктах, а також гігієнічними і токсикологічними властивостями, які залежать від фізико-хімічної характеристики діючої речовини, її форми, об’єкта, що обробляється, грунту і клімату. Для малотоксичних препаратів строк витримування складає від 2 до 20 днів, для більш токсичних і стійких – від 1 до 2 місяців.

Регламентуються також строки виходу на ділянки, що обробляються пестицидами, і умови проведення робіт по них. В більшості випадків на території, що обробляється отрутохімікатами і прилеглі до них в радіусі до 300 м, можна виходити і проводити там роботи через 2 дні після застосування пестицидів.

Важливою умовою безпеки працюючих з пестицидами і оточуючого населення є строге дотримання правил техніки безпеки і особистої охорони.

Класифікація пестицидів. За ступінню токсичності для людини і теплокровних тварин пестициди діляться на сильнодіючі отруйні речовини, високотоксичні, середньо токсичні і малотоксичні.

Важливу роль відіграє степінь летучості, сумування (кумуляція) дії речовин після тривалого попадання в організм малих доз, стійкість в грунті, здатність проникати через шкірні покриви.

По степені летучості пестициди поділяються на три групи: якщо концентрація речовини, що насичує повітряний простір, дорівнює токсичній або більше неї, то його відносять до дуже небезпечних, якщо насичуюча концентрація більше порогової – до небезпечних і, якщо концентрація, що насичує повітря, не виявляє порогової дії – до малонебезпечних.

По здатності накопичуватись в організмі пестициди діляться на чотири групи: зверхкумулятивні, з вираженою кумуляцією; помірною і слабо вираженою. Найбільш сильну кумулятивну дію мають стійкі пестициди, вини здатні накопичуватися в середовищі і поступово поступати в організм. До них відносяться в основному хлорорганічні препарати.

В залежності від властивостей проникати (резорбції) через шкірні покриви розрізняють отрутохімікати з різко вираженою, вираженою і слабо вираженою шкірно-резорбтивною здатністю.

Різні пестициди мають неоднакову стійкість при надходженні в грунт. Існують препарати стійкі, помірно стійкі, малостійкі. Час розкладу на нетоксичні складові частини дуже стійких препаратів – більше 2 років, стійких – від 0,5 до 2 років, помірно стійких – від 1 до 6 міс, малостійких - до 1 міс, дуже стійкі препарати не повинні застосовуватися в сільському господарстві (ДДТ ).

В залежності від призначення отрутохімікати розрізняють: гербіциди, інсектициди, акарациди, нематоциди, лимациди, зооциди, фуміганти, дефоліанти, фунгіциди, бактерициди і ін.

Гербіциди – хімічні речовини, що згубно діють на рослинність. Серед них є препарати, що знищують всю рослинність на оброблювальній площі, і речовини, діючі вибірково, які знищують бур’яни, не пошкоджуючи культурні рослини. Гербіциди, що виявляють згубну дію лише на місці їх зіткнення, називають контактними, а ті, що переміщаються по рослині і пошкоджують всю її частини – системними. Гербіциди, діючі на корені бур’янів ( з грунту), носять назву грунтових.

До гербіцидів відносять також дефоліанти – речовини, що застосовуються для видалення листків рослин перед збиранням врожаю (наприклад, бавовни), і десиканти, що викликають висушування рослин на корені.



Інсектициди – хімічні засоби, що знищують комах. Невміле використання препаратів цієї групи може привести до загибелі корисних для сільського господарства комах (бджіл, джмелів і ін.).

Аскарициди – речовини, що застосовуються для знищення кліщів.

Нематоциди – хімічні засоби, що використовуються для знищення нематод – круглих хробаків. Нематоди – дрібні, ледь помітні простим оком черви, що паразитують на рослинах; самка має круглу форму.

Лимациди – препарати, що знищують різні класи молюсків.

Зооциди – хімічні речовини для знищення гризунів, які наносять велику шкоду народному господарству і можуть бути джерелом виникнення епідемічних захворювань.

Фуміганди – препарати, що застосовують для окурювання складів і інших приміщень з метою знищення з метою знищення різних комах, гризунів і грибів.

Фунгіциди – речовини, що використовують для знищення грибів, що паразитують на насінні сільськогосподарських культур. Використовують для протруєння насіння.

Бактерициди – засоби для знищення бактерій і інших мікроорганізмів, що живують на зерні.

Репеленти – хімічні речовини, що мають властивості відлякувати комах, кліщів, теплокровних тварин, птахів.

Арборициди – пестициди для знищення деревної і кущівної рослинності.

Найбільше забруднення атмосферного повітря проходить при обробці рослин авіаційним методом і з використанням аерозолів. В зв’язку з цим на ділянках (полях, масивах), розміщених ближче 1 км від населених пунктів, не допускається використання авіахімічної обробки. В таких випадках рекомендують застосовувати наземну апаратуру, за виключенням аерозольних генераторів, і використовують середні і малотоксичні препарати.

Забруднення атмосферного повітря може виникнути в результаті інтенсивної і безперервної багатоденної роботи сільськогосподарської авіації, особливо в теплу безвітряну погоду. При проведенні таких робіт необхідно влаштовувати перерви один чи два дні.

Особливий контроль і спостереження необхідно встановити при обробці парків, садів і зелених насаджень в мажах населеного пункту і в радіусі 1 км навколо нього. В цих місцях не допускається обробка рослин стійкими і високотоксичними пестицидами, а також речовинами, що мають неприємний запах (арсенат кальцію, октаметил, метафос, хлорсуміш, фосфамід і ін.).

Хімічну обробку насаджень в межах населених пунктів проводять на світанку, до сходу сонця ( а при можливості і в нічний час), причому в один прийом не рекомендується обробляти ділянки площею більше 5 га. Забороняється проводити обробки насаджень отрутохімікатами на території лікарень, шкіл, дитячих і оздоровчих закладів, спортивних майданчиків.

Забруднюючись при неправильному використанні хімічних речовин засобів захисту рослин, грунт приймає характер депо, в яких хімікати можуть накопичуватись в більш небезпечні, сполучатися з іншими сполуками, перетворюючись в більш небезпечні, підсилюючи свою дію. Проникаючи з грунту в підземні води і рослини, отрутохімікати можуть поступати в організм тварин і людини з продуктами тваринного і рослинного походження.

Ступінь шкідливості забруднення грунту залежить від стійкості конкретного препарату. Дуже стійкі отрутохімікати, час розкладу в грунті яких на нетоксичні компоненти складає більше 2 років, не застосовується в сільському господарстві.

При обробці грунту необхідно в першу чергу використовувати препарати помірно стійкі (час розкладу – до 6 міс) і малостійкі (час розкладу – 1 міс). При необхідності обробки грунту більш стійкими речовинами (наприклад, препаратами із групи хлоровмістних ГХЦГ, гамма-ізомер ГХЦГ, ДДТ і ін.) не допускається вирощування на оброблених ділянках кореневих і бульбових, капусти, кормових трав. Ці культури (крім моркви) можна висаджувати, якщо концентрація в грунті ГХЦГ, гамма-ізомера ГХЦГ, ДДТ не буде перевищувати 1 мг/кг, поліхлорпінена і поліхлоркамфена – 0,5 мг/кг; буряк – при 0,05 мг/кг.

Гранично допустимі кількості деяких пестицидів в грунті – ДДТ 1,0 , Гексахлоран – 1,0, Гамма-ізомер гексахлорана – 1,0, Поліхлорпінен – 0,5, Поліхлоркамфен – 0,5, Севін – 0,05 мг/кг. При наявності в грунті пестицидів в концентраціях, що перевищують допустимі, дозволяється вирощувати зернові і технічні культури.

Забруднення вододжерел сильнодіючими і високотоксичними хімічними речовинами можуть привести до гострого отруєння одночасно великої кількості людей. Довготривале поступлення і накопичення в воді джерел водопостачання середньо і малотоксичних отрутохімікатів при певних умовах можуть послужити причиною виникнення хронічних отруєнь і захворювань. Забруднення води пестицидами наносить великий ущерб рибному господарству, водоплавної птиці і т.п.

При плануванні мір захисту рослин полів, лісів, лугів, парків і ін. необхідно враховувати, що в відповідності з санітарними правилами їх обробка допускається тільки при можливості дотримання санітарно-захисної зони не менше 300 м від обробленої ділянки до водойми. В залежності від рельєфу місцевості (наприклад, великі нахили полів), характеру і інтенсивності трав’янистого і деревинного і кущового покриття ця зона, по вимозі санітарного нагляду, може бути збільшена.

Для знищення шкідливої рослинності, а також личинок і гусениць комах в воді водойм дозволяється використовувати малостійкі в воді і малотоксичні речовини, рекомендовані відповідними інструкціями, узгодженими Міністерством охорони здоров’я України. Для цих цілей заборонено використовувати хлорорганічні препарати. Обробка водойм, що є джерелами народно-господарського призначення, проводиться з дозволу місцевої санепідстанції і під її контролем.

Не допускається миття тари з-під пестицидів в водоймі, яка використовується для господарсько-питних цілей і водопою тварин, а також скидати забруднені пестицидами води і залишки невикористаних хімікатів в ці водойми.

ОТРУЄННЯ ХЛОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ

До препаратів цієї групи відносяться хлорпохідні багатоядерних вуглеводнів, циклопарафінів, терпенів, бензолу: ДДТ, гексахлоран, гептахлор, поліхлоркамфен, поліхлорпінен, пентахлорнітробензол і ін.

Хлорорганічні сполуки мають характерні властивості: всі вони нерозчинні в воді, добре розчиняються в жирах, є нейротропними і паренхіматозними отрутами. Вони проникають в організм через непошкоджену шкіру. Причиною інтоксикації людини можу бути вживання в харчуванні молока або молочних продуктів від корів, що отримали отруєний корм або піддавалися неправильній обробці з метою боротьби з кліщами, неводами та ін. До недавнього часу широко використовувався в умовах сільського господарства препарат ДДТ і близькі до нього сполуки. Дія на шкідників сільського господарства основана на здатності пригнічувати активність ряду ферментів, в тому числі цитохромну систему, естерази, холінестерази. Але в результаті довготривалого контакту з ДДТ в організму комах починають вироблятися спеціальні ферменти (дегідрохлораза), що руйнує ДДТ і його аналоги. В зв’язку з цим для підвищення ефективності дії ДДТ на резистентних комах появилось ряд препаратів – синергістів.

Гексахлоран використовується в боротьбі з шкідниками як інсектицид. Дуже ефективний проти колорадського жука, кліщів, оводів, малярійних комарів, тарганів, бліх і ін.

Проникаючи в рослини через кореневу систему, він деякий час зберігається в них. Недоліком препарату є те, що після його використання овочі і фрукти набувають неприємного смаку, тому його не рекомендують використовувати для боротьби фруктових садів після цвітіння.

Майже всі хлорорганічні сполуки мають кумулятивні властивості, що визначає можливість досить пізньої появи перших симптомів інтоксикації (через кілька годин або навіть діб після контакту). Значна частина препаратів депонується в незмінному виді в жирових депо. Механізм токсичної дії хлорорганічних сполук повністю не вияснений. Думають, що попадаючи в кров, вони швидко проникають в нервові клітини.

Взаємодіючи з тканинним киснем, сполуки цього ряду здатні дехлоруватися з утворенням нестійких, що зараз же розкладаються кисневмісних сполук. Розвиваються виражені порушення тканинних окиснювальних процесів, відхилення зі сторони активності ряду ферментних систем. Існує думка, що токсичність хлорорганічних сполук залежить від звільненого в організмі під впливом лужного середовища хлористого водню.

Виділення токсичних хлорпохідних і продуктів їх розкладу проходить через нирки, кишечник, а у жінок в період лактації – з молоком.

ФОСФОРОРГАНІЧНІ ПЕСТИЦИДИ

Фосфорорганічні сполуки є ефективними інсектофунгіцидами і відрізняються високою біологічною активністю. З гігієнічної точки зору речовини цієї групи мають великі переваги в порівнянні з хлорорганічними сполуками, відрізняючись меншою стійкістю в зовнішньому середовищі. Швидке руйнування їх зменшує небезпеку попадання в організм людини з харчовими продуктами. До фосфорорганічних пестицидів відносяться такі: а) ефіри тіофосфорної кислоти (тіофос, метафос, метимеркаптофос). Сполуки цієї групи є сильнодіючими отрутами з вираженими кумулятивними властивостями. б) ефіри дитіофосфорної кислоти (карбофос, препарат М-81, фосфамід) – відносно малотоксичні препарати; в) ефіри алкілфосфорних кислот (хлорофос) – ефективні інсектициди середньої токсичності; г) аміди пірофосфорної кислоти. Препарат цієї групи октаметил є сильнодіючою отрутою, використовується як акарацид, інсектицид і афіцид.

Фосфорорганічні сполуки можуть поступати в організм через неушкоджену шкіру, органи дихання і шлунково-кишковий тракт. При попаданні на шкіру вони не виявляють місцевої подразнювальної дії, тому отруєння може бути вчасно не виявлене.

По характеру дії фосфорорганічні сполуки відносяться до поліензиматичних отрут, але ведуче значення в генезі інтоксикації має пригнічувальна дія на холінестеразу. При поступленні їх в організм в тканинах накопичується надлишкова кількість ацетилхоліну, що призводить до різких порушень провідності в синапсах і збудженню центральної нервової системи. Симптоми отруєння можна розділити на три групи: 1) мускариноподібний ефект (в результаті збудження М-холінорецепторів), який виражається в підвищенні секреції залоз і різких вегетативних порушень різних органів; 2) нікотиноподібний ефект (збудження Н-холінорецепторів), який клінічно проявляється фібриляціями різних груп м’язів; 3) симптоми ураження центральної нервової системи. Таким чином, дію фосфорорганічних сполук можна охарактеризувати як мускарино-нікотино-курареподібну.

Крім холінестерази, фосфорорганічні сполуки діють на інші естерази – трипсин, ліпазу, естеразу печінки. Надлишок вмісту в організмі ацетилхоліну обумовлює різке збудження центральної нервової системи, спазм гладкої і поперечносмугастих м’язів, судоми.

РТУТЬОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ

Пестициди, що являють собою ртутьорганічні сполуки, використовують в сільському господарстві для захисту рослин від бактеріальних і грибкових захворювань. Вони застосовуються в вигляді порошків і розчинів для протруєння насіння зернових, технічних, овочевих і декоративних культур. Найбільш широко використовуються такі: 1) етилмеркурхлорид, що є діючою основою гранозану; 2) етилмеркурфосфат; 3) меркуран – суміш етилмеркурхлориду і гаммаізомера гексахлорана. Всі препарати цієї групи мають високу токсичність, стійкість і виражені кумулятивні властивості. Органічні сполуки нртуті, проникаючи в організм через органи дихання і шлунково-кишковий тракт, затримуються в мозку, печінці, нирках, стінці жовчного і сечового міхура.

Попадаючи в організм, отрута легко переходить гемато-енцефалічний бар’єр і вибірково уражає мозок. Виділення проходить повільно через нирки і кишечник. Ртутьорганічні сполуки відносяться до ферментних отрут, що зв’язують сульфгідрильні (тіолові) SH-групи. Різко порушується функція ферментних систем, що проявляють активність лише при наявності вільних SH-груп. Дезактивація тіолових груп багаточисельних ферментів вуглеводного, жирового і білкового обміну викликає глибокі зсуви в тканинному обміні.

ПОХІДНІ КАРБАМІНОВОЇ КИСЛОТИ

Похідні карбамінової кислоти займають значне місце серед сучасних пестицидів, так як вони є високоефективними інсектицидами, фунгіцидами, гербіцидами. До препаратів цієї групи відносяться такі карбамати:


  1. севін – застосовується проти шкідників виноградників, плодових культур, бавовників, має середню токсичність;

  2. МТД – тетраметилтіурамдісульфід; використовується в вигляді порошків для протруєння насіння; середньо токсичний отрутохімікат;

  3. Цинеб – використовується як фунгіцид, малотоксичний. У більшості препаратів цього класу виражені кумулятивні властивості.

Механізм дії похідних карбамінової кислоти зводяться до пригнічення активності холінестерази з мускарино- і нікотиноподібним ефектом. Сполуки цього типу є отрутами паренхіматозної і нейротропної дії.

Профілактика отруєнь пестицидами повинна вестись по лінії: 1) гігієни праці і правил особистої гігієни; 2) охорони харчових продуктів від попадання отрутохімікатів; 3) санітарної охорони водойм, грунту і повітря.

При роботі з дрібнодисперсним пилом пестицидів або їх аерозолів обов’язково примінити респіратори, захисні окуляри, гумові рукавички. Необхідно спостереження за станом шкіри, видаленням залишків пестицидів з одягу. Рекомендується кожний день застосовувати душ і змінювати білизну. З метою профілактики ураження очей до початку роботи повіки змазують вазеліновим маслом.

В нашій країні діють спеціально розроблені “Санітарні правила по збереженню, транспортуванню і застосуванню отрутохімікатів в сільському господарстві”, які попереджають виконання таких вимог:

1. Проводити роботи з отрутохімікатами необхідно на віддалі не ближче 200 м від житлових приміщень, водойм, продовольчих складів.

2. Обробка рослин допускається лише при слабкому вітрі або повному безвітрі.

3. По можливості попереджати розлив чи розсипання на грунт отрухімікату.

4. Залишки отрутохімікатів необхідно поміщати в спеціальну тару і добре знезаразити.

5. При проведенні обробки сільськогосподарських культур необхідно враховувати термін попереднього збору врожаю.

6. Особи, що працюють в контакті з пестицидами, повинні пройти спеціальний попередній медичний огляд. До роботи з отрутохімікатами допускаються особи не молодші 18 років. Не дозволяється контакт з пестицидами вагітних і кормлячих жінок, а також осіб, що хворіють хронічними захворюваннями, як ендокринні порушення, органічні ураження центральної нервової системи, неврози, психічні захворювання, туберкульоз і інш.

7. Всі працюючі, що мають справу з отрутохімікатами, проходять інструктаж по техніці безпеки і ознайомлюються з першими симптомами отруєння, правилами надання першої допомоги потерпілому.






База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка