Підготовки дитини до вступу до дитячого садка




Сторінка6/8
Дата конвертації19.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ДИТЯЧИЙ САДОК І РОДИНА: ГОТУЄМО ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
Сім’я була і лишається головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості дитини. Саме батьки вводять маля в складний світ людських взаємин, навчають відрізняти добро від зла, правду від кривди. Уроки життя, здобуті в сім’ї мають величезну виховну силу, бо дають їх найближчі люди – мама, тато, бабуся...

Життя сім’ї, взаємини між її членами, турбота один про одного назавжди залишаються в пам’яті дитини. Про значення стилю життя в родині свідчить той факт, що люди, які в дитинстві жили в умовах сімейної гармонії самі, будують гармонійні сім’ї значно частіше, ніж ті, що виросли в неблагополучних.

Хто з батьків не мріє побачити в синові чи доньці виховану, чуйну, добру і розумну людину? Але слід констатувати, що самого ще бажання добре виховати своїх дітей замало. Необхідні певні знання. В сімейній педагогіці часом виникає немало труднощів. Чому син не слухається? Чому деякі діти вередують? Як уникнути конфліктів? Які заходи впливу допустимі і чи можна вдаватися до покарань? Але все таки, застерігаємо Вас, шукаючи відповіді, враховуйте індивідуальні особливості Вашого малюка. Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім’ї. Запорукою ефективної взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є педагогічна підготовленість батьків до виховання своїх малюків. Також переконані, що на сучасному етапі слід приділяти особливу увагу вихованню і розвитку дітей у дошкільному віці та підготовці старших дошкільників до навчання у школі.

Із цією метою уважно проаналізували «слабкі місця», притаманні процесу формування «проектованої» поведінки, здійснили відповідну підготовчу роботу з вихователями експериментальних груп (провели педагогічні ради, співбесіди, семінари, методичні об’єднання, тренінги тощо), підсумком якої стало ознайомлення, колегіальне обговорення та прийняття з учасниками експерименту рекомендацій, що накреслювали основні лінії взаємодії з батьками. Зокрема, таких:

- Лише об’єднанням зусиль сім’ї та освітнього закладу можна досягти

бажаних результатів у вихованні;

- Педагоги мають з повагою та розумінням ставитися до батьків;

- Кожна дитина – непересічна особистість, тому неприпустимо принижувати гідність та віру в себе малюка, порівнюючи його з іншими дітьми;

- Поважати індивідуальність дитини, підтримувати й розвивати її, вчасно допомагати в разі потреби;Виховувати у дітей повагу до батьків;

- Враховувати у роботі з вихованцями побажання та пропозиції батьків, позитивно оцінювати та всіляко заохочувати їх до участі у житті групи;

- Розглядати виховання та розвиток дітей як мистецтво діалогу з кожною дитиною та її батьками на основі знань психологічних особливостей старшого дошкільного віку та врахування наявного життєвого досвіду дитини, її інтересів, здібностей;

- З повагою ставитися до того, що дитина створила власноруч, і разом з батьками заохочувати її активність та самостійність. Це допомагає малюкові повірити у свої сили, а у батьків викликає повагу до вихователів;

- Під час індивідуального спілкування з батьками обговорювати питання, пов’язані, зокрема, з вихованням дітей та їхнім розвитком загалом, а також підготовкою дитини до навчання у школі;

- Після підготовчої роботи ми активізували взаємодію з батьками, пояснювали їм значення співпраці у вихованні, збагачували теоретичні знання тат і мам, а подекуди давали й практичні поради, сприяли налагодженню гуманних взаємин між батьками і вихователями, батьками та дітьми, створенню належних педагогічних умов у родинах.

Оскільки кожен напрям виховання і розвитку малюка передбачає різний зміст і форму педагогічної освіти батьків, ми створили структурно-функціональну модель педагогічної підготовки батьків до виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку і підготовці їх до навчання у школі. Поставивши головною метою – забезпечити в родинах оптимальні умови для цього, ми виділили основні блоки педагогічної підготовки батьків: інформаційно-спонукальний, практичний, контрольно- оцінювальний.

Основною формою нашої просвітницької роботи стала «Школа для батьків».

Враховуючи, що в батьків різний досвід, педагогічна підготовка, освітній рівень,

ми орієнтувалися на такі положення:

- навчання має бути розвивальним;

- теоретичні знання мають стати підмурівком для формування практичних умінь;

- обов’язковою є індивідуалізація процесу навчання;

- зміст навчання слід ускладнювати поступово;

-надавати кожному учасникові можливість проходити програму курсу у власному темпі.

Проводячи дану роботу використали результати анкетування батьків.




АНКЕТА

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть нам скласти педагогічні рекомендації щодо виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку та підготовці їх до навчання у школі. Ми впевнені в результативності нашої співпраці. Найдіть, будь ласка, попри Вашу зайнятість, час, щоб заповнити анкету.

1. Ваш вік ______________ освіта __________ фах __________

2. Скільки років перебуваєте у шлюбі?

3. Скільки у Вас дітей? Якого вони віку?

4. Які проблеми у виховані та навчанні дітей та підготовці до навчання у школі Вас найбільше цікавлять?

5. На які теми Ви хотіли б послухати лекції?

6. З яких питань хотіли б отримати консультації?

7. Які методи впливу В застосовуєте у вихованні своїх дітей?

8. Які труднощі виникають при цьому?

9. Що непокоїть Вас у поведінці власних дітей?

10. Скільки приблизно часу приділяєте вихованню дітей щодня?

11. Як Ваша дитина проводить дозвілля?

12. Якій системі виховання віддаєте перевагу:

- авторитарний (вимагаєте від дитини беззаперечної слухняності);

- демократичний (сприймаєте дитину як рівноправного співучасника);

- ліберальний (дозволяєте дитині займатися своїми справам поруч з Вами)?

Експериментальний курс конструювали відповідно до мети, завдання та рівня педагогічної підготовки батьків, визначених у структурно-функціональній моделі. Орієнтувалися на індивідуально-особистісний підхід вихователів до батьків. Це дало змогу запровадити навчання за особистими планами, дібрати оптимальні для кожного з учасників методи, форми і прийоми. Зважили й на те, що форми організації навчання забезпечували допомогу кожному з батьків у збагаченні власного досвіду виховання, а не були єдиними, обов’язковим для всіх.

Зміст курсу прагнули «наситити» найактуальнішими та найскладнішими проблемами виховання, які б відображали процеси, що відбуваються в реальному житті кожної сім’ї. А складаючи рекомендації для їх розв’язання, спиралися на найновіші досягнення сучасної психолого-педагогічної науки.

ІНФОРМАЦІЙНО – СПОНУКАЛЬНИЙ БЛОК


І етап. Зняття напруження, недовіри у стосунках між вихователями і батьками.

Перша стадія – зустріч з батьками.

Можливі прийоми:

- вибір нейтрального матеріалу для бесіди;

- читання станів («Ви, я бачу, схвильовані…»);

- узгодження питань («Вас, мабуть, цікавить…»).

При цьому не варто наполягати на відповідях, а краще обмінятися думками з приводу особливостей поведінки конкретної дитини, зосереджуючи увагу на позитивному.

Результат: досягнення внутрішньої згоди з батьками.

Друга стадія – пошук спільних інтересів.

Можливі прийоми:

- наближення до «ми»;

- активніше виявлення вихователем інтересу до дитини, умов родинного виховання;

- розповідь батькам про дітей;

- бесіда з батьками про те, що слід розвинути в дитині для кращої адаптації її до шкільного навчання;

- якщо потрібно, варто обережно сказати про небажані прояви у поведінці дитини.

Результат: виникнення інтересу, довіри до педагога, бажання діяти разом.

Третя стадія – побудова тактики поведінки вихователя з опорою на якості особистості конкретних батьків.

Можливі прийоми:

- підбиття певних підсумків («виявляється…»);

- уміння уникати негативного плану розмови;

- саморозкриття педагогів з підкресленим значенням прямого висловлювання.

Результат: встановлення взаєморозуміння, готовність прийняти

індивідуальні відмінності. Четверта стадія – виявлення чинників, які перешкоджають спілкуванню

Можливі прийоми:

- висловлювання сумнівів;

- незгода з тих чи інших питань;

- перебільшення чеснот співрозмовника;

- відсутність осуду.

Результат: виникнення прагнення до відвертого спілкування.

П’ята стадія – реалізація індивідуального підходу, ефективна співпраця.

Можливі прийоми:

- довірча розмова педагога з батьками, щодо своїх сумнівів, труднощів у вихованні їхньої дитини;

- вислуховування пропозицій батька або матері, звернення до них за порадою.

Результат: формування почуття «ми».

Гра з батьками «Кроки» (Закріплення партнерських відносин між вихователями і батьками).

«Рука допомоги» від батьків» (Оформлення стенду).

ІІ етап – озброєння батьків теоретичними знаннями.

Форми роботи з батьками:

1. Усний журнал «Постало запитання».

Мета: Ознайомити батьків з умовами успішного виховання дітей у сім’ї;

вправляти їх у розв’язанні педагогічних задач; допомогти виробити єдину лінію у сімейному вихованні, спрямувати на єдність виховання в сім’ї а в ДНЗ.

Орієнтовна тематика: «Сім’я – перша школа виховання і навчання дитини», «Йдемо до серця дитини», «Спільні зусилля – хороші результати», «Сім’я та її вплив на дитину» та інші.

2. Засідання «круглого столу».

Мета: формування алгоритму впровадження нововведення в навчально-виховний процес дошкільного закладу, початкової школи, вчити батьків набувати практики колективної діяльності у виробленні рішень; ознайомити зі стилями батьківської поведінки, запропонувати рекомендації щодо виховання дітей. Форми проведення: дискусія, диспут.

Орієнтовна тематика: «Роль прикладу батьків у вихованні та навчанні дітей», «Вплив телепередач на формування особистості майбутнього учня», «Художня література як засіб виховання дитині і підготовці її до навчання у школі», «Педагоги і батьки – разом: плюси і мінуси» та інші.

3. Вечори запитань і відповідей.

Мета: розвивати допитливість та інтерес батьків до розв’язання проблеми підготовки дитини до школи; надати батькам кваліфіковану допомогу з питань, які найбільше їх цікавлять.

4. Виставка книжок, газет і журналів з відповідними публікаціями.

Мета: спонукати батьків до самоосвіти.

5. Довірче спілкування.

Індивідуальні бесіди та консультації для батьків середнього і низького рівня підготовки.
БЛОК ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Мета: закріплення здобутих теоретичних знань, формування педагогічних навичок та вмінь.

Форми:


  1. Розв’язування педагогічних ситуацій. Мета: спонукати батьків до переходу від логічних міркувань до практичних дій.

Алгоритм дій:

- інструкція вихователя;

- ознайомлення з проблемою;

- пошук правильного рішення;

- педагогічний аналіз запропонованих варіантів.

2. Рольові ігри.

Мета: корекція взаємин між батьками та дітьми, батьками та вихователями.

План проведення:

- визначення теми і мети заняття;

- інструктаж, ознайомлення із сюжетом, розподіл ролей;

- безпосереднє проведення гри;

- аналіз гри;

- підбиття підсумків.

Орієнтовна тематика: «Інтерв’ю», «Вихідний день», «Гра в школу», «Реклама» та інші.

3. Обмін досвідом.

Мета: спонукати батьків до взаємообміну думками, сумнівами щодо поведінки дітей; вибору оптимальних методів виховання і корекції недоліків та прогалин у підготовці дитини до навчання у школі.

Орієнтовні питання для обговорення:

- В які ігри грають діти?

- Криза шести років.

- Чому в очах улюбленої дитини немає вогника радості під час спілкування?

- Чому партнером дитина обирає телевізор?

- Як покращити здоров’я дитини?

- Як навчити дитину робити уроки?

4. Клуб взаємодопомоги.

Мета: спонукати батьків до усвідомленої взаємодії з вихователями у формуванні особистості майбутнього школяра.

Орієнтовний зміст:

- читання та обговорення періодичних матеріалів на теми, які є предметом обговорення;

- бесіди;

- залучення батьків до участі в організації та проведенні свят та розваг;

- проведення днів «відкритих дверей»;

- вивчення змісту «скриньки індивідуальних пропозицій батьків»;


  • ознайомлення з матеріалами для проведення бесід з дітьми тощо.



КОНТРОЛЬНО – ОЦІНЮВАЛЬНИЙ БЛОК
Мета: аналіз ефективності запропонованої методики педагогічної підготовки батьків до виховання і навчання дітей старшого дошкільного віку і підготовці дитини до школи у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї.

Рекомендовані методи контролю та оцінки:

- опитування, тестування;

- педагогічне спостереження;

- оцінні картки;

- книги відгуків;

- листи відвертості;- індивідуальні бесіди.

Пропоновані методи і форми варто відразу впроваджувати у практику після проведення окремих занять кожного напрямку.

Підсумком роботи з ППБ може стати конференція «Співпраця дитячого садка та родини у підготовці дитини до навчання у школі». Таким чином, у процесі експериментальної роботи було створено програму педагогічної підготовки батьків та дитини до школи з використанням колективних, групових та індивідуальних форм роботи.

Аналіз результатів її практичного застосування показав, що:

- у батьків поглибився інтерес до виховання дітей, підвищилася їх відповідальність;

- батьки стали відкритішими до нових знань, з’явилось бажання вдосконалювати власну педагогічну майстерність;

- збільшилась кількість батьків, які довіряють вихователям, усвідомлюють необхідність узгоджених дій садка та сім’ї в підготовці дитини до навчання у школі.

А головне вся ця робота дала гарні результати у вихованні та навчанні дітей, підготовці їх до школи. У цьому ми мали змогу переконатися, спостерігаючи за нашими вихованцями у повсякденному житті та протягом першого року навчання у школі



Музика – це “вітаміни” для дітей
Благодійні звуки формують міцне здоров’я та розвивають здібності малюків.

Медики стверджують, що багато сучасних хвороб у дітей пов’язані з нестачею в їхньому житті добротворних звуків. Вони потрібні для гармонійного повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку і в утробі матері, і після народження.

Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів, сюркотіння цвіркуна і багато-багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися ревищем реактивних літаків, гуркотінням автомобілів, побутової техніки тощо. А замість ніжного співу матері дитина чує постріли, лайливі слова, зойки жаху з телевізійних трилерів.

Батьки рідко надають значення таким “дрібницям”. Проте благозвучні звуки природи та музики мають величезний вплив на організм на фізіологічному рівні. Доведено, що музика може заспокоювати нервову систему чи збуджувати, прискорювати роботу серця та дихання чи уповільнювати, підвищувати артеріальний тиск чи нормалізувати, спазмувати м’язи чи розслаблювати, підвищувати рівень ендорфіну (речовина, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого тонусу людини, усуненню больового синдрому тощо), регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулювати вироблення гормонів, що блокують стрес.

Сила музики безмежна. Вона і розвиває, і стимулює розумову діяльність, і виховує естетичний смак, а ще лікує і допомагає зрозуміти себе. З впливом музики на організм дитини та можливостями її використання на заняттях і в повсякденні.

Здоров’я дітей, його охорона, зміцнення та відновлення — одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу. Використання музики як терапевтичного засобу в оздоровчій роботі з дітьми допомагає істотно оптимізувати цей процес. Але для цього необхідна певна підготовка вихователя.


Педагог має знати:
♦ види оздоровчої роботи з дітьми з використанням музики;

основні характеристики музики та їхній вплив на психофізіологію людини (дитини) в різних сферах її діяльності.


Педагог має вміти:
♦ складати аудіопрограми з урахуванням цілющої психофізіологічної дії музики;

♦ оптимально поєднувати різні види оздоровчої роботи протягом дня;

♦ уважно реагувати на зміни, що відбуваються у поведінці дітей під час залучення їх до різних видів оздоровчої діяльності.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МУЗИКИ
Музичне мистецтво має свою мову — мову звуків та інтонацій. Основний засіб виразності — мелодія — музична думка, наспівне співзвучання, що виражає різні стани, почуття, настрої.

Окрім мелодії, до основних характеристик музики або засобів музичної виразності належать: гармонія, тембр, ритм, динаміка.

Гармонія — закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні акордів. Іноді під поняттям “гармонія” мають на увазі акордний супровід мелодії (наприклад, гітара з голосом, фортепіано з голосом).

Музичний ритм — чергування та співвідношення різної музичної тривалості й акцентів. Часто ритм визначає характер твору і навіть жанр музики. Завдяки ритму ми можемо відрізнити вальс (3/4) від маршу (2/4, 4/4), мазурку (акцент на 3-тю частку) від польки (2/4).

Тембр — специфічне забарвлення звука, властиве голосові або конкретному інструментові, Тембр залежить від матеріалу, з якого виготовлений інструмент, способу отримання звука. Роль тембру неабияка, і композитори враховують це під час написання творів.

Динаміка — зміна сили звука (голосно, тихо, помірно-голосно, помірно-тихо).

Музична мова близька до людської мови і також поділяється на фрази, речення і паузи.

Будь-який твір має певну форму — план розгортання частин твору, певним чином пов’язаних одна з одною. Форма може бути одночастинна, дво- або три частинна. Варіації, сонати, прелюдії, симфонії, концерти, експромти, балади — часто пишуться у вільній формі.

♦ середній діапазон гучності звучання;

♦ середні за висотою регістри (дуже низькі й дуже високі звуки здебільшого збуджують);

♦ спокійні мелодійні поєднання;

♦ спокійні ритми.



Безумовно, твір може не містити якоїсь із цих характеристик, проте поданий їх перелік дає змогу хоча б орієнтовно контролювати добір творів за силою їхньої дії.


Співпраця родини та дошкільного навчального закладу - запорука успіху у вихованні дітей
Правильне виховання - це наша щаслива старість,
погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози,
це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.
А.С. Макаренко.
Amor vincit omnia - любов перемагає все. Цей вираз дійшов до нас з часів існування Стародавнього Риму. З любові народжується все прекрасне на землі. Любов, як високе моральне почуття, надихає не тільки поетів. Вона є життєдайною силою, яка робить людину здатною стійко і самовіддано протягом всього життя віддавати все найкраще предмету своєї любові.

Родина - природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжуються і поглиблюються любов до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури. З перших годин появи дитини на світ, з перших місяців і років її життя батьки, родичі. Всі, хто поряд, ставляться до неї лагідно і ніжно, щиросердно й чуйно, і в дитячому серці зароджуються, вкорінюються відповідні моральні почуття - любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини. Наше суспільство здавна визнає очевидну істину: батьки - головні природні вихователі дитини. Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, "коронувавши" їх як найперших і незамінних на вчителів у житті кожної дитини. Про силу виховного впливу батьків красномовно свідчать українські народні прислів'я та приказки: "Які мама й татко, так й дитятко", "Яка мама - така й сама", "Хороші діти - то честь батька і матері".В усі часи зневажливо ставилися до тих, хто не виконував покладених природою батьківських обов'язків. Без глибокої, самовідданої й розумної любові до дітей не може бути повноцінного сімейного виховання. Виховати дитину - велике мистецтво, так як сам процес виховання - це безперервна робота серця, розуму і волі батьків. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з ними. Як говорив педагог А.С. Макаренко: "Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи наказуєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома". У сучасному світі зростає розуміння ролі сім'ї, як такої, що визначає не тільки долю дитини, а розвиток суспільства. В Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі "Освіта". Україна ХХІ ст., Законі України "Про дошкільну освіту та виховання", "Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні" підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища й водночас підкреслюється відповідальність за виконання своїх батьківських обов'язків. Сьогодні, лише незначна частина батьків може спрямувати у правильне русло виховання своєї дитини, отже, потребує допомоги фахівців. Такою допомогою повинна бути діяльність педагогів дошкільного навчального закладу, які сприяють всебічному розвитку дітей, та допомагають сім'ї у їх вихованні. Розуміння того, що саме в сім'ї закладається фундамент повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім'ї, тобто, до тісної взаємної ДНЗ і родини. Співдружність з сім'єю - одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність - запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім'ї. Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним колективом, завжди допоможуть і підтримають педагога.


У своїй роботі використовуємо такі форми роботи з батьками:
1) індивідуальні (анкетування, попередні візити батьків з дітьми, співбесіди, консультації, телефонний зв'язок, відвідування вихованців удома).

2) наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, виставки, родинні газети, скринька ідей та пропозицій).

3) групові (консультації, збори, практикуми, школа молодих батьків, зустрічі з цікавими людьми).

4) колективні (батьківські конференції, зустрічі за круглим столом, засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, перегляд ранків, спортивних змагань).

Співбесіди, як найбільш поширену форму індивідуальної роботи з сім'єю проводимо під час приходу та відходу дітей з дошкільного закладу. Вони допомагають педагогам та батькам ближчі познайомитись, тримати один одного в курсі життя дитини, слідкувати за його успіхами та невдачами, змінами в поведінці. Хоча ці бесіди короткочасні, вони дають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей. А також дозволяють дати батькам деякі організаційні педагогічні і методичні питання. Тематика бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі. ("Чим хворіє ваша дитини?", "Як краще звертатись до дитини", "Режим роботи ДНЗ").

До співбесід близькі консультації (групові та індивідуальні). Вони дають нам можливість глибоко висвітлити більш вузькі питання. Вибір теми для консультацій визначається спостереженням за дітьми або завданнями виховання ("Про що читати і розповідати дітям", "Як привчити дитину до охайності", "Як виявити і розвивати здібності дитини").

До консультації педагоги готуються напередодні, підбираючи потрібну літературу, наочний матеріал, повідомляють батьків про день і час проведення.

Однією з сучасних форм роботи з батьками ми використовуємо анкетування. Анкети складаємо різного напряму.

Опитування можемо проводити з метою виявлення загальних відомостей про дитину, особливостей виховання дітей в сім'ї. ("Чи добре ви знаєте свою дитину?", Які виховні методи застосовуєте для виховання?", "Які ваші побажання для вихователів вашої дитини?").

Інколи, щоб вияснити умови життя дитини, її інтереси, познайомити батьків з найбільш ефективними прийомами виховання, наші вихователі відвідують своїх вихованців вдома. В такому випадку педагог повинен бути толерантним, щоб батьки відчули, що їхній дитині бажають добра. Для цього потрібно досконало продумати свою поведінку, ідеї та пропозиції при звертанні до батьків.

Куточки для батьків ми організовуємо з ціллю інформації батьків та знайомства їх з педагогічними питаннями. Це можуть бути книги, журнали, фотографії, дитячі роботи, пам'ятки для батьків, оголошення. Тематика матеріалів міняється в залежності від завдання виховання на даний період.

Виставки для батьків проводимо з ціллю пропаганди педагогічних знань. Їх присвячуємо до батьківських зборів, конференцій або консультацій ("Книга для малюка - зробили тато, мама й я", "А в садочку нашому добре жити").

Головна ціль батьківських зборів - обмін досвідом виховання.

До виступів залучаємо батьків. Тему вибираємо наперед. (наприклад, "Моральне виховання дітей в сім'ї"). Готуємо декілька виступів "Про виховання чесності та правдивості", "Виховання працелюбства у дітей", "Батько як вихователь", "Батьківський ринг").

До батьківських зборів часто готуємо виставку дитячих робіт, виступи дітей.

Двері нашого дошкільного закладу завжди відкриті для батьків.

Дні відкритих дверей - дієва форма педагогічної просвіти батьків у нашому ДНЗ, яка взаємно збагачує батьків і педагогів досвідом вивчення особливостей дітей та мистецтвом їх виховання. Безпосереднє ознайомлення з життям дітей в дитячому садку дозволяє батькам переконатися, що виховання знаходиться в умілих і надійних руках. Проводячи зустрічі за "круглим столом", батьки мають можливість дістати відповіді на численні запитання у бесідах з педагогами, лікарем і з конкретної теми. ("Запитуйте - відповідаємо", "Школа здорової дитини", "Як навчити дитину правильно вимовляти звуки", "Сімейні традиції"). Багато задоволення отримують малюки, інколи їхні мами проводять з ними роботу. Присутність батьків допомагає вихователям організувати різні види діяльності, наближує умови в групі до домашніх. Батьки свою чергу, бачать дитину серед однолітків, об'єктивно оцінюють її сильні слабкі риси. Спільні емоції і спільна діяльність дарують радість і батькам, і дітям.

Практика роботи показала, що правильно користуватись педагогічними знаннями, узятими з літератури або бесід, вміє не кожен. Тому, започаткували "Клуб молодих батьків" - як дієву форму педагогічної просвіти. Сьогодні, найважливіше - це переконати батьків не порівнювати свою дитину з іншими дітьми, а порівнювати її наступні досягнення з попередніми. Важливим моментом у роботі з батьками є батьківські збори. Загальні (для батьків цілого садка) збори проводимо раз на півроку, де обговорюємо підсумки навчально-виховної роботи та шляхи її покращення, поєднуємо з переглядом занять. А також знайомимо батьків з конкретними завданнями на навчальний рік, роботою батьківського комітету ("Вчить батьківське слово", "Дискусійний клуб з проблем виховання", "Виховання у дітей турботливого ставлення до оточуючих"). За ціль групових зборів беремо знайомство батьків з конкретними педагогічними питаннями. Проводимо їх нетрадиційно "за круглим столом та чашкою чаю", так, щоб батьки почували себе вільно та невимушено. При виборі теми зборів і підготовці до них беремо до уваги вік дітей та період відвідування дитиною дошкільного закладу. Найчастіше тематику підказує саме життя, інтереси і потреби групи. ("Ми вже великі", "Особливості дитини раннього віку", "Як підготувати малюка до школи"). Проведення батьківських зборів допомагає згуртувати всіх батьків, підвищити відповідальність кожної сім'ї за свій вклад та отримати позитивний досвід виховання дітей. Адже найпершим обов'язком педагогів є поширення педагогічних і психологічних знань, збагачення батьків новими освітніми та виховними технологіями.

Педагоги нашого дошкільного закладу намагаються якомога тісніше співпрацювати з батьками кожної дитини, спрямовуючи свої зусилля на охорону та зміцнення здоров'я малят. Батьки не повинні виступати в ролі експертів чи спостерігачів роботи педагогів. Ми - рівноправні партнери і союзники. Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв'язуються разом з ними - першими і найавторитетнішими вчителями.

Актуальними й сьогодні є слова В.Сухомлинського про те, що процес формування всебічно розвиненої, здорової особистості на різних вікових етапах неможливий без постійного взаємозв'язку родинного та суспільного виховання.

Усе суще, що живе на Землі, має свій початок і свій кінець. Сім'я у цьому одвічному циклі - початок, що створює саму людину. І хоча минають тисячоліття людської цивілізації, роль сім'ї у вихованні особистості не змінилась. Навіть у наше сьогодення, таке тривожне, економічно і соціально нестабільне, сім'я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але й далі є тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти свій прихисток, розраду і надію. І залежить це від нас самих, наших взаємин один з одним, наших уподобань і прагнень, від того, що найбільше цінуємо у людському бутті.

Головне - рівень психолого-педагогічної культури батьків і педагогів, а вже потім усе інше.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка