Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту




Сторінка2/5
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4   5

17. Підприємства, установи та організації:

створюють відповідно до чинного законодавства фонд захисних споруд з метою укриття працюючого персоналу, за узгодженням з центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, у сфері управління яких вони знаходяться чи територіально розташовані;

забезпечують відповідно до вимог законодавства та нормативно-правових актів зберігання існуючих захисних споруд, вживають заходів щодо підтримки їх у стані готовності до використання за призначенням і несуть пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством;

здійснюють документальний облік захисних споруд, що перебувають на балансі (утриманні, власності);

готують та подають відповідним центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо проведення реконструкції або вилучення захисних споруд з їх обліку;

готують та подають відповідним центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо проведення реконструкції або виключення захисних споруд з обліку таких споруд;



Створення фонду захисних споруд

18. Створення фонду захисних споруд у мирний час здійснюється за планами, що розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, підприємствами і погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.


19. Розрахунки потреби у захисних спорудах здійснюються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, підприємствами відповідно до необхідності укриття різних категорій населення згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту, державними будівельними нормами.
20. Вихідними даними для розроблення планів є результати проведених обстежень технічного стану наявних захисних споруд, інвентаризацій приміщень у підземному просторі міст і населених пунктів щодо використання їх як захисних споруд. На їхній основі розробляються заходи щодо поповнення фонду захисних споруд з урахуванням особливостей пристосування приміщень під захисні споруди і використання їх у мирний час.

21. Створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом:


реалізації інженерно-технічних заходів цивільного захисту у складі проектної та містобудівної документації об’єктів будівництва;
комплексного освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для взаємопогодженого розміщення у ньому споруд та приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення;
будівництва в особливий період швидкоспоруджуваних захисних споруд та найпростіших укриттів;
обстеження, взяття на облік та пристосування підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і природних порожнин, що відповідають вимогам укриття населення.

22. Проектування, будівництво, пристосування і розміщення захисних споруд та об’єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, що розробляються відповідно до Закону України "Про будівельні норми".

23. До споруд і приміщень підземного простору, що підлягають обстеженню щодо використання для укриття населення, належать:

тунелі (станцій метрополітену, автодорожні, магістральні, пішохідні);


камери (транспортні, станцій метрополітену, переходи між станціями, депо залізничного транспорту, склади);
колишні оборонні об’єкти та бази, підземні гірські виробки, печери та інші підземні порожнини різного призначення;

споруди котлованного типу (підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини, виставки, гаражі, автостоянки, паркінги).

24. За рішенням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та районних (міських) державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування створюються спеціальні комісії для обстеження підземних та наземних споруд на відповідність вимогам захисту і можливість їх використання для укриття населення.
У цьому рішенні визначаються склад комісії, термін її роботи та основні завдання. План роботи комісії затверджується керівником органу, який її утворив.
25. Перелік споруд, що можуть бути використані для укриття, за поданням спеціальної комісії, затверджується керівником органу, який її утворив та подається до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють документальний облік захисних споруд.
Відповідний облік споруд, що можуть бути використані для укриття, ведеться у книгах обліку (додаток 1) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (району, міста), які ведуть документальний облік захисних споруд;
26. Рішення щодо дообладнання (пристосування) підвальних та інших заглиблених приміщень на об’єктах підприємства з метою використання їх як захисних споруд приймається керівниками підприємств за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

27. Пристосування та дообладнання приміщень, споруд під захисні споруди здійснюється згідно з проектною документацією, розробленою відповідно до державних будівельних норм та інших нормативо-правових документів, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань будівництва й архітектури.


28. При розгляді документів, регламентуючих умови здійснення інвестиційних проектів із будівництва об’єктів адміністративного, житлового, культурно-побутового та іншого призначення, а також проектів забудови територій мікрорайонів, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні і місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування передбачають вимоги щодо розміщення на проектованих об’єктах приміщень, що, одночасно з основним призначенням можуть використовуватись для укриття населення.

29. При розробленні містобудівної та проектної документації (схем планування територій областей та районів, генеральних планів міст, селищ та сіл, детальних планів територій, проектів забудови) відповідно до державних будівельних норм обов’язково передбачається використання об’єктів, визначених у пункті 22 цього Порядку, як об’єктів подвійного призначення для укриття населення та їх дообладнання.


30. З метою забезпечення укриття всіх працюючих відповідно до вимог чинного законодавства повинно плануватися будівництво захисних споруд під час спорудження нових або реконструкції існуючих будівель підприємств.

31. Підприємства, на балансі (власності) яких перебувають захисні споруди, забезпечують охорону конструкцій і обладнання, а також підтримку їх у стані, необхідному для приведення протягом 12 годин у готовність до прийому населення, яке укривається.


32. У період мобілізації та у воєнний час нарощування фонду захисних споруд здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд відповідно до завдань щодо заходів цивільного захисту, передбачених в мобілізаційних планах центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Особливості прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільного захисту
33. Прийняттю в експлуатацію підлягають закінчені будівництвом захисні споруди:
вбудовані в будинки, що належать до комплексу будівництва об’єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також передбачені у складі новозведених і реконструйованих рудників та шахт разом з основним об’єктом будівництва або його пусковим комплексом;
окремо розташовані, а також захисні споруди, обладнані в існуючих будинках, спорудах і гірничих виробках, діючих, законсервованих і відпрацьованих рудників і шахт, - відразу після закінчення будівництва.
34. Прийняття в експлуатацію захисних споруд, що належать до І – ІІІ категорій складності, та захисних споруд, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією або її територіальним органам поданої замовником декларації про готовність захисної споруди до експлуатації згідно з чинним законодавством України.
35. Форму декларації про готовність захисної споруди до експлуатації, її подання і реєстрацію визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
36. Прийняття в експлуатацію захисних споруд, що належать до ІV і V категорій складності здійснюється на підставі акта готовності захисної споруди до експлуатації шляхом видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією або її територіальним органам сертифіката згідно з чинним законодавством України.
37. Форму акта готовності захисної споруди до експлуатації, форму сертифіката, порядок їх видачі визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
38. Акт готовності захисної споруди до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником (якщо будівельні роботи виконувалися без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо захисна споруда застрахована).
39. На захисній споруді до підготовки акта готовності повинні бути виконані всі роботи, передбачені проектною документацією, згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування відповідно до вимог державних будівельних норм.
40. Для перевірки готовності захисної споруди до експлуатації за рішенням (наказом, постановою) замовника (забудовника) утворюється робоча комісія. Замовник встановлює за погодженням з генеральним підрядником, порядок та тривалість її роботи.

41. Головою робочої комісії призначається представник замовника. До складу робочої комісії включаються представники генерального підрядника, субпідрядних організацій, експлуатуючої організації, генерального проектувальника, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальних підрозділів (із залученням представника відповідної хіміко-радіометричної лабораторії територіальних підрозділів) та представники органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що ведуть документальний облік захисних споруд, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.


42. Члени робочої комісії здійснюють свої повноваження на безоплатній основі.
43. Робочі комісії перевіряють: відповідність захисних споруд і змонтованого обладнання робочій документації; відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт обов’язковим вимогам будівельних норм; результати індивідуальних випробувань та комплексного випробування обладнання; герметичність споруди (у разі необхідності), готовність до експлуатації; забезпечення пожежної і радіаційної безпеки.
44. Прийняття робочими комісіями обладнання захисних споруд оформлюється актами (додатки 2, 3).
45. Закінчені будівництвом окремо розташовані або вбудовані захисні споруди, що належать до об’єктів виробничого і житлово-цивільного призначення, за необхідності введення їх в експлуатацію в процесі будівництва приймаються робочими комісіями у міру їх готовності з подальшим пред’явленням документів при підготовці акта про готовність споруди.

46. Генеральний підрядник подає робочим комісіям таку документацію:


перелік організацій, які беруть участь у виконанні будівельно-монтажних робіт, із зазначенням видів виконаних ними робіт і прізвищ інженерно-технічних працівників, відповідальних за їх виконання;
комплект робочої документації, за якими здійснювалося будівництво об'єкта, що приймається, із внесеними в них у процесі будівництва змінами в установленому порядку;
документи, що засвідчують якість матеріалів, конструкцій і виробів, що застосовувалися при виконанні будівельно-монтажних робіт;
акти на приховані роботи і акти про проміжне прийняття окремих відповідальних конструкцій;
акти про випробування змонтованого обладнання; акти про випробування технологічних трубопроводів, внутрішніх систем холодного і гарячого водопостачання, каналізації і вентиляції; зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання та дренажних пристроїв; акти про ущільнення (герметизацію) вводів і випусків інженерних комунікацій у місцях їх проходження крізь стіни підвалів;
акт перевірки герметичності сховища;
акт герметичності систем вентиляції і з'єднань;
акт випробовування вентиляційних систем;
акт про заміри аеродинамічного опору перемичок і параметрів природної тяги в гірничих виробках;
акт про випробування і комплексне випробовування захищеної дизельної електростанції (далі - ДЕС) сховища (ПРУ);
акт про випробування гідропневматичної ємкості;
акти про випробування внутрішніх і зовнішніх електроустановок і електромереж;
акти про випробування пристроїв телефонізації, радіофікації, сигналізації і автоматизації;

акти про випробування пристроїв пожежобезпеки, вибухобезпеки, блискавкозахисту;


акти радіаційного обстеження об'єкта;
акти про виконання протисейсмічних заходів, передбачених проектом для будівництва в сейсмічних районах;
акти про виконання заходів при будівництві на територіях з просідаючими грунтами, високим рівнем ґрунтових вод, підземними виробками, карстами;
журнали виконання робіт, авторського нагляду (при його проведенні), матеріали перевірок органами державного нагляду в процесі будівництва;
довідка санітарно-епідеміологічної служби про стан ємностей для питної води (при наявності).
47. Робочі комісії окремо перевіряють:
а) під час прийняття в експлуатацію вбудованих і окремо розташованих захисних споруд:
стан огороджувальних конструкцій, входів, аварійних виходів, захисно- герметичних дверей (воріт, ставень) і їх відповідність класу захисту споруди, дренажних систем і систем автоматичного пожежогасіння;
наявність і якість деталей та пристроїв, призначених для закладання технологічних отворів при переведенні споруди на режим сховища (укриття);
справність противибухових пристроїв (МЗС, УЗС), розширювальних камер, засувок на трубопроводах, герметичних клапанів на повітрозабірних і витяжних каналах, клапанів надмірного тиску;
герметичність сховища;
кріплення обладнання і повітроводів;
б) під час прийняття в експлуатацію захисних споруд, розташованих у гірничих виробках:
маршрути руху робітників від робочих місць до захисних споруд і їх захищеність від дії засобів ураження (наявність захисних перемичок, саморятівників, пунктів перемкнення саморятівників, покажчиків відстані і напрямку руху тощо);
працездатність системи електропостачання захисних споруд з використанням акумуляторних батарей електровозів і систем їх автоматичного регулювання;
стан автономного джерела живлення;
стан шляхів евакуації із захисної споруди;
працездатність електрозв'язку, проводового мовлення і радіозв'язку, а також засобів опо­віщення цивільного захисту об'єкта.
48. Прийняття робочою комісією інженерно-технічного обладнання повинно закінчуватися перевіркою працездатності всіх систем споруди в комплексній роботі.
49. Для захисної споруди, розташованої в гірничій виробці, повинні проводитися заміри кількості повітря, що надходить у захисну споруду в режимі чистої вентиляції за рахунок природної тяги.
Утримання фонду захисних споруд цивільного захисту
50. Утримання фонду захисних споруд здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств незалежно від форм власності, які є балансоутримувачами (власниками) захисних споруд , зокрема:
захисних споруд, що перебувають на балансі центральних органів виконавчої влади, - за рахунок коштів державного бюджету;
захисних споруд, що належать до сфери управління органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, - за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі відповідно до цільових програм;
захисних споруд підприємств, на балансі (у власності) яких вони перебувають або передано їм на умовах відповідного договору безоплатного зберігання - за рахунок коштів підприємств.
У разі використання однієї захисної споруди кількома підприємствами вони беруть участь в утриманні захисної споруди відповідно до укладених між ними договорів.
51. При прийнятті рішень щодо приватизації (корпоратизації) підприємств, на балансі яких перебувають захисні споруди, державними органами приватизації враховуються висновки Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, погоджених з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відомості про перебування захисної споруди на балансі підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання відображається у плані приватизації майна (плані розміщення акцій товариства, яке створено шляхом корпоратизації).
52. Вимоги щодо експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який формує державну політику у сфері цивільного захисту.

53. Для забезпечення утримання захисних споруд на підприємствах призначаються посадові особи, обов'язком яких є облік, організація утримання та забезпечення готовності цих захисних споруд до укриття людей при виникненні надзвичайних ситуацій. Для обслуговування захисних споруд у мирний час створюються формування з обслуговування захисних споруд.

54. Стан готовності до використання захисних споруд перевіряється при щорічних комплексних перевірках і спеціальних позачергових оглядах. Спеціальні огляди проводяться після пожеж, землетрусів, ураганів, злив, повеней.

55. Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватись у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.


Особливості оренди захисних споруд
56. Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:

в яких розташовано пункти управління;

призначених для укриття працівників суб’єктів господарювання, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;

розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій.


57. Договір оренди захисної споруди, що перебуває на балансі підприємства, укладається відповідно до типового договору оренди захисних споруд, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
58. Орендодавець для підготовки договору оренди захисних споруд створює комісію, до якої входять представники органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які ведуть документальний облік захисних споруд, територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, підприємства балансоутримувача, осіб, які несуть відповідальність за збереження захисної споруди.
59. Перед передачею захисної споруди в оренду комісія обстежує захисну споруди і перевіряє її технічний стан та видає відповідний висновок орендодавцю.
60. При проведенні щорічних комплексних перевірок стану готовності захисних споруд у випадку невиконання вимог договору оренди, за висновком територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, орендодавець в односторонньому порядку розриває договір оренди.
Особливості реконструкції

61. Реконструкція здійснюється згідно з вимогами державних будівельних норм.


62. Про реконструкцію інформуються територіальні органи центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які ведуть документальний облік захисних споруд.
63. Реконструкція захисної споруди може передбачати: 
 заміну старого або введення у дію нового (додаткового) внутрішнього оснащення та інженерно-технічного обладнання;
 усунення пошкоджень та/або заміну основних та огороджувальних конструкцій, гідроізоляції;
перебудову (зміну основних геометричних розмірів, положення основних або допоміжних приміщень) споруди в цілому або окремих її частин, зокрема у випадках, коли вона спричинена будівництвом над захисною спорудою або поряд з нею нових будівель і споруд чи реконструкцією існуючих. У такому разі реконструкція повинна забезпечувати збереження захисних властивостей споруди та умов для розміщення населення.
64. Реконструкція захисної споруди проводиться на підставі відповідної проектної документації (далі - проект реконструкції).
 Проект реконструкції розробляється проектною організацією на підставі даних обстеження захисної споруди, завдань на проектування та технічних умов на реконструкцію, що готуються відповідно до законодавства за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі коли реконструкція передбачає заміну наявних або прокладення нових мереж водопостачання, водовідведення, енергопостачання, телефонного і радіозв'язку, проект реконструкції розробляється за наявності відповідних технічних умов.
65. Організаційно-технологічні рішення, передбачені у проекті реконструкції, повинні відповідати державним будівельним нормам, що встановлюють вимоги до проектування захисних споруд, іншим нормативно-правовим документам у сфері будівництва.
У разі коли над захисною спорудою будується нова будівля чи споруда, в обов'язковому порядку проектна організація проводить розрахунки стійкості несучих та огороджувальних конструктивних елементів споруди до дії максимально допустимих постійних і тимчасових навантажень, включаючи їх поєднання, у тому числі до впливу ударної хвилі. На підставі таких розрахунків до проекту реконструкції включаються технологічні рішення, спрямовані на посилення конструктивних елементів споруди згідно з вимогами нормативно-правових документів для відповідного класу сховища або групи протирадіаційних укриттів. 
66. Обґрунтовані відхилення від будівельних норм погоджуються суб'єктом нормування в установленому ним порядку.
67. Проект реконструкції підлягає експертизі у порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
  68. Під час проведення будівельно-монтажних робіт підрядною організацією здійснюються заходи контролю за стійкістю конструктивних елементів захисної споруди.

 

69. Прийняття в експлуатацію захисної споруди, реконструкція якої завершена, здійснюється відповідно до вимог цього Порядку.


70. Після прийняття в експлуатацію захисної споруди, реконструкцію якої завершено, вносяться відповідні зміни до її паспорта. У разі потреби можуть готуватися нові облікові документи на захисну споруду.
Особливості подальшого використання захисних споруд

у разі зміни форми власності чи ліквідації підприємства


71. Під час прийняття рішення щодо приватизації (корпоратизації) державного підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, державним органом приватизації враховується висновок щодо наявності у складі цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, що приватизується (корпоратизується), захисних споруд цивільного захисту (додаток 4), що надається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.


72.  Відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна.
73.  У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд (додаток 5). 
74. Контроль за зберіганням та ефективним використанням захисних споруд, що не увійшли до статутних капіталів підприємств під час приватизації (корпоратизації), але залишились у них на балансі, здійснюється суб’єктами управління державним майном – захисними спорудами, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, які ведуть документальний облік захисних споруд.
75. При приватизації державних підприємств, на території яких розташовано захисні споруди, проводяться заходи, спрямовані на їх збереження для використання за призначенням.
76. Питання щодо подальшого використання захисних споруд у разі банкрутства (ліквідації) підприємств, на балансі (власності) яких вони перебувають, вирішують комісії з питань подальшого використання захисної споруди, утворені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування за ініціативою уповноваженого органу управління.
77. До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які ведуть документальний облік захисних споруд та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників.
78. Комісія спільно з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання захисної споруди, вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту або його територіальний орган.
79. Захисні споруди, що є державним майном, яке перебуває на балансі банкрута і не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, не включається до складу ліквідаційної маси та підлягає передачі з чинним законодавством:

у комунальну власність;

в управління центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих органів виконавчої влади;
підприємствам, незалежно від форм власності, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання.

80. У разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу підприємств, їх структурних підрозділів, у складі яких перебувають захисні споруди, що згідно із законодавчими актами можуть бути об'єктами оренди, то з орендарем укладається відповідний договір оренди захисної споруди.


81. У разі приватизації комунального підприємства враховується висновок щодо наявності у складі цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, що приватизується (корпоратизується), захисних споруд цивільного захисту з пропозиціями щодо включення захисної споруди до переліку об’єктів комунальної власності, що не підлягають приватизації, та/або подальшого їх використання з урахуванням вимог цього Порядку.
82. Цілісні майнові комплекси підприємств, житлові будинки, інше нерухоме майно передаються з державної у комунальну власність, а об'єкти права комунальної власності у державну власність разом із захисними спорудами, що перебувають у їх складі, без зміни їх функціонального призначення.

 

83. Зміна балансоутримувача (власника) захисної споруди або будь які інші дії, пов’язані з відчуженням захисної споруди, здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту чи його територіальними органами.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка