Потрібно раз і назавжди усвідомити: немає непристойних дитячих запитань, бувають лише непристойні відповіді дорослих




Скачати 68.63 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір68.63 Kb.
Фахівці відмічають, що саме в дошкільному віці цікавість дитини неодмінно зосереджується на проблемах статі. Дитячі запитання можна класифікувати таким чином:

Ø Дитину 2-3 років цікавить власне тіло, статеві органи, великого значення набуває пошук відмінностей між дівчатками і хлопчиками;

Ø 3-4 річний малюк хотів би дізнатися, звідки беруться діти, хто їх приносить, звідки узявся він сам, чому в жінок виростають животи?

Ø У 5-6 років у центрі уваги дитини питання, як діти потрапляють у мамин живіт, як вони звідти виходять та як ростуть і розвиваються?

Ø У 6-8 років діти цікавляться, яку роль батько відіграє у появі дитини; на те, чому діти бувають схожими на своїх батьків; чи можуть народитися діти в дітей?

Така допитливість зумовлюється тим, що дошкільня не лише спостерігає події – воно хоче збагнути їхню сутність. Йому цікаво довідатися, що навколо відбувається і чому саме так, а не інакше. Дитину все хвилює, на все вона прагне дістати відповідь. Мав рацію Януш Корчак, стверджуючи: «Думок у дітей не менше, і вони не бідніші та не гірші, ніж у дорослих, тільки вони інші. Тому нам так важко порозумітися, тому немає складнішого мистецтві, ніж уміння говорити з ними».

Поза всяким сумнівом, дошкільнята мають отримувати відповіді на свої запитання взагалі й зокрема зі статевої тематики в інтимній, довірчій бесіді з найближчими родичами: мамою або татом, бабусею чи дідусем. Проте, на превеликий жаль, не в усіх родинах панує атмосфера любові, злагоди й взаєморозуміння. Не всі батьки мають і відповідну освіту або бажання набути потрібні знання.

Потрібно раз і назавжди усвідомити: немає непристойних дитячих запитань, бувають лише непристойні відповіді дорослих. Сказати правду, але донести її до дитини саме так, як вона готова адекватно цю правду сприйняти – непросте завдання. У статевому вихованні необхідно, звичайно, орієнтуватися на власні моральні, релігійні й національні переконання, на сімейні традиції й культурний рівень.

Виокремлюють різні моделі статевого виховання:

репресивна – що менше інформації, то краще;

ліберальна – дитина отримує всю інформацію;

демократична (золота середина) – пропонується інформація в доступному для дитини вигляді й обсязі.

Тому на запитання статевого характеру діти часто-густо чують від дорослих відповідь: «Ще малий, виростеш – дізнаєшся!», яка не лише не гасить дитячої цікавості до цієї теми, а, навпаки, стає певним каталізатором, підігріваючи її. Адже недосяжне, таємниче майже завжди підсилює інтерес. Популярна серед старших поколінь версія про «капусту та лелеку» повністю себе дискредитувала. Уявіть, що відчує дитина, дізнавшись правду. Виявляється, дорослі її обманули, і спробуйте довести потім, що це – єдина озвучена тобою неправда. А відповіді: «відчепися», «не заважай мені своїми дурнуватими запитаннями», «я зайнятий, потім», «будеш запитувати дурниці, покараю» спричинюють лише відчуження дитини від дорослого, призводять до втрати дитячої довіри.

Лікар, психолог, публіцист Володимир Леві вважає, що «святою неправдою» у статевих повідомленнях дорослі можуть покалічити дитину, та наводить приклад, коли батьки, прагнучи захистити «дитячу чистоту», вигадали казочку про те, що «в лісі бувають такі квіточки, найпрекрасніші, з яких виростають маленькі людинки», в яку хлопець вірив аж до 12 років і при цьому палко любив батьків. До того моменту, поки сусідський хлопчина в брутальній формі не «просвітив» його з цього питання. І от сумний наслідок – психічний розлад у дитини та відчуження від рідних.

Щоб знання, які стосуються статі, не обростали «вуличними коментарями», важливо створити атмосферу довіри між вихователем та вихованцями. Згадаймо Оскара Уайльда: «Непристойних запитань не існує – існують непристойні відповіді». Адже дошкільняті не потрібні конкретні розповіді про фізичну та емоційну сторони статевих взаємин. До речі, дитина про це й не запитує. Треба лише задовольнити допитливість малого на рівні його розуміння.

Наприклад, Рудольф Нойберт у книзі «Що я скажу своїй дитині» пише, що на запитання «Чому я хлопчик, а сестричка – дівчинка?», слід відповісти синові, що він народився таким, як тато, а дочка – як мама. Якщо малюк запитує: «Де беруться діти?» - слід відповісти: «Діти з’являються і живуть у тілі матері». На запитання «Як я виріс?» - відповісти: «З крихітного зернятка, яке завжди було в животі у мами». У випадку, коли малюк запитує: «Як народжуються діти?», можна використати таку можливу форму відповіді: «Зі спеціального отвору, який при народженні стає великим».

Отже, як не потрібно відповідати на «незручні»запитання:

1. Уникайте відповідей «Виростеш – дізнаєшся», особливо коли це має інший підтекст: «Відстань!», або «Іди геть!», тому що дитина піде, але задовольнятиме свою цікавість з інших джерел.

2. Не сваріть і не соромте дитину за те, що вона поставила подібне запитання, адже діти найбільше бояться гніву батьків.

3. Не обманюйте дитину, розповідаючи їй про лелеку чи капусту. Зараз дуже багато «просвітлених» дітей, які піднімуть подібні історії «на сміх». Ваш малюк може зрозуміти, що його авторитетні батьки сказали неправду, тож чи можна їм після цього довіряти?

4. Недоцільно все переводити на жарт. Дитину може образити, що її не сприймають серйозно.

5. Не варто створювати «заборонених» тем. Що більше інформації в дитини, то краще вона захищена від негативного впливу вулиці.

6. Дитині неможливо розказати надто багато: вона сприйме лише те, що може усвідомити в даний момент.

7. Необхідно пам’ятати, що заборонений плід – солодкий.

З 3 років виникають перші запитання «Звідки беруться діти?».



Важливо:

1. Краще одразу сказати правду, ніж потім придумувати різні версії.

2. Дитині 3 років намагайтеся дати просту відповідь: «Дитина росте у спеціальному місці всередині мами (у животі)».

3. У 3,5 – 4 роки дитині не обов’язково знати про фізичні сторони статевих стосунків, необхідно задовольнити цікавість на рівні її розуміння. Можна відповісти так: «Коли хлопчики виростуть і стануть чоловіками, а дівчатка виростуть і стануть жінками, вони можуть стати мамами й татами. У жінок у животику є спеціальне насіннячко-клітинки, що схожі на маленькі жовточки. Називаються вони яйцеклітинами. А в чоловіків – інше насіннячко-клітинки – сперматозоїди. Щоб з’явилася дитинка, мамині й таткові насіннячка-клітинки повинні з’єднатися разом. Це може відбутися тільки тоді, коли хлопчики виростуть і стануть чоловіками, а дівчатка – жінками. Щоб у чоловіка й жінки з’явилася дитина, вони повинні бути дорослими».

4. Після 3 – 4 років можна використовувати дитячі енциклопедії, видання («Мамо й тату – звідки я взявся?» В. Соколюк, З. Бобровський), що дають вичерпні відповіді на всі дитячі запитання.

5. Правдиві відповіді гарні тим, що створюють у дітей імунітет проти споганених «вуличних» відомостей.

6. Часто дорослі побоюються використовувати анатомічні назви, вважаючи, що для дитини вони звучать непристойно чи незрозуміло, а дарма – у дитини ще немає ніякої асоціації з тими чи іншими словами.

Останнім часом з’явилося чимало літератури, призначення якої – ознайомити малечу з питаннями народження дітей. Дорослі мають обачно та вдумливо підходити до вибору таких книжок. Поза всяким сумнівом, простіше купити спеціальну енциклопедію та мовчки вручити її маляті для самостійного вивчення. Що, власне, і робить більшість мам і тат. Проте деякі видання надміру інформативні, а трирічному малюкові багато речей справді ще рано знати. Крім того саме це питання делікатне й дуже важливе, і про нього, нехай навіть за допомогою ілюстрацій, мають повідати найближчі люди. Адже картинки у книжці не передадуть відчуття любові, не розкриють сенсу зародження людського життя. Тому не варто залишати дитину наодинці з такою книгою. Краще розглянути, почитати її разом. Бесіда за змістом таких видань потребує від дорослих великого такту та вміння, щоб не привнести в статеву реляцію чогось «особливого», «сороміцького», щоб не перейти тонку межу між необхідним та зайвим.

Саме в дошкільному віці дитина має отримати імунітет від скабрезності та цинічності під час спілкування на статеві теми, навчитися в майбутньому самостійно, з літературних джерел черпати необхідні кожній людині знання.

Для нас, вихователів, кожне друковане слово в педагогічних виданнях – неоціненний скарб для власного педагогічного зростання. Знайомство з досвідом інших вихователів та психологів, участь в обговоренні цієї теми – є необхідністю, зумовленою темпами сучасного розвитку дітей, їхньої зацікавленості у новому, незвіданому, та ще більше небажанням або й невмінням батьків самостійно дати відповіді на дитячі питання, що стосуються такої делікатної теми.

В. О. Сухомлинський спеціально для маленьких дітей – дошкільників і молодших школярів – придумав казку проНародження людини. У цій казці розповідається про прекрасне Макове Поле, де червоні маки цвітуть вічно. Кожній матері Сонечко дарує на своєму Полі Маковий Кущ. І від мрії матері під маковим Кущем народжується син або дочка. Народжується нова людина – з материнської мрії та золотих променів сонця. У цю хвилину на Макове поле прилітає Лелека – птах із срібними крилами і смарагдовими очима. Бере Лелека дитя і приносить матері. Це її рідна дитина, вона виплекала її у своїй мрії. А птах чудесний – Лелека із срібними крилами летить знову на Макове поле, бо багато в світі матерів, і в кожної своя мрія.

Дуже цікавим є зауваження ведучих сексологів і педагогів про використання медичних термінів. «Дитячі» позначення зазвичай покликані сховати батьківське бентеження, вони не інформативні й не годяться для використання в дорослому житті. Бажано з раннього віку привчати дітей до загальновживаних медичних термінів, точних і вільних від емоційного забарвлення.



Отже, саме у віці від 3-х до 6-ти дітей непокоїть питання: «Звідки беруться діти?». Дорослим, які опікуються дошкільнятами, потрібно бути готовими до дитячих запитань на дорослу тему. Серед цих дорослих – педагоги, які професійно здійснюють дошкільну освіту малят.

Підготувала вихователь Саченок І.І.


База даних захищена авторським правом ©mediku.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка